Забезпечення сприятливих умов праці управлінських працівників

,3 - / / -0, 3

б (233-290) II б (233-290)

17-19

15-21

40-60

75

0,2

,4 - / / -0, 4

(более 290) III (більше 290)

16-18

13-19

40-60

75

0,3

,5 - / / -0, 5

Теп-

лий

а (до 139) I а (до 139)

23-25

22-28

40-60

55

0,1

0,1-0,2

б (140-174) I б (140-174)

22-24

21-28

40-60

55

0,1

0,1-0,3

а (175-232) II а (175-232)

21-23

18-27

40-60

65

0,2

0,2-0,4

б (233-290) II б (233-290)

20-22

16-27

40-60

70

0,2

0,2-0,5

более 290) III більш 290)

18-20

15-26

40-60

75

0,3

0,2-0,6

Характери-

стіки зри-

тельной

роботи

ень-ший Наи м ень-ший

екві-

Валента-

ний

розмір

об'єктивним

та, мм

Розряд

тель- Зри - тель-

ної

робо -

ти

Подраз-

ряд

глядач-

ної

роботи

Контраст

об'єкта з

фоном

Характе-

ристика фону

, лк Освітлення, Е min, лк

При системі ком-

комбінованого освітлення

При сис-

теми про-

ного ос-

вещенія

всього

в тому числі від загального

отличаются для различных систем освещения. Як видно з табл.2, Е min відрізняються для різних систем освітлення. При комбінованому штучному освітленні, як більш економічному, норми вище, ніж при загальному.

Освітлення виключно важливо для здоров'я людини. За допомогою зору людина отримує переважну частину інформації (близько 90%), що надходить з навколишнього світу. З точки зору безпеки праці зорова здатність і зоровий комфорт надзвичайно важливі. Світло створює нормальні умови для трудової діяльності. Недостатнє освітлення викликає зоровий дискомфорт, що виражається у відчутті незручності або напруженості, що призводить до відволікання уваги, зменшення зосередженості, зорового і загальному стомленню. Незадовільна освітленість у робочій зоні може бути причиною зниження продуктивності та якості праці, отримання травм.

Необхідна освітленість може бути досягнута за рахунок регулювання світлового потоку джерела освітлення, включення і виключення частини ламп в освітлювальних приладах, зміни спектрального складу світла, застосування освітлювальних приладів рухомий конструкції, що дозволяє змінювати напрямок світлового потоку.

Для підвищення освітленості (за рахунок відбитого світла) стіни, стелі, підлоги фарбують у світлі тони: стелі - у білий колір, верхні частини стін - у сірий, блакитний, нижні - в коричневий, сірий, синій, темно-зелений. Крім того, потрібно враховувати, що всі навколишні нас кольору поділяються на ахроматичні (білий, чорний, всі відтінки сірого) і хроматичні (всі інші кольори і відтінки). Хроматичні кольори характеризуються трьома величинами: колірним тоном, який визначається довжиною хвилі, яка вимірюється у нанометрах (1нм = 10-9 м) насиченістю (наближення кольору до чистого спектрального тону), яскравістю, оцінюваної коефіцієнтом відбиття.

Всі колірні тони об'єднані в три групи (ділянки спектру). Ділянки спектру кольору:

довгохвильові - від 760 до 590 нм: червоний, оранжевий;

середньохвильові - від 590 до 500 нм: жовтий, зелений;

короткохвильові - від 500 до 380 нм: блакитний, синій, фіолетовий.

Кольори, що входять в довгохвильовій ділянку спектра, викликають збудження, підвищену рухливість, але приводять до швидкої втоми. Кольори, що входять до короткохвильової ділянку, мають заспокійливу дію. Кольори, що входять до средневолновой ділянку спектра, найбільш сприятливо впливають на стан людини, знижують стомлюваність. Крім того, червоний, помаранчевий і жовтий кольори прийнято називати теплими квітами (вони асоціюються з нагрітими тілами), а фіолетовий, синій, блакитний і зелений, що нагадують колір води, льону, - холодними.

При виборі забарвлення стін приміщення потрібно враховувати його освітлення. При застосуванні лампи розжарювання теплі кольори виглядають чистими, насиченими, а холодні - сірими та брудними. сце н тных ламп наблюдается наиболее правильная цветопередача. При застосуванні Люмин і сце н тних ламп спостерігається найбільш правильна передача кольору.

Крім вимог гарного освітлення робоче місце повинно мати рівномірну освітленість. Письмовий стіл повинен розташовуватися в добре освітленому місці, бажано біля вікна. Людина за письмовим столом повинне розташовуватися обличчям чи лівим боком до вікна (для лівшів - правим боком) для того, щоб уникнути утворення тіні від тіла або руки людини. Світильник штучного освітлення повинен розташовуватися щодо тіла людини аналогічним чином. Світильники повинні розташовуватися над робочим місцем поза забороненого кута, рівного 45 °. Крім того, конструкція світильника повинна виключати осліплення людини променями, відбитими від робочої поверхні. Для цього арматура світильника повинна передбачати спрямування прямих променів, що виходять від джерела під іншими кутами, що виключають потрапляння відбитого променя в око людини.

Правильне розташування та компонування робочого місця, забезпечення зручної пози і свободи трудових рухів, використання обладнання, що відповідає вимогам ергономіки та інженерної психології, забезпечують найбільш ефективний трудовий процес, зменшують стомлюваність і запобігають небезпеку виникнення професійних захворювань. Важливе ергономічне значення має робоча поза людини.

Оптимальна поза людини в процесі трудової діяльності забезпечує високу працездатність і продуктивність праці. Нормальною робочою позою слід вважати таку, при якій працівникові не потрібно нахилятися вперед більше, ніж на 10 - 15 °; нахили назад і в сторони небажані; основна вимога до робочої пози - пряма постава.

Крісло повинне відповідати антропометричним даним людини. Основні геометричні параметри робочих крісел стандартизовані. Доцільно застосовувати крісла з регульованими параметрами (висотою, кутом нахилу спинки), щоб пристосувати їх під антропометричні характеристики конкретної людини.

Рис.2. Правильна позиція співробітника (а) і правильне положення рук при роботі на клавіатурі (б)

Рис.3. Рекомендоване розташування робочих місць з комп'ютерами

З метою регулювання відносин між наймачем та працівниками щодо реалізації права на здорові та безпечні умови праці здійснюється атестація робочих місць. Атестації робочих місць за умовами праці підлягають всі підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форм власності. Вона передбачає виявлення на робочих місцях шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що формують несприятливі умови праці, встановлення причин їх виникнення, оцінку технічного та організаційного рівня на їх відповідність нормативним правовим актам, дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, складності і напруженості трудового процесу, розробку заходів щодо поліпшення умов праці, визначення права працівника на пенсію за віком, встановлення за рахунок коштів підприємства доплат, пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці та ін Результати атестації використовуються при розробці заходів щодо поліпшення умов праці, які можуть включатися до колективного договору або угоду з охорони праці.

Раціональна організація праці на робочому місці пов'язана з такою проблемою, як правильна організація роботи протягом всього тижня, що забезпечується системною науковою організацією виробництва.

Режим праці та відпочинку - це встановлювані для кожного виду робіт порядок чергування періодів роботи і відпочинку та їх тривалість.

Регламентовані перерви залежать в основному від важкості праці та умов його здійснення. Відповідно до рекомендацій НДІ праці при визначенні тривалості відпочинку протягом робочого часу необхідно враховувати наступні десять виробничих факторів, що викликають стомлення: фізичні зусилля, нервове напруження, темп роботи, робоче положення, монотонність роботи, мікроклімат, забрудненість повітря, виробничий шум, вібрація, освітлення . Залежно від сили впливу кожного з цих факторів на організм людини встановлюється час на відпочинок.

Режим праці і відпочинку повинен включати в себе перерву на обід і короткочасні перерви на відпочинок. Відпочинок повинен бути регламентованим, тому що він більш ефективний, ніж перерви, що виникають нерегулярно, на розсуд працівника.

Обідня перерва пов'язаний з природною необхідністю організму у відпочинку після декількох годин роботи й потребою в прийомі їжі. Він запобігає або зменшує зниження працездатності, що відмічається в середині робочого дня у зв'язку з втомою, що накопичилася за першу половину зміни. Ефективність його залежить від правильного вибору часу для перерви, тривалості, змісту та організації.

При встановленні обідньої перерви рекомендується керуватися наступними вимогами: надавати обідню перерву в середині робочого дня або з відхиленням до однієї години; тривалість обідньої перерви встановлювати в 40-60 хв., З тим щоб працівник використовував не більше 20 хв. для прийому їжі, а решту часу - на відпочинок.

Короткочасні перерви на відпочинок призначені для зменшення розвивається в процесі праці втоми. Фізіологами встановлено, що для більшості видів робіт оптимальна тривалість перерви 5-10 хвилин. Саме ця перерва дозволяє відновити фізіологічні функції, знизити втому і зберегти робочу установку. На роботах, що вимагають великої напруги й уваги, рекомендуються більш менш-більш часті, але короткі перерви (5-10 хв); на важких роботах з великими фізичними зусиллями - менш часті, але більш тривалі перерви (до 10 хв), на особливо важких роботах необхідно поєднувати роботу протягом 15-20 хвилин з відпочинком тієї ж тривалості.

Питання режиму робочого часу на підприємствах регламентуються правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням адміністрації та профспілкового комітету.

Література

1. Челноков А.А. Охорона праці. - Мінськ: Вишейшая школа, 2006.

2. Міхнюк Т.Ф. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. У 3 ч. Для студ. інж.-техн. спец. вузів. - Мінськ: Дизайн ПРО, 1998.