Міністерство освіти і науки України

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
Кафедра металевих і дерев'яних конструкцій

Реферат на тему

«Закон про генеральну схему планування території України»

Виконав
Студент МО-12
Ісаков А. В.
Харків
План
Введення.
1. Завдання, що визначають необхідність розробки і прийняття Закону про генеральну схему планування території України.
2. Загальні відомості про зміст та структуру Закону.
3. Короткий виклад розділів Закону «Про генеральну схему планування території України»
3.1. Розділ «Загальні положення»
3.2. Розділ «Стан використання території України».
3.3. Розділ «Напрямки використання території України».
3.4. Розділ «Реалізація Генеральної схеми».
4. Контроль над ходом виконання Закону.
Висновок.
Список використаної літератури.
Додаток. Генеральна схема планування території України. Планувальна структура та види переважного використання території.

Введення
Закон «Про генеральну схему планування території України» був прийнятий у лютому 2002 року [1]. Прийняттю цього закону передувала дуже велика підготовча робота по опису території Україні. У цій роботі взяли участь співробітники 13 міністерств, а також вчені та фахівці близько 40 інститутів [2]. На розробку проекту було витрачено 1,5 мільйона гривень. У результаті був створений документ, що відображає існуюче в даний час становище щодо використання території України та її природних багатств, розкриті недоліки в цій сфері, визначені перспективні напрямки розвитку території України на період до 2020 року. У процесі досліджень розглянуті такі сфери діяльності, як промисловість, сільське господарство, транспорт, екологічна мережа, туризм, відпочинок і т.д. За наявними відомостями, при підготовці законопроекту враховувалося більше 250 факторів - рельєф, корисні копалини, геологічна структура, клімат і багато інших [2]. На підставі отриманих матеріалів були зроблені висновки, де і що можна будувати і розвивати, а де - навпаки, згортати. У результаті вся територія України була розділена на зони, при цьому в Законі визначено, як слід розвивати кожну зону.
1. Завдання, що визначають необхідність розробки і прийняття закону про генеральну схему планування території України
Відзначимо, що люди здавна займалися описом територій, на яких вони проживали. Наприклад, перші описи земель в Росії з'явилися в IX столітті [3]. Вони стосувалися головним чином монастирських і церковних земель і служили підставою для наділення духовенства майном, зокрема, землею.
У період найбільш динамічного розвитку господарських відносин у Західній Європі і в Росії опис земель мало наступні основні цілі:
1) юридичну - визначення та зміцнення формальними юридичними законами меж земельних володінь;
2) сільськогосподарську - усунення незручних умов землекористування (черезсмужжя, сильна звивистість кордонів тощо);
3) фінансову - визначення прибутковості володінь для обчислення податку на основі докладної зйомки і оцінки угідь.
Як випливає з матеріалів, які додаються до закону «Про генеральну схему планування території України», необхідність розробки цього документа визначалася наступними завданнями:
Ø виконати аналіз стану використання території України;
Ø визначити основні напрями використання території України;
Ø виробити пропозиції щодо реалізації Генеральної схеми.
Важливо зазначити, що Генеральна схема розроблена відповідно до законів України та іншими нормативно-правовими актами з питань використання територій з урахуванням економічних, географічних, історичних, екологічних, демографічних особливостей регіонів.
Положення Закону про Генеральну схему відповідають принципам заключних документів Конференції Організації Об'єднаних Націй про розвиток населених пунктів та відповідним рекомендаціям Європейської економічної комісії ООН та Ради Європи.
2. Загальні відомості про зміст та структуру Закону
Прийнятий документ містить текстову і графічну частину. За своєю структурою Закон складається з чотирьох розділів (текстова частина) і тридцяти карт (графічна частина). Розділи мають такі назви:
Розділ I. Загальне положення.
Розділ II. Стан використання території України.
Розділ III. Напрямки використання території України.
Розділ IV. Реалізація Генеральної схеми.
Розглянемо послідовно зміст кожного з цих розділів.
3. Короткий виклад розділів Закону «Про генеральну схему планування території України»
3.1. Розділ «Загальні положення»
У розділі "Загальне положення» пояснюється призначення Закону про генеральну схему планування території України.
У Законі «Про генеральну схему планування території України» дано таке визначення [1]: «Генеральна схема планування території України визначає пріоритети та концептуальні вирішення планування та використання території країни, вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі ».
Таким чином, Генеральна схема є основоположним документом, що визначає майбутнє території Україні. За словами Юрія Палеха, керівника базового центру геоінформаційних систем ДНДІ проектування міст «Дiпромiсто», одного з розробників Генеральної схеми, «Генеральна схема - це регламентуючий документ, а не забороняє або дозволяє» [2].
3.2. Розділ «Стан використання території України»
У цьому розділі розглянуті наступні питання:
1) оцінка стану території України у промисловому й сільськогосподарському секторах економіки;
2) оцінка санітарно-епідемічного та е. гінекологічного стану території та рівня природно-техногенної безпеки;
3) оцінка стану і розвитку населених пунктів.
Розробники документа відзначили наявність великих диспропорцій при освоєнні територій у промисловому й сільськогосподарському секторах економіки. Диспропорції, зокрема, характеризуються:
- Значними площами та низькою щільністю забудови виробничих територій;
- Нераціональним розміщенням виробничих та житлових територій;
- Наявністю значних територій, використання яких законодавчо обмежується (територія радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, санітарно-захисні та охоронні зони підприємств промисловості, транспорту і зв'язку);
- Територіальним невідповідністю розміщення водоємних виробництв місцевим водним ресурсам.
Відзначено високий рівень забруднення навколишнього природного середовища багатьох регіонів і наявність надлишкової техногенного навантаження на навколишнє середовище, тобто промислові об'єкти чинять негативний вплив на природу.
До недоліків функціонування систем розселення відносяться, зокрема:
- Неузгодженість соціального, економічного, містобудівного та екологічного аспектів розвитку населених пунктів та прилеглих територій;
- Надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах;
- Сповільнений розвиток більшості середніх і малих міст, селищ і сіл;
- Недостатній рівень розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів.
У заключній частині розділу зроблено висновок про те, що основною причиною цих недоліків є відсутність науково обгрунтованої загальнодержавної стратегії ефективного використання території країни.
3.3. Розділ «Основні напрями використання території України»
Прийнятий Закон про Генеральну схему має велике значення тому, що у ньому визначені основні напрямки розвитку території України.
У цьому розділі зазначено, що соціально-економічного розвитку Україна сприяє досить велика кількість передумов, зокрема:
- Вигідне геополітичне розташування в центрі Європи;
- Досить сприятливі природно-кліматичні умови;
- Якісний стан та висока продуктивність земельних угідь;
- Значні запаси мінеральних ресурсів;
- Розвинений інтелектуальний та науково-технічний потенціал;
- Розвинена мережа населених пунктів;
- Наявність територій з високим потенціалом соціально-економічного розвитку;
- Розвинена інженерно-транспортна інфраструктура та значна її щільність.
У цьому розділі запропоновано всі території визначати за видами переважного використання.
Запропонована наступна схема розподілу територій (див. Додаток):
1) території з інтенсивною, переважно промисловою, міською житловою та громадською забудовою (зона урбанізації), в тому числі:
- З критичним рівнем виробничо-містобудівного освоєння (центральна частина Донбас, міста з населенням більше 500 тис. осіб, а також міста Севастополь, Сімферополь та Херсон, їх приміські зони);
- З високим рівнем виробничо-містобудівного освоєння (приміські зони Києва, Черкас, Чернігова, Житомира, Вінниці, Полтави, Сум і Кіровограда, райони, які оточують центральну частину Донбасу);
- Із середнім рівнем виробничо-містобудівного освоєння (Красноперекопський, Керченський промислові райони Автономної Республіки Крим, Нікопольський марганцеворудний басейн та Західний Донбас; території, які прилягають до обласних центрів і розвиненим промисловим центрам з населенням більше 50 тис. осіб);
2) території переважно агропромислового виробництва та сільської забудови (зона сільського господарства);
3) території та об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, водно-болотні угіддя, землі водного фонду, рекреаційного та оздоровчого призначення, інші природні території, важливі для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (зона національної екологічної мережі);
4) території (зони) радіаційного забруднення, в тому числі відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю.
Передбачається на територіях:
1) зони урбанізації, в тому числі:
- З критичним рівнем виробничо-містобудівного освоєння - жорстке регулювання містобудівного розвитку з першочерговою реструктуризацією економічної бази та екологічним оздоровленням територій;
- З високим рівнем виробничо-містобудівного освоєння - регулювання містобудівного розвитку з модернізацією економічної бази та екологічним оздоровленням територій;
- Із середнім рівнем виробничо-містобудівного освоєння - регламентація містобудівного розвитку із стимулюванням розбудови сучасної економічної бази та стабілізацією техногенних навантажень;
2) зони сільського господарства - забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу та сільських населених пунктів, створення нових робочих місць шляхом організації малих підприємств з переробки сільськогосподарської;
3) зони радіаційного забруднення, в тому числі:
- Відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення - заборона всіх видів господарської діяльності, забезпечення дотримання суворого природоохоронного режиму та безумовного відселення жителів;
- Посиленого радіологічного контролю - заборона будівництва нових та розширення діючих екологічно небезпечних підприємств, впровадження обмеження на будівництво закладів відпочинку.
Таким чином, вся територія України поділена на зони, для кожної зони визначені напрямки її розвитку.
У цьому ж розділі визначено напрями вдосконалення систем розселення з метою розвитку населених пунктів відповідно до соціальних стандартів проживання.
Наприклад, для міст Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Львова необхідно ефективне використання потужного соціально-економічного потенціалу та переваг географічного положення з їх розвитком як центрів господарської активності. Для малих міст і селищ, які є центрами сільськогосподарських районів, необхідно розвиток соціально-економічного потенціалу, пов'язаного з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва та сільського населення. Для сіл необхідне створення умов для продуктивної зайнятості та збільшення доходів сільського населення, необхідно забезпечити їх дорогами та мережами водо-, газо-та енергопостачання.
У розділі вказані території, розвиток яких потребує державної підтримки. До них відносяться території, що мають особливу господарську, екологічну, наукову, естетичну цінність. Це, зокрема, території з критичним рівнем виробничо-містобудівник-ного освоєння та природно-техногенної небезпеки і низьким рівнем забезпеченості природними ресурсами - території Донбасу, території міст з населенням більше 500 тис. чоловік (Києва, Харкова та ін), а також Севастополя, Сімферополя та деяких інших.
Визначено напрями розвитку соціальної інфраструктури. У Законі записано, що «з метою забезпечення громадян житлом і соціально-культурним обслуговуванням відповідно до гарантованими державою соціальними стандартами» необхідно «нарощування обсягу житлового будівництва з підвищенням його якості та показника середньої житлової забезпеченості», «розвиток мережі закладів та установ у сфері охорони здоров'я, освіти, культури ».
Приділено увагу розвитку інженерно-транспортної інфраструктури.
Зокрема, в Законі записано:
«З метою задоволення потреб населення і економіки в пасажиро - і вантажоперевезеннях, у водних та енергетичних ресурсах забезпечити:
- Ефективне використання потужного транзитного потенціалу країни з інтеграцією її транспортного комплексу в європейську та світову транспортно-комунікаційну систему;
- Створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, яке буде забезпечувати зв'язок головних науково-виробничих і соціально-культурних центрів України з іншими країнами та стимулюватиме розвиток територій, прилеглих до цих транспортних коридорів;
- Будівництво транспортних обходів міст з населенням більше 500 тис. чоловік;
- Інтенсивний розвиток швидкісних видів електротранспорту, організацію швидкісного руху пасажирських поїздів з інтеграцією мережі залізниць і автомобільних доріг України до європейської системи швидкісних магістралей ».
У Законі визначено напрями щодо формування національної екологічної мережі як складової частини Всеєвропейської екологічної мережі. Виділимо деякі з цих напрямів:
а) створення об'єктів природно-заповідного фонду на територіях, які відповідають умовам забезпечення охорони особливо цінних природних комплексів та об'єктів;
б) збільшення площі існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
в) збереження природних ландшафтів на ділянках, які мають історико-культурну цінність;
г) консервації деградованих і забруднених земель з наступною їх натуралізацією;
д) екологічно доцільне збільшення площі лісів.
3.4. Розділ «Реалізація Генеральної схеми»
У розділі «Реалізація Генеральної схеми» наведено етапи реалізації Генеральної схеми.
Реалізація Генеральної схеми розрахована на два етапи: 2001 - 2010 і 2011 - 2020 роки.
Наведено конкретні заходи, які передбачається провести на кожному етапі.
Наприклад, на першому етапі передбачається вдосконалення законодавчого, наукового, інформаційного, проектного, організаційного забезпечення планування території на загальнодержавному рівні.
На другому етапі передбачається здійснення заходів щодо планування території відповідно до дозволами Генеральної схеми та проведення моніторингу її реалізації.
У Законі визначено також механізми забезпечення реалізації Генеральної схеми.
У документі записано, що «реалізація Генеральної схеми забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством».
З метою забезпечення реалізації Генеральної схеми поставлені завдання перед Кабінетом Міністрів України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури виконує наступні задачі:
Ø проводить моніторинг реалізації Генеральної схеми;
Ø забезпечує підготовку проекту щорічної доповіді про стан реалізації Генеральної схеми та пропозицій про внесення в цю схему необхідних змін і дає їх Кабінету Міністрів України для прийняття відповідних рішень;
Ø визначає першочергові заходи щодо планування території з проведенням оцінки результатів їх виконання та вартості та необхідні кошти при підготовці проекту Державного бюджету України на наступний рік;
Ø готує пропозиції щодо розробки схем планування окремих частин території України і дає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;
Ø погоджує в установленому порядку нормативно-правові акти, які приймаються іншими центральними органами виконавчої влади, з питань, які стосуються планування та регулювання використання територій.
4. Контроль над ходом виконання Закону
Сергій Гудим, автор статті «Карту бито», розміщеної у рубриці «Держава та економіка» в газеті «Бізнес», зазначає: «Керувати розробкою планів, судячи з усього, буде Держкомітет будівництва і архітектури. У Законі посилання на нього немає, але саме він є "уповноваженим органом центральної влади з питань будівництва та архітектури" »[2].
Висновок
Реалізація запропонованої в законі Генеральної схеми дозволить ефективно використовувати територію Україну, її надра і водні ресурси, промислові та сільськогосподарські об'єкти, а також підвищити життєвий рівень населення.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про генеральну схему планування території України». Київ, 7 лютого 2002 року.
2. Гудим С. Карта біта. Газета «Бізнес» № 7 (474), 18 лютого 2002 року.
3. Правові основи і менеджмент земельного ринку. Навчально-методичний посібник. М., МосГУГК.-1996.

Додаток
Генеральна схема планування території України. Планувальна структура та види переважного використання території

Функціональні зони:
	зона сільського господарства
	природно-заповідний фонд і курортно-рекреаційні зони
	урбанізовані території із середнім рівнем виробничо-містобудівного освоєння
	урбанізовані території з високим рівнем виробничо-містобудівного освоєння
	урбанізовані території з критичним рівнем виробничо-містобудівного освоєння
	території відчуження і безумовного відселення
Проблемні ареали:
З графічних матеріалів до закону