МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РОСІЙСЬКОЇ
ФЕДЕРАЦІЇ
Федеральне державне освітній заклад вищого
професійної освіти "Азово-Чорноморська державна агроінженерний академія"
Кафедра: менеджменту Дисципліна: с / г ринки
Реферат
Тема: "Ефективність земельного податку в с / х"
Виконав студент:
Перевірив:
Зерноград
2008
ФЕДЕРАЦІЇ
Федеральне державне освітній заклад вищого
професійної освіти "Азово-Чорноморська державна агроінженерний академія"
Кафедра: менеджменту Дисципліна: с / г ринки
Реферат
Тема: "Ефективність земельного податку в с / х"
Виконав студент:
Перевірив:
Зерноград
2008
Зміст
Введення
1. Земельний податок у системі оподаткування сільгоспвиробництва
2. Ефективність оподаткування земель сільгосппризначення
3. Висновок
Список використаної літератури
Введення
1. Земельний податок у системі оподаткування сільгоспвиробництва
2. Ефективність оподаткування земель сільгосппризначення
3. Висновок
Список використаної літератури
Введення
Встановлюючи правові норми земельного законодавства, держава в тій чи іншій мірі стимулює чи обмежує діяльність у сфері землекористування. При цьому воно надає захист прав власності на землю і контрактних прав у сфері землекористування і в той же час забезпечує набір суспільних благ і послуг, а також дохід для себе. Ступінь відповідності вимагаються законами про землю правил і норм завданням найбільш раціональної специфікації права і продуктивного використання земельних ресурсів з метою досягнення обраних економічними суб'єктами критеріїв оптимальності являє собою ефективність земельного законодавства.
У цілому норми земельного законодавства не завжди є ефективними і можуть породжувати невизначеність у системі землекористування. Занадто високі податки на землю можуть призвести до фактичної економічної експропріації земельної власності у формального власника. Зростання ставок земельного податку викличе хвилю перегляду договорів оренди земельних часток. При цьому слід враховувати, що земельний податок до 2006 р. сплачували сільськогосподарські організації-орендарі земельних часток, а з введенням в дію гол. 31 Податкового кодексу його будуть платити власники.
Сутність проблеми земельного податку полягає у визначенні його ролі в системі оподаткування сільськогосподарського виробництва. Головний засіб виробництва в сільському господарстві - земля, але земельний податок настільки малий, що не може розглядатися в якості значущого засоби регулювання землекористування. Це протиріччя є підставою для пошуку шляхів вдосконалення земельного оподаткування.
Мета даної роботи: з'ясувати як впливає земельний податок на діяльність господарюючих суб'єктів, так як він стає важливим фактором визначення розмірів орендної плати, отже буде впливати на рівень витрат.
У даному рефераті розглянуті наступні пункти:
- Земельний податок у системі оподаткування сільгоспвиробництва;
- Ефективність оподаткування земель сільгосппризначення.
Встановлюючи правові норми земельного законодавства, держава в тій чи іншій мірі стимулює чи обмежує діяльність у сфері землекористування. При цьому воно надає захист прав власності на землю і контрактних прав у сфері землекористування і в той же час забезпечує набір суспільних благ і послуг, а також дохід для себе. Ступінь відповідності вимагаються законами про землю правил і норм завданням найбільш раціональної специфікації права і продуктивного використання земельних ресурсів з метою досягнення обраних економічними суб'єктами критеріїв оптимальності являє собою ефективність земельного законодавства.
У цілому норми земельного законодавства не завжди є ефективними і можуть породжувати невизначеність у системі землекористування. Занадто високі податки на землю можуть призвести до фактичної економічної експропріації земельної власності у формального власника. Зростання ставок земельного податку викличе хвилю перегляду договорів оренди земельних часток. При цьому слід враховувати, що земельний податок до 2006 р. сплачували сільськогосподарські організації-орендарі земельних часток, а з введенням в дію гол. 31 Податкового кодексу його будуть платити власники.
Сутність проблеми земельного податку полягає у визначенні його ролі в системі оподаткування сільськогосподарського виробництва. Головний засіб виробництва в сільському господарстві - земля, але земельний податок настільки малий, що не може розглядатися в якості значущого засоби регулювання землекористування. Це протиріччя є підставою для пошуку шляхів вдосконалення земельного оподаткування.
Мета даної роботи: з'ясувати як впливає земельний податок на діяльність господарюючих суб'єктів, так як він стає важливим фактором визначення розмірів орендної плати, отже буде впливати на рівень витрат.
У даному рефераті розглянуті наступні пункти:
- Земельний податок у системі оподаткування сільгоспвиробництва;
- Ефективність оподаткування земель сільгосппризначення.
1. Земельний податок у системі оподаткування сільгоспвиробництва
Сутність проблеми земельного податку полягає у визначенні його ролі в системі оподаткування сільськогосподарського виробництва. Головний засіб виробництва в сільському господарстві - земля, але земельний податок настільки малий, що не може розглядатися в якості значущого засоби регулювання землекористування. Це протиріччя є підставою для пошуку шляхів вдосконалення земельного оподаткування.
Частка земельного податку в 2004-2005 рр.. у складі витрат на 1 га ріллі в Ростовській області становила 2,2-2,3% при значних коливаннях по районах. Угруповання районів за оцінним зонам показує, що зміна частки земельного податку у витратах абсолютно не відповідає величині витрат на 1 га та кадастрової вартості землі. Новий підхід до встановлення ставок земельного податку у 2006 р. привів до їх збільшення в цілому по області на 58% при значних відхиленнях по окремих районах. Ставка земельного податку росла в тих же темпах, в яких зростали виробничі витрати. Разом з тим саме витрати на 1 га посівів і ставка земельного податку стабільно збільшувалися весь аналізований період. Податки ростуть швидше, ніж витрати, а земельний податок - в 3 рази швидше виручки від реалізації. У 2007 р. він збільшився ще на 90%. Виробництво продукції порівнянними темпами рости не може. З цього випливає, що значення земельного податку різко зростає.
Зростання ставок земельного податку викличе хвилю перегляду договорів оренди земельних часток. При цьому слід враховувати, що земельний податок до 2006 р. сплачували сільськогосподарські організації - орендарі земельних часток, а з введенням в дію гол. 31 Податкового кодексу його будуть платити власники.
У кожному районі та окремому сільському поселенні своя соціально-економічна ситуація, яка і буде впливати на прийняті рішення. Частка орендної плати у витратах по районах Ростовської області коливається від 6% у Заветінском до 69% в Шолоховське районі при середньому значенні по області 29%. Результати угруповання районів за кадастрової вартості землі показують, що частка орендної плати у складі витрат практично не залежить від вартості землі. У 2005 р. частка земельного податку в орендній платі становила 6,5%, у 2006 р. вона зросла до 10%, в 2007 р. - до 20%. Це означає, що земельний податок стає важливим чинником визначення розмірів орендної плати і, таким чином, буде впливати на рівень витрат.
Тепер розглянемо, яка частка рентного доходу вилучається орендною платою і земельним податком. У середньому по області рентний дохід у виробників сільгосппродукції повністю вилучається орендною платою, при цьому в 2005 р. вони платили ще й земельний податок. Виходить, що з орендною платою і земельним податком вилучалися не тільки рентний, а й частину необхідного доходу. По окремих районах розмір вилучення вдвічі перевершував рентний дохід. Особливо слід відзначити орендну плату і земельний податок по землях, який не приносить рентного доходу. Це питання має дуже глибокі коріння і потребує спеціальних дослідженнях. У практичному плані рентою з таких земель можна вважати величину орендної плати, фактично за них сплачується. Такий підхід найбільш близький і до ринкової оцінки земель.
Розподіл рентного доходу між власниками і орендарями по районах сильно коливається. У цілому по області 71,5% рентного доходу вилучається власниками і 28,5% залишається орендарям.
Отже, рентний дохід вилучається зі сфери виробничо-підприємницької діяльності практично повністю і надходить у сферу особистого споживання власників земельних часток. Це сільські жителі, рівень доходів яких разом з доходами від земельної власності значно нижче середніх показників по країні. У ситуації, що склалася говорити про те, що рентний дохід повинен належати всьому суспільству і вилучатися через земельний податок - значить, порушувати соціальну справедливість.
Для оцінки впливу земельного податку на виробників сільськогосподарської продукції має значення равновеликости податкового навантаження на всіх платників. Земельний податок встановлюється пропорційно кадастрової вартості землі, і багато дослідників вважають його нейтральним по відношенню до виробництва. Чи так це насправді?
Отримані результати дозволяють зробити висновок, що земельний податок не забезпечує рівномірної податкового навантаження на суб'єктів господарювання, які використовують землі різної якості, і неоднозначно впливає на процес відтворення. Особливості його впливу на суб'єктів господарювання, що знаходяться в різних умовах, необхідно враховувати при застосуванні інших методів регулювання.
З отриманих результатів можна зробити й інші висновки, в тому числі протилежні: земельний податок змінюється відповідно до рентним доходом, а частка ренти прогресивно підвищується по відношенню до величини реалізованої продукції з одиниці площі. Але в цьому випадку необхідно погодитися і з тим, що чим вище кадастрова вартість землі, тим нижче ефективність її використання. Суперечливі тенденції в змінах вартості продукції, кадастрової вартості землі і розмірів рентного доходу, що вилучається через земельний податок, вказують на необхідність вдосконалення методології та методики обчислення земельної ренти, а також неможливість побудови універсальної системи оподаткування лише на базі земельного податку.
2. Ефективність оподаткування земель сільгосппризначення.
Останнім часом методологічні та методичні проблеми оподаткування земель на основі їх кадастрової оцінки привертають до себе все більш пильну увагу. Питання оцінки землі і міцно пов'язаної з нею нерухомості все частіше починають розглядатися поряд з проблемами державного і муніципального управління.
У порівнянні з оподаткуванням доходів юридичних і фізичних осіб оподаткування землі та іншого нерухомого майна в цілому в істотному ступені залежить від економічної кон'юнктури.
Зазначені обставини роблять земельний податок зручним інструментом для реалізації фіскальної функції податкової системи, У Росії в умовах нестабільності надходжень податків до бюджетів всіх рівнів це викликає підвищений інтерес до проблем розвитку оподаткування землі з боку органів державної влади, перш за все їх виконавчої гілки. Свідченням тому є спроби експериментального справляння податку на нерухомість у низці регіонів країни (з істотним підвищенням загального рівня оподаткування) і неодноразове звернення в проектах реформи російського податкового законодавства до ідеї перенесення центру ваги оподаткування з результатів діяльності на майно, тобто перш за все землю.
Аналіз надходження земельного податку та орендної плати показав, що після дефолту 1998 р. спостерігається їх стійкий ріст у всіх суб'єктах Російської Федерації. Максимальні суми були отримані в 1999 р. Однак частка грошових надходжень за землі сільськогосподарського призначення в загальному обсязі платежів знижується (в 1998 р. вона становила 14%, а в 2001 р. - всього 5%).
Одним з методів визначення ставок земельного податку є створення математичної моделі на основі аналізу економічних, соціальних та інших факторів, що впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва. При цьому слід застосовувати стандартні економіко-математичні методи: кластерний, факторний аналіз, лінійну і нелінійну регресії, аналіз часових рядів, а також нейромережевої аналіз.
Земельний податок на базі оцінки сільськогосподарських земель Республіки Башкортостан
За базу для розрахунку земельного податку по Республіці Башкортостан використовувалася кадастрова оцінка земель. Отриманий розмір диференціального доходу був зменшений на величину безрентного додаткового продукту. Його відносна величина представляє собою необхідну норму рентабельності по відношенню до порівнянної собівартості продукції на гірших за якістю і місцеположенням землях, - зазначає кандидат економічних наук, завідувач кафедрою Башкирського госагроуніверсітета Р. Ярулін.
Для виявлення такого рівня була здійснена аналітична угруповання 156 господарств Республіки Башкортостану в шість груп за оціночним балу, що характеризуються системою показників розширеного відтворення. Результати угруповання показали, що в 20 підприємствах, провідних незначне за обсягом розширене відтворення, середній оцінний бал 40,6 відповідає рівень рентабельності 25%. А тому дана величина оцінного бала використовувалася в якості вихідної при оподаткуванні, нижче якого підприємства звільнялися від справляння диференціальної ренти.
У підприємств з оцінним балом на рівні понад 33,3 і до 40,5 диференціальна рента залишиться в їх розпорядженні, що дозволить стимулювати більш раціональне використання земель.
Для виявлення господарств республіки, розташованих в гірших умовах виробництва, була здійснена аналітична угруповання 956 господарств у сім груп за оціночним балу земель. По кожній групі були розраховані прибуток на одиницю сільськогосподарських угідь і собівартість 1 ц зерна. Результати угруповання показали, що підприємства з найгіршими умовами виробництва продукції рослинництва знаходяться в нижчій групі з середнім балом 33,2, мінімальним прибутком в розрахунку на 1 га сільгоспугідь 17,4 руб. і найбільшою собівартістю 1 ц зерна 116,3 руб.
В даний час індексація ставок земельного податку проводиться виходячи з індексу споживчих цін на товари та платні послуги. При цьому не враховується фактор паритету цін між сільськогосподарськими товаровиробниками і промисловістю, який в сформованих умовах багато в чому зумовлює фінансове благополуччя підприємств у сільському господарстві. Звідси випливає, що доцільно ставки податку з земель індексувати з урахуванням паритету цін в товарообігу між сільським господарством та промисловістю, що виражається співвідношенням індексів цін на сільськогосподарську продукцію і промислові товари і послуги, придбані сільським господарством.
Сумарна величина розрахункового земельного податку в цілому по Республіці Башкортостан у 1999 р. склала 485687 тис. карб., Або була в 12 разів більше фактично надійшов у тому ж році податку (40377 тис. крб.).
Розмір податку на землі сільськогосподарського призначення по земельно-оціночними групами районів суттєво різниться. Найбільший розмір земельного податку відзначений у другій і третій групах районів - відповідно 148 900 000 і 291 200 000 руб. Для них характерна наявність високородючих земель, їх сприятливе розташування по відношенню до пунктів збуту сільськогосподарської продукції та баз матеріально-технічного постачання. Незначна величина податку склалася у найгіршій, першої, групи районів - 45,6 млн руб.
У цілому розрахункові ставки податку з 1 га сільгоспугідь є об'єктивно зумовленими, що передбачає їх стимулюючий вплив на рівень ефективності використання земель. Введення розрахункових ставок на практиці дозволило б збільшити частку земельного податку в доходах консолідованого бюджету Республіки Башкортостан з 0,2% до 2%.
Важливе значення в практиці земельного оподаткування має диференціація ставок податку за якістю, зручності обробки і місцю розташування земель. Це обумовлює їх відмінності в розмірах з 1 га сільськогосподарських угідь. Так, згідно з розрахунками, ставки земельного податку змінюються в інтервалі від 17,56 руб. до 184,30 руб.
Аналіз співвідношення розрахункових та затверджених ставок податку за оціночними і адміністративних районах Республіки Башкортостан показує, що диференціація діючих ставок податку не завжди базується на об'єктивному аналізі відмінностей у земельних ділянках. Отже, діючі ставки податку мають суттєві недоліки. Так, якщо відмінності в діючих ставок оподаткування між «кращими» і «гіршими» землями не перевищують 2,7 рази, то відмінність їх у розрахункових ставках становить 10,5 рази. Розрахункова ставка земельного податку в цілому по республіці перевищила затверджену в 14,6 рази. Між тим, найбільше відхилення в ставках (від 14,4 до 30,7 рази) характерне для районів Передуральський чорноземної степу (третій оціночний район), найменше (від 3,1 до 9,7 рази) - для районів нечорноземної лісостепу (перший оціночний район). Звідси можна зробити висновок, що в господарствах, що знаходяться у відносно сприятливих умовах, вплив земельного податку як на фінансові результати, а, отже, і на інтерес більш ефективного землекористування, так і на поповнення бюджету невелика порівняно з ним в господарствах, розташованих на найгірших землях.
Висновок
Віднесення земель до тієї або іншої категорії і їх дозволене використання відповідно до зонування територій та вимогами законодавства, а також особливі норми, що регулюють використання земель кожній категорії лише за цільовим призначенням, складають формальні умови земельного права.
Право підвищувати земельні податки грає величезну роль в економіці країни. Дуже високі податки на землю можуть призвести до фактичної економічної експропріації земельної власності у формального власника. Дана ситуація може спровокувати негативні дії економічних суб'єктів.
Для оцінки ефективності нових ставок земельного податку враховують якість земель та екологічні чинники. Встановлення диференційованих ставок земельного податку дозволить враховувати відмінності сільськогосподарських землеволодінь в якості земель, якими вони мають, що підвищить ефективність їх використання.
Завданнями органів виконавчої влади всіх рівнів та земельних комітетів повинні стати:
проведення масової кадастрової оцінки земель та визначення податкової бази в залежності від оціночної вартості (нормативної ціни) земельної ділянки;
встановлення оптимальних і соціально справедливих розмірів платежів за землю, що залежать від об'єктивної цінності земельних ділянок і стимулюючих раціональне землекористування;
підвищення ролі органів місцевого самоврядування у встановленні розмірів ставок земельного податку та пільг;
збереження та вдосконалення системи перерозподілу доходів від державної і муніципальної власності між усіма рівнями бюджетів;
посилення відповідно до законодавства контролю за цільовим витрачанням коштів, отриманих в результаті справляння податку;
ув'язка плати за землю з іншими платежами за природні ресурси, що запобігає подвійне вилучення податків на зв'язані ресурси, а також іншу нерухомість.
Список використовуваної літератури:
1) Креснікова Н, / / АПК: економіка і управління, -2007 .- № 7.-С, 37;
2) Тарасов А. / / АПК: економіка і управленіе.-2007 .- № 8.-C.43;
3) Гальченко С. / / АПК: економіка і управленіе.-2007 .- № 3.-С58;
4) Хрипливий Ф. / / Економіка с / г України.-2007 .- № 5.-С.24;
5) Ярулін Р. / / Економіка с / г України.-2006 .- № 2.-С28;
6) Трофімова Н. / / Податковий вестнік.-2007 .- № 6.-С.96;
7) Степанов А. / / Економіка і жізнь.-2007 .- № 12.-С32,
Сутність проблеми земельного податку полягає у визначенні його ролі в системі оподаткування сільськогосподарського виробництва. Головний засіб виробництва в сільському господарстві - земля, але земельний податок настільки малий, що не може розглядатися в якості значущого засоби регулювання землекористування. Це протиріччя є підставою для пошуку шляхів вдосконалення земельного оподаткування.
Частка земельного податку в 2004-2005 рр.. у складі витрат на 1 га ріллі в Ростовській області становила 2,2-2,3% при значних коливаннях по районах. Угруповання районів за оцінним зонам показує, що зміна частки земельного податку у витратах абсолютно не відповідає величині витрат на 1 га та кадастрової вартості землі. Новий підхід до встановлення ставок земельного податку у 2006 р. привів до їх збільшення в цілому по області на 58% при значних відхиленнях по окремих районах. Ставка земельного податку росла в тих же темпах, в яких зростали виробничі витрати. Разом з тим саме витрати на 1 га посівів і ставка земельного податку стабільно збільшувалися весь аналізований період. Податки ростуть швидше, ніж витрати, а земельний податок - в 3 рази швидше виручки від реалізації. У 2007 р. він збільшився ще на 90%. Виробництво продукції порівнянними темпами рости не може. З цього випливає, що значення земельного податку різко зростає.
Зростання ставок земельного податку викличе хвилю перегляду договорів оренди земельних часток. При цьому слід враховувати, що земельний податок до 2006 р. сплачували сільськогосподарські організації - орендарі земельних часток, а з введенням в дію гол. 31 Податкового кодексу його будуть платити власники.
У кожному районі та окремому сільському поселенні своя соціально-економічна ситуація, яка і буде впливати на прийняті рішення. Частка орендної плати у витратах по районах Ростовської області коливається від 6% у Заветінском до 69% в Шолоховське районі при середньому значенні по області 29%. Результати угруповання районів за кадастрової вартості землі показують, що частка орендної плати у складі витрат практично не залежить від вартості землі. У 2005 р. частка земельного податку в орендній платі становила 6,5%, у 2006 р. вона зросла до 10%, в 2007 р. - до 20%. Це означає, що земельний податок стає важливим чинником визначення розмірів орендної плати і, таким чином, буде впливати на рівень витрат.
Тепер розглянемо, яка частка рентного доходу вилучається орендною платою і земельним податком. У середньому по області рентний дохід у виробників сільгосппродукції повністю вилучається орендною платою, при цьому в 2005 р. вони платили ще й земельний податок. Виходить, що з орендною платою і земельним податком вилучалися не тільки рентний, а й частину необхідного доходу. По окремих районах розмір вилучення вдвічі перевершував рентний дохід. Особливо слід відзначити орендну плату і земельний податок по землях, який не приносить рентного доходу. Це питання має дуже глибокі коріння і потребує спеціальних дослідженнях. У практичному плані рентою з таких земель можна вважати величину орендної плати, фактично за них сплачується. Такий підхід найбільш близький і до ринкової оцінки земель.
Розподіл рентного доходу між власниками і орендарями по районах сильно коливається. У цілому по області 71,5% рентного доходу вилучається власниками і 28,5% залишається орендарям.
Отже, рентний дохід вилучається зі сфери виробничо-підприємницької діяльності практично повністю і надходить у сферу особистого споживання власників земельних часток. Це сільські жителі, рівень доходів яких разом з доходами від земельної власності значно нижче середніх показників по країні. У ситуації, що склалася говорити про те, що рентний дохід повинен належати всьому суспільству і вилучатися через земельний податок - значить, порушувати соціальну справедливість.
Для оцінки впливу земельного податку на виробників сільськогосподарської продукції має значення равновеликости податкового навантаження на всіх платників. Земельний податок встановлюється пропорційно кадастрової вартості землі, і багато дослідників вважають його нейтральним по відношенню до виробництва. Чи так це насправді?
Отримані результати дозволяють зробити висновок, що земельний податок не забезпечує рівномірної податкового навантаження на суб'єктів господарювання, які використовують землі різної якості, і неоднозначно впливає на процес відтворення. Особливості його впливу на суб'єктів господарювання, що знаходяться в різних умовах, необхідно враховувати при застосуванні інших методів регулювання.
З отриманих результатів можна зробити й інші висновки, в тому числі протилежні: земельний податок змінюється відповідно до рентним доходом, а частка ренти прогресивно підвищується по відношенню до величини реалізованої продукції з одиниці площі. Але в цьому випадку необхідно погодитися і з тим, що чим вище кадастрова вартість землі, тим нижче ефективність її використання. Суперечливі тенденції в змінах вартості продукції, кадастрової вартості землі і розмірів рентного доходу, що вилучається через земельний податок, вказують на необхідність вдосконалення методології та методики обчислення земельної ренти, а також неможливість побудови універсальної системи оподаткування лише на базі земельного податку.
2. Ефективність оподаткування земель сільгосппризначення.
Останнім часом методологічні та методичні проблеми оподаткування земель на основі їх кадастрової оцінки привертають до себе все більш пильну увагу. Питання оцінки землі і міцно пов'язаної з нею нерухомості все частіше починають розглядатися поряд з проблемами державного і муніципального управління.
У порівнянні з оподаткуванням доходів юридичних і фізичних осіб оподаткування землі та іншого нерухомого майна в цілому в істотному ступені залежить від економічної кон'юнктури.
Зазначені обставини роблять земельний податок зручним інструментом для реалізації фіскальної функції податкової системи, У Росії в умовах нестабільності надходжень податків до бюджетів всіх рівнів це викликає підвищений інтерес до проблем розвитку оподаткування землі з боку органів державної влади, перш за все їх виконавчої гілки. Свідченням тому є спроби експериментального справляння податку на нерухомість у низці регіонів країни (з істотним підвищенням загального рівня оподаткування) і неодноразове звернення в проектах реформи російського податкового законодавства до ідеї перенесення центру ваги оподаткування з результатів діяльності на майно, тобто перш за все землю.
Аналіз надходження земельного податку та орендної плати показав, що після дефолту 1998 р. спостерігається їх стійкий ріст у всіх суб'єктах Російської Федерації. Максимальні суми були отримані в 1999 р. Однак частка грошових надходжень за землі сільськогосподарського призначення в загальному обсязі платежів знижується (в 1998 р. вона становила 14%, а в 2001 р. - всього 5%).
Одним з методів визначення ставок земельного податку є створення математичної моделі на основі аналізу економічних, соціальних та інших факторів, що впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва. При цьому слід застосовувати стандартні економіко-математичні методи: кластерний, факторний аналіз, лінійну і нелінійну регресії, аналіз часових рядів, а також нейромережевої аналіз.
Земельний податок на базі оцінки сільськогосподарських земель Республіки Башкортостан
За базу для розрахунку земельного податку по Республіці Башкортостан використовувалася кадастрова оцінка земель. Отриманий розмір диференціального доходу був зменшений на величину безрентного додаткового продукту. Його відносна величина представляє собою необхідну норму рентабельності по відношенню до порівнянної собівартості продукції на гірших за якістю і місцеположенням землях, - зазначає кандидат економічних наук, завідувач кафедрою Башкирського госагроуніверсітета Р. Ярулін.
Для виявлення такого рівня була здійснена аналітична угруповання 156 господарств Республіки Башкортостану в шість груп за оціночним балу, що характеризуються системою показників розширеного відтворення. Результати угруповання показали, що в 20 підприємствах, провідних незначне за обсягом розширене відтворення, середній оцінний бал 40,6 відповідає рівень рентабельності 25%. А тому дана величина оцінного бала використовувалася в якості вихідної при оподаткуванні, нижче якого підприємства звільнялися від справляння диференціальної ренти.
У підприємств з оцінним балом на рівні понад 33,3 і до 40,5 диференціальна рента залишиться в їх розпорядженні, що дозволить стимулювати більш раціональне використання земель.
Для виявлення господарств республіки, розташованих в гірших умовах виробництва, була здійснена аналітична угруповання 956 господарств у сім груп за оціночним балу земель. По кожній групі були розраховані прибуток на одиницю сільськогосподарських угідь і собівартість 1 ц зерна. Результати угруповання показали, що підприємства з найгіршими умовами виробництва продукції рослинництва знаходяться в нижчій групі з середнім балом 33,2, мінімальним прибутком в розрахунку на 1 га сільгоспугідь 17,4 руб. і найбільшою собівартістю 1 ц зерна 116,3 руб.
В даний час індексація ставок земельного податку проводиться виходячи з індексу споживчих цін на товари та платні послуги. При цьому не враховується фактор паритету цін між сільськогосподарськими товаровиробниками і промисловістю, який в сформованих умовах багато в чому зумовлює фінансове благополуччя підприємств у сільському господарстві. Звідси випливає, що доцільно ставки податку з земель індексувати з урахуванням паритету цін в товарообігу між сільським господарством та промисловістю, що виражається співвідношенням індексів цін на сільськогосподарську продукцію і промислові товари і послуги, придбані сільським господарством.
Сумарна величина розрахункового земельного податку в цілому по Республіці Башкортостан у 1999 р. склала 485687 тис. карб., Або була в 12 разів більше фактично надійшов у тому ж році податку (40377 тис. крб.).
Розмір податку на землі сільськогосподарського призначення по земельно-оціночними групами районів суттєво різниться. Найбільший розмір земельного податку відзначений у другій і третій групах районів - відповідно 148 900 000 і 291 200 000 руб. Для них характерна наявність високородючих земель, їх сприятливе розташування по відношенню до пунктів збуту сільськогосподарської продукції та баз матеріально-технічного постачання. Незначна величина податку склалася у найгіршій, першої, групи районів - 45,6 млн руб.
У цілому розрахункові ставки податку з 1 га сільгоспугідь є об'єктивно зумовленими, що передбачає їх стимулюючий вплив на рівень ефективності використання земель. Введення розрахункових ставок на практиці дозволило б збільшити частку земельного податку в доходах консолідованого бюджету Республіки Башкортостан з 0,2% до 2%.
Важливе значення в практиці земельного оподаткування має диференціація ставок податку за якістю, зручності обробки і місцю розташування земель. Це обумовлює їх відмінності в розмірах з 1 га сільськогосподарських угідь. Так, згідно з розрахунками, ставки земельного податку змінюються в інтервалі від 17,56 руб. до 184,30 руб.
Аналіз співвідношення розрахункових та затверджених ставок податку за оціночними і адміністративних районах Республіки Башкортостан показує, що диференціація діючих ставок податку не завжди базується на об'єктивному аналізі відмінностей у земельних ділянках. Отже, діючі ставки податку мають суттєві недоліки. Так, якщо відмінності в діючих ставок оподаткування між «кращими» і «гіршими» землями не перевищують 2,7 рази, то відмінність їх у розрахункових ставках становить 10,5 рази. Розрахункова ставка земельного податку в цілому по республіці перевищила затверджену в 14,6 рази. Між тим, найбільше відхилення в ставках (від 14,4 до 30,7 рази) характерне для районів Передуральський чорноземної степу (третій оціночний район), найменше (від 3,1 до 9,7 рази) - для районів нечорноземної лісостепу (перший оціночний район). Звідси можна зробити висновок, що в господарствах, що знаходяться у відносно сприятливих умовах, вплив земельного податку як на фінансові результати, а, отже, і на інтерес більш ефективного землекористування, так і на поповнення бюджету невелика порівняно з ним в господарствах, розташованих на найгірших землях.
Висновок
Віднесення земель до тієї або іншої категорії і їх дозволене використання відповідно до зонування територій та вимогами законодавства, а також особливі норми, що регулюють використання земель кожній категорії лише за цільовим призначенням, складають формальні умови земельного права.
Право підвищувати земельні податки грає величезну роль в економіці країни. Дуже високі податки на землю можуть призвести до фактичної економічної експропріації земельної власності у формального власника. Дана ситуація може спровокувати негативні дії економічних суб'єктів.
Для оцінки ефективності нових ставок земельного податку враховують якість земель та екологічні чинники. Встановлення диференційованих ставок земельного податку дозволить враховувати відмінності сільськогосподарських землеволодінь в якості земель, якими вони мають, що підвищить ефективність їх використання.
Завданнями органів виконавчої влади всіх рівнів та земельних комітетів повинні стати:
проведення масової кадастрової оцінки земель та визначення податкової бази в залежності від оціночної вартості (нормативної ціни) земельної ділянки;
встановлення оптимальних і соціально справедливих розмірів платежів за землю, що залежать від об'єктивної цінності земельних ділянок і стимулюючих раціональне землекористування;
підвищення ролі органів місцевого самоврядування у встановленні розмірів ставок земельного податку та пільг;
збереження та вдосконалення системи перерозподілу доходів від державної і муніципальної власності між усіма рівнями бюджетів;
посилення відповідно до законодавства контролю за цільовим витрачанням коштів, отриманих в результаті справляння податку;
ув'язка плати за землю з іншими платежами за природні ресурси, що запобігає подвійне вилучення податків на зв'язані ресурси, а також іншу нерухомість.
Список використовуваної літератури:
1) Креснікова Н, / / АПК: економіка і управління, -2007 .- № 7.-С, 37;
2) Тарасов А. / / АПК: економіка і управленіе.-2007 .- № 8.-C.43;
3) Гальченко С. / / АПК: економіка і управленіе.-2007 .- № 3.-С58;
4) Хрипливий Ф. / / Економіка с / г України.-2007 .- № 5.-С.24;
5) Ярулін Р. / / Економіка с / г України.-2006 .- № 2.-С28;
6) Трофімова Н. / / Податковий вестнік.-2007 .- № 6.-С.96;
7) Степанов А. / / Економіка і жізнь.-2007 .- № 12.-С32,