Облік статутного фонду (капіталу) і його зміна.
Облік статутного фонду на державних підприємствах.
Особливості обліку статутного фонду на підприємствах недержавних форм власності.
Облік УФ кооперативного підприємств і спільних підприємств з іноземними інвестиціями.
Облік УФ кооперативного підприємств і спільних підприємств та принципи його формування в АТ та ТОВ.
Статутний капітал (УФ) характеризує собою сукупність вкладів в грошовому вираженні учасників (власників) у майно при створенні підприємства. УФ формується для статутної діяльності підприємства в розмірах, визначених установчими документами.
У державних підприємствах УФ утворюється за рахунок виділеного державою майна у вигляді основних і оборотних коштів для виконання покладених на них завдань.
Величина УФ державного підприємства змінюється в процесі господарської діяльності: збільшується при збільшенні основних і оборотних коштів і навпаки. Збільшення відбувається як правило в результаті введення основних засобів за оцінкою реконструйованих та дооборудваних об'єктів, а також безоплатного отримання від інших підприємств що в СУ відбивається на рахунках записом за Д 01 (ОС) і К 85 (УФ). Зменшення відбувається у результаті вибуття основних засобів, а також у результаті збільшення зносу діючих основних засобів. Ці операції відображаються за Д 85 (СФ) і К 01 або 02.
Основним джерелом збільшення СФ в частині оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, а також вартість отриманих товарно цінностей, а також інших надходжень, що обертаються на збільшення цієї частини СФ. Збільшення СФ у частини оборотних коштів у БО відображається за К 85 і Д 81 (використання прибутку), 98 (перерозподіл прибутку), 05 (матеріали), 06 (паливо), 08 (запчастини), 15 (малоцінка).
2. В умовах становлення і розвитку ринкових відносин створюються підприємства недержавної форми власності.
Для приватних підприємств, заснованих на власності окремих громадян, як з правом, так і без права найму працівників не передбачена необхідність створення СФ. Отже вони несуть відповідальність всім своїм майном.
2.1. УФ кооперативів при їх створенні утворюється за рахунок вступних і пайових внесків членів кооперативу та обліковується на рахунку 85 (УФ). Зміна СФ у процесі госп. діяльності враховується аналогічно обліку змін СФ на держ. підприємствах.
Майно підприємств з іноземними інвестиціями при його створенні формується за рахунок внесків його учасників в СФ. У додатку до Статуту цього підприємства обов'язково наводиться перелік засобів, які вносяться учасниками у вигляді вкладів. Розмір СФ підлягає реєстрації і не підлягає зміні без спеціального рішення учасників підприємства.
У СУ на суму вкладів до СФ виробляються спеціальні записи по К85 Д 51,52 (валютний рахунок) на суму вкладів грошових і валютних коштів. 01, 04 на вартість основних засобів і нематеріальних активів. 05,12,41 (товари) на вартість внесених матеріальних цінностей та ін
Після надходження останнього внеску і досягнення величини УФ розміром, зареєстрованому в засновницьких документах, записи на рахунок 85 можуть бути зроблені тільки за рішенням правління підприємства.
УФ може бути збільшений за рахунок додаткових внесків засновників або за рахунок відрахувань частини прибутку. Зменшення СФ підприємств з іноземними інвестиціями може бути при виході одного з кількох засновників, а також при списанні понесених збитків, якщо рішенням правління затверджено можливість списання збитків за рахунок прибутку.
Зміна УФ пов'язане зі зміною основних засобів та матеріальних активів їх вибуттям списанням на рахунок 85 не відображається.
При оприбуткуванні таких об'єктів в обліку робиться запис по Д01 К33 (капітальні вкладення). При нарахуванні амортизації К02 (знос) Д рахунків витрат пр-ва 23, 24, 25, 26, 29, 44, 20 і ін
Списання з балансу реалізованих основних засобів по К01 Д46 (реалізація), а списання знос Д02 і Д46.
2.2 Принципи формування СФ АТ та ТОВ регламентуються законом про госп. суспільствах Україні.
АТ можуть створюватися у вигляді товариств відкритого типу і закритого типу. Для формування СФ АТ можуть залучати власні кошти, а також залучені кошти. Нарахування УФ відображаються за рахунком 85 (СФ) і окремо за субрахунками 85 / 1 (прості акції) і 85 / 2 (привілегійований акції).
Величина УФ визначається сумою передбаченої статутними документами.
УФ відкритих АТ визначається в сумі підписки на акції в розмірі їх номінальної вартості незалежно від ціни їх реалізації.
Аналітичний облік по рахунку 85 і за його субрахунками ведеться за видами акцій і учасниками АТ.
Сальдо рахунку 85 повинно бути одно розміру СФ, зареєстрованого в установчих документах АТ і повинно бути одно первісної вартості випущених акцій. Після реєстрації АТ його СФ оформлюється записами за рахунками Д75 (розрахунки з учасниками) і К85.
Облік основних засобів і нематеріальних активів.
ОС, їх класифікація та оцінка.
Документальне оформлення надходження ОС і організація їх аналітичного обліку.
Облік капітальних вкладень та зарахування на баланс нових об'єктів.
Облік амортизації та зносу ОЗ.
Облік ремонту ОЗ.
Облік вибуття ОС.
Облік індексації балансової вартості об'єктів ОЗ.
Інвентаризація ОЗ та відображення її результатів в обліку.
Облік нематеріальних активів.
1. Важливою умовою здійснення госп. діяльності підприємства є забезпеченість поряд з мат. і трудовими ресурсами основними засобами (ОС). Відмінною особливістю ОС є їх тривале використання в процесі госп. діяльності, поступова передача вартості на собівартість новоствореного продукту. До ОС відносяться засоби праці і засоби невиробничого призначення, вартістю не більше 15 неоподатковуваних мінімумів прожиткового рівня і терміном служби не менше одного року. Виняток становлять с / г машини і знаряддя, вирощену і продуктивна худоба, які відносяться до ОС не залежно від вартості. Для правильної організації обліку розроблена нова класифікація, яка вступає в дію з 1 січня 1997 року, в якій всі ОС діляться на три групи. У залежності від призначення ОС поділяються на:
виробничі
невиробничі По галузях нар / госп. поділяються на:
с / г
транспорт
торгівля і громадське харчування
мат. - Технічне постачання
житлово-комунальне госп-во і ін
За ступенем використання:
ОС в експлуатації
ОС в запасі
ОС в оренді По приналежності:
власні
орендовані
Розрізняють три види оцінки ОС: первісна, залишкова, відновна. Під первісної розуміють фактичну вартість будівництва, виготовлення або придбання об'єкта, включаючи витрати з транспортування і встановлення на місці використання. За первісної вартості ОЗ враховують протягом усього часу перебування в госп-ві, за винятком випадків докорінної реконструкції, часткової ліквідації чи переоцінці за рішенням уряду.
Первісна вартість ОЗ за вирахуванням суми зносу називається їх залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості об'єктів на звітну дату. При складанні балансу окремими статтями відображають первісну вартість ОЗ, суму зносу, залишкову вартість.
Однакові об'єкти ОЗ введені в експлуатацію в різний час можуть мати різну початкову вартість. Тому за рішенням уряду проводиться переоцінка ОЗ за їх відновної вартості.
Під відновною вартістю розуміють вартість відтворення, тобто будівництва або придбання об'єктів ОЗ виходячи з цін, діючих на дату переоцінки. Принципи оцінки ОС є обов'язковими для підприємств і організацій усіх форм власності.
2. ОС підприємства формуються в результаті кап. Вкладень внесків засновників у рахунок їхніх вкладів до СФ, а також у порядку безоплатної передачі. На кожен прийнятий в експлуатацію об'єкт ОЗ складається акт прийому-передачі ОЗ (типова форма ОЗ-1). Цим актом оформляється надходження і вибуття ОС, до акта додається технічна документація до прийнятого об'єкту. Облік ОЗ у бухгалтерії організовується за класифікаційними групами в розрізі інвентарних об'єктів. Під інвентарним об'єктом розуміють яке закінчила пристрій, предмет з усіма пристосуваннями і приладдям, що відносяться до даного об'єкта. До кожного об'єкту ОЗ при його зарахування на баланс підприємства присвоюють інвентарний номер, який наноситься на сам об'єкт і відображається на всіх документах, які оформляють рух даного об'єкта, а також в інвентарній картці і в інвентарних описах. Інвентарний номер, присвоєний об'єкту зберігається за ним протягом усього часу перебування об'єкта в господарстві.
На кожен об'єкт ОЗ відкривають інвентарну картку, яка є регістром в аналітичному обліку. На однотипні об'єкти невеликої вартості, що надійшли на підприємство в одному місяці і мають однакову вартість, відкривається одна загальна інвентарна картка.
При невеликій кількості об'єктів ОЗ на підприємстві їх об'єднаний облік ведеться в інвентарній книзі (типова форма ОЗ -11), при спрощеній формі БО на малих підприємствах - у відомості обліку ОЗ (типова форма В - 1).
В інвентарній картці (або книзі) вказується найменування і номер обліковується об'єкта, його первісна вартість, норма амортизації, № акта про приймання і дата приймання, характеристика об'єкта, робляться позначки про ремонт, його переміщенні і вироблення. Для контролю за збереженням інвентарної картки реєструються в спеціальних описах за формою ОЗ - 7.
У місцях використання ОС їх облік ведеться в інвентарних списках (ОС - 09). Внутрішнє переміщення об'єктів ведеться за накладною на внутрішнє переміщення (ОС - 2). Накладна виписується у двох примірниках: для одержувача і для бухгалтерії.
Інвентарні картки на надходження, вибуття, що знаходяться в русі ОС зберігаються в картотеці окремо. Ці картки служать підставою для складання звітності про наявність та рух об'єктів ОЗ на підприємстві.
Капітальні вкладення - витрати підприємства на будівництво, виготовлення і придбання ОЗ, включаючи витрати з доставки і встановлення на місці використання.
Джерелом фінансування кап. вкладень є власні кошти: амортизаційні відрахування на повне відновлення, фонди виробничого розвитку, прибуток, вклади засновників, позикові кошти.
Порядок БО капітальних вкладень регламентується основними положеннями з обліку кап вкладень і плани рахунків БО.
Цими нормативними документами передбачається що всі витрати на кап вкладення обліковуються на Деб активного калькуляційного рахунку № 33 (кап вкладення) у кореспонденції з рахунками № 60 на вартість робіт, виконання будівництва; № 70 на суму зарплати робітникам, за виконання будівельно - монтажних робіт; № 69 на суму відрахувань на соц. заходи; № 07 на суму невитрачених матеріальних цінностей; № 26 на суму накладних витрат з будівництва або монтажу.
За даними рахунка 33 визначається фактична с / с закінчених і зданих в експлуатацію об'єктів ОЗ, які списуються з К цього рахунку. У держ підприємствах, орендних, заснованих на власності д-ва, витрати по закінчених кап вкладень списуються у зменшення відповідного джерела фінансування сировини в бух записи по Д93 і К33.
Оприбуткування на баланс підприємства в експлуатацію об'єктів ОЗ за їх первісною вартістю на підставі актів про приймання - передачі ОС оформляється бух записом Д01 К85.
На недержавних підприємствах на первісну вартість прийнятих в експлуатацію об'єктів ОЗ на підставі актів про приймання - передачі ОС оформляється бух записом Д01 К33.
При цьому використання джерел фінансування капітальних вкладень враховується у слід порядку: при здійсненні госп операцій за рахунок коштів та соц. фондів, створених відповідно до установчих документів також для виробничого і соціального розвитку та ін аналогічних засобів після списання витрат по прийнятих в експлуатацію об'єктах складається проводка у зменшення їх фінансування з одночасним збільшенням СФ. Робиться бух. запис Д88 К85. Якщо ж К. В. здійснюється за рахунок оборотних коштів, включаючи амортизаційні відрахування на повне відновлення, то спеціальний запис у БО з використання джерел фінансування К. В. та збільшення СФ не проводиться. Прийняті на баланс основні засоби обмежуються записом по Д01 К33.
Бух проводки при здійсненні капітальних вкладень.
Таблиця 1
При надходженні ОС від інших підприємств і організацій у порядку безоплатної передачі крім первісної вартості на облік приймають і суму зносу, нараховану по цих об'єктах. Нарахування по цих об'єктах, що передає підприємством становлять дві проводки:
1. На початкову вартість Д01 К85
2. На суму зносу, нарахованого передавальному підприємством Д85 К02.
При придбанні ОС б / в за плату в порядку довгострокових розрахунків складають такі проводки:
таблица2 ОС, прийняті в оренду обліковуються на позабалансовому рахунку 001 (орендовані ОС).
4.Амортізація нараховується за затвердженими урядом нормам у% від первісної вартості ОЗ. Норми А диференційовані за трьома групами.
З метою підвищення зацікавленості організацій у відновленні основних виробничих фондів дозволено застосування прискореної А, їх основною активної частини (машини, обладнання, транспортні засоби).
Прискорена А полягає в повному перенесення балансової вартості цих коштів на витрати виробництва. Норма прискореної А не може перевищувати в 2 рази встановлені норми.
Малі підприємства разом із застосуванням прискореної А можуть перший рік експлуатації об'єктів нараховувати до 30% початкової вартості ОС з терміном служби більше трьох років.
Підприємства, що здійснюють свою діяльність на умовах оренди можуть отримати дозвіл на застосування норм прискореної А як на власні, так і на орендовані ОС.
Прискорена А чи не поширюється на кошти основного виробництва, фонди: машини й устаткування, транспортні засоби строком служби до трьох років, а також введені в експлуатацію до 1 січня 1991 р.; рухомий склад автомобільного транспорту, нарахування за яким здійснюються за нормами, визначеними у% - ому відношенні до вартості автомобіля, віднесеної до 1000 км. фактичного пробігу; на унікальну техніку і обладнання, яке призначається для використання тільки при певних видах випробувань і виробництві обмеженого виду конкретної продукції.
Не нараховується А на ОС за період їх повної зупинки на реконструкцію і технічне переозброєння, також по ОС переведеним на консервацію.
Нарахування А проводиться щомісяця по ОС на стан на 1-е число звітного місяця. Звідси, по ОС, що надходять у звітному місяці А не нараховується, а нараховується з 1-го числа наступного місяця.
За вибувають ОС - вам нарахування А припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття. Звідси при визначенні суми А за звітний місяць у розрахунку беруть суму А, нараховану за минулий місяць, збільшують її на місячну суму А по ОС надійшли минулого місяця і зменшують на суму А по ОС, які вибули в минулому місяці.
При невеликій кількості оборотних ОС нарахування А проводиться по всіх об'єктах шляхом множення їх первісної вартості на місячну норму А і діленням на 100.
За Ос які у запасі А нараховується тільки на повне відновлення, а по житлових будівель - лише на капітальний ремонт.
По ОС, зданих в оренду, А нараховується орендодавцем.
Для розрахунку суми А використовується розроблена таблица № 6 "Розрахунок А ОС" або відомість В - 1 "Відомість обліку ОЗ, нарахованих А відрахувань".
Дані зазначених регістрів служать підставою для відображення на відповідних рахунках суми нарахованої А і суми зносу ОС.
Нарахування А на основі норм А відрахувань підлягає включенню у витрати виробництва або обігу і належить на витрати технічних дільниць де знаходиться в експлуатації об'єкт. На підприємстві створюється А фонд. Окремо на повне відновлення і капітальний ремонт.
У СУ на суму відрахувань А складаються такі проводки: Д20, 23,24,25,26,44 н ін К86.
Щоб відображати в обліку зменшення початкової вартості ОС в слідстві їх зносу, одночасно з нарахуванням А складають записи на нарахування зносу: Д85 К02.
Аналітичний облік зносу ОС ведеться в інвентарних картках (книгах) у необхідних випадках може бути визначений шляхом спеціального розрахунку, виходячи з первісної вартості норми А на повне відновлення і терміну експлуатації.
У недержавних підприємствах рахунком 86 не користуються. Нарахування А і зносу ОС об'єднується в один процес і оформляється проводкою по Д20, 24,25,26 і ін К02.
Засоби А фонду залишаються у розпорядженні підприємства і направляються до фонду розвитку виробництва. Використовуються ці кошти на фінансування капітальних вкладень і кап ремонту, частково можуть перерахуються в централізований фонд виробничого і соціального розвитку відповідного органу.
Для збереження експлуатаційних якостей і ефективності виконання, також збільшення терміну служби ОС підлягають періодичним ремонтам (поточний і капітальний).
Поточний ремонт здійснюється за рахунок оборотних коштів підприємства. Витрати на нього включаються у витрати виробництва або обігу.
Витрати на капітальний ремонт проводяться за рахунок коштів А фонду і списується в його зменшення.
Ремонт ОЗ здійснюється двома способами:
1). Господарським, ті силами і засобами самого підприємства.
2). Підрядним, ті засобами сторонніх спеціалізованих ремонтних підприємств або фірм.
Для обліку витрат по ремонту ОС планом рахунків БО передбачений активний калькуляційний рахунок 09 - ремонт ОЗ. При підрядному способі в БО на суми акцептованих розрахунково - платіжних документів підрядник складає проводку: Д06 К60.
При оплаті платіжного документа підрядника на підставі виписки банку роблять запис по Д60 К51.
При господарському способі виконання ремонту витрати обліковуються за Д03 К05, 08,70,69 і ін
Фактична С / С виконаних ремонтів обчислена на рахунку 03 відноситься з К цього рахунку у зменшення джерела фінансування.
Витрати з капітального ремонту списуються за Д86 (3) К03 (2). Витрати по закінченому тек ремонту списуються на витрати виробництва або обігу Д24, 25,26 та ін К03 (1).
Розпорядчим документом, який служить підставою для проведення ремонту є відомість дефектів. Передача ОЗ в ремонт і приймання з ремонту оформляється приймально - здавальними актами. У синтетичному обліку передача ОЗ у ремонт не відбивається. Всі витрати, пов'язані з ремонтом оформляють відповідними документами, вимогами, нарядами. У них вказується вид ремонту та об'єкти ОС на ремонт яких повинні бути віднесені витрати.
Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право безоплатно передавати, передавати іншим організаціям, обмінювати ОС, також ліквідувати їх, якщо вони застаріли.
У державних і орендних підприємствах, заснованих на державній власності, безоплатна передача може здійснюватися тільки з дозволу фонду майна України. Оформляється актом прийому - передачі Ф № ОЗ-1. Згідно акту прийому-передачі в БО робиться запис на первісну вартість об'єкта Д85 К01, на суму зносу, нарахованого за переданим об'єктах за час експлуатації Д02 К85, на тнього вартість Д81 К85.
Суму зносу ОС, вибуває з підприємства з яких-небудь причин, беруть з інвентарної картки або визначають розрахунковим шляхом.
Приклад: Початкова вартість об'єкта 4000 грн. Норма А об'єкта 16%. Термін експлуатації - 5 років. Розрахувати суму зносу.
(4000 * 16 * 5) / 100 = 3200 грн.
Ліквідація будь-якого об'єкта Ос оформляється актом про ліквідацію об'єктів ОЗ (Форма ОЗ-4). Акт складає спеціальна комісія. В акті зазначаються причини ліквідації, первісна вартість, сума нарахованого зносу, витрати на ліквідацію, також матеріальні цінності, отримані після ліквідації, які здаються на склад за накладними і оприбутковуються за ціною можливого використання або реалізації.
У разі списання ОС достроково до нарахування А і зносу, до величина їх балансової вартості не проводиться.
На підставі актів про ліквідацію ОС роблять записи в інвентарних картках, в інвентарних списках або книгах. Інвентарні картки вилучаються з картотеки і передаються в архів.
Всі операції з ліквідації ОС держ. підприємствами і орендними (держ. форми) обліковуються на рахунку 85, за Д якого відображають первісну вартість ліквідованих об'єктів і витрати по ліквідації, а за К суму зносу нараховану по ліквідованим об'єктам, також вартість отриманих від ліквідації матеріальних цінностей. Різниця між Д і До 85 списуються на фінансовий результат діяльності підприємств: 1). На суму отриманого прибутку Д85 К80, 2). На суму збитку Д81 К85.
У недержавних підприємствах списання початкової вартості ліквідованих об'єктів на підставі актів, відображають по Д46, впроваджуючи окремий субрахунок, К01. Списання суми зносу відображають за Д46 в кореспонденції з К60, 70 і ін Вартість отриманих від ліквідації матеріальні засобів відображається на прибуток підприємства Д05, 06,08 та ін К46. Результат від ліквідації списується проводкою: на суму отриманого прибутку Д46 К80; на суму збитків Д81 Д46.
Облік операцій з реалізації ОС можуть здійснюватися на держ. підприємствах тільки з дозволу фонду держ. майна України. Оцінка вартості інвентарних об'єктів, які підлягають реалізації здійснюється відповідно до постанови Каб. Міна. "Про затвердження методики обчислення ...".
Фінансовий результат від ОС визначається як різниця між продажною ціною з вирахуванням залишкової вартості, витрат з реалізації і ПДВ. Фінансовий результат від реалізації списується на результати діяльності підприємства.
Державні підприємства відображають операції з реалізації на рахунку 85. На недержавних підприємствах операції з реалізації ОС відображаються на окремому субрахунку рахунку 46.
У зв'язку з інфляційними процесами в економіці України періодично за рішенням уряду проводиться індексація балансової вартості ОЗ. Роботу по індексації здійснює спеціально створена комісія під керівництвом керівника підприємства. Комісія складає відомість перерахунку балансової вартості об'єктів ОЗ та їх зносу. На суму змін балансової вартості об'єктів ОЗ робиться запис по Д01 К88 (субрахунок фонд індексації балансової вартості).
Сума зносу ОС на дату індексації множиться на коефіцієнт індексації та отриманий результат є новою суму зносу. На різницю між новою сумою зносу і раніше нарахованої роблять запис Д88 (субрахунок фонд індексації балансової вартості) К02. Сальдо рахунку 88 в тому ж звітному періоді, в якому відображаються результати індексації всі підприємства, крім малих підприємств, що працюють за скороченою формою БО, підприємств з іноземними інвестиціями, АТ та ін списують на збільшення УФ Д88 К85. Проіндексована вартість і сума зносу відображаються в інвентарних картках і в інших формах ведення аналітичного обліку.
Інвентаризація ОС проводиться відповідно до інструкції про інвентаризацію нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків.
Інвентаризацію проводить спеціально призначена комісія відповідно до положення про організацію БО і звітності в Україні.
Інвентаризація ОС повинна виготовляють рідше одного разу на рік перед складанням річного звіту (але не раніше першого листопада).
Інвентаризацію будівель, споруд та ін нерухомих об'єктів дозволяється проводити не рідше одного разу на три роки, а інвентаризацію бібліотечних фондів - один раз на п'ять років.
Результати інвентаризації заносяться в інвентарний опис форми № інв-1. При виявленні не значаться в обліку об'єктів або нестачі складають відповідні акти. Невраховане раніше ОС оцінюють за відновною вартістю і оприбутковуються на баланс. Недостача ОС списується з віднесенням залишкової вартості об'єкта на рахунок матеріально-відповідальної особи.
На початкову вартість відсутнього об'єкта Д85 К01. На суму зносу відсутнього об'єкта Д02 К85. На суму залишкової вартості відсутнього об'єкта Д84 К85. На суму залишкової вартості роблять нарахування матеріально відповідальній особі Д72 К84. Якщо винуватець не виявлений або не встановлено суму відносять на фінансовий результат підприємства. На суму різниці між обліковою та оціночної вартості збитку від недостачі в обліку роблять запис Д72 К83 (2).
Відшкодування шкоди відображається за Д50, 51 К72. Із суми відшкодованого збитку підлягає перерахуванню до бюджету ПДВ Д83 (3) К68. Решта суми записується на фінансові результати діяльності підприємства Д83 (3) К80.
Нематеріальні активи - вартість прав підприємства на користування земельними ділянками, природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, місцями на товарній або фондової біржі, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки. Це також право користування інтелектуальною власністю, патентами правами НОУ-ХАУ. Права користування будинками, внесеними в рахунок вкладів до СФ підприємства, також придбаних у процесі діяльності підприємства.
У СУ НМА оцінюються в сумі всіх фактичних витрат на їх придбання і приведення в стан готовності до використання.
Синтетичний облік НМА здійснюється на активному рахунку 04. Облік НМА ведеться на 04 за первісною вартістю, яка визначається за домовленістю сторін для об'єктів, внесених засновниками в рахунок вкладів до СФ. Для об'єктів придбаних у інших підприємств та осіб первісна вартість визначається виходячи з фактичних витрат на їх придбання і приведення в стан готовності до використання.
Для об'єктів, отриманих безоплатно первісна вартість визначається експертним шляхом.
Придбання НМА здійснюється за рахунок прибутку підприємства. Створення джерела фінансування відзначається записом по Д81 К88 (субрахунок прибуток, використовувана на капітальні вкладення і придбання НМА).
Оприбуткування НМА, внесених засновниками в рахунок їх вкладів в УФ відображається за Д04 К85. Якщо НМА придбані за плату в обліку робиться запис по Д04 К50, 51,52. При безоплатному отриманні НМА Д04 К88 (субрахунок безкоштовно отримане майно).
Аналітичний облік НМА ведеться за їх видами та окремими об'єктами. Вартість НМА обчислюється шляхом включення у витрати виробництва або обігу суми їх зносу. Величина зносу НМА визначається щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з первісної вартості та строку їх корисного використання.
На суму нарахованого зносу в БО роблять запис Д20, 24,25,44 К02 (3).
Аналітичний облік зносу ведеться за кожним видом НМА. Списання НМА відображається записом по Д02, 80 К04.
Списання НМА за якими знос не нараховується відображається за Д88 (прибуток на кап. Вкладення в НМА) К04.
При реалізації НМА іншим підприємствам і особам у БО роблять записи:
Фінансовий результат від реалізації НМА у звітній формі № 2 (звіт про фінансові результатів та їх використання) показується у статті "Результат від іншої реалізації".
В активі балансу окремими статтями відображається первісна вартість НМА, сума нарахованого по них зносу та їх залишкова вартість. До підсумку балансу НМА включаються за залишковою вартістю.
Облік матеріалів і МШП.
Організація обліку матеріалів.
Документальне оформлення надходження і витрати матеріалів.
Облік надходження матеріалів та розрахунків з постачальниками.
Облік витрат матеріалів.
Особливості обліку МШП.
Облік переоцінки матеріальних цінностей.
Інвентаризація матеріальних цінностей.
1. Однією з умов виробництва є забезпечення його предметами його предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом, комплектуючими, напівфабрикатами, комплектуючими). Відмітна особливість матеріалів - одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість знову виконаного продукту, виконаних робіт і послуг. Важлива умова правильної організації обліку - розробка економічно обгрунтованої їх класифікації. Залежно від функціональної ролі в процесі виробництва, матеріали діляться на: основні та допоміжні. Основні: матеріали, що входять до продукт і складові його основу; покупні напівфабрикати, комплектуючі. Допоміжні: матеріали, що не становлять речової основи вироблюваної продукції, але беруть участь у її освіті. В особливу групу виділяються паливо, тара і запасні частини. Наведена класифікація покладена в основу чинного плану рахунків і субрахунків: РАХУНКИ: 05 - матеріали, 06 - паливо, 08 - запасні частини.
При подальшій класифікації групи матеріалів підрозділяють на підгрупи, а всередині їх - на види, сорти, марки і типорозміри. Така класифікація оформляється розробкою номенклатури-цінника. Важливе значення в обліку має порядок оцінки матеріалів. Згідно з чинним положенням в обліку і в балансі матеріали відображаються за їх фактичною собівартістю. Фактична собівартість придбаних матеріалів включає: покупну ціну (оптову або договірну) згідно з рахунками постачальників; транспортно-заготівельні витрати. Ця собівартість виявляється, як правило, наприкінці місяця, після відображення всіх заготівельних операцій. Документи на надходження та витрачання надходять повсякденно і відображаються також в облікових регістрах. Поточний аналітичний облік матеріалів ведуть не за фактичною собівартістю, а за прийнятими обліковими цінами, оптовими або договірними, з відокремленим обліком транспорного-заготівельних витрат або з відокремленим обліком відхилень фактичної собівартості матеріалів від їх планової собівартості. При складанні балансу сума транспорного-заготівельних витрат додається до вартості залишку матеріалів за обліковими цінами.
Оцінка товароматеріальних запасів впливає на величину витрат виробництва і кінцевих фінансових результатів. В умовах ринкової економіки, ціни на мат. ресурси коливаються, залежать від попиту і пропозиції. Враховуючи те, що товароматеріальних цінності (ТМЦ) безліч разів надходять на склад і таким же чином відпускаються у виробництво або реалізацію, в країнах з ринковою економікою застосовуються кілька способів їх оцінки:
1. Оцінка виходячи з конкретних надходжень
2. Перше надходження, першу відпустку FIFO. Передбачає відпустку і реалізацію ТМЦ в порядку їх надходження.
3. Останнє надходження, першу відпустку LIFO. Спирається на протилежне твердження, тобто закуплені останніми ТМЦ, відпускаються першими.
4.По середньозваженими цінами, виходячи з усіх надходжень за звітний період.
Підприємство, фірма самостійно вибирає метод оцінки матеріалів, погоджуючи це питання з податковою інспекцією. Прийнятий метод оцінки не повинен замінятися іншим протягом року.
Одним із складних питань організації матеріального обліку є отримання інформації про наявність та рух матеріальних цінностей у сортовому аналітичному розрізі. Основними положеннями передбачено організацію сортового обліку матеріалів за оперативно-бухгалтерським (сальдовим методом). При цьому методі кількісно-сортовий облік матеріалів на складах ведеться у картках складського обліку. Картка відкривається на кожен номенклатурний номер матеріалів (форма N-2). Записи в картках матеріалів відповідальною особою здійснюються щодня по приходу і витраті матеріалів з виведенням залишку після кожного запису. Бухгалтерія здійснює контроль за правильністю складського обліку та його відповідність прибутково-видаткових документів. Аналітичний облік матеріалів у бухгалтерії ведеться тільки в грошовому вираженні за групами матеріалів. Облік ведеться в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків і листам зберігання. Для ув'язки бухобліку з урахуванням за картками (кількісно-вартісних), ведеться сальдова відомість (книга обліку матеріалів). При невеликій кількості матеріалів і відсутності складів замість карток ведеться облік матеріалів у матеріальних звітах, до них додаються прибутково-видаткові документи. У бухгалтерії аналітичний облік ведеться в картках кількісно-сумового обліку, за даними яких складаються оборотні і сальдові відомості. При автоматизованому обліку замість карток складського обліку з допомогою ВЦ складаються машіннограмми: сортова оборотна відомість, в яких є дані карток складського обліку. Додатково ведеться дві графи: норма встановленого запасу і відхилення від встановленої норми.
2. Отримання: Основну масу матеріалів отримують від постачальників на основі укладених договорів. На відвантажені на адресу підприємства матеріали постачальник виписує рахунок-фактуру і платіжну вимогу-доручення. Один примірник - підприємству-покупцеві. Прийом мате6ріалов, що надійшли на підприємство, оформляється прибутковим ордером (однорядковим або багаторядковим). Замість виписки прибуткових ордерів іноді ставлять розписку або штамп матеріально-відповідальної особи на самому рахунку-фактурі. У випадку недостачі матеріалів, виявленої при прийманні від станції ж / д вокзалу, складається комерційний акт, а недостача при прийманні на складі - оформляється приймальним актом. Матеріали, отримані зі складу постачальника за дорученням і доставлені автотранспортом оприбутковуються товарно-транспортної накладної. Прийом матеріалів від своїх цехів оформляється накладною, яка виписується здавачем. Відпуск матеріалів: Оформляється лімітно-забірними картами та вимогами Л-З карти - для відпустки систематично споживаних матеріалів. Для відпуску матеріалів на госп. та інші потреби, при заміні матеріалів і сверхлимитном їх відпустці - вимоги. Щомісяця цехи складають звіт про використання сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, а бухгалтерія, зведений звіт по укрупненої груповий номенклатурі у вартісних і натуральних вимірниках та служить основою для відповідних бухгалтерських записів.
3. Синтетичний облік наявності і руху матеріалів відображається на рахунку 05,06,08 і ін за фактичною собівартістю придбання. На покупну вартість придбаних матеріалів роблять запис: Дебет 05,06,08 (68 на суму ПДВ з матеріальних цінностей виробничого призначення) та ін Кредит 60. У міру оплати рахунків постачальників згідно з отриманими випискам банку роблять запис: Дебет 60 Кредит 51, 52, 66, 90, 55 / 2. На суму транспорного-заготівельних витрат (ТЗВ), пов'язаних з придбанням матеріалів: Дебет 05 / "транспортно-заготівельні витрати", 16, (68 на суму ПДВ) Кредит 60, 71, 50, 76. Таким чином на дебеті синтетичних матеріальних рахунків буде відображена фактична собівартість придбаних матеріалів. При обліку розрахунків із закордонними постачальниками виникає необхідність відображати розрахунки в іноземній валюті та в гривнях. З цією метою за рахунками - фактурами, підтвердженим прибутковими документами, виробляють перерахування валюти в гривні за курсом Нац. Банку Україна в момент постачання. На вартість нестачі або псування матеріалів згідно прийомним або комерційним актам в БО роблять запис: Дебет 63 Кредит 60. При відшкодуванні збитку винуватцями: Дебет 51 Кредит 63. У разі відмови від оплати, що надійшли на адресу підприємства матеріали приймаються за актом на відповідальне зберігання і обліковуються на позабалансовому рахунку 002. Такі матеріали зберігаються відокремлено до отриманні вказівок від постачальника про їх повернення або реалізації на місці. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками за отримані матеріальні цінності та послуги за журнально-ордерною формою обліку - у журналі-ордері N 6, а при спрощеній формі - у відомості В-7. Записи в зазначені регістри здійснюється лінійним (позиційним) способом. При використанні ЕОМ на основі обробки первинних документів складаються відповідні машіннограмми: Відомість придбання мат.-цін., Відомість ТЗВ, Відомість оприбуткування матеріалів за синтетичними рахунками, субрахунками і номенклатурними номерами, Відомість обліку розрахунків з постачальниками.
4. Підставою для відображення операцій по списанню матеріалів на витрати виробництва служить спеціальна Таблиця-розрахунок, Розроблювальна таблиця N1, Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за кодами виробничих витрат. Складається розроблена таблица на підставі видаткових документів. У ній вказується на який синтетичний рахунок, ділянка, виріб, замовлення або на яку статтю відноситься вартість витрачених матеріалів. У СУ на підставі цієї відомості роблять запис: Дебет 20, 23, 24, 25, 26, 29 Кредит 05 та ін Середній відсоток обчислюється за формулою транспортно-заготівельних витрат: С% = ((О + О1) * 100) / ( Мн + мп), де О-залишок відхилень від облікових цін, що відносяться до залишку матеріалів на початок місяця; О - відхилення за місяць; Мн - вартість залишку матеріалів за обліковими цінами на початок місяця; Мп - вартість за обліковими цінами матеріалів, що надходять на підприємство за місяць.
Таблиця 4
Отк5лоненіе фактичної вартості матеріалів від їх вартості за обліковими цінами списується на дебет тих самих рахунків, куди були списані витрачені у виробництві матеріали за обліковими цінами, що в СУ відбивається записами: Дебет 20, 23, 24,25,26; Кредит 05 / (ТЗВ ), 16 (ТЗВ). Аналогічним способом обчислюється та списується сума відхилень фактичної собівартості матеріалів від планових, якщо поточний облік матеріалів ведеться за плановою собівартістю, при цьому перевитрата відбивається позитивної записом, економія - негативною (червоне сторно).
5. Особливості обліку МШП.
До МШП прийнято відносити засоби праці і засоби невиробничого призначення вартістю до 15 неоподатковуваних податком доходів громадян за одиницю, незалежно від терміну служби, а також засоби, що служать менше 1 року, незалежно від їх вартості. Крім того до них ставляться незалежно від терміну служби спеціальні інструменти і пристосування, спецодяг, спец взуття, постільні приналежності. У складі МШП виділяють наступні групи:
1. Інструменти і пристрої загального призначення.
2. Спеціальні пристрої та інструменти.
3. Змінне обладнання.
4. Виробничий і господарський інвентар.
5. Спецодяг та спец взуття.
6. Постільні приналежності.
Основну масу МШП представляють 1 і 2 групи. Облік МШП регламентований положенням "про БО та звітності", затвердженим Кабінетом Міністрів (3.04.93). Аналітичний облік МШП ведеться за місцями їх зберігання і використання. Порядок документального оформлення та обліку МШП на складах аналогічний порядку оформлення та обліку матеріалів. Синтетичний облік за фактичною собівартістю придбання та виготовлення ведеться на активному рахунку 12 (субрахунок 1 - на складі, 2 - в експлуатації). Особливість обліку МШП починається з їх передачі в експлуатацію. При передачі МШП вартістю понад 30% від неоподатковуваного доходу громадян за одиницю, в СУ відображається записом: Дебет 12 / 2 Кредит 12 / 1 - цим записом показується фактичне переміщення предметів всередині підприємства (зміна матеріально відповідальних осіб). По місцях використання здійснюється оперативний контроль за їх збереженням, за допомогою картотек обліку типової форми МБ2, МБ6. За переданих в експлуатацію МШП нараховується знос, виходячи з встановлених строків їх служби. За МБП загального призначення для спрощення обліку дозволяється нарахування зносу в розмірі 50% їх вартості при передачі в експлуатацію, а решта 50%, за вирахуванням вартості отриманих матеріалів, при вибутті прийшли в непридатність предметів. За спеціальним інструментів і пристроїв, призначених для виконання індивідуальних замовлень, знос нараховується в розмірі 100% їх вартості і повністю включається в собівартість замовлення при передачі їх в експлуатацію. Розрахунок зносу МБП виробляється в спеціальних таблицях (розроблена таблица № 8 - при повній журнально-ордерній формі обліку, в журналі-ордері 05 - при скороченій, у відомості В3 при спрощеній, при автоматизованій організації обліку - у розрахункових машинограмах). Щомісяця за переданими в експлуатацію МШП на суму зносу роблять запис: Дебет 20, 23, 24, 25, 26 і ін Кредит 13 (облік зносу МШП). Предмети, що прийшли в непридатність, на підставі актів з вибуття МШП з експлуатації (МБ8), списуються проводкою: Дебет 05 (на вартість відходів і оприбуткованих на склад матеріалів за ціною їх подальшого використання або реалізації), 13 (на залишкову вартість, що прийшли в непридатність МШП) Кредит 12 / 2 (на первісну вартість вибулих МШП). МШП, вартість до 30% неоподатковуваного доходу громадян, повністю списуються на витрати виробництва в момент передачі в експлуатацію. В обліку це відображається записом: Дебет 20,24 ... Кредит 12 / 1. Однак для попередження зловживання, контроль за збереженням цих предметів здійснюється за допомогою оперативного обліку по місцях використання. За МШП, придбаних за рахунок фондів виробничого і соціального розвитку або коштів цільового фінансування, знос нараховується в 100% розмірі. При цьому роблять запис: Дебет 87, 88, 96 Кредит 13. Списання балансової вартості прийшли в непридатність предметів оформлюється звичайною записом: Дебет 13 Кредит 12 / 2. Матеріальні цінності, отримані від списання цих предметів, відображають записом: Дебет 05 та ін (на вартість одержаних відходів) Кредит 12 / 2. Одночасно на вартість відходів оновлюється джерело, за рахунок якого вони були придбані, записом (червоне сторно): Дебет 87, 88, 96 Кредит 13. У разі повернення на склад МШП, вартістю понад 30% неоподатковуваного податком доходу громадян, роблять запис: Дебет 12 / 1 Кредит 12 / 2.
6. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів (19.04.1993) № 279 підприємствам і організаціям усіх форм власності дозволено проводити переоцінку залишку товароматеріальних цінностей на початок кожного місяця, за умови зміни цін на виробничі запаси товарів і матеріалів із спрямуванням сум до оцінки, отриманих від реалізації продукції , на поповнення власних обігових коштів. Дооцінці підлягають:
- Покупні матеріальні цінності;
- Матеріали, паливо, напівфабрикати;
- Запасні частини;
- МШП (що не були в експлуатації);
- Незавершене виробництво і готова продукція;
Не підлягають дооцінці товарно цінності (ТМЦ) у:
- Бюджетних установах;
- Роздрібної торгівлі;
- Товари відвантажені;
- Залишки ТМЦ і основного виробництва, утворені на підприємствах оборонного комплексу;
Для проведення до оцінки проводиться інвентаризація. У СУ сума до оцінки ТМЦ відображається записом: Дебет 05, 06, 08, 12 (на суму до оцінки незавершеного виробництва), 40 (на суму до оцінки залишків готової продукції) Кредит 14 (сума до оцінки). Наприклад сума до оцінки ТМЦ на поповнення оборотних коштів підприємства відображається записом: Дебет 14 Кредит 85. У малих підприємствах, всіх форм власності, суму до оцінки ТМЦ направляють на поповнення оборотних коштів: Дебет 14 Кредит 88.
Крім щомісячної звірки показників синтетичного й аналітичного обліку для контролю за збереженням матеріалів у всіх місцях їх зберігання підприємства періодично проводять інвентаризацію. Інвентаризація залишків матеріалів повинна проводитися не рідше ніж раз на рік, а найбільш дефіцитні матеріали - не менше разу на квартал. Для проведення інвентаризації наказом керівника призначається інвентаризаційна комісія. До початку інвентаризації матеріально-відповідальні особи надають комісії розписки про те, що всі прибуткові і витратні документи здані до бухгалтерії, по всіх виявлених недостач і надлишків матеріально-відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення. Свої висновки і пропозиції комісія оформляє протоколом, який затверджується керівником в 5-денний термін. Результати інвентаризації відображаються в БО, надлишки оприбутковують за відповідними рахунками матеріальних цінностей і записуються на фінансові результати: Дебет 05,06, 08, та ін Кредит 80. Вартість нестачі цінностей, незалежно від причин виникнення списують на Дебет 84 з Кредиту 05. 06 і ін Після прийняття за цими недостач в обліку роблять запис: Дебет 26 (на вартість нестачі в межах норм природних втрат), 72 (на суму нестачі понад норми втрат з вини матеріально-відповідальної особи), 80 (на вартість недостачі понад норми убутку, коли винний не встановлено) Кредит 84.
Тема: Облік праці та її оплата.
1. Організація обліку оплати руда.
2. Нарахування зарплати і посібнику з тимчасової непрацездатності.
3. Утримання м виплати з зарплати
4. Синтетичний облік розрахунків по праці.
5. Облік розрахунку з відрахувань на соціальне страхування і пенсійний фонд
1. Зарплата є винагороду визначене в грошовому вираженні, який відповідно до трудового договору власник або уповноважена ним особа виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконаної роботи. Від професійно-ділових якостей, від результатів праці та господарської діяльності підприємств відповідно до закону України "Про оплату праці". Зарплата ділиться на:
- Основну-винагороду за виконану роботу згідно зі статутними нормами праці; вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, розцінок для робітників і посадових окладів - для службовців.
- Додаткова: винагорода за працю понад норми; за трудові досягнення і винахідливість а також особливі умови праці. Вона включає: доплати надбавки, гарантовані та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також премії, пов'язані з виплатою пр-их завдань і організацій.
Правилами застосування закону України "Про оподаткування прибутку встановлено перелік витрат на виплату основної та додаткової зарплати.
До фонду основної зарплати включається:
- Зарплата нарахована за виконану роботу або відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовим окладом, надбавки і доплати.
- Зарплата працівникам які не перебувають у штаті підприємств
- Оплата за виконання разових робіт
- Вартість безкоштовних комунікаційних послуг, продуктів харчування, предмети особистого постійного користування;
- Оплата щорічних та додаткових відпусток грошова компенсація за використання відпустки.
- Оплата спеціальної перерви в роботі, у випадках передбачених законодавством.
- Оплата пільгового часу підліткам.
- Оплата за працю у вихідні та свята.
- Оплата понаднормового часу
- Виплати по районних коефіцієнтах
- Процентні надбавки
- Доплати за шкідливі умови праці та ін
До фонду додаткової заробітної плати входять;
- Премії за винахідництво раціоналізаторство
- Заохочення за введення нової техніки
- Одноразові заохочення
- Премії за виробничі результати
До фонду зарплати не входять і відображаються окремо
- Нараховані премії
- Винагороди
- Одноразові заохочення
- Допомоги по соц. страхуванню
- Посібники з декрету
- Посібники з соцстрахування
- Та ін виплати за рахунок держ. страху.
Всі державні, кооперативні підприємства і організації повинні мати окремий облік.
1 а) Фонду зарплати робітників і службовців облікового складу
б) Не спискового складу
2 Фонду матеріальних заохочень
3.
4. Інших грошових і натуральних виплат
Джерела коштів на оплату праці є:
- Частина прибутку та ін кошти отримані в результаті їхньої господарської діяльності.
- У бюджетних установах - джерела: бюджетні асигнування, а також частина доходів отриманих в результаті господарської діяльності.
- В недержавних підприємствах та відділеннях оплата здійснюється відповідно до положень статутних документів, з дотриманням мінімальних норм і гарантій в оплаті праці відповідно до законодавства.
У соотвествтіі до законодавства України "Про оплату праці" існують мінімальна зарплата, а також таблиця прогресивного оподаткування доходів громадян. Розмір максимально зарплати не встановлений. У мінімальну зарплату не включаються доплати, надбавки, матеріальні заохочення та компенсації. У залежності від кількості праці або часу розрізняю дві форми оплати праці.
1) окрему: в основу розрахунку береться кількість виконаної роботи і розцінка за од.
2) погодинну: згідно з тарифною ставкою за 1 годину роботи або посадового окладу, оплачується витрачений час.
Відрядна форма включає системи:
- Пряма відрядна: оплата праці робітників підвищується в прямій залежності від кількості вироблення при однаковій розцінці за одиницю.
- Відрядно преміальна: включає крім відрядного заробітку та премії за кількість і якість.
- Відрядно-прогресивна: виконана робота оплачується в межах норми з твердим розцінками.
- Акордна: оцінюється весь комплекс виконаних робіт з урахуванням граничного терміну виконання.
Погодинна включає системи:
- Проста погодинна
- Почасово преміальна
Облік складу працівників веде відділ кадрів веде відділ кадрів або спеціалізацію. Облік на кожного прийнятого на роботу працівника заповнює картку, в якій робиться відмітка про прийом, переміщення, звільнення, відпустці. Бухгалтерія на підставі наказу керівника відкриває на працівника особовий рахунок із зазначенням довідкових даних, і накопиченням відомостей про зарплату та утримання з неї.
Облік робочого часу ведеться в табелях використання робочого часу (Т-12, Т-13). Дані табельного обліку передаються в бухгалтерію і використовуються при нарахуванні зарплати при погодинній формі. При відрядній крім табеля для обліку виробітку і нарахування зарплати застосовується: наряди на відрядну роботу (індивідуальні, бригадні, разові), рапорти виробітку, маршрутні листи.
Для малих підприємств використовується система оплати за кінцевою операції. Це скорочує обсяг облікової роботи і виключає приписки. Документ на оформлення виконаної роботи є накладна про здачу продукції на склад, або акт на здачу робіт.
Порядок нарахування зарплати належний працівникам підприємств залежить від застосовуваних форм оплати праці та організації виконання самих робіт.
При погодинній оплаті основним документом службовцям для нарахування зарплати є табель. У цьому випадку зарплата визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу по табелю і місячного окладу або тарифної ставки.
Приклад: Місячний оклад працівника 250 гр.
Робочих днів у місяць 25
Відпрацьований 21 день
При цьому зарплата складе:
Середньоденна зарплата 250/25 = 10 гр.
Сума зарплата за місяць = 10 * 21 = 210 гр ..
При відрядній оплаті зарплата визначається:
а) при індивідуальному відрядника: шляхом множення розцінки на обсяг виконаної роботи.
б) при бригадному відрядника: зарплата за виконані роботи нараховують бригаді, а потім розподіляють між бригадою пропорційно кількості відпрацьованих ним годин з урахуванням кваліфікації.
З метою більш повного врахування індивідуального вкладу кожного працівника в результат праці бригади з відома її працівників, можуть застосовуватися коефіцієнти трудової участі, що представляють узагальнену якісну оцінку трудового внеску кожного члена бригади в залежності від продуктивності та якості роботи. З використанням коефіцієнта трудової участі розподіляє відрядний приробіток, премії, економії по ФОП.
Доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи оформляють відповідними документами, наряди на понад урочну роботу, листи про просте, акти про шлюб. Розмір доплат за понаднормові години для відрядників встановлений (крім зарплати за відрядними розцінками), за перші 2 години понаднормової роботи в розмірі 50% і за кожну наступну годину 100%. часовий процентної ставки працівника.
При погодинній оплаті, перші дві години оплачуються в 1.5 розмірі, а наступну годину (кожен) у подвійному розмірі ставки.
Доплати у нічний час (22 до 6ч) виробляються в розмірі 40% годинної тарифної ставки. Простої не з вини робітника оплачуються 50-75% ставки.
Оплата за час чергових відпусток проводиться однаково як для працівників з погодинною, так і відрядної оплати праці по середньому заробітку виходячи з 12 місяців передують місяцю відпустки. Підрахунок середнього заробітку включає всі види зарплати, преміальні виплати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплачувані соц. страхуванням.
Не включаються в підрахунок середнього заробітку компенсаційні виплати на які не нараховуються страхові внески. Але підприємства і організації у відповідності зі статтею 56 закону України "про підприємства" мають право включати середній заробіток едіовременние та інші виплати, якщо це передбачено колективним договором.
Загальна сума зарплати і допомоги з непрацездатності за 12 місяців ділиться на 12, отримана сума ділиться на 25,2. Після визначення середнього заробітку, визначають суму заробітку за час відпустки, множенням на число робочих днів відпустки.
У бюджетних установах якщо обчисленні числення середньомісячного заробітку виявиться нижче окладу, то зарплата встановлюється згідно посадового окладу. Якщо частина відпускного періоду переходить на наступний місяць за звітним, то зарплата за ці дні відпустки виплачена працівникові у звітному місяці враховується як виданий аванс і при складанні балансу відображається в активі у статті "розрахунки з іншими дебіторами" вказана сума включає до складу фактичних витрат на оплату праці наступного місяця за звітним.
Оплата за час виконання держ. обов'язків і т.д. здійснюється за середнім заробітком останніх двох календарних місяців роботи. Всі суми виплат для працівників записуються в розрахунково-платіжну відомість у якій вказуються утримання із зарплати та суми підлягають видачі на руки. Підставою розрахункових відомостей є первинні документи:
1. Табель обліку використання робочого часу
2. Накопичувальні картки.
3. Довідки - розрахунки з бухгалтерією по всіх видах додаткової зарплати і допомог по непрацездатності.
4. Розрахункові відомості за минулий період для розрахунку сум утримання прибуткового податку.
5. Рішення судових органів на утримання за додатковими листами.
6. заяву працівників на різні перерахування
7. платіжні відомості на раніше виданий аванс (за першу половину місяця) та ін
3.Удержаніе та виплати з зарплати.
Із зарплати можуть проводиться тільки дозволені законом утримання:
1. прибуткового податку (біля його перераховано до бюджету із суми> суми мінімуму)
2. перерахування в пенсійний фонд = 1%
3. з судово-ісполнітекльним листам (аліменти, штраф).
4. за рішенням адміністрації.
Загальна сума цих утримання не повинна перевищувати 50% суми заробітку, яка залишається після вирахування прибуткового податку. Крім цього із зарплати працівників можуть виробляти за їх заявою утримання: з добровільного страхування майна, по перерахункам сума за вкладами в ощадкасах, а також утримання чергових платежів за товари придбані в кредит.
За чинним законодавством, своєчасно не утриманий прибутковий податок підлягає утриманню з заробітку протягом трьох років, а зайво утримана сума податку повертається працівникові, але не більше ніж три роки з дня виявлення незаконного утримання суми.
Утримання прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи обчислюється за такими прогресивним ставками:
Шкала ставок прибуткового податку в гривнях
таблиця 5
Коли працівник іде у відпустку прибутковий податок утримується:
- Окремо утримується податок із зарплати за минулий місяць;
- Окремо з відпускної суми і зарплати за поточний місяць, якщо працівник буде знаходиться у відпустці до кінця місяця.
- Із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць при виході у відпустку податок не утримується. Податок цих сум утримується після виходу з відпустки, за сукупністю з заробітку за весь даний місяць в загальному порядку.
- По місцю не основної роботи, за сумісництвом, за виконання разових робіт, за договорами податок нараховується за ставкою 20%, при цьому із заробітку не виключається оподатковуваний мінімум, і не надаються пільги, встановлені законодавством.
Доходи, одержувані громадянами у вигляді дивідендів по акціях, а також в результаті розподілу прибутку обкладається прибутковим податком за ставкою 15%. Нарахування, утримання, що перераховуються до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами всіх форм власності та фізичними особами, суб'єктами підприємницької діяльності.
Обчислення податку протягом року провадиться з сум місячного сукупного неоподатковуваного доходу за затвердженими ставками з урахуванням наданих пільг.
По закінченню року визначається сума сукупного річного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається виходячи з середньомісячного доходу з урахуванням утримання протягом року податку з місячних доходів.
Цей перерахунок на підприємстві проводиться до 1 лютого наступного звітного місяця.
Відомості за статутний формі передаються до 15 лютого в податкову інспекцію.
Платники податків, які мають протягом року доходи не за місцем основної роботи мають до 1 березня наступного року надати до податкової інспекції за місцем проживання декларацію про суму його доходу на рік.
4. Синтетичний облік доходів по оплаті праці ведеться на рахунку № 70 (пасив) у розрізі двох субрахунків.
Субрахунок 1 - нарахування зарплати
2-депонована зарплата
За До 70 / 1 на основі зведеної відомості нарахованої зарплати і відомості її розподілу відбивається належні працівникам підприємства основна та додаткова зарплата, премії, допомоги по тимчасовій непрацездатності.
По Д 70 / 1 враховуються утримання із зарплати, виплати з каси, а також перерахування на депоненти своєчасно не отриманої зарплати.
У СУ на суму нарахованої зарплати роблять запис Д 20, 23, 24, 25, 26 і ін на суму зарплати і премій з фонду оплати праці.
Д87 на суму премій з фонду премій, заохочень
Д81 на суми на суму премій з чистого прибутку
К70 на суму зарплати нарахованої за час відпустки а також винагорода за вислугу років відбивається записом Д89 К70 / 1. Якщо такий резерв на підприємстві створюється.
Суми утримання із зарплати відображаються за Д70 / 1 у кореспондентському рахунку К68 на суму прибуткового податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
До 69 / 4 на суму утримання в пенсійний фонд
К71 на суму неповернених підзвітних сум
К72 утримання із зарплати матеріально відповідальних осіб, відшкодування недостачі матеріальних цінностей.
К76 утримання за виконавчими документами.
Виплата належних сум працівникам підприємства відображається Д70 / 1 К50, або 51.
Зарплата виплачується з каси протягом трьох днів з дня отримання грошей в банку.
Своєчасно не полуученая протягом цього терміну зарплата депонується. Для чого проти прізвища осіб, які одержали зарплату, у графі "розпис про одержання" проставляється штампом або пишеться від руки "депоновано".
Платіжна відомість закривається двома сумами "видає готівку" і "депоновано".
Сума депонованої зарплати записується у відомість "не виданої зарплати", на підставі якої в обліку роблять запис Д70 / 1 К70 / 2.
Суму депонованої зарплати підприємства вносять у банк на свій розрахунковий рахунок. При цьому в оголошенні на внесення грошей у банк вказуються "депонентської суми". Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству їх на першу вимогу.
Кожна виплата проводиться за відомістю "депонованої зарплати" або книзі і оформляються вихідним касовим ордером. При цьому роблять запис Д70 / 2 К50.
Незатребувані депонентської суми, по яких минули строки позовної давності (3 роки) підлягають перерахуванню до бюджету.
При цьому в обліку робиться запис Д70 / 2 До 68.
При перерахуванні сум до бюджету Д68 К51.
Аналітичний облік світанків з робітниками по оплаті праці ведеться в картках - особових рахунках, які по кожному працівнику містять відомості про нараховані суми, одержані виплату або перерахунку. Ці дані використовують для наступних світанків середньої зарплати, при оплаті відпускних, допомоги з тимчасової безробіттю, допомога по тимчасовій безробіттю, для видачі будь-якого роду довідок.
Для забезпечення рівномірного включення до собівартості продукції робіт і послуг, витрат на оплату відпусток підприємства можуть створювати резерв на оплату відпусток.
Цей резерв утворюється за рахунок щомісячного включення рівними сумами у% фактично нарахованої зарплати майбутніх витрат на оплату відпусток.
На суму створюваного резерву роблять запис по Д 20,23,24,25,26 і ін К89 / відповідний субрахунок.
У міру надання робочим чергової відпустки належних їм зарплати списується у зменшення створеного резерву бухгалтерським записом Д89 К70 / 1.
Сальдо К89 показує залишок невикористаного резерву. В кінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату майбутніх відпусток робітникам зайво нарахована сума сторнується, а не дона чисельна - доначісляетсяется.
На суму зарплати підприємство не створюють резерв на оплату відпустки працівникам зарплату під час відпустки відносять на витрати виробництва або обігу в загальноприйнятому порядку за Д 20,23,24, та ін К70.
Відповідно до наказу Мінфіну України від 1 лютого 1994 р. № 10 дозволено на ряду з резервом на оплату відпускних резервувати кошти для виплати винагороди за вислугу років.
У тісному зв'язку з зарплатою знаходиться відрахування на державне, соціальне та пенсійне страхування.
Порядок їх нарахування та обліку регламентується законом України про пенсійне забезпечення та інструкцією про порядок нарахування і сплати страхових внесків.
Розмір внесків на соціальне страхування встановлюється урядом у відсотках до фонду оплати праці, включаючи преміальні виплати з фонду матеріального заохочення.
Для підприємств і організацій не залежно від форм власності а також громадян підприємців використовують найману працю, тариф обов'язкових внесків у розмірі 37% до фонду оплати праці, та інші виплати, в тому числі і в натуральній формі.
З перерахованої суми 88% підлягає перерахуванню до Пенсійного фонду України, а 12% до фонду соц. страхування. Крім того встановлено обов'язкові страхові внески до пенсійного фонду в розмірі: для громадян 1% розміру оплати праці;
для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю заснованої на особистій власності та виключно власній праці, а також для адвокатів 9% від суми доходів.
Обов'язкове страхування внески в розмірі 1% доходу ці громадяни не платять.
Для підприємств і організацій, а також для підприємців використовують найману працю 33,6% від суми винагороди виплачується за договорами гражданскою правового характеру.
До складу до постанови кабінету міністрів України не нараховується внески на соціальне страхування на наступні види виплат:
компенсації за невикористану відпустку
вихідна допомога при звільненні
компенсаційні виплати (добові)
доплати і надбавки зарплати за роз'їзний характер роботи та інші виплати
Зазначені суми не включаються й у підрахунок середнього заробітку при нарахуванні пенсій.
Бухгалтерський облік світанків по соц. страхування ведеться на 69 (п.) (світанки зі страхування) і його субрахунках
субрахунок 1 - розрахунки на соцстрахування
розрахунки з пенсійним фондом
На суми вироблених відрахувань роблять запис Д20, 23,24,25,26, 44,87, К69 / 1 або 69 / 4.
Згідно чинного законодавства частина коштів соц. страхування підприємства можуть витрачати на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, оплату декретних відпусток, одноразова допомога при народженні дитини, н організацію санаторно курортного лікування та відпочинку працівників підприємства їх дітей, ветеранів та інвалідів.
Допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається, виходячи із середнього заробітку і стажу безперервної роботи:
до 3-х років 60%
до 8 років 80%
понад 8 років 100% від заробітку
Оплата декретних відпусток провадиться в розмірі 100% від середнього заробітку не залежно від стажу роботи.
Розмір з тимчасової непрацездатності визначається виходячи з посадового окладу для почасових або середнього заробітку за останні два місяці перед місяцем захворювання для відрядників.
У підрахунок середнього заробітку включається всі види оплат крім оплати робіт в надурочний час, у святкові дні, за сумісництвом, виплати за невідпрацьований час і премії одноразового характеру.
Використання коштів соц. страхування відображається записом Д69 / 1 К70 на суму нарахованих допомог з тимчасової непрацездатності та оплати декретних відпусток.
При придбанні підприємством путівок для працівників підприємства в обліку роблять запис Д69 / 1 К51.
Суми отримані у приватне відшкодування вартості пільгових путівок відображаються Д50 К69 / 1
Наявність і рух путівок як бланків суворої звітності відображають на позабалансовому рахунку 001.
Різниця між зробленими відносинами на соціальне страхування і використовуваними сумами за платіжними дорученнями при отриманні основних засобів на виплату зарплати перераховуються у фонд соц. страхування або галузевою комітету профспілки.
Ці перерахування в обліку відображаються Д69 / 1 К51.
Обов'язкове страхові внески до пенсійного фонду окремими громадянами в бухобліку відображаються записом Д70 / 1 К69 / 4. Перерахування до пенсійного фонду належних сум відображається Д69 / 4 К51.
Облік витрат н виробництво і калькулювання собівартості продукції
1 Витрати виробництва їх склад і класифікація
2 Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
3 Основні методи обліку витрат на виробництво.
Процес виробництва являє собою сукупність витрат на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг. Він здійснюється під впливом засобів праці і самої праці. Все це обумовлює відповідні витрати підприємства на створення продукції. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виробленої продукції. БО процесу виробництва повинен захистити витрати на створення продукції з одного боку і випуск гот. продукції з іншого.
Підприємства облік витрат на виробництво організовують на основі галузевих методичних рекомендацій, розроблених відповідно до типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг, затверджені постановою Кабіна.
Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками:
1 За місцем виникнення витрат
-Витрати виробництва
-Цехи
-Ділянки
-Служби
2 За видами продукції
- Робіт
-Послуг
-Витрати на виріб
-Групи однорідних виробів
-Одноразові замовлення
-Валові
-Товарні
3 За видами витрат
-Витрати за економічними елементами
-Витрати за статтями калькуляції
4 За способом перенесення вартості
-Прямі
-Непрямі (непрямі)
5 За способом впливу обсягу виробництва на рівень витрат
-Умовно-змінні витрати
-Умовно-постійні
6 За календарними періодами
-Поточні
-Одноразові
Нині чинним типовим положенням передбачається наступна угруповання витрат за елементами, які обов'язково для всіх підприємств, незалежно від форм власності.
1 Мат витрати
3 відрахування на соц. заходи
4 амортизація ОЗ і немат. активів
5 Інші витрати
Угрупування витрат за елементами використовується для планування собівартості, виявлення резервів її зниження, нормування оборотних коштів, та контролю за їх оборотністю. Для керівництва виробничим процесом необхідно знати не тільки що витрачено на виробництво, а також і куди спрямовані витрати, на що витрачені ті чи інші засоби.
Тому виробляють угруповання витрат за статтями калькуляції.
Визначено типова номенклатура статей калькуляції.
1 Сировина та матеріали
2 Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру, сторонніх підприємств і організацій
3 Паливо та енергія на технологічні цілі
4 Поворотні відходи (віднімаються)
5 Основна з / п
6 Додаткова з / п
7 Відрахування на соц. заходи
8 Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва
9 Відшкодування зносу, спец. інструментів і пристосувань спец призначення
10 Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
11 Загальновиробничі витрати
12 Общехоз. витрати
13 Витрати внаслідок НТП
14 Попутна продукція (вираховується)
15 Інші виробничі витрати
16 Невиробничі (комерційні витрати)
Певні галузі за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном, Мінстатом можуть внести зміни в типову номенклатуру статей.
Залежно від способу включення у собівартість конкретних видів продукції витрати поділяються на прямі і непрямі
Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції, а тому в її собівартість вони включаються на підставі відповідних первинних або згрупованих документів (матеріали, з / п)
Непрямі витрати зазвичай пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо на собівартість тієї або іншої продукції не можуть бути прямо віднесені. Ці витрати протягом місяця попередньо враховуються на ДТ 24,25,26,43 а в кінці місяця розподіляються між видами продукції пропорційно встановленому базису. з / п робітників прямі витрати.
Основні витрати в більшості випадків є прямими, а накладні непрямими.
Однак на підприємствах, які виробляють один вид продукції всі витрати як основні так і накладні явл. прямими.
окремі витрати підприємств у собівартість продукції не включаються, а погашаються за рахунок інших джерел (прибутку, спец. фондів)
2 питання. Усі виробничі витрати в більшості випадків враховуються на слід. рахунках 20,23,24,25,26,28,29. Аналітичний облік по рахунку 20 і 23 ведеться за видами продукції, робіт послуг і статтям калькуляції. аналіт. облік ведеться в многографной картках, а також у відомості № 12. Синтетичний облік узагальнюється в журналі-ордері 10 або 05. При спрощеній формі обліку аналіт. і синтетичні. облік витрат ведеться у відомості В-3. При спрощеній формі БО на малих підприємствах облік витрат на виробництво ведуть на 2-х рахунках 20-26 у відомостях В-3.
Узагальнена схема обліку витрат на виробництво
см.ріс.
Фактична собівартість готової продукції визначається за формулою
Сф = НЗПн + Зм-НЗПк-Б-О
де, НЗПн-витрати на незаверш. виробництво на поч. місяці
НЗПк-................................................ .................... на кінець місяця
Зм-витрати за місяць
Б-собівартість браку
О-відходи
Залишки незаверш. виробництва визначаються шляхом проведення інвентаризації або по датах оперативного обліку оцінюються залишки НЗВ виходячи з факт. матеріальних і трудових витрат.
3 Питання під методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції розуміють систему способів організації обліку виробничих витрат, забезпечивши. визначення факт. собівартості продукції та контролю за її формуванням. Основними методами явл.
-Простий
-Позамовний
-Попередільний
Вони можуть бути як нормативними так і ненормативними.
Простий (однопредельний) метод використ. у виробництвах, які виробляють один вид продукції або мають короткий виробничий цикл і незначний розмір витрат у незавершене виробництво. До таких підприємств належать підприємства добувної промисловості, електростанції, лісозаготівельні пред-я.
Позамовний метод використовується в індивідуальних і серійних виробництвах, а також у наукових. Відмінною рисою цього методу є те, що всі витрати тут враховуються по замовленнях незалежно від складності техпроцес. На кожен конкретний замовлення відкривається калькуляційна картка. У межах кожного замовлення витрати враховуються за статтями калькуляції. Шифр замовлення проставляють на всіх первинних документах, якими оформляють прямі витрати на виробництво. Непрямі (опосередковані) витрати вчить. за місцями їх виникнення і щомісяця включають до собівартості окремих замовлень шляхом розподілу пропорційно встановленому базису. Об'єктом калькуліроанія при такому методі є собівартість закінчених замовлень. Витрати по незакінчених замовленнями залишаються на балансі як витрати в НЗП.
Попередільний метод використ. в металургійній текстильної, хімічної, харчової, деревообробні. , Паперової, скляної та ін галузях, де техпроцес складається з окремих переривчастих стадій обробки вихідної сировини. Витрати на виробництво при цьому методі вчить. за окремими переділами, а всередині їх-у розрізі калькуляційних статей.
За способом організації оперативного контролю за виробничими витратами розрізняють нормативний і ненормативний методи обліку витрат.
При ненормативному методі (метод обліку фактичних витрат) протягом звітного періоду враховувати фактич. витрати на виробництво, а відхилення визначають по закінченні місяця або окремого замовлення. Такий порядок обліку ускладнює здійснення оперативного контролю за формуванням собівартості продукції. Цей недолік усувається при застосуванні нормативного методу.
Нормативний метод передбачає дотримання слід. принципів:
1 складання попередньої калькуляції нормативної собівартості на основі техніч. обгрунтованих дій нормативних витрат і затверджених систем накладних витрат.
2 Поточний облік витрат здійснюється окремо за нормами і відхиленнями від норм. Для цього відхилення від норм витрат оформляють шляхом складання спец. документів рахунків-вимог на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, листків на доплату та інших сигнальних документів.
3 Облік змін норм, які мають місце у зв'язку з впровадженням новітніх досягнень науки і техніки.
4 Фактична собівартість товарної продукції обчислюється як сума витрат за нормами відхилень і змін норм.
Сф = Зп +-Він +-Ін
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.parny.by.ru/