Комедії Плавта

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Державна Полярна Академія

Кафедра російської мови та літератури


Реферат на тему:


Комедії Плавта


Виконав: студент 1-го курсу

Філологічного факультету

Ремізов Дмитро

Група: 211


Санкт-Петербург 2002

Зміст:


  1. Біографія автора - стор 3

  2. Найбільш відомі твори - стор 4

  3. Грецькі джерела комедій Плавта - стор.6

  4. Кантики Плавта - стор 7

  5. Мова Плавта - стор 7

  6. Висновок - стор 8

  7. Список використаної літератури - стор 9

I. Біографія автора


Тит Макций Плавт (бл. 250 - 184 рр. до н. Е.) народився Умбрії, області на північний схід від Лація. Досить точних біографічних даних про Плавта немає, і навіть ім'я його не цілком достовірне. Плавт рано приїхав у Рим і почав працювати в театрі в якійсь невідомій якості, можливо - робітником сцени або костюмером. Він зумів назбирати грошей і пустився в торгові операції - це було тоді досить ризиковано, оскільки на території західного Середземномор'я не припинялися інтенсивні військові дії, - в результаті чого залишився без копійки в кишені. По закінченню своєї ділової кар'єри Плавт, змушений був якось боротись з нестатком, поступив на службу на мельника і проробивши у нього якийсь час, достатній, щоб знову поправити грошові справи. До цих пір не спростована думка про те, що ця біографічна подробиця вичитана граматиками з тексту плавтовских комедій і в такий спосіб не є цілком достовірною. Очевидне одне: на той час, коли невдалий купець цілком присвятив себе театру в змішаній якості драматурга, антрепренера й актора, він зумів якось роздобути засоби, необхідні для постановки спектаклів. Далі пішов швидкий і приголомшуючий успіх, у якому важливу роль відіграло те, що Плавт обслуговував своєю дотепністю новий державний інститут - священне свято, що засновувалося регулярно, а іноді - несподівано, у зв'язку з несприятливими знаменнями, для того щоб умилостивити божество, що повинно відбити від народу і війська яку-небудь напасть. Так, про комедію "Псевдол" повідомляється, що вона була поставлена ​​в 194 році на святі, влаштованому на честь екзотичної богині малоазійського походження Великої Матері. У війську лютувала чума і могутня Мати богів призивалася зупинити хворобу. Заодно представлялася прекрасна можливість розважитися, і отут саме комедіограф вступав у свої права. У точності невідомо, належний був Плавт, як це мало місце в греків, змагатися з іншими поетами - у прологах нерідкі прохання про неупередженість. Плату він, як і інші, одержував від начальника ігор по домовленості, і ці гонорари, дозволили Плавту закінчити свої дні безбідною людиною, указують на те, що в римських сценічних іграх значення забави завжди превалювало над служінням божеству і що латинські комічні поети зводилися на позиції ремісників і блазнів.

Традиція дає нам правильне тричастинне ім'я - Тит Макций Плавт,

а сам себе він називає кілька разів Плавтом, одного разу Маккой і Маккей Титом. Перші дві частини стандартного римського імені приблизно відповідали нашим імені і прізвища, а остання була прізвиськом, що давалося по самих різних ознаках, і зокрема по фізичній організації. Плавт - "плоскостопий" - стандартний зразок такої клички - указує на танцюриста-міма, актора народної комедії, що виступає в плоскому взутті на низькому каблуці. Ім'я Тит стало в древніх письменників синонімом римлянина. Набір прізвищ був у римлян більш обмежений, ніж в інших мовах, так що якщо існувало фамільне ім'я Макций, воно неодмінно зустрілося б де-небудь ще. Однак такого прізвища не виявляється, і це не дивно, тому що Макк означало одну з характерних масок народної італійської комедії «ателанни» - дурня і ненажеру. Ймовірно, якийсь час Плавт був актором народного театру.

Дуже популярний у римського глядача, Плавт залишив велику кількість комедій. Древні називали 130 п'єс, що ставилися на сцені під його ім'ям. З цього числа римський учений Теренцій Варрон відібрав двадцять одну комедію як безперечно приналежну плавтовских спадщини. Всі вони дійшли до наших днів - двадцять комедій з деякими втратами тексту й одна комедія у фрагментах. Точно відомі лише дві дати постановок комедій Плавта - «Вірш» в 200 р. І «Псевдол» в 191 р. до н.е. Хронологія інших п'єс невідома.

Розквіт творчості Плавта збігається з другою пунічної війною, самої небезпечної і кровопролитної із усіх зовнішніх воєн Рима. Тим часом у Плавта зустрічається лише одне беззмістовне згадування цих вражаючих подій ("Скринька", вірші 202-203).

Плавт уникав політичних дотепів. У нього не було вельможних покровителів, а Рим, який завжди був суворий до гострословам і при воєнному стані, природно, повинен був ще більш посилити цензуру, міг недобре обійтися зі своїм блазнем. Точно так само і виведення богів як персонажів комедії положень навряд чи могло бути схвалене, чому, як нам здається, в усьому варроновском списку і є присутнім тільки одна така п'єса - "Амфітріон". Плавта явно не приваблювала доля старшого побратима по мистецтву Гнея Невия, посадженого у в'язницю за спробу стати латинським Аристофаном. До речі, наш автор не упустив випадку посміятися над необережним конкурентом ("Хвалькуватий воїн", вірші 211-212).


Так, підперши підборіддя, варварський поет сидить,

При якому постійно вартують два сторожі.


Зате на догоду воєнізованої публіці Плавт рясно уснащает свої вірші військовими метафорами - тут і баллісти хитрощів, та ковбасні когорти, і тарани долі, і легіони нещасть (останнє перекочувало в пізнішу літературу і тепер стало ходовим). Це, як і побажання бути сміливими, як завжди, на страх ворогам - типовий плавтовских підлабузництво того ж низького штибу, що і випрошування у глядача оплесків наприкінці кожної п'єси.


II. Найбільш відомі твори

Амфітріон. Єдиний дійшов до нас приклад пародії на сюжет стародавнього міфу, Амфітріон зображує відому легенду про те, як Юпітер з'явився до Алкмене, прийнявши вигляд її чоловіка, Амфітріона. У кінці п'єси розповідається про обставини появи на світ Геракла. Оскільки супроводжував Юпітера Меркурій прийняв вигляд Сосіі, раба Амфітріона, присутністю на сцені двох пар двійників створюється чудовий фарс. Цнотлива дружина Алкмена є однією з найбільш гідних і привабливих героїнь римської комедії. Серед безлічі переробок і наслідувань цієї комедії варто згадати твори Мольєра і Драйдена, до того ж сюжету звертався і Жіроду (Амфітріон 38).

Кубушка (Скарб). Герой цієї комедії - бідняк Евкліон, що виявив у себе в будинку скарб і що намагається приховати свій скарб. Виникають забавні непорозуміння, коли горщик із золотом зникає, і Ліконід, готовий зізнатися в тому, що згвалтував дочку Евкліон, замість цього обвинувачується в крадіжці. Кінець комедії втрачений, швидше за все, Евкліон відшукав своє багатство, дозволив Ліконіду одружитися з донькою, а золото дав як придане. Найбільш прославлена ​​п'єса на той же сюжет - Скупий Мольєра.

Два Менехм. Найвдаліша з комедій помилок Плавта. Менехм, що розшукує своєї зниклого в дитинстві брата-близнюка (який є ще і його тезкою, оскільки залишився хлопчика перейменували на честь зниклого), є в Епідамна, де проживає зниклий брат. Тут Менехм стикається з коханкою, дружиною, дармоїдів і тестем свого брата, які все приймають його за іншого Менехм, і того, коли він повертається з форуму, не пускає на поріг дружина, жене коханка, а близькі готові оголосити божевільним. Плавт майстерно заплутує фарсовий сюжет, перетворюючи комедію в накопичення сміховинних епізодів. Найбільш відома переробка Менехмов - Комедія помилок Шекспіра.

Хвалькуватий воїн (около204 г), одна з найбільш прославлених сюжетних комедій Плавта. У її центрі - воїн Пиргополиник, похваляються своїми військовими подвигами і впевнений, що зовсім непереборний для жінок. У сюжеті використані два досить хитромудрих ускладнення. По-перше, між будинками воїна і його сусіда пророблений потаємний хід і наложниця воїна робить вигляд, ніби у неї є сестра-близнюк (з подібним ходом ми часто стикаємося як в арабських, так і в європейських казках). По-друге, спритна гетера погоджується видати себе за дружину сусіда і вдає, ніби вона закохана в Пиргополиник. У результаті хвалько потрапляє в пастку і повністю осоромлений. Тип хвалькуватого воїна зберіг свою популярність і в новій європейській комедії, з невеликими змінами ми дізнаємося його в Ральфа Ройстере Дойстере (Н. Юдолла) і Фальстафі Шекспіра.

Канат, одна з найбільш вдалих комедій Плавта, насичена подіями і складними характеристиками персонажів. Навіть місце дії тут незвично: морське узбережжя після бурі. Лабрак, звідник, терпить аварію корабля якраз на тому місці, де домовився про зустріч з молодим афінянином, якому обіцяв продати дівчину палестра. Старий Демонес, що живе поблизу від берега, виявляється батьком Палестри. Спроба молодої рабині бігти від Лабрак і виявлення рибалкою грипом у своїх мережах належала палестрі скриньки з коштовностями породжують безліч сцен, де гумор і патетика змішані в точних пропорціях.

III. Грецькі джерела комедій Плавта

Збережені комедії Плавта - паліатив, тобто комедії на грецький сюжет, дія яких відбувається у Греції і персонажі яких носять грецькі імена. Комедії ці створювалися на основі оригінальних творів нової комедії, перш за все що вийшли з-під пера Менандра, Діфіла і Филемона. Однак у Плавта чудово перш за все те, що він переробляє оригінал до такого ступеня, що комедія стає италийской за духом. Плавт привносить у свої твори безліч місцевих алюзій, а завдяки грубуватому дотепності і прекрасного володіння розмовної латиною на світ є блискучі фарси, досить віддалено нагадують грецьких попередників.

Герої Плавта живуть за грецькими законами, справляють грецькі свята, їдять і п'ють по-грецьки. Однак часто-густо миготять чисто римські деталі: згадуються латинські божества (Лібер, лари), обігрується подробиці римського правового устрою; (пряма вказівка ​​в "Псевдол" на плетора закон, який обумовлює права неповнолітніх при укладенні ними ділових угод), нерідко який-небудь афінський або фіванський персонаж давніх часів недвозначно натякає на сучасні Плавту римські події та особи.

Обескураживающие суміш елементів двох абсолютно різних культур і епох змушує нас припускати в авторі легковажність, надмірне навіть для комічного поета.

Плавт, як і інші римські автори комедій, без сумніву (на це є прямі вказівки граматиків), вживав прийом контамінації - змішання двох або декількох п'єс, окремо недостатніх для виконання художнього задуму нової, вже латинської драми. Сліди цього змішання у Плавта важко відшукати в загальному хаосі різнопланових сюжетних основ. Однак Плавт контаминирует грецькі п'єси знову-таки не для того, щоб шляхом створення нової фабули чи виведення на сцену нового характеру досягти необхідного інтригуючого чи облагораживающего ефекту, як це пізніше робив Теренцій, але швидше в цілях створення більшого кількості комічних положень, так як його єдина завдання - смішити публіку.


IV. Кантики Плавта


Музично-ліричний елемент, властивий давньогрецькій драмі був майже знищений у «нової» комедії. Роль хору звелася до інтермедії в проміжках між діями; арії акторів хоча і не зникли зовсім, проте, судячи за фрагментами, майже не зустрічалися у кращих авторів. Римські переробки повертають комедії втрачену музично-ліричну сторону, але не у вигляді хорових партій, що складають рідкісний виняток, а у формі арій («кантиков») акторів, дуетів і терцетів. Комедія Плавта будується як чергування діалогу з речитативом і арією і є свого роду оперетою. Кантики Плавта були різноманітні за своєю метричної, а отже, і музичній структурі. Цілком можливо, що поєднання комедійної гри з мімічним музичним монологом мало вже свої зразки в яких-небудь «низових» різновидах грецької комедії; в римській комедії воно стає театральним принципом, згідно з яким переробляються грецькі п'єси іншої структури. Плавт майстерно володіє найскладнішими ліричними формами і робить їх засобом вираження найрізноманітніших почуттів і настроїв. Любовні виділення у формі монологів та дуетів, серенада, засмучення закоханого юнака і скарги обдуреною жінки, подружні сцени і лайки рабів, роздратування і жах, відчай і радість, ловлення самотності і розгул бенкетів, - все це вдягається у форму кантика. Характерно, що кантики нерідко містять філософський елемент, міркування та настанови. Музична сторона (ми б сказали тепер «романсной» форма) пом'якшувала для римської аудиторії новизну і необичайность роздумів і почуттів, з якими виступали на сцені дійові особи грецьких п'єс. Охоче ​​вибирається форма арії і для пародії на трагічний стиль, для тих військових метафор, в яких нерідко висловлюється у Плавта раб - стратег комедійної інтриги (один з кращих прикладів - арія раба Хрісала в комедії «Вакхіди», парадують трагічну монодії на тему про загибель Трої ). У багатьох випадках кантик представляє собою самостійне ціле, вставну арію, не рушійну дії вперед.


V. Мова Плавта


Необхідно сказати декілька слів про мову Плавта. Надзвичайно багата і, на жаль, нелегко піддається художнього перекладу архаїчна латинь Плавта являє собою настільки точний зліпок мови тієї епохи у всіх його як жаргонних, так і літературних шарах, що ми не дивуємося, коли оратор Ліциній Красі знаходить у промовах своєї тещі Леліі "плавтовских звучання ". При цьому Плавт виявляє виняткову майстерність звуковий і словесної гри. Раб Сагастріон в комедії "Перс" на питання, як його звуть, відповідає: Vaniloquidorus (Пустобрехоподатель), Virginisvendonides (Девочкоторговец), Nugiepiloquides (Чепухоречівовещатель), Argentumexterebronides (Денежковисверліватель), Tedigniloquides (Поделомругатель), Nummosexpalonides (Льстівомонетчік), Quodsemelaripides (Койкогдастібрітель) , Numquampostreddonides (Никогдазатемневозвращатель) і Numquameripides (Ніпочемнеотдаватель). Краса цих "імен" полягає ще і в тому, що з латинськими іменниками і дієсловами у них змішані ті грецькі слівця, які були на слуху в кожного римлянина (пор. англ. Money, що стало в нашій мові жаргонним). Знаменитий німецький філолог XIX ст. Фрідріх Річль, що "відкрив нову епоху у вивченні Плавта залученням порівняльних матеріалів мови латинських архаїчних написів" (Я. М. Боровський), підтвердив загальну думку античних цінителів про те, що головним надбанням нашого поета є мова його комедій.


VI. Висновок.


Плавт писав для народу, щедро вдавався до каламбурів, двозначностей і жартів будь-якого сорту. За винахідливості в комічних ефекти з ним можна порівняти лише Арістофана і Шекспіра. Комедії Плавта багаторазово переводилися, перероблялися і служили зразком для наслідування багатьом драматургам Італії, Іспанії, Франції та Англії. Плавт послужив зразком для Мольєра і Шекспіра; Німеччина та Англія пишаються своїми школами плавтіністов; його п'єси і досі витримують театральні постановки. Плавт - драматург, близький до настроїв римського плебсу, що розділяє його симпатії та антипатії.


Список використаної літератури:


  1. Плавт. Комедії. Т. 1: Пер. з латин. / Коммент. І. Ульянової. - М 1987

  2. І.М. Тронский. Історія античної літератури. Ленінград 1951

  3. Н.Ф. Дератани, Н.А. Тимофєєва. Хрестоматія з Античній літературі. Том I.

Москва 1958

  1. М. Позднев. Театр Плавта. Традиції і своєрідність. Передмова до книжки «Плавт. Комедії. Том I »М. 1997

  2. «Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона» (1890-1907).

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
31.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Комедії Арістофана Місце комедії в античному суспільстві
Грибоєдов а. с. - Значення комедії
Сміх древньої комедії
Фонвізін д. і. - Значення комедії
Аналіз комедії Бригадир Д І Фонвізіна
Гоголь н. в. - Смішне і сумне в комедії
Грибоєдов а. с. - Своєрідність конфлікту комедії
Афоризми з комедії ДІФонвізіна Наталка
Мовні характеристики в комедії Наталка
© Усі права захищені
написати до нас