Життя і творчість ІА Крилова

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЛІЦЕЙ № 25


РЕФЕРАТ

з літератури

на тему: «ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

І. А. КРИЛОВА »


Виконав:

Данило Макарчук

учень 6 «А» класу


Перевірила:

Кочергіна Т. Н.


Іжевськ

2001

У багатющій галереї російських письменників-класиків образ письменника - байкаря - Крилова є одним з найбільш своєрідних і барвистих.

Іван Андрійович Крилов народився в 1769 році і помер 21 листопада 1844 року. Роки його життя як би розділилися між двома століттями. Але, будучи одним з останніх найбільших представників російської літератури XVIII століття, Крилов став разом з тим першим у великій родині російських письменників-реалістів ХІХ століття. Творчість Крилова стало свого роду ланкою, зв'язав воєдино два кінці золотий літературної ланцюга - передові традиції Новикова, Фонвізіна, Радищева з творчістю Грибоєдова, Пушкіна, Гоголя

Найзначніше з усього літературного спадку Крилова - байки, що писалися їм, за небагатьма винятками, в XIX столітті, кілька затулили собою ранній період його творчості. А тим часом саме в цей ранній період йдуть корені і Крилова-байкаря.

У літературу Крилов прийшов з демократичних, трудових верств суспільства. Його раннє дитинство пройшло серед тривог і хвилювань похідної, бойового життя. Батько його був проведений в офіцери після тринадцятирічної солдатської служби в одному з армійських піхотних полків.

Незабаром, у 1778 році, він помер. Мати Крилова, хоча вона і була жінкою малоученой, дуже хотіла дати старшому синові хорошу освіту; Рвався до навчання, а сам Крилов. Однак йому довелося думати не про те, щоб вчитися, а про те, щоб забезпечити існування сім'ї. У віці восьми років він був уже «записаний» на чиновницьку службу. Перед хлопчиком відкривалася маловтішна перспектива «загрузнути в писарем». Але примиритися з цим Крилов не захотів. У спадок від батька йому дістався скриньку з книгами. Хлопчик жадібно на них накинувся. Звідси, мабуть, і пішло перше потяг його до літератури.

Завдяки сміливості і наполегливості Крилову вдалося здійснити свої мрії - вирватися на простір. У 1782 році тринадцятирічний підканцеляристом перебирається з сім'єю до Петербурга, де і влаштовується на нову службу - канцеляристом у Казенну палату, з річним платнею за все в дев'яносто рублів. Проте всі помисли Крилова вже були звернені в цей час до літератури.

Одним із дуже поширених у той час драматичних жанрів була так звана «комічна опера». Комічну оперу під назвою «Кофейница» пише і Крилов.

П'єса початківця юного автора, природно, була ще слабка в художньому відношенні, але разом з тим сам Крилов пізніше, вже в роки своєї слави, помічав, що йому вдалося вірно замалювати в ній «звичаї епохи». Крилов сміливо і впевнено накидає різко викривальні картини дикого поміщицького свавілля і насильства. Молодому автору вдалося зацікавити п'єсою одного з петербурзьких книгопродавців, який купив її за шістдесят карбованців. Ні у пресі, ні на сцені «Кофейница» не з'явилася, але літературна діяльність Крилова, зраділого і натхненного перший удачею, почала розгортатися все енергійніше. Слідом за «Кофейница» він пише одну за одною дві трагедії, оперу, комедію.

Однак Крилов не захотів підлаштовуватися до тодішнім верховоди петербурзького театру. У результаті жодна з цих ранніх його п'єс на сцені не з'явилася. І все ж Крилов сміливо вирішує кинути службу і повністю віддатися літературі!

Літературна діяльність Крилова в перший період, що займає приблизно десятиліття (1786 - 1796), показує виняткову обдарованість молодого автора. Двадцятирічний Крилов, що не одержав ніякого систематичної освіти, який не навчався в жодній школі, виявляє прекрасну обізнаність в самих передових явищах сучасної йому освітньої літератури і ставить у своїй творчості, особливо у своїй сатиричній публіцистиці, всі ті проблеми, які хвилювали уми наших просвітителів. Визначним є цей період діяльності Крилова і в тому відношенні, що письменник ніби випробовує свої сили у всіх літературних родах і видах. Крім театральних п'єс, він пише в цей час найрізноманітніші віршовані твори (цивільні вірші, дружні послання, любовні пісеньки), прозові повісті, сатиричні нариси, театральні рецензії і т. д. Але всьому, що ні пише в ці роки Крилов, наскільки б ні відрізнялися між собою його твори за формою, притаманна одна спільна риса - різке викривально-сатиричне ставлення до феодально-кріпосницької дійсності.

Носій передових ідей століття Просвітництва, Крилов за своєю вдачею був переконаним і послідовним гуманістом. У період жорстокого придушення самодержавством і кріпосництвом людської особистості він високо піднімав прапор людини, людської гідності.

Піднесено дивився Крилов на завдання літератури, на суспільну роль письменника. Крилов прагне у своїй творчості виявити істину - показати дійсність такою, яка вона є насправді: без води періодично перебільшень і ідилічного прікрашіванія. Прагнення це, по суті, дуже близько до тих завдань, які пізніше будуть ставити перед собою наші письменники-реалісти. Це, природно, штовхало Крилова в русло одного з найзначніших течій передувала і сучасної йому літератури - сатиричного течії, в надрах якого поволі накопичувалися елементи майбутнього критичного реалізму, здавна готувалася пізніше, «гоголівський напрям».

Сатиричне протягом виникає у самих витоків російської літератури XVIII століття, починаючись сатіраvі Кантеміра, які створили стійку, що проходить через всі століття традицію.

Сатиричний струмінь проникає все творчість молодого Крилова, відчутно проступає в ряді його віршів, різко проступає в драматургії. Але з найбільшою яскравістю і блиском величезне сатиричне хист і винятковий сатиричний темперамент Крилова розгорнулися в його сатирико-публіцистичній прозі на сторінках «Пошти духів» (1789) і в двох інших журналах - «Глядач» (1792) і «Санкт-петербурзький Меркурій» ( 1793).

Криловська сатира стала вищим злетом у розвитку сатиричного напряму російської літератури XVIII століття. У Крилова були безумовно всі дані, щоб стати великим сатириком. Але час для цього було досить несприятливий.

Наступні десять з гаком років є найменш освітленим періодом в біографії Крилова. Незважаючи на всі зовнішні зміни і часто малосприйнятливі обставини, багатогранно обдарований Крилов і в ці роки продовжував жити діяльної внутрішнім життям: вивчав мови, посилено займався малюванням, грою на скрипці, в чому досяг дуже великої майстерності. Але його літературна діяльність майже зовсім завмерла.

У березні 1801 року «увінчаний лиходій» - Павло I - був убитий у себе в палаці. Новий російський самодержець - його син Олександр I, - бажаючи привернути до себе громадську думку, почав було грати у лібералізм, зокрема значно послабив цензурний гніт. Це дало можливість Крилову відновити свою літературну діяльність. Але повне повернення Крилова в літературу, як би друге його літературна народження, відбулося тільки в 180Б році. До цього часу Крилов переклав дві-три байки з Лафонтена і показав свої переклади поетові І. І. Дмитрієву, який користувався в той час репутацією найбільшого байкаря. Дмитрієв прийшов у досконалий захоплення. «Це ваш рід, ви знайшли його», - сказав він Крилову.

У журналах почали з'являтися все нові й нові байки Крилова. Збірки його байок стали виходити окремими виданнями, загальний тираж яких ще за життя Крилова сягнув цифри, для того часу зовсім нечуваної і небувалою, - 77 тисяч примірників. За цей же брешемо байки Крилова були переведені на десять Зиков.

До рівному, спокійному плину приходить і повна до цього часу хвилювань і змін життя Крилова. У 1812 році він вступає бібліотекарем в Петербурзьку Публічну бібліотеку, залишаючись на цій роботі майже до самої своєї смерті.

Пушкін назвав Крилова з усіх поглядів «самим народним нашим поетом», тобто і самим національним, і самим популярним. Але найпопулярнішим Крилов став саме тому, що до Пушкіна він був у нас і самим національним письменником. У його байках, кажучи словами Бєлінського, «висловилася сторона духу цілого народу», «сторона життя мільйонів».

Байок жанр привертав до себе Крилова своїм широким демократизмом - загальної дохідливістю, загальнодоступністю. Коли хто-то запитав у письменника, чому він створює тільки байки. Крилов відповів: «Цей рід зрозумілий кожному: його читають і слуги, і діти».

Байки - один з найдавніших, можна сказати початкових, видів і форм художньої творчості, своїм корінням вони йдуть в область первісних уявлень, у світ казкового епосу про тварин. Тісно пов'язана байка і з народними прислів'ями та приказками. Все це робить байку особливо близькою до народної творчості.

Байки з'явилися творчим підсумком, вінцем довгої і різноманітної літературної діяльності Крилова. Він втілив в них і весь свій первісний творчий досвід - драматурга, сатирика, ліричного поета. «Байки Крилова, - зауважує Бєлінський, - не просто байки: це повість, комедія, гумористичний нарис, зла сатира - словом, що хочете, тільки не просто байка». »

У дуже великому числі своїх байок, таких, як «Ворона і лисиця», «Жаба і вовк», «Синиця», «Мавпа і окуляри», «Перехожі і собаки», «Брехун», «Півень і перловою зерно», « Свиня під дубом »та інші, Крилов висміює заздрість, скупість, брехливість, хвастощі, лестощі, жадібність, невігластво, егоїзм. Інші його байки дають блискучі образи побутової сатири, сатири на звичаї («Селянин у бесіді», «Трішкін кафтан», «Дем'янова юшка» тощо) Нарешті, в цілому ряді байок Крилов від сатиричного викриття приватних вад піднімається до сатири політичної, соціальної («Вовк і мишеня», «Риб'яча танець», «Строкаті вівці»).

Крилову-байкаря, як і Крилову-сатирику, притаманний глибокий демократизм. У зіткненні між «вівцями» «вовками», «слабкими» і «сильними», скромними трудівниками і нахабними трутнями-дармоїдами словом, між народом і його гнобителями, - в цьому одвічному конфлікті класового суспільства, який на всі лади, під різними обличиями розігрується перед нами в стількох байках Крилова, він завжди на боці народу. Він невпинно нападає на всіляких «злодюжок» та «злодіїв» народного добра, на всіх цих хижаків, які «багаті иль кігтем, иль зубком», - тигрів, ведмедів, жадібних вовків, хитрих лисиць. При цьому Крилов недвозначно розкриває байок псевдоніми, прямо вказуючи, хто під ними ховається: неправі судді, корисливі і продажні чиновники, нахабні грабіжники-вельможі.

У переважній більшості сатира криловських байок носить не абстрактно-загальний характер, а пройнята самої пекучої, животрепетної злободенністю. Цілий ряд байок Крилова являє собою безпосередній відгук на події суспільно-політичного життя, глибоко зачіпали його як патріота і громадянина.

«Але великий народолюбець Крилов не лише малює у байках безправ'я і гноблення народу, він виражає і свою глибоку віру в народ, своє переконання, що саме народу належить головна роль у житті країни. Це найгарячіша переконання Крилова є як би лейбмотівом його байок творчості.

Всі наші письменники і критики, починаючи з Пушкіна і Бєлінського, відзначають в байках Крилова особливу «веселу насмішкуватість» російського розуму, «вміння чисто по-російськи дивитися на речі і схоплювати їх смішну сторону в міткою іронії.

Крилов надав басенного жанру найяскравіше національну своєрідність; навіть на перекладні свої байки він наклав незгладимий російська відбиток. «Звірі у нього мислять і надходять дуже по-російськи, - писав про Крилова Гоголь. - ... Крім вірного звіриного подібності, яке в нього до того сильно, що не тільки лисиця, ведмідь, вовк, але навіть сам горщик повертається як живий, вони показали в собі ще й російську природу ... Скрізь у нього Русь і пахне Руссю ». Ці відгуки підхоплює і розвиває Бєлінський: «Хтось і колись сказав, що« в байках у Крилова ведмідь - російський ведмідь, курка - російська курка »: слова ці всіх насмішили, але в них є слушна підстава, хоча і смішно вироджені . Справа в тому, що в кращих байках Крилова немає ні ведмедів, ні лисиць, хоча ці тварини, здається, і діють в них, але є люди, до того ж російські люди ». У висловлюваннях Гоголя і Бєлінського влучно розкрита реалістична природа байок образів Крилова.

Образи звірів у байках мають характер свого роду постійних масок: лисиця завжди знаменує собою хитрість, осел - дурість, вовк - жадібність, і т.д. Крилов вперше у всій світовій літературі зумів перетворити байку в справді реалістичний жанр.

Байки Крилова глибоко народні і за своєю формою, за своїм художнім матеріалу - слову, мови. Молодий Пушкін вважав Крилова єдиним письменником, «якого склад росіянин». І Крилов справді перший у нашій літературі до Пушкіна повністю злив літературну мову з живою народною мовою, наситив свої байки народними формами, словами, «крилатими» народними виразами, прислів'ями. Величезне число окремих місць і виразів з криловських байок, у свою чергу, стало свого роду прислів'ями. («А скринька просто відкривалась», «А Васька слухає, та їсть», «Слона-то я й не помітив» і багато інших).

Небувалої майстерності досягає Крилов в художній обробці своїх байок: у ліпленні образів, в яскравій мальовничості мови, в дивовижною зображальності «вільного» байок вірша, який під його пером стає надзвичайно пластичним, здатним приймати будь-яку форму.

І зразки подібної «істинної живопису» звуків, словом, нарешті, самим рухом вірша можна знайти в кожній криловська байці.

Значення Крилова для російського мистецтва слова не обмежується тільки областю байки. Так Ломоносов, як Пушкін, Крилов зробив глибокий вплив, повідомив потужний поштовх всьому руху нашої літератури. Байки Крилова з'явилися у нас першими, кажучи словами Пушкіна «істинно народними» і справді реалістичними творами. Це визначає їх виключно важливу роль. Від байок Крилова, що ввібрали і втілили в собі кращі досягнення нашої літератури XVIII століття, тягнуться прямі нитки до таких найбільшим створінням нашого художнього реалізму, як «Лихо з розуму», «Євгеній Онєгін», «Мертві душі». Ще за життя Крилова Бєлінський натхненно пророкував: «Слава ... Крилова все буде рости і пишніше розквітати ... »

У наші дні слава Крилова вийшла далеко за національні межі. Крилов звучить не тільки російською мовою і мовами народів Радянського Союзу, а й майже на всіх мовах світу. Байки Крилова перекладені більш ніж на п'ятдесят мов. У Крилова були великі попередники у світовій баєчної літературі, але ні од нього з них не вдалося внести в свої байки тільки справді народного духу, стільки внутрішньої реалістичної правдивості! У тому відношенні великий російський байкар Крилов є найбільшим байкарем світу.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Реферат
29.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Стаття про творчість І А Крилова
Твори на вільну тему - баєчної творчість і. а. Крилова
Життя і творчість
Крилов і. а. - Життя і творчість
Життя і творчість Шолохова
Життя і творчість В В Набокова
Життя і творчість МЮ Лермонтова
Життя і творчість Л. М. Толстого
Солженіцин а. і. - Життя і творчість
© Усі права захищені
написати до нас