Досвід застосування Диротону для лікування хворих на артеріальну гіпертонію

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ Диротону ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ Артеріальна гіпертонія

В.С. Задіонченко, С.Б. Хруленко

МДМСУ, кафедра внутрішніх хвороб № 5
Резюме:
Представлені результати дослідження ефективності та переносимості інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) Диротону (лізиноприл, А. О. Гедеон Ріхтер) у 27 хворих м'якою і помірною артеріальною гіпертонією при різному режимі дозування. Терапія Диротоном в дозі 10 - 20 мг / добу (середньодобова доза 15,9 ± 5,0 мг / добу) тривала протягом 12-ти тижнів. Всім хворим двічі проводилося добове моніторування АТ, біохімічний аналіз крові, психологічне тестування. Виявлено сприятливий вплив Диротону на типи добових кривих АТ. Відзначено достовірне зниження середньодобового САТ і ДАТ (на 10,7% і 9,5% відповідно). У пацієнтів з високою варіабельністю АТ відбулося зниження стандартного відхилення САТ і ДАТ вдень - на 38,5% (р <0,05) і 32,2% (р <0,05) відповідно, вночі - на 30,1% (р <0,05) і 26,4% (н. д.) відповідно. Відзначено достовірне зниження величини і швидкості ранкового підйому (УП) АТ. По закінченню 3-х місячної терапії Диротоном покращився сумарний показник якості життя.
Переносимість препарату була доброю. Через небажаних явищ препарат був відмінений у двох (7,4%) пацієнтів. З 25 хворих, які закінчили лікування, ефективність була відмінною у 15-ти осіб (60%), хорошої у 5-х пацієнтів (20%), у 4-х (16%) виявилася задовільною і для однієї людини (4%) результат лікування виявився незадовільним.
Отримані дані демонструють високу ефективність і хорошу переносимість Диротону при лікуванні хворих м'якою і помірною гіпертонією.
Ключові слова: артеріальна гіпертонія, гіпотензивна терапія, інгібітори АПФ, добове моніторування АТ, добовий профіль АТ, варіабельність АТ.
Dippers - оптимальна ступінь нічного зниження АТ, Over-dippers підвищений ступінь нічного зниження АТ, Non-dippers - недостатня ступінь нічного зниження АТ, Night - peaker s - стійке підвищення нічного АТ
Артеріальна гіпертонія (АГ) є найбільшою в історії людства неінфекційної пандемією, що визначає структуру серцево-судинної захворюваності та смертності [1]. Відзначається поширення АГ серед молодого працездатного населення, велику тривогу викликає рання інвалідизація таких хворих, зниження якості й тривалості їх життя. За даними ВООЗ (1999р.), Росія по смертності від інсульту та ІХС - основних ускладнень АГ - займає одне з перших місць в Європі. Особливістю Російської популяції є погана поінформованість хворих про наявність у них захворювання (58,9% у жінок і 37,1% у чоловіків), недостатнє призначення лікарської терапії хворим на АГ (46,7% і 21,6% відповідно) і низька її ефективність (17,5% і 5,7% відповідно) [2, 3].
АГ потребує постійного лікування індивідуально підібраними препаратами або їх комбінацією. Виділяють 6 класів антигіпертензивних препаратів першої лінії: інгібітори АПФ, інгібітори рецепторів ангіотензину II, антагоністи кальцію, бета-адреноблокатори і альфа-адреноблокатори, діуретики.
Інгібітори АПФ мають найбільшу кількість доказів позитивного впливу на виживання хворих з інфарктом міокарда і серцевою недостатністю. Вони також викликають зворотний розвиток гіпертрофії міокарда при АГ, тобто мають виражений кардіопротекторну дію. Зменшення маси міокарда обумовлено зниженням вмісту внутрісерцевого ангіотензину II, який є активним чинником зростання і грає важливу роль в патогенезі гіпертрофії міокарда. Тому є підстави вважати, що інгібітори АПФ, забезпечуючи гіпотензивний ефект, і, зменшуючи ризик виникнення мозкового інсульту, ймовірно нададуть також вплив на зменшення смертності від ІХС. Таке припущення також обгрунтовується властивими інгібіторів АПФ властивостями знижувати секрецію альдостерону, зменшувати інактивацію вазодилатирующих факторів (брадикініну, простацикліну) і, таким чином, поліпшувати коронарну перфузію. Викликаючи вазодилатацію, вони не посилюють викид катехоламінів і не призводять до рефлекторної тахікардії [8].
Слід відзначити підвищення швидкості розслаблення і зменшення періоду ізоволюмічного релаксації на тлі прийому ІАПФ, що свідчать про зменшення діастолічної дисфункції міокарда і поліпшення скорочувальної функції міокарда. Можливим механізмом позитивного впливу інгібіторів АПФ на діастолічну функцію міокарда може служити зниження ригідності міокарда внаслідок зменшення гіпертрофії міокарда і зниження вмісту колагену в міжклітинному матриксі [8].
Лікування інгібіторами АПФ призводить до зниження інсулінорезистентності та поліпшення метаболізму глюкози. Зазвичай ці ефекти препаратів пов'язують зі збільшенням утворення брадикініну. У той же час поліпшення мікроциркуляції під впливом інгібіторів АПФ сприяє оптимізації транспорту інсуліну й глюкози до тканин. Крім того, ці препарати зменшують концентрацію серотоніну і знижують агрегацію тромбоцитів, мають ренопротекторного дією [6, 8].
Все це обнадіює щодо можливостей та перспектив тривалого застосування інгібіторів АПФ при АГ [4, 5, 6].
Мета дослідження: оцінка гіпотензивної ефективності Диротону в добовій дозі 10 і 20 мг і його вплив на добовий ритм АТ при різному режимі дозування.

Матеріал і методи

Диротон (лізиноприл), що відноситься до групи інгібіторів АПФ третього покоління, був застосований у 27 хворих (у віці від 46 до 75 років) м'якою або помірною АГ.
Лізиноприл - новий інгібітор АПФ який характеризується тривалим періодом напіввиведення і в зв'язку з цим він ефективний при одноразовому прийомі на добу.
Тривалість лікування склала 12 тижнів. На першому етапі дослідження через розвиток побічних ефектів вибуло 2 людини (7,4%).
Згідно з протоколом, хворі першої групи отримували по 10 мг Диротону вранці (14 осіб), другої групи - увечері (11 осіб). Якщо через 4 тижні рівень офісного ДАТ був 90 мм рт. ст. і вище - відбувалося збільшення дози Диротону до 20 мг із збереженням режиму прийому, відповідно групі рандомізації.
Пацієнти, включені в дослідження, проходили повне клінічне обстеження. Були враховані такі показники: вік, стать, маса тіла, зріст, попереднє лікування з приводу АГ, скарги хворого, супутні захворювання і супутня терапія.
За всіма параметрами хворі двох груп були дуже близькі (табл.1).
Протокол обстеження був схвалений незалежним етичним комітетом. Кожен хворий давав письмову інформовану згоду на участь в дослідженні.
Для оцінки ефективності лікування були використані наступні критерії:
· ВІДМІННИЙ результат: нормалізація рівня АТ (139 і 89 мм рт. Ст. І нижче за даними офісних вимірювань АТ і 135 і 85 мм рт. Ст. І нижче за даними середньодобових показників АТ).
· ДОБРИЙ результат: значне зниження артеріального тиску (за даними офісних вимірювань та / або середньодобове ДАТ знизилося на 10 мм рт. Ст. І більше, але не до 89 мм рт. Ст., За даними офісних вимірювань, та / або середньодобове ДАТ не досягло 85 мм рт. ст.).
· Задовільний результат: помірне зниження артеріального тиску, але не до нормальних цифр (ДАТ за даними офісних вимірювань та / або середньодобове ДАТ знизилася на 5 - 9 мм рт. Ст., Але не до 89 мм рт. Ст., За даними офісних вимірювань, і / або середньодобове ДАТ не досягло 85 мм рт. ст.).
· Незадовільний результат: недостатнє зниження АТ (ДАТ знизилося менш ніж на 5 мм рт. Ст. За даними офісних вимірювань та / або СМАД, і не досягло 89 мм рт. Ст. При офісних вимірах і / або 85 мм рт. Ст. Для середньодобового ДАТ).
Для оцінки переносимості лікування були використані три градації:
· ОТЛИЧНАЯ переносимість Диротону - відсутність побічних ефектів протягом усього періоду дослідження.
· ДОБРА переносимість - минущі побічні ефекти, не вимагають відміни препарату.
· Незадовільної переносимості - наявність побічних явищ, що вимагають відміни препарату.
На етапі включення пацієнтів у дослідження і через 12 тижнів лікування Диротоном всім пацієнтам проводилося СМАД, біохімічний аналіз крові з обов'язковим визначенням рівня креатиніну та калію сироватки крові, цукор крові.
Результати
У більшості з 25-ти хворих, які закінчили лікування був досягнутий гіпотензивний ефект при монотерапії Диротоном. При цьому відмінний ефект відзначений у 15 хворих (60%), хороший - у 5 (20%) і задовільний у 4 пацієнтів (16%). Незадовільний ефект зареєстрований в однієї людини (4%).
Лікування Диротоном, сприятливо впливає на типи добових кривих при їх визначенні за ступенем нічного зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску, як у групі з ранковим прийомом препарату, так і при його вечірньому прийомі. Через 12 тижнів лікування відсоток dippers збільшувався, а відсоток over-dippers, non-dippers та night-peakers зменшувався (табл.2).
Початкове САД склало - 147,2 ± 6,1, до кінця періоду лікування воно знизилося до 131,5 ± 5,6 (р <0,05), тобто на 10,7%. ДАТ під впливом Диротону знижувалося дещо менше, ніж САД. Початково ДАТ становило 91,9 ± 3,4, і до кінця періоду лікування ДАТ знизилося до 83,2 ± 2,5 (р <0,05), тобто на 9,5%, без істотної зміни частоти серцевих скорочень.
Достовірних відмінностей між групами за ступенем впливу на ці показники не виявлено (табл. 3).
У нашому дослідженні відзначено зниження величини і швидкості ранкового підйому в обох групах (табл. 4).
Звертає на себе увагу неоднакова динаміка показників варіабельності АТ (ВАД). Так у хворих з нормальною вихідної ВАД вона істотно не змінювалася, а у хворих з високою ВАД відбувалося достовірне зниження варіабельності як систолічного, так і діастолічного АТ, що можна розцінювати як зниження ступеня ризику ураження органів-мішеней і кардіоваскулярних ускладнень (табл. 5).
Рівень креатиніну, калію сироватки крові, цукор крові істотно не змінилися.
Відповідно до протоколу дослідження, якість життя оцінювалася за шкалою періодичності появи (в балах від 1 до 4) та вираженості ознак (у балах від 1 до 4). Ми відзначили, що через 3 місяці лікування зменшилася головний біль, покращилася працездатність, знизилося почуття тривоги, покращився настрій. Терапія сприяла нормалізації сну (табл. 5).
З 27 осіб, включених у дослідження, переносимість у 25 хворих (92,6%) була відмінна. Небажані явища, що вимагають відміни препарату, зареєстровані у 2-х хворих (7,4%). Це - виражене запаморочення і сухий кашель.

Обговорення

Мета антигіпертензивної терапії - оптимальне зниження артеріального тиску, поліпшення якості життя, попередження ураження органів-мішеней і зниження ризику серцево-судинних ускладнень [1].
З точки зору впливу на добовий ритм АТ антигіпертензивний препарат повинен покращувати змінений добовий профіль і не впливати на нормальний двофазний ритм АТ [7]. Ми призначали інгібітор АПФ Диротон (лізиноприл) як в ранковий, так і вечірній час і, за даними добового моніторингу артеріального тиску, спостерігали сприятливу динаміку добового профілю АТ в обох групах, при достовірному зниженні середньодобового САТ і ДАТ на 10,7% і 9,5 % відповідно. Використаний метод рандомізації дозволив отримати дві зіставні групи хворих і розглядати результати при порівняльній оцінці режиму призначення препарату як цілком надійні.
Отримані дані свідчать про зіставному антигипертензивном ефекті Диротону, при його призначенні в різний час доби.
Одним з основних вимог, які висуваються до сучасних антигіпертензивним препаратам, є не тільки якісне зниження артеріального тиску протягом доби, але й відсутність несприятливих метаболічних впливів [3]. Диротон не чинив впливу на вуглеводний обмін, у процесі лікування ми не відзначили значущих змін рівнів креатиніну і калію.
Важливо відзначити, що на тлі лікування Диротоном частота розвитку побічних ефектів у нашому дослідженні склала лише 7,4% випадків, що дещо менше, ніж в контрольованих клінічних випробуваннях з вивчення інгібіторів АПФ (запаморочення - до 10,7%, кашель - до 3% ) [8].
Отримані дані продемонстрували безпечність та ефективність монотерапії Диротоном у хворих м'якою і помірною артеріальною гіпертонією незалежно від режиму прийому препарату.

Висновки

1. Терапія Диротоном в дозі 10 - 20 мг / добу призвела до достовірного зниження САТ і ДАТ на 10,7% і 9,5% відповідно, величини і швидкості ранкового підйому АТ. Цільове АТ досягнуто у 60% пацієнтів. Диротон сприяє нормалізації добового профілю АТ при призначенні його як в ранковий, так і у вечірній час. У пацієнтів з початково підвищеної варіабельністю АТ Диротон сприятливо впливає на стандартне відхилення, зменшуючи його.
2. Препарат не має негативного впливу на вуглеводний обмін, і інші біохімічні показники.
3. Диротон підвищує якість життя, покращує самопочуття хворих.
4. Диротон добре переноситься хворими, рідко викликає небажані реакції і може бути використаний для монотерапії у хворих з м'якою і помірною гіпертензією.

Список літератури

1. Алмазов В.А., Г.Г. Арабидзе, Ю.Б. Білоусов та ін Профілактика, діагностика та лікування первинної артеріальної гіпертонії в Російській Федерації. Клінічна фармакології та терапія, 2000, 9 (3), 5 - 30.
2. Константинов В.В., Жуковський Г.С., Оганов Р.Г. та ін Епідеміологія систолічної та діастолічної артеріальної гіпертонії у зв'язку з факторами ризику та освітою серед чоловічого населення в деяких містах Росії, країн СНД, Прибалтійських держав. Тер. архів, 1994, 66 (1), 54 - 57.
3. Оганов Р.Г. Профілактична кардіологія: від гіпотез до практики. Кардіологія, 1999, 39 (2), 4 - 9.
4. Науковий симпозіум Сучасні погляди на гіпертонічна хвороба. / / Кардіологія. - 1997. - № 4 - С.92 - 112.
5. Арабидзе Г.Г. Фармакотерапія артеріальної гіпертензії. / / Тер. архів. - 1997. - № 8. - С.80 - 86.
6. Лазебник Л.Б. Застосування інгібіторів АПФ у кардіології та геріатрії. / / Методичні рекомендації. - М.: Медицина - 1997. - № 12 - С.1 - 18.
7. Кобалава Ж.Д., Котовська Ю.В. Клінічне значення добового моніторування АТ для вибору тактики і лікування хворих на артеріальну гіпертонію. / / Кардіологія. - 1997. - № 9. - С.98 - 104.
8. Schreoder R.-J., Cordes M., Danne O. Left ventricular hypertrophy regression and cardiac function under antihypertensive therapy - a comparison of vasodilating beta-adrenorector blocker and an ACE inhibitor. Perfusion 1994; 7 (6): 210-218.
ТАБЛИЦЯ 1.
Вихідна характеристика хворих, які отримували Диротон
Показники
1-а група
n = 14
2-а група
n = 11
абс. число
%
абс. число
%
Пол М
Ж
5
9
35,7
64,3
5
6
45,5
54,5
Супутні захворювання
13
92,8
9
81,8
У тому числі ІХС
11
78,5
8
72,7
Фактори ризику ІХС
14
100
11
100
Вік, років
62,5 ± 8,6
56,1 ± 10,5
ІМТ, кг / м 2
27,7 ± 2,5
27,5 ± 4,3
САДср, мм рт. ст.
148,3 ± 5,2
145,6 ± 3,9
ДАДср, мм рт. ст.
92,0 ± 3,2
91,6 ± 4,0
ЧССср, уд / хв
69,7 ± 5,4
67,6 ± 4,6
Калій крові, ммоль / л
+4,6 ± 0,3
4,5 ± 0,4
Креатинін, мкмоль / л
76,7 ± 13,3
77,8 ± 18,6
Глюкоза, ммоль / л
+5,2 ± 1,0
5,3 ± 1,0
ТАБЛИЦЯ 2.
Динаміка добового профілю АТ при лікуванні Диротоном
Типи СПАД
1-а група
n = 14
2-а група
n = 11
САД
ДАТ
САД
ДАТ

До лікування / після лікування

Dippers
5 / 11
4 / 8
2 / 8
6 / 7
Over-dippers
0 / 0
1 / 1
1 / 0
1 / 0
Non-dippers
8 / 2
8 / 5
7 / 3
3 / 4
Nigh-tpeakers
1 / 1
1 / 0
1 / 0
1 / 0

ТАБЛИЦЯ 3.
Динаміка систолічного і діастолічного АТ, ЧСС при лікуванні Диротоном

Показник

1 група

2 група
Вихід
12 тиждень
Δ,%
Вихід
12 тиждень
Δ,%
САДср, мм рт. ст.
148,4 ± 6,2
131,0 ± 6,1 *
-11,7
+145,6 ± 3,8
+132,0 ± 5,5 *
-9,3
ДАДср, мм рт. ст.
92,0 ± 3,2
83,0 ± 3,0 *
-9,8
91,6 ± 4,0
83,6 ± 8,2
-8,7
ЧССср, уд. / хв
69,8 ± 5,4
72,0 ± 6,5
3,1
67,6 ± 4,6
64,4 ± 4,1
-4,7
Саддам, мм рт. ст.
151,2 ± 8,9
138,7 ± 10,5
-8,3
148,7 ± 6,3
133,4 ± 2,6 *
-9,2
Дадді, мм рт. ст.
95,2 ± 4,1
85,7 ± 3,3 *
-10,1
94,5 ± 2,3
86,5 ± 2,7 *
-8,5
Садне, мм рт. ст.
139,3 ± 6,1
+124,0 ± 3,1 *
-11,0
137,5 ± 4,9
119,7 ± 6,0 *
-12,9
ДАДн, мм рт. ст.
86,3 ± 6,4
77,1 ± 7,0
-10,7
84,1 ± 7,2
76,6 ± 9,9
-8,9
ІВ САДср
81,3 ± 10,1
34,9 ± 18,4 *
-57,1
81,2 ± 8,5
28,5 ± 19,7 *
-64,9
ІВ ДАДср
69,5 ± 11,8
29,4 ± 14,1 *
-57,7
66,1 ± 15,5
28,5 ± 11,3 *
-56,8
ІП САДср
378,2 ± 59,7
146,5 ± 24,1 *
-61,3
+305,2 ± 85,0
82,9 ± 29,4 *
-72,8
ІП ДАДср
178,3 ± 44,4
86,0 ± 7,7 *
-51,8
169,6 ± 25,7
76,2 ± 19,8 *
-55,1
* Р <0,05 вірогідність відмінностей показників у порівнянні з результатом
ТАБЛИЦЯ 4.
Динаміка величини і швидкості ранкового підйому АТ
при лікуванні Диротоном

Показник

1-а група
2-а група
Вихід

Після лікування

Δ,%
Вихід

Після лікування

Δ,%
УП САД, мм рт. ст.
39,0 ± 6,6
17,3 ± 6,5 *
-55,6
40,4 ± 10,3
18,0 ± 6,5 *
-55,4
УП ДАТ, мм рт. ст.
28,0 ± 4,3
15,9 ± 4,5 *
-43,2
36,1 ± 9,0
16,4 ± 5,3 *
-54,5
З УП САД, мм рт. ст. / год
30,5 ± 14,3
10,6 ± 6,1
-65,2
22,7 ± 11,0
9,9 ± 4,4
-56,4
З УП ДАТ, мм рт. ст. / год
21,6 ± 6,5
7,7 ± 2,7 *
-64,4
24,8 ± 6,2
+8,8 ± 3,4 *
-64,5

ТАБЛИЦЯ 5.
Динаміка варіабельності АТ при лікуванні Диротоном

Показник

Вихід

Після лікування

Δ,%
варСАДд, мм рт. ст.
19,2 ± 2,1
11,8 ± 3,1 *
-38,5
варДАДд, мм рт. ст.
15,2 ± 0,7
10,3 ± 2,0 *
-32,2
варСАДн, мм рт. ст.
16,6 ± 0,7
11,6 ± 1,9 *
-30,1
варДАДн, мм рт. ст.
14,0 ± 2, 2
10,3 ± 4,6
-26,4
ТАБЛИЦЯ 6.
Якість життя пацієнтів на фоні терапії Диротоном
Ознака, бали
Періодичність / вираженість
Δ,%
Вихід
Після лікування
Головний біль
2,08 ± 0,73
1,97 ± 0,49
1,13 ± 0,60
1,18 ± 0,62
-45,7
-40,1
Запаморочення
1,72 ± 0,94
1,48 ± 0,63
0,81 ± 0,45
0,72 ± 0,55
-52,9
-51,4
Зниження працездатності
2,52 ± 0,94
2,08 ± 0,62
1,45 ± 0,76
1,27 ± 0,52
-42,5
-38,9
Підвищена стомлюваність
2,12 ± 0,98
2,12 ± 0,70
1,40 ± 0,81
1,18 ± 0,74
-33,9
-44,3
Порушення сну
2,32 ± 1,09
1,84 ± 0,90
1,18 ± 0,85
1,09 ± 0,70
-49,1
-40,8
Почуття тривоги
2,32 ± 1,09
1,96 ± 0,86
1,36 ± 0,69
1,14 ± 0,52
-41,4
-41,8
Проблеми в сексуальному житті
0,96 ± 1,03
0,84 ± 0,90
0,68 ± 0,61
0,68 ± 0,61
-29,1
-19,0
Знижений настрій
2,12 ± 0,90
1,96 ± 0,67
1,23 ± 0,76
1,13 ± 0,72
-44,3
-42,3
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Медицина | Стаття
119.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Логімакс в терапії хворих на артеріальну гіпертонію
Гіпотензивна терапія у хворих на артеріальну гіпертонію з метаболічними факторами ризику
Ефективність та переносимість едніта у хворих на артеріальну гіпертонію з метаболічними порушеннями
Психологічні особливості та якість життя хворих на артеріальну гіпертонію з метаболічними факторами
Застосування статинів для лікування хворих на атеросклероз
Вітчизняний досвід застосування Ліпобая у хворих з дисліпідемією
Засоби для лікування хворих на хронічний коліт
Фізіологічні основи для застосування ЛФК для лікування захворювань серцево судинної системи
Важливість добрих взаємовідносин для лікування і одужання хворих
© Усі права захищені
написати до нас