Землі Російської Федерації

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ

ГОУ ВПО «Вінницький державний

ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (РІНХ) »

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

за курсом Земельне право

Варіант № 1

студента II курсу

заочної форми навчання

гр. 625-зв

Бондарева А.В.

Науковий керівник:

ст. викладач

Маркін С.В

Ростов-на-Дону

2010

План

1. Склад земель Російської Федерації. Переведення земель з однієї категорії в іншу

2. Завдання

Бібліографічний список

1. Склад земель Російської Федерації. Переведення земель з однієї категорії в іншу

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу Російської Федерації від 25 жовтня 2001 року 1, землі в Російській Федерації за цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

- Землі сільськогосподарського призначення;

- Землі населених пунктів;

- Землі промисловості, енергетики, транспорту, зв'язку, радіомовлення, телебачення, інформатики, землі для забезпечення космічної діяльності, землі оборони, безпеки та землі іншого спеціального призначення;

- Землі особливо охоронюваних територій та об'єктів;

- Землі лісового фонду;

- Землі водного фонду;

- Землі запасу.

Землі, в п. 1 цієї статті, використовуються відповідно до встановленого для них цільовим призначенням. Правовий режим земель визначається виходячи з їх приналежності до тієї або іншої категорії і дозволеного використання відповідно до зонування територій, загальні принципи і порядок проведення якого встановлюються федеральними законами і вимогами спеціальних федеральних законів.

Будь-який вид дозволеного використання з передбачених зонуванням територій видів вибирається самостійно, без додаткових дозволів і процедур узгодження.

У місцях традиційного проживання та господарської діяльності корінних нечисленних народів Російської Федерації та етнічних спільнот у випадках, передбачених федеральними законами, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації, нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування, може бути встановлений особливий правовий режим використання земель зазначеної категорії.

До моменту прийняття Федерального закону «Про переведення земель або земельних ділянок з однієї категорії в іншу» від 21 грудня 2004 року 1, правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з переведенням земель або земельних ділянок у складі таких земель з однієї категорії в іншу, здійснювалося за допомогою обмеженого і недостатньої кількості нормативних правових актів, серед яких особливо слід виділити Земельний кодекс Російської Федерації. Так відповідно до ст.8 Земельного кодексу Російської Федерації, переведення земель з однієї категорії в іншу здійснюється у відношенні:

- Земель, що перебувають у федеральній власності, - Урядом Російської Федерації;

- Земель, що знаходяться у власності суб'єктів Російської Федерації, і земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у муніципальній власності, - органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації;

- Земель, що знаходяться в муніципальній власності, за винятком земель сільськогосподарського призначення, - органами місцевого самоврядування;

- Земель, що перебувають у приватній власності:

-Земель сільськогосподарського призначення - органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації;

-Земель іншого цільового призначення - органами місцевого самоврядування.

Переведення земель населених пунктів у землі інших категорій та земель інших категорій в землі населених пунктів незалежно від їх форм власності здійснюється шляхом встановлення або зміни меж населених пунктів у порядку, встановленому цим Кодексом і законодавством Російської Федерації про містобудівної діяльності.

Переведення земель інших категорій в землі, особливо охоронюваних територій та об'єктів здійснюється шляхом встановлення чи зміни в порядку, встановленому цим Кодексом і законодавством Російської Федерації про особливі економічні зони, меж туристично-рекреаційної особливої ​​економічної зони.

Порядок переведення земель з однієї категорії в іншу встановлюється федеральними законами.

Однак необхідно пам'ятати, що сільськогосподарські угіддя - це хоч і основний, але лише один з видів (класів, груп) земель, що складають категорію земель сільськогосподарського призначення. Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу Російської Федерації, до сільськогосподарських угідь відносяться рілля, сінокоси, пасовища, поклади, землі, зайняті багаторічними насадженнями (садами, виноградниками та іншими), які мають пріоритет у використанні і що підлягають особливій охороні. До іншим землям, які входять до складу земель сільськогосподарського призначення, належать землі, зайняті внутрішньогосподарськими дорогами, комунікаціями, деревно-чагарниковою рослинністю, призначеної для забезпечення захисту земель від впливу негативних (шкідливих) природних, антропогенних і техногенних явищ, замкнутими водоймами, а також будівлями, будівлями, спорудами, що використовуються для виробництва, зберігання та первинної переробки сільськогосподарської продукції. До таких земель застосовується загальний прядок перекладу в землі інших категорій.

Особливості перекладу земель сільськогосподарських угідь або земельних ділянок у складі таких земель із земель сільськогосподарського призначення в іншу категорію обгрунтовані дотриманням основоположного принципу земельного права, встановленого п. 6 ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу Російської Федерації. Зазначений принцип земельного права полягає у пріоритеті збереження особливо цінних земель і земель, особливо охоронюваних територій, згідно з яким зміна цільового призначення цінних земель сільськогосподарського призначення, земель лісового фонду, зайнятих лісами першої групи, земель особливо охоронюваних природних територій та об'єктів, земель, зайнятих об'єктами культурної спадщини, інших особливо цінних земель і земель, особливо охоронюваних територій для інших цілей обмежується або забороняється в порядку, встановленому федеральними законами.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Федерального Закону «Про переведення земель або земельних ділянок з однієї категорії в іншу», зазначене заборона полягає у недопущенні перекладу особливо цінних продуктивних сільськогосподарських угідь або земельних ділянок у складі таких земель із земель сільськогосподарського призначення в іншу категорію. Відповідно до ч. 4 ст. 79 Земельного кодексу Російської Федерації особливо цінних продуктивним сільськогосподарським угіддям відносяться сільськогосподарські угіддя дослідно-виробничих підрозділів науково-дослідних організацій і навчально-дослідних підрозділів освітніх установ вищої професійної освіти, а також сільськогосподарські угіддя, кадастрова вартість яких істотно перевищує среднерайонний рівень (на тридцять і більше відсотків ).

Згідно з п. 1 ст. 7 Федерального закону «Про переведення земель або земельних ділянок з однієї категорії в іншу» обмеження зміни цільового призначення цінних земель сільськогосподарського призначення полягає в можливості їх переведення в іншу категорію тільки у виняткових випадках, пов'язаних:

- З консервацією земель;

-З створенням особливо охоронюваних природних територій;

-З встановленням або зміною риси поселень;

будівництвом на землях, непридатних для здійснення сільськогосподарського виробництва, промислових об'єктів і з іншими несільськогосподарськими потребами;

-З включенням непридатних для здійснення сільськогосподарського виробництва земель до складу земель лісового фонду, земель водного фонду або земель запасу;

-З будівництвом доріг, ліній електропередачі, ліній зв'язку (у тому числі лінійно-кабельних споруд), нафто, газо та інших трубопроводів, залізничних ліній та інших подібних споруд, якщо кадастрова вартість сільськогосподарських угідь на тридцять і більше відсотків менше кадастрової вартості среднерайонний рівня і лінійні об'єкти розміщені уздовж доріг і меж полів сівозмін;

- З виконанням міжнародних зобов'язань Російської Федерації, забезпеченням оборони країни і безпеки держави, видобутком корисних копалин (за винятком загальнопоширених корисних копалин), утриманням об'єктів культурної спадщини (пам'яток історії та культури) народів Російської Федерації, з будівництвом об'єктів культурно-побутового, соціального, освітнього призначення, доріг та інших лінійних об'єктів за відсутності інших варіантів розміщення цих об'єктів.

Для переведення земель сільськогосподарського призначення або земельних ділянок у складі таких земель в іншу категорію зацікавленою особою подається клопотання про переведення земель сільськогосподарського призначення в обрану категорію або клопотання про переведення земельних ділянок зі складу земель сільськогосподарського призначення в обрану категорію до виконавчого органу державної влади, уповноважений на розгляд цього клопотання. Зміст клопотання про переведення земель сільськогосподарського призначення в іншу категорію і склад доданих до неї документів встановлюється органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, за винятком земель, що знаходяться у власності Російської Федерації.

Підставами відмови у перекладі земель або земельних ділянок у складі таких земель з однієї категорії в іншу є:

-Встановлення відповідно до федеральними законами обмеження переведення земель або земельних ділянок у складі таких земель з однієї категорії в іншу або заборони на такий переклад;

-Наявність негативного висновку державної екологічної експертизи у разі, якщо її проведення передбачено федеральними законами;

-Встановлення невідповідності заявленого цільового призначення земель або земельних ділянок затвердженого документа територіального планування та документації з планування території, землевпорядної або лесоустроітельной документації.

Органами загальної компетенції є Президент Російської Федерації, Уряд Російської Федерації, відповідні органи суб'єктів Російської Федерації, органи місцевого самоврядування-міські, селищні та сільські адміністрації. Повноваження - офіційно надані посадовій особі права та обов'язки в певній сфері діяльності. Органи загальної компетенції мають врегульоване нормами право на діяльність, покликане забезпечити раціональне використання та охорону земель, яке поширюється на всю територію Російської Федерації (суб'єкта, муніципального освіти) незалежно від категорій земель та форм власності.

Компетенція суб'єктів управління земельними ресурсами визначена Земельним Кодексом Російської Федерації цілою низкою спеціальних нормативних актів. Уряд Російської Федерації відповідно до Федеральним конституційним законом «Про Уряді Російської Федерації» від 17 грудня 1997 року 1, управляє об'єктами федеральної власності, затверджує і реалізує федеральні цільові програми забезпечення раціонального використання та меліорації земель, розподіляє і перерозподіляє землі федеральної власності, вилучає землі для федеральних потреб. Адміністрації суб'єктів Російської Федерації визначають основні напрями земельної політики в межах своєї території, використання та охорони земель, вилучення земельних ділянок для державних потреб, нормують використання земель для різних категорій землекористувачів, визначають разом з законодавчими органами ставки податків на землю, здійснюють контроль за використанням та охороною земель. Органи місцевого самоврядування здійснюють володіння, користування і розпорядження муніципальної земельної власністю, регулює планування і забудову територій муніципальних утворень, встановлюють нормативи земельних ділянок, що надаються громадянам, визначають порядок використання та охорони муніципальних земель, організовують розробку і займаються реалізацією генеральних планів, проектів забудови та планування міст , населених пунктів, контролюють використання земель.

2. Завдання

1. Група громадян Німеччини звернулася в N-ську міську адміністрацію з проханням надати їм земельні ділянки для будівництва житлових будинків і дач на землях, що знаходяться у віданні адміністрації. Прохання було задоволено: земельні ділянки були надані на умовах оренди.

Таке рішення не влаштувало заявників, які виявили бажання стати власниками земельних ділянок, і вони оскаржили його в судовому порядку.

Прокурор міста також опротестував рішення міської адміністрації, вважаючи, що під виглядом оренди фактично відбулося повернення землі колишнім її власникам-іноземцям.

Обгрунтуйте позиції сторін і дозвольте дану ситуацію.

Рішення

Відповідно до п.3 ст.15 Земельного кодексу Російської Федерації, іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть мати на праві власності земельними ділянками, що перебувають на прикордонних територіях, перелік яких встановлюється Президентом Російської Федерації у відповідності з федеральним законодавством про державний кордон Російської Федерації, і на інших встановлених особливо територіях Російської Федерації відповідно до федеральними законами. Так відповідно до п.12 ст. 30 Земельного кодексу Російської Федерації, іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним юридичним особам земельні ділянки для будівництва можуть надаватися в порядку, встановленому п. 2 ст.5, п. 3 ст. 15, п. 1 ст. 22 і п. 4, п.5 ст. 28 цього Кодексу.

На підставі п. 5 ст. 28 Земельного кодексу Російської Федерації іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним юридичним особам відповідно до цієї статті земельні ділянки надаються у власність тільки за плату, розмір якої встановлюється цим Кодексом.

І законодавець визначає, що відповідно до п.1 ст. 28 Земельного кодексу Російської Федерації, земельні ділянки із земель, що перебувають у державній або муніципальній власності, надаються громадянам та юридичним особам у власність або в оренду. Таким чином, це два різних види прав власності. Договір оренди відповідно до ст.606 Цивільного Кодексу Російської Федерації, частина 2 від 26 січня 1996 року 1, передбачає, що орендодавець зобов'язується надати орендарю майно за плату в тимчасове користування, тоді як ст. 260 Цивільного Кодексу Російської Федерації визначає, що особи, які мають у власності земельну ділянку, має право продавати його, дарувати, віддавати в заставу і т.д. І з урахуванням п.4 ст. 28 Земельного кодексу Російської Федерації про заборону відмови в наданні у власність громадян та юридичних осіб земельних ділянок, що перебувають у державній або муніципальній власності, якщо федеральним законом дозволено надавати їх у власність громадян та юридичних осіб. У суді, позовні вимоги позивачів (Громадян Німеччини), суд зобов'язаний задовольнити, дозволивши їм стати власниками за відповідну плату.

2. Гр. Смирнов, отримавши ділянку землі сільськогосподарського призначення розміром в 0,06 га для городництва в складі кооперативу «Зоря», протягом 5 років жодних робіт не вів. Ділянка, залишаючись необроблені, заріс бур'янами травами. Незважаючи на попередження, Смирнов до використання ділянки згідно з його призначенням не приступав. Голова кооперативу звернувся в районний комітет по земельній політиці з заявою про можливість позбавлення Смирнова права володіння земельною ділянкою.

Яку відповідь відповідно до закону має бути дана на це запитання? Який орган має право приймати рішення про вилучення земельної ділянки?

Рішення

Відповідно до п.2, п.4 ст.45 Земельного кодексу України право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою, право довічного наслідуваного володіння земельною ділянкою припиняються примусово при:

- Використанні земельної ділянки способами, які призводять до суттєвого зниження родючості сільськогосподарських земель або значного погіршення екологічної обстановки;

- Невикористання у випадках, передбачених цивільним законодавством, земельної ділянки, призначеної для сільськогосподарського виробництва або житлового чи іншого будівництва, у зазначених цілях протягом трьох років, якщо більш тривалий строк не встановлений федеральним законом, за винятком часу, протягом якого земельна ділянка не могла бути використаний за призначенням через стихійних лих чи через інші обставини, що виключають таке використання (в даному випадку, протягом 5 років, Гр. Смирнов ніяких робіт не вів).

І рішення про припинення прав на земельні ділянки у випадках, передбачених п. 2 цієї статті, приймається судом відповідно до ст. 54 цього Кодексу, за винятком випадків, встановлених федеральними законами.

Примусове припинення права постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою, права безоплатного термінового користування земельною ділянкою здійснюється за умови неусунення фактів неналежного використання земельної ділянки після накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Одночасно з накладенням адміністративного стягнення уповноваженим виконавчим органом державної влади щодо здійснення державного земельного контролю особи, винної у порушенні земельного законодавства, виноситься попередження про допущених земельних правопорушення з наступним повідомленням органу, передбаченого ст. 29 цього Кодексу та надала земельну ділянку тобто:

- У разі неусунення зазначених у попередженні земельних правопорушень у встановлений строк виконавчий орган державної влади, який виніс попередження, направляє матеріали про припинення права на земельну ділянку через її неналежного використання у виконавчий орган державної влади або орган місцевого самоврядування, передбачені ст. 29 цього Кодексу.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування, передбачені ст. 29 цього Кодексу, направляє до суду заяву про припинення права на земельну ділянку. Після закінчення десятиденного терміну з моменту прийняття рішення суду про припинення права на земельну ділянку виконавчий орган державної влади або орган місцевого самоврядування, передбачені ст. 29 цього Кодексу, направляє заяву про державну реєстрацію припинення права на земельну ділянку з додатком акта до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним.

3. У 1983 р. гр. Корольов за територією своєї ділянки побудував льох і сарай для зберігання продуктів та сільськогосподарського реманенту. У 1995 р. федеральними органами виконавчої влади приймається рішення про прокладання федеральної автомобільної дороги загального користування. За проектом автомобільна дорога повинна пройти по земельній ділянці, зайнятому льохом і сараєм Корольова. Після затвердження проекту місцева адміністрація звертається з вимогою до Королеву знести обидві споруди. Громадянин Корольов відмовляється, вимагаючи у свою чергу від адміністрації виплатити йому компенсацію за вилучення частини його земельної ділянки.

Чи є вимога місцевої адміністрації правомірним? Чи базуються на законі вимоги гр. Корольова?

Рішення

Відповідно до п.1 ст. 49 Земельного кодексу Російської Федерації вилучення, у тому числі шляхом викупу, земельних ділянок для державних або муніципальних потреб здійснюється у виняткових випадках, пов'язаних з розміщенням наступних об'єктів державного або муніципального значення за відсутності інших варіантів можливого розміщення цих об'єктів, таких як: автомобільні дороги федерального, регіонального або міжмуніципальної, місцевого значення та ін (в даному випадку, автомобільної дороги загального користування). Але з урахуванням положення п.2, п.3 ст. 55 Земельного кодексу Російської Федерації, про те, що примусове відчуження земельної ділянки для державних або муніципальних потреб може бути проведене лише за умови попереднього і рівноцінного відшкодування вартості земельної ділянки на підставі рішення суду. Порядок викупу земельної ділянки для державних або муніципальних потреб у його власника, порядок визначення викупної ціни земельної ділянки, що викуповується для державних або муніципальних потреб; порядок припинення прав володіння і користування земельною ділянкою при його вилучення для державних або муніципальних потреб, права власника земельної ділянки, що підлягає викупу для державних або муніципальних потреб, встановлюються цивільним законодавством.

Також, що стосується компенсації, то гр. Корольов, відповідно до ч.7 ст.15 Цивільного кодексу Російської Федерації, частина 1 від 30 листопада 1994 року 1, звернення в державну власність майна, що перебуває у власності громадян і юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону з відшкодуванням вартості цього майна та інших збитків у порядку, встановленому ст. 306 цього Кодексу, в якій передбачені наслідки припинення права власності в силу закону, тобто у разі прийняття Російською Федерацією закону, що припиняє право власності, збитки, завдані власникові в результаті прийняття цього акта, у тому числі вартість майна, відшкодовуються державою. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

Вимога адміністрації правомірно в частині зношеності (в даному випадку льоху та сараю) і правомірно вимога гр. Королева про компенсацію за вилучення частини його земельної ділянки адміністрацією.

4. Мале підприємство (МП) «Башкортостан» звернулося до суду з позовом до гр. H. про визнання права власності на недобудований житловий будинок та про виселення з нього відповідачки, посилаючись на те, що в 1990 р. на виділеному йому земельній ділянці було розпочато будівництво будинку, який самовільно зайняла відповідачка.

H. пред'явила до позивача зустрічний позов про визнання за нею права власності на спірний будинок, вказуючи, що в 1990 р. вона уклала з позивачем договір підряду на будівництво цього будинку і тоді ж повністю сплатила вартість будівельних матеріалів і робіт.

Як встановив суд при розгляді справи, земельну ділянку для житлового будівництва в установленому порядку ні позивачу, ні відповідачці не надавався. Суд залучив до участі у справі місцеву адміністрацію і запропонував їй вирішити питання про передачу земельної ділянки під самовільно зведеним житловим будинком однієї із сторін або вирішити питання про вилучення цієї ділянки.

Яке рішення є правомірним?

Рішення

Відповідно до ст. 36 Земельного кодексу Російської Федерації,

громадяни та юридичні особи, які мають у власності, безоплатному користуванні, господарському віданні або оперативному управлінні будинки, будівлі, споруди, розташовані на земельних ділянках, що перебувають у державній або муніципальній власності, набувають права на ці земельні ділянки відповідно до цього Кодексу.

Якщо інше не встановлено федеральними законами, виключне право на приватизацію земельних ділянок або придбання права оренди земельних ділянок мають громадяни та юридичні особи - власники будинків, будівель, споруд. Зазначене право здійснюється громадянами та юридичними особами у порядку і на умовах, які встановлені цим Кодексом, федеральними законами.

Таким чином, права власності гр. Н має виключне право, якщо доведе, що мав місце бути договір підряду на будівництво будинку, за такої ситуації відповідно до ст. 59 Земельного кодексу Російської Федерації, необхідно буде довести в судовому порядку. І судове рішення, яке встановило право на землю, є юридичною підставою, при наявності якого органи державної реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним зобов'язані здійснити державну реєстрацію права на землю чи операції з землею в порядку, встановленому Федеральним законом «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним ».

5. Адміністрація м. Єльця звернулася до суду з позовом до гр. К. про виселення з належав йому будинку, що підлягає знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для будівництва автодорожньої естакади через струмок Єльчик, у знову зведений житловий будинок в іншому районі міста. К. позов не визнав, посилаючись на те, що його не влаштовує місце розташування пропонованого адміністрацією земельної ділянки, і пред'явив зустрічну вимогу про виділення йому інших ділянок за його вибором.

Рішенням суду позов адміністрації про виселення гр. К. під знову зведений будинок на виділеній для цього на розсуд адміністрації земельній ділянці був задоволений, а вимоги відповідача виділити йому один з декількох ділянок за його бажанням були залишені без задоволення.

Обгрунтуйте рішення суду.

Рішення

Відповідно до п.1 ст. 46. Земельного кодексу Російської Федерації, вилучення, в тому числі шляхом викупу, земельних ділянок для державних або муніципальних потреб здійснюється у виняткових випадках, пов'язаних з розміщенням наступних об'єктів державного або муніципального значення за відсутності інших варіантів можливого розміщення цих об'єктів, таких як: автомобільні дороги федерального, регіонального або міжмуніципальної, місцевого значення та ін (в даному випадку для будівництва автодорожньої естакади через струмок Єльчик).

На підставі ст. 306 Цивільного кодексу Російської Федерації, частина 1, обумовлені наслідки припинення права власності в силу закону, тобто у разі прийняття Російською Федерацією закону, що припиняє право власності, збитки, завдані власникові в результаті прийняття цього акта, у тому числі вартість майна, відшкодовуються державою. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

І з урахуванням положень ст. 63 Земельного кодексу Російської Федерації, гарантії прав на землю при вилученні земельних ділянок для державних або муніципальних потреб:

Вилучення земельних ділянок, у тому числі шляхом їх викупу, для державних або муніципальних потреб здійснюється після:

- Надання за бажанням осіб, у яких вилучаються, в тому числі викуповуються, земельні ділянки, рівноцінних земельних ділянок;

- Відшкодування вартості житлових, виробничих та інших будівель, споруд, що знаходяться на вилучаються земельних ділянках;

- Відшкодування відповідно до ст. 62 цього Кодексу в повному обсязі збитків, у тому числі упущеної вигоди.

Власнику земельної ділянки при вилученні його для державних або муніципальних потреб поряд з гарантіями, передбаченими п. 1 та п. 2 цієї статті, повинна бути відшкодована ринкова вартість земельної ділянки, якщо йому не надано безоплатно у власність рівноцінна земельна ділянка.

За умови надання адміністрацією громадянину К. рівноцінної земельної ділянки, суд правомірно прийняв рішення, відмовивши в задоволенні вимог відповідача.

Бібліографічний список

Правові акти

1. Конституція Російської Федерації 1993р. (В останній ред. Законів РФ про поправки до Конституції РФ від 30.12.2008. № 6-ФКЗ, № 7-ФКЗ) / / Російська газета. 1993. 25 грудня; 2008. 31 грудня.

2. Цивільний кодекс РФ. Частина 1 від 30 листопада 1994 № 52-ФЗ (в останній ред. ФЗ 27.12.09 № 352-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 1994. № 32. Ст. 3301; 2009. № 49. Ст. 4844.

3. Цивільний кодекс РФ. Частина 2 від 26 січня 1996 № 14-ФЗ (в останній ред. ФЗ 17.07.09 № 145-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 1996. № 5. Ст. 410; 2009. № 38. Ст. 4163.

4. Земельний кодекс Російської Федерації від 25 жовтня 2001р. № 136-ФЗ (в останній ред. ФЗ від 27.12.2009 № 365-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 2001. № 44. Ст. 4147; 2009. № 52, ч.1. Ст.6441.

Наукова література

1. Колмиков Ю.Х. Про значення загальних положень цивільного законодавства. Цивільний кодекс Росії. Проблеми. Теорія. Практика .- М.: 1998 .- 638с.

2.Козирь О.М., Маковського А.Л., Хохлова С.А. Цивільний кодекс Російської Федерації, частина друга .- М.: Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку, 1996 .- 478с.

3.Садіков О.М. Коментар до Земельного кодексу Російської Федерації .- М.: Юринформцентр, 1995 .- 452с.

4.Садикова О.М. Коментар до Цивільного Кодексу РФ .- М.: Норма, 1997 .- 784с.

  1. Суханов Є.А. Право власності та інші речові права. Способи їх захисту. - М., 2005 .- 294с.

1 Земельного кодексу Російської Федерації від 25 жовтня 2001р. № 136-ФЗ (в останній ред. ФЗ від 27.12.2009 № 365-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 2001. № 44. Ст. 4147; 2009. № 52, ч.1. Ст.6441.

1 Федеральний закон «Про переведення земель або земельних ділянок з однієї категорії в іншу» від 21 грудня 2004р. № 172-ФЗ (в останній ред. ФЗ від 25.12.2009 № 340-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 2004. № 52, ч. 1. Ст. 5276; 2009. № 52, ч. 1. Ст. 6416.

1 Федеральний конституційний закон «Про Уряді Російської Федерації» від 17 грудня 1997р. № 2-ФКЗ (в останній ред. ФЗ від 29.01.2010 № 1-ФКЗ) / / Збори законодавства РФ. 1997. № 51. Ст. 5712; 2010. № 5. Ст. 458.

1 Цивільний кодекс РФ. Частина 2 від 26 січня 1996 № 14-ФЗ (в останній ред. ФЗ 17.07.09 № 145-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 1996. № 5. Ст. 410; 2009. № 38. Ст. 4163.

1 Цивільний кодекс РФ. Частина 1 від 30 листопада 1994 № 52-ФЗ (в останній ред. ФЗ 27.12.09 № 352-ФЗ) / / Збори законодавства РФ. 1994. № 32. Ст. 3301; 2009. № 49. Ст. 4844.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
75кб. | скачати


Схожі роботи:
Статус депутата Державної Думи члена Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації
Рада Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації
Рада Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації 2
Микола II - останній самодержець землі російської
Українські землі у складі Російської імперії
Слово о полку Ігоревім - Образ російської землі
Лєсков н. с. - Іван Флягин правдошукач землі російської
Українські землі під владою Австрійської та Російської імперій
Українські землі у складі Російської Імперії в другій половині XIX ст
© Усі права захищені
написати до нас