Користування житловими приміщеннями

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Підстави виникнення права користування жилими приміщеннями
Згідно зі ст. 26 ЖК право користування житловими приміщеннями виникає на підставі:
договору найму житлового приміщення (угода, за яким одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) жиле приміщення у володіння та користування за плату);
договору піднайму жилого приміщення (наймач житлового приміщення вправі за письмовою згодою проживаючих разом з ним повнолітніх членів його сім'ї і наймодавця здавати жиле приміщення іншим громадянам);
права власності (громадяни набувають право власності на житлове приміщення на підставі: будівництва житлового будинку, частини житлового будинку, квартири; приватизації займаного житлового приміщення державного житлового фонду; прийняття житлового приміщення у спадщину; оформлення права власності на житлове приміщення членом організації громадян-забудовників; передачі їм житлового будинку, квартири у власність замість знесеного житлового будинку у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних потреб; передачі їм житлового приміщення і власність замість втраченого у зв'язку з капітальним ремонтом або реконструкцією житлового будинку; вчинення цивільно-правових угод; з інших підстав, передбачених законодавчими актами Республіки Білорусь). Право власності громадян і юридичних осіб недержавної форми власності на житлове приміщення підтверджується правовстановлюючим документом.
заповідального відмови (покладання на спадкоємця за заповітом за допомогою спадщини будь-якого зобов'язання). Відповідно до п. 4 ст. 1054 ЦК на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі довічне користування цим приміщенням або певною його частиною. При наступному переході права власності на житлове приміщення право довічного користування зберігає силу. Право довічного користування невідчужуваним, непередавано і не переходить до спадкоємців відказоодержувача. Право довічного користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо в заповіті не вказано інше;
з інших підстав, не заборонених законами Республіки Білорусь.

Договір найму житлового приміщення
Договір найму житлового приміщення - угода, за яким одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) жиле приміщення у володіння та користування за плату.
Плата за користування житловими приміщеннями встановлюється за згодою між наймачем і наймодавцем, якщо законодавством Республіки Білорусь не встановлено інше, і не повинна перевищувати максимально допустимої норми, встановленої Радою Міністрів Республіки Білорусь.
Згідно зі ст. 28 ЖК плата за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, каналізацію, газ, електричну та теплову енергію, ліфти, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, інші послуги) береться відповідно до тарифів, за якими оплачує ці послуги наймодавець, і (або) за показаннями приладів обліку.
Форма договору найму житлового приміщення - письмова. Підстави укладення договору найму житлового приміщення різні. Залежно від підстав законодавчими органами розроблено ряд типових договорів найму.
Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 17 березня 2006 р. № 371 затверджено такі типові договори:
Типовий договір найму житлового приміщення державного житлового фонду;
Типовий договір найму житлового приміщення соціального користування державного житлового фонду;
Типовий договір найму житлового службового жилого приміщення державного житлового фонду.
Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 15 вересня 1999 р. № 1437 (зі змінами та доповненнями) затверджено Типовий договір найму житлового приміщення державного житлового фонду в гуртожитку.
Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 7 березня 2003 р. № 318 (із змінами) затверджено Типовий договір найму житлового приміщення та користування майном у спеціальному службовому житловому фонді.
Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 12 вересня 2006 р. № 1191 затверджено форми:
договору найму житлового приміщення в будинках приватного житлового фонду громадян;
договору піднайму жилого приміщення державного житлового фонду;
договору оренди (суборенди) нежитлових приміщень (гараж, дача).
Наказом Міністерства житлово-комунального господарства Республіки Білорусь від 25 квітня 2006 р. № 78 затверджено Примірний договір найму житлового приміщення маневреного фонду.
Відповідно до ст. 30 ЖК члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним і всесвіти в установленому РК порядку, користуються нарівні з наймачем правами і виконують обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із.договора найми, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.
Члени сім'ї наймача мають право без згоди власника і наймача житлового приміщення вселити в займане ними жиле приміщення тільки своїх неповнолітніх дітей.
Якщо члени сім'ї наймача перестали бути членами його сім'ї, але продовжують проживати в цьому ж житловому приміщенні, вони зберігають свої права і обов'язки, якщо інше не встановлено ЖК і укладеного між ними письмовою угодою про порядок користування житловим приміщенням.

Обмін (міна) житлових приміщень
Обмін (міна) житлових приміщень допускається за згодою власника житлового фонду або уповноваженого ним органу, якщо ЖК не встановлено інше (ст. 32 ЖК).
За договором міни кожна із сторін передає у власність другій стороні одне житлове приміщення в обмін на інше. У цьому випадку кожна зі сторін є продавцем і покупцем, тобто власником житлового приміщення. Мена належить на праві спільної власності житлового приміщення допускається тільки за згодою всіх учасників часткової власності. Суд не має права примусити власників дати згоду на укладення договору міни житлового приміщення.
При обміні житлові приміщення можуть переходити і в користування, і у власність в залежності від того, хто був стороною в угоді: власник або наймач житлового приміщення. В іншому випадку при обміні житлові приміщення переходять тільки в користування, якщо обидві сторони були наймачами. За певних обставин обмін може бути зроблений примусово на підставі рішення суду про це.
Умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається:
до наймача пред'явлено позов про розірвання або про зміну договору найму житлового приміщення або про визнання його недійсним;
у відношенні члена організації громадян-забудовників розглядається питання про виключення його з організації;
будинок, в якому знаходиться обмінюване житлове приміщення, є аварійним, підлягає знесенню, підлягає переобладнанню в нежилий, загрожує обвалом, передається для державних потреб;
будинок, в якому знаходиться обмінюване житлове по ^ ня, підлягає капітальному ремонту з переплануванням обмінюваного жилого приміщення;
обмін носить корисливий або фіктивний характер;
житлове приміщення є службовим, знаходиться в спеціальному будинку або ставиться до житлових приміщень соціального користування;
у зв'язку з обміном у квартиру, в якій проживають два і більше наймача (члена організації громадян-забудовників), вселяється громадянин, що страждає важкою формою хронічного захворювання, при якому спільне проживання з ним в одній квартирі неможливо;
на житлове приміщення відповідно до законодавства Республіки Білорусь накладено арешт або заборона на відчуження (ст. 33 ЖК).
Якщо одне з обмінюваних житлових приміщень знаходиться на території Республіки Білорусь, а інше - на території іншої держави, обмін (міна) проводиться в порядку, передбаченому міжнародними договорами Республіки Білорусь і законодавством Республіки Білорусь (ст. 35 ЖК).
Обмін (міна) житлового приміщення може бути визнаний судом недійсним, якщо він зроблений з порушенням вимог, передбачених РК.
У разі визнання обміну (міни) житлового приміщення недійсним сторони підлягають переселенню в раніше займані житлові приміщення.
У випадках, якщо обмін (міна) житлового приміщення визнаний недійсним внаслідок неправомірних дій однієї зі сторін, винний зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, що виникли внаслідок обміну (міни) (ст. 34 ЖК).
Обмін (міна) житлових приміщень в залежності від прав на житлове приміщення можна віднести до основи права користування обмінюваними житловими приміщеннями.

Розірвання договору найму житлового приміщення
Розірвання договору найму житлового приміщення можливо за згодою сторін, а також на вимогу однієї із сторін у разі порушення іншою стороною істотних умов договору та з інших підстав, передбачених РК.
При розірванні договору найму житлового приміщення на вимогу однієї із сторін іншій стороні заздалегідь за три місяці направляється відповідне письмове попередження із зазначенням мотивів розірвання договору (ст. 36 ЖК). Це положення не поширюється на випадки, коли виселення відбувається в адміністративному або судовому порядку.
Наймач житлового приміщення має право в будь-який час за згодою проживаючих разом з ним повнолітніх членів сім'ї розірвати договір найму житлового приміщення з дотриманням правил, встановлених РК, виконавши свої зобов'язання перед наймодавцем.
Можливо розірвання договору найму і виселення громадян з наступних підстав:
громадяни проживають у будинках, що загрожують обвалом. У такому випадку вони виселяються в адміністративному порядку за постановою прокурора з наданням житлового приміщення типових споживчих якостей (ст. 38 ЖК);
наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил користування житловим приміщенням роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи водному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними. Виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. Громадяни, які підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, на вимогу наймодавця може бути зобов'язано судом замість виселення вимовити обмін займаного житлового приміщення на інше жиле приміщення (ст. 39 ЖК).
Громадяни, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються за рішенням суду без надання іншого житлового приміщення (ст. 41 ЖК).
Розірвання договору найму або визнання його недійсним є підставою для припинення права користування житловим приміщенням.

Заповідальний відмова
Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК заповідач має право покласти на спадкоємця за заповітом виконання за рахунок спадщини будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають право вимагати виконання заповідального відмови.
Пункт 4 ст. 1054 ЦК передбачає покладання ні спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення за заповітом, обов'язок надати іншій особі довічне користування цим приміщенням або певною його частиною. При наступному переході права власності на житлове приміщення право довічного користування зберігає силу.
Право довічного користування невідчужуваним, непередавано і не переходить до спадкоємців відказоодержувача.
Право довічного користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо в заповіті не вказано інше.
Відказоодержувачами можуть бути особи як вхідні, так і не входять до числа спадкоємців за законом. Таким чином, в силу заповідального розпорядження між спадкоємцем і отказополучателем виникає зобов'язання, за яким спадкоємець зобов'язаний виконати відмову, а відказоодержувач має право вимагати виконання. При цьому відносини виконання заповідального відмови тісно пов'язані з особистістю відказоодержувача. Це виражається в припиненні виконання заповідального відмови у разі смерті відказоодержувача до відкриття спадщини або після відкриття, але до того моменту, коли спадкоємець за заповітом не встиг її прийняти. Будинок, квартира, інше житлове приміщення можуть бути надані відказоодержувачеві у його особисте довічне користування з забороною на надання в користування іншим особам. Це не виключає права заповідача передати назване майно і у власність відказоодержувача. Стаття 1042 ЦК не передбачає можливості подназначение відказоодержувача. У свою чергу, відказоодержувач, так само як і недостойний спадкоємець, може бути позбавлений права на отримання предмета заповідального відмови, тобто права користування житловим приміщенням.
На право вимоги виконання заповідального відмови поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Після вступу спадкоємця в спадщину протягом трьох років відказоодержувач має право вимагати в судовому порядку вселення в житлове приміщення.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
27.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Користування житловими приміщеннями 2
Операції пов`язані з житловими приміщеннями
Багатоквартирний житловий будинок з нежитловими приміщеннями
Підвищення ефективності споживання енергії житловими і громадськими будівлями
Договір безоплатного користування
Необхідність користування Інтернет
Інформація для службового користування
Система оподаткування за користування надрами
Акпп - користування обслуговування діагностика
© Усі права захищені
написати до нас