Комплексна характеристика туристичних ресурсів регіону Намисто Славутича 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Реферат
Комплексна характеристика туристичних ресурсів регіону "Намисто Славутича"


ЗМІСТ

Введення
Розділ 1. Комплексна характеристика туристичних ресурсів
регіону «Намисто Славутича».
1.1 Природно-рекреаційні ресурси регіону
1.2 Історико-культурний потенціал регіону
Розділ 2. Туристичні ресурси основних тематичних напрямів системи туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича».
2.1. По давньоруських містах
2.2 Дорогами українського козацтва
2.3 Монастирські комплекси Середнього Придніпров'я
2.4 Перлини садово-паркового мистецтва
2.5 Мисливськими стежками
Проект автобусного туру для старшокласників
«Подорож в соляні шахти Соледара»
Висновок
Література

ВСТУП
Питання, де і як провести щорічну відпустку або вихідні дні, виникає практично перед кожною людиною в будь-якій країні. Величезні можливості в цьому відношенні надає туризм.
Добре організований активний відпочинок в будь-який час року приваблює багатьох людей. Участь у туристичних походах і подорожах сприяє зміцненню здоров'я, дарує незабутні враження від знайомства з новими місцями. Велике також і виховне значення туристично-екскурсійних заходів. Вони дозволяють краще дізнатися історію і традиції народу, познайомитися з визначними пам'ятками пам'ятниками старовини і красою рідної природи.
Україна - одна з найбільших держав у Європі і багата на різноманітні природно-рекреаційні ресурси, численні пам'ятки, які відображають її багатовікову історію та культуру. Серед них найбільше значення мають історико-культурні пам'ятки часів держави «Київська Русь» (ІХ - ХІІ ст.) Та періоду національно-визвольної боротьби українського народу у XVII ст., Архітектурні пам'ятки (оборонні, культові, цивільні) різних епох і стилів; музеї , де зібрані цінні колекції творів мистецтв; місця, пов'язані з життям і творчістю видатних діячів історії, науки та культури; меморіальні комплекси і т.д.
З метою збереження та ефективного використання природно-рекреаційних та історико-культурних ресурсів регіону Україна, своєрідною віхою якого є найбільша водна артерія країни - оспіваний у віках Дніпро-Славутич, розроблена система туристичних маршрутів.
Ідея туристичного освоєння регіону Дніпра виникла ще в 70-і роки минулого століття. Результати копіткої, багаторічної роботи фахівців Головного управління іноземним туризмом при Раді Міністрів УРСР, інших міністерств і відомств склали три товстих томи. Проект спочатку мав назву «Давньоруська намисто» ("Давньоруське намисто") і був задуманий як своєрідний аналог російського "Золотого кільця". Система "Намисто" включала кілька маршрутів по князівським містах, палацово-паркові комплекси Чернігівської, Сумської, Полтавської областей та м. Києва. Українська туристична система мала ряд переваг перед своїм прообразом - всі його маршрути були замкнуті, і, це означало не тільки їх велику туристичну привабливість, емоційну насиченість, але і велику економічну ефективність. Пізніше, з ідеологічних міркувань, назва була змінена на "Намисто Славутича".
В даний час система туристичних маршрутів "Намисто Славутича" охоплює дванадцять областей України: Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Сумську, Херсонську, Черкаську, Чернігівську та місто Київ. У перспективі планується розширення системи туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" та створення транснаціональної системи під тією ж назвою з включенням території сусідніх держав Білорусі та Росії, де несе свої води Днерп-Славутич.
Актуальність даного дослідження сосотіт в тому, що індустрія туризму в Україні розвивається в умовах жорсткої конкурентної боротьби як на внутрішньому, так і на зовнішньому туристичному ринку, і в зв'язку з цим, актуальним стає питання про комплексну презентації туристичного потенціалу України, і, зокрема регіону "Намисто Славутича", який охоплює велику кількість окремих регіонів, а в цілому містить багатий і різнобічний природний і історичний матеріал.
Основна мета роботи - комплексна характеристика та узагальнення інформації про туристичні ресурси регіону "Намисто Славутича".
Завданнями роботи є:
1. систематизація інформації:
- Про природно-рекреаційних ресурсах регіону "Намисто Славутича";
- Історико-культурний потенціал регіону "Намисто Славутича";
- Туристичні ресурси і туристичної інфрастуктурі регіону "Намисто Славутича"
- Характеристика основних тематичних направленійтурістско-екскурсійних маршрутів з урахуванням найважливіших віх історичного та культурного життя українського народу.
Результат проведеного дослідження буде узагальнений у Висновку. В кінці роботи буде наданий список інформаційних і літературних джерел.

РОЗДІЛ 1. КОМПЛЕКСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ РЕГІОНУ "Намисто СЛАВУТИЧА"
1.1 Природно-рекреаційні ресурси регіону
Природно-рекреаційні ресурси, їх розміщення грають провідну роль в організації туризму і рекреації. У залежності від видів відпочинку їх підрозділяють на природні ресурси, які можна використовувати:
- Для щоденного та періодичного відпочинку (ліси, пляжі, водойми, лісо-, гідропарки тощо);
- Для туризму (цікаві видовищні ландшафти, природні екскурсійні об'єкти тощо);
- Для довгострокового відпочинку та організації лікування (сприятливий клімат, мінеральні джерела, бруду і т.д.).
Природно-рекреаційні ресурс, які використовуються у туристичній діяльності використовуються по-різному: на одних територіях плануються і розміщуються стаціонарні туристичні та лікувальні установи, інші можливі тільки для організації окремих видів туризму та рекреації - риболовлі, катання на лижах і ковзанах, водного, повітряного, спелеотуризму.
Оптимальне використання природних ресурсів обумовлено об'єктивною оцінкою їх потенційних можливостей. Чим повніше здійснюється така оцінка, тим краще використовуються можливості природних ресурсів.
Регіон «Намисто Славутича» займає частково північну, центральну і південну частини території Україні. Населення по території розміщено нерівномірно і характеризується високою чисельністю і густотою міського населення, яке є основним споживачем туристичних послуг [1].
Вигідне розташування регіону в південно-західній частині Східно-Європейської рівнини сприяє розвитку туристичних зв'язків і транзитному туризму. На півночі регіон межує з Російською Федерацією і Республікою Білорусь, а на півдні омивається Чорним і Азовським морями, за якими здійснюється вихід в басейн Дунаю і Середземного моря. З точки зору на сприятливі кліматичні умови регіон «Намисто Славутича» є перспективним для організації відпочинку та оздоровлення населення не тільки Україні, але й інших країн.
Характерними рисами рельєфу регіону «Намисто Славутича» обумовлені його розташуванням у межах Східно-Європейської рівнини - більшість його територій становлять низини: Поліська, Придніпровська, Причорноморська. Пагорби представлені в регіоні Придніпровської і відрогами Приазовської височин [2].
Одним з найважливіших факторів, що впливають на організацію туристичної діяльності, є клімат. Клімат регіону переважно помірно-континентальний, з деякими істотними відмінностями на окремих територіях, що обумовлено різною віддаленістю від океану. Загалом, безморозний період тривати 150-180 днів; період з температурами + 10 -15 0 від 90 до 130-140 днів, що є сприятливим для розвитку практично всіх видів туризму.
Водні ресурси регіону «Намисто Славутича» становлять річки, озера, водосховища, ставки і болота.
Переважна більшість рік розташоване в басейнах Чорного та Азовського морів. Найбільшими річками є Дніпро, Десна, південний Буг, Сула, Псел, Рось, Сейм2.
На території регіону знаходяться численні озера. Найбільша кількість їх у Поліссі (Чернігівська область), в нижній течії Дунаю і на Азовсько-Чорноморському узбережжі. Багато штучних водойм різного розміру. Більшість їх знаходиться в Київській, Черкаській та Полтавській областях. Численні водойми дають широкі можливості для організації самодіяльних, планових, спортивних маршрутів на надувних човнах, байдарках і веслових човнах, а на великих водоймах - ходіння під вітрилом.
Рослинний світ регіону «Намисто Славутича», як і всієї України різноманітний і багатий, незважаючи на те, що піддається негативному антропогенному впливу.
Особливе значення для туризму мають ліси. Лісистість різних територій регіону нерівномірна і зменшується з заходу і півночі до сходу і півдня. Ліси регіону багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих плодових дерев і на лікарські рослини, з яких 150 використовуються в науковій медицині. Як і водні ресурси, ліси в основному задовольняють потреби населення у відпочинку та туризмі [3].
Тваринний світ України, і зокрема регіону «Намисто Славутича» багатий і налічує понад 44 тисяч видів тварин.
Особливо важливим для туризму є наявність і поширеність копитних тварин і пернатої дичини, дозволених для заняття полюванням.
Важливу роль у розвитку туристичної діяльності відіграють об'єкти природно-заповідного фонду. До них відносяться заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, урочища, зоопарки, пам'ятки природи. Природно-заповідний фонд України - національне надбання і використання його строго регулюється статтями Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (1992).
У регіоні «Намисто Славутича» розташовано вісім заповідників [4]. Враховуючи сторге охорону та спеціальне використання природно-заповідного фонду, тут можлива організація лише окремих туристичних стежок або екскурсій.
Наявність заповідників значно підвищує інтерес до цих територій, що повністю відноситься і до регіону «Намисто Славутича».
У регіоні «Намисто Славутича» нараховується велика кількість заказників державного значення різного профілю: ландшафтних, ботанічних, лісових, загальнозоологічних, орнітологічних, гідрологічних і геологічних. Особливо багаті на заказники Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська і Сумська область.
Національні природні парки є формою існування природно-заповідних об'єктів, вони найбільш вдало поєднують в собі функції охорони природних комплексів та просвітницької діяльності. На території всіх національних парків (їх всього 7) представлені унікальні природні комплекси, які мають високу екологічну, історичну та естетичну цінність, і хоча вимагають охорони, можуть бути використані для організації туристсько-рекреаційної діяльності [5].
Заказники - об'єкти природно-заповідного фонду, які тимчасово, але без визначення строку, виділяються державою для відновлення природних комплексів. Вони поділяються на ландшафтні, лісові, гідрологічні та геологічні, біологічні, ботанічні, зоологічні [6]. У регіоні «Намисто Славутича» створено понад 150 заказників державного значення різного профілю. Частина заказників, там, де дозволяє режим, використовується в туристсько-рекреаційної діяльності.
Ботанічні сади, розташовані в регіоні «Намисто Славутича» широко використовуються для наукової і просвітницької роботи. Їх використовують як екскурсійні об'єкти, а також для організації щоденного відпочинку місцевих жителів та гостей.
Дендрологічні парки - об'єкти природно-заповідного фонду, які відповідно до своїх можливостей і функціями більш за все використовуються в туристичної та екскурсійної діяльності. У західному та східному районах регіону «Намисто Славутича» 12 дендрологічних парків державного значення.
Пам'ятки природи - об'єкти природно-заповідного фонду, створені для збереження в природному стані окремих природних об'єктів. У регіоні «Намисто Славутича» 75 пам'яток природи державного значення. Окремі з них широко використовуються для туристичної діяльності. Це перш за все, карстові печери, озера з лікувальними грязями, каньйони [7].
Частина природно-рекреаційних територій не внесені до природно-заповідного фонду, але мають значну площу і використовуються при організації короткочасного та довготривалого відпочинку. Такими територіями є лісові, лугові, гідрологічні парки.
Лісопарки - найбільш популярна форма організації приміських лісових масивів, які використовуються для відпочинку. Це природні лісові комплекси, що об'єднують рекреаційну, декоративно-естетичну, санітарно-гігієнічну, пізнавальну і лісогосподарську функції. На цих територіях організовуються різні види туризму і відпочинку: маршрути вихідного дня, лижні та пішохідні прогулянки та походи, походи за збором ягід, грибів, а при наявності водойм - водного відпочинку та водних видів туризму [8].
Лугопарки - менш відомі зони відпочинку і туризму, ніж лісопарки. Це в основному, приміські території в затоках річок. Типовим для лугопарків є організація відпочинку на відкритих місцевостях, де для туристів організовують спортивні майданчики, надають на прокат спортивний інвентар, човни та ін Перспективним вважається розробка в регіоні «Намисто Славутича» лугопарків на великих Дніпровських островах в межах м. Києва, а також у містах Чернігові, Полтаві та ін
Гідропарки - найбільш привабливі для короткочасного відпочинку, особливо в містах. Гідропарки створюються на базі штучних і природних водоймищ, на намивних територіях. Найбільша рекреаційне навантаження припадає на водні простори і прибережні смуги - найбільш активні зони відпочинку. Основними спорудами гідропарків є спортивні об'єкти, атракціони, пункти прокату, підприємства громадського харчування, установи культури.
Розміщуються гідропарки, як правило, на територіях, які періодично затоплюються. Зразком вдалого створення рекреаційних зон такого типу є гідропарки в м. Києві та Дніпропетровську, де на основі сприятливих для відпочинку природно-кліматичних умов, впроваджена відповідна інфраструктура обслуговування відпочиваючих, споруджені оздоровчі та спортивні бази. У регіоні «Намисто Славутича» можливе створення гідропарків у містах Чернігові, Житомирі та ін [9]
1.2 Історико-культурний потенціал регіону
Важливими екскурсійно-туристичними об'єктами в регіоні «Намисто Славутича» є численні і різноманітні історико-культурні пам'ятки: археології, історії, архітектури, мистецтва, також палацово-паркові ансамблі, музеї та картинні галереї.
Пам'ятки археології представлені в регіон «Намисто Славутича» досить широко. Це залишки древніх городищ, курганів, селищ, укріплень. Найбільш відомі з них - заповідники «Кам'яні могили» в Запорізькій області та «Ольвія» у Миколаївській. Історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яні могили» розташований на площі 15 га і являє собою унікальну історико-культурну та природну пам'ятку. У гротах і печерах комплексу зосереджена велика кількість петрогліфів. На степових ділянках заповідника представлені реліктові та ендемічні рослини. У складі заповідника функціонує музей «Первісне мистецтво і лапідарій - курган« Кам'яна могила », де експонується понад 3 тисячі зображень, виконаних древнім людиною. У фондах музею зберігаються вироби з каменю, посуд та інші побутові предмети давніх жителів Північного Причорномор'я [10].
Пам'ятки історії - місця, де відбувалися певні історичні події, а також пам'ятники, монументи і меморіали, створені в ознаменування цих подій. Вони відображають багатовікову історію України, її окремих населених пунктів: Києва, Чернігова, Канева, Білої Церкви, Путивля та інші, які збереглися з часів Київської Русі.
Епоха Київської Русі відображена в пам'ятниках і монументах, таких, наприклад, як пам'ятник Володимиру Хрестителю та пам'ятний знак на честь заснування Києва (м.Київ); меморіал «Слово о полку Ігоревім» (м. Новгород-Сіверський) і багато інших [11] .
Значними віхами в історії України була доба козацтва та період визвольної війни українського народу XVII ст.
Історія українського козацтва широко представлена ​​в регіоні «Намисто Славутича». Значним туристичним об'єктом є острів Хортиця, де в 50-ті роки XVI ст. український магнат, князь Дмитро Вишневецький заснував фортеці, яка довгі роки була опорним пунктом і столицею козацтва.
Експозиції музеїв Києва, Чернігова, Переяслав-Хмельницького, Новгрод-Сіверського, Полтави, Ніжина, Білої Церкви висвітлюють героїчну боротьбу українських козаків з польсько-шляхетним військами.
Туристичні маршрути прокладені по місцях, пов'язаних з життям і діяльністю прославлених героїв-гетьманів України: Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Петра Сагайдачного, Івана Виговського, Петра Дорошенка та ін, а також їхніх соратників-С. Наливайка, І. Богуна, М. Кривоноса, Д. Нечая та ін (міста Київ, Чернігів, Чигирин, Переяслав-Хмельницький, Корсунь-Шевченківський, Черкаси, Полтава та ін.)
Туристські маршрути проходять по місцях, де прокотилося гайдамацький рух, на чолі якого стояв Максим Залізняк. Похід, який розпочався на Черкащині, пройшов через Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Лисянку, Умань. Пройти цими дорогами - означає краще дізнатися славне минуле України, віддати шану і повагу її героям. [12]
Найбагатший історико-культурний потенціал регіону «Намисто Славутича» покликаний відігравати вагому роль у відродженні духовності та історичної пам'яті українського народу, відродження його культури та вікових традицій.
Глибокий слід в історії України залишила Велика Вітчизняна війна. Численні пам'ятники, монументи, меморіали, музеї розповідають про оборону Києва, Корсунь-Шевченківську битву; бої за Київ, Запоріжжя, Житомир, Коростень, розкривають інші сторінки героїчної боротьби та звільнення України від німецько-фашистських загарбників. У регіоні створені величні меморіальні ансамблі: комплекс пам'ятних знаків на місці, де відбувалася Корсунь-Шевченківська битва, парк Вічної Слави в місті Києві; діорама «Битва за Київ, Лютіцкій плацдарм» у селі Нові Петрівці Київської області; Пояс Слави та обеліск Невідомому матросу в м. Одесі; пам'ятник легендарному командиру партизанського загону С. Ковпаку в м. Путивлі Сумської області та багато інших. Про історичне минуле розповідають також численні краєзнавчі, історичні і військово-історичні музеї, включені в систему екскурсійно-туристичних маршрутів «Намисто Славутича».
Пам'ятники архітектури різних часів і стилів - культові, оборонні, інженерні, житлові та громадські споруди - кам `яний літопис історії України, в якій відображена художня геніальність українського народу. Регіон «Намисто Славутича» - серцевина таких пам'яток. Багатющими з них, в архітектурному відношенні, є міста Київ, Чернігів, Одеса, Ніжин.
Всесвітню популярність мають давньоруські храми Софія Київська, Києво-Печерська лавра, неповторні архітектурні ансамблі міст, створені народними майстрами. Це велике культурна спадщина - важлива складова туристичних ресурсів регіону.
Найбільш цінними в регіоні «Намисто Славутича» є пам'ятки давньоруської архітектури. Це збережений фундамент Десятинної церкви, будівлі Х століття, Софіївський собор, Золоті ворота, руїни Успенського собору, Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври (ХІ ст.), Церква Спаса на Берестові і Кирилівська церква XII ст Києві; Спаський, Борисоглібський і Успенський собори Єлецького монастиря, Антонієви печери (ХІ-ХVIII ст.) у Чернігові: храми і церкви в містах Каневі, Переяславі-Хмельницькому, Овручі, Новгороді-Сіверському. Наявність цих пам'яток у регіоні надає широкі можливості для розвитку туристичної діяльності [13].
Шедеврами національної культури є пам'ятки, спорудження другої половини XVII - початку XVIII ст. в стилі українського бароко. Це переважно храми та громадські споруди (колегіуми, магістрати, бурси, ратуші, будівлі канцелярій та ін), розташовані в містах Києві, Миколаєві, Ніжині. Широко представлені спорудження і більш пізніх періодів історії України. Найбільш багатими на такі споруди є міста Київ, Полтава, Дніпропетровськ, Миргород, Одеса. Характерними рисами таких пам'яток, є їх яскрава декоративність, пластичність, динамізм і патетичність образів [14]. Ці пам'ятки - цікаві екскурсійно-туристичні об'єкти системи маршрутів «Намисто Славутича».
Рідкісними пам'ятками культури в Україні є палацово-паркові ансамблі, які своєрідно поєднують архітектуру та паркове мистецтво. Найбільш примітним в цьому плані туристичним об'єктом регіону є палацово-паркові ансамблі в селах Качанівка і Сокиринці.
Пам'ятки мистецтва в регіоні «Намисто Славутича» - це, перш за все, шедеври монументального образного мистецтва, що створюють гармонію та витонченість архітектурних ансамблів: давньоруські фрески та мозаїки Софії Київської, фрагменти фресок і мозаїк Михайлівського Золотоверхого собору, фрески Кирилівської церкви, монументальні розписи Володимирського собору в Києві, створені художниками В. Васнєцовим, М. Врубелем, М. Нестеровим.
Дзеркалом душі українського народу є вічно живе народне мистецтво. Воно широко представлено в музеях Вінниці, Полтави, Миргорода, Василькова та Києва. Доповнюють об'єкти історико-культурного потенціалу регіону «Намисто Славутича» численні художні музеї і картинні галереї. Так, знайомство з експозиціями музею в м. Тульчині, знайомить туристів з історією розвитку такого промислу як килимарство. Характерним для вироблених тут килимів були геометричні та рослинні орнаменти, а переважна колірна гамма - чорний, білий, сірий, малиновий.
Побутове і ритуальне значення в Україну завжди мала народна вишивка. Своїми вишиванками, рушниками, полотнами славиться село Ольгопіль (Вінницька область), яка включена в систему туристичних маршрутів «Намисто Україна»
Численні меморіальні пам'ятки регіону пов'язані з іменами видатних людей України: поетів, письменників, вчених, педагогів, політичних діячів, акторів. Таких, наприклад, як Т. Шевченко, М. Гоголь, О. Довженка, М. Заньковецька, І. Козловський, С. Корольов, А. Макаренко, Є. Патон, і багато інших.
Система туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича», передбачає вичерпну презентацію історико-культурного потенціалу регіону під час туристичних подорожей, і з цією метою складений детальний перелік історико-культурних пам'яток регіону за географічним принципом - відомості про наявність зазначених об'єктів надаються у населених пунктах, включених в систему «Намисто Славутича».
Аналіз літературно-інформаційного матеріалу про природно-рекреаційному та історико-культурний потенціал регіону «Намисто Славутича» наочно демонструє найбільші можливості для надання туристичних послуг практично для будь-якої категорії туристів і практично в будь-який час року, надає можливості для подальшого розвитку екскурсійно-туристичних маршрутів даного регіону .

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ Основні тематичні напрямки СИСТЕМИ туристично-екскурсійні маршрути «Намисто СЛАВУТИЧА»
2.1 По давньоруських містах
Кільцевій, автобусний, індивідуально-групової туристичний маршрут «По давньоруських містах» включає:
Київ - Овруч - Любеч - Чернігів - Новгород-Сіверський - Путивль - Переяслав-Хмельницький - Канів - Київ.
Київ - одне з найдавніших європейських міст, адміністративний, економічний, науковий і культурний центр України, зосереджує значний туристичний потенціал і володіє всіма необхідними ресурсами для розвитку ділового, культурно-пізнавального, релігійного туризму, а також туризму за інтересами (відвідування театрів, музеїв, фестивалів мистецтв, спортивних заходів) [15].
Згідно з археологічними та письмовими даними, Київ виник на рубежі V-VI ст. У 882 році князь Олег об'єднав Північну Русь з центром у Новгороді та Південну Русь, центром якої був Київ. На початку Х століття в його підпорядкуванні були вже практично всі східнослов'янські племена.
Основна цінність Києва як туристичного центру країни - історико-культурні пам'ятки, яких у місті налічується 3850, дві з них - Софіївський та Києво-Печерські заповідники - занесені до реєстру пам'яток ЮНЕСКО.
Софіївський собор побудовано у 1037 р. (назва походить від грецького слова «мудрість») був головним храмом Київської Русі, її суспільно-політичним і культурним центром, де відбувалися церемонії посади князів на київський престол, приймалися посли іноземних держав, велося літописання і де була створена перша на Русі бібліотека.
Головний урочистий вхід в Стародавній Київ - Золоті ворота, які були споруджені одночасно з Софіївським собором. Проїжджа частина воріт становила в висоту 12 м і завширшки 6,4 м.
До пам'яток Київської держави відносяться: православний монастир Києво-Печерська лавра, Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, Михайлівська церква, Церква Спаса на Берестові, Кирилівська церква. Всі ці пам'ятки були споруджені за часів правління київських князів [16].
Древній Овруч славиться Василівської церквою, яка споруджена в кінці 90-х років ХІІ ст. як палацова у вотчині князя Рюрика Ростиславовича.
Старовинний Любеч вперше згадується в літописах 882 року. Він знаходився на важливому водному шляху «із варяг у греки» (з Балтійського у Чорне море) і грав важливу роль в житті давньоруської держави. У 1097р. в княжому замку Любича відбулися збори князя, що мали на меті - припинити міжусобні війни. Протягом багатьох століть Любеч був одним з економічних і політичних центрів Київської Русі, найважливішою фортецею за західному кордоні Чернігово-Сіверської землі.
Чернігів як місто почало формуватися в кінці VII ст. і був центром поселення східнослов'янських племен сіверян. Пізніше ввійшов до складу Київської Русі і був центром політичного та економічного життя Чернігівського князівства. Чернігів багатий на стародавні церковні споруди Спаський, Борисоглібський, Успенський собори і ряд церков будівлі XII-XIII століть [17].
Новгород-Сіверський за археологічними даними виникає у кінці Х століття з давньоруської прикордонної Фортеця. Вперше місто згадується в «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям», де описується поразка половецького загону біля міста. В кінці XI ст. Новгород-Сіверський стає столицею Сіверського князівства. Історія міста тісно пов'язана з діяльністю київської династії Ольговичів і Давидовичів. Так Ігор Святославович, відомий тим, що розбив половецьких князів Кончака та Кобяка, в 1185 р. зазнав поразки і потрапив у полон, з якого через рік утік. Розповідь про невдалий похід князя Ігоря став сюжетом шедевра давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». У Новгород-Сіверському створено історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім». У музейний комплекс входять стародавні пам'ятники: давньоруському співакові Бояну, князю Ігорю, Ярославні [18].
Стародавнє місто Путивль вперше згадується в літописі 1146г. У Путивлі перебувала Ярославна, дружина новгород-сіверського князя Ігоря. Плач Ярославни під час походу Ігоря проти половців - один з найпоетичніших епізодів «Слова о полку Ігоревім». Інтерес представляють і ряд церковних споруд періоду Київської Русі.
До найстарішим містах відноситься Переяслав-Хмельницький. Переяслав - Хмельницький (до 1943р. Переяслав) вперше згадано в договорі між Руссю і Візантією, датованому 907р., Де він згадується, як один з найбільш великих міст-фортець Київської Русі. Архітектурні пам'ятки періоду Київської Русі в місті не збереглися. Цікавими екскурсійними об'єктами є церковні споруди та сама історія міста.
Що входить до системи туристичного маршруту «По давньоруських містах» м. Канів розташований на горах: Княжій, Московці, Піпенковой. Тут поселення існувало ще в епоху бронзи. Перша згадка датується 1144г. За часів Київської Русі Канів був форпостом на її південних кордонах.
2.2 Дорогами українського козацтва
Багато місць в регіоні «Намисто Славутича» пов'язане з історією українського козацтва. Туристичний маршрут «До витоків українського козацтва» (Переяслав-Хмельницький - Канів-Черкаси, - Чигирин - Субботін-Запоріжжя - острів Хортиця) проходить по місцях, які зіграли велику роль у формуванні українського козацтва.
Складовими маршруту «Козацькими шляхами» є пішохідні, велосипедні та водні маршрути:
1) м. Канів-с. Маслівка - с. Зеленьки - м. Миронівка - м. Богуслав - м. Канів;
2) водний маршрут по р.. Рось від Богуслава до Корсунь-Шевченківського;
3) пішохідно-водний маршрут: м. Переяслав-Хмельницький - с. Ташань - с. Капустинці м. Яготин - с.Сулімовка-с. Згурівка - смт Баришівка - смт Березань - м. Переяслав-Хмельницький) від Березані до Переяслава-Хмельницького водний маршрут по р.. Трубіж).
Маршрут «Козацькими шляхами» Чернігівської області охоплює пункти: Чернігів - Седнів - Березна - Мена - Сосниця - Батурин - Борзна - Ніжин - Ічня - Монастирище - Прилуки - Нова Босань - Козелець - Остер - Чернігів. У маршрути козаче тематики входять також тури в Черкаській області Черкаси - Чигирин - Суботін - Медведівка - Мельники); по національному заповіднику «Хортиця (м. Запоріжжя; по місцях розташування козацьких січей на Дніпропетровщині та Херсонщині; по місцях боїв під Жовтими Водами (м. Дніпропетровськ); до могили кошового отамана Сірка (с. Капулевка Нікопольського району Дніпропетровської області) та ін
Черкаси - найважливіший козацький форпост, з початку XVI ст. - Центр Черкаського старостства. Велика частина населення міста були козаки, які брали активну участь у національно-визвольній боротьбі проти Польщі.
З Черкас завдяки організації для туристів автобусних радіальних екскурсій можна здійснювати огляд найважливіших пам `ятних місць в Черкаській області: у Каневі, Смілі, Золотоноші, Суботін, Чигирині.
Особливий інтерес представляє для туристів м. Чигирин, відомий як укріплений козацький зимівник. У 1648-1657р .- місто було резиденцією Богдана Хмельницького і гетьманською столицею. У 1989 р. на базі численних історико-культурних пам'яток козацької доби в Чигирині створено історико-культурний заповідник, якому надано статус національного.
Тісно з життям і діяльністю козаків пов'язаний м. Запоріжжя, до складу якого входить знаменитий острів Хортиця, який довгий час був опорним пунктом оборони запорозьких козаків від нападу кримських татар. Острів Хортиця - центр пам'яток про козацтво. У 1965 р. острів отримав статус державного історико-культурного заповідника. Він розташований на одному з найбільших островів Дніпра. Тут знаходиться 129 курганів часів бронзового і скіфського періоду. Тут знаходиться музей історії запорізьких козаків і створений кінний етнографічний театр «Запорізькі козаки», функціонують готель і корчма, споруджені в козацьких традиціях.
Туристичні екскурсії по місцях козацької слави проходять не тільки по великих відомим містах, але смт і селах. Так, у селі Капулівка Нікопольського району Черкаської області знаходиться могила славного козацького ватажка, національного героя України, отамана Низового Війська Запорізького - Івана Сірка (помер у 1680г.), А село Старі Кодаки славиться таким спорудженням як стара фортеция, яка була відбудована поляками, але неодноразово бралася штурмом і руйнувалася українськими козаками.
Пов'язаний з історією козацтва ще один тематичний туристичний маршрут - це «Гетьманські столиці», що включає міста: Чигирин - Батурин - Глухів. Маршрут лінійний, автобусний, індивідуально-груповий.
Особливо багатий на пам'ятки, пов'язані з козацтвом м. Батурин (Бахмацький район Чернігівської області). У різні роки Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України. Зберігся будинок В. Кочубея, палац К.Г. Розумовського, Воскресенська церква часів гетьманщини. Після того, як за указом Петра І (після переходу І. Мазепи на бік Карла ХІІ) Батурин був зруйнований, адміністративним центром Лівобережної України став м. Глухів, де збереглися зведені в гетьманські часи споруди: Миколаївська, Спасо-Преображенська церкви, і Тріумфальна арка , споруджена у стилі класицизму на честь імператриці Єлизавети, яка проїжджала через місто в 1744р. [19]
2.3 Монастирські комплекси Середнього Придніпров'я
Тематичне спрямування «Монастирські комплекси Середнього Придніпров'я» включає міста: Київ - Переяслав-Хмельницький - Черкаси - Дніпропетровськ-Лубни - Прилуки - Путивль - Новгород-Сіверський-Чернігів - Київ. Маршрут радіально-кільцевої; автобусний; індивідуально-групової.
У м. Києві в маршрут включено:
Києво-Печерська лавра. Православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм у печерах в околицях Києва. В ХІ ст. Монастир став центром поширення й утвердження християнства в Київській Русі. У ХІІ ст. Отримав титул Лаври - головного великого монастиря. У Києво-Печерській лаврі працювали відомі літописці (Нестор, Никон, Сильвестр). На території Лаври проводилося велике будівництво. Зокрема споруджені: Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, оборонні мури навколо монастиря, келії монахів, ансамблі Дальніх і Ближніх печер, які створюють архітектурний ансамбль і відтворюють найкращі традиції давньоруської архітектури.
У систему туристичних маршрутів «Намисто Славутича» включені Видубицький монастир, розташований на південній околиці Києва, Флоренський діючий жіночий монастир.
У цьому місті монастирі представлені Ансамблем Вознесенського монастиря, розташованим, в центрі м. Переяслава-Хмельницького і який почав формуватися в 1695 році і сьогодні сосотіт з Вознесенського собору, дзвіниці і колегіуму. Ансамбль є одним з кращих зразків української архітектури, кожна споруда якого представляє собою історичну цінність.
Матронінскій монастир (1568г.) у м. Черкаси заснований в 1576г. в лісовому урочищі Холодний Яр на місці давньоруського городища. У середині XVII ст. Він став одним з центрів боротьби проти церковної унії. Монастир пов'язаний з історією гайдамацького руху, очоленого М. Залізняком, яке увійшло в історію під ім'ям «Коліївщина». Архітектурною домінантою є Троїцька церква, побудована в стилі бароко в 1801г.
У тематику маршрутів «Монастирські комплекси входить Самарський монастир, розташований на березі річки Самари в м. Новомосковську Дніпропетровської області.
Мгарський чоловічий монастир в м. Лубни Полтавської області (1624г.). У розписах монастиря брав участь відомий український художник Іван Максимович. У 1663 р. в Мгар перебував в ченцях під ім'ям Гедеона син Богдана Хмельницького Юрій. На території монастиря поховані відомі константинопольські патріархи, російські архієпископи і митрополити [20].
У м. Прилуки туристи можуть познайомитися з унікальним архітектурним комплексом періоду бароко Густинському монастирі. Заснований на початку XVII ст. серед дубових лісів (звідси й назва), тривалий час Густинський монастир був неофіційним центром зв'язків між Україною, Росією і Молдавією. Свого часу в ньому побував Т. Шевченка, який написав там три акварелі, про цих малюнках поет згадує у повістях «Музикант» і «Наймичка».
Г. Путивль надає туристам можливість знайомства з Молчановським монастирем, заснованим в 1579г. Ансамбль є найбільш раннім прикладом поєднання різних архітектурних шкіл і належить до оригінальних і найбільш цінним пам'ятників архітектурних пам'яток України.
Новгород-Сіверський по праву пишається своїм Спасо-Преображенським монастирем, заснованим ще на початку ХІ століття. У 1674 році, ставши архієпископ Лазар Баранович організував у Спасо-Преображенському монастирі друкарню. У наступні роки на території монастиря знаходилася бурса учнів Слов'яно-латинської школи, працював скрипторій, де виготовлялися рукописні книги. Під час другої світової війни монастир був розграбований і частково зруйнований. Гітлерівцями тут був організований табір для військовополонених. У повоєнні роки монастир частково відремонтовано, а до святкування 1000 міста Переялав-Хмельницький і 800-річчя «Слова о полку Ігоревім» у монастирі проведено реставраційні роботи і в 1989р. встановлена ​​скульптура Ярославни [21].
Місто Чернігів, включений у систему туристичних маршрутів «Намисто Славутича» надає туристам можливість ознайомитися відразу з двома найстарішими на Україну монастирями: Єлецьким Успенським, заснованим у 604 р. і Троїцько-Іллінським, закладеним, згідно з літописом в 1069г.
2.4 Перлини садово-паркового мистецтва
Туристичний маршрут зазначеного напрямку включає міста Умань - Білу Церкву - Качанівку - Тростянець - Сокиринці. Маршрут радіальний (з Києва); автобусний, індивідуально-груповий.
Дендропарк «Софіївка» (м.Умань) є комплексом паркових споруд. Будівництво парку розпочалося в 1796р. на замовлення польського магната С.Щенского-Потоцького бельгійським інженером Л. Метцеля і садівниками-декораторами Зарембою та Ферре .. У 1800г. відбулося його урочисте відкриття. На цей час були створені: Великий водоспад із залізним містком, амстердамський шлюз, Верхній і Нижній ставки; підземна ріка Стікс; споруджені гроти Громовий і Венери; басейн Рибки, джерело Гіппокрени та ін
Неповторність декоративного вигляду парку створюється майстерним використанням в його композиціях особливостей рельєфу з виходом гранітів і спорудженням своєрідних гідротехнічних споруд - штучних ставків, водоспадів, каналів.
На території парку виділяються п'ять архітектурно-спланованих зон.
Перша зона включає головну алею з прилеглими до неї схилами від входу до павільйону Флори. Вона обсаджена кінськими каштанами, з неї відкриває мальовничі краєвиди на кам'янисте русло р.. Кам'янки. Павільйон Флори представляє собою композицію з двох напівкруглих відкритих приміщень, об'єднаних двома портиками, увінчаних трикутними фронтонами. Витонченість павільйону підкреслює фриз, декорований ліпним орнаментом.
Друга зона - центральна частина парку близько Нижнього ставка, на берегах якого розташовані різного виду оглядові майданчики. З них відкривається вид на дзеркальну поверхню водойми та великого фонтану «Змій».
Третя зона розташована між Нижнім і Верхнім ставками і являє собою замкнутий простір, з Єлисейськими полями в центрі. Ділянка насичений численними малими архітектурними формами. Серед них - Левиний грот, грот Венери, Три сльози, Малий каскад. Всі вони чудові зразки декоративно-паркової архітектури.
Четверта зона включає ділянку Англійського парку з партерним амфітеатром.
П'ята зона зберігає природний пейзаж, характерний для Центральної України.
У парку виділяються також зони Дубинка з Китайською альтанкою, мала Швейцарія, Грибок і Звіринець.
Для створення архітектурного ансамблю в парку широко застосовувався природний матеріал. Парк має численні скульптурні роботи кращих майстрів того часу.
За своєю художньою закінченості і гармонійним поєднанням в єдиний ансамбль зелених насаджень, рельєфу, водних об'єктів, архітектурних споруд і скульптур парк «Софіївка» є видатним творінням садово-паркового мистецтва романтичного стилю [22].
До перлин паркового мистецтва відносять дендропарк «Олександрія», розташований у м. Біла Церква Київської області. У науковій літературі існує думка, що автором генерального плану дендропарку був французький архітектор Мюффо. Згідно з існуючими документами, в розбитті парку брали участь італійські архітектори і садівники.
«Олександрія» - зразок пейзажного парку. Його композиція зумовлена ​​природними особливостями витягнутого уздовж річки Рось ділянки, порослого дубовим лісом, пересеченного ярами і природними джерелами.
У центральній частині парку сконцентровані основні архітектурні споруди, декоративні скульптури та екзотичні породи дерев. Місцеву рослинність (дуби, сосни, тополі) доповнюють 600 видів декоративних дерев.
У парку розпланована система ставків з оригінальними містками (аркові місток, Китайський місток). До складу парку входить розарій та фруктовий сад.
У різні часи парк «Олександрію» відвідали багато видатних діячів літератури і мистецтва. Тут побували Державін, Пушкін, Шевченко [23].
Нині «Олександрія» - державний дендрологічний парк Національної академії наук України. Парковий ансамбль "Олександрія" є одним із значних зразків садово-паркового мистецтва кінця XVIII-першої половини XIXстолетій і зіграв велику роль у розвитку пейзажного паркобудівництва в Україну.
Пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення і складовою частиною Державного історико-культурного заповідника «Качанівка», є один з найстаріших парків Україні - Качанівський парк.
Перші відомості про Качанівку належать до 1742г., Коли ніжинський грек Федір Болгарин продав, заснований ним хутір придворному співаку Ф.І. Качанівському (звідси і пішла назва). Пізніше садибу придбав російський полководець, генерал-губернатор Малоросії П.А. Румянцев-Задунайський, який власне і розпочав будівництво в Качанівці садово-дврцового комплексу. Парк пройшов п'ять будівельних періодів, які змінювали один одного разом зі зміною власника.
Архітектурна композиція парку створювалася палацовими спорудами і малими архітектурними формами. Велика роль у створенні образу парку належить огорож, зимового саду, меблів, предметів побутового мистецтва з бронзи та кришталю. Різними власниками садиби Качанівка зібрана багатюща колекція картин, серед яких були полотна А. Ван-Дейка, К. Брюлова, О. Кіпренського, І. Айвазовського та ін У різні роки садибу відвідували М. Глінка, С.Гулак-Артемовський, М. Костомаров, М. Врубель. Неодноразово в Качанівці бував Т. Шевченко, який залишив господарям картини і малюнки. У Качанівці М. Гоголь уперше прочитав перед уважними слухачами «Тараса Бульбу»; садовим оркестром тут були вперше зіграні окремі частини опери М. Глінки «Руслан і Людмила» [24].
Качанівський парк за всіма параметрами витриманий в європейських традиціях садово-паркового мистецтва. Тут є алеї, складна система доріг і стежок, «давні руїни», озера, острови, мости, скульптури.
2.5. Мисливськими стежками
Мисливські угіддя розташовані в мальовничій, переважно лісовій місцевості Україні на території від 20 до 80 тис. гектарів. Мисливські господарства мають усі необхідні умови для розміщення, полювання, забезпечують супровід мисливців досвідченими єгерями. Полювання здійснюється: на фазана, диких водоплавних, козулю, оленя, муфлона, кабана, лося, лань, зайця і лисицю. У регіоні «Намисто Славутича» встановлені спеціальні тимчасові періоди, коли дозволене полювання на тих чи інших представників диких тварин.
В останні роки полювання отримує в Україну велику популярність, мисливські господарства та туристичні фірми організовують тури на полювання для вітчизняних та іноземних туристів.
Так, фірма «Український ліс» розробила мисливські тури для іноземців і пропонує такі види послуг:
- Надання угідь, обраних мисливцями для полювання на заздалегідь обумовлену дичину;
- Оформлення необхідних документів та запрошень для отримання віз;
- Отримання дозволу на перевезення через державний кордон України мисливської зброї, що належить іноземцям;
- Оформлення необхідних ветеринарних сертифікатів на мисливські трофеї для вивезення їх з України і ввезення в країну спрямування;
- Організація трансферту;
- Надання послуг перекладача на весь період мисливського туру.
У мисливському угідді забезпечується: проживання в мисливських будиночках; повний пансіон (з включенням страв національної кухні Україні), 4 дні полювання, а також транспорт, послуги єгеря, організацію загонів і обробка, оцінка та упаковка трофеїв.
Після закінчення полювання оформляється двухязиковий протокол, який є офіційним документом для проведення розрахунків за мисливський тур.
Даневському мисливське угіддя, розташоване в Чернігівській області, надає можливість полювати на зубра, лося, кабана, оленя, козулю. Тут водяться і на них дозволена в певні періоди полювання: заєць, лисиця, бобер, куниця.
У Дніпровсько-Тетерівському мисливському господарстві можливе полювання на лося, косулю, кабана. На зайця і куріпок можна пополювати в Кагарлицькому мисливському угідді. У Заліському мисливському угідді полюють на зубра, плямистого і благородного оленя, лань, косулю, кабана. Розташоване на островах басейну Азовського моря і озера Сиваш, Мисливське угіддя Азово-Сиваського національного парку надає можливість полювання на благородного оленя, зайця, лисицю, фазана та куланів з човна, з вишки, з загоном і з під'їздом [25].
Мисливці забезпечуються транспортом, іншими засобами. Їм надається можливість проживання в одно-та двомісних номерах, окремих мисливських будиночках, на приватних квартирах, в номерах люкс в готелях і навіть ночівлю у скиртах.

ПРОЕКТ АВТОБУСНОГО ТУРУ ДЛЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

«ПОДОРОЖ У СОЛЯНІ ШАХТИ Соледар»
Місто Соледар знаходиться в Донецькій області поблизу Артемівська. Тихий, охайний, з вигляду нічого особливого, найцікавіше під ним ... Спуск на 300 м. і потрапляєш у казку ... Тут у галереях карстових печер і колишніх соляних шахтах знаходиться дивовижний світ соляних фігур.
Кам'яна сіль не просто так названа "кам'яної". Стіни за міцністю не поступаються каменю, і бродячи під овальними склепіннями не відразу розумієш, що це соляні пласти, а не акуратно вирізані в граніті печери.
Ось, що пишуть про самій шахті, де проводяться екскурсії:
"Маршрут екскурсії проходить по відпрацьованим галереям рудника № 1-3, камера № 41-біс, розташованої в товщі Подбрянцевского пласта.
Стіни, стеля, підлога, фігури та дерева - все тут з солі. Практично туристи йдуть по дну давнього моря. Унікальною є соляна пальма - аналог пальми «Мерцалова» символу Донбасу. Також під землею можна побачити фігури з солі, зроблені руками народних умільців.
Поруч із екскурсійним маршрутом функціонує спелеосанаторій "Соляна симфонія" де з успіхом лікують бронхіальну астму, астматичний, обструктивний бронхіт, хронічну пневмонію, алергічний риніт, атопічний дерматит, среднетяжелую форму псоріазу, зниження імунітету, захворювання щитовидної залози. При лікуванні у жінок спостерігається значне зменшення кількості зморшок. Але особливо лікування ефективне для дітей. Повітря в соляних виробках насичене частками солі, розмір яких від 1 до 5 мікрон. Концентрація мікрочасток в 1 м.куб. - До 15 мг. Атмосферний тиск у гірських виробках 772 мм рт. ст., вологість повітря 60% і температура 14-16 ° С - все це благотворно впливає на самопочуття пацієнтів.
У грудні 2003 р. в камері 41-біс був зафіксований рекорд, занесений в книгу рекордів Гіннеса як перше підземне повітроплавання на повітряній кулі типу «хопер».
А в жовтні 2004 р. там же відбувся концерт Донбаського симфонічного оркестру «Соляна симфонія» під керівництвом австрійського диригента Курта Шміда за участю солістки Віденської опери Вікторії Лук'янець.
Про звучання оркестру в соляній шахті австрійський композитор і диригент Курт Шмід сказав: "Я просто вражений! Ноти злітали до зводів печери, а потім повільно, як хмара, опускалися. Це приголомшливо!"
За словами диригента, у світі є всього 2-3 театру, які можуть змагатися з акустикою артемівських соляних шахт.
Представляється, що туристичну подорож у таке дивовижне місце, буде користуватися попитом.
Опис програми
(Учні 9-11кл. Група від 15 до 25 осіб)
1-й день. Виїзд з Одеси на рейсовому автобусі до Донецька. Прибуття до Донецька, розміщення в готелі «Турист». Вечеря. Ознайомча прогулянка по місту.
2-й день. Сніданок. Екскурсійний маршрут в Соледар. У Соледарі підйом-спуск, екскурсія по залах шахти, відвідування спелеосанаторія, огляд настінних розписів і соляних скульптур. Повернення до Донецька. Обід. Виселення з готелю і відбування до Одеси. Прибуття до Одеси вранці наступного дня.
ВАРТІСТЬ
Чол / день
1-й день автобус + гості ница + вечеря
120 грн
2-й день сніданок + автобус + екскурсія + обід + автобус
200 грн
У вартість входить оплата зустрічі та супроводження групи

ВИСНОВОК
Аналіз інформаційно-аналітичних матеріалів з дослідження туристичних ресурсів, що входять в Національну систему регіону «Намисто Славутича», дозволяє зробити наступні висновки.
Перлини маршрутів України, кожна з яких своєрідна, створюють чудове намисто цікавих подорожей по оспіваному в століттях Дніпра-Славутича. Екскурсійно-туристичні ресурси здатні задовольнити будь-які смаки. інтереси і потреби вітчизняних і зарубіжних туристів.
Регіон «Намисто Славутича» має багатий природно-рекреаційний потенціал (сприятливий клімат, своєрідні гідрологічні, біологічні природні ландшафти, природні лікувальні ресурси: мінеральні води та лікувальні грязі), що створює широкі можливості їх різноманітного використання в туристичній діяльності в даний час і обумовлює їх використання в перспективі.
Багата історико-культурну спадщину представляють численні пам'ятки Київської Русі (оборонні споруди, фортеці, споруди дерев'яної, культової та цивільної архітектури). Історичну славу Україні, її героїчну багатовікову боротьбу проти польсько-шляхетських військ висвітлюються у регіоні численні тематичні подорожі та екскурсії по місцях бойової слави українських козаків та їх ватажків; за гетьманськими столицями («Козацькими шляхами Чернігівщини», «Участь козаків у Полтавській бітві», Козацькі коріння родини М. Гоголя »(Полтава),« Стежками Холодного Яру »,« За місцях Козацької слави »(Черкаси) і ін
Значна кількість тематичних маршрутів розроблено з урахуванням численних інтересів і смаків туристів і сприяє популяризації України як туристичної держави світового значення.
Сьогодні індустрія туризму розвивається в умовах жорсткої конкурентної боротьби, як на внутрішньому, так і на зовнішньому туристичному ринку. Це вимагає нових маркетингових підходів до створення іміджу вітчизняного туризму. Система туристичних маршрутів «Намисто Славутича» має значний потенціал для подальшого розвитку, як в розробці окремих туристичних маршрутів, так і в організації окремих видів туризму, які зможуть задовольнити найвибагливіші потреби вітчизняних та іноземних туристів, збільшать туристичні потоки і забезпечать ефективне використання всіх екскурсійно- туристичних ресурсів нашої країни, сприятиме оздоровленню і духовному збагаченню людей.

ЛІТЕРАТУРА
1. Бейдик О.О. Рекреаційно-турістскі ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування.-К.: Альтерпрес, 2001 .- 234с.
2. Балашов В. Глухов - забута столиця гетьманської України .- К.: Наука, 1992.-86с.
3. Бурдейний П.А. Вінницька область: географічний нарис .- К. - Наука, 1967.-112с.
4. Віборній П.М. Міколаївщіна: Путівник по пам'ятних місцях.-Одеса: Маяк, 1970.-134с.
5. Вірлич А.Є. Пам'ятки природи Херсонської області.-Сімферополь, 1984.-156с.
6. Віроцькій В.Д. Храми Чернігова .- К.: Техніка, 1998.-213с.
7. Дятлов В. Монастирі Української православної церкви: Довідник-путеводітель.-К., 1998.-200с.
8. Заповідники Україні і Молдавії .- М.: Мистецтво, 1978 .- 311с.
9. Заповіднікі І Національні парки Україні.-К.: Либідь, 1999 .- 410с.
10. Заставний Ф. Географія Україні.-Львів: Світ, 1994.-365с.
11. Ігнаткткін І.О. Палац І парки Україні.-К.: Либідь, 1971.-290с.
12. Історія України в особах.-К.: Україна, 1995 .- 255с.
13. Коротун І.М. Природні ресурси України: Навч.посібнік, Рівне, 2000.-440С.
14. Ланько А., Маринич О. Фізична Географія Української РСР.-К.: Вища школа, 1969.-387с.
15. Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні Мистецькі пам'ятки .- К.: Мистецтво, 1968.-343с.
16. Національна система туристсько-екскурсійніх маршрутів "Намисто Славутича" .- К.. 1997.-398с.
17. Панкова Є.В. Туристичне Краєзнавство: Навчальний посібнік.-К.: Альтерпрес, 2003.-350С.
18. Родічкін І.Д. Сади, парки і заповідники Української РСР. Заповідна прірода.-К.: Наукова думка, 1985.-421с.
19. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу Україні.-Львів, 1998 .- 268с.
20. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності й культура. Досвід. Проблеми. Перспектіві.-К.: Наукова дуска, 1998.-98с.
21. Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей.-К.: Наукова думка, 1996 .- 267с.
22. Україна туристична: Фотопутівник-справочник.-К.: Мистецтво, 1986.-448с.


[1] Національна система туристсько-екскурсійніх маршрутів "Намисто Славутича" .- К., 1997.-С.9.
1 Географічна енциклопедія України: У 3-х т. Т.2.-К., 1991.-С.177.
2 Ланько А.. Маринич О. Фізична Географія Української РСР.-К., 1969.-С.27.
[3] Бейдик О.О. Рекреаційно-турістські ресурси Україні.Методологія та методика аналізу, термінологія, районування.-К., 201.-С.33.
[4] Коротун І.М. Природні ресурси України: Навч. Посібнік.-Рівне, 2000 .- С.116.
[5] Заповіднікі І Національні парки Україні.-К., 1999.-С.10.
[6] Заповідники Україна і Молдавіі.-М., 1978.-С.54.
[7] Родічкін І.Д. Сади, парки і заповідники Української РСР. Заповідна прірода.-К., 1985.-С.56.
[8] Руденко В.П. География природно-ресурсного потенціалу Укра'ні.-Львив, 1998 .- С.77.
[9] Національна система туристсько-екскурсійніх маршрутів «Намисто Славутича» .- К., 1998.-С.43.
[10] Панкова Є.В. Туристичне Краєзнавство:. Навчальний посібнік.-К., 2003.-с.291-292.
[11] України туристська. Фотопутеводітель.-К., 1966.-С.212.
[12] Панкова Є.В. Туристичне Краєзнавство: Навчальний посібнік.-К., 203.-С.113.
[13] Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні Мистецькі пам'ятки .- К., 1968 .- С. 66.
[14] Там ж.-С.69.
[15] України туристська. Фотопутеводітель.-К., 1986.-С.36.
[16] Логвин Г.Н. За Укра'ни. Стародавня мистецько пам'ятки .- К., 1968.-С.40.
[17] Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей.-К., 1996.-С.99.
[18] Панкова Є.В. Туристичне Краєзнавство: навч. Посібнік.-К., 203.-С.63.
[19] Балашов В. Глухів-забута столиця гетьманської України.-К., 1992.-С.16.
[20] Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності й культура. Досвід. Проблеми. Перспектіві.-К., 1998 .- С.54.
[21] Дятлов В. Монастирі Української православної церкви: Довідник-путеводітель.-К., 1998.-С.144.
[22] Ігнатків І.О. Палац І парки Україні.-К., 1971.-С.98.
[23] Родічкін І.Д. Сади, парки і заповідники Української РСР. Заповідна прірода.-К., 1985.-С.201.
[24] Бурдейний П.А. Вінницька область: географічний наріс.-К., 1967.-С.66.
[25] Національна система туристсько-екскурсійніх маршрутів "Намисто Славутича" .- К., 1997.-с.202-203.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Спорт і туризм | Реферат
114.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Комплексна характеристика туристичних ресурсів регіону Намисто Славутича
Оцінка туристичних ресурсів Володимирській області
Характеристика 1С Комплексна автоматизація 8
Характеристика курортів і ексурсіонно-туристичних центрів України
Характеристика ринку туристичних послуг на сучасному етапі
Характеристика курортів і ексурсіонно туристичних центрів Україн
Комплексна країнознавча характеристика Венесуели
Комплексна країнознавча характеристика Норвегії
Комплексна характеристика Амазонської низовини
© Усі права захищені
написати до нас