Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 3
Глава 1. Замінюють спогади за забуванні іноземних слів ... ... 4
Глава 2. Механізм внутрішнього протиріччя при забуванні іноземних слів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 9
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .10
Список джерел літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
Введення
Зігмунд Фройд (Фройд) - австрійський психіатр і засновник психоаналітичної школи, терапевтичного напряму в психології, розвивального теорію, згідно якої невротичні розлади людини викликані стосунками несвідомих і свідомих процесів. У молодості він зацікавився гіпнозом і його застосуванням для надання допомоги психічно хворим. Пізніше він відмовився від гіпнозу, віддавши перевагу йому метод вільних асоціацій та аналіз сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фрейд також цікавився тим, що він називав істерією, а в даний час відомо як конверсійний синдром.
Теорії Фрейда і використовувані ним способи лікування викликали полеміку у Відні в XX столітті і до сих пір залишаються предметом гарячих суперечок. Ідеї Фрейда часто обговорюються і аналізуються в літературних і філософських роботах на додаток до триваючим дискусій в наукових і медичних працях. Його часто називають «батьком психоаналізу».
Забування іноземних слів у Зігмунда Фрейда присвячена глава його роботи «Психопатологія повсякденного життя» і розділ у «Запровадження у психоаналіз».
Як стверджує вчений, звичайний словниковий запас нашої рідної мови є захищеним від забування в межах нормальних функцій, але з іноземними мовами справа йде зовсім по-іншому. Властивість забування таких слів простягається на всі частини мови. Фактично, першою ознакою хвилювання, в залежності від стану людини і ступеня втоми, є втрата контролю над іноземним лексиконом.
Глава 1. Замінюють спогади за забуванні іноземних слів
У ряді випадків, процес забування обумовлений тим самим механізмом, який зумовив забування слово у самого автора роботи.
Фрейд наводить приклад з особистого життя. Він марно згадував ім'я відомого італійського художника Сігнореллі. Губи вимовляли інші імена замість потрібного: Боттічеллі, Больтраффио, ніби відтворення імені зазнало переміщення. Безпосередньо перед цим замішанням Фрейд придушив думка, яку він не бажав висловлювати співрозмовника.
Далі він розповідає про конкретному аналізі забування іноземних слів на прикладі латинської цитати. Ось цей епізод. [[1]]
«Минулого літа, подорожуючи на канікулах, зустрів старого знайомого, з яким разом вчився. Він був трохи знайомий з моїми роботами. Ми завели дискусію про соціальне становище різних рас. Він, будучи людиною честолюбним, скаржився на той факт, що його покоління було призначено постраждати, не отримавши можливості розвивати свої таланти і задовольняти бажання. Свою емоційну промову, він завершив фрагментів вірші Вергілія «Exoriare», в якому нещасна Дідо вважає свою помсту на потомство. Замість «кінець» я повинен був сказати "бажаю закінчення», оскільки він не міг згадати кінець цитати і спробував замінити рядок, переміщаючи слова
"Exoriar (e) за винятком« nostris ossibus ultor! "
Його це зачепило і він сказав: «Будь ласка, не робіть таке глузливе особа, як ніби Ви зловтішаєтеся мою скруті, але намагаєтеся допомогти.
Чого не вистачає в цьому вірші? Як воно звучить повністю? »
«Із задоволенням» - відповів я і процитував:
"Exoriar (e) aliquis nostris виключаючи ossibus ultor!"
«Занадто нерозумно забути таке слово» - сказав він. «Між іншим, розумію, що Ви маєте на увазі, що забув я його не просто так. Цікаво, чим пояснюється те, що я забув займенник «aliquis»?
Фрейд із задоволенням прийняв виклик, тому що для нього це було нове доповнення до досвіду і сказав: «Ми можемо з Вами легко це з'ясувати, але мені потрібно знати, скажіть щиро і без критики, що відбувається на Вашу думку, після того, як Ви зосереджує увагу на забутому слові? »
«Мені в голову приходить смішна ідея розділити слова на дві частини а і liquis».
«Що це означає?»
«Я не знаю».
«Що ще згадується Вам?»
«Пригадується слово« reliques »- ліквідації - ліквідності - рідини».
«Тепер воно для Вас що-небудь означає?»
«Ні, не дуже ...»
«Тільки позначення».
«Тепер я думаю - сказав він з сарказмом про Симона Тріенстком, чиї реліквії бачив два роки тому в Церкві в Тренто. Про старе звинувачення проти євреїв, нібито вживають християнську кров у роботі Кляйнпаула, який бачить у цих передбачуваних жертв відроджених, якщо так можна висловитися, Рятівників ».
«Цей потік думок містить деяку зв'язок з темою, яку ми обговорювали до того, як Ви забули латинське слово».
"Ви праві. Я тепер думаю про статтю в італійському журналі, який я нещодавно читав. С. Огастін сказав по відношенню до жінок« Що Ви можете зробити з цим? ».
Я чекав.
"Тепер я думаю про дещо, що звичайно не має ніякого зв'язку з темою».
«О, будь ласка, утримайтеся від критики».
«О, я знаю. Згадав привабливого немолодого джентльмена якого зустрів на минулого тижня. Він був дійсно оригінальним типом, нагадував велику хижу птицю. Його ім'я, якщо Вам цікаво, Бенедикт ».
«Добре, Ви перераховуєте отців Церкви, Симона, Огастіна, Бенедикта. Я вважаю, що був отець Церкви на ім'я оригіна. Крім того, троє з них мають імена, схожими з ім'ям Паул, що вказують на прізвище Кляйнпаул ».
«Тепер думаю про Святого Януарія і його чудовою крові - знаходжу, що думки змінюються механічно».
«Зупиніться на мить, обидва і Януарій і Огастін мають відношення до календаря. Ви згадуєте чудову кров? »
«Хіба Ви не знаєте про це? Кров Святого Януарія зберігається в посудині в церкві Неаполя. У певний свято відбувається диво - вона стає рідкою. Люди давно ламають голову над цим дивом і дуже хвилюються, якщо розрідження крові затримується, як трапилося одного разу. Генерал або Гарібальді, якщо я не помиляюся, тоді відвів священика в бік і зі значимим жестом висловив надію, що диво станеться. І воно сталося ».
«Добре, що ще згадується? Чому Ви вагаєтесь? ».
«Дещо справді приходить на розум ... але це - надто відверте запитання, щоб говорити про нього ... крім того, я не бачу ніякого зв'язку і ніякої потреби говорити це».
«Для мене важливий зв'язок. Звичайно, не можу змусити Вас, говорити про те, що неприємно, але тоді Ви не можете вимагати, щоб я говорив Вам чому Ви забули слово «aliquis».
«Ви так думаєте? Добре, раптово подумав про жінку, від якої я міг отримати звістку неприємне для нас двох ».
«Те, що у неї випав цикл?»
«Як Ви могли це передбачити?»
«Це зовсім неважко. Ви мене до цього підготували давно. Тільки подумайте про Святих, пов'язаних з календарем, зріджування крові в деякий день, хвилювання, якщо це не відбудеться. Дійсно Ви згадав диво Януарія, як натяк на цикл жіночого організму ».
«Це відбулося без мого відома. І Ви справді вважаєте, що я не зміг згадати слово «aliquis» через це хвилюючого очікування? »
«Абсолютно впевнений. Ваші асоціації з ліквідацією та рідиною, і до того той факт, що Святий Саймон пов'язаний з дитиною, зайві тому підтвердження ».
«Будь ласка, зупиніться! Я сподіваюся, Ви не належите до цього серйозно. Однак, зізнаюся ця леді італійка і я відвідав разом з нею Неаполь. Але не могло ж це збігтися? ».
«Навіть якщо погодиться з Вами, що все це збіги, то кожен раз, аналізуючи, Ви буде стикатися з такими збігами».
У Фрейда, за його словами, була вагома причина цінувати бесіду з цією людиною. По-перше, тому, що він використовував джерело дослідження, раніше недоступний. По-друге, тому, що більшість спостережень психічних відхилень він проводив на невротичних пацієнтах, чиї проблеми могли бути обумовлені неврозами. Ця ж людина не був обтяжений неврозом і процес забування у нього схожий з процесами забування в інших людей.
Аналіз пояснює випадок забування іноземного слова і підтверджує принцип, згідно, яким наявність замінюють спогадів при забуванні іноземних слів відбувається при наявності неприємних асоціацій. [[2]]
У своєму «Вступі до психоаналізу» Фрейд також продовжує розвивати ідею забування, приводячи особистий приклад. Він не міг згадати назву моравського міста Бізенц. Причиною було співзвуччя назви з палаццо Бізенці в Орвієто, де автор колись жив. Забування іноземного назви обумовлено відмовою пам'яті згадати те, що пов'язане з неприємними відчуттями. [[3]]
Намір уникнути невдоволення, джерелом якого служать пам'ять або інші психічні акти, психічне втеча від незадоволення визнається як кінцевий мотив не тільки для забування імен і назв, а й для багатьох інших помилкових дій.
Глава 2. Механізм внутрішнього протиріччя при забуванні іноземних слів
У цьому наочному прикладі хвилювання чоловіки походить від потоку думок, який був перерваний, але чий зміст не мало ніякого відношення до самої теми розмови.
Переважна тема, що спалахнула в голові співрозмовника Фрейда, могла стати усвідомленою думкою, але перетворилася на хвилювання. В результаті їм було забуте слово з віршованій рядки.
Цей процес можна розглянути наступним чином: мовець шкодував про той факт, що його покоління людей позбулося своїх прав, і подібно Дідо, він віщував, що нове покоління помститься гнобителів. У цей момент він був перерваний суперечить думкою: «Чи дійсно він бажає потомства, цього нового покоління?» Адже, це не так.
Він виявляється в скрутному становищі. Протиріччя відбувається з придушуються джерел і походить від думок, які сприяють зниженню уваги.
Так, Фрейд виводить і другий механізм забування іноземних слів, а саме хвилювання від внутрішнього протиріччя. [[4]]
Пригнічення неприємних думок і почуттів згідно з Фрейдом є одним з механізмів психологічного захисту. На відміну від заперечення, пригнічення характеризується тиском на власне «Я», і його імпульси. Неприємні визнання самому собі просто витісняються зі сфери свідомого, не впливають на реальне поводження.
Висновок
Видатний учений психолог Зигмунд Фрейд - автор теорії психоаналізу деякі зі своїх робіт присвячував вивченню механізмів підсвідомого в психіці людини. Зокрема його цікавили питання виникнення помилок у мовленні та письмі людей, яке воно всцесело відносив до сфери несвідомого. Проте, не дивлячись на це Фрейд за допомогою бесід та навідних запитань легко відкривав для себе і для самої людини, допустив помилку, її природу.
Так, вивчаючи механізм забування іноземних слів він виділив два принципи - перший з яких наявність замінюють спогадів при забуванні іноземних слів, а другий - внутрішньо протиріччя, що приводить до забування.
Для обгрунтування власних доводів Фрейд наводить приклади з особистого досвіду і бесіду зі свої старим знайомим, який не міг згадати латинське слово. У момент виголошення фразу цією людиною, в його голові зародилася думка, яка проте була витіснена інший, і перетворилася в хвилювання, яке зумовило заміну правильного слова на інше іноземне слово. Також прихована думка співрозмовника Фрейда викликала в його підсвідомості внутрішній конфлікт, протиріччя, яке і призвело в кінцевому рахунку до забування.
Таким чином, Зигмунд рейд зробив прорив у теорії забування іноземних слів і зробив значний внесок у розумінні механізму забування, яким користуються сучасні психологи, не зважаючи не деякі протиріччя в теорії психоаналізу.
Список джерел літератури
1. Sigmund Freud. The Psychopathology of Everyday Life (1901). WW Norton & Company; New Ed edition, 2005 - 395 с.
2. Зигмунд Фрейд. Психопатологія повсякденного життя. -: Азбука-Класика, 2006 -224 с.
3. Зигмунд Фрейд. Вступ до психоаналізу. Лекції. - М: СТД, 2006 -608 с.
4. Зигмунд Фрейд. Психологія мас і аналіз людського «Я». - М: Абетка, 2008 - 192 с.
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 3
Глава 1. Замінюють спогади за забуванні іноземних слів ... ... 4
Глава 2. Механізм внутрішнього протиріччя при забуванні іноземних слів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 9
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .10
Список джерел літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
Введення
Зігмунд Фройд (Фройд) - австрійський психіатр і засновник психоаналітичної школи, терапевтичного напряму в психології, розвивального теорію, згідно якої невротичні розлади людини викликані стосунками несвідомих і свідомих процесів. У молодості він зацікавився гіпнозом і його застосуванням для надання допомоги психічно хворим. Пізніше він відмовився від гіпнозу, віддавши перевагу йому метод вільних асоціацій та аналіз сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фрейд також цікавився тим, що він називав істерією, а в даний час відомо як конверсійний синдром.
Теорії Фрейда і використовувані ним способи лікування викликали полеміку у Відні в XX столітті і до сих пір залишаються предметом гарячих суперечок. Ідеї Фрейда часто обговорюються і аналізуються в літературних і філософських роботах на додаток до триваючим дискусій в наукових і медичних працях. Його часто називають «батьком психоаналізу».
Забування іноземних слів у Зігмунда Фрейда присвячена глава його роботи «Психопатологія повсякденного життя» і розділ у «Запровадження у психоаналіз».
Як стверджує вчений, звичайний словниковий запас нашої рідної мови є захищеним від забування в межах нормальних функцій, але з іноземними мовами справа йде зовсім по-іншому. Властивість забування таких слів простягається на всі частини мови. Фактично, першою ознакою хвилювання, в залежності від стану людини і ступеня втоми, є втрата контролю над іноземним лексиконом.
Глава 1. Замінюють спогади за забуванні іноземних слів
У ряді випадків, процес забування обумовлений тим самим механізмом, який зумовив забування слово у самого автора роботи.
Фрейд наводить приклад з особистого життя. Він марно згадував ім'я відомого італійського художника Сігнореллі. Губи вимовляли інші імена замість потрібного: Боттічеллі, Больтраффио, ніби відтворення імені зазнало переміщення. Безпосередньо перед цим замішанням Фрейд придушив думка, яку він не бажав висловлювати співрозмовника.
Далі він розповідає про конкретному аналізі забування іноземних слів на прикладі латинської цитати. Ось цей епізод. [[1]]
«Минулого літа, подорожуючи на канікулах, зустрів старого знайомого, з яким разом вчився. Він був трохи знайомий з моїми роботами. Ми завели дискусію про соціальне становище різних рас. Він, будучи людиною честолюбним, скаржився на той факт, що його покоління було призначено постраждати, не отримавши можливості розвивати свої таланти і задовольняти бажання. Свою емоційну промову, він завершив фрагментів вірші Вергілія «Exoriare», в якому нещасна Дідо вважає свою помсту на потомство. Замість «кінець» я повинен був сказати "бажаю закінчення», оскільки він не міг згадати кінець цитати і спробував замінити рядок, переміщаючи слова
"Exoriar (e) за винятком« nostris ossibus ultor! "
Його це зачепило і він сказав: «Будь ласка, не робіть таке глузливе особа, як ніби Ви зловтішаєтеся мою скруті, але намагаєтеся допомогти.
Чого не вистачає в цьому вірші? Як воно звучить повністю? »
«Із задоволенням» - відповів я і процитував:
"Exoriar (e) aliquis nostris виключаючи ossibus ultor!"
«Занадто нерозумно забути таке слово» - сказав він. «Між іншим, розумію, що Ви маєте на увазі, що забув я його не просто так. Цікаво, чим пояснюється те, що я забув займенник «aliquis»?
Фрейд із задоволенням прийняв виклик, тому що для нього це було нове доповнення до досвіду і сказав: «Ми можемо з Вами легко це з'ясувати, але мені потрібно знати, скажіть щиро і без критики, що відбувається на Вашу думку, після того, як Ви зосереджує увагу на забутому слові? »
«Мені в голову приходить смішна ідея розділити слова на дві частини а і liquis».
«Що це означає?»
«Я не знаю».
«Що ще згадується Вам?»
«Пригадується слово« reliques »- ліквідації - ліквідності - рідини».
«Тепер воно для Вас що-небудь означає?»
«Ні, не дуже ...»
«Тільки позначення».
«Тепер я думаю - сказав він з сарказмом про Симона Тріенстком, чиї реліквії бачив два роки тому в Церкві в Тренто. Про старе звинувачення проти євреїв, нібито вживають християнську кров у роботі Кляйнпаула, який бачить у цих передбачуваних жертв відроджених, якщо так можна висловитися, Рятівників ».
«Цей потік думок містить деяку зв'язок з темою, яку ми обговорювали до того, як Ви забули латинське слово».
"Ви праві. Я тепер думаю про статтю в італійському журналі, який я нещодавно читав. С. Огастін сказав по відношенню до жінок« Що Ви можете зробити з цим? ».
Я чекав.
"Тепер я думаю про дещо, що звичайно не має ніякого зв'язку з темою».
«О, будь ласка, утримайтеся від критики».
«О, я знаю. Згадав привабливого немолодого джентльмена якого зустрів на минулого тижня. Він був дійсно оригінальним типом, нагадував велику хижу птицю. Його ім'я, якщо Вам цікаво, Бенедикт ».
«Добре, Ви перераховуєте отців Церкви, Симона, Огастіна, Бенедикта. Я вважаю, що був отець Церкви на ім'я оригіна. Крім того, троє з них мають імена, схожими з ім'ям Паул, що вказують на прізвище Кляйнпаул ».
«Тепер думаю про Святого Януарія і його чудовою крові - знаходжу, що думки змінюються механічно».
«Зупиніться на мить, обидва і Януарій і Огастін мають відношення до календаря. Ви згадуєте чудову кров? »
«Хіба Ви не знаєте про це? Кров Святого Януарія зберігається в посудині в церкві Неаполя. У певний свято відбувається диво - вона стає рідкою. Люди давно ламають голову над цим дивом і дуже хвилюються, якщо розрідження крові затримується, як трапилося одного разу. Генерал або Гарібальді, якщо я не помиляюся, тоді відвів священика в бік і зі значимим жестом висловив надію, що диво станеться. І воно сталося ».
«Добре, що ще згадується? Чому Ви вагаєтесь? ».
«Дещо справді приходить на розум ... але це - надто відверте запитання, щоб говорити про нього ... крім того, я не бачу ніякого зв'язку і ніякої потреби говорити це».
«Для мене важливий зв'язок. Звичайно, не можу змусити Вас, говорити про те, що неприємно, але тоді Ви не можете вимагати, щоб я говорив Вам чому Ви забули слово «aliquis».
«Ви так думаєте? Добре, раптово подумав про жінку, від якої я міг отримати звістку неприємне для нас двох ».
«Те, що у неї випав цикл?»
«Як Ви могли це передбачити?»
«Це зовсім неважко. Ви мене до цього підготували давно. Тільки подумайте про Святих, пов'язаних з календарем, зріджування крові в деякий день, хвилювання, якщо це не відбудеться. Дійсно Ви згадав диво Януарія, як натяк на цикл жіночого організму ».
«Це відбулося без мого відома. І Ви справді вважаєте, що я не зміг згадати слово «aliquis» через це хвилюючого очікування? »
«Абсолютно впевнений. Ваші асоціації з ліквідацією та рідиною, і до того той факт, що Святий Саймон пов'язаний з дитиною, зайві тому підтвердження ».
«Будь ласка, зупиніться! Я сподіваюся, Ви не належите до цього серйозно. Однак, зізнаюся ця леді італійка і я відвідав разом з нею Неаполь. Але не могло ж це збігтися? ».
«Навіть якщо погодиться з Вами, що все це збіги, то кожен раз, аналізуючи, Ви буде стикатися з такими збігами».
У Фрейда, за його словами, була вагома причина цінувати бесіду з цією людиною. По-перше, тому, що він використовував джерело дослідження, раніше недоступний. По-друге, тому, що більшість спостережень психічних відхилень він проводив на невротичних пацієнтах, чиї проблеми могли бути обумовлені неврозами. Ця ж людина не був обтяжений неврозом і процес забування у нього схожий з процесами забування в інших людей.
Аналіз пояснює випадок забування іноземного слова і підтверджує принцип, згідно, яким наявність замінюють спогадів при забуванні іноземних слів відбувається при наявності неприємних асоціацій. [[2]]
У своєму «Вступі до психоаналізу» Фрейд також продовжує розвивати ідею забування, приводячи особистий приклад. Він не міг згадати назву моравського міста Бізенц. Причиною було співзвуччя назви з палаццо Бізенці в Орвієто, де автор колись жив. Забування іноземного назви обумовлено відмовою пам'яті згадати те, що пов'язане з неприємними відчуттями. [[3]]
Намір уникнути невдоволення, джерелом якого служать пам'ять або інші психічні акти, психічне втеча від незадоволення визнається як кінцевий мотив не тільки для забування імен і назв, а й для багатьох інших помилкових дій.
Глава 2. Механізм внутрішнього протиріччя при забуванні іноземних слів
У цьому наочному прикладі хвилювання чоловіки походить від потоку думок, який був перерваний, але чий зміст не мало ніякого відношення до самої теми розмови.
Переважна тема, що спалахнула в голові співрозмовника Фрейда, могла стати усвідомленою думкою, але перетворилася на хвилювання. В результаті їм було забуте слово з віршованій рядки.
Цей процес можна розглянути наступним чином: мовець шкодував про той факт, що його покоління людей позбулося своїх прав, і подібно Дідо, він віщував, що нове покоління помститься гнобителів. У цей момент він був перерваний суперечить думкою: «Чи дійсно він бажає потомства, цього нового покоління?» Адже, це не так.
Він виявляється в скрутному становищі. Протиріччя відбувається з придушуються джерел і походить від думок, які сприяють зниженню уваги.
Так, Фрейд виводить і другий механізм забування іноземних слів, а саме хвилювання від внутрішнього протиріччя. [[4]]
Пригнічення неприємних думок і почуттів згідно з Фрейдом є одним з механізмів психологічного захисту. На відміну від заперечення, пригнічення характеризується тиском на власне «Я», і його імпульси. Неприємні визнання самому собі просто витісняються зі сфери свідомого, не впливають на реальне поводження.
Висновок
Видатний учений психолог Зигмунд Фрейд - автор теорії психоаналізу деякі зі своїх робіт присвячував вивченню механізмів підсвідомого в психіці людини. Зокрема його цікавили питання виникнення помилок у мовленні та письмі людей, яке воно всцесело відносив до сфери несвідомого. Проте, не дивлячись на це Фрейд за допомогою бесід та навідних запитань легко відкривав для себе і для самої людини, допустив помилку, її природу.
Так, вивчаючи механізм забування іноземних слів він виділив два принципи - перший з яких наявність замінюють спогадів при забуванні іноземних слів, а другий - внутрішньо протиріччя, що приводить до забування.
Для обгрунтування власних доводів Фрейд наводить приклади з особистого досвіду і бесіду зі свої старим знайомим, який не міг згадати латинське слово. У момент виголошення фразу цією людиною, в його голові зародилася думка, яка проте була витіснена інший, і перетворилася в хвилювання, яке зумовило заміну правильного слова на інше іноземне слово. Також прихована думка співрозмовника Фрейда викликала в його підсвідомості внутрішній конфлікт, протиріччя, яке і призвело в кінцевому рахунку до забування.
Таким чином, Зигмунд рейд зробив прорив у теорії забування іноземних слів і зробив значний внесок у розумінні механізму забування, яким користуються сучасні психологи, не зважаючи не деякі протиріччя в теорії психоаналізу.
Список джерел літератури
1. Sigmund Freud. The Psychopathology of Everyday Life (1901). WW Norton & Company; New Ed edition, 2005 - 395 с.
2. Зигмунд Фрейд. Психопатологія повсякденного життя. -: Азбука-Класика, 2006 -224 с.
3. Зигмунд Фрейд. Вступ до психоаналізу. Лекції. - М: СТД, 2006 -608 с.
4. Зигмунд Фрейд. Психологія мас і аналіз людського «Я». - М: Абетка, 2008 - 192 с.
[1] Sigmund Freud. The Psychopathology of Everyday Life (1901). WW Norton & Company; New Ed edition, 2005 - 395 с.
[2] Зигмунд Фрейд. Психопатологія повсякденного життя. -М: Азбука-Класика, 2006 -224 с.
[3] Зигмунд Фрейд. Вступ до психоаналізу. Лекції. - М: СТД, 2006 -608 с.
[4] Зигмунд Фрейд. Психологія мас і аналіз людського «Я». - М: Абетка, 2008 - 192 с.