"У Салтикова є ... цей серйозний і злісний гумор, цей реалізм, тверезий і ясний серед самої неприборканої гри уяви ..."
(І. С. Тургенєв).
Казка - один із самих популярних фольклорних жанрів. Цей вид усного оповідання із вигадкою має багатовікову історію. Казки Салтикова-Щедріна пов'язані не тільки з фольклорною традицією, а й з сатиричної літературної казкою XVIII-XIX століть. Вже на схилі років автор звертається до жанру казки і створює збірку «Казки для дітей неабиякого віку». Вони, на думку письменника, покликані «утворити» цих самих «дітей», відкрити їм очі на навколишній світ.
До казок Салтиков-Щедрін звернувся не тільки тому, що було потрібно обходити цензуру, яка змушувала письменника звертатися до езопової мови, а й з метою просвіти народу в звичній і доступною для нього формі.
а) По літературної форми і стилю казки Салтикова-Щедріна пов'язані з фольклорними традиціями. У них ми зустрічаємо традиційних казкових персонажів: говорять тварин, риб, Івана-дурника та багатьох інших. Письменник використовує характерні для народної казки зачини, приповідки, прислів'я, мовні та композиційні триразові повтори, просторіччя та побутову селянську лексику, постійні епітети, слова зі зменшено-пестливими суфіксами. Як і у фольклорній казці, у Салтикова-Щедріна немає чітких часових і просторових рамок.
б) Але використовуючи традиційні прийоми, автор цілком навмисно відступає від традиції. Він вводить у розповідь суспільно-політичну лексику, канцелярські звороти, французькі слова. На сторінки його казок потрапляють епізоди сучасного суспільного життя. Так відбувається змішання стилів, що створює комічний ефект, і з'єднання сюжету з проблемами сучасності.
Таким чином, збагативши казку новими сатиричними прийомами, Салтиков-Щедрін перетворив її на знаряддя соціально-політичної сатири.
Казка «Дикий поміщик» (1869) починається як звичайна казка: «У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик ...» Але тут же в казку входить елемент сучасного життя: «І був той поміщик дурний, читав газету« Весть »- газету реакційно-кріпосницьку, і дурість поміщика визначається його світоглядом. Скасування кріпосного права викликала у поміщиків злобу до селян. За сюжетом казки поміщик звернувся до Бога, щоб той забрав у нього селян: «Скоротив він їх так, що нікуди носа висунути: куди не гпан ^ тч. - КРР, не можна, та не дозволено, та не ваше! »Іс товуючи езопова мова, письменник малює дурість поміщиків, притесняющих своїх же селян, за рахунок яких вони і жили, маючи« тіло пухке, біле, розсипчасте ».
Не стало мужиків на всьому просторі володінь дурного поміщика: «Куди подівся мужик - ніхто того не помітив». Щедрін натякає, де може бути мужик, але про це читач повинен здогадатися сам. Першими назвали поміщика дурним самі селяни; «... хоч і дурний у них поміщик, а розум йому дано великий». Іронія звучить у цих словах. Далі тричі називають поміщика дурним (прийом триразового повторення) представники інших станів: актор Садовський з «актеркамі», запрошений в маєтку: «Проте, брат, дурний ти поміщик! Хто ж тобі, дурному, вмиватися подає? »; Генерали, яких він замість« го-вядінкі »пригостив друкованими пряниками і льодяниками:« Проте, брат, дурний же ти поміщик! », І, нарешті, капітан-справник:« Дурний ж ви, пан поміщик! »Дурість поміщика видно всім, тому що« на базарі ні шматка м'яса, ні фунта хліба купити не можна », скарбниця спорожніла, так як податі платити нікому,« поширилися в повіті грабежі, розбій і вбивства ». А дурний поміщик стоїть на своєму, проявляє твердість, доводить панам лібералам свою непохитність, як радить улюблена газета «Весть». Його видає нездійсненних мрій, що без допомоги селян доб'ється процвітання господарства. «Думає, які він машини з Англії випише», щоб холопського духу аніскільки не було. «Думає, яких корів розведе». Його мрії безглузді, адже він нічого самостійно зробити не може. І тільки одного разу задумався поміщик: «Невже він справді дурень? Невже та непохитність, яку він так плекав у душі своїй, в перекладі на звичайний мову означає тільки дурість і божевілля? .. »У подальшому розвитку сюжету, показуючи поступове здичавіння і озвіріння поміщика, Салтиков-Щедрін вдається до гротеску. Спочатку «обріс волоссям ... нігті у нього стали, як залізні ... ходив все більше рачки ... Втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки ... Але хвоста ще не придбав ». Хижа натура його проявилася в тому, як він полював: «немов стріла, зіскочить з дерева, вчепиться в свою здобич, розірве її нігтями та так з усіма нутрощами, навіть з шкурою, і з'їсть». Днями трохи капітана-справника НЕ задер. Але тут остаточний вирок дикого поміщику виніс його новий друг ведмідь: «... тільки, брат, ти марно мужика цього знищив! - А чому так? - А тому, що мужика цього є не в приклад здібніші було, ніж вашого брата дворянина. І тому скажу тобі прямо: дурний ти поміщик, хоч мені і друг! »Так у казці використано прийом алегорії, де під маскою тварин виступають людські типи у їхньому нелюдських відносинах. Цей елемент використаний і в зображенні селян. Коли начальство вирішило «зловити» і «оселити» мужика, «як навмисне, в цей час через губернське місто летів отроившейся рій мужиків і обсипав всю базарну площа». Автор порівнює селян з бджолами, показуючи працьовитість Коли селян повернули поміщику, «в той же час на базарі з'явилися і борошно, і м'ясо, і живність всяка, а податей в один день надійшло стільки, що скарбник, побачивши таку купу грошей, тільки сплеснув руками від подиву і скрикнув: - І звідки ви, шельми, берете !!!». Скільки гіркої іронії в цьому вигуку! А поміщика зловили, вимили, постригли йому нігті, але він так нічого і не зрозумів і нічому не навчився, як і всі правителі, що розоряє селянство, ті, хто громадить трудівників і не розуміють, що це може обернутися крахом для них самих.
Значення сатиричних казок в тому, що в невеликому за обсягом творі письменник зміг з'єднати ліричний, епічний і сатиричне початку і гранично гостро висловити свою точку зору на пороки класу можновладців і на найважливішу проблему епохи - проблему долі російського народу.