Історія міста
На відміну від багатьох великих міст, народження яких визначалося вигодами транспортно-географічного положення, Донецьк виник і розвивався на базі гірничозаводської промисловості завдяки багатим запасам корисних копалин. Верхів'я річки Кальміус, де нині розташоване місто, зберігали великі поклади кам'яного вугілля. Навколо заснованої в 1779 році слободи Олександрівка з'являються перші вугільні копальні. Копанням земляного "вугілля" займалися і жителі інших виросли тут слобід Семенівка, Блакитний, Любимівка (Закоп), Миколаївка, Катеринівка, Григорівка (Георгіївка), Ларінка.
Російський інженер А. Мевиус в 1866 році обгрунтував доцільність споруди залізоробного заводу на правом бережу Кальміуса недалеко від сло6оди Олександрівка. Для цього тут було все необхідне: у землях верхів'я Кальміусу - вугілля, недалеко, в районі Каракуба (нині місто Комсомольськ Старобешевського району), - залізна руда, поблизу села Оленівки (Волноваський район) - камінь вапняк і зовсім поряд - річкова вода.
Царський уряд не могло по-хазяйськи розпорядитися багатством землі. Оцінивши всі можливості отримання величезних прибутків на дармовому вугіллі за допомогою дешевих робочих рук, в Донбас хлинули іноземні концесіонери.
Про дним із них був англієць, технік-металург Джон Джеймс Юз,
керуючий невеликим заводом поблизу Лондона. Вигідно купивши і орендувавши землю, він уклав з комітетом міністрів Росії договір про утворення Новоросійського суспільства кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництва і суспільства залізничної гілки від Харківсько-Азовської лінії. У квітні 1869 року царський уряд затвердив договір про початок робіт з видобутку вугілля і споруді металургійного заводу. Керуючим справами засновники Новоросійського суспільства призначили Джона Юза. Влітку 1869 року він поселився на березі Кальміуса і побудував кузню, яка з'явилася як би першим підсобним цехом майбутнього металургійного заводу.
З далекої Англії в Таганрог і Маріуполь на кораблях прибували матеріали та обладнання. До місця будівництва заводу їх доставляли гужовим транспортом.
Поруч з майданчиком, відведеної під спорудження заводу, найняті місцеві мужики будували для робітників землянки, дерев'яні бараки, балагани з каменю-пісковика. Англійська колонія, де поселялися інженери і майстри, зводилася окремо. Виниклий селище було назване на ім'я керуючого справами Юзівка. Згодом Юзівка злилася з шахтарським селищем Олександрівського рудника.
Настільна і дорожня книга "Росія. Повне географічний опис Вітчизни" (14-й том "Новоросія і Крим", виданий 1910 року, стор 376) свідетел'cтвует: "У 1870 р., в рік відкриття Курсько-Харківсько-Азовської залізниці і появи на ринку кам'яного вугілля, в Катеринославській губернії відкрився перший приватний завод для виплавки чавуну, заснований англійською техніком Д. Д. Юзом.
Юзівський завод (нині Донецький металургійний завод імені В. І. Леніна) поклав початок великої металургії Південного промислового району.
Введення в дію залізничних ліній Костянтинівка-Ясинувата-Юзівка-Оленівка та Оленівка-Маріуполь сприяв розширенню металургійного виробництва, збільшення видобутку вугілля. У 1899 році Юзівському заводі було виплавлено 17700000 пудів чавуну. На території селища працювали вже 9 рудників, за рік вони добули 99200 тисяч пудів вугілля. Почав діяти машинобудівний і чавуноливарний завод (нині Донецький машинобудівний завод імені Ленінського комсомолу України), який випускав устаткування для шахт.
Зростало й населення Юзівки. У 1884 році тут проживало 5494, а в 1897 році вже 29 тисяч чоловік. Селище ділився на дві частини: південну - заводську, де знаходилися промислові будівлі, депо, телеграф, невелика лікарня, школа, затишні житлові будинки англійських майстрів, палац дирекції, і північну - з робітниками балаганами, базаром, трактирами, пивними. У травні 1917 року, коли в селищі налічувалося близько 70 тисяч жителів, його перевели в розряд міст.
У 1924 році Юзовка була перейменована в Сталіно. Число жителів досягло майже довоєнної цифри - 63708 осіб. Почалося будівництво житлового масиву Стандарт для металургів, двох-і трьох-поверхових будинків для гірників. Відкривалися школи, магазини, лікувальні та культурно-просвітницькі установи, створювалися підприємства комунального обслуговування населення.
У 1932 році місто стало центром Донецької області, у 1938 році - центром Сталінської області.
За роки перших п'ятирічок його промисловість отримала великий розвиток. До 1941 року у Сталіно було 223 підприємства союзного і републіканского підпорядкування, 54 - місцевій і кооперативній промисловості, шахти давали 7 відсотків загальносоюзного видобутку вугілля, заводи - 5 відсотків стали і 11 відсотків коксу. Населення міста склало 507 тисяч чоловік.
У період окупації Сталіно німецько-фашистськими загарбниками (з 21 жовтня 1941 року по 8 вересня 1943) гоpод поніс величезні людські втрати. У ньому залишилося 175 тисяч жителів.
У 1949 році був досягнутий довоєнний рівень видобутку вугілля, а в 1950 році - всього промислового виробництва.
У листопаді 1961 року місто було перейменовано в Донецьк.
У квітні 1978 року чисельність населення перевищила мільйонний рубіж і Донецьк приєднався до міст мільйонерам.
Сьогодні Донецьк місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Донецької області України. Крупний промисловий, науковий і культурний центр. Великий вузол залізничних, автомобільних і повітряних ліній.
КУЛЬТУРА
У місті Донецьку створена широка мережа установ культури - всього їх налічується 8330.
На території міста розташовані три постійно діючих театри, обласна філармонія, цирк, 20 кінотеатрів, 53 Палаци культури й клуби, 140 музеїв і музейних кімнат, зокрема обласний художній музей, близько 450 бібліотек (включаючи шкільні бібліотеки), планетарій.
Круглодічно функціонує Центральний парк культури і відпочинку ім. Щербакова і його філіали - парк ім. Ленінського комсомолу і парк ім. Горького.
У Донецьку діють 6 творчих союзів: обласні організації союзу архітекторів, журналістів, композиторів, письменників і художників України, а також Всеукраїнського музичного союзу.
6 навчальних закладів міста готують працівників культури і мистецтва для міста, області, Україні.
Донецький Державний академічний
Російський театр опери та балету
- Одне з найбільших культурних установ міста і області
- Має цікаву історію свого створення.
У 1932 році в Донецьк (тоді місто Сталіно) на постійне розміщення повним складом прибула II Пересувна опера Правобережної України, передана у ведення Донецького театрального тресту - це і був колектив майбутнього театру.
1 вересня 1932 перший оперний сезон в місті відкрився оперою А. Бородина "Князь Ігор". А в квітні 1941 року прем'єра опери М. Глінки "Іван Сусанін" пройшла вже на власній сцені, в будівлі, побудованій архітектором Котовським. Під час війни колектив театру був евакуйований до Киргизії, але вже в 1944 році він знову відкрив свої двері глядачам.
У трупі нашого театру виросли такі всесвітньо відомі співаки як Анатолій Солов'яненко і Юрій Гуляєв, артисти балету Вадим Писарєв та Інна Дорофєєва Школа хореографічної майстерності Вадима Писарєва
Донецький обласний музично-драматичний театр ім. Артема.
Театр створювався в місті артистами трупи Першого Українського Червонозаводського робітничого театру, яка прибула до нас повним складом з Харкова в 1933 році. Тоді свій сезон театр відкрив прем'єрою революційної драми І. Микитенко "Бастилія божої матері".
Спочатку театр ставив спектаклі тільки українською мовою і працював в приміщенні Палацу-клубу "Металіст" (Палац культури Донецького металургійного заводу), а пізніше в приміщенні, де в даний час знаходиться кінотеатр "Кристал". І лише на початку 60-х років Донецький музично-драматичний театр переїхав в спеціально збудоване приміщення в центральній частині міста.
Донецька обласна філармонія.
Була створена в 1931 році. У 1957 році в її концертному залі, якому було присвоєно ім'я нашого земляка, видатного радянського композитора С. Прокоф 'єва, був встановлений орган. У творчому складі філармонії працюють симфонічний оркестр, струнний квартет, квінтет духових інструментів і фортепіанне тріо, концертний ансамбль "Експромт", 6 груп артистів музичного лекторію, солісти-вокалісти, читці, інструменталісти і естрадні колективи.
У концертному залі щорічно проходить більше чотирьох тисяч концертів, які відвідують понад 1,5 млн. слухачів. Тут проходять гастролі українських і зарубіжних артистів.
Донецький обласний краєзнавчий музей.
Був створений в 1924 році ентузіастами-студентами і викладачами гірського інституту і налічував тоді 2000 експонатів, присвячених в основному гірничої промисловості та металургії. В даний час у новому приміщенні музею на площі більше 3 тисяч кв. м знаходиться більше 100 тисяч експонатів, деякі з них унікальні.
Донецький обласний художній музей.
Відкрився в 1955 році. Зараз його колекція налічує більше 10.000 експонатів, що представляють собою спадщина вітчизняного і зарубіжного мистецтва. У його виставкових залах регулярно проходять вернісажі майстрів пензля і різця і інші творчі виставки.
Планетарій.
Був відкритий в 1961 році. У виставковому залі планетарію представлені макети першого штучного супутника Землі, космічного апарату "Місяць - 3", глобуси Місяця і Марса. У Зоряному залі встановлений апарат "Планетарій", за допомогою якого можна спостерігати зоряне небо.
Цирк "Космос".
Відкритий 26 серпня 1969 року в переддень ювілейних урочистостей, присвячених 100-річному ювілею міста. Розрахований на 2.200 зорових місць. Тут демонструють своє мистецтво найкращі колективи українського та закордонного цирків. Крім того, цирк є методичним центром циркової художньої самодіяльності області - кожні 2 роки влітку тут проводяться огляди-спектаклі самодіяльних циркових артистів, деякі з них стали сьогодні професійними майстрами арени. Щорічно цирк відвідують до 1 мільйона чоловік.
Обласна універсальна наукова бібліотека імені Н. К. Крупської.
Створена в 1926 року. Зараз вона в своєму розпорядженні фонд близько 3 мільйонів примірників книг, в числі яких видання, є бібліографічною рідкістю. Тут також зберігаються газети (з 1945 року), журнали (з 1937 року), цікава нотна література, грамплатівки. У розпорядженні читачів широкий вибір довідкових і бібліографічних видань. Читачів обслуговує абонемент, відділи читальних залів і спеціалізовані відділи. У 1993 році розроблена специфікація автоматизації бібліотеки.
В даний час функціонує локальна мережа, що складається з 15 комп'ютерів і введені підсистеми "Комплектування фондів", "Електронний каталог", "Реєстрація читачів" та ін У бібліотеці працює електронна тематична картотека "Закони України", інформаційно-пошукова система "Законодавчі акти України ".
Розроблено проект створення інформаційного центру "Відкрита бібліотека між Сходом і Заходом", реалізація якого дозволила встановити контакти з крупними інформаційними центрами і бібліотеками миру в режимі off-line. Бібліотека починає реалізацію проекту з підключення до мережі Інтернет.
Загальні відомості
НАСЕЛЕННЯ
1.132.700 чоловік
ПЛОЩА
Загальна площа - 381 квадратний кілометр, протяжність з півночі на південь - 28 км, зі сходу на захід - 55 км, площа скверів - 216,2 га.
ШКОЛИ
Середніх шкіл середнього ступеня - 2; середніх шкіл 1-2 ступенів - 38; середніх шкіл 1-3 ступенів - 116; дитячо-юнацьких спортивних - 7; станцій юних техніків - 2; центрів творчості дітей та юнацтва - 8; дитячо-юнацьких клубу - 54.
ВУЗИ
Державних - 7; філія - 1; приватних - 9 (з них ліцензовано 6).
ПРЕДСТАВНИЦТВО В ПАРЛАМЕНТІ
У Верховній Раді України - 10 народних депутатів, в обласній Раді - 15, у міському - 75, у районних, Моспінська міському та Ларенском селищним Раді - 281 депутат.
СТРУКТУРА МІСЬКРАДИ
Донецьк є адміністративним центром Донецької області. До складу Донецької міськради входять міста: Донецьк (9 внутрішніх районів), Моспіно, селища міського типу Ларине, Горбочево-Михайлівка, 8 сільських населених пунктів.
КОМУНІКАЦІЇ
Загальна протяжність водопровідних ліній - 2.398 кілометрів, каналізаційних - 1.176 кілометрів.
ВУЛИЦІ І ПЛОЩІ
Площ - 21, вулиць, бульварів, проспектів -2.220, загальна протяжність вулиць -2.500 кілометрів.
РІЧКИ І ВОДОСХОВИЩА
Річок - 5, найдовші з них Черепашкіна - 23 кілометри і Асмоловка - 13 кілометрів. Всі річки на території міста впадають у річку Кальміус. Водосховищ - 2: Донецьке море (206 га) і
Кальміуське водосховище (60 гектарів).