Міністерство Освіти Російської Федерації
Камський Державний Автомеханічний технікум
Спеціальність: «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів»
Шифр: РК 190604.1621.00.00.00
Курсова робота
на уроках: «Економіка»
на тему: «Кошторис витрат на ТО і ТР автомобіля»
Розробив: __________ студент групи Д405Т
Козлов В.Г.
Перевірив: __________ викладач
Федотова М.О.
2006
ЗМІСТ
Введення
1. Розрахунок кількості ППП
2. Розрахунок фонду оплати ППП
3. Визначення витрат на запасні частини і ремонтні матеріали
4. Визначення непрямих витрат
5. Визначення кошторису витрат
6. Основні результати і висновки
Список літератури
ВСТУП
Автомобільний транспорт розвивається якісно і кількісно бурхливими темпами. В даний час щорічний приріст світового парку автомобілів дорівнює 10-12 млн. одиниць, а його чисельність - понад 400 млн. одиниць.
Однак процес автомобілізації не обмежується тільки збільшенням парку автомобілів. Швидкі темпи розвитку автотранспорту зумовили певні проблеми, для вирішення яких потрібно науковий підхід та значні матеріальні витрати. Основними з них є: збільшення пропускної спроможності вулиць, будівництво доріг та їх благоустрій, організація стоянок та гаражів, забезпечення безпеки руху і охорони навколишнього середовища, будівництво станцій технічного обслуговування автомобілів, складів, автозаправних станцій та інших підприємств. Високі темпи зростання парку автомобілів, збільшення числа осіб, некомпетентних у питаннях обслуговування належних їм транспортних засобів, інтенсифікація руху на дорогах і інші фактори обумовили створення нової галузі промисловості - Автотехобслуговування.
Система «Автотехобслуговування» в даний час має досить потужний виробничий потенціал. Подальше зміцнення цієї системи має передбачати не тільки введення в експлуатацію нових об'єктів, а й реконструкцію старих об'єктів, інтенсифікацію виробництва, зростання продуктивності праці і фондовіддачі, поліпшення якості послуг за рахунок широкого впровадження нової техніки і передової технології, раціональних форм і методів організації виробництва і праці .
Найважливішими напрямами вдосконалення технічного обслуговування і ремонту легкових і вантажних автомобілів є:
- Застосування прогресивних технологічних процесів;
- Удосконалення організації та управління виробничою діяльністю, підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і зниження матеріало-і трудомісткості галузі;
- Застосування нових, більш досконалих в технологічній і будівельної частини проектів і реконструкція діючих станцій технічного обслуговування автомобілів з урахуванням фактичної потреби за видами робіт, а також можливості їх подальшого поетапного розвитку;
- Підвищення гарантованості якості послуг і розробка заходів матеріального і морального стимулювання його забезпечення.
Кошторис витрат на виробництво - загальний звід планових витрат підприємства в грошовому виразі на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг невиробничого характеру для своїх господарств і сторонніх організацій.
1. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ППП
При розрахунку чисельності персоналу підприємства необхідно розрізняти основних і допоміжних робітників, а також керівників і фахівців.
Необхідна кількість ремонтних робітників з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу
де, Т ТО, ТР - річна трудомісткість за видами ТО і ТР, чел.час.;
До ВН - коефіцієнт виконання норм виробітку, 1,5;
F Д - дійсний річний фонд робочого часу, год.;
де, Д К - календарних днів на рік, 365 днів;
Д В - вихідних днів у році, 52 дні;
Д П - днів святкових в році, 8 днів;
Д невих - плановані втрати робочого часу, днів;
S см - тривалість зміни, 8 годин;
Дійсний річний фонд робочого часу складе
Чисельність основних ремонтних робітників складе
- На ЄВ
- На ТО-1
- На ТО-2
- На ТР
Загальна чисельність основних робітників складе
Чисельність допоміжних робітників
де, Т доп - трудомісткість допоміжних робіт, планується в розмірі 30% від загальної трудомісткості, чел.час.;
Чисельність допоміжних робітників складе
Розподіл основних і допоміжних робітників за розрядами
Таблиця 1 - Розподіл робітників за розрядами
Середній тарифний розряд основних і допоміжних робітників
де, R - розряд робітників;
Р - чисельність робітників з даними розрядом, чол.;
Середній тарифний розряд основних робітників складе
Середній тарифний розряд допоміжних робітників складе
Чисельність керівників і фахівців
де, А І - парк автомобілів, 120;
Н ПТС - норматив виробничо-технічної служби, 5%;
П рук - відсоток керівників і фахівців, 35%;
Чисельність керівників і фахівців складе
Таблиця 2 - Зведена відомість кількості ППП
2. РОЗРАХУНОК ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ ППП
Праця робітників на АТП оплачується за почасово-преміальною системою. Дана система включає в себе наступні елементи:
1) тарифна частина (погодинна)
2) надбавка за професійну майстерність
3) премія за виконання коефіцієнта технічної готовності, за якість та своєчасне виконання робіт.
Розрахунок фонду оплати праці основних робітників
Для розрахунку й використовуємо такі тарифні ставки:
Таблиця 3 - Тарифні ставки основних робітників, руб.
Середня годинна тарифна ставка основних робочих
де, З Т - годинна тарифна ставка по розряду, руб.;
Р - кількість робітників з даними розрядом, чол.;
Надбавка за професійну майстерність
Приймаються в розмірі 17% від середньої годинної тарифної ставки
Погодинна годинна тарифна ставка
Погодинний фонд оплати праці основних робітників
Премія
Приймаються в розмірі 40% від погодинного фонду оплати праці
Доплата бригадирам
Приймаються в розмірі 250 руб. на місяць на одного бригадира (з розрахунку 1 бригадир - на 15-20 основних робітників)
Основний фонд оплати праці основних робітників
Додатковий фонд оплати праці
Приймаються в розмірі 13% від основного фонду оплати праці
Загальний річний фонд оплати праці основних робітників
Середньорічна заробітна плата одного робочого
Середньомісячна заробітна плата одного робочого
Відрахування на соціальні потреби
Приймаються в розмірі 26% від загального річного фонду оплати праці основних робітників
Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників
Для розрахунку й використовуємо такі тарифні ставки:
Таблиця 4 - Тарифні ставки допоміжних робітників, руб.
Середня годинна тарифна ставка допоміжних робітників
Погодинний фонд оплати праці допоміжних робітників
Премія
Приймаються в розмірі 20% від погодинного фонду оплати праці
Основний фонд оплати праці допоміжних робітників
Додатковий фонд оплати праці
Приймаються в розмірі 13% від основного фонду оплати праці
Загальний річний фонд оплати праці основних робітників
Середньорічна заробітна плата одного робочого
Середньомісячна заробітна плата одного робочого
Відрахування на соціальні потреби
Приймається в розмірі 26% від загального річного фонду оплати праці основних робітників
Розрахунок фонду оплати праці керівників і фахівців
Для розрахунку використовуємо наступні місячно-посадові оклади:
1) начальник ділянки 1 чол. - 12000 руб.
2) старший майстер 1 чол. - 10000 руб.
3) майстер 1 чол. - 8000 руб.
Середньомісячний посадовий оклад
де, О Д - місячний посадовий оклад, крб.
Р - число керівників з даними окладом, чол.;
Загальний річний фонд оплати праці
де, ΔП - розмір премії, 40%;
Середньорічна заробітна плата
Середньомісячна заробітна плата
Відрахування на соціальні потреби
Приймається в розмірі 26% від загального річного фонду оплати праці основних робітників
Таблиця 5 - Зведена відомість фонду оплати праці ППП, руб.
3. ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ НА ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ І РЕМОНТНІ МАТЕРІАЛИ
Розрахунок виконується на підставі даних про загальну річному пробігу автомобілів і норм витрат по кожному виду ТО і ТР.
Витрати на запасні частини
де, Н ЗЧ - норми витрат на запасні частини 1000 км пробігу, 27,6 руб.;
L Г П - загальний річний пробіг парку, 13500000 км;
Витрати на ремонтні матеріали
Визначаються у розмірі 130% від основного фонду оплати праці основних робітників
Витрата матеріалів на ТО
де, Н М - норма витрат на матеріали на одне ТО, руб.;
N ТО - кількість обслуговувань за рік, од.;
Витрати на ЄВ складуть Н М (ЕО) = 21 крб.
Витрати на ТО-1 складуть Н М (ТО-1) = 7,8 руб.
Витрати на ТО-2 складуть Н М (ТО-2) = 6,2 руб.
Загальні витрати на ремонтні матеріали
4. ВИЗНАЧЕННЯ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ
До непрямих витрат відносять загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Загальновиробничі витрати включають:
1) витрати на утримання та експлуатацію устаткування (РСЕО)
2) цехові витрати.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (РСЕО)
Амортизація обладнання
Таблиця 6 - Розрахунок амортизації обладнання
Камський Державний Автомеханічний технікум
Спеціальність: «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів»
Шифр: РК 190604.1621.00.00.00
Курсова робота
на уроках: «Економіка»
на тему: «Кошторис витрат на ТО і ТР автомобіля»
Розробив: __________ студент групи Д405Т
Козлов В.Г.
Перевірив: __________ викладач
Федотова М.О.
2006
ЗМІСТ
Введення
1. Розрахунок кількості ППП
2. Розрахунок фонду оплати ППП
3. Визначення витрат на запасні частини і ремонтні матеріали
4. Визначення непрямих витрат
5. Визначення кошторису витрат
6. Основні результати і висновки
Список літератури
ВСТУП
Автомобільний транспорт розвивається якісно і кількісно бурхливими темпами. В даний час щорічний приріст світового парку автомобілів дорівнює 10-12 млн. одиниць, а його чисельність - понад 400 млн. одиниць.
Однак процес автомобілізації не обмежується тільки збільшенням парку автомобілів. Швидкі темпи розвитку автотранспорту зумовили певні проблеми, для вирішення яких потрібно науковий підхід та значні матеріальні витрати. Основними з них є: збільшення пропускної спроможності вулиць, будівництво доріг та їх благоустрій, організація стоянок та гаражів, забезпечення безпеки руху і охорони навколишнього середовища, будівництво станцій технічного обслуговування автомобілів, складів, автозаправних станцій та інших підприємств. Високі темпи зростання парку автомобілів, збільшення числа осіб, некомпетентних у питаннях обслуговування належних їм транспортних засобів, інтенсифікація руху на дорогах і інші фактори обумовили створення нової галузі промисловості - Автотехобслуговування.
Система «Автотехобслуговування» в даний час має досить потужний виробничий потенціал. Подальше зміцнення цієї системи має передбачати не тільки введення в експлуатацію нових об'єктів, а й реконструкцію старих об'єктів, інтенсифікацію виробництва, зростання продуктивності праці і фондовіддачі, поліпшення якості послуг за рахунок широкого впровадження нової техніки і передової технології, раціональних форм і методів організації виробництва і праці .
Найважливішими напрямами вдосконалення технічного обслуговування і ремонту легкових і вантажних автомобілів є:
- Застосування прогресивних технологічних процесів;
- Удосконалення організації та управління виробничою діяльністю, підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і зниження матеріало-і трудомісткості галузі;
- Застосування нових, більш досконалих в технологічній і будівельної частини проектів і реконструкція діючих станцій технічного обслуговування автомобілів з урахуванням фактичної потреби за видами робіт, а також можливості їх подальшого поетапного розвитку;
- Підвищення гарантованості якості послуг і розробка заходів матеріального і морального стимулювання його забезпечення.
Кошторис витрат на виробництво - загальний звід планових витрат підприємства в грошовому виразі на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг невиробничого характеру для своїх господарств і сторонніх організацій.
1. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ППП
При розрахунку чисельності персоналу підприємства необхідно розрізняти основних і допоміжних робітників, а також керівників і фахівців.
Необхідна кількість ремонтних робітників з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу
де, Т ТО, ТР - річна трудомісткість за видами ТО і ТР, чел.час.;
До ВН - коефіцієнт виконання норм виробітку, 1,5;
F Д - дійсний річний фонд робочого часу, год.;
де, Д К - календарних днів на рік, 365 днів;
Д В - вихідних днів у році, 52 дні;
Д П - днів святкових в році, 8 днів;
Д невих - плановані втрати робочого часу, днів;
S см - тривалість зміни, 8 годин;
Дійсний річний фонд робочого часу складе
Чисельність основних ремонтних робітників складе
- На ЄВ
- На ТО-1
- На ТО-2
- На ТР
Загальна чисельність основних робітників складе
Чисельність допоміжних робітників
де, Т доп - трудомісткість допоміжних робіт, планується в розмірі 30% від загальної трудомісткості, чел.час.;
Чисельність допоміжних робітників складе
Розподіл основних і допоміжних робітників за розрядами
Таблиця 1 - Розподіл робітників за розрядами
| Розряд | Основні робочі | Допоміжні робітники | ||
| кількість | % | кількість | % | |
| 1 | 1 | 3,22 | 1 | 12,5 |
| 2 | 2 | 6,44 | 1 | 12,5 |
| 3 | 13 | 41,86 | 1 | 12,5 |
| 4 | 8 | 25,76 | 3 | 37,5 |
| 5 | 4 | 12,8 | 1 | 12,5 |
| 6 | 3 | 9,66 | 1 | 12,5 |
| Разом | 31 | 100 | 8 | 100 |
де, R - розряд робітників;
Р - чисельність робітників з даними розрядом, чол.;
Середній тарифний розряд основних робітників складе
Середній тарифний розряд допоміжних робітників складе
Чисельність керівників і фахівців
де, А І - парк автомобілів, 120;
Н ПТС - норматив виробничо-технічної служби, 5%;
П рук - відсоток керівників і фахівців, 35%;
Чисельність керівників і фахівців складе
Таблиця 2 - Зведена відомість кількості ППП
| Категорії ППП | Кількість осіб | Питома вага,% |
| Основні робочі | 31 | 73,78 |
| Допоміжні робітники | 8 | 19,04 |
| Керівники і фахівці | 3 | 7,14 |
| Всього | 42 | 100 |
Праця робітників на АТП оплачується за почасово-преміальною системою. Дана система включає в себе наступні елементи:
1) тарифна частина (погодинна)
2) надбавка за професійну майстерність
3) премія за виконання коефіцієнта технічної готовності, за якість та своєчасне виконання робіт.
Розрахунок фонду оплати праці основних робітників
Для розрахунку й використовуємо такі тарифні ставки:
Таблиця 3 - Тарифні ставки основних робітників, руб.
| Розряд | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Годинна ставка | 10,8 | 11,2 | 13,8 | 16,9 | 19,5 | 21,2 |
де, З Т - годинна тарифна ставка по розряду, руб.;
Р - кількість робітників з даними розрядом, чол.;
Надбавка за професійну майстерність
Приймаються в розмірі 17% від середньої годинної тарифної ставки
Погодинна годинна тарифна ставка
Погодинний фонд оплати праці основних робітників
Премія
Приймаються в розмірі 40% від погодинного фонду оплати праці
Доплата бригадирам
Приймаються в розмірі 250 руб. на місяць на одного бригадира (з розрахунку 1 бригадир - на 15-20 основних робітників)
Основний фонд оплати праці основних робітників
Додатковий фонд оплати праці
Приймаються в розмірі 13% від основного фонду оплати праці
Загальний річний фонд оплати праці основних робітників
Середньорічна заробітна плата одного робочого
Середньомісячна заробітна плата одного робочого
Відрахування на соціальні потреби
Приймаються в розмірі 26% від загального річного фонду оплати праці основних робітників
Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників
Для розрахунку й використовуємо такі тарифні ставки:
Таблиця 4 - Тарифні ставки допоміжних робітників, руб.
| Розряд | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Годинна ставка | 9,5 | 10,9 | 12,8 | 14,9 | 17,5 | 19,2 |
Погодинний фонд оплати праці допоміжних робітників
Премія
Приймаються в розмірі 20% від погодинного фонду оплати праці
Основний фонд оплати праці допоміжних робітників
Додатковий фонд оплати праці
Приймаються в розмірі 13% від основного фонду оплати праці
Загальний річний фонд оплати праці основних робітників
Середньорічна заробітна плата одного робочого
Середньомісячна заробітна плата одного робочого
Відрахування на соціальні потреби
Приймається в розмірі 26% від загального річного фонду оплати праці основних робітників
Розрахунок фонду оплати праці керівників і фахівців
Для розрахунку використовуємо наступні місячно-посадові оклади:
1) начальник ділянки 1 чол. - 12000 руб.
2) старший майстер 1 чол. - 10000 руб.
3) майстер 1 чол. - 8000 руб.
Середньомісячний посадовий оклад
де, О Д - місячний посадовий оклад, крб.
Р - число керівників з даними окладом, чол.;
Загальний річний фонд оплати праці
де, ΔП - розмір премії, 40%;
Середньорічна заробітна плата
Середньомісячна заробітна плата
Відрахування на соціальні потреби
Приймається в розмірі 26% від загального річного фонду оплати праці основних робітників
Таблиця 5 - Зведена відомість фонду оплати праці ППП, руб.
| Категорії ППП | Кількість, чол. | Осн. ФЗП | Доп. ФЗП | Заг. ФЗП | Отч. на соц. потреби | Середньо-років. з / п | Среднемес. з / п |
| Основні робочі | 31 | 2203359 | 286437 | 2489796 | 647347 | 85856 | 6037 |
| Допоміжні робітники | 8 | 443296 | 57628 | 500924 | 130240 | 55658 | 4636 |
| Керівники і фахівці | 3 | - | - | 638400 | 131040 | 168000 | 14000 |
| Разом | = SUM (ABOVE) 42 | = SUM (ABOVE) 2646655 | = SUM (ABOVE) 344065 | = SUM (ABOVE) 3629120 | = SUM (ABOVE) 908627 | = SUM (ABOVE) 301114 | = SUM (ABOVE) 25093 |
Розрахунок виконується на підставі даних про загальну річному пробігу автомобілів і норм витрат по кожному виду ТО і ТР.
Витрати на запасні частини
де, Н ЗЧ - норми витрат на запасні частини 1000 км пробігу, 27,6 руб.;
L Г П - загальний річний пробіг парку, 13500000 км;
Витрати на ремонтні матеріали
Визначаються у розмірі 130% від основного фонду оплати праці основних робітників
Витрата матеріалів на ТО
де, Н М - норма витрат на матеріали на одне ТО, руб.;
N ТО - кількість обслуговувань за рік, од.;
Витрати на ЄВ складуть Н М (ЕО) = 21 крб.
Витрати на ТО-1 складуть Н М (ТО-1) = 7,8 руб.
Витрати на ТО-2 складуть Н М (ТО-2) = 6,2 руб.
Загальні витрати на ремонтні матеріали
4. ВИЗНАЧЕННЯ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ
До непрямих витрат відносять загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Загальновиробничі витрати включають:
1) витрати на утримання та експлуатацію устаткування (РСЕО)
2) цехові витрати.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (РСЕО)
Амортизація обладнання
Таблиця 6 - Розрахунок амортизації обладнання
| Найменування | Тип | Кількість | Потужність, кВт | Габаритні розміри, мм | Ціна одиниці, грн. | ТЗВ 15% | Вартість, руб. | Норма аморт. % | Сума аморт. руб. | ||
| одиниці | всього | одиниці | всього | ||||||||
| 1 високонапірна установка для миття агрегатів та а / м гарячої водою | Авто-бліц 3500 | 1 | 2 | 2 | 1000х600 | 1780 | 267 | 2047 | 2047 | 4 | 81,8 |
| 2 Ванна для миття деталей | 2031 | 1 | - | - | V = 20л | 300 | 45 | 345 | 345 | 3 | 10,35 |
| 3 Підйомник канавного типу | М-304 | 2 | - | - | 1200х600 | 1290 | 193,5 | 1483,5 | 2967 | 4,5 | 133,5 |
| 4 Кран балка пересувна | ПТ-054 | 2 | 4,5 | 9 | 9000х600 | 10900 | 1635 | 12535 | 25070 | 6,5 | 1629,6 |
| 5 Візок | 6081.08 | 2 | - | - | 940х650 | 650 | 97,5 | 747,5 | 1495 | 4,2 | 62,8 |
| 6 Мастильно-заправна установка | М-359 | 2 | - | - | 3800х2000 | 3430 | 514,5 | 3944,5 | 7889 | 4 | 315,6 |
| 7 Солідолонагнетатель з ел. дв. | НИИАТ 390 | 1 | 1,2 | 1,2 | 690х375 | 1110 | 166,5 | 12675 | 12675 | 5,5 | 702,1 |
| 8 Насос для перекачування масла | РЕ-4 | 1 | 2,4 | 2,4 | 270х240 | 675 | 101, | 776,3 | 776,3 | 3 | 23,3 |
| 9 Компресор | НД-415 | 1 | 11 | 11 | 2120х1035 | 10620 | 1593 | 12213 | 12213 | 4,5 | 549,6 |
| 10 Колонка мастилороздавальні | М 367 | 1 | 3 | 3 | 265х350 | 1145 | 171,8 | 1316,8 | 1316,8 | 4,2 | 55,3 |
| 11 Установка для перевірки карб. і бензонасоса | 577Б | 2 | 1,7 | 3,4 | 365х320 | 1100 | 165 | 1265 | 2530 | 3 | 75,9 |
| 12 Токарновінтарезний верстат | 1К62Б | 2 | 11,04 | 22,08 | 2812х1598 | 22400 | 3360 | 25760 | 51520 | 10,5 | 5409,6 |
| 13 Вертикально-свердлильний верстат | 2Н-125 | 2 | 2 | 4 | 700х360 | 3700 | 555 | 4255 | 8510 | 11 | 936,1 |
| 14 Верстат заточний | 3А649 | 2 | 2,5 | 5 | 1700х1060 | 2800 | 420 | 3220 | 6440 | 12,5 | 805 |
| 15 Стенд для ремонту і правки кузовів | М15-0043 | 1 | - | - | 6600х4000 | 9500 | 1140 | 10640 | 10640 | 3 | 319,2 |
| 16 Настройка для нане-сення антикорозійного-них покриттів | 183М | 1 | 12 | 12 | 1050х570 | 1000 | 150 | 1150 | 1150 | 6 | 69 |
| 17 Пересувна сушарка-панель | І-203 | 2 | 2 | 4 | 1640х750 | 2000 | 300 | 2300 | 4600 | 4,5 | 207 |
| Разом | - | 26 | - | 79,8 | 83,4 | - | - | - | 152274 | - | 11385,4 |
Амортизація інструмента
Вартість інструменту приймається в розмірі 6% від вартості обладнання
Річна амортизація інструменту 13%
Вартість мастильних матеріалів
Приймаються в розмірі 200 руб. на рік на 1 верстат
Витрати на силову електроенергію
Визначається на підставі річного витрати електроенергії і вартості 1 кВт / год, 0,28 руб.
де, N вуст - встановлена потужність обладнання, 79,8 кВт;
F g - дійсний фонд часу роботи устаткування, 3800 г.;
З - середній коефіцієнт завантаження обладнання, 0,7;
К С - коефіцієнт попиту електроенергії, 0,75;
До П - коефіцієнт враховує втрати електроенергії в мережі, 0,95;
До ПД - коефіцієнт корисної дії, 0,95;
Витрати на електроенергію складуть
Платежі з обов'язкового страхування виробничого обладнання
Приймаються в розмірі 7% від залишкової вартості обладнання з урахуванням, що обладнання знаходиться в експлуатації 5 років.
Ремонт інструменту
Приймаються в розмірі 5% від вартості інструмента
Відрахування в ремонтний фонд
Приймаються в розмірі 4% від вартості обладнання
Інші витрати
Приймаються в розмірі 2% від перерахованих вище витрат
Разом РСЕО:
Цехові витрати
Приймаються в розмірі 45% від основної заробітної плати основних робітників
Таблиця 7 - Кошторис загальновиробничих витрат
Загальногосподарські витрати
Приймаються в розмірі 80% від основної заробітної плати основних робітників
5. ВИЗНАЧЕННЯ Кошторис витрат
Таблиця 8 - Кошторис витрат
Комерційні витрати
Приймаються в розмірі 2% від виробничої собівартості
Передбачувана ціна одного ТО і ТР
де, С - собівартість на 1000 км пробігу;
П - планований прибуток, 20%;
Рентабельність одного виду обслуговування
Діаграма витрат
1. Витрати на запасні частини та матеріали - 36% 2. Основний, додатковий ФЗП і відрахування на соціальні потреби - 36% 3. Загальновиробничі витрати - 18% 4. Загальногосподарські витрати - 8% 5. Комерційні витрати - 2%
6. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ
Таблиця 9 - Основні техніко-економічні показники
Основні фонди це засоби праці неодноразово беруть участь у процесі виробництва при цьому вони зберігають свою натуральну форму, а свою вартість переносять по частинах на вартість готової продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.
Основні засоби це основні фонди, виражені в грошовому вимірі.
Основні фонди діляться на:
- Виробничі це основні фонди, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або створюють умови для його здійснення.
- Невиробничі це об'єкти соціальної сфери, що належать підприємству (спортзали, бази відпочинку, і т.д.).
ОПФ класифікують наступним чином: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини та обладнання, в тому числі робітники і силові; лабораторне обладнання; обчислювальна техніка, транспортні засоби; інструмент; виробничий інвентар; господарський інвентар.
ОПФ діляться на 2 частини: основну, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва, і пасивну, що створює умови для праці (будівлі, споруди, інвентар).
Основні фонди мають такі оцінки:
- Первісна вартість (балансова) це ціна придбання, включаючи доставку і установку;
- Відновна вартість це вартість переоцінки в сучасних умовах;
- Залишкова вартість це первісна вартість за вирахуванням зносу;
- Ліквідаційна вартість це вартість реалізації зношених і списаних основних фондів.
Розрізняють декілька видів зносу ОПФ, основні з яких фізичний і моральний знос. Фізичний знос це втрата засобами праці своїх первісних якостей в результаті експлуатації та впливу навколишнього середовища. Моральний знос це зменшення вартості ОПФ під впливом науково-технічного прогресу. Різновидом морального зносу є екологічний знос.
Показники використання основних фондів:
1) Фондовіддача показує, скільки продукції в рублях отримують з кожної гривні основних фондів.
2) Фондомісткість (зворотний) показує потребу в основних фондах на одиницю виробничої продукції.
3) Фондоозброєність показує забезпеченість працівників основними фондами.
Амортизація це грошове відшкодування величини зносу основних засобів. Амортизація нараховується за певними нормами, встановленими державою. Норма амортизації це встановлений у відсотках розмір амортизаційних відрахувань.
Трудові ресурси підприємства є головним ресурсом від якості підбору і від ефективності використання, якого багато в чому залежать результати виробничої діяльності підприємства. Весь персонал підприємства поділяється на 2 групи:
- Промислово-виробничий персонал (ППП) це працівники, які безпосередньо пов'язані з виробництвом і його обслуговування.
- Непромисловий персонал, це працівники, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом (працівники ЖКГ, дитячих та інших установ, що належать підприємству).
Промислово-виробничий персонал включає наступні категорії: робітники, фахівці, службовці та керівники.
Робочі це працівники підприємства, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей чи наданням виробничих і транспортних послуг. Робітники можуть бути основні, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, і допоміжні, тобто зайняті обслуговуванням виробництва.
Фахівці це працівники зайняті інженерно-технічними та економічними роботами.
Службовці це працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.
Керівники це особи наділені повноваженнями приймати управлінські рішення і контролювати їх виконання.
Слід розрізняти явочний і обліковий склад. Явочний склад це мінімально необхідну кількість працівників, які повинні щодня на роботі, для виконання завдання у встановлені терміни. Обліковий склад це всі постійні і тимчасові працівники, які значаться на підприємстві як виконують в даний момент роботу, так і що знаходяться у відпустках, відрядженнях і т.д.
Заробітна плата це грошову винагороду за працю. Для розрахунку заробітної плати використовують тарифні системи.
Тарифна система включає наступні елементи. Тарифна сітка служить для встановлення співвідношення в оплаті праці залежно від рівня кваліфікації. Тарифний розряд відображає кваліфікацію робітника. Тарифна ставка - рівень оплати за одиницю часу.
У сучасних умовах найбільшого поширення набули 2 форми оплати праці: відрядна і погодинна.
Відрядна форма оплати це оплата за кількість виробленої продукції. Відрядна форма підрозділяється на:
- Проста відрядна, при якій праця оплачується за розцінками за одиницю виробленої продукції.
- Відрядна преміальна це така система, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію.
- Відрядно-прогресивна це система, при якій вироблення робітника в межах встановлених норм оплачується за нормальними розцінками, а вся додаткова вироблення, отримана понад норму за підвищеними розцінками.
- Непряма відрядна застосовується для оплати праці допоміжних робітників.
- Акордна система полягає в тому, що розцінка встановлюється на весь обсяг підлягають виконанню робіт із зазначенням термінів їх виконання.
Погодинна форма оплати це оплата праці за відпрацьований час. Розрізняють:
- Проста погодинна система, при якій заробіток робітника визначається тарифною ставкою і кількістю відпрацьованого часу.
- Почасово преміальна це така оплата, коли робітник отримує ще й встановлений відсоток премії до заробітку.
Собівартість продукції це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість виконує наступні функції: облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції; собівартість це база для формування ціни на продукцію, визначення оптимальних розмірів підприємства; дізнатися чи вигідно виробництво.
Для визначення собівартості використовують кошторис витрат і калькуляцію.
Кошторис витрат це документ відображає всі витрати підприємства певні випуском обумовленого обсягу продукції та виконанням робіт і послуг. Кошторис витрат дозволяє визначити витрати на загальний обсяг споживаних ресурсів для виконання всієї виробленої програми незалежно від того, на який конкретний вид продукції вони були використані.
Калькуляція це обчислення собівартості одиниці продукції. Типова калькуляція містить наступні статті:
- Сировина та матеріали;
- Зворотні відходи;
- Покупні вироби, напівфабрикати;
- Основна заробітна плата основних робітників;
- Додаткова заробітна плата основних робітників;
- Відрахування на соціальні потреби;
- РСЕО;
- Цехові витрати;
- Загальногосподарські витрати;
- Комерційні витрати.
Рентабельність це показник господарської діяльності підприємства який показує ціною яких витрат підприємство отримало прибуток. Розрізняють рентабельність продукції та рентабельність виробництва.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Л. П. Анісімов, В. К. Юдін «Економіка, організація і планування автотранспорту» М. »Транспорт» 1986
2. В. М. Борисова «Посібник по курсовому проектуванню» М. »Транспорт» 1987
3. Довідник «Положення про ТО і ТР автомобілів» М. «Транспорт» 1988
4. Б.М. Суханов, О. І. Борзих, Ю.Ф. Бедарев «ТО і ТР автомобілів» Посібник з дипломного проектування М. »Транспорт» 1991
5. О. М. Жарова «Типові задачі з економіки автотранспорту» М. »Транспорт» 1991
Вартість інструменту приймається в розмірі 6% від вартості обладнання
Річна амортизація інструменту 13%
Вартість мастильних матеріалів
Приймаються в розмірі 200 руб. на рік на 1 верстат
Витрати на силову електроенергію
Визначається на підставі річного витрати електроенергії і вартості 1 кВт / год, 0,28 руб.
де, N вуст - встановлена потужність обладнання, 79,8 кВт;
F g - дійсний фонд часу роботи устаткування, 3800 г.;
З - середній коефіцієнт завантаження обладнання, 0,7;
К С - коефіцієнт попиту електроенергії, 0,75;
До П - коефіцієнт враховує втрати електроенергії в мережі, 0,95;
До ПД - коефіцієнт корисної дії, 0,95;
Витрати на електроенергію складуть
Платежі з обов'язкового страхування виробничого обладнання
Приймаються в розмірі 7% від залишкової вартості обладнання з урахуванням, що обладнання знаходиться в експлуатації 5 років.
Ремонт інструменту
Приймаються в розмірі 5% від вартості інструмента
Відрахування в ремонтний фонд
Приймаються в розмірі 4% від вартості обладнання
Інші витрати
Приймаються в розмірі 2% від перерахованих вище витрат
Разом РСЕО:
Цехові витрати
Приймаються в розмірі 45% від основної заробітної плати основних робітників
Таблиця 7 - Кошторис загальновиробничих витрат
| Статті витрат | Сума, руб. |
| Витрати на утримання та експлуатацію обладнання - Амортизація обладнання - Амортизація інструменту - Вартість мастильних матеріалів - Витрати на силову електроенергію - Платежі по страхуванню обладнання - Ремонт інструментів - Відрахування в ремонтні фонди - Інші витрати | 11385,4 1187,7 2600 49392 6674,3 456,8 6091 1328 |
| Разом РСЕО | 79116,2 |
| Цехові витрати | 991512 |
| Всього загальновиробничих витрат | 1070628,2 |
Приймаються в розмірі 80% від основної заробітної плати основних робітників
5. ВИЗНАЧЕННЯ Кошторис витрат
Таблиця 8 - Кошторис витрат
| Статті витрат | Витрати в рублях | Структура витрат,% | |
| на весь обсяг | на 1000 км пробігу | ||
| Витрати на запасні частини Витрати на матеріали | 372600 | 27,6 | 36 |
| 4561397 | 338 | ||
| Основний ФОП осн. робочих Додатковий ФОП осн. робочих Відрахування на соціальні потреби | 2203359 | 163 | 36 |
| 286437 | 21 | ||
| 2489796 | 184 | ||
| Загальновиробничі витрати | 1070628,2 | 79 | 18 |
| Загальногосподарські витрати | 1762687 | 131 | 8 |
| Виробнича собівартість | = SUM (ABOVE) 12746904,2 | = SUM (ABOVE) 943,6 | = SUM (ABOVE) 98 |
| Комерційні витрати | 254938 | 19 | 2 |
| Повна собівартість | 13001842,2 | 962,6 | 100 |
Приймаються в розмірі 2% від виробничої собівартості
Передбачувана ціна одного ТО і ТР
де, С - собівартість на 1000 км пробігу;
П - планований прибуток, 20%;
Рентабельність одного виду обслуговування
Діаграма витрат
1. Витрати на запасні частини та матеріали - 36% 2. Основний, додатковий ФЗП і відрахування на соціальні потреби - 36% 3. Загальновиробничі витрати - 18% 4. Загальногосподарські витрати - 8% 5. Комерційні витрати - 2%
6. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ
Таблиця 9 - Основні техніко-економічні показники
| Найменування показників | Од. ізм. | |
| Середньооблікова кількість автомобілів | од. | 240 |
| Загальний пробіг | км. | 13500000 |
| Кількість обслуговувань за рік: - ЄВ - ТО-1 - ТО-2 | од. | 79082 3550 1390 |
| Трудомісткість робіт: - Основних робіт - Допоміжних робіт | чел.час. | 86715 26015 |
| Загальна сума витрат | руб. | 13001842,2 |
| Собівартість 1000 км пробігу | руб. | 962,6 |
| Ціна 1000 км пробігу | руб. | 1203 |
| Рентабельність | % | 25 |
| Чисельність персоналу, в тому числі: - Основних робочих - Допоміжних робітників - Керівників та фахівців | чол. | 42 29 9 4 |
| Середньомісячна зарплата 1 основного робочого | руб. | 7155 |
| Середньомісячна зарплата 1 допоміжного робітника | руб. | 4638 |
Основні засоби це основні фонди, виражені в грошовому вимірі.
Основні фонди діляться на:
- Виробничі це основні фонди, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або створюють умови для його здійснення.
- Невиробничі це об'єкти соціальної сфери, що належать підприємству (спортзали, бази відпочинку, і т.д.).
ОПФ класифікують наступним чином: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини та обладнання, в тому числі робітники і силові; лабораторне обладнання; обчислювальна техніка, транспортні засоби; інструмент; виробничий інвентар; господарський інвентар.
ОПФ діляться на 2 частини: основну, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва, і пасивну, що створює умови для праці (будівлі, споруди, інвентар).
Основні фонди мають такі оцінки:
- Первісна вартість (балансова) це ціна придбання, включаючи доставку і установку;
- Відновна вартість це вартість переоцінки в сучасних умовах;
- Залишкова вартість це первісна вартість за вирахуванням зносу;
- Ліквідаційна вартість це вартість реалізації зношених і списаних основних фондів.
Розрізняють декілька видів зносу ОПФ, основні з яких фізичний і моральний знос. Фізичний знос це втрата засобами праці своїх первісних якостей в результаті експлуатації та впливу навколишнього середовища. Моральний знос це зменшення вартості ОПФ під впливом науково-технічного прогресу. Різновидом морального зносу є екологічний знос.
Показники використання основних фондів:
1) Фондовіддача показує, скільки продукції в рублях отримують з кожної гривні основних фондів.
2) Фондомісткість (зворотний) показує потребу в основних фондах на одиницю виробничої продукції.
3) Фондоозброєність показує забезпеченість працівників основними фондами.
Амортизація це грошове відшкодування величини зносу основних засобів. Амортизація нараховується за певними нормами, встановленими державою. Норма амортизації це встановлений у відсотках розмір амортизаційних відрахувань.
Трудові ресурси підприємства є головним ресурсом від якості підбору і від ефективності використання, якого багато в чому залежать результати виробничої діяльності підприємства. Весь персонал підприємства поділяється на 2 групи:
- Промислово-виробничий персонал (ППП) це працівники, які безпосередньо пов'язані з виробництвом і його обслуговування.
- Непромисловий персонал, це працівники, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом (працівники ЖКГ, дитячих та інших установ, що належать підприємству).
Промислово-виробничий персонал включає наступні категорії: робітники, фахівці, службовці та керівники.
Робочі це працівники підприємства, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей чи наданням виробничих і транспортних послуг. Робітники можуть бути основні, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, і допоміжні, тобто зайняті обслуговуванням виробництва.
Фахівці це працівники зайняті інженерно-технічними та економічними роботами.
Службовці це працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.
Керівники це особи наділені повноваженнями приймати управлінські рішення і контролювати їх виконання.
Слід розрізняти явочний і обліковий склад. Явочний склад це мінімально необхідну кількість працівників, які повинні щодня на роботі, для виконання завдання у встановлені терміни. Обліковий склад це всі постійні і тимчасові працівники, які значаться на підприємстві як виконують в даний момент роботу, так і що знаходяться у відпустках, відрядженнях і т.д.
Заробітна плата це грошову винагороду за працю. Для розрахунку заробітної плати використовують тарифні системи.
Тарифна система включає наступні елементи. Тарифна сітка служить для встановлення співвідношення в оплаті праці залежно від рівня кваліфікації. Тарифний розряд відображає кваліфікацію робітника. Тарифна ставка - рівень оплати за одиницю часу.
У сучасних умовах найбільшого поширення набули 2 форми оплати праці: відрядна і погодинна.
Відрядна форма оплати це оплата за кількість виробленої продукції. Відрядна форма підрозділяється на:
- Проста відрядна, при якій праця оплачується за розцінками за одиницю виробленої продукції.
- Відрядна преміальна це така система, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію.
- Відрядно-прогресивна це система, при якій вироблення робітника в межах встановлених норм оплачується за нормальними розцінками, а вся додаткова вироблення, отримана понад норму за підвищеними розцінками.
- Непряма відрядна застосовується для оплати праці допоміжних робітників.
- Акордна система полягає в тому, що розцінка встановлюється на весь обсяг підлягають виконанню робіт із зазначенням термінів їх виконання.
Погодинна форма оплати це оплата праці за відпрацьований час. Розрізняють:
- Проста погодинна система, при якій заробіток робітника визначається тарифною ставкою і кількістю відпрацьованого часу.
- Почасово преміальна це така оплата, коли робітник отримує ще й встановлений відсоток премії до заробітку.
Собівартість продукції це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість виконує наступні функції: облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції; собівартість це база для формування ціни на продукцію, визначення оптимальних розмірів підприємства; дізнатися чи вигідно виробництво.
Для визначення собівартості використовують кошторис витрат і калькуляцію.
Кошторис витрат це документ відображає всі витрати підприємства певні випуском обумовленого обсягу продукції та виконанням робіт і послуг. Кошторис витрат дозволяє визначити витрати на загальний обсяг споживаних ресурсів для виконання всієї виробленої програми незалежно від того, на який конкретний вид продукції вони були використані.
Калькуляція це обчислення собівартості одиниці продукції. Типова калькуляція містить наступні статті:
- Сировина та матеріали;
- Зворотні відходи;
- Покупні вироби, напівфабрикати;
- Основна заробітна плата основних робітників;
- Додаткова заробітна плата основних робітників;
- Відрахування на соціальні потреби;
- РСЕО;
- Цехові витрати;
- Загальногосподарські витрати;
- Комерційні витрати.
Рентабельність це показник господарської діяльності підприємства який показує ціною яких витрат підприємство отримало прибуток. Розрізняють рентабельність продукції та рентабельність виробництва.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Л. П. Анісімов, В. К. Юдін «Економіка, організація і планування автотранспорту» М. »Транспорт» 1986
2. В. М. Борисова «Посібник по курсовому проектуванню» М. »Транспорт» 1987
3. Довідник «Положення про ТО і ТР автомобілів» М. «Транспорт» 1988
4. Б.М. Суханов, О. І. Борзих, Ю.Ф. Бедарев «ТО і ТР автомобілів» Посібник з дипломного проектування М. »Транспорт» 1991
5. О. М. Жарова «Типові задачі з економіки автотранспорту» М. »Транспорт» 1991