Екологічне право 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Варіант 1
Вибрати три приклади з судової, арбітражної, прокурорської та іншої практики застосування норм природоохоронного законодавства у конкретному регіоні (Поволзький). Описати ситуацію і дати її правовий аналіз з використанням чинного законодавства.
Приклад 1
Приклад 2
Приклад 3
Список використаних джерел

Приклад 1
Міністерство екології та природних ресурсів Республіки Татарстан, місто Казань, звернулося в Арбітражний суд Республіки Татарстан з позовом до державному унітарному підприємству "Проектно-ремонтно-будівельне об'єднання" Татавтодор ", місто Казань, про стягнення 125133 рубля 30 копійок шкоди, заподіяної навколишньому середовищі.
Позовна заява мотивована здійсненням відповідачем викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
У відгуку на позовну заяву відповідач просив у позові відмовити, оскільки перевірка проведена позивачем з порушенням встановленого порядку, у третьому кварталі 2003 року відповідачем платежі в екологічний фонд проведені за наднормативним ставок плати.
До винесення рішення у справі судом в порядку статті 48 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації вироблено процесуальне правонаступництво ГУП "ПРСО" Татавтодор "на ВАТ" ПРСО "Татавтодор".
Рішенням Арбітражного суду Республіки Татарстан від 19.07.05 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто 112949 рублів 30 копійок.
Рішення суду мотивоване наступними обставинами: факт викиду в атмосферу забруднюючих речовин підтверджено актом; розрахунок шкоди позивачем зроблено у встановленому порядку; стягнута сума знижена у зв'язку з оплатою відповідачем 12184 рублів платежів по наднормативним ставками.
У порядку апеляційного провадження законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції не перевірялися.
Не погодившись з доводами судових інстанцій, ВАТ "ПРСО" Татавтодор "звернулося до Федерального арбітражного суду Поволзької округу з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд.
В обгрунтування своєї касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Судом неправомірно як доказ визнана проведена позивачем перевірка, оскільки дана перевірка проведена з порушенням встановленого порядку; судом прийнято неправильний розрахунок шкоди, складений позивачем.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, заявили про некоректність складеного позивачем розрахунку збитків, підтвердили внесення плати в спірний період у п'ятикратному розмірі.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити судовий акт без змін з огляду на необгрунтованість доводів за скаргою.
Перевіривши законність прийнятого судового акту, правильність застосування норм матеріального і процесуального права в межах, встановлених статтею 286 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників осіб, які беруть участь у справі, судова колегія касаційної інстанції знаходить подану у справі касаційну скаргу підлягає задоволенню .
Матеріалами справи встановлено наступне.
07.10.03 позивачем проведена перевірка філії відповідача на предмет дотримання природокористування чинному природоохоронному законодавству.
За результатами перевірки за участю представників відповідача позивачем складено акт N 7, відповідно до якого встановлені порушення відповідачем окремих вимог природоохоронного законодавства.
За результатами перевірки позивачем винесено Припис від 07.10.03 про усунення відповідачем виявлених порушень природоохоронного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 14 Федерального закону від 04.05.99 N 96-ФЗ "Про охорону атмосферного повітря" (далі за текстом - Закон), викид шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом допускається на підставі дозволу, виданого територіальним органом федерального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища, органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, які здійснюють державне управління в галузі охорони навколишнього середовища, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Дозволом на викид шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря встановлюються гранично допустимі викиди та інші умови, які забезпечують охорону атмосферного повітря.
Згідно з положеннями статті 28 Закону, за забруднення навколишнього природного середовища викидами шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря та інші види впливу на нього з фізичних та юридичних осіб стягується плата відповідно до законодавства Російської Федерації.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем факт відсутності у філії відповідача відповідного дозволу в період з 01.01.03 по 18.09.03.
Положеннями статті 32 Закону встановлено, що, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу забрудненням атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі та відповідно до затверджених у встановленому порядку таксами і методиками обчислення розміру шкоди, при їх відсутності в повному обсязі та у відповідності з фактичними витратами на відновлення навколишнього природного середовища за рахунок коштів юридичних осіб, винних у забрудненні атмосферного повітря.
У зв'язку з відсутністю в період з 01.01.03 по 18.09.03 у філії відповідача відповідного дозволу позивачем пред'явлені до відповідача вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищі.
В обгрунтування своїх заперечень на пред'явлені вимоги відповідач послався на положення пункту 4 статті 7 Федерального закону від 08.08.01 N 134-ФЗ "Про захист прав юридичних осіб і індивідуальних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду)", відповідно до якого, у відношенні однієї юридичної особи або індивідуального підприємця кожним органом державного контролю (нагляду) плановий захід з контролю може бути проведено не більш ніж один раз на два роки.
Відхиляючи дані доводи відповідача, суд першої інстанції вказав на те, що дана перевірка була позаплановою і можливість її проведення передбачена пунктом 5 статті 7 вищезазначеного закону. Дані висновки суду суперечать матеріалами справи.
Згідно з матеріалами справи, зокрема позовної заяви, претензії позивача N 38 від 22.10.03, акту за результатами перевірки від 07.10.03, проведена позивачем перевірка була плановою.
У той же час судова колегія вважає необхідним зазначити, що в силу статті 2 Федерального закону від 08.08.01 N 134-ФЗ "Про захист прав юридичних осіб і індивідуальних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду)", в якості державного контролю (нагляду) визначено проведення перевірки виконання юридичною особою або індивідуальним підприємцем при здійсненні їх діяльності обов'язкових вимог до товарів (робіт, послуг), встановлених федеральними законами або прийнятими відповідно до них нормативними правовими актами.
Зазначене вище свідчить про те, що вимоги цього закону не поширюються на проведення відповідним державним органом перевірки дотримання юридичними особами природоохоронного законодавства.
Розрахунок збитків зроблений позивачем у відповідності з "Порядком визначення шкоди, заподіяної навколишньому середовищі недотриманням нормативів допустимих впливів", затвердженого наказом Міністра екології та природних ресурсів Республіки Татарстан від 09.08.02 N 849 і складає 125133 рубля 30 копійок. Цей розрахунок визнаний судом першої інстанції правомірним.
Судова колегія не може погодитися з даними висновками суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 Федерального закону від 04.05.99 N 96-ФЗ "Про охорону атмосферного повітря" визначення порядку відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу забрудненням атмосферного повітря, віднесено до повноважень органів державної влади Російської Федерації.
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити таке.
Позовні вимоги пред'явлені у зв'язку викидом відповідачем шкідливих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
Відповідно до пункту 6 "Порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу", затвердженого постановою Уряду Російської Федерації від 28.08.92 N 632, у разі відсутності у природопользователя оформленого в установленому порядку дозволу на викид, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів вся маса забруднюючих речовин враховується як понадлімітна. Плата за забруднення навколишнього природного середовища в таких випадках визначається відповідно до пункту 5 цього Порядку.
Пунктом 5 порядку встановлено, що плата за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища визначається шляхом множення відповідних ставок плати за забруднення в межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси викидів, скидів забруднюючих речовин, обсягів розміщення відходів рівнів шкідливого впливу над встановленими лімітами, підсумовування отриманих творів за видами забруднення і множення цих сум на п'ятикратний підвищуючий коефіцієнт.
За даних обставин, судова колегія приходить до висновку про неправомірність застосування в даній справі порядку, встановленого суб'єктом Російської Федерації.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що судом першої інстанції залишені без уваги доводи відповідача про те, що позивачем при визначенні підлягає стягненню збитків вихідні дані взяті не коректно.
При зазначених вище обставин, судова колегія касаційної інстанції знаходить оскаржений судовий акт підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до першої інстанції того ж суду.
При новому розгляді суду необхідно з урахуванням дачі належної правової оцінки представленим позивачем розрахунку збитку, нормативних документів, покладених в основу розрахунку, визначити розмір заподіяної відповідачем природному середовищу шкоди. Крім того, в разі задоволення позовних вимог суду необхідно встановити на чию користь підлягає стягненню збитків.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 286, 287, 288, 289 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, суд постановив:
Рішення Арбітражного суду Республіки Татарстан від 19.07.05 у справі N А65-5342/2005-СГ3-25 скасувати. Справа за вказаним номером направити на новий розгляд до першої інстанції того ж суду в іншому складі суддів.

Приклад 2
ВАТ «Городищенський комбінат хлібопродуктів», Волгоградська область, звернулося з касаційною скаргою на Постанову апеляційної інстанції від 21.04.2005 Арбітражного суду Волгоградської області у справі N А12-36215/04-С10 за позовом Комітету природних ресурсів та охорони навколишнього середовища адміністрації Волгоградської області, м . Волгоград, до Відкритого акціонерного товариства "Городищенський комбінат хлібопродуктів", м. Волгоград, про стягнення 245785 крб. плати за понадлімітне розміщення відходів.
Федеральний арбітражний суд Поволзької округу, розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу, перевіривши законність оскаржуваного судового акту, вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, не знаходить підстав для скасування судового акта.
Відповідно до ст. 65 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації кожну особу, яка бере участь у справі, має довести обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Між тим відповідач, заперечуючи обставини, встановлені актом від 22.07.2004 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, не представив доказів своїх доводів про кількість відходів, відсутність представників відповідача при виробництві перевірки. Запис в акті про те, що на момент підписання акту залишок мазуту склав 0,5 т, не є обставиною, що спростовує дані акта про кількість мазуту на момент перевірки користувачів.
Судом апеляційної інстанції дана належна оцінка акту перевірки як належного доказу порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, застосовані норми, що підлягають застосуванню.
Підстав для скасування судового акту немає.
Керуючись ст. ст. 287 - 289 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, арбітражний суд касаційної інстанції.
Таким чином, позов про стягнення плати за понадлімітне розміщення відходів правомірно задоволений, тому що відповідач, заперечуючи обставини, встановлені актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, не представив підтвердження своїх доводів про кількість відходів і доказів відсутності своїх представників при перевірці.
ФАС Поволзької округу виніс Постанову від 11.10.2005 N А12-36215/04-С10: Постанова апеляційної інстанції від 21.04.2005 Арбітражного суду Волгоградської області у справі N А12-36215/04-С10 залишити без зміни, касаційну скаргу - без задоволення.
Приклад 3
Федеральний арбітражний суд Поволзької округу, розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Головного інвестиційно-будівельного управління Республіки Татарстан на рішення Арбітражного суду Республіки Татарстан від 08.11.2005 за позовом Головного інвестиційно-будівельного управління Республіки Татарстан про визнання незаконним Постанови Управління з технологічного та екологічного нагляду Федеральної служби з екологічної, технологічного та атомного нагляду по Республіці Татарстан від 19.09.2005 N 91 про притягнення заявника до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 8.4 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації у вигляді штрафу в сумі 40000 руб., Встановив наступне.
Оскарженим судовим рішенням заявлені вимоги залишені без задоволення на тій підставі, що судом було встановлено наявність об'єктивних даних, що підтверджують допущення заявником правопорушення - реконструкції будівлі без позитивного висновку державної екологічної експертизи.
В апеляційній інстанції дане рішення не перевірялося.
У касаційній скарзі заявник просить про скасування судового акта, направлення справи на новий розгляд, вказуючи на порушення судом ст. 29, п. 6 ст. 211 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, наполягаючи на своєму праві здійснювати реконструкцію об'єктів житлово-цивільного призначення без державної експертизи.
З долучених до справи матеріалів вбачається, що, перевіряючи діяльність позивача, Управління з технологічного та екологічного нагляду Федеральної служби з екологічного, технологічного і атомного нагляду по Республіці Татарстан (відповідач) виявило, що заявником здійснюється реконструкція школи-інтернату N 8 під комплекс спецшколи на 100 людина для дітей з девіантною поведінкою без позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена п. 1 ст. 8.4 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації.
09.08.2005 Казанської міжрайонною природоохоронною прокуратурою за даним фактом прийнято Постанову про порушення провадження про адміністративне правопорушення.
19.09.2005 відповідачем на підставі розглянутих матеріалів про адміністративне правопорушення прийнято оскаржене Постанову.
Визнаючи дане Постанова законним, що не порушує законного права та інтереси позивача, а також те, що не були ущемлені процесуальні права заявника, арбітражний суд керувався нормами чинного законодавства, що регулює спірні відносини.
З пунктів 1.2 та 2.1 Положення про Головне інвестиційно-будівельному управлінні Республіки Татарстан видно, що Управління здійснює функції замовника-забудовника з будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів соціально-культурного, побутового, комунального призначення та житлового фонду в республіці.
Статтями 61 і 62 Містобудівного кодексу Російської Федерації встановлено, що створює, затверджує і отримує дозвіл на будівництво, реконструкцію замовник-власник, власник, користувач або орендар об'єкта нерухомості, які й зобов'язані відповідно до ч. 3 ст. 10 Містобудівного кодексу Російської Федерації дотримуватися вимог охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, передбачені містобудівною документацією.
Відповідно до п. 6 ст. 30 Федерального закону від 23.11.95 N 174-ФЗ "Про екологічну експертизу" порушеннями законодавства Російської Федерації про екологічну експертизу замовником документації, що підлягає екологічну експертизу, та зацікавленими особами є реалізація об'єкта екологічної експертизи без позитивного висновку державної екологічної експертизи.
У статті 3 ФЗ "Про охорону навколишнього середовища" - принцип презумпції екологічної небезпеки запланованої господарської та іншої діяльності, а також принцип обов'язковості проведення державної екологічної експертизи проектів та іншої документації, що обгрунтовують господарську та іншу діяльність, яка може мати негативний вплив на навколишнє середовище, створити загрозу життю, здоров'ю та майну громадян.
Крім цього, обов'язковість державної екологічної експертизи, проведеної на рівні суб'єктів Російської Федерації, стосовно всіх видів містобудівної документації, включаючи проекти забудови кварталів, житлових районів, встановлена ​​ст. 12 Федерального закону N 174-ФЗ від 23.11.95 "Про екологічну експертизу".
Обов'язок здійснювати будівництво та реконструкцію будинків, будівель, споруд та інших об'єктів за затвердженими проектами, які мають позитивні висновки державної екологічної експертизи, передбачена ст. 37 Федерального закону N 7-ФЗ від 10.01.2002 "Про охорону навколишнього середовища".
Арбітражним судом встановлено здійснення позивачем реконструкції школи-інтернату за проектом, який не має позитивного висновку державної екологічної експертизи, що являє собою склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 1 ст. 8.4 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації.
Довід касаційної скарги про проведення реконструкції без нанесення шкоди навколишньому середовищу не може бути прийнятий до уваги як нічим не підтверджений.
Напрямок копії рішення по даній справі на адресу позивача 18.11.2005, тобто з пропуском встановленого п. 6 ст. 211 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації триденного терміну, саме по собі не може бути підставою до зміни або скасування судового акта.
Стаття 29 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, на яку посилається заявник касаційної скарги, регулює підвідомчість економічних суперечок та інших справ, що виникають з адміністративних та інших публічних правопорушень. Таке посилання при затвердженні правильності застосування п. 6.2.3 Порядку оформлення вихідно-дозвільної документації для будівництва об'єктів нерухомості на території Російської Федерації, затвердженого Постановою Кабінету міністрів Республіки Татарстан N 97 від 21.02.2005, є некоректною, оскільки, як правильно зазначено судом, нормативні акти суб'єктів Російської Федерації не повинні суперечити Федеральним законодавством або встановлювати інші норми, які відповідають законодавству Російської Федерації.
За таких обставин, при правильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, повному і всебічному дослідженні всіх матеріалів справи прийнятий у справі судовий акт є законним і обгрунтованим.
Правових підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись п / п. 1 п. 1 ст. 287, ст. 289 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, арбітражний суд постановив: рішення від 08.11.2005 Арбітражного суду Республіки Татарстан у справі N А65-31203/2005-СА2-38 залишити без зміни, касаційну скаргу - без задоволення.
Таким чином, невиконання вимог законодавства про обов'язковість проведення державної екологічної експертизи при реалізації об'єкта екологічної експертизи тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Список використаних джерел
1. Федеральний закон N 7-ФЗ від 10.01.2002 "Про охорону навколишнього середовища"
2. Федеральний закон від 23.11.95 N 174-ФЗ "Про екологічну експертизу"
3. Федеральний закон від 08.08.01 N 134-ФЗ "Про захист прав юридичних осіб і індивідуальних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду)"
4. Федеральний закон від 04.05.99 N 96-ФЗ "Про охорону атмосферного повітря"
5. Постанова Уряду Російської Федерації від 28.08.92 N 632 "Порядок визначення плати та її граничних розмірів за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу"
6. Постанова Федерального арбітражного суду Поволзької округу від 28 лютого 2006 р . N А65-5342/2005-СГ3-25
7. Постанова ФАС Поволзької округу від 10.05.2000 N А12-8544/99-С24-1/18
8. Постанова ФАС Поволзької округу від 11.10.2005 N А12-36215/04-С10
9. Постанова ФАС Поволзької округу від 07.02.2006 у справі N А65-31203/2005-СА2-38
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Екологія та охорона природи | Контрольна робота
42.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Екологічне сільське господарство екологічне природокористування екологічне маркування
Екологічне право 1
Екологічне право 4
Екологічне право
Екологічне право 3
Екологічне право 5
Екологічне право України
Екологічне право в Росії 2
Екологічне право в Росії
© Усі права захищені
написати до нас