МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
Пермського державного технічного університету
Лисьвенському ФІЛІЯ
Контрольна робота
на уроках: «Введення в педагогічну діяльність»
за темою «Загальні уявлення про педагогічну діяльність»
Лисьва
2008
Зміст
Введення
1. Педагогічна діяльність як суспільне явище. Поняття педагогічної діяльності
2. Основні компоненти, що складають структуру педагогічної діяльності
3. Функції педагогічної діяльності
4. Цілі педагогічної діяльності
5. Педагогічна діяльність у педагогічній системі
6. Поняття педагогічної системи. Її структура. Ієрархія педагогічних систем
7. Структура педагогічної системи
Висновок
Список літератури
Введення
Сенс педагогічної професії виявляється в діяльності, яку здійснюють її представники і яка називається педагогічною. Вона являє собою особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на передачу від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.
Очевидно, що цю діяльність здійснюють не лише педагоги, а й батьки, громадські організації, керівники підприємств та установ, виробничі та інші групи, а також певною мірою засоби масової інформації. Однак у першому випадку ця діяльність - професійна, а в другому - загальнопедагогічна, яке вільно або мимоволі здійснює кожна людина і по відношенню до самого себе, займаючись самоосвітою і самовихованням. Педагогічна діяльність як професійна має місце в спеціально організованих суспільством освітніх установах: дошкільних закладах, школах, професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, закладах додаткової освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки.
Для проникнення в сутність педагогічної діяльності необхідно звернутися до аналізу її будівлі, яку можна представити як єдність мети, мотивів, дій (операцій), результату. Системоутворюючою характеристикою діяльності, у тому числі і педагогічної, є мета (А. Н. Леонтьєв).
Мета педагогічної діяльності пов'язана з реалізацією мети виховання, яка і сьогодні багатьма розглядається як що йде з глибини століть загальнолюдський ідеал гармонійно розвиненої особистості. Ця загальна стратегічна мета досягається рішенням конкретизованих завдань навчання і виховання за різними напрямками.
1. Педагогічна діяльність як суспільне явище. Поняття педагогічної діяльності
У світі існує безліч професій, і всі вони відрізняються один від одного тією діяльністю, яку здійснюють.
Отже, педагогічна діяльність (далі - ПД) - особливий вид суспільно корисної діяльності дорослих людей, свідомо направленої на підготовку підростаючого покоління до життя у відповідності з економічними, політичними, моральними, естетичними та іншими цілями суспільства.
ПД є свідоме втручання дорослих людей в об'єктивно-закономірний суспільно-історичний процес виховання дітей.
Мета цього втручання - перетворення людської природи в «розвинену специфічну робочу силу» (К. Маркс), підготовка члена суспільства.
ПД організовує об'єктивний процес виховання, прискорює і покращує підготовку дітей до життя, тому що вона (ПД) озброєна:
o педагогічною теорією (теоретичними знаннями);
o педагогічним досвідом (практичним досвідом);
o системою спеціальних установ.
Коротко охарактеризуємо роль педагогічної теорії в ПД. ПД спирається на наукову педагогічну теорію, яка займається вивченням:
o законів виховання;
o виховного впливу життєвих умов;
o їх вимог до людини.
Тим самим наукова педагогічна теорія озброює педагогічну діяльність достовірними знаннями, допомагає їй стати глибоко усвідомленою, ефективної, здатної до вирішення виникаючих протиріч.
2. Основні компоненти, що складають структуру педагогічної діяльності
Структура - це взаєморозташування і зв'язок складових частин чого-небудь; будова, пристрій.
Початковий компонент педагогічної діяльності - знання педагогом потреб, тенденцій суспільного розвитку, основних вимог, що пред'являються до людини (тобто вчитель має знати, яку людину треба виховувати для суспільства).
Другий компонент ПД - різноманітні наукові знання, вміння, навички (ЗУН), накопичені людиною в області виробництва, культури, суспільних відносин, які в узагальненому вигляді передаються підростаючим поколінням. У результаті освоєння цих основ у людини формується усвідомлене ставлення до життя - світогляд.
Третій компонент ПД - власне педагогічні знання, виховний досвід, майстерність, інтуїція.
Четвертий компонент ПД - найвища громадянська, моральна, естетична, екологічна та ін культура її носія.
Професор Н.В. Кузьміна в структуру ПД включає наступні компоненти, розглядаючи ПД як цикл етапів педагогічного управління:
o гностичний;
o проектувально-цільовий;
o конструктивний;
o організаційний;
o комунікативний.
3. Функції педагогічної діяльності
1. Передача знань, умінь і навичок (ЗУН), формування на цій основі світогляду у вихованців.
2. Розвиток інтелектуальних сил і здібностей підростаючого покоління, емоційно-вольової та дієво-практичної сфер.
3. Формування моральної поведінки учнів на основі свідомого засвоєння моральних принципів і навичок поведінки в суспільстві.
4. Формування естетичного ставлення до дійсності (вчити розпізнавати прекрасне й потворне, відстоювати прекрасне).
5. Зміцнення здоров'я дітей, розвиток їх фізичних сил і здібностей.
Всі ці функції ПД взаємопов'язані. Передача дитині ЗУН, організація його різноманітної діяльності закономірно тягне за собою розвиток його сутнісних сил, потреб, здібностей, обдарувань. Функції ПД спрямовані на формування різнобічно розвиненої особистості учнів.
4. Цілі педагогічної діяльності
Центральною ланкою будь-якої педагогічної діяльності є мети виховання дитячої особистості. Мета - це передбачення бажаного, можливого кінцевого результату діяльності.
Педагогічна мета відображає в собі філософські, економічні, моральні, правові, естетичні, біологічні уявлення суспільства про скоєний людину та її призначення в житті суспільства.
Значить, цілі роботи вчителя визначаються суспільством, тобто вчитель не вільний у виборі кінцевих результатів своєї праці.
Але конкретні завдання, які виходять з мети, вчитель повинен висувати сам, погодившись з педагогічними умовами. Діяльність вчителя - завжди творча діяльність з управління іншою діяльністю - діяльністю учнів. При цьому вчитель повинен вибудовувати логіку своєї діяльності з опорою на потреби та інтереси вихованця і перетворювати їх в задані суспільством мети навчально-виховної роботи.
В якості мети-ідеалу зазвичай виступає ідея всебічного розвитку всіх сутнісних сил людської особистості, її можливо повна фізична, інтелектуальна і духовно-моральна самореалізація; нескінченне вдосконалення людини і суспільства на цій основі.
5. Педагогічна діяльність у педагогічній системі
Своєрідне трактування поняття педагогічної діяльності дає Л.Ф. Спірін, професор Подільського державного педагогічного університету, поділяючи погляди на діяльність таких видатних вчених, як С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Н.В. Кузьміна, П.С. Граве, О.А. Конопкін, І.С. Ладенко, Г.Л. Павличкові, В.П. Симонов. Їх погляди дозволяють розглядати діяльність вчителя як в аспекті методологічного розуміння діяльності людини взагалі, так і в вузькопрофесійному її розумінні.
Звернімося ще раз до аналізу понять «людська діяльність» і «педагогічна діяльність».
Під «діяльністю» розуміється активність індивіда (суб'єкта), спрямована на зміну світу, на виробництво або породження певного об'єктивувати продукту матеріальної або духовної культури.
І.П. Подласий визначає поняття діяльності як «розмаїття занять людини; все те, що він робить».
Функціональної клітинкою, одиницею діяльності, психологи називають дію, тобто якийсь окремий акт, вчинок людини.
Ці акти - дії чи вчинки - засновані на тих чи інших спонукань або мотиви і спрямовані на певну мету. Психологами доведено, що цілеспрямованість діяльності позначає її усвідомленість.
І оскільки в різних умовах мета може бути досягнута різними способами і засобами, дія виступає як рішення задачі.
Авторитетні психологи неодноразово підкреслювали, що весь хід людської діяльності обумовлений перш за все об'єктивною логікою завдань, у вирішення яких включається людина, а будова діяльності - співвідношенням цих завдань.
Діяльність людини, і педагога в тому числі, розкривається як ієрархія завдань різної труднощі. При цьому образ - мета дій більш високого порядку детермінує (причинно зумовлює) цілі дій більш низького порядку. Наприклад, мета вчителя - сформувати моральну поведінку учня. Для цього він здійснює багато різних дій, дотримуючись їх певну ієрархію.
Цю точку зору на діяльність поділяють такі вчені, як О.М. Леонтьєв, В.Ф. Ломов, Н.В. Кузьміна, А.В. Петровський, М.М. Фрідман, В.П. Беспалько, В.П. Симонов, Л.Ф. Спірін та ін Дана точка зору вчених на діяльність дозволяє і педагогічну діяльність розглядати як усвідомлення та вирішення професійних завдань у педагогічній системі.
6. Поняття педагогічної системи. Її структура. Ієрархія педагогічних систем
Кожному відомо, що процес освіти і виховання відбувається в різноманітних об'єднаннях людей: у сім'ї, в шкільному класі, в студіях і гуртках, у неформальних групах.
Ці об'єднання - суть соціальні системи. Використовуючи поняття «педагогічна система», можна відобразити і узагальнити в ньому різні організації вихователів і вихованців, вчителів та учнів.
Педагогічна система (далі - ПС) - безліч взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і навчання підростаючих поколінь і дорослих людей.
Структурні компоненти - обов'язкові та постійні компоненти ПС: суб'єкт діяльності, суб'єкт-об'єкт діяльності, їх взаємини.
Функціональні компоненти мінливі в різних ПС: мета, зміст, способи, засоби, організаційні форми діяльності.
Такий системний підхід дає можливість цілісно (у взаємозв'язку) вивчати, планувати і організовувати різні об'єднання людей з позицій їх взаємодії, розкривати зв'язку управління.
Можна вважати, що ПС виникає тоді, коли з'являється потреба у вихованні, освіті та навчанні будь-яких груп людей.
При цьому ПС являє собою складну, безперервно змінюється соціальну систему управління, в якій вирішуються освітньо-виховні завдання і досягаються педагогічні цілі.
Нижче представлена існуюча певна ієрархія педагогічних систем.
Великі ПС освіти країни (система вищої та середньої спеціальної освіти) підпорядковують собі середні ПС, наприклад державні та приватні школи, позашкільні установи. Ті, у свою чергу, підпорядковують собі малі ПС: класи, навчальні групи, учнівські виробничі ланки та бригади, гуртки, секції, групи за інтересами.
Малі ПС включають в себе учнів, педагогів, батьків, які безпосередньо беруть участь у виховному процесі.
«У малих педсістемах вихователі і виховуваних взаємодіють безпосередньо. Їх цивільні та дидактичні відносини реалізуються в повсякденному спілкуванні.
Педагоги керують навчальним процесом у підсистемах, беруть участь в організації різних об'єднань школярів, будують доцільні (або не дуже доцільні) виховні відносини, які сприяють чи позитивному становленню учнів, формуванню та закріпленню позитивних рис характеру та форм поведінки, що відображають відповідний рівень потребностно-мотиваційного плану особистості ; або стимулюють формування відхиляється (девіантної) поведінки на тлі часто виникають негативних емоційних станів, що призводять до шкільної дезадаптації. Як правило, діяльність педагога є одним із дієвих способів надання допомоги вихованцям.
Фактором надання педагогічної допомоги є грамотна організація учнів для різних видів навчальної та позанавчальної роботи на основі врахування їх індивідуально-типологічних особливостей »(Л. Ф. Спірін).
7. Структура педагогічної системи
У кожній ПС завжди є дев'ять основних компонентів: мета діяльності, суб'єкт педагогічної діяльності (той, хто керує системою), суб'єкт-об'єкт діяльності (той, ким управляють: дитина, учень, студент), взаємовідносини «суб'єкт - суб'єкт-об'єкт», зміст діяльності, способи діяльності, педагогічні засоби, організаційні форми і результат діяльності. Всі ці компоненти знаходяться у взаємозв'язку і взаємодії.
Кожна з ПС виникає з певними цілями і виконує певні функції. Розглянемо, наприклад, цілі створення малої ПС - спортивної секції: зміцнювати здоров'я учнів, розвивати їх фізичні якості - і великий ПС - педагогічного інституту: професійно навчати людину, щоб він опанував педагогічної спеціальністю.
Рис. 6. Ієрархія педагогічних систем
Значить, ПС розрізняються перш за все своїми цілями. У системі наявності керуючі педсістеми (вчителі, вихователі) і керовані педсістеми (виховуваних).
Зробимо уточнення: кожна особистість вихованця є не тільки об'єктом педагогічної діяльності, але і суб'єктом власної діяльності, саморозвитку, самовиховання. У навчально-виховному процесі школярі беруть участь у конкретних видах діяльності (навчальної, естетичної, трудової, спортивної і т.д.). Саме в них реально здійснюється саморозвиток і формування особистості.
Висновок
Отже, ми розглянули педагогічну діяльність як усвідомлення та вирішення професійних завдань у педагогічній системі.
Мета педагогічної діяльності - явище історичне. Вона розробляється і формується як відображення тенденції соціального розвитку, пред'являючи сукупність вимог до сучасної людини з урахуванням його духовних і природних можливостей. У ній укладені, з одного боку, інтереси і очікування різних соціальних та етнічних груп, а з іншого - потреби й прагнення окремої особистості.
В якості основних об'єктів мети педагогічної діяльності виділяють виховне середовище, діяльність вихованців, виховний колектив та індивідуальні особливості вихованців. Реалізація мети педагогічної діяльності пов'язана з вирішенням таких соціально-педагогічних завдань, як формування виховного середовища, організація діяльності вихованців, створення виховного колективу, розвиток індивідуальності особистості.
Цілі педагогічної діяльності - явище динамічне. І логіка їх розвитку така, що, виникаючи як відображення об'єктивних тенденцій суспільного розвитку і приводячи зміст, форми і методи педагогічної діяльності у відповідність до потреб суспільства, вони складаються в розгорнуту програму поетапного руху до вищої мети - розвитку особистості в гармонії з самою собою і соціумом .
Основною функціональною одиницею, за допомогою якої виявляються всі властивості педагогічної діяльності, є педагогічна дія як єдність цілей і змісту. Поняття про педагогічну дію виражає те загальне, що притаманне всім формам педагогічної діяльності (уроку, екскурсії, індивідуальній бесіді і т.п.), але не зводиться до жодної з них. У той же час педагогічна дія є тим особливим, яке виражає і загальне, і все багатство окремого. Звернення до форм матеріалізації педагогічного дії допомагає показати логіку педагогічної діяльності. Педагогічна дія вчителя спочатку виступає у формі пізнавальної задачі. Спираючись на наявні знання, він теоретично співвідносить кошти, предмет і передбачуваний результат своєї дії.
Список літератури
1. Педагогіка: Учеб. посібник для студ. пед. вузів / За ред. Ю. К. Бабаївської. М., 2001.
2. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів і коледжів / За ред. П. І. Підкасистого. - М., 2005.
3. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів / В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, А.І. Міщенко, Є.М. Шиянов. М., 2000.
Пермського державного технічного університету
Лисьвенському ФІЛІЯ
Контрольна робота
на уроках: «Введення в педагогічну діяльність»
за темою «Загальні уявлення про педагогічну діяльність»
Лисьва
2008
Зміст
Введення
1. Педагогічна діяльність як суспільне явище. Поняття педагогічної діяльності
2. Основні компоненти, що складають структуру педагогічної діяльності
3. Функції педагогічної діяльності
4. Цілі педагогічної діяльності
5. Педагогічна діяльність у педагогічній системі
6. Поняття педагогічної системи. Її структура. Ієрархія педагогічних систем
7. Структура педагогічної системи
Висновок
Список літератури
Введення
Сенс педагогічної професії виявляється в діяльності, яку здійснюють її представники і яка називається педагогічною. Вона являє собою особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на передачу від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.
Очевидно, що цю діяльність здійснюють не лише педагоги, а й батьки, громадські організації, керівники підприємств та установ, виробничі та інші групи, а також певною мірою засоби масової інформації. Однак у першому випадку ця діяльність - професійна, а в другому - загальнопедагогічна, яке вільно або мимоволі здійснює кожна людина і по відношенню до самого себе, займаючись самоосвітою і самовихованням. Педагогічна діяльність як професійна має місце в спеціально організованих суспільством освітніх установах: дошкільних закладах, школах, професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, закладах додаткової освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки.
Для проникнення в сутність педагогічної діяльності необхідно звернутися до аналізу її будівлі, яку можна представити як єдність мети, мотивів, дій (операцій), результату. Системоутворюючою характеристикою діяльності, у тому числі і педагогічної, є мета (А. Н. Леонтьєв).
Мета педагогічної діяльності пов'язана з реалізацією мети виховання, яка і сьогодні багатьма розглядається як що йде з глибини століть загальнолюдський ідеал гармонійно розвиненої особистості. Ця загальна стратегічна мета досягається рішенням конкретизованих завдань навчання і виховання за різними напрямками.
1. Педагогічна діяльність як суспільне явище. Поняття педагогічної діяльності
У світі існує безліч професій, і всі вони відрізняються один від одного тією діяльністю, яку здійснюють.
Отже, педагогічна діяльність (далі - ПД) - особливий вид суспільно корисної діяльності дорослих людей, свідомо направленої на підготовку підростаючого покоління до життя у відповідності з економічними, політичними, моральними, естетичними та іншими цілями суспільства.
ПД є свідоме втручання дорослих людей в об'єктивно-закономірний суспільно-історичний процес виховання дітей.
Мета цього втручання - перетворення людської природи в «розвинену специфічну робочу силу» (К. Маркс), підготовка члена суспільства.
ПД організовує об'єктивний процес виховання, прискорює і покращує підготовку дітей до життя, тому що вона (ПД) озброєна:
o педагогічною теорією (теоретичними знаннями);
o педагогічним досвідом (практичним досвідом);
o системою спеціальних установ.
Коротко охарактеризуємо роль педагогічної теорії в ПД. ПД спирається на наукову педагогічну теорію, яка займається вивченням:
o законів виховання;
o виховного впливу життєвих умов;
o їх вимог до людини.
Тим самим наукова педагогічна теорія озброює педагогічну діяльність достовірними знаннями, допомагає їй стати глибоко усвідомленою, ефективної, здатної до вирішення виникаючих протиріч.
2. Основні компоненти, що складають структуру педагогічної діяльності
Структура - це взаєморозташування і зв'язок складових частин чого-небудь; будова, пристрій.
Початковий компонент педагогічної діяльності - знання педагогом потреб, тенденцій суспільного розвитку, основних вимог, що пред'являються до людини (тобто вчитель має знати, яку людину треба виховувати для суспільства).
Другий компонент ПД - різноманітні наукові знання, вміння, навички (ЗУН), накопичені людиною в області виробництва, культури, суспільних відносин, які в узагальненому вигляді передаються підростаючим поколінням. У результаті освоєння цих основ у людини формується усвідомлене ставлення до життя - світогляд.
Третій компонент ПД - власне педагогічні знання, виховний досвід, майстерність, інтуїція.
Четвертий компонент ПД - найвища громадянська, моральна, естетична, екологічна та ін культура її носія.
Професор Н.В. Кузьміна в структуру ПД включає наступні компоненти, розглядаючи ПД як цикл етапів педагогічного управління:
o гностичний;
o проектувально-цільовий;
o конструктивний;
o організаційний;
o комунікативний.
3. Функції педагогічної діяльності
1. Передача знань, умінь і навичок (ЗУН), формування на цій основі світогляду у вихованців.
2. Розвиток інтелектуальних сил і здібностей підростаючого покоління, емоційно-вольової та дієво-практичної сфер.
3. Формування моральної поведінки учнів на основі свідомого засвоєння моральних принципів і навичок поведінки в суспільстві.
4. Формування естетичного ставлення до дійсності (вчити розпізнавати прекрасне й потворне, відстоювати прекрасне).
5. Зміцнення здоров'я дітей, розвиток їх фізичних сил і здібностей.
Всі ці функції ПД взаємопов'язані. Передача дитині ЗУН, організація його різноманітної діяльності закономірно тягне за собою розвиток його сутнісних сил, потреб, здібностей, обдарувань. Функції ПД спрямовані на формування різнобічно розвиненої особистості учнів.
4. Цілі педагогічної діяльності
Центральною ланкою будь-якої педагогічної діяльності є мети виховання дитячої особистості. Мета - це передбачення бажаного, можливого кінцевого результату діяльності.
Педагогічна мета відображає в собі філософські, економічні, моральні, правові, естетичні, біологічні уявлення суспільства про скоєний людину та її призначення в житті суспільства.
Значить, цілі роботи вчителя визначаються суспільством, тобто вчитель не вільний у виборі кінцевих результатів своєї праці.
Але конкретні завдання, які виходять з мети, вчитель повинен висувати сам, погодившись з педагогічними умовами. Діяльність вчителя - завжди творча діяльність з управління іншою діяльністю - діяльністю учнів. При цьому вчитель повинен вибудовувати логіку своєї діяльності з опорою на потреби та інтереси вихованця і перетворювати їх в задані суспільством мети навчально-виховної роботи.
В якості мети-ідеалу зазвичай виступає ідея всебічного розвитку всіх сутнісних сил людської особистості, її можливо повна фізична, інтелектуальна і духовно-моральна самореалізація; нескінченне вдосконалення людини і суспільства на цій основі.
5. Педагогічна діяльність у педагогічній системі
Своєрідне трактування поняття педагогічної діяльності дає Л.Ф. Спірін, професор Подільського державного педагогічного університету, поділяючи погляди на діяльність таких видатних вчених, як С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Н.В. Кузьміна, П.С. Граве, О.А. Конопкін, І.С. Ладенко, Г.Л. Павличкові, В.П. Симонов. Їх погляди дозволяють розглядати діяльність вчителя як в аспекті методологічного розуміння діяльності людини взагалі, так і в вузькопрофесійному її розумінні.
Звернімося ще раз до аналізу понять «людська діяльність» і «педагогічна діяльність».
Під «діяльністю» розуміється активність індивіда (суб'єкта), спрямована на зміну світу, на виробництво або породження певного об'єктивувати продукту матеріальної або духовної культури.
І.П. Подласий визначає поняття діяльності як «розмаїття занять людини; все те, що він робить».
Функціональної клітинкою, одиницею діяльності, психологи називають дію, тобто якийсь окремий акт, вчинок людини.
Ці акти - дії чи вчинки - засновані на тих чи інших спонукань або мотиви і спрямовані на певну мету. Психологами доведено, що цілеспрямованість діяльності позначає її усвідомленість.
І оскільки в різних умовах мета може бути досягнута різними способами і засобами, дія виступає як рішення задачі.
Авторитетні психологи неодноразово підкреслювали, що весь хід людської діяльності обумовлений перш за все об'єктивною логікою завдань, у вирішення яких включається людина, а будова діяльності - співвідношенням цих завдань.
Діяльність людини, і педагога в тому числі, розкривається як ієрархія завдань різної труднощі. При цьому образ - мета дій більш високого порядку детермінує (причинно зумовлює) цілі дій більш низького порядку. Наприклад, мета вчителя - сформувати моральну поведінку учня. Для цього він здійснює багато різних дій, дотримуючись їх певну ієрархію.
Цю точку зору на діяльність поділяють такі вчені, як О.М. Леонтьєв, В.Ф. Ломов, Н.В. Кузьміна, А.В. Петровський, М.М. Фрідман, В.П. Беспалько, В.П. Симонов, Л.Ф. Спірін та ін Дана точка зору вчених на діяльність дозволяє і педагогічну діяльність розглядати як усвідомлення та вирішення професійних завдань у педагогічній системі.
6. Поняття педагогічної системи. Її структура. Ієрархія педагогічних систем
Кожному відомо, що процес освіти і виховання відбувається в різноманітних об'єднаннях людей: у сім'ї, в шкільному класі, в студіях і гуртках, у неформальних групах.
Ці об'єднання - суть соціальні системи. Використовуючи поняття «педагогічна система», можна відобразити і узагальнити в ньому різні організації вихователів і вихованців, вчителів та учнів.
Педагогічна система (далі - ПС) - безліч взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і навчання підростаючих поколінь і дорослих людей.
Структурні компоненти - обов'язкові та постійні компоненти ПС: суб'єкт діяльності, суб'єкт-об'єкт діяльності, їх взаємини.
Функціональні компоненти мінливі в різних ПС: мета, зміст, способи, засоби, організаційні форми діяльності.
Такий системний підхід дає можливість цілісно (у взаємозв'язку) вивчати, планувати і організовувати різні об'єднання людей з позицій їх взаємодії, розкривати зв'язку управління.
Можна вважати, що ПС виникає тоді, коли з'являється потреба у вихованні, освіті та навчанні будь-яких груп людей.
При цьому ПС являє собою складну, безперервно змінюється соціальну систему управління, в якій вирішуються освітньо-виховні завдання і досягаються педагогічні цілі.
Нижче представлена існуюча певна ієрархія педагогічних систем.
Великі ПС освіти країни (система вищої та середньої спеціальної освіти) підпорядковують собі середні ПС, наприклад державні та приватні школи, позашкільні установи. Ті, у свою чергу, підпорядковують собі малі ПС: класи, навчальні групи, учнівські виробничі ланки та бригади, гуртки, секції, групи за інтересами.
Малі ПС включають в себе учнів, педагогів, батьків, які безпосередньо беруть участь у виховному процесі.
«У малих педсістемах вихователі і виховуваних взаємодіють безпосередньо. Їх цивільні та дидактичні відносини реалізуються в повсякденному спілкуванні.
Педагоги керують навчальним процесом у підсистемах, беруть участь в організації різних об'єднань школярів, будують доцільні (або не дуже доцільні) виховні відносини, які сприяють чи позитивному становленню учнів, формуванню та закріпленню позитивних рис характеру та форм поведінки, що відображають відповідний рівень потребностно-мотиваційного плану особистості ; або стимулюють формування відхиляється (девіантної) поведінки на тлі часто виникають негативних емоційних станів, що призводять до шкільної дезадаптації. Як правило, діяльність педагога є одним із дієвих способів надання допомоги вихованцям.
Фактором надання педагогічної допомоги є грамотна організація учнів для різних видів навчальної та позанавчальної роботи на основі врахування їх індивідуально-типологічних особливостей »(Л. Ф. Спірін).
7. Структура педагогічної системи
У кожній ПС завжди є дев'ять основних компонентів: мета діяльності, суб'єкт педагогічної діяльності (той, хто керує системою), суб'єкт-об'єкт діяльності (той, ким управляють: дитина, учень, студент), взаємовідносини «суб'єкт - суб'єкт-об'єкт», зміст діяльності, способи діяльності, педагогічні засоби, організаційні форми і результат діяльності. Всі ці компоненти знаходяться у взаємозв'язку і взаємодії.
Кожна з ПС виникає з певними цілями і виконує певні функції. Розглянемо, наприклад, цілі створення малої ПС - спортивної секції: зміцнювати здоров'я учнів, розвивати їх фізичні якості - і великий ПС - педагогічного інституту: професійно навчати людину, щоб він опанував педагогічної спеціальністю.
Рис. 6. Ієрархія педагогічних систем
Значить, ПС розрізняються перш за все своїми цілями. У системі наявності керуючі педсістеми (вчителі, вихователі) і керовані педсістеми (виховуваних).
Зробимо уточнення: кожна особистість вихованця є не тільки об'єктом педагогічної діяльності, але і суб'єктом власної діяльності, саморозвитку, самовиховання. У навчально-виховному процесі школярі беруть участь у конкретних видах діяльності (навчальної, естетичної, трудової, спортивної і т.д.). Саме в них реально здійснюється саморозвиток і формування особистості.
Висновок
Отже, ми розглянули педагогічну діяльність як усвідомлення та вирішення професійних завдань у педагогічній системі.
Мета педагогічної діяльності - явище історичне. Вона розробляється і формується як відображення тенденції соціального розвитку, пред'являючи сукупність вимог до сучасної людини з урахуванням його духовних і природних можливостей. У ній укладені, з одного боку, інтереси і очікування різних соціальних та етнічних груп, а з іншого - потреби й прагнення окремої особистості.
В якості основних об'єктів мети педагогічної діяльності виділяють виховне середовище, діяльність вихованців, виховний колектив та індивідуальні особливості вихованців. Реалізація мети педагогічної діяльності пов'язана з вирішенням таких соціально-педагогічних завдань, як формування виховного середовища, організація діяльності вихованців, створення виховного колективу, розвиток індивідуальності особистості.
Цілі педагогічної діяльності - явище динамічне. І логіка їх розвитку така, що, виникаючи як відображення об'єктивних тенденцій суспільного розвитку і приводячи зміст, форми і методи педагогічної діяльності у відповідність до потреб суспільства, вони складаються в розгорнуту програму поетапного руху до вищої мети - розвитку особистості в гармонії з самою собою і соціумом .
Основною функціональною одиницею, за допомогою якої виявляються всі властивості педагогічної діяльності, є педагогічна дія як єдність цілей і змісту. Поняття про педагогічну дію виражає те загальне, що притаманне всім формам педагогічної діяльності (уроку, екскурсії, індивідуальній бесіді і т.п.), але не зводиться до жодної з них. У той же час педагогічна дія є тим особливим, яке виражає і загальне, і все багатство окремого. Звернення до форм матеріалізації педагогічного дії допомагає показати логіку педагогічної діяльності. Педагогічна дія вчителя спочатку виступає у формі пізнавальної задачі. Спираючись на наявні знання, він теоретично співвідносить кошти, предмет і передбачуваний результат своєї дії.
Список літератури
1. Педагогіка: Учеб. посібник для студ. пед. вузів / За ред. Ю. К. Бабаївської. М., 2001.
2. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів і коледжів / За ред. П. І. Підкасистого. - М., 2005.
3. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів / В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, А.І. Міщенко, Є.М. Шиянов. М., 2000.