Діяльність як багатовимірна одиниця

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Красноярський державний університет

СОЦІАЛЬНО - ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

РЕФЕРАТ

на тему:

Діяльність як багатовимірна одиниця.

Виконав:

Н.В. Дреєр

Красноярськ - 2003

Зміст

Введення

1. Поняття діяльності

2. Будова людської діяльності

2.1 Структура діяльності

2.2 Внутрішня діяльність, зовнішня діяльність, їх взаємозв'язок

2.3 Интериоризация і екстеріоризація

2.4 Діяльність і психічні процеси

3. Операційно-технічні аспекти діяльності

3.1 Дії та цілі

3.2 Операції

3.3 Психофізіологічні функції

4. Неусвідомлювані механізми свідомих дій

4. Основні види діяльності

4.1 Гра

4.2 Вчення

4.3 Праця

5. Освоєння діяльності

5.1 Вміння

5.2 Навички

5.3 Звички

Висновок

Література

Введення

У повсякденній мові слово «діяльність» вживається у значенні активності кого-небудь або чого-небудь. Наприклад, говорять про вулканічної діяльності, про діяльність внутрішніх органів людини і т.д. У більш вузькому сенсі це слово означає заняття людини, його працю. Людей, які проявили себе в будь-якої громадської діяльності, називаю діячами. У літературі зустрічається і слово «діяння», що означає дію, вчинок. Юристи діянням називають не тільки дія, але й суспільно небезпечне бездіяльність.

В науках, які вивчають людину і суспільство, поняття «діяльність» наповнюється спеціальним змістом. Для вітчизняної психології характерні два моменти в розгляді категорії діяльності: а) положення про єдність психіки і діяльності (для порівняння, біхевіоризм досліджує поведінку поза психіки), б) введення принципів розвитку та історизму, втілення яких в конкретних дослідженнях необхідно передбачає звернення до діяльності як до рушійною силою розвитку психічного відображення. В якості пояснювального принципу психіки категорія діяльності використовується при вивченні різних областей психічної реальності (психологія пізнавальних процесів, мотивації, волі, особистості) і при побудові різних галузей психології (загальна, соціальна, вікова, педагогічна та ін) ^1.

Діяльність людини розгортається в різних аспектах життєдіяльності людей, в різних сферах життя суспільства в цілому. Спрямованість, зміст, засоби, цінності, цілі, мотиви, предмет людської діяльності нескінченно різноманітні. Плюралізм поглядів, теорій, підходів, категорій та інших особливостей, що відносяться до діяльності, пояснює багатовимірність категорії діяльності.

1. Поняття діяльності

У загальному вигляді під діяльністю розуміють активність живого організму, спрямована на задоволення потреб і регулююча усвідомленої метою. У процесі діяльності встановлюється тісна взаємодія людини з навколишнім середовищем ^2.

Розвиток суспільства - результат діяльності людей. У процесі діяльності відбувається формування і самореалізація особистості.

Психіка пізнається і виявляється в діяльності. Людина виступає перш за все як діяч, творець і творець, незалежно від того яким видом діяльності він займається.

У діяльності розкривається багатство духовного і психічного світу особистості: глибина розуму і переживань, сила уяви і волі, здібності і риси характеру ^3.

Активність людини найрізноманітніша у порівнянні з активністю рослин, тварин. Крім всіх видів і форм, характерних для тварин, вона містить особливу форму, звану діяльністю.

Термін «діяльність» позначає специфічно людську форму активного ставлення, тобто не може бути використаний при описі чи категоризації активного відношення ніякого іншої живої істоти, окрім людини ^4.

Діяльністю називається сукупність дій людини, спрямованих на задоволення його потреб та інтересів ^5.

Діяльність можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування ^6.

Діяльність - динамічна система взаємодій суб'єкта зі світом, у процесі яких відбувається виникнення і втілення в об'єкті психічного образу та реалізація опосередкованих ним відносин суб'єкта у предметній дійсності. ⁷

Розробки цілісного концептуального уявлення про діяльність присвячені роботи О.М. Леонтьєва. У його дослідженнях ... використовується принцип системного підходу в аналізі діяльності, вихідне визначення якої орієнтовано на цілісне системне її подання: це «система, що має будову, свої внутрішні переходи й перетворення, свій розвиток» ^8.

Для діяльності характерно різноманіття її описів, обумовлене складністю об'єкта дослідження, пояснюється використанням різних підходів, схем аналізу, прийомів виділення структурних складових та їх зв'язків. Багатозначність уявлень про діяльність відображає загальні закономірності розвитку психологічної наук. Для сучасного етапу розвитку психології характерно усвідомлення важливості побудови цілісного уявлення про діяльність ^9.

Розробки цілісного концептуального уявлення про діяльність присвячені роботи О.М. Леонтьєва. У його дослідженнях використовується принцип системного підходу в аналізі діяльності, вихідне визначення якої орієнтовано на цілісне системне її подання. У монографії О.М. Леонтьєва «Діяльність. Свідомість. Особистість. ^»10 дається таке поняття категорії діяльності:« це одиниця життя, опосередкована психічним відображенням, реальна функція якої полягає в тому, що вона орієнтує суб'єкта в предметному світі. Іншими словами, діяльність - це не реакція і не сукупність реакцій, а система, що має будову, свої внутрішні переходи й перетворення, свій розвиток ».

Психологія людини розглядає діяльність конкретних індивідів або в умовах відкритої колективності - серед оточуючих людей, або віч-на-віч з навколишнім предметним світом - перед письмовим столом. На думку О.М. Леонтьєва, діяльність не можна розглядати як вилучену з громадських відносин, з життя суспільства; діяльність людського індивіда являє собою систему, включену в систему відносин суспільства, поза цими відносин діяльність взагалі не існує. Діяльність людини залежить від його місця в суспільстві, від умов, що випадають на його долю, від того, як вона складається у неповторних індивідуальних обставинах.

У діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, перетворює свої здібності, зберігає й удосконалює природу. Внаслідок продуктивного, творчого характеру своєї діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і на природу. Історичний прогрес зобов'язаний своїм походженням саме діяльності, а не вдосконаленню біологічної природи людей. Сучасна людина живе в оточенні таких предметів, жоден з яких не є чистим витвором природи. До всіх таких предметів виявилися в тій чи іншій мірі прикладеними руки і розум людини, так, що їх можна вважати матеріальним втіленням людських здібностей. Засвоєння способів спілкування з такими предметами, включення їх у діяльність виступає як власний розвиток людини. Усім цим людська діяльність відрізняється від активності тварин, які не виробляють нічого подібного. Для задоволення своїх потреб тварини користуються тільки тим, що надала природа. Діяльність людини проявляється і продовжується в творіннях, вона носить продуктивний характер, а не тільки споживчий ^11.

2. Будова людської діяльності

2.1 Структура діяльності

Діяльність людини має свою структуру: мотив, способи і прийоми діяльності, мета і результат, а також у структурі діяльності слід розрізняти суб'єкт і об'єкт діяльності.

Суб'єкт - той, хто здійснює діяльність, об'єкт - це те, на що вона спрямована. Роль суб'єкта для психологічної діяльності є ключовою в суб'єктивно - діяльнісної теорії С.Л. Рубінштейна та психологічної теорії діяльності О.М. Леонтьєва. Суб'єкт у широкому сенсі розуміння - все людство. У більш вузькому - конкретна людина, особливості його психіки. Діяльність - це завжди діяльність суб'єкта (більш точно - спільна діяльність суб'єктів), оскільки в ході освоєння засобів спілкування (мовлення, письма) і самої діяльності людина завжди користується досвідом поколінь ... ¹²

Мотивами називаються внутрішні спонукальні сили людини, що примушують його займатися тією чи іншою діяльністю. Саме мотив надає діяльності певну специфіку щодо вибору засобів і способів досягнення мети. Мотивами можуть бути різноманітні потреби, інтереси, установки, звички, емоційні стани. Різноманіття діяльності породжує і різноманіття мотивів. У залежності від мотивів люди по-різному ставляться до своєї діяльності ^13. У психологічній теорії діяльності предмет і є її дійсний мотив. Діяльності без мотиву не буває. Так звана «невмотивована» діяльність - це не позбавлена ​​мотиву діяльність, а діяльність з об'єктивно чи суб'єктивно прихованим мотивом ^14.

Способи і прийоми - це дії, прийняті людиною, щоб досягти цілей діяльності. Способи і прийоми досягнення результатів у діяльності можуть складатися з однієї або декілька операцій.

Цілі - це найбільш значущі для людини предмети, явища, завдання та об'єкти, досягнення і володіння якими становлять сутність його діяльність. ... Людська діяльність ... свідома і цілеспрямована. У ній і через неї людина реалізує свої цілі ^15. Мета виступає в образі результату діяльності. Цілі можуть бути близькими і далекими, особистими і громадськими, в залежності від того, яку значущість їм додає чоловік, і яку роль в суспільному житті відіграє його діяльність.

Результат - це те, чого досягає людина в ході діяльності. Результати можуть не збігатися з цілями діяльності ^16.

2.2 Внутрішня діяльність, зовнішня діяльність, їх взаємозв'язок

Будь-яка діяльність включає в себе і внутрішній і зовнішній компонент ^17.

Зараз відбувається все більш тісне переплетення і зближення зовнішньої і внутрішньої діяльності: фізична праця, що здійснює практичне перетворення речових предметів, все більше «інтеллектуалізіруются», включає в себе виконання складних розумових дій; в той же час праця сучасного дослідника - діяльність спеціально пізнавальна, розумова - все більш наповнюється процесами, які за формою своєю є зовнішніми діями ^18.

У діяльнісному підході є «принцип єдності зовнішньої і внутрішньої діяльності» ^19.

Внутрішня діяльність, походячи з зовнішньої практичної діяльності, не відокремлюється від неї і не стає над нею, а зберігає принципову, двосторонній зв'язок з нею ^20. За своїм походженням внутрішня (розумова, психічна) діяльність похідна від зовнішньої (предметної). Спочатку відбуваються предметні дії і лише потім, у міру накопичення досвіду, людина набуває здатності здійснювати дії в думці, спрямовані назовні, на перетворення предметної дійсності, піддаються самі зворотному перетворенню (екстеріорізаціі). Процес перетворення зовнішніх, предметних дій у внутрішні, розумові називається интериоризацией. Перехід від внутрішнього, розумового плану дії до зовнішнього, реалізується в формі прийомів і дій з предметами називається екстеріорізаціей ^21. Нерозривний зв'язок інтеріоризації та екстеріоризації розширює пізнавальні можливості людини, людина набуває здатності оперувати образами предметів, які в даний момент відсутні в його полі зору ^22.

2.3 Интериоризация і екстеріоризація

Интериоризация і екстеріоризація в діяльнісному підході розглядаються як механізми засвоєння суспільно-історичного досвіду ^23. Думка про походження внутрішньої (інтеріоризація) психічної діяльності, діяльності людської свідомості з діяльності зовнішньої, практичної виникло на підставі вивчення суспільно-історичного досвіду. Людська діяльність: трудова, навчальна, ігрова, - пов'язана з кооперуванням у праці, з використанням знарядь праці, зі створенням суспільно значущих продуктів. Передача соціального досвіду неможлива без його вираження у зовнішній формі: у мові, демонстрації. Завдяки цьому людина «вбирає» в себе досвід поколінь. І це не просто копіювання, переміщення зовнішньої діяльності у внутрішню, це процес формування свідомості, свідомості як з-знання - знання, спільного, спільного з іншими людьми, роздільного з ними, знання, сприйманого людиною як відомого іншим ^24.

Перетворення діяльності зовнішньої, практичної в діяльність внутрішню, психічну, у діяльність свідомості одержало назву інтеріоризації ^25. Інтеріоризація - перехід, в результаті якого зовнішні за своєю формою процеси із зовнішніми ж, речовими предметами перетворюються на процеси, що протікають в розумовому плані, в плані свідомості; при цьому вони піддаються специфічній трансформації - узагальнюються, вербалізуються, скорочуються і, головне, стають здатними до подальшого розвитку, яке переходить межі можливої ​​зовнішньої діяльності ^26.

Ж. Ж. Піаже коротко окреслив поняття інтеріоризації - «перехід, що веде від сенсомоторного плану до думки» ^27.

Процес трансформації діяльності внутрішньої, психічної в діяльність зовнішню, практичну, предметну називають екстеріорізаціей ^28. Екстеріоризація - це процес породження зовнішніх дій, висловлювань і т.д. на основі перетворення ряду внутрішніх структур, сформованих на основі інтеріоризації зовнішньої соціальної діяльності людини ^29.

Принцип єдності будови зовнішньої і внутрішньої діяльності, принцип інтеріоризації - екстеріоризації розглядається в діяльнісному підході, як уже зазначалося, як механізм засвоєння суспільно-історичного досвіду ^30.

2.4 Діяльність і психічні процеси

У діяльності ... всі психічні властивості особистості не тільки виявляються, але і формуються ^31. ... Діяльність органічно пов'язана з проблемою розвитку особистості. Особистість і формується, і виявляється, і вдосконалюється у діяльності. Тут же відбувається і формування свідомості ^32.

Психічні процеси: сприйняття, увагу, уяву, пам'ять, мислення, мова - виступають як найважливіші компоненти людської діяльності. Без участі психічних процесів людська діяльність неможлива: людині потрібно представляти те, що йому потрібно зробити, запам'ятовувати, обмірковувати, висловлювати судження. Психічні процеси не просто беруть участь у діяльності, вони у ній розвиваються й які самі є особливі види діяльності ^33.

Сприйняття в процесі практичної діяльності набуває свої найважливіші людські якості. У діяльності формуються його основні види: сприйняття глибини, напрямку і швидкості руху, часу і простору. Маніпулювання дитини об'ємними, прилеглими і віддаленими предметами дає пізнання вимірів предмета: ширину, висоту, глибину. У результаті людина навчається сприймати і оцінювати форми.

Уява також пов'язане з діяльністю. Тільки за допомогою досвіду, практичної діяльності людина в змозі уявити або уявити що-небудь. Уява є відображення досвіду практичної діяльності.

Пам'ять і її два основні процесу - запам'ятовування і відтворення безпосередньо пов'язане з практичною діяльністю. Запам'ятовування здійснюється в діяльності і саме представляє діяльність, яка містить дії та операції, спрямовану на підготовку матеріалу до запам'ятовування - це структурування, осмислення, асоціювання матеріалу з відомими фактами і т. п. Пригадування також передбачає виконання певних дій, спрямованих на те, щоб вчасно і точно згадати відображений в пам'яті матеріал. Причому відтворення діяльності полегшує процес пригадування.

Мислення у ряді своїх форм ідентично практичної діяльності (т. зв. «Ручне», або практичне, мислення). У більш розвинених формах - образної і логічної - діяльнісний момент виступає в ньому у вигляді внутрішніх, розумових дій та операцій. Мова також являє собою особливого роду діяльність ^34.

3. Операційно-технічні аспекти діяльності

Діяльність виступає як ієрархічно організована, котра саморозвивається, активна система взаємин людини з навколишнім світом, внутрішня регуляція якої здійснюється за допомогою свідомості в відповідності зі структурними взаємозв'язками її елементів ^35. Вона складається з декількох нерівноважних рівнів, операційно-технічних аспектів. Обычно в деятельности выделяют несколько уровней: действия, операция, психофизиологические функции ³⁶ .

1. Действия и цели

Центральное место в этом иерархическом построении занимает действие, которое является основной единицей анализа деятельности. Действие – это процесс, направленный на реализацию цели, которая может быть определена как образ желаемого результата, который должен быть достигнут в ходе выполнения действия.… Действие-это сознательное проявление активности человека ³⁷ .Основными характеристиками понятия «действие» являются четыре компонента:

1. Действие включает в качестве необходимого компонента акта сознания в виде постановки и удержания цели;

2. Действие-это одновременно и акт поведения… Основополагающий вывод теории деятельности – принцип неразрывности сознания и поведения.

3. Деятельность – это активный, целенаправленный процесс (принцип активности).

4. Действия человека предметны; их цели носят социальный характер (принцип предметной деятельности и принцип ее социальной обусловленности) ³⁸ .

О.М. Леонтьев считал действия основными «составляющими» отдельных человеческих деятельностей. Действием он называет процесс, подчиненный представлению о том результате, который должен быть достигнут, т. е. процесс, подчиненный сознательной цели… Человеческая деятельность не существует иначе, как в форме действия или цепи действий. Например, трудовая деятельность в трудовых действиях, учебная деятельность в учебных действиях и т.д ³⁹ .Действие-это сложный элемент, который состоит из многих более мелких. Такое положение объясняется тем, что каждое действие обусловлено целью. Деятельность предполагает достижение ряда конкретных целей. Вопрос о целеполагании – большая психологическая проблема. Осуществляющееся действие отвечает задаче; задача – это и есть цель, данная в определенных условиях. Способы осуществления действия А.Н. Леонтьев называет операциями ⁴⁰ .

Термины «действие» и «операция» часто не различаются. Однако в контексте психологического анализа деятельности их четкое различение необходимо. Действия соотносимы целям, операции - условиям. Допустим, цель остается той же самой, условия изменяются; тогда меняется только операционный состав действия.

3.2 Операции

Следующий уровень структуры деятельности – операции, каждое действие состоит из системы движений или операций, подчиненных определенной цели. Операции характеризуют частичную сторону выполнения действий, они мало осознаются или совсем не осознаются. Операции могут возникать в результате адаптации, непосредственного подражания или путем автоматизации действий ⁴¹ .Операция может состоять в зависимости от задачи из разнообразных действий, которые подразделяются на более частные, мелкие действия. Т. о., операция - это более крупные единицы деятельности, чем действия. Главное свойство операций состоит в том, что они мало осознаются или совсем не осознаются. Этим операции отличаются от действия, которые предполагают и сознаваемую цель и сознаваемый контроль за протеканием действий. Уровень операций - это уровень автоматических действий и навыков. Под навыками понимаются автоматизированные компоненты сознательной деятельности; навыки становятся автоматическими в результате упражнений ⁴² .

3.3 Психофизиологические функции

Самый низкий уровень в структуре деятельности - психофизиологические функции. На уровне психофизиологических функций обеспечивается физиологическое обеспечение процесса деятельности. Механизмы планирования, контроля и регулирования действий исследовали отечественные и зарубежные физиологи и психологи – П.К. Анохин, П.А. Бернштейн, Э.А. Афатян и др. В их исследованиях показано, что цель всякого действия представлена в сознании в виде психологического образа – своеобразной нейропсихологической модели ⁴³ .

Под психофизиологическими функциями понимаются физиологические механизмы обеспечения психических процессов. Оскільки человек-существо биосоциальное, протекание психических процессов неотделимо от физиологических процессов. Существует ряд возможностей, без которых большинство психических функций не может осуществляться. К таким возможностям относятся: способности к ощущению, моторные способности, возможности фиксации следов прошлых воздействий, а также сюда относится ряд врожденных механизмов, закрепленных в морфологии нервной системы. Все эти механизмы и способности достаются человеку при его рождении, т.е. имеют генетическую обусловленность. Психофизиологические функции обеспечивают и предпосылки, средства деятельности. Например, мнемическая функция (способность к запоминанию) обеспечивает запоминание информации ⁴⁴ .

Существует болезнь памяти (корсаковский синдром), заключающаяся в потере мнемической памяти – функции, при которой не запоминаются события, даже те которые случились несколько минут назад. Психофизиологические функции составляют органический фундамент процессов деятельности. Без опоры на них невозможны не только выполнение действий и операций, но и постановка самих задач ⁴⁵ .

3.4 Неосознаваемые механизмы сознательных действий

Неосознаваемые механизмы сознательных действий включают механизмы координационного управления двигательным актом (действием): рабочие точки объектов, рецепторы, сенсорный синтез, функционирование второй сигнальной системы, мышцы и др.

Деятельность человека осуществляется посредством действий и механизмов различных видов и уровней. К неосознаваемым механизмам сознательных действий можно отнести рефлекторные, инстинктивные, импульсивные действия. Рефлекторные действия вне инстинктивных не существуют: рефлекторны только движения, включающиеся в различные действия ⁴⁶ .

Инстинктивные действия, т.е. действия, которые не только исходят из органических импульсов, но и осуществляются независимо от сознательного контроля ⁴⁷ .

В рамках неосознанных механизмов осознанное действие, например, движение человека, можно рассмотреть лишь физиологию двигательного аппарата. Физиологическая основа неосознанных механизмов заключается в изменении регулирования движений, которыми осуществляется действие, с высших центров на низшие.

Действия порождают мотивы, т.е. приводят к образованию целей, а цели, как известно, осознаются. Сами же мотивы осознаются далеко не всегда. Неосознаваемые мотивы представлены в сознании, но проявляются в особой форме - это эмоции и личностные смыслы. Эмоции возникают лишь по поводу таких событий или результатов, которые связаны с мотивами. Если человека что-то волнует, значит, это «что-то» затрагивает его мотивы. Еще одна из неосознаваемых форм мотивов – личностный смысл – переживание повышенной субъективной значимости предмета, действия или события, оказавшегося в поле действия ведущего мотива ⁴⁸ .

Всякое сложное человеческое действие в процессе своего выполнения порождает новые, более сложные и лабильные автоматизмы. Автоматизация – это выключение из поля сознания отдельных компонентов сознательного действия.

П.А. Бернштейном был предложен совершенно новый принцип управления движениями; он назвал его принципом сенсорной коррекции, имея в виду коррекции, вносимые в импульсы на основе сенсорной информации о ходе его движения. В связи с чем выделяет различные структурные элементы деятельности – умения, навыки, привычки ⁴⁹ .

4. Основные виды деятельности

Отдельные конкретные виды деятельности можно различать между собой по разному признаку: по их форме, по способам их осуществления, по их эмоциональной напряженности, по их временной и пространственной характеристике, по их физиологическим механизмам и т. д. Главное, что отличает одну деятельность от другой, состоит в различии их предметов, именно предмет деятельности и придает ей определенную направленность ⁵⁰ .

Все многообразие человеческой деятельности может быть сведено к трем основным видам: труд, учение, игра ⁵¹ .

4.1 Игра

Игра – деятельность, направленная на сам процесс игры и воспроизводящая в доступной форме труд и учение ⁵² . Игра - это осмысленная деятельность, т.е. совокупность осмысленных действий, объединенных единством мотива ⁵³ . Игра связана с практикой, с воздействием на мир. Игра человека – порождение деятельности, посредством которой человек преобразует действительность и изменяет мир. Суть человеческой игры – в способности, отображая, преображать действительность ⁵⁴ . Определяющая сущность игры состоит в том, что мотивы игры заключаются в многообразных переживаниях сторон действительности. В игре у ребенка формируются психологические процессы, основные психические функции и процессы. Существует несколько типов игр: индивидуальные и групповые, предметные, сюжетные, ролевые, игры с правилами. Игра является деятельностью, в которой разрешается противоречие между быстрым ростом потребностей и запросов ребенка. Игровая деятельность в отличие от трудовой ориентирована не только на результат, сколько на сам процесс. Игра взрослого (шахматы, спортивные и другие игры) исходит из потребности и интересов и служит развитию определенных способностей или сторон его личности. Но в жизни взрослого игра занимает уже иное место и приобретает иные формы. Некоторые мотивы, которые в детстве включены в игру, продолжают у взрослого жить в искусстве ⁵⁵ .

4.2 Учение

Учение – деятельность, направленная на усвоение знаний, выработку умений и навыков ⁵⁶ . Учение следует за игрой и предваряет труд, существенно отличается от игры и сближается с трудом по общей установке: в учении, как и в труде, нужно выполнять задания – уроки, соблюдать дисциплину; учебная работа строится на обязанностях. Цель учения заключается в подготовке к будущей самостоятельной трудовой деятельности; основное средство – освоение обобщенных результатов того, что создано предшествующим трудом человечества…Учение является стороной социального по своему существу процесса обучения – двустороннего процесса передачи и усвоения знаний ⁵⁷ .

Целью учения является приобретение человеком знаний, умений и навыков. Учение может быть организованным и осуществляться в специальных образовательных учреждениях. Оно может быть неорганизованным и происходить попутно, в других видах деятельности как их побочный, дополнительный результат. У взрослых учение приобретает характер самообразования. Особенности учебной деятельности состоят в том, что она служит средством психологического развития индивида ⁵⁸ .

Поскольку учение должно быть подготовкой к дальнейшей деятельности, естественно встает вопрос о взаимоотношении обучения и развития, об обучении как формирующем, т.е. образовательном, процессе ⁵⁹ .

4.3 Труд

Труд – деятельность, направленная на создание материальных и духовных ценностей ⁶⁰ .

Труд в целом не психологическая, а социальная категория. Предметом психологического изучения являются не труд в целом, а только психологические компоненты трудовой деятельности. Труд – сознательная, целенаправленная деятельность, результат которой содержится в представлении трудящегося и регулируется волей в соответствии с поставленной целью. Труд – основной путь формирования личности. В процессе труда не только производится тот или иной продукт, но и сам субъект в труде (развиваются способности человека, формируется его характер, установки, мировоззренческие принципы). Труд – это всегда выполнение определенного задания; весь ход деятельности должен быть подчинен достижению намеченного результата; труд требует планирования и контроля исполнения, он поэтому всегда заключает определенные обязательства и требует внутренней дисциплины. В трудовой деятельности все звенья подчинены ее итоговому результату – это придает специфический характер мотивации трудовой деятельности: цель деятельности лежит не в ней самой, а в ее продукте. Труд является насущнейшей потребностью человека. Трудиться – значит проявлять себя в деятельности… Труд – основной закон развития человека ⁶¹ .

Труд занимает особое место в системе человеческой деятельности. Именно благодаря труду человек построил современное общество, создал предметы материальной и духовной культуры, преобразовал условия своей жизни таким образом, что открыл для себя перспективы дальнейшего, практически неограниченного развития. С трудом прежде всего связано создание и совершенствование орудий труда. Они в свою очередь явились фактором повышения производительности труда, развития науки, промышленного производства, технического и художественного творчества ⁶² .

5. Освоение деятельности

Основные структурные элементы деятельности – умения, навыки, привычки. Поэтому освоению деятельности в целом зависит от процесса формирования умений, навыков, привычек.

Автоматизированные, сознательно, полусознательно и бессознательно контролируемые компоненты деятельности называются соответственно умениями, навыками и привычками ⁶³ .

5.1 Умения

Умения – это способы успешного выполнения действия, соответствующие целям и условиям деятельности. Умения всегда опираются на знания ⁶⁴ .

Умения - это элементы деятельности, позволяющие что-либо делать с высоким качеством, например, точно и правильно выполнять какие-либо действия, операцию, серию действий или операций. Умения обычно включают в себя автоматически выполняемые части, называемые навыками, но в целом представляют собой сознательно контролируемые части деятельности ⁶⁵ .

5.2 Навыки

Навыки – это полностью автоматизированные компоненты действий, сформированные в процессе упражнений. Это инстинктоподобные компоненты умений, реализуемые на уровне бессознательного контроля, навыком можно назвать автоматизированный компонент действия. Автоматизированные действия и операций сливаются в единый, целостно протекающий акт, именуемый умением ⁶⁶ .

Навыки и умения, как способы действий, всегда включены в конкретные виды деятельности. Существуют такие навыки и умения, которые используются в различных видах деятельности, например:

двигательные навыки складываются в процессе физического труда, занятий спортом, в учебном процессе;

умственные навыки складываются в процессе наблюдения, планирования, производства устных и письменных вычислений, работы с книгой и т.д.;

В формировании навыка выделяют три этапа:

1.Аналитический – вычленение и овладение отдельными элементами действия.

2. Синтетический – объединение элементов в единое целостное действие.

3. Автоматизация – упражнение с целью придания действию плавности, нужной скорости, снять напряжение ⁶⁷ .

5.3 Привычки

Привычки – это компонент действия, в основе которого лежит потребность. Они могут в известной степени сознательно контролироваться, но далеко не всегда бывают разумными и полезными (дурные привычки) ⁶⁸ .

Пути формирования привычек:

через подражание;

в результате многократного повторения действия;

через сознательные целенаправленные усилия ⁶⁹ .

От умения и навыков привычка отличается тем, что представляет собой так называемый непродуктивный элемент деятельности. Если умения и навыки связаны с решением какой-либо задачи, то привычки являются негибкой частью деятельности, которая человеком выполняется механически и не имеет сознательной цели или явно выраженного продуктивного завершения. В отличие от простого навыка привычка может в определенной степени сознательно контролироваться ⁷⁰ .

Висновок

Деятельность действительно многомерная единица.

Многомерность данной категории можно объяснить сложностью объекта исследования, использованием различных подходов, схем анализа, приемов выделения структурных составляющих и их связей… Многозначность представлений о деятельности отражает общие закономерности развития психологической науки… Для современного этапа развития психологии характерно осознание важности построения целостного представления о деятельности, несмотря на многоаспектный характер деятельности (взаимосвязь субъекта и объекта, предмета, мотивов, целей, задач, результата и др.аспектов деятельности).

В виду многообразия проявлений, многомерности описания категории деятельности достаточно трудно воссоздать целостную картину деятельности в целом.

Рассмотрение деятельности именно как многомерной единицы является достаточно важным для студента, изучающего общую психологию; важным для меня, как будущего специалиста по социальной работе – многомерность, сложность данной категории, если можно так выразиться, является в некотором роде зародышем плюрализма в рассмотрении любых вопросов, явлений, проблем.

Возможно, знание содержания, структурных характеристик данной категории внесут элемент в последовательность, логику, эффективность технологий в решении социальных проблем, осознание социальных явлений и не только.

Література

1. Волков А.М. Деятельность: структура и регуляция. Психологический анализ./ А.М. Волков, Ю.В., Микадзе, Г.Н. Солнцева. М.: Изд-во Московского Университета, 1987 г.

2. Виготський Л.С. Этюды по истории поведения/ Л.С. Виготський.

М.: Педагогика – Пресс. 1993

3. Гамезо М.В. Атлас по психологии./ М.Б. Гамезо, Доношенко И.А.

Москва: Педагогическое общество России, 1999г.

4. Гіппенрейтер Ю.Б. Введение в психологию. Курс лекций./

Ю.Б. Гиппенрейтер. М.: ЧеРо, 1996.

5. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2-х томах/ Ж. Годфруа. 1-й том. М.: Мир. 1999.

6. Крисько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах./В. Г. Крысько. – Мн.: Харвест. 1999.

7. Леонтьєв О.М. Діяльність. Свідомість. Личность./ А.Н. Леонтьєв. М.: Политиздат. 1977.

8. Маклаков А. Г. Общая психология./Маклаков А. Г. СПб.: Питер. 2000.

9. Немов Р.С. Психологія. Кн.1./ Р.С. Немов. В 3-х книгах. М: Владос, 2000.

10. Пиаже Ж. Ж. Роль действия в формировании мышления./ «Вопросы психологии», 1995 г., №6.

11. Попов А.Л. Психология./ А.Л. Попов, М.: Издательство «Флинта». 2001.

12. Психологія. Словарь./Под общ. Ред. Я.А. В Петровского, М.Г. Ярошевського. - 2-е вид., Испр. і доп. – М.: Политиздат, 1990.

13. Рубинштейн Л. С. Основы общей психологии./ Л.С. Рубінштейн. Основы общей психологии – СПб: Питер, 2000.