Коли переймати з розумом, тоді не диво
І користь від того знайти;
А без розуму переймати -
І боронь Боже як погано!
І. Крилов
Іван Андрійович Крилов-чудовий наш поет-байкар, що дав байці нове народження. За висловом Бєлінського, в байках він цілком вичерпав і висловив цілу бік російського національного духу. У них, як у чистому полірованому дзеркалі, відбивається російська практичний розум із його очевидній неповороткістю, але і з гострими зубами, які боляче кусаються.
Його байки написані на злобу дня, тому були цікаві сучасникам, але не втратили, на жаль, своєї актуальності і сьогодні. У байці "Мирське сходка" розповідається про те, як Лев призначив Вовка в овечі старости, тобто цар призначив губернатором "хижака". Всі, кого цар запитав про Вовка, дали про нього найкращий відгук.
Чому? ... Всі звірі зібрані;
Але проти Вовка немає ні слова,
І Вовка велено в кошару посадити.
Та що ж Вівці говорили?
На сходці адже вони вже, мабуть, були? -
Ось те-то немає! Овець якось і забули! ..
Автор пояснює, що питав цар таких же хижаків, як і сам Вовк, але тільки не Овець.
З цими ж образами ми зустрічаємося ще раз у байці "Вовки та Вівці". Крилов ясно дає зрозуміти, що поки держава, сила, влада знаходяться в руках поміщиків і чиновників, вони зроблять з селянами все, що хочуть.
Так чому ж Вовкам в Раді і не бути?
Хоч треба Овець оборонити.
Але й Волков не зовсім ж утиснути ...
Хоч кажуть: Вовкам і не спускають -
Що будь Вівця відповідач иль позивач,
А тільки Вовки все-таки Овець
У лісу тягають.
Дворянство любило заявляти про свої права на владу, посилаючись на подвиги і заслуги предків. Крилов відповів на ці претензії байкою "Гуси". Давньоримська легенда розповідає: колись до стін Рима підступило вороже військо; вночі, коли в місті всі спали, вороги зробили спробу увірватися в місто, але гуси, що дрімали на міській стіні, підняли крик, розбудили римських воїнів; Рим був врятований. І ось Гуси в байці Крилова гордо промовляють: "Та наші предки Рим врятували!" Але автор заявляє, що заслуги предків (до того ж, бути може, і вигадані) зовсім не дають нащадкам жодних прав. Він говорить гусям-дворянам:
"Залиште предків в спокої:
Їм у справах була і честь;
А ви, друзі, лише придатні на печеню "
Баснь цю можна б і більш пояснити
- Та щоб гусей не роздратувати.
У самому справі, Крилову доводилося побоюватися того, як би не "роздратувати гусей", тобто не накликати на себе гнів царських правителів. Іноді йому здавалося, що краще не сваритися відкрито з монархією, іноді він поступався їй. Його коливання відбилися в деяких байках, написаних ним під натиском влади. Але набагато більше у Крилова байок, в яких він, ховаючись за своїми героями, залишається самим собою.
Особливо багато разів і досить гостро нападав Іван Андрійович на чиновників, на правителів країни. Наприклад, Оракул в однойменній байці, незважаючи на те, що він "що мовить, то збреше", має силу і владу вирішувати долю людей. Або ось - Осел, який "став худобою превеликою", знатним вельможею, хоча він "дурістю в прислів'я увійшов".
У байці "Мавпа і Окуляри" під виглядом мавпи, що не вміє поводитися з окулярами, зображений "невіглас знатнішим", який жене все корисне і, зокрема, переслідує науку. Наука робить людину більш пильним та далекоглядним - як окуляри, але мавпи, кривляються біля трону, можуть розбити ці окуляри.
До нещастя, то ж буває у людей: Як не корисна річ, - ціни не знаючи їй, Невіглас про неї свій толк все до лихо хилить; А якщо невіглас знатнішим. Так він її і жене.
У байці "Мор звірів" Крилов показав, що знати і уряд, хижаки, що грабують народ, всі біди країни зганяють на ньому ж, на народі.
"О, други! - Почав Лев, - по безлічі гріхів
Підпали ми під сильний гнів богів;
Так той з нас, хто всіх винен більш,
Нехай з доброї волі
Віддасть себе на жертву їм!
Бути може, що богам ми цим догодимо ... "
Засудили -
І на вогнище Вола звалили.
І в людей так само кажуть:
Хто посмірней, так той і винен.
Але Крилов у своїх творах нападає не тільки на царську владу і уряд взагалі - у багатьох своїх байках він зображує конкретні події свого часу і конкретних людей. Так, у байках "Квартет" і "Лебідь, Рак і Щука" автор висміяв Державний рада та її керівників за їх нездатність до корисних політичних дій.
"А ви, друзі, як не сідайте.
Все в музиканти не годитесь ".
Серед достоїнств байок Крилова хочеться відзначити стислість і образність мови; він умів створити цілу картину або охарактеризувати свого героя кількома словами:
Так Лебідь рветься в хмари, Рак задкує назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто правий, - судити не нам;
Та тільки віз і нині там.
У наш час, коли Крилов вивчається в школі і дуже популярний, збулося пророцтво Бєлінського: "У його дусі відбилася сторона духу цілого народу, в його життя висловилася сторона життя мільйонів".