УДК 343.91-057.36 (477)
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ
У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Мартиненко О.А., професор кафедри кримінального права
та кримінології, канд.юрід.наук, доцент
Національний університет внутрішніх справ
Усвідомлення реальних можливостей поліції призвело до того, що сьогодні на рівні урядів США та Західної Європи визнана помилковість вимог, раніше пропонованих до поліції. Вітчизняні ж підрозділу ОВС, незважаючи на явні протиріччя між декларованою соціальною місією «боротьби зі злочинністю» і можливостями її реалізації, як і раніше залишаються в рамках традиційної силовий моделі, яка, у свою чергу, є фундаментальною з точки зору визначення відомчої ідеології правоохоронних органів.
Вище було зазначено, що негативним наслідком ідеології, яка проголошує «боротьбу із злочинністю», є усвідомлення злочинця як супротивника, з яким потрібно вести боротьбу або війну. У реальному житті це незмінно призводить правоохоронця до необхідності ідентифікувати себе з людиною, що знаходиться в умовах збройного конфлікту, у стані необхідної оборони і крайньої необхідності. Дана позиція рольова, в свою чергу, вимагає швидких, рішучих і безкомпромісних дій, підпорядкованих єдиній меті - вижити і перемогти супротивника [1].
Поліцейські підрозділи, що роблять ставку на боротьбу зі злочинністю як на основний стиль діяльності, досить швидко переходять до репресивних форм соціального контролю та фокусують свої зусилля не на засобах ведення боротьби, а на досягненні кінцевого результату - перемоги [2, c.184]. За справедливим зауваженням А.І. Борговий, подібна тактика часто чревата незаконним примусом і випадками розправи над злочинцями [3, c.322]. Саме в рамках такого підходу з'являється й існує згаданий раніше феномен «Брудного Гаррі» - захист закону незаконними способами, оскільки сама мета «виправдовує» будь-які засоби.
Крім того, діяльність поліції в рамках силового підходу не прогресує, а неминуче замикається в порочне коло, де простежується чотири основні стадії, як це демонструють у своїй роботі П. Нейрод і А. Беклі (рис. 1):
Рис.1. Функціонування поліції в рамках «боротьби зі злочинністю» як основного стилю діяльності [4, c.10]
Вихід зі сформованої практики для кримінологів і поліцейських бачиться в переході від реактивного до проактивного способом впливу на злочинність. В якості основної функції поліції пропонується не «боротьба зі злочинністю», а «служба суспільству», «забезпечення громадської безпеки», що передбачає відмову від агресивної політики і сприйняття злочинців не як ворогів суспільства, а як громадян з деформованим поведінкою, що підлягають корекції [5 ; 6].
У зв'язку з цим в європейській кримінології все більш чітке оформлення отримує ідея пріоритетного розвитку відомчої поліцейської етики як теоретичного базису високоморального поведінки особистості [7, 8]. У чималому ступені подібної переоцінки стратегічних цінностей сприяла робота Експертного комітету з поліцейської етики та проблем, пов'язаних із здійсненням функцій поліції (The Committee for Experts on Police Ethics and Problems of Policing), створеного у складі Комітету Ради Європи з проблем злочинності (The European Committee on Crime Problems - CDPC). Перші результати його роботи, представлені на 12-му колоквіумі з кримінології 1999 р., організованому Радою Європи за темою «Повноваження та відповідальність поліції у демократичному суспільстві», розглядали роль поліції в демократичному суспільстві та її місце в системі кримінальної юстиції, завдання поліції відповідно з верховенством закону, контроль над поліцією, а також безпосередньо етичні аспекти управлінської діяльності поліції [9, c.21-23].
До числа основних аргументів на користь першочергового розвитку саме етичних принципів закордонні кримінологи відносять такі особливості діяльності працівників правоохоронних органів:
- Працівники поліції (міліції) мають право вибору при прийнятті рішень щодо життя, свободи і власності інших громадян;
- Саме на них лягає безпосередній обов'язок з підтримання правопорядку;
- Вони зобов'язані захищати права громадян;
- Як служителі й захисники інтересів суспільства, вони зобов'язані демонструвати кращі стандарти поведінки (розсудливість, чесність, об'єктивність, високий рівень моральності);
- Поліція (міліція) має право використовувати непублічні, оперативно-розшукові методи роботи, де належне використання конфіденційної інформації повністю залежить від особистих якостей співробітників;
- Для представників етнічних меншин працівники поліції (міліції) часто є уособленням усіх органів влади і суспільства в цілому;
- Некваліфіковані й протиправні дії працівників поліції (міліції) наносять моментальний і значний збиток для іміджу всієї правоохоронної системи та органів державної влади [5, c.3-4].
Хоча в науковому плані дана проблема, на жаль, докладно розглядається лише в поодиноких вітчизняних роботах, ми згодні з тим, що питання про формування відомчих етичних принципів, які застосовуються для повсякденної діяльності, дійсно відноситься до розряду нагальних. Оскільки етичні принципи правоохоронної діяльності в чималому ступені формують особливості службового менталітету, що визначає конкретні дії працівників ОВС у ситуаціях морального вибору, їх розвиток з точки зору дотримання прав людини представляється не менш важливим, ніж вирішення завдань матеріально-технічної, кадрової та соціальної забезпеченості ОВС України [ 10; 11, c.68-71].
Сьогодні схема діяльності органів внутрішніх справ України, хоча і зазнала значного реформування, проте як і раніше залишається в рамках традиційного підходу, орієнтованого на боротьбу зі злочинністю як на основний вид правоохоронної діяльності. Такий підхід характерний для більшості постсоціалістичних країн і досить повно відображає уявлення нашого суспільства про функції та завдання міліції як центрального "борця зі злочинністю». Підрозділи міліції представляють собою навчений професійний контингент, основним призначенням якого є боротьба зі злочинністю та ефективна охорона правопорядку. Загальна їх діяльність сфокусована на розслідуванні та припиненні злочинів. Другорядні функції, безпосередньо не підпорядковані даної мети, поступово передаються в частнопредпрінімательскіх сектор.
Серед підрозділів міліції у вищій мірі розвинена спеціалізація і розподіл слідчих та оперативного складу на окремі служби й відомства. Патрульно-постова служба орієнтована в першу чергу на систематичне і цілеспрямоване попередження злочинності у кримінально-небезпечних районах шляхом особистого огляду громадян, перевірки автотранспорту і приміщень. Значна увага приділяється розвитку високотехнологічних систем спостереження, розшуку та ідентифікації злочинців, методів оперативно-розшукової діяльності.
Віддаючи належне позитивним сторонам даної моделі, європейські спостерігачі відзначають і ряд її недоліків. По-перше, робота з населенням здійснюється не для рівноправної участі в охороні правопорядку, а переважно як засіб збору оперативної інформації та негласного контролю за правопорушниками.
По-друге, віддаючи перевагу розвитку технологічних засобів контролю над злочинністю і методам оперативно-розшукової діяльності, міліція не може стати досить відкритою у своїй роботі для громадського контролю. Все це значно підвищує ризик виникнення серед співробітників корупції та неетичної поведінки.
І, по-третє, стратегія правоохоронних органів, спрямована не на усунення причин злочинності, а тільки на роботу з її зовнішніми проявами, не може вважатися ефективною з точки зору довгострокової перспективи [4, c.30-33].
Тому, орієнтуючись на процеси європейської інтеграції, вітчизняним законодавцям слід взяти до уваги такі принципи взаємовідносин правоохоронних органів з суспільством, як рівноправність, розподіл владних повноважень, швидке й ефективне реагування, відкритість інформації, компенсація збитку, спільна участь і партнерство.
Слід зупинитися на тому, що в міру розвитку демократичних засад нашої держави міліція повинна не просто демонструвати високий професіоналізм співробітників, а й перетворюватися у відкриту організацію, що служить українському суспільству, виконувати свої завдання прийнятними з етичної точки зору способами для зміцнення демократичних цінностей. За такої умови населення зможе розглядати міліцію не як нав'язувану йому силову структуру, але як службу, що знаходиться в його розпорядженні. Варто відзначити той факт, що ще на початку ХХ століття російськими вченими в області поліцейського права обгрунтовувався теза про закономірності перетворення поліції із закритої організації на публічну службу у міру розвитку правової держави [12, с.21].
Питання про переоцінку статусу міліції в українському суспільстві і перетворення її в систему соціального обслуговування, покликаної надавати населенню якісні послуги в галузі охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян, також є предметом активного обговорення в науковій літературі.
У зв'язку з викладеним, на порядок денний ставляться і питання практичного застосування етичних принципів. На жаль, навіть у найбільш розвинених країнах навчальні програми для навчання правоохоронного персоналу орієнтовані тільки на формування знань, навичок, відпрацювання процесуальних дій. Етична підгрунтя роботи поліцейського залишається поза полем основної навчальної діяльності, у вигляді коротких факультативних курсів і повчань. Проте, сьогоднішній рівень взаємовідносин суспільства та силових структур вимагає від правоохоронних органів не тільки правильного виконання встановлених правил і процедур з точки зору закону, а й того, щоб ці дії грунтувалися на морально виправданих з точки зору суспільства рішеннях. Служитель закону, таким чином, повинен нести відповідальність не тільки за прийняті рішення, але і бути підзвітним за моральну підгрунтя прийнятого рішення [13; 14].
Які ж повинні бути основоположні етичні принципи правоохоронної діяльності ОВС? Вичерпний перелік таких принципів поки не зустрічається в роботах зарубіжних і вітчизняних авторів. Аналіз вивчених нами робіт у сфері службової та корпоративної етики дозволяє говорити про наявність кількох, найбільш загальних і фундаментальних принципів:
1. Повага до особистості іншої людини
2. Доброзичливість
3. Ефективність та професіоналізм
4. Дотримання принципів законності і верховенства закону
5. Відповідальність
6. Турбота про оточуючих
7. Чесність по відношенню до себе та інших
8. Самовіддане служіння суспільству.
Іншими словами, при здійсненні своїх функцій міліція (поліція) повинна дотримуватися особисті права громадян і не вчиняти довільних або протиправних дій. Це є основним принципом для правової держави і діяльності силових структур в умовах демократії. Забезпечене таким чином верховенство закону в діяльності міліції має фокусувати увагу не тільки на тому, що робиться, а й на тому, як це робиться. Це також передбачає, що ті, хто створює, тлумачить або застосовує закон, самі йому підкоряються. Від міліції очікується, тим самим, що вона буде показувати приклад у підпорядкуванні законам, застосування яких вона забезпечує.
З урахуванням викладеного нам представляється абсолютно необхідним на рівні уряду приступити до вивчення питання про ратифікацію таких фундаментальних програмних документів в області роботи правоохоронних органів, як «Декларація про поліцію», прийнята в травні 1979 р. Асамблеєю Ради Європи та "Європейський кодекс поліцейської етики», прийнятий Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 року.
Одночасно вимагає свого вирішення питання про перегляд Закону України «Про міліцію», де були б закріплені не тільки перераховані вище основні принципи роботи міліції у сучасному суспільстві, а й були б чітко закріплені права, повноваження, обов'язки працівників та умови їх реалізації.
2. Braithwaite, J. Crime, Shame and Reintegration. Cambridge: Cambridge University Press, 1989;
3. Кримінологія. Під заг. ред. А.І. Борговий. - М.: ИНФРА М - НОРМА, 1997. - 784 с.;
4. Neyroud P., Beckley A. Policing, Ethics and Human Rights. Cullompton, Devon: Willan Publishing. 2001, 235 p.;
5. Pollock JM Ethics in Crime and Justice. 3 rd ed. Belmont, California: Wadsworth, 1998;
6. Kleinig J. Handled with Discretion: ethical issues in police decision-making. Lanham, Maryland: Rowman and Littlefield, 1996;
7. IASP. Ethics Training in Law Enforcement. 1999. http:// www.theiasp.org/pubinfo/ ethicstraining.html;
8. Delattre EJ Character and Cops: ethics in policing. 1989. Washington DC: American Enterprise Institute for Public Policy Research.
9. Європейський кодекс поліцейської етики. Серія «Права людини» - СПб.: СПб ГО «Громадський контроль», 2003. - 76 с.
10. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедлівості й законності в слідчій діяльності: Автореф. канд.юрід.наук: 12.00.12 / НАВСУ. - К., 1998. - 16 с.;
11. Зеленецькій В.С., Кальман О.Г. Аналіз факторів, Що обумовлюють менталітет правоохоронні органів / / Вісті Крімінологічної асоціації України. Альманах. Випуск 1: Мат-ли наук.-практіч.конференції "Економічна злочінність в Україні: причини та заходь протідії", 19 червня 2004 - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004, С.68-72.;
12. Гессен В.М. Лекції по поліцейському праву. - СПб., 1907-1908; 13. Mackenzie I. 'The dynamics of integrity: managerial and psychological perspectives' in Williams S. and Williams G. (Eds.) Policing Integrity. St.Catherine 's House Conference Report, 1999, No.69, 14. Beckley A. Operational Policing: Liabilities and Entitlements. London: Police Review Publishing Company. 1997.
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ
У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Мартиненко О.А., професор кафедри кримінального права
та кримінології, канд.юрід.наук, доцент
Національний університет внутрішніх справ
Усвідомлення реальних можливостей поліції призвело до того, що сьогодні на рівні урядів США та Західної Європи визнана помилковість вимог, раніше пропонованих до поліції. Вітчизняні ж підрозділу ОВС, незважаючи на явні протиріччя між декларованою соціальною місією «боротьби зі злочинністю» і можливостями її реалізації, як і раніше залишаються в рамках традиційної силовий моделі, яка, у свою чергу, є фундаментальною з точки зору визначення відомчої ідеології правоохоронних органів.
Вище було зазначено, що негативним наслідком ідеології, яка проголошує «боротьбу із злочинністю», є усвідомлення злочинця як супротивника, з яким потрібно вести боротьбу або війну. У реальному житті це незмінно призводить правоохоронця до необхідності ідентифікувати себе з людиною, що знаходиться в умовах збройного конфлікту, у стані необхідної оборони і крайньої необхідності. Дана позиція рольова, в свою чергу, вимагає швидких, рішучих і безкомпромісних дій, підпорядкованих єдиній меті - вижити і перемогти супротивника [1].
Поліцейські підрозділи, що роблять ставку на боротьбу зі злочинністю як на основний стиль діяльності, досить швидко переходять до репресивних форм соціального контролю та фокусують свої зусилля не на засобах ведення боротьби, а на досягненні кінцевого результату - перемоги [2, c.184]. За справедливим зауваженням А.І. Борговий, подібна тактика часто чревата незаконним примусом і випадками розправи над злочинцями [3, c.322]. Саме в рамках такого підходу з'являється й існує згаданий раніше феномен «Брудного Гаррі» - захист закону незаконними способами, оскільки сама мета «виправдовує» будь-які засоби.
Крім того, діяльність поліції в рамках силового підходу не прогресує, а неминуче замикається в порочне коло, де простежується чотири основні стадії, як це демонструють у своїй роботі П. Нейрод і А. Беклі (рис. 1):
| |||||||||||||
|
| ||||||||||||
|
Рис.1. Функціонування поліції в рамках «боротьби зі злочинністю» як основного стилю діяльності [4, c.10]
Вихід зі сформованої практики для кримінологів і поліцейських бачиться в переході від реактивного до проактивного способом впливу на злочинність. В якості основної функції поліції пропонується не «боротьба зі злочинністю», а «служба суспільству», «забезпечення громадської безпеки», що передбачає відмову від агресивної політики і сприйняття злочинців не як ворогів суспільства, а як громадян з деформованим поведінкою, що підлягають корекції [5 ; 6].
У зв'язку з цим в європейській кримінології все більш чітке оформлення отримує ідея пріоритетного розвитку відомчої поліцейської етики як теоретичного базису високоморального поведінки особистості [7, 8]. У чималому ступені подібної переоцінки стратегічних цінностей сприяла робота Експертного комітету з поліцейської етики та проблем, пов'язаних із здійсненням функцій поліції (The Committee for Experts on Police Ethics and Problems of Policing), створеного у складі Комітету Ради Європи з проблем злочинності (The European Committee on Crime Problems - CDPC). Перші результати його роботи, представлені на 12-му колоквіумі з кримінології 1999 р., організованому Радою Європи за темою «Повноваження та відповідальність поліції у демократичному суспільстві», розглядали роль поліції в демократичному суспільстві та її місце в системі кримінальної юстиції, завдання поліції відповідно з верховенством закону, контроль над поліцією, а також безпосередньо етичні аспекти управлінської діяльності поліції [9, c.21-23].
До числа основних аргументів на користь першочергового розвитку саме етичних принципів закордонні кримінологи відносять такі особливості діяльності працівників правоохоронних органів:
- Працівники поліції (міліції) мають право вибору при прийнятті рішень щодо життя, свободи і власності інших громадян;
- Саме на них лягає безпосередній обов'язок з підтримання правопорядку;
- Вони зобов'язані захищати права громадян;
- Як служителі й захисники інтересів суспільства, вони зобов'язані демонструвати кращі стандарти поведінки (розсудливість, чесність, об'єктивність, високий рівень моральності);
- Поліція (міліція) має право використовувати непублічні, оперативно-розшукові методи роботи, де належне використання конфіденційної інформації повністю залежить від особистих якостей співробітників;
- Для представників етнічних меншин працівники поліції (міліції) часто є уособленням усіх органів влади і суспільства в цілому;
- Некваліфіковані й протиправні дії працівників поліції (міліції) наносять моментальний і значний збиток для іміджу всієї правоохоронної системи та органів державної влади [5, c.3-4].
Хоча в науковому плані дана проблема, на жаль, докладно розглядається лише в поодиноких вітчизняних роботах, ми згодні з тим, що питання про формування відомчих етичних принципів, які застосовуються для повсякденної діяльності, дійсно відноситься до розряду нагальних. Оскільки етичні принципи правоохоронної діяльності в чималому ступені формують особливості службового менталітету, що визначає конкретні дії працівників ОВС у ситуаціях морального вибору, їх розвиток з точки зору дотримання прав людини представляється не менш важливим, ніж вирішення завдань матеріально-технічної, кадрової та соціальної забезпеченості ОВС України [ 10; 11, c.68-71].
Сьогодні схема діяльності органів внутрішніх справ України, хоча і зазнала значного реформування, проте як і раніше залишається в рамках традиційного підходу, орієнтованого на боротьбу зі злочинністю як на основний вид правоохоронної діяльності. Такий підхід характерний для більшості постсоціалістичних країн і досить повно відображає уявлення нашого суспільства про функції та завдання міліції як центрального "борця зі злочинністю». Підрозділи міліції представляють собою навчений професійний контингент, основним призначенням якого є боротьба зі злочинністю та ефективна охорона правопорядку. Загальна їх діяльність сфокусована на розслідуванні та припиненні злочинів. Другорядні функції, безпосередньо не підпорядковані даної мети, поступово передаються в частнопредпрінімательскіх сектор.
Серед підрозділів міліції у вищій мірі розвинена спеціалізація і розподіл слідчих та оперативного складу на окремі служби й відомства. Патрульно-постова служба орієнтована в першу чергу на систематичне і цілеспрямоване попередження злочинності у кримінально-небезпечних районах шляхом особистого огляду громадян, перевірки автотранспорту і приміщень. Значна увага приділяється розвитку високотехнологічних систем спостереження, розшуку та ідентифікації злочинців, методів оперативно-розшукової діяльності.
Віддаючи належне позитивним сторонам даної моделі, європейські спостерігачі відзначають і ряд її недоліків. По-перше, робота з населенням здійснюється не для рівноправної участі в охороні правопорядку, а переважно як засіб збору оперативної інформації та негласного контролю за правопорушниками.
По-друге, віддаючи перевагу розвитку технологічних засобів контролю над злочинністю і методам оперативно-розшукової діяльності, міліція не може стати досить відкритою у своїй роботі для громадського контролю. Все це значно підвищує ризик виникнення серед співробітників корупції та неетичної поведінки.
І, по-третє, стратегія правоохоронних органів, спрямована не на усунення причин злочинності, а тільки на роботу з її зовнішніми проявами, не може вважатися ефективною з точки зору довгострокової перспективи [4, c.30-33].
Тому, орієнтуючись на процеси європейської інтеграції, вітчизняним законодавцям слід взяти до уваги такі принципи взаємовідносин правоохоронних органів з суспільством, як рівноправність, розподіл владних повноважень, швидке й ефективне реагування, відкритість інформації, компенсація збитку, спільна участь і партнерство.
Слід зупинитися на тому, що в міру розвитку демократичних засад нашої держави міліція повинна не просто демонструвати високий професіоналізм співробітників, а й перетворюватися у відкриту організацію, що служить українському суспільству, виконувати свої завдання прийнятними з етичної точки зору способами для зміцнення демократичних цінностей. За такої умови населення зможе розглядати міліцію не як нав'язувану йому силову структуру, але як службу, що знаходиться в його розпорядженні. Варто відзначити той факт, що ще на початку ХХ століття російськими вченими в області поліцейського права обгрунтовувався теза про закономірності перетворення поліції із закритої організації на публічну службу у міру розвитку правової держави [12, с.21].
Питання про переоцінку статусу міліції в українському суспільстві і перетворення її в систему соціального обслуговування, покликаної надавати населенню якісні послуги в галузі охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян, також є предметом активного обговорення в науковій літературі.
У зв'язку з викладеним, на порядок денний ставляться і питання практичного застосування етичних принципів. На жаль, навіть у найбільш розвинених країнах навчальні програми для навчання правоохоронного персоналу орієнтовані тільки на формування знань, навичок, відпрацювання процесуальних дій. Етична підгрунтя роботи поліцейського залишається поза полем основної навчальної діяльності, у вигляді коротких факультативних курсів і повчань. Проте, сьогоднішній рівень взаємовідносин суспільства та силових структур вимагає від правоохоронних органів не тільки правильного виконання встановлених правил і процедур з точки зору закону, а й того, щоб ці дії грунтувалися на морально виправданих з точки зору суспільства рішеннях. Служитель закону, таким чином, повинен нести відповідальність не тільки за прийняті рішення, але і бути підзвітним за моральну підгрунтя прийнятого рішення [13; 14].
Які ж повинні бути основоположні етичні принципи правоохоронної діяльності ОВС? Вичерпний перелік таких принципів поки не зустрічається в роботах зарубіжних і вітчизняних авторів. Аналіз вивчених нами робіт у сфері службової та корпоративної етики дозволяє говорити про наявність кількох, найбільш загальних і фундаментальних принципів:
1. Повага до особистості іншої людини
2. Доброзичливість
3. Ефективність та професіоналізм
4. Дотримання принципів законності і верховенства закону
5. Відповідальність
6. Турбота про оточуючих
7. Чесність по відношенню до себе та інших
8. Самовіддане служіння суспільству.
Іншими словами, при здійсненні своїх функцій міліція (поліція) повинна дотримуватися особисті права громадян і не вчиняти довільних або протиправних дій. Це є основним принципом для правової держави і діяльності силових структур в умовах демократії. Забезпечене таким чином верховенство закону в діяльності міліції має фокусувати увагу не тільки на тому, що робиться, а й на тому, як це робиться. Це також передбачає, що ті, хто створює, тлумачить або застосовує закон, самі йому підкоряються. Від міліції очікується, тим самим, що вона буде показувати приклад у підпорядкуванні законам, застосування яких вона забезпечує.
З урахуванням викладеного нам представляється абсолютно необхідним на рівні уряду приступити до вивчення питання про ратифікацію таких фундаментальних програмних документів в області роботи правоохоронних органів, як «Декларація про поліцію», прийнята в травні 1979 р. Асамблеєю Ради Європи та "Європейський кодекс поліцейської етики», прийнятий Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 року.
Одночасно вимагає свого вирішення питання про перегляд Закону України «Про міліцію», де були б закріплені не тільки перераховані вище основні принципи роботи міліції у сучасному суспільстві, а й були б чітко закріплені права, повноваження, обов'язки працівників та умови їх реалізації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Glover J. Humanity, a moral history of the twentieth century. London: Jonathon Cape, 1999;2. Braithwaite, J. Crime, Shame and Reintegration. Cambridge: Cambridge University Press, 1989;
3. Кримінологія. Під заг. ред. А.І. Борговий. - М.: ИНФРА М - НОРМА, 1997. - 784 с.;
4. Neyroud P., Beckley A. Policing, Ethics and Human Rights. Cullompton, Devon: Willan Publishing. 2001, 235 p.;
5. Pollock JM Ethics in Crime and Justice. 3 rd ed. Belmont, California: Wadsworth, 1998;
6. Kleinig J. Handled with Discretion: ethical issues in police decision-making. Lanham, Maryland: Rowman and Littlefield, 1996;
7. IASP. Ethics Training in Law Enforcement. 1999. http:// www.theiasp.org/pubinfo/ ethicstraining.html;
8. Delattre EJ Character and Cops: ethics in policing. 1989. Washington DC: American Enterprise Institute for Public Policy Research.
9. Європейський кодекс поліцейської етики. Серія «Права людини» - СПб.: СПб ГО «Громадський контроль», 2003. - 76 с.
10. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедлівості й законності в слідчій діяльності: Автореф. канд.юрід.наук: 12.00.12 / НАВСУ. - К., 1998. - 16 с.;
11. Зеленецькій В.С., Кальман О.Г. Аналіз факторів, Що обумовлюють менталітет правоохоронні органів / / Вісті Крімінологічної асоціації України. Альманах. Випуск 1: Мат-ли наук.-практіч.конференції "Економічна злочінність в Україні: причини та заходь протідії", 19 червня 2004 - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004, С.68-72.;
12. Гессен В.М. Лекції по поліцейському праву. - СПб., 1907-1908; 13. Mackenzie I. 'The dynamics of integrity: managerial and psychological perspectives' in Williams S. and Williams G. (Eds.) Policing Integrity. St.Catherine 's House Conference Report, 1999, No.69, 14. Beckley A. Operational Policing: Liabilities and Entitlements. London: Police Review Publishing Company. 1997.