Зміст
Введення
1. Конкуренція і види конкуренції
2. Методи визначення конкурентоспроможності підприємства
3. Конкурентоспроможність підприємства в Росії
Висновок
Список використаної літератури
Конкурентоспроможність російської промисловості - це та ідея, яка може об'єднати людей, незалежно від їхніх політичних уподобань і положення в суспільстві.
Результатом створення конкурентоспроможної промисловості буде:
· Розвиток внутрішнього ринку і зростання ВВП;
· Зростання експорту та валютних надходжень в незалежності від стану міжнародних сировинних ринків;
· Стабільні податкові надходження до бюджету;
· Раціональне використання природних ресурсів, внаслідок забезпечення глибокої переробки сировини;
· Збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни;
· Зайнятість населення;
· Соціальна і політична стабільність;
· Заслужене становище Росії на міжнародній арені як великої економічної держави.
Ринкова система створює свободу економічного вибору, кожен в праві проводити і продавати свій товар. У результаті виникає економічне змагання, змагання, іменоване конкуренцією.
Конкуренція - це боротьба між товаровиробниками, між постачальниками товарів (продавцями) за лідерство, за першість на ринку, за «гаманець» споживача. Конкуренція є «невидимою рукою», яка регулює все суспільне господарство. Конкуренція служить одним з найважливіших способів підвищення ефективності, як цілої економічної системи, так і всіх її ланок. Конкуренція є цивілізована форма боротьби за виживання, це найсильніший спосіб безперервного стимулювання працівників і трудових колективів. Завдяки економічній свободі, супутньої їй конкуренції, ринкова економіка перевершує командно-адміністративну, в якій конкуренції немає місця.
Як і будь-яке явище, конкуренція має свої позитивні і негативні сторони.
Позитивні сторони конкуренції:
1. конкуренція змушує постійно шукати і використовувати у виробництві нові можливості;
2. конкуренція вимагає вдосконалювати техніку і технології;
3. конкуренція стимулює підвищення якості товару;
4. конкуренція змушує знижувати витрати (і ціни);
5. конкуренція вимагає від постачальників товарів (продавців) знижувати ціни на пропонований товар;
6. конкуренція орієнтує на асортимент товарів підвищеного попиту;
7. конкуренція підвищує якість продукції (клієнт завжди правий);
8. конкуренція вводить нові форми управління.
Негативні сторони конкуренції:
1. при конкуренції спостерігається нещадність і жорстокість по відношенню до невдахи;
2. численність «жертв» у вигляді банкрутств і безробіття.
На конкурентоспроможність товару впливають такі фактори:
a) при його виробництві:
· Продуктивність праці;
· Рівень оподаткування;
· Впровадження науково-технічних розробок;
· Розміри прибутку підприємства;
· Величина оплати праці.
b) при його споживанні:
· Продажна ціна товару;
· Якість;
· Новизна;
· Післяпродажне обслуговування;
· Рівень передпродажної підготовки.
Існує шість видів конкуренції:
1. функціональна конкуренція - базується на тому, що одну й ту ж потреба споживача можна задовольнити по-різному;
2. видова конкуренція - це конкуренція між аналогічними товарами, але різними за оформлення;
3. предметна конкуренція - це конкуренція між аналогічними товарами, але різними за якістю вироби і по привабливості марки;
4. цінова конкуренція - зниження ціни збільшує продажі, призводить до розширення ринку;
5. прихована цінова конкуренція: буває двох видів:
· Продаж особистого товару за ціною конкурента
· Зниження ціни споживання товару
6. незаконні методи:
· Антиреклама товарів конкурентів;
· Виробництво товарів імітаторів (підробка)
Зміст конкуренції розкривається у поняттях «конкурентного» і «неконкурентного» ринків. При розгляді основних видів конкуренції стосовно до ринкової структури можна виділити чотири моделі ринку:
1. чиста (досконала) конкуренція;
2. монополістична конкуренція;
3. олігополія
4. чиста монополія.
Можливості покупців і продавців рівні тільки при чистій конкуренції. При всіх інших типах ринків вплив продавців виявляється більше впливу покупців, досягаючи мінімуму при чистій монополії.
Ринок чистої (досконалої) конкуренції. Для нього характерно те, що в боротьбі за увагу і гроші покупців стикаються між собою безліч виробників однотипних, стандартизованих товарів. При цьому жоден з них не володіє контролем над такою часткою ринку, яка дозволяє йому нав'язати іншим вигідні йому умови збуту. Перешкоди для вступу в галузь і нецінова конкуренція при чистій конкуренції відсутні. Саме так конкурували колись ремісники на базарах древніх міст, саме так до цього дня конкурують між собою дрібні виробники сільськогосподарської продукції. Економісти називають таку конкуренцію досконалої тому, що тут вона розвивається без всяких обмежень, і ринкова рівновага досягається в результаті масових угод продавців і покупців, які не можуть нав'язати один одному свою волю і змушені шукати компроміс у вигляді ринкової ціни (ціни ринкової рівноваги). У такій ситуації гідності ринкових механізмів (втім, як і їхні недоліки) виявляються найбільш повно. Саме ринок досконалої конкуренції найбільш точно описує взаємодію попиту і пропозиції.
Ринок монополістичної конкуренції. Економісти говорять про виникнення монополістичної конкуренції в тому випадку, коли для задоволення однієї й тієї ж потреби продавці починають пропонувати покупцям товари-аналоги - різні товари, що відрізняються між собою деякими особливостями, але задовольняють одну і ту ж потреба покупців. Наприклад, телевізори задовольняють одну і ту ж потреба покупців - бажання дивитися телепередачі. Але кожна фірма, яка виготовляє телевізори, пропонує покупцеві товари, дещо відрізняються один від одного: кількістю каналів, що приймаються, дизайном корпусу, якістю звуку і т.д. При цьому певна марка телевізорів пропонується на ринок тільки однією фірмою, яка має патентами на реалізовані в цій марці технічні рішення. Якщо таких фірм багато, то ми маємо справу монополістичної конкуренцією. Це тип ринкової ситуації, в якій монополістична влада кожної фірми поширюється лише на виготовлення особливого різновиду товару, але не на контроль над ринком всіх товарів однотипного призначення. Фірми, при такій конкуренції, виступають у галузь порівняно легко, при цьому значний упор робиться на рекламу, торгові знаки, марки і т.д. Такий тип конкуренції народився після створення системи захисту авторських прав і прав на товарний знак за допомогою патентів. Саме в силу такого захисту прав виробника на виключне володіння фірмовими назвами і секретами виробництва інші фірми не можуть випускати свою продукцію під тим же ім'ям і з точно такими ж властивостями, як продукція захищена патентом. Тому кожній фірмі доводиться виходити у світ конкуренції під власним ім'ям і зі своїми розробками.
Ринок олігополістичної конкуренції (олігополія). Якщо будь-яким фірмам вдалося придумати найбільш приваблює покупців різновиди товарів або залучити за рахунок низьких цін найбільше число покупців, вони зможуть в результаті витіснити з ринку інших, менш щасливих продавців. І тоді ці кілька найбільших фірм стануть господарями ринку, ведучи конкурентну боротьбу лише між собою. Така ситуація була характерна, наприклад, для російського ринку легкових автомобілів. Планові органи СРСР сформували цю галузь таким чином, що в ній були лише три основні виробники: «ВАЗ» (виробник «Жигулі»), «АЗЛК» (виробник «Москвичів») і «ГАЗ» (виробник «Волги»). Це машини різних класів, і кожен клас машин проводиться лише одним заводом. Ситуація олігополії на вітчизняному ринку легкових автомобілів була зруйнована лише масовою появою на внутрішньому ринку автомобілів іноземного виробництва. Неважко здогадатися, що на ринку олігополістичної конкуренції можливості покупців виторгувати собі найкращі умови покупки ще менше, ніж на ринку монополістичної конкуренції. Адже практично весь товар певного типу виробляється і пропонується до продажу всього декількома фірмами, і купити його більше нема в кого.
Ринок чистої монополії. На такому ринку для покупця складаються найгірші умови. При чистій монополії можливості покупця торгуватися стають вкрай обмеженими, оскільки альтернативного виробника (продавця) просто не існує. Саме так була влаштована економічне життя в нашій країні. Величезна частка продукції (особливо складно-технічної) випускалася тут всього одним підприємством - абсолютним монополістом. Зрозуміло, що в такому випадку єдиний метод боротьби покупця із всевладдям монополіста-виробника - просто не купувати товар. Але не завжди цей метод можна використовувати. Якщо покупець не може обійтися без товару, він змушений буде його купувати навіть ціною відмови від інших благ.
2. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
В умовах посилення конкуренції на глобальному і локальних ринках проблема створення та утримання конкурентних переваг - одна з найактуальніших завдань. На сьогоднішній день у сфері вивчення природи конкурентних переваг представлено значну кількість теоретичних робіт (зокрема, Д. Рікардо, І. Кравис, Дж. Ванека, М. Портера, М. Познера, К. Ерроу, Т. Левітта, У. Броллі, С. Хаймера, С. Кіндлебергєра, В. Прем'єра, X. Джонсона, Д. Тиса, Р. Кавс, Р. Коуза, П. Баклі, М. Кассона, Д. Даннінга, М. Перлітца, Г. Л. Азоева, А. П. Челенкова, В. Г. Юданова, П. І. Голубкова і т.д.). При аналізі теорій, так чи інакше зачіпають проблему формування конкурентних переваг, стає очевидно, що при всьому різноманітті підходів питання їх функціонального виявлення залишається відкритим.
У силу багатоаспектності застосування даної категорії в різних галузях знань в науковій літературі існує ряд визначень, часом суперечать один одному.
Так у підручнику з маркетингу під редакцією Романова А.Н. пропонується наступне визначення конкурентоспроможності: «під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик підприємства, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього підприємства над іншими»
Дане Горбашко Е.А., визначення, а саме: «конкурентоспроможність означає здатність підприємства (потенційну і / або реальну) витримати конкуренцію» - більш точно відображає сутність даної категорії, але не пояснює, за рахунок чого може виникнути ця здатність.
У цілому конкурентноздатність підприємства це відносна характеристика, яка виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.
Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.
Конкурентоспроможність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:
- Конкурентоспроможність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;
- Вид виробленого товару;
- Місткість ринку (кількість щорічних продажів);
- Легкість доступу на ринок;
- Однорідність ринку;
- Конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
- Конкурентоспроможність галузі;
- Можливість технічних нововведень у галузі;
- Конкурентоспроможність регіону і країни.
Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства.
Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків цього положення.
1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Друга пов'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.
2. Покупець - головний оцінювач товару. А це призводить до дуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні будь-якого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.
3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.
Введення
1. Конкуренція і види конкуренції
2. Методи визначення конкурентоспроможності підприємства
3. Конкурентоспроможність підприємства в Росії
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Промисловість - основа економічного потенціалу країни. Тільки конкурентоспроможна промисловість в змозі забезпечити конкурентоспроможність економіки країни в цілому. Промислова політика Уряду РФ: розробляються програми і законодавчі акти, процедури державного регулювання та заходи державної підтримки повинні бути підпорядковані головній і пріоритетної мети - створення умов для забезпечення конкурентоспроможності російських підприємств, а, отже, конкурентоспроможності економіки країни в цілому.Конкурентоспроможність російської промисловості - це та ідея, яка може об'єднати людей, незалежно від їхніх політичних уподобань і положення в суспільстві.
Результатом створення конкурентоспроможної промисловості буде:
· Розвиток внутрішнього ринку і зростання ВВП;
· Зростання експорту та валютних надходжень в незалежності від стану міжнародних сировинних ринків;
· Стабільні податкові надходження до бюджету;
· Раціональне використання природних ресурсів, внаслідок забезпечення глибокої переробки сировини;
· Збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни;
· Зайнятість населення;
· Соціальна і політична стабільність;
· Заслужене становище Росії на міжнародній арені як великої економічної держави.
1. КОНКУРЕНЦІЯ І ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ
Говорячи про елементи ринкового механізму треба мати на увазі, що споживач і виробник повинні мати економічну свободу.Ринкова система створює свободу економічного вибору, кожен в праві проводити і продавати свій товар. У результаті виникає економічне змагання, змагання, іменоване конкуренцією.
Конкуренція - це боротьба між товаровиробниками, між постачальниками товарів (продавцями) за лідерство, за першість на ринку, за «гаманець» споживача. Конкуренція є «невидимою рукою», яка регулює все суспільне господарство. Конкуренція служить одним з найважливіших способів підвищення ефективності, як цілої економічної системи, так і всіх її ланок. Конкуренція є цивілізована форма боротьби за виживання, це найсильніший спосіб безперервного стимулювання працівників і трудових колективів. Завдяки економічній свободі, супутньої їй конкуренції, ринкова економіка перевершує командно-адміністративну, в якій конкуренції немає місця.
Як і будь-яке явище, конкуренція має свої позитивні і негативні сторони.
Позитивні сторони конкуренції:
1. конкуренція змушує постійно шукати і використовувати у виробництві нові можливості;
2. конкуренція вимагає вдосконалювати техніку і технології;
3. конкуренція стимулює підвищення якості товару;
4. конкуренція змушує знижувати витрати (і ціни);
5. конкуренція вимагає від постачальників товарів (продавців) знижувати ціни на пропонований товар;
6. конкуренція орієнтує на асортимент товарів підвищеного попиту;
7. конкуренція підвищує якість продукції (клієнт завжди правий);
8. конкуренція вводить нові форми управління.
Негативні сторони конкуренції:
1. при конкуренції спостерігається нещадність і жорстокість по відношенню до невдахи;
2. численність «жертв» у вигляді банкрутств і безробіття.
На конкурентоспроможність товару впливають такі фактори:
a) при його виробництві:
· Продуктивність праці;
· Рівень оподаткування;
· Впровадження науково-технічних розробок;
· Розміри прибутку підприємства;
· Величина оплати праці.
b) при його споживанні:
· Продажна ціна товару;
· Якість;
· Новизна;
· Післяпродажне обслуговування;
· Рівень передпродажної підготовки.
Існує шість видів конкуренції:
1. функціональна конкуренція - базується на тому, що одну й ту ж потреба споживача можна задовольнити по-різному;
2. видова конкуренція - це конкуренція між аналогічними товарами, але різними за оформлення;
3. предметна конкуренція - це конкуренція між аналогічними товарами, але різними за якістю вироби і по привабливості марки;
4. цінова конкуренція - зниження ціни збільшує продажі, призводить до розширення ринку;
5. прихована цінова конкуренція: буває двох видів:
· Продаж особистого товару за ціною конкурента
· Зниження ціни споживання товару
6. незаконні методи:
· Антиреклама товарів конкурентів;
· Виробництво товарів імітаторів (підробка)
Зміст конкуренції розкривається у поняттях «конкурентного» і «неконкурентного» ринків. При розгляді основних видів конкуренції стосовно до ринкової структури можна виділити чотири моделі ринку:
1. чиста (досконала) конкуренція;
2. монополістична конкуренція;
3. олігополія
4. чиста монополія.
Можливості покупців і продавців рівні тільки при чистій конкуренції. При всіх інших типах ринків вплив продавців виявляється більше впливу покупців, досягаючи мінімуму при чистій монополії.
Ринок чистої (досконалої) конкуренції. Для нього характерно те, що в боротьбі за увагу і гроші покупців стикаються між собою безліч виробників однотипних, стандартизованих товарів. При цьому жоден з них не володіє контролем над такою часткою ринку, яка дозволяє йому нав'язати іншим вигідні йому умови збуту. Перешкоди для вступу в галузь і нецінова конкуренція при чистій конкуренції відсутні. Саме так конкурували колись ремісники на базарах древніх міст, саме так до цього дня конкурують між собою дрібні виробники сільськогосподарської продукції. Економісти називають таку конкуренцію досконалої тому, що тут вона розвивається без всяких обмежень, і ринкова рівновага досягається в результаті масових угод продавців і покупців, які не можуть нав'язати один одному свою волю і змушені шукати компроміс у вигляді ринкової ціни (ціни ринкової рівноваги). У такій ситуації гідності ринкових механізмів (втім, як і їхні недоліки) виявляються найбільш повно. Саме ринок досконалої конкуренції найбільш точно описує взаємодію попиту і пропозиції.
Ринок монополістичної конкуренції. Економісти говорять про виникнення монополістичної конкуренції в тому випадку, коли для задоволення однієї й тієї ж потреби продавці починають пропонувати покупцям товари-аналоги - різні товари, що відрізняються між собою деякими особливостями, але задовольняють одну і ту ж потреба покупців. Наприклад, телевізори задовольняють одну і ту ж потреба покупців - бажання дивитися телепередачі. Але кожна фірма, яка виготовляє телевізори, пропонує покупцеві товари, дещо відрізняються один від одного: кількістю каналів, що приймаються, дизайном корпусу, якістю звуку і т.д. При цьому певна марка телевізорів пропонується на ринок тільки однією фірмою, яка має патентами на реалізовані в цій марці технічні рішення. Якщо таких фірм багато, то ми маємо справу монополістичної конкуренцією. Це тип ринкової ситуації, в якій монополістична влада кожної фірми поширюється лише на виготовлення особливого різновиду товару, але не на контроль над ринком всіх товарів однотипного призначення. Фірми, при такій конкуренції, виступають у галузь порівняно легко, при цьому значний упор робиться на рекламу, торгові знаки, марки і т.д. Такий тип конкуренції народився після створення системи захисту авторських прав і прав на товарний знак за допомогою патентів. Саме в силу такого захисту прав виробника на виключне володіння фірмовими назвами і секретами виробництва інші фірми не можуть випускати свою продукцію під тим же ім'ям і з точно такими ж властивостями, як продукція захищена патентом. Тому кожній фірмі доводиться виходити у світ конкуренції під власним ім'ям і зі своїми розробками.
Ринок олігополістичної конкуренції (олігополія). Якщо будь-яким фірмам вдалося придумати найбільш приваблює покупців різновиди товарів або залучити за рахунок низьких цін найбільше число покупців, вони зможуть в результаті витіснити з ринку інших, менш щасливих продавців. І тоді ці кілька найбільших фірм стануть господарями ринку, ведучи конкурентну боротьбу лише між собою. Така ситуація була характерна, наприклад, для російського ринку легкових автомобілів. Планові органи СРСР сформували цю галузь таким чином, що в ній були лише три основні виробники: «ВАЗ» (виробник «Жигулі»), «АЗЛК» (виробник «Москвичів») і «ГАЗ» (виробник «Волги»). Це машини різних класів, і кожен клас машин проводиться лише одним заводом. Ситуація олігополії на вітчизняному ринку легкових автомобілів була зруйнована лише масовою появою на внутрішньому ринку автомобілів іноземного виробництва. Неважко здогадатися, що на ринку олігополістичної конкуренції можливості покупців виторгувати собі найкращі умови покупки ще менше, ніж на ринку монополістичної конкуренції. Адже практично весь товар певного типу виробляється і пропонується до продажу всього декількома фірмами, і купити його більше нема в кого.
Ринок чистої монополії. На такому ринку для покупця складаються найгірші умови. При чистій монополії можливості покупця торгуватися стають вкрай обмеженими, оскільки альтернативного виробника (продавця) просто не існує. Саме так була влаштована економічне життя в нашій країні. Величезна частка продукції (особливо складно-технічної) випускалася тут всього одним підприємством - абсолютним монополістом. Зрозуміло, що в такому випадку єдиний метод боротьби покупця із всевладдям монополіста-виробника - просто не купувати товар. Але не завжди цей метод можна використовувати. Якщо покупець не може обійтися без товару, він змушений буде його купувати навіть ціною відмови від інших благ.
2. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
В умовах посилення конкуренції на глобальному і локальних ринках проблема створення та утримання конкурентних переваг - одна з найактуальніших завдань. На сьогоднішній день у сфері вивчення природи конкурентних переваг представлено значну кількість теоретичних робіт (зокрема, Д. Рікардо, І. Кравис, Дж. Ванека, М. Портера, М. Познера, К. Ерроу, Т. Левітта, У. Броллі, С. Хаймера, С. Кіндлебергєра, В. Прем'єра, X. Джонсона, Д. Тиса, Р. Кавс, Р. Коуза, П. Баклі, М. Кассона, Д. Даннінга, М. Перлітца, Г. Л. Азоева, А. П. Челенкова, В. Г. Юданова, П. І. Голубкова і т.д.). При аналізі теорій, так чи інакше зачіпають проблему формування конкурентних переваг, стає очевидно, що при всьому різноманітті підходів питання їх функціонального виявлення залишається відкритим.
У силу багатоаспектності застосування даної категорії в різних галузях знань в науковій літературі існує ряд визначень, часом суперечать один одному.
Так у підручнику з маркетингу під редакцією Романова А.Н. пропонується наступне визначення конкурентоспроможності: «під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик підприємства, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього підприємства над іншими»
Дане Горбашко Е.А., визначення, а саме: «конкурентоспроможність означає здатність підприємства (потенційну і / або реальну) витримати конкуренцію» - більш точно відображає сутність даної категорії, але не пояснює, за рахунок чого може виникнути ця здатність.
У цілому конкурентноздатність підприємства це відносна характеристика, яка виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.
Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.
Конкурентоспроможність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:
- Конкурентоспроможність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;
- Вид виробленого товару;
- Місткість ринку (кількість щорічних продажів);
- Легкість доступу на ринок;
- Однорідність ринку;
- Конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
- Конкурентоспроможність галузі;
- Можливість технічних нововведень у галузі;
- Конкурентоспроможність регіону і країни.
Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства.
Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків цього положення.
1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Друга пов'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.
2. Покупець - головний оцінювач товару. А це призводить до дуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні будь-якого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.
3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.
Ринкове господарство, а слідом за ним і його вчені давно і добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару - це все одно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентноздатність стала просто зручним, що концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема. Конкурентноздатність - не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Перш за все - це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:
- Розуміння потреб споживача і тенденції їх розвитку;
- Знання поведінки і можливостей конкурентів;
- Знання стану і тенденцій розвитку ринку;
- Знання навколишнього середовища і її тенденцій;
- Уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.
У теоретичних дискусіях з проблеми стратегічного успіху підприємства в довгостроковій перспективі переважають дві точки зору - індустріально-економічна (або ринкова) і ресурсна.
У рамках ринкової концепції особливе значення набуває зовнішнє середовище, тобто привабливість галузі. Даний напрямок базується на тому, що для досягнення успіху підприємству необхідно приділяти багато уваги вивченню галузі та вибору ринків. У дослідженнях, що розглядають ресурсний підхід як основний фактор успіху, була визначена особлива роль внутрішньофірмових параметрів, які чинять сильніший вплив на досягнення успіху, ніж галузеві характеристики. У результаті пріоритетні позиції зайняли внутрішні ресурси і можливості підприємства, які необхідно розвивати для створення переваг перед конкурентами. Якщо при індустріально-економічному підході аспект різнорідності в оснащенні ресурсами та їх мобільності практично повністю виключався з аналізу, то в ресурсному підході стійкі конкурентні переваги розглядаються як результат специфічних здібностей і ресурсів, а також наявності в розпорядженні підприємства унікальних факторів. Основне завдання стратегічного управління підприємством поряд зі створенням потенціалу успіху полягає в перетворенні його в стратегічні фактори успіху. Однак ресурсний підхід не дає вичерпної відповіді на питання про формування стратегічно важливих ресурсів і можливостей.
У літературі висловлювалася думка про потенційну ефективність об'єднання підходів, так як вони доповнюють один одного. Облік не лише продукту, але і генеруючих його ресурсів дозволяє менеджеру розробити більш точну реалізовану стратегію. Концепція, в якій зіставляються ресурси, що забезпечують конкурентні переваги (і тим самим вироблені продукти), і господарські поля (ринки) підприємства, представляє собою ресурсно-ринковий портфель. Таким чином, успіх торгової фірми - головний об'єкт вивчення в рамках стратегічного менеджменту - міг би розглядатися під новим кутом зору як результат привабливості галузі і конкурентної позиції підприємства в ній. Однак прикладів реалізації даного підходу на практичному рівні, який передбачає певну формалізацію даної процедури, в економічній літературі немає. В існуючому різноманітті методик та моделей, орієнтованих на класичний ринковий інструментарій, а також на ресурсну базу, автором були виділені підходи, які передбачають найбільш широкий погляд на проблему: аналіз конкурентного середовища М. Портера, який акцентував увагу на зовнішньому оточенні; SWOT-аналіз, реально оцінює власні ресурси підприємства та можливості щодо потреб зовнішнього середовища, в якій працює фірма.
Ці підходи, найбільш повно відображають специфіку можливих областей виникнення конкурентної переваги, були покладені в основу методики виявлення потенційних конкурентних переваг, що охоплює обидва аспекти можливого виникнення потенціалу успіху. Вона базується на синтезі основних ідей матриці SWOT-аналізу, моделі конкуренції в галузі та концепції ланцюжка цінностей, запропонованої М. Портером.
Такий синтез дозволяє забезпечити єдиний методичний підхід при проведенні SWOT-аналізу за рахунок стандартизації оцінюваних параметрів, за якими здійснюється аналіз джерел потенційних конкурентних переваг; ранжувати виявлені потенційні конкурентні переваги; забезпечити порівнянність даних за різні періоди часу.
Методика виявлення потенційних конкурентних переваг передбачає проведення семи етапів.
Перший етап аналізу - вивчення внутрішнього середовища. Область внутрішнього середовища підприємства розбивається на два поля: сильних сторін і слабких сторін.
Критерії аналізу внутрішнього середовища засновані на запропонованій М. Портером ланцюжку цінності, що складається з двох блоків:
- Основні види діяльності:
- Поставки сировини і матеріалів;
- Випуск продукції;
- Забезпечення збуту продукції;
- Маркетинг;
- Обслуговування;
- Що підтримують види діяльності:
- Матеріально-технічне постачання;
- Розробка технології;
- Управління людськими ресурсами;
- Інфраструктура фірми.
Другий етап - оцінка зовнішнього середовища, також підрозділяється на два поля: можливостей і загроз.
На даному етапі вводяться критерії, за якими будуть складатися списки з характеристиками середовища:
- Загроза появи нових конкурентів;
- Здатність покупців торгуватися;
- Здатність постачальників торгуватися;
- Загроза появи товарів та послуг-замінників;
- Суперництво між існуючими конкурентами.
Третій етап - нова матриця з введеними в неї критеріями.
Четвертий етап - визначення характеристик для аналізу внутрішнього середовища підприємства. Кожна зона області (сильні, слабкі сторони) послідовно заповнюється характеристиками, що описують стан підприємства з того чи іншого критерію, із зазначенням всіх відносяться до цього підрозділу характеристик. Аналіз слабких сторін компанії здійснюється аналогічно оцінці її сильних сторін.
П'ятий етап - пошук потенційних конкурентних переваг, зумовлених зовнішнім середовищем. Можливості та загрози аналізуються з урахуванням характеристик, які, в залежності від їх значення, можуть бути зазначені в зоні загроз або можливостей. Найбільш сильна конкуренція - між фірмами, що представляють одну галузь і пропонують однотипні товари або послуги. Інтенсивність конкуренції між продавцями проявляється в тому, наскільки ефективно вони використовують знаходяться у них засоби конкурентної боротьби: низькі ціни; поліпшені характеристики товару; більш високий рівень обслуговування споживачів; тривалі терміни гарантійного обслуговування; спеціальні способи просування продукції на ринок; випуск нових товарів; рекламу. Конкурентне середовище надзвичайно динамічна, зміни на одній з фірм-конкурентів тягнуть за собою зміни на інших підприємствах. Тому необхідно постійно відслідковувати і оцінювати відбуваються в зовнішньому середовищі зміни.
Шостий етап - ранжування привабливості потенційних конкурентних переваг, зумовлених можливостями, що відкриваються галузі. Перелік усіх потенційних переваг аналізується з урахуванням ймовірнісної ступеня їх появи, а також перспективної сили їх впливу на підприємство.
Сьомий етап - визначення найбільш серйозних факторів, що загрожують потенційним конкурентним перевагам з боку зовнішнього середовища.
Запропонована методика виявлення потенційних конкурентних переваг запропонована М. Портером, і забезпечує досягнення таких результатів:
- Визначення та класифікація можливої середовища пошуку джерел конкурентних переваг;
- Введення стандартного набору параметрів, за якими здійснюється аналіз джерел потенційних конкурентних переваг;
- Виключення узагальнюючого чинника і забезпечення тим самим проведення сфокусованого аналізу джерел конкурентних переваг для конкретного підприємства;
- Ранжування виявлених потенційних конкурентних переваг для визначення найсильніших переваг та їх використання при створенні вже реальних переваг;
- Зіставлення потенційних конкурентних переваг, джерелом яких є зовнішнє середовище, і їх оцінка з точки зору наявності / відсутності у підприємства необхідних ресурсів, використання яких буде сприяти або перешкоджати трансформації потенційних переваг в реальні;
- Забезпечення порівнянності даних аналізу за різні періоди часу за рахунок єдиного набору параметрів;
- Використання методики на практиці в рамках діяльності служб маркетингу різних підприємств.
Аналізуючи ключові характеристики стану підприємства і відомі підходи до оцінки та підвищення його конкурентоспроможності, можна сформулювати основні принципи - концепції забезпечення конкурентоспроможності підприємств:
1. Завдання забезпечення конкурентоспроможності підприємства включає забезпечення конкурентоспроможності продукції та власне конкурентоспроможності підприємства.
2. Слід виділяти різні критерії конкурентоспроможності підприємства залежно від горизонту планування і управління на підприємстві.
3. Основним показником конкурентоспроможності підприємства на оперативному рівні є інтегральний показник конкурентоспроможності продукції.
4. На тактичному рівні конкурентоспроможності підприємства забезпечується його загальним фінансово-господарським станом і характеризується комплексним показником його стану.
5. На стратегічному рівні конкурентоспроможності підприємства характеризується інвестиційною привабливістю, критерієм якої є зростання вартості бізнесу.
3. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В РОСІЇ
Щоб створити конкурентоспроможне підприємство, треба не просто модернізувати виробництво і управління, а й чітко знати, для чого це робиться, яка мета повинна бути досягнута. Головним при цьому має бути одне: уміння визначити, швидко і ефективно використовувати в конкурентній боротьбі свої порівняльні переваги. Всі зусилля необхідно направити на розвиток тих сторін, які вигідно відрізняють вас від потенційних або реальних конкурентів.
Перш за все, потрібно зайнятися професійною підготовкою свого персоналу. Міжнародний досвід підприємств, успішних у бізнесі в СОТ, показує, що вони витрачають на підготовку і сертифікацію свого персоналу не менше 20% від загальних витрат. У Росії цей показник істотно нижче і складає в даний час не більше 0,8% для малого і середнього бізнесу та 12% для великого бізнесу. Особливу увагу тут слід приділити вивченню дисциплін за глобальним стандартам, регламентам, сертифікатам, міжнародної акредитації та ліцензійними угодами. Без вирішення цієї проблеми неможливо успішно конкурувати у СОТ.
Далі необхідно збудувати на підприємстві єдину систему управління якістю ресурсів, продукції чи послуг. Причому основний упор зробити на якості менеджменту з тим, щоб не допускати дефектів у виробленій продукції або послуги і залучати повноцінні людські та фінансові ресурси. Подібні системи менеджменту якості повинні охоплювати не лише виробничу, але й фінансову діяльність підприємства.
Нарешті, потрібно зробити прозору систему фінансової звітності на основі МСФЗ, а в перспективі впровадити глобальну систему фінансової звітності, так як це роблять успішні корпорації в СОТ. Для цього знову необхідно підготувати нове покоління бухгалтерів, здатних займатися тим, чим займаються в даний час фінансові директори, тобто управляти активами та їх справедливою ринковою вартістю. Від аудиторів також потрібні нові знання з глобальної фінансової звітності, особливо в частині екологічних і соціальних активів.
Конкурентоспроможність підприємства визначається наступними чинниками:
· Якість продукції та послуг;
· Наявність ефективної стратегії маркетингу і збуту;
· Рівень кваліфікації персоналу і менеджменту;
· Технологічний рівень виробництва;
· Податкове середовище, в якому діє підприємство;
· Доступність джерел фінансування.
Щоб визначити першочергові заходи щодо реформування промисловості, слід визначити причини втрати конкурентоспроможності російськими підприємствами. Розглянемо на прикладі СОТ.
У Росії частина підприємств за останні 10 років зуміла модернізуватися і в принципі відповідає кращим зарубіжним стандартам СОТ, але таких небагато (не більше 5%). Але в основному ці підприємства зосереджені в декількох територіях Росії (столиця, центральний регіон і Західний Сибір) і працюють у кількох економічних зонах з високою вартістю робочої сили. Ці підприємства успішно набувають зарубіжні активи і конкурують з місцевими компаніями, як на російському, так і на зовнішніх ринках. Їх досвід показує, що, безумовно, головною вимогою з боку СОТ по відношенню до таких підприємств є їх якість менеджменту, прозорість корпоративного управління та фінансової звітності, яка є орієнтиром для інвесторів і замовників. Такі підприємства мають високу конкурентоспроможність. Причому, не тільки локальною, а й глобальної конкурентоспроможністю. СОТ для таких підприємств знахідка, оскільки допомагає реформувати вкрай актуальну для них податкову і митну політику і зменшити обсяг звітності для фіскальних органів.
Далі йдуть всі інші, не менш важливі вимоги, виконання яких підвищує конкурентоспроможність, а саме зростання якості і зниження ціни продукції (послуги), незалежно від того, де ця продукція (послуга) продається - на вітчизняному або зовнішньому ринках. Багато в чому на ціну товару або послуги зараз впливає вартість обов'язкової або добровільної міжнародної сертифікації.
Далі конкурентоспроможність менеджменту та продукції компанії повинна базуватися на доступі до позикових коштів, успішної виробничої і торгівельної діяльності, високої кваліфікації персоналу. А для успішної діяльності по залученню сторонніх фінансових ресурсів потрібно навчитися працювати з типовими програмами управління активами від нерухомості до інтелектуальної власності, що пройшли відповідну міжнародну акредитацію і отримали міжнародний рейтинг в однієї з авторитетних міжнародних організацій. А для цього необхідно вибудовувати процеси фінансової діяльності підприємства відповідно до вимог стандарту ІСО 9001:2000.
І нарешті, ідеальне підприємство повинно здійснювати повноцінний бухгалтерський облік та зовнішній аудит своєї фінансової діяльності за МСФЗ не на замовлення податкової інспекції з її вкрай заплутаною і багатосторінкової звітністю, а відповідно до вимог стандартів глобальної фінансової звітності, прийнятої в усьому світі, і на підставі затвердженого адміністрацією підприємства керівництва з СМЯ і глобальної фінансової звітності. Причому як внутрішній, так і зовнішній аудит мають проводитися з урахуванням вимог глобального стандарту ISO 19011.
ВИСНОВОК
Економічний спад у Росії є наслідком низької конкурентоспроможності російської промисловості. У свою чергу, причинами низької конкурентоспроможності промислових підприємств Росії є не стільки технологічні проблеми або відсутність джерел фінансування, скільки низька ефективність менеджменту підприємств, а також негативний вплив на вітчизняних товаровиробників існуючого податкового законодавства та митного регулювання та низька ефективність заходів державної підтримки вітчизняних товаровиробників. Розробляється Державна політика промислового розвитку, спрямована на підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, повинна забезпечувати рішення двох найважливіших завдань: реформування підприємств з метою підвищення якості та ефективності їх управління та розробку заходів державного регулювання, стимулюють розвиток вітчизняних товаровиробників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Багієв Г.Л. та ін Маркетинг: Підручник для вузів / Г.Л. Багієв, В.М. Тарасевич., Х. Анн; За заг. ред. Г.Л. Багієва. - М.: ВАТ "Видавництво" Економіка ", 1999.
2. Баранчєєв В. Стрижов С. Аналіз і оцінка маркетингового потенціалу підприємств / / Маркетинг, № 5, 2000, С.41-50.
3. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2000.
4. Виханский О.С. Стратегічне управління: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Гардаріки, 2002.
5. Все про маркетинг: Збірник матеріалів для керівників підприємств, економічних і комерційних служб. - М.: "Азимут-центр", 2002.
6. Статті М.П. Методика планування маркетингової діяльності фірми / / Маркетинг, № 1, 2000, С. 23-32, Маркетинг, № 2, 2000, С. 24-30.
7. Бланк І.А. Управління торговим підприємством. - М.: Тандем, ЕКМОС, 1998. - 456с.
8. Валевич Р.П., Давидова Г.А. Економіка торговельного підприємства: Учеб. посібник. - Мн.: 1996. - 208с.
9. Лихачова О.М. Фінансове планування на підприємстві: Учеб посібник - М.: ЗАТ «ТК Велбі», 2003 .- 264с.
10. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 312с.
11. Юданов А.Ю. Конкуренція: теорія і практика: Навчальний посібник, 2-е вид., З испр. і доп. - М.: Асоціація авторів і видавців "Тандем"; Вид-во "ГНОМ-ПРЕС", 1998 .- 457с.
12. Азоев Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. - М: Центр економіки і маркетингу, 1996. - 235с.
13. Азріліяна О.М. , Азріліяна О.М. , Калашнікова Є.В. та ін Великий економічний словник: 24. 8 тис. термінів, М: Інститут нової економіки, 2002, - 1280с.
14. Глухів А. Оцінка конкурентоспроможності товару і способи її забезпечення / / Маркетинг. - 1999. - 458с.
15. Портер М. Міжнародна конкуренція / Пер. з англ.; Під ред. Є.Д. Щетиніна. - М.: Міжнародні відносини, 1993. - 451с.
- Розуміння потреб споживача і тенденції їх розвитку;
- Знання поведінки і можливостей конкурентів;
- Знання стану і тенденцій розвитку ринку;
- Знання навколишнього середовища і її тенденцій;
- Уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.
У теоретичних дискусіях з проблеми стратегічного успіху підприємства в довгостроковій перспективі переважають дві точки зору - індустріально-економічна (або ринкова) і ресурсна.
У рамках ринкової концепції особливе значення набуває зовнішнє середовище, тобто привабливість галузі. Даний напрямок базується на тому, що для досягнення успіху підприємству необхідно приділяти багато уваги вивченню галузі та вибору ринків. У дослідженнях, що розглядають ресурсний підхід як основний фактор успіху, була визначена особлива роль внутрішньофірмових параметрів, які чинять сильніший вплив на досягнення успіху, ніж галузеві характеристики. У результаті пріоритетні позиції зайняли внутрішні ресурси і можливості підприємства, які необхідно розвивати для створення переваг перед конкурентами. Якщо при індустріально-економічному підході аспект різнорідності в оснащенні ресурсами та їх мобільності практично повністю виключався з аналізу, то в ресурсному підході стійкі конкурентні переваги розглядаються як результат специфічних здібностей і ресурсів, а також наявності в розпорядженні підприємства унікальних факторів. Основне завдання стратегічного управління підприємством поряд зі створенням потенціалу успіху полягає в перетворенні його в стратегічні фактори успіху. Однак ресурсний підхід не дає вичерпної відповіді на питання про формування стратегічно важливих ресурсів і можливостей.
У літературі висловлювалася думка про потенційну ефективність об'єднання підходів, так як вони доповнюють один одного. Облік не лише продукту, але і генеруючих його ресурсів дозволяє менеджеру розробити більш точну реалізовану стратегію. Концепція, в якій зіставляються ресурси, що забезпечують конкурентні переваги (і тим самим вироблені продукти), і господарські поля (ринки) підприємства, представляє собою ресурсно-ринковий портфель. Таким чином, успіх торгової фірми - головний об'єкт вивчення в рамках стратегічного менеджменту - міг би розглядатися під новим кутом зору як результат привабливості галузі і конкурентної позиції підприємства в ній. Однак прикладів реалізації даного підходу на практичному рівні, який передбачає певну формалізацію даної процедури, в економічній літературі немає. В існуючому різноманітті методик та моделей, орієнтованих на класичний ринковий інструментарій, а також на ресурсну базу, автором були виділені підходи, які передбачають найбільш широкий погляд на проблему: аналіз конкурентного середовища М. Портера, який акцентував увагу на зовнішньому оточенні; SWOT-аналіз, реально оцінює власні ресурси підприємства та можливості щодо потреб зовнішнього середовища, в якій працює фірма.
Ці підходи, найбільш повно відображають специфіку можливих областей виникнення конкурентної переваги, були покладені в основу методики виявлення потенційних конкурентних переваг, що охоплює обидва аспекти можливого виникнення потенціалу успіху. Вона базується на синтезі основних ідей матриці SWOT-аналізу, моделі конкуренції в галузі та концепції ланцюжка цінностей, запропонованої М. Портером.
Такий синтез дозволяє забезпечити єдиний методичний підхід при проведенні SWOT-аналізу за рахунок стандартизації оцінюваних параметрів, за якими здійснюється аналіз джерел потенційних конкурентних переваг; ранжувати виявлені потенційні конкурентні переваги; забезпечити порівнянність даних за різні періоди часу.
Методика виявлення потенційних конкурентних переваг передбачає проведення семи етапів.
Перший етап аналізу - вивчення внутрішнього середовища. Область внутрішнього середовища підприємства розбивається на два поля: сильних сторін і слабких сторін.
Критерії аналізу внутрішнього середовища засновані на запропонованій М. Портером ланцюжку цінності, що складається з двох блоків:
- Основні види діяльності:
- Поставки сировини і матеріалів;
- Випуск продукції;
- Забезпечення збуту продукції;
- Маркетинг;
- Обслуговування;
- Що підтримують види діяльності:
- Матеріально-технічне постачання;
- Розробка технології;
- Управління людськими ресурсами;
- Інфраструктура фірми.
Другий етап - оцінка зовнішнього середовища, також підрозділяється на два поля: можливостей і загроз.
На даному етапі вводяться критерії, за якими будуть складатися списки з характеристиками середовища:
- Загроза появи нових конкурентів;
- Здатність покупців торгуватися;
- Здатність постачальників торгуватися;
- Загроза появи товарів та послуг-замінників;
- Суперництво між існуючими конкурентами.
Третій етап - нова матриця з введеними в неї критеріями.
Четвертий етап - визначення характеристик для аналізу внутрішнього середовища підприємства. Кожна зона області (сильні, слабкі сторони) послідовно заповнюється характеристиками, що описують стан підприємства з того чи іншого критерію, із зазначенням всіх відносяться до цього підрозділу характеристик. Аналіз слабких сторін компанії здійснюється аналогічно оцінці її сильних сторін.
П'ятий етап - пошук потенційних конкурентних переваг, зумовлених зовнішнім середовищем. Можливості та загрози аналізуються з урахуванням характеристик, які, в залежності від їх значення, можуть бути зазначені в зоні загроз або можливостей. Найбільш сильна конкуренція - між фірмами, що представляють одну галузь і пропонують однотипні товари або послуги. Інтенсивність конкуренції між продавцями проявляється в тому, наскільки ефективно вони використовують знаходяться у них засоби конкурентної боротьби: низькі ціни; поліпшені характеристики товару; більш високий рівень обслуговування споживачів; тривалі терміни гарантійного обслуговування; спеціальні способи просування продукції на ринок; випуск нових товарів; рекламу. Конкурентне середовище надзвичайно динамічна, зміни на одній з фірм-конкурентів тягнуть за собою зміни на інших підприємствах. Тому необхідно постійно відслідковувати і оцінювати відбуваються в зовнішньому середовищі зміни.
Шостий етап - ранжування привабливості потенційних конкурентних переваг, зумовлених можливостями, що відкриваються галузі. Перелік усіх потенційних переваг аналізується з урахуванням ймовірнісної ступеня їх появи, а також перспективної сили їх впливу на підприємство.
Сьомий етап - визначення найбільш серйозних факторів, що загрожують потенційним конкурентним перевагам з боку зовнішнього середовища.
Запропонована методика виявлення потенційних конкурентних переваг запропонована М. Портером, і забезпечує досягнення таких результатів:
- Визначення та класифікація можливої середовища пошуку джерел конкурентних переваг;
- Введення стандартного набору параметрів, за якими здійснюється аналіз джерел потенційних конкурентних переваг;
- Виключення узагальнюючого чинника і забезпечення тим самим проведення сфокусованого аналізу джерел конкурентних переваг для конкретного підприємства;
- Ранжування виявлених потенційних конкурентних переваг для визначення найсильніших переваг та їх використання при створенні вже реальних переваг;
- Зіставлення потенційних конкурентних переваг, джерелом яких є зовнішнє середовище, і їх оцінка з точки зору наявності / відсутності у підприємства необхідних ресурсів, використання яких буде сприяти або перешкоджати трансформації потенційних переваг в реальні;
- Забезпечення порівнянності даних аналізу за різні періоди часу за рахунок єдиного набору параметрів;
- Використання методики на практиці в рамках діяльності служб маркетингу різних підприємств.
Аналізуючи ключові характеристики стану підприємства і відомі підходи до оцінки та підвищення його конкурентоспроможності, можна сформулювати основні принципи - концепції забезпечення конкурентоспроможності підприємств:
1. Завдання забезпечення конкурентоспроможності підприємства включає забезпечення конкурентоспроможності продукції та власне конкурентоспроможності підприємства.
2. Слід виділяти різні критерії конкурентоспроможності підприємства залежно від горизонту планування і управління на підприємстві.
3. Основним показником конкурентоспроможності підприємства на оперативному рівні є інтегральний показник конкурентоспроможності продукції.
4. На тактичному рівні конкурентоспроможності підприємства забезпечується його загальним фінансово-господарським станом і характеризується комплексним показником його стану.
5. На стратегічному рівні конкурентоспроможності підприємства характеризується інвестиційною привабливістю, критерієм якої є зростання вартості бізнесу.
3. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В РОСІЇ
Щоб створити конкурентоспроможне підприємство, треба не просто модернізувати виробництво і управління, а й чітко знати, для чого це робиться, яка мета повинна бути досягнута. Головним при цьому має бути одне: уміння визначити, швидко і ефективно використовувати в конкурентній боротьбі свої порівняльні переваги. Всі зусилля необхідно направити на розвиток тих сторін, які вигідно відрізняють вас від потенційних або реальних конкурентів.
Перш за все, потрібно зайнятися професійною підготовкою свого персоналу. Міжнародний досвід підприємств, успішних у бізнесі в СОТ, показує, що вони витрачають на підготовку і сертифікацію свого персоналу не менше 20% від загальних витрат. У Росії цей показник істотно нижче і складає в даний час не більше 0,8% для малого і середнього бізнесу та 12% для великого бізнесу. Особливу увагу тут слід приділити вивченню дисциплін за глобальним стандартам, регламентам, сертифікатам, міжнародної акредитації та ліцензійними угодами. Без вирішення цієї проблеми неможливо успішно конкурувати у СОТ.
Далі необхідно збудувати на підприємстві єдину систему управління якістю ресурсів, продукції чи послуг. Причому основний упор зробити на якості менеджменту з тим, щоб не допускати дефектів у виробленій продукції або послуги і залучати повноцінні людські та фінансові ресурси. Подібні системи менеджменту якості повинні охоплювати не лише виробничу, але й фінансову діяльність підприємства.
Нарешті, потрібно зробити прозору систему фінансової звітності на основі МСФЗ, а в перспективі впровадити глобальну систему фінансової звітності, так як це роблять успішні корпорації в СОТ. Для цього знову необхідно підготувати нове покоління бухгалтерів, здатних займатися тим, чим займаються в даний час фінансові директори, тобто управляти активами та їх справедливою ринковою вартістю. Від аудиторів також потрібні нові знання з глобальної фінансової звітності, особливо в частині екологічних і соціальних активів.
Конкурентоспроможність підприємства визначається наступними чинниками:
· Якість продукції та послуг;
· Наявність ефективної стратегії маркетингу і збуту;
· Рівень кваліфікації персоналу і менеджменту;
· Технологічний рівень виробництва;
· Податкове середовище, в якому діє підприємство;
· Доступність джерел фінансування.
Щоб визначити першочергові заходи щодо реформування промисловості, слід визначити причини втрати конкурентоспроможності російськими підприємствами. Розглянемо на прикладі СОТ.
У Росії частина підприємств за останні 10 років зуміла модернізуватися і в принципі відповідає кращим зарубіжним стандартам СОТ, але таких небагато (не більше 5%). Але в основному ці підприємства зосереджені в декількох територіях Росії (столиця, центральний регіон і Західний Сибір) і працюють у кількох економічних зонах з високою вартістю робочої сили. Ці підприємства успішно набувають зарубіжні активи і конкурують з місцевими компаніями, як на російському, так і на зовнішніх ринках. Їх досвід показує, що, безумовно, головною вимогою з боку СОТ по відношенню до таких підприємств є їх якість менеджменту, прозорість корпоративного управління та фінансової звітності, яка є орієнтиром для інвесторів і замовників. Такі підприємства мають високу конкурентоспроможність. Причому, не тільки локальною, а й глобальної конкурентоспроможністю. СОТ для таких підприємств знахідка, оскільки допомагає реформувати вкрай актуальну для них податкову і митну політику і зменшити обсяг звітності для фіскальних органів.
Далі йдуть всі інші, не менш важливі вимоги, виконання яких підвищує конкурентоспроможність, а саме зростання якості і зниження ціни продукції (послуги), незалежно від того, де ця продукція (послуга) продається - на вітчизняному або зовнішньому ринках. Багато в чому на ціну товару або послуги зараз впливає вартість обов'язкової або добровільної міжнародної сертифікації.
Далі конкурентоспроможність менеджменту та продукції компанії повинна базуватися на доступі до позикових коштів, успішної виробничої і торгівельної діяльності, високої кваліфікації персоналу. А для успішної діяльності по залученню сторонніх фінансових ресурсів потрібно навчитися працювати з типовими програмами управління активами від нерухомості до інтелектуальної власності, що пройшли відповідну міжнародну акредитацію і отримали міжнародний рейтинг в однієї з авторитетних міжнародних організацій. А для цього необхідно вибудовувати процеси фінансової діяльності підприємства відповідно до вимог стандарту ІСО 9001:2000.
І нарешті, ідеальне підприємство повинно здійснювати повноцінний бухгалтерський облік та зовнішній аудит своєї фінансової діяльності за МСФЗ не на замовлення податкової інспекції з її вкрай заплутаною і багатосторінкової звітністю, а відповідно до вимог стандартів глобальної фінансової звітності, прийнятої в усьому світі, і на підставі затвердженого адміністрацією підприємства керівництва з СМЯ і глобальної фінансової звітності. Причому як внутрішній, так і зовнішній аудит мають проводитися з урахуванням вимог глобального стандарту ISO 19011.
ВИСНОВОК
Економічний спад у Росії є наслідком низької конкурентоспроможності російської промисловості. У свою чергу, причинами низької конкурентоспроможності промислових підприємств Росії є не стільки технологічні проблеми або відсутність джерел фінансування, скільки низька ефективність менеджменту підприємств, а також негативний вплив на вітчизняних товаровиробників існуючого податкового законодавства та митного регулювання та низька ефективність заходів державної підтримки вітчизняних товаровиробників. Розробляється Державна політика промислового розвитку, спрямована на підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, повинна забезпечувати рішення двох найважливіших завдань: реформування підприємств з метою підвищення якості та ефективності їх управління та розробку заходів державного регулювання, стимулюють розвиток вітчизняних товаровиробників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Багієв Г.Л. та ін Маркетинг: Підручник для вузів / Г.Л. Багієв, В.М. Тарасевич., Х. Анн; За заг. ред. Г.Л. Багієва. - М.: ВАТ "Видавництво" Економіка ", 1999.
2. Баранчєєв В. Стрижов С. Аналіз і оцінка маркетингового потенціалу підприємств / / Маркетинг, № 5, 2000, С.41-50.
3. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2000.
4. Виханский О.С. Стратегічне управління: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Гардаріки, 2002.
5. Все про маркетинг: Збірник матеріалів для керівників підприємств, економічних і комерційних служб. - М.: "Азимут-центр", 2002.
6. Статті М.П. Методика планування маркетингової діяльності фірми / / Маркетинг, № 1, 2000, С. 23-32, Маркетинг, № 2, 2000, С. 24-30.
7. Бланк І.А. Управління торговим підприємством. - М.: Тандем, ЕКМОС, 1998. - 456с.
8. Валевич Р.П., Давидова Г.А. Економіка торговельного підприємства: Учеб. посібник. - Мн.: 1996. - 208с.
9. Лихачова О.М. Фінансове планування на підприємстві: Учеб посібник - М.: ЗАТ «ТК Велбі», 2003 .- 264с.
10. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 312с.
11. Юданов А.Ю. Конкуренція: теорія і практика: Навчальний посібник, 2-е вид., З испр. і доп. - М.: Асоціація авторів і видавців "Тандем"; Вид-во "ГНОМ-ПРЕС", 1998 .- 457с.
12. Азоев Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. - М: Центр економіки і маркетингу, 1996. - 235с.
13. Азріліяна О.М. , Азріліяна О.М. , Калашнікова Є.В. та ін Великий економічний словник: 24. 8 тис. термінів, М: Інститут нової економіки, 2002, - 1280с.
14. Глухів А. Оцінка конкурентоспроможності товару і способи її забезпечення / / Маркетинг. - 1999. - 458с.
15. Портер М. Міжнародна конкуренція / Пер. з англ.; Під ред. Є.Д. Щетиніна. - М.: Міжнародні відносини, 1993. - 451с.