Р. Шор
Брентано Клеменс (Clemens Brentano, 1778-1842) - найбільш яскравий і значний представник другого покоління німецьких романтиків. Уже в роки юності, перебуваючи ще цілком під чарівністю иенских романтиків, Б. втілює отримані від них художні форми.
Щоправда, герої його роману «Godwi» (1801-1802) і комедії «Ponce de Leon» (1804) нагадує героїв Тіка, але вже в «Godwi» він пародійно руйнує форму иенских романтиків; разом з тим Брентано вводить новий, невідомий останнім, мотив любові-муки, «радості-страждання». Ця тема зганьбленої любові, любові до занепалої жінці, знаходить собі вираження у ряді балад; деякі з них («Treulieb», «Lieb Mädel») належать до кращих творів німецької лірики; на ту ж тему написана і трагедія «Aloys und lsnelde» ( 1811); мотив «радості-муки» об'єктивується в опері «Die lustigen Musikanten», з центральною трагічної піснею «веселих» музикантів; внутрішня антітетічность теми відбивається стилістично в pointe'ах кінця. Вона пов'язана з особистим переживанням - з любов'ю Б. до Софії Меро (1761-1806), його першу дружину.
На оформленні цієї теми помітно вплив народної пісні, технікою якої Б. опанував ще до видання «Des Knaben Wunderhorn» (про останній див. «Арнім»). Поряд з метром, вплив народної пісні позначається особливо на виборі колірних епітетів у Б.; до прийому синкретизму відчуттів, типовому для старшої романтики, Б. вдається тільки пародійно, як напр. в «Чудової історії годинникаря Богс», написаної в співпраці з Герресом (1807).
Сатира проти філістерства дана тут не в чистому вигляді, як у пізнішому quasi-науковому трактаті «Die Philister vor, in und nach der Geschichte» (1811), а з романтичними баченнями, виражають новий мотив згубного спокуси краси, любові до Лорелею. Мотиви спокуси, покаяння і зречення від світу є темою нових поетичних творів, часом з'єднуючись і загострюючи тему - «радості-страждання». Брентано довгі роки поневірявся по Німеччині (1806-1816) і в художньому відношенні це було далеко не безплідно. Національно-історичний напрямок, любов до ідеалізованному середньовіччя з його «смиренної простодушної вірою» знаходить собі вираз в «Aus der Chronika eines fahrenden Schülers» (1818); в архаїзованою наївному розповіді цієї повісті Б. зумів приборкати своє вигадлива уява.
В одному реалістичному тоні витримана побутова новела «Geschichte vom braven Kasperl und vom schönen Annerl» (1817); введення моторошних народних повір'їв про спраглого крові меч ката мотивовано тут особистістю оповідачки - баби-селянки. Зате химерна фантазія Б., яскравість екзотики, божевільна веселість його гумору розкриваються в новелі «Die mehreren Wehmüller und ungarische Nationalgesichter» (1817). Нарешті у своїх казках (1805-1811) Б. дає зразки іронічної фантастики, неможливою і в той же час логічно послідовною, якій відповідає віртуозність оповіді, доведеного до звукопісанія майже кожного зображуваного предмета. Мотив зречення звучить проте все ясніше у творчості поета, він стає основним у «Romanzen vom Rosenkranz», де шляхом зречення спокутують гріх земної життя три діви - три символічні троянди: біла земна, червона небесна і золота троянда мистецтва; тут Б. зраджує прокляття, в особі чорнокнижника Апон, ідеологію романтизму, філософію Шеллінга і Шлегеля. Ще один крок - відмова від особистого щастя, від любові до Луїзи Гензель (1817), переносить тему зречення з поезії в життя Б. У Дюльмене, повернувшись до католицтва, поет записує «одкровення», ясновидиці черниці Катерини Еммеріх (1818-1823); його поезія підпорядковується завданням католицької пропаганди.
Список літератури
I. Повне зібр. сочин. під ред. Schüddekopf K., у 18 тт., München, 1910
Ізбр. сочин. видавалися багато разів
перший зібр. сочин. вид. Brentano Christ., 9 тт., Frankfurt a / M., 1852-1855
окремі произв. видавалися Görres'ом, Prietz, Amiung та ін
II. Крім загальних праць з романтику: Жирмунський В., Релігійна зречення в історії романтизму, П., 1919
Diel JB, CB, 2 Bde, Freiburg, 1877
Steig R., Achim v. Arnim und CB, Stuttgart, 1894
Kerr A., Godwi, Berlin, 1898
Roethe G., B. 's Ponce de Leon, Berlin, 1901
Schellborg W., Untersuchung des Märchens «Gockel, Hinkel und Gackeleia», Münst., 1903
Amelung H., Briefwechsel zwischen B. und Sophie Mereau, 2 Bde Lpz., 1908
Schubert K., B. 's weltliche Lyrik, Breslau, 1910
Steig R., B. und die Brüder Grimm, Stuttgart, 1914.