Злочини і покарання лібералізація кримінального законодавства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Зміст

Злочини і покарання: лібералізація кримінального законодавства

Зміни в системі покарань

Службові злочини

Оперативно-розшукова діяльність та процесуальна сфера

Список використаних джерел

Злочини і покарання: лібералізація кримінального законодавства

Закон Республіки Білорусь від 15.07.2009 № 42-З "Про внесення змін і доповнень до деяких законів Республіки Білорусь з питань кримінальної відповідальності та оперативно-розшукову діяльність" (далі - Закон № 42-З) вносить зміни до таких актів, як Кримінальний кодекс Республіки Білорусь (далі - КК), Закон Республіки Білорусь від 09.07.1999 № 289-З "Про оперативно-розшукову діяльність" (далі - Закон № 289-З) і кримінальнопроцесуальному кодекс Республіки Білорусь (далі - КПК). Зміни та доповнення до перелічених документи в основній масі не пов'язані між собою, однак обійти їх стороною не можна.

Зміни в системі покарань

Згідно ч.2 ст.52 КК, викладеної в новій редакції, відрахування в доход держави в розмірі від 10 до 25% будуть проводитися тільки із заробітку за основним місцем роботи засудженого до виправних робіт (далі - ІР). Нагадаємо, що раніше такі відрахування проводилися і з заробітку, одержуваного засудженим від робіт за сумісництвом.

У зв'язку з цим законодавцю слід одночасно внести відповідні корективи у ч.2 ст.41 Уголовноісполнітельного кодексу Республіки Білорусь, яка передбачає обов'язок утримань із заробітку засуджених до ІР, які працюють за сумісництвом. Подібна колізія повинна вирішуватися на користь застосування ст.52 КК.

Подбав законодавець і про бюджет. Відтепер передбачено, що щомісячний мінімальний розмір стягнення з засудженого до ІР не може бути менше 1 базової величини.

За допомогою зміни редакції ч.3 ст.53 КК до осіб, до яких може застосовуватися обмеження по військовій службі, віднесені також засуджені, які досягли граничного віку перебування на військовій службі.

Зважаючи змін і доповнень до ст.77 КК збільшено термін відстрочки виконання покарання у вигляді позбавлення волі для осіб, засуджених за вчинення тяжких злочинів. Відтепер термін відстрочки встановлений в інтервалі від 2 до 3 років. Відстрочка виконання покарання була можлива в термін від 1 року до 2 років.

Одночасно розширено коло осіб, засуджених за вчинення тяжких злочинів, до яких може бути застосована відстрочка виконання покарання у вигляді позбавлення волі. У нього включені:

інваліди 1 і 2 групи;

особи, вперше осуджені за вчинення тяжкого злочину, не сполученого з посяганням на життя чи здоров'я людини, при повному відшкодуванні ними до закінчення судового слідства заподіяних злочином збитків (шкоди), повернення безпідставного збагачення.

Збережено заборону на застосування відстрочки виконання покарання у відношенні осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, а також іноземних громадян і не проживають постійно в Республіці Білорусь осіб без громадянства.

Відзначимо, що в силу доповнення ч.3 ст.78 КК знято заборону на умовне незастосування покарання у вигляді позбавлення свободи до інвалідів 1 і 2 групи, засудженим за тяжкий злочин.

Розширено підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст.86, 88, 89 і 118 КК. В даний час звільнення від кримінальної відповідальності може застосовуватися і до осіб, вперше вчинили менш тяжкий злочин.

Раніше звільнення від кримінальної відповідальності застосовувалося лише до осіб, які вчинили злочин, не представляє великої суспільної небезпеки.

Це законодавче рішення торкнеться великого числа засуджених. Наприклад, згідно з даними Міністерства юстиції Республіки Білорусь у 2008 році особи, засуджені за менш тяжкі злочини, склали 61,9% від числа всіх осіб, засуджених в країні (42441 засуджений).

Вперше в ст.111 КК передбачено, що у разі неможливості стягнення штрафу із засудженого, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці (коли відсутні ознаки ухилення від його сплати), може здійснюватися заміна його громадськими роботами чи примусовими заходами виховного характеру.

Таке рішення уповноважений прийняти суд за поданням органу, на який покладено виконання вироку.

Проведена також подальша диференціація караності неповнолітніх, які вчинили кілька злочинів.

Зокрема, в ст.116 КК передбачено, що неповнолітній, який вчинив кілька злочинів різної тяжкості, включаючи і тяжкий злочин, не може бути засуджений за сукупністю злочинів на термін понад 7 років позбавлення волі.

Раніше в такому випадку неповнолітній міг бути засуджений в залежності від віку до позбавлення волі на строк до 12-15 років.

У той же час встановлено, що особі, яка вчинила у віці від 14 до 16 років кілька злочинів, що включають хоча б одне особливо тяжкий злочин, остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене на строк понад 13 років. Раніше верхня межа для таких випадків становив 12 років.

Збережено правило, згідно з яким особи, яка вчинила у віці від 16 до 18 років кілька злочинів, що включають хоча б одне особливо тяжкий злочин, остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене на строк понад 15 років.

Виключено правило, допускало призначення таким особам покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 17 років, якщо серед скоєних ними злочинів було особливо тяжкий злочин, поєднане з умисним посяганням на життя людини.

Крім того, пом'якшена караність неповнолітніх, які вчинили новий злочин після засудження їх за раніше скоєні злочини.

У цьому випадку остаточне покарання у вигляді позбавлення волі за сукупністю вироків неповнолітньому не може бути призначене на строк більше 17 років. Раніше верхня межа становив 20 років.

Норми Закону № 42-З, які пом'якшують відповідальність неповнолітніх і мають зворотну силу, зажадають перегляду невиконаних вироків, в яких цим особам призначені терміни позбавлення волі більші, ніж передбачено в новій редакції ст.116 КК.

Відзначимо також, що Закон № 42-З коригує санкції окремих статей КК як шляхом їх пом'якшення (наприклад, в санкцію ч.1 ст.172 КК введено обмеження свободи до раніше передбаченим у ній позбавлення волі), так і за допомогою їх жорсткості (наприклад, в санкції ч.1 і 2 ст.174 КК введено позбавлення волі, вказівка ​​на яке було виключено з цієї статті КК у 2005 році), забезпечуючи більш диференційований підхід при призначенні покарання.

На жаль, при внесенні змін до санкції 17 статей Особливої ​​частини КК, законодавець не пішов по шляху більш широкого застосування штрафних санкцій в якості додаткового покарання, наприклад, за майнові злочини (крадіжка, грабіж та ін.)

Адже подібна практика існує. Нагадаємо, що в 2007 році це було, на наш погляд, вдало зроблено в області покарань за розкрадання шляхом зловживання службовими повноваженнями.

Службові злочини

У новій редакції ст.396 КК, за якою, до речі, за весь час існування її в КК не був засуджений ні одна людина, розширено коло осіб, щодо яких може застосовуватися ця стаття.

Введено кримінальну відповідальність за інсценування незаконної винагороди посадовій особі, працівнику державного органу або іншої державної організації, яка не є посадовою особою, тобто за передачу йому грошей, цінних паперів, іншого майна або надання послуг майнового характеру з метою штучного створення доказів вчинення злочину або шантажу. Зворотної сили ця норма не має.

Цікаво те, що положення п.1 і 2 ч.3 приміток до глави 35 КК поширені і на злочин, передбачений ст.433 КК.

Як наслідок, не підлягає зверненню в дохід держави майно, передане в якості незаконної винагороди особами, які опинилися в стані крайньої необхідності, в силу чого ними було дано таку винагороду.

Крім того, ця норма діє і в тому випадку, коли осіб до передачі предмета незаконної винагороди добровільно повідомили органи кримінального переслідування про його вимаганні і надалі сприяли викриттю одержувача незаконної винагороди.

Зміни в ст.424, 425 і 455 КК призвели до декриміналізації зловживання владою або службовими повноваженнями посадовою особою, бездіяльності посадової особи, перевищення влади або службовими повноваженнями військовим начальником, досконалими не з користі або іншої особистої зацікавленості.

Названі дії (бездіяльність), вчинені в силу причин, не пов'язаних з користю чи іншої особистої зацікавленістю зазначених осіб (наприклад, з помилково понятих інтересів організації), не будуть спричиняти кримінальної відповідальності.

Особи, засуджені раніше за такі злочини, підлягають звільненню від покарання, якщо воно не виконане, а особи, які мають судимість за їх вчинення, визнаються несудженими.

Залишається загадкою, чому законодавець декриміналізувати перевищення влади або службовими повноваженнями військовими начальниками та посадовими особами військового управління, вчинене не з користі або іншої особистої зацікавленості, і зберіг кримінальну відповідальність за такі дії за відсутності зазначеної мотивації, що здійснюються посадовими особами невійськового управління.

Стаття 428 КК також викладено в новій редакції. Суть цієї новели зводиться до наступного. Декриміналізована службова недбалість, що призвела з необережності заподіяння шкоди в особливо великому розмірі або істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або державним чи громадським інтересам.

У цій частині новий кримінальний закон має зворотну силу. Підлягають звільненню від покарання особи, засуджені за ч.1 ст.428 КК, а мають судимість за цей злочин визнаються несудженими.

Збережена кримінальна відповідальність за службову недбалість, яка спричинила з необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки, і почасти пом'якшена шляхом введення в санкцію ст.428 КК обмеження волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Тому невиконані вироки щодо осіб, засуджених за ч.2 ст.428 КК, підлягають перегляду судами.

Вперше службовою недбалістю визнані незаконні відчуження або знищення державного майна, що призвели до заподіяння шкоди в особливо великому розмірі, в тому числі при його роздержавлення чи приватизації.

Іншими словами, встановлено кримінальну відповідальність за дії або бездіяльність, вчинені свідомо, навмисне, мали наслідком заподіяння шкоди в особливо великому розмірі. Характеризується чи ставлення до такого наслідку умислом чи необережністю, законодавець не вказав.

Таке нетрадиційне виклад ознак службової недбалості, раніше не відоме вітчизняному кримінальному закону, породжує чимало колізійних питань, що становлять підвищену складність навіть для фахівців у галузі кримінального права.

Наприклад, як провести відмежування цих дій від ст.424 КК (зловживання владою або службовими повноваженнями) або від ст.426 КК (перевищення влади або службових повноважень)?

Знищення державного майна, що призвело до заподіяння шкоди в особливо великому розмірі, в тому числі при його роздержавлення чи приватизації, може бути наслідком і бездіяльності посадової особи.

І тоді виникає питання про те, кваліфікувати його за ст.425 КК (бездіяльність посадової особи) або ж по ст.428 КК (службова недбалість)?

Сама можливість виникнення таких питань - свідоцтво недосконалості нової редакції складу службової недбалості.

Як показує практика, в таких випадках новий кримінальний закон або не застосовується через зазначені неясностей, або його застосування може мати неоднозначні прояви в різних регіонах країни, що потребують втручання Генеральної прокуратури та Верховного Суду з метою встановлення однакової правозастосовчої практики.

Оперативно-розшукова діяльність та процесуальна сфера

Доповнення, внесені до Закону № 289-З, торкнулися регулювання відносин, що виникають при встановленні осіб, які ухиляються від виконання судових рішень.

Дозволено використовувати можливості органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, для надання допомоги службі судових виконавців у виконанні судових рішень.

У цих цілях передбачено, що органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані виконувати в межах своїх повноважень ухвали судів про розшук відповідачів, боржників у цивільних справах:

про стягнення аліментів;

про стягнення витрат, витрачених державою на утримання дітей, які перебувають на державному забезпеченні;

про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина;

за вимогами, пред'явленими в інтересах держави.

Підставою для проведення ними оператівнорозискних заходів, передбачених ст.11 Закону № 289-З, будуть зазначені ухвали судів.

Що стосується зміни й доповнення, внесених до КПК, то вони вирішують в основному три завдання.

Перше завдання - оптимізувати виконання прокурорами функцій державного обвинувачення в суді.

Встановлено, що за певних обставин, обумовлених в КПК, судовий розгляд кримінальних справ, розслідуваних у порядку прискореного виробництва, буде здійснюватися без участі державного обвинувача.

Число кримінальних справ, розслідуваних у країні в порядку прискореного виробництва, невелика.

Прокурор у таких справах буде виступати стороною процесу (державного обвинувача), але робитися це буде без його особистої участі в судовому процесі.

Для цього прокурор або його заступник, отримавши від органу попереднього розслідування кримінальну справу, розслідувану в порядку прискореного виробництва, направляє його до суду з постановою, у якому висловлює думку про розгляд кримінальної справи без його участі з пропозицією про застосування до обвинуваченого покарання або інших заходів кримінальної відповідальності. Таку постанову одночасно надсилається обвинуваченому та потерпілому.

Призначаючи судовий розгляд у такій справі, суддя приймає рішення про розгляд кримінальної справи без участі державного обвинувача, про що сповіщає і прокурора, і інших учасників процесу. Справа слухається у відсутність прокурора.

Незважаючи на прийнятий судом відмова прокурора від участі в судовому розгляді, він має право в будь-який момент вступити в судовий розгляд для підтримання обвинувачення.

Якщо справа слухається у відсутність прокурора, але обвинувачений не визнає свою провину повністю або в частині, або коли суд визнає за необхідне участь державного обвинувача в судовому засіданні, суд виносить постанову про відкладення судового розгляду і виклик державного обвинувача, після чого розгляд кримінальної справи відбувається у звичайному порядку.

Друге завдання - усунути прогалини, що були в білоруському законодавстві, пов'язані з екстрадицією (видачею) обвинувачених.

Зокрема, вирішено питання про заліку у термін утримання під вартою часу, протягом якого особа містилося під вартою на території іноземної держави у зв'язку з видачею його Республіці Білорусь для здійснення кримінального переслідування, і про продовження цим особам терміну утримання під вартою понад 6 і 18 місяців.

Третє завдання - поширити стягнення процесуальних витрат на обвинуваченого, підозрюваного. Встановлено, що процесуальні витрати можуть стягуватися не тільки з засуджених, але і з обвинувачених, підозрюваних.

Якщо обвинувачений, підозрюваний звільняються від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 20, 86, 88, 89 і 118 КК або щодо нього припиняється попереднє розслідування з підстав, передбачених п.3-5, 11 ч.1 ст.29 КПК, то прокурор своєю постановою може стягнути з обвинуваченого, підозрюваного процесуальні витрати, передбачені в п.7-10 ч.1 та ч.2 ст.162 КПК.

Закон № 42З набув чинності 4 серпня.

Список використаних джерел

  1. Конституція Республіки Білорусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Мінськ "Білорусь" 1997.

  2. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь. Прийнятий Палатою представників 2 червня 1999 року. Схвалений Радою Республіки 24 червня 1999 року. Юридична база "ЮСІАС" - 2009р.

  3. Бабин Н.А. Кримінальне право Республіки Білорусь. Загальна частина: Конспект лекцій. - Мн.: "Тесей", 2000. - 325с.

  4. Бабин Н.А. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина: Конспект лекцій. - Мн.: "Тесей", 2000. - 452с.

  5. Кримінальне право Республіки Білорусь. Загальна частина: Навчальний посібник / Н.Ф. Ахраменка, Н.А. Бабій, В.В. Борода та інші.; Під ред. Н.А. Бабія, І.О. Грунтова - Мн.: Нове знання, 2002. - 510с.

  6. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина: Навчальний посібник / Н.Ф. Ахраменка, Н.А. Бабій, В.В. Борода та інші.; Під ред. Н.А. Бабія, І.О. Грунтова - Мн.: Нове знання, 2002. - 912с.

  7. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина. Мн.: 2001.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
38.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Злочини і покарання лібералізація кримінального законодавств
Злочини і покарання з Основ кримінального законодавства З
Злочини і покарання з Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік
Проблеми кримінального законодавства Російської Федерації в питаннях покарання
Принципи кримінального законодавства
Застосування норм кримінального законодавства
Система кримінального законодавства Росії
Історія розвитку кримінального законодавства
Історія російського кримінального законодавства XX століття
© Усі права захищені
написати до нас