Загальна характеристика радянського права періоду перебудови та розпаду СРСР

Державний Університет «Вища Школа Економіки»

Санкт-Петербурзький філія

Факультет: юридичний

Кафедра: теорії та історії держави і права

Есе

З дисципліни: Історія держави і права

Тема: Загальна характеристика радянського права періоду перебудови та розпаду СРСР

Санкт-Петербург 2006р.

В кінці 80-х початку 90-х років Росія переживає всередині країни кардинальні зміни, що призвели до «перебудови» всього укладу життя громадян. Цей переворот відбувся зовсім недавно в історичному сенсі, всього близько двадцяти років тому. Саме тому мені здається дуже цікавим період «перебудови» життя нашої країни, тому що я є безпосереднім сучасником цього етапу вітчизняної історії.

У своєму есе я хотіла б розглянути суть перебудови та її наслідки, і, звичайно, зміни радянського права в цей період і період розпаду СРСР.

Початок процесу перебудови всього державного устрою країни було покладено, як відомо в 1985р. Однак на першому етапі перебудова розумілася не як злам командно-адміністративної системи управління, а як її вдосконалення, не радикальна переробка всього державного механізму, а лише виправлення його окремих складових. Початок же практичних змін політичних та економічних відносин належить до 1987р., Коли країна вступила в смугу дійсно фундаментальних політичних, економічних і правових реформ. Саме з 1987р. М. Горбачов і його команда переходять до нової стратегії реформ, у центрі якої перебувала політична демократизація. На її хвилі протягом 2-3 років оформилися політичний плюралізм, багатопартійність, почало зароджуватися громадянське суспільство і поділ влади. «Гласність», введена М. Горбачовим, розкрила всю недосконалість існуючої системи, в т.ч. у сфері управління. «Перебудова - це назріла необхідність, що виросла з глибинних процесів розвитку нашого соціалістичного суспільства. Воно дозріло для змін, можна сказати вона вистраждала їх ». ¹ Нове керівництво спробувало зберегти режим шляхом розмежування функцій партійних і державних органів і« залучення »трудящих в управління. Розпочався процес передачі реальної влади радам.

Висування проекту конституційної реформи, запропонованої Верховною радою СРСР у жовтні 1988р. стало другим етапом політичних перетворень.

У роки перебудови в нашій країні розпочався процес формування нових суб'єктів політичного життя - масових рухів, політичних клубів, асоціацій, партій і т.п. У 1988р. держава по суті переглянуло свої підходи до проблеми прав людини і став до їх реалізації.

Перебудова мала поширитися і на національно-державні відносини. Йшлося про вдосконалення порядку відносин між союзом РСР, союзними і автономними республіками, про більш повне і всебічне обліку, як їх інтересів, так і інтереси союзу в цілому. Це було необхідно зробити, бо надмірна централізація державного управління стало одним з гальмуючих чинників у справі рівноправного і взаємовигідного національно-державного розвитку.

На жаль, подальші політичні процеси призвели до виходу регіонів з підпорядкування центру, а точніше до руйнування держави під назвою СРСР. Вирішальну роль у цьому процесі відіграла і Декларація про суверенітет РСФСР, що проголосила пріоритет російських законів над законами СРСР.

Весь наступний період, аж до серпня 1991 р. політична ситуація в Росії характеризувалася запеклою боротьбою між центральною та російською владою за вплив на державний апарат. Перелом настав у серпні 1991р., Після чого Горбачов як президент СРСР не тільки позбувся підпорядковується йому апарату, а й взагалі змушений був піти у відставку. Але з відставкою Горбачова процес реформування суспільства не припинився.

Країна стояла на шляху реформування, що, природно, вимагало і перетворень у системі радянського права. Можна виділити кілька тенденцій у розвитку права в цей період. Перша - оновлення законодавства, пов'язане на першому етапі «перебудови» з необхідністю регулювання і лібералізації і демократизації соціалістичного суспільства, держави та економіки, а в подальшому-зі створенням правової бази переходу до багатоукладної економіки, ринку на основі приватної власності, свободи підприємництва та приватизації. Інша найважливіша тенденція в розвитку права цього періоду - зростання ролі і посилення республіканського законодавства, відхід від принципу відповідності законодавства союзних і автономних республік федеральному.

Серед численних політичних змін того часу виділялося запровадження альтернативних виборів депутатів всіх рівнів. Першого грудня 1988р. були прийняті два закони - «Про зміни і доповнення Конституції (Основного закону) Союзу РСР» і «Про вибори народних депутатів СРСР» ^2. Великим кроком у реалізації політичної реформи з'явилися організація і проведення виборів народних депутатів СРСР.

У 1988-1990 рр.. до Конституції СРСР були внесені істотні зміни: скасування статті 6 про керівну роль КПРС, щоб подолати паралелізм в управлінні; з метою пожвавлення влади Рад проведені зміни деяких інших статей Конституції. Була введена представницька дворівнева система - відроджується з'їзд Рад (2250 народних депутатів), обирається на 5 років. Вибори були альтернативні, двоступеневі: 1500 депутатів обрано населенням в округах, а 793 чол. - Від громадських організацій. У функції з'їзду входило проведення конституційних, політичних і соціально-економічних реформ, а також вибори постійного органу Верховної ради СРСР (544 чол.), Його голови. Сам Верховний Рада обирала Президія ВР, Верховний суд СРСР, Генерального прокурора.

Навесні 1990р. III позачерговий з'їзд народних депутатів СРСР заснувала ще один пост-Президента СРСР, наділеного широкими повноваженнями. Він був главою виконавчої влади, керував зовнішньою політикою, обороною, виконавчим апаратом, призначенням міністрів. Президент обирався на 5 років з'їздом рад.

У результаті встановлюється наступна система органів державної влади: Президент СРСР-З'їзд народних депутатів СРСР-Верховна Рада СРСР-Рада Федерації-Комітет конституційного нагляду.

Політика демократизації в 1988 - 1990 рр.. привела до прийняття ще низки важливих законів. Серед них найбільш важливими були - Закон про право громадян на судове оскарження неправомірних рішень адміністрації, Закон про державну безпеку, Закон про пресу і засобах масової інформації, Закон про громадські організації, Закон про в'їзд і виїзд із СРСР.

У цей період було розпочато перегляд засад кримінального законодавства (наприклад, скасовується стаття про антирадянську пропаганду). Був прийнятий ряд законів, що стосуються судової реформи. З 1 грудня 1989р. діяли основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій-нормативний акт, який визначив принцип побудови суду, його діяльність. У той же час Основи надавали громадянам право на захист - участь адвоката (захисника) з моменту затримання, арешту або пред'явлення обвинувачення.

З 1 липня 1990вступіл в дію Закон СРСР «Про порядок оскарження до суду неправомірних дій органів державного управління та посадових осіб, що ущемляють права громадянина». За цим законом кожен мав право оскаржити в суді неправомірність дії не тільки кого-то конкретної посадової особи, як це робилося раніше, але і колегіальні.

Важливим кроком на шляху до багатопартійності стало скасування III з'їздом народних депутатів СРСР конституційного положення про керівну роль КПРС і легалізації таким чином принципу політичного плюралізму. До цієї основи незабаром був прийнятий Закон СРСР «Про громадських об'єднаннях» від 9 грудня 1990р., Який визначив правові параметри створення і діяльності політичних партій.

У 1988р. держава приступило до перегляду своїх підходів до проблеми прав і свобод людини. Першим кроком на цьому шляху було зняття застережень до шести міжнародних договорів з прав людини. Тим самим СРСР визнав обов'язкову юрисдикцію міжнародного суду щодо цих судів.

Цивільне право розвивається на основі тих же закономірностей, що й інші галузі права. Перший період перебудови характеризується змінами, не поривали з соціалістичними принципами. Подальший розвиток відбувається під впливом почався переходу від планово-розподільної економіки до ринкової і від державного монополізму до багатоукладності, що необхідно було забезпечити відповідними змінами в цивільному праві.

Найважливіше питання - питання про власність. Закон «Про власність в СРСР», прийнятий у 1990р., І наступні зміни Конституції містять відмову від принципової позиції комуністів з приводу загальнонародної державної власності на засоби виробництва і пріоритету державної власності.

Закон «Про власність в РРФСР» від 24 грудня 1990р. пішов значно далі загальносоюзного. У ньому власність поділяється на приватну, державну, муніципальну власність громадських організацій (об'єднань). Розмір приватної власності не обмежується.

Дозволяється підприємництво. Четвертого червня 1990р. приймається закон СРСР «Про підприємства в СРСР», 25 грудня 1990р. - Закон РРФСР «Про підприємства і підприємницької діяльності». Починає формуватися ціла система підприємницького законодавства, що включає положення, які регулюють окремі форми підприємництва та види діяльності, реєстрації та ліцензування і т.д.

З'являється цілий блок законодавства, що регулює діяльність комерційних банків. В основі його в РРФСР лежить Закон «Про банки і банківську діяльність», прийнятий 2 грудня 1990р.

Припиняється монополія на зовнішньоекономічну діяльність. Дозволяються іноземні інвестиції. Формується валютний ринок.

Починається приватизація муніципальної та державної власності. Третього липня 1991р. приймається закон «Про приватизацію житлового фонду в РРФСР», а 4 липня 1991р. - Закон «Про приватизацію житлового фонду в РРФСР», який передбачає безкоштовну приватизацію займаного житла у розмірі не менше 18 кв.м. на людину і 9 кв.м. додатково на сім'ю.

Певний підсумок розвитку цивільного права цього періоду - прийняття 31 травня 1991р. «Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік», які представляли собою першу кодифікацію в умовах переходу до багатоукладної економіки.

Трудове право, як і інші галузі, зазнало впливу змін. У лютому 1988р. в «Основі законодавства Союзу РСР про працю» вносяться доповнення, які передбачають створення рад трудових колективів як повноправних представників працівників з широкими правами з контролю дій адміністрації. Запроваджувалася виборність керівників підприємств. Розширено пільги для звільнених і додаткові гарантії ім. Відповідні зміни були внесені і в КЗпП РРФСР 1971р., Який продовжував діяти.

У 1989р. приймається Закон СРСР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». У цьому акті передбачалося право робітників і службовців на страйк в тому випадку, коли спори між трудовим колективом не змогли бути врегульовані примирною комісією або трудовим арбітражем. А у зв'язку з посиленням безробіттям в умовах кризи 19 квітня 1991р. приймається закон «Про зайнятість населення РРФСР», який передбачав комплекс заходів з тим, щоб пом'якшити удар насувалася масового безробіття. Ці заходи передбачали організацію навчання та сприяння у працевлаштуванні, а також матеріальну допомогу в мінімальних розмірах.

Отже, за свою сімдесятирічну історію СРСР багато чого домігся. Це і розвинена промисловість, і авторитет на світовій арені, і високий рівень культури і науки. Але період зльоту змінився, в кінці 70-х, періодом занепаду або «застою». Цей період був викликаний низкою обставин і причин, про які, я думаю, не слід докладно згадувати в даній роботі. Загалом, потрібні були реформи для виведення країни з «застою». І СРСР, з легкої руки Горбачова і його сподвижників, пішов по шляху демократизації всіх сфер життя, по шляху «перебудови» економіки, управління та ідеалістичних цінностей, що, у свою чергу, призвело до розпаду самого СРСР.

Ідеологи перебудови прагнули створити правову державу, але тепер вже загальновизнано, що створення передумов для правової держави навряд чи можливе без тривалого перехідного періоду. У нашій країні немає поки соціально-економічних і політичних умов, морального клімату, політичного і культурного рівня, які дозволяють здійснювати принципи проголошеного правової держави. Воно залишається для нас поки ідеалом. Парадокс полягає в тому, що, незважаючи на всі кидаються в очі зміни, дійсно нової державності в Росії так і не створено.

У той же час законодавство залишається одним з найважливіших засобів досягнення поставленої мети. Рух до правової держави передбачає вдосконалення системи законодавства. У перехідний період, який переживає нині Росією, коли контури нового суспільства не цілком ясні або не отримали загального визнання і чіткого юридичного оформлення, це досить складна задача. За минулий пострадянський період не вдалося не тільки створити нової, демократичної законності, а й значною мірою недосяжний став рівень старої дореформеної законності

Література

1.С.А. Шатілова «Історія держави і права» / / М.: Инфра-му, 2002

2. В.І. Хрисанф «Історія держави і права України» / / СПб.: СПб Універ-т МВС Росії, 1999

3. Горбачов М.С. «Перебудова і нове мислення для нашої країни і для всього світу» / / М.: Політвидав, 1987.

4. Юридичний довідник / під ред. В.І. Семенкова, В.Ф. Чигир - Мінськ.: «Білорусь», 1988.