МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
СЛОВ'ЯНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Реферат
Договір позики
Виконав:
Студент Юр. Фак.
3 курсу 1 групи
очного відділення
Пислар Віталій
Науковий Керівник:
Халабуденко О.А.
Кишинів 2005
План:
Введення
1. Поняття договору позики.
2.1 Сторони договору позикодавець - позичальник
2.2 Предмет договору
2.3 Форма договору
2.4 Права та обов'язки позичальника
2.5 Права та обов'язки позичальника
2.6 Відсотки за договором позики
2.7 Термін повернення позики
3. Способи оформлення і забезпечення виконання зобов'язання
Висновок
Список використаної літератури.
Введення
Виникнувши з римського контракту mutuum, договір позики, з прийняттям нового Цивільного кодексу республіки Молдова (далі - «ГК РМ») [1], дещо змінив своє значення від загальної моделі, за якою будується регулювання всіх кредитних правовідносин, ставши консенсуальних і двостороннім договором.
1. Поняття договору позики.
Договір позики є угодою сторін за яким одна сторона (позикодавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (позичальникові) грошову суму або інші взаємозамінні речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості після закінчення терміну позики. Як видно з визначення, даного законодавцем, договір позики - це вже не односторонній договір, за яким кредитор має тільки правами, позичальник - тільки обов'язками. Нове законодавство розширює поняття договору позики і представленого як двосторонню угоду, наділяючи обидві сторони як правами, так і обов'язками.
Договір позики є консенсуальним договором.
За загальним правилом договір позики є безоплатним (ч.2 ст.867 Цивільного кодексу). Проте законом або договором може бути передбачено інше. Так згідно зі ст. 869 ГК РМ сторони можуть передбачити сплату відсотків.
2.1 Сторони договору позикодавець - позичальник
Сторонами договору позики виступають будь-які суб'єкти цивільного права. Можливість укладення договору позики фізичними особами визначається обсягом їх дієздатності. Так згідно зі ст. ст. 19-22 ЦК РМ фізичні особи мають право укладати цей договір за наявності у нього дієздатності, але при цьому слід враховувати той факт, що особи, які досягли 16 років також можуть бути стороною договору позики за умови, що вони отримали таке право в результаті емансипації. Що ж стосується юридичних осіб, то дієздатність останніх виникає з моменту їх реєстрації в державних органах. Також стороною договору може бути й держава.
2.2 Предмет договору
Предмет договору позики - це одна з істотних сторін даного договору. У широкому сенсі під предметом договору позики розуміється зобов'язання позичальника позичити позичальнику, а також зустрічне зобов'язання позичальника повернути наданий позику. У вузькому сенсі під предметом договору позики розуміються гроші, або інші рухомі речі, які визначаються родовими ознаками.
Предмет позики надходить у власність позичальника і перестає бути об'єктом власності позичальника. Таким чином, останній має право претендувати лише на повернення йому аналогічних за кількістю речей того ж роду і якості, але не тих же самих речей. Позичальник використовує ці речі в своїх цілях та інтересах, нерідко змішуючи їх з власними аналогічними речами. У даному випадку очевидна неможливість повернути ті ж самі грошові купюри або речі, бо виключається їх використання позичальником для власних потреб.
Не можуть бути предметом договору позики об'єкти нерухомості, так як вони є індивідуально-визначеними, єдиними у своєму роді.
2.3 Форма договору
Форма договору регулюється загальними положеннями про форму договору, зафіксованими в ст. ст. 208-215,680 ГК РМ. Так для договору позики притаманні три форми: усна, письмова та нотаріальна.
Усно полягають всі договори позики, якщо законом або угодою сторін не передбачена інша форма договору. Письмова форма необхідна в наступних випадках:
- Якщо договір позики укладається між юридичними особами;
- Якщо договір позики укладається між фізичними особами на суму, що перевищує 1000 леїв;
- Якщо договір позики укладається між фізичною та юридичною особою.
До письмової форми договору позики можуть зараховані не тільки безпосередньо договору, а й розписки позикодавця і позичальника. При цьому треба враховувати, що положення про витребування матеріального збитку, нанесеного необгрунтованою відмовою позичити, можуть бути застосовані лише в разі укладення письмового договору.
Нотаріальна форма договору позики може бути використана у випадку, якщо позичальник забезпечує своє зобов'язання повернути позику закладеним майном (заставою).
Недотримання письмової форми договору веде до визнання договору недійсним, або позбавляє сторони права надавати докази в суді за допомогою свідків.
2.4 Права та обов'язки позичальника
Основним обов'язком позикодавця є передача у власність позичальникові суми або інших взаємозамінних речей.
Позикодавець відповідає за недоліки речі, тільки якщо він зловмисно промовчав про їх наявності, та зобов'язаний відшкодувати позичальникові завдані з цим збитки (п. 3 ст. 860 ЦК РМ).
Слід врахувати, що займодавец може, посилаючись на ст.870 ЦК РМ, відкликати свою обіцянку дати в борг. Підставою для цього відгуку може служити погіршення майнового стану позичальника (при цьому не братися до уваги той факт, що погіршення майнового стану відбулося до укладення договору позики). На позикодавців лежить обов'язок довести факт погіршення майнового стану позичальника і те, що він (позикодавець) дізнався про це тільки після укладення договору.
У разі неповернення предмета договору позики позикодавець має право вимагати у судовій формі виконання позичальником свого зобов'язання (ст.872 ЦК РМ).
2.5 Права та обов'язки позичальника
Головним обов'язком позичальника є обов'язок повернути предмет позики. Слід враховувати, що якщо предметом договору є:
- Речі, то вони підлягають поверненню в тій же кількості та якості, в якому були передані позичальнику;
- Гроші, то вони підлягають поверненню в розмірах суми, отриманої позичальником.
Якщо ж позичальник не може повернути річ, то він зобов'язаний повернути її грошову вартість обчислену з урахуванням часу і місця виконання зобов'язання.
У разі невиконання позикодавцем зобов'язання позичити позичальник має право вимагати відшкодування завданих у зв'язку з цим збитків (ст. 869 ЦК РМ). Проте слід враховувати, що позичальник не має права вимагати від позичальника надання предмета позики, так як вимоги, встановлені цією статтею є імперативними.
2.6 Відсотки за договором позики
За загальним правилом договір позики є безоплатним, проте сторони згідно ст. 869 ГК РМ можуть самостійно передбачити сплату відсотків, які повинні розумно співвідноситися зі ставкою рефінансування Національного банку Молдови. Положення, про встановлення відсотків, які порушують дана вимога, є недійсними.
Відсотки, за загальним правилом, виплачуються по закінченню кожного року з дня укладення договору і до дня повернення позики, але сторонами може бути визначений і інший порядок виплати відсотків. Необхідно відзначити, що якщо сторони затвердили виплату відсотків, то недотримання положення про виплату відсотків тягне право позикодавця вимагати негайного повернення позики і відсотків по ньому.
2.7 Термін повернення позики
Позика підлягає поверненню позичальником у строк і в порядку, передбаченому договором. Це може бути вказівка конкретної дати, або вказівкою терміну попереднього повідомлення, по закінченню якого позичальник повинен надати предмет договору. Якщо ж даних термінів не встановлено, застосовується положення, передбачене п. 4 ст. 871 ГК РМ, згідно з яким позику підлягає поверненню протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позичальникові вимоги повернення. Також якщо не встановлені відсотки, позичальник має право повернути позику і до закінчення терміну. Однак, якщо договір позики процентний, позичальник може повернути позику тільки за згодою позикодавця, оскільки останній є матеріально зацікавленою особою, і припинення позикових відносин раніше покладеного терміну позбавляє його певної вигоди.
У разі прострочення передачі позичальником позики у встановлений термін, позикодавець має право вимагати сплати відсотків по всій сумі боргу, що становить 5% понад процентної ставки, якщо законом або договором не передбачено інше.
3. Способи оформлення і забезпечення виконання зобов'язання
Договір позики може бути оформлене видачею векселя, випуск і обіг якого регулюється законом РМ «Про векселях» [2]. Вексель - документ, що являє собою письмове боргове зобов'язання, складене відповідно до вимог закону, і дає його власнику безперечне право при настанні терміну платежу вимагати від боржника, а при незадоволенні цієї вимоги, і від інших зобов'язаних за векселем осіб сплати позначеної грошової суми.
Способом забезпечення позикового зобов'язання є застава або неустойка.
Застава, перш за все спрямований на виконання позичальником зобов'язання повернути предмет позики. При цьому може використовуватися така форма застави:
- Заклад (заставу з позбавленням права володіння), в якому предмет застави передається у володіння заставодержателю або третій особі, що діє від імені заставодержателя.
- Зареєстрований заставу (при якому предмет застави залишається у володінні заставодавця або третьої особи, що діє від імені заставодавця).
Неустойка як спосіб забезпечення зобов'язання спрямована на виконання дій, обговорених сторонами в укладеному договорі. Так, в залежності від дій розрізняють два види неустойки: неустойка як спосіб забезпечення зобов'язань позичальника і неустойка як спосіб забезпечення зобов'язань позичальника.
Відповідно до ч.1 ст. 624 ГК РМ, неустойка - це договірне положення, що характеризується попередньою оцінкою збитків, завданих невиконанням договірних зобов'язань, і встановлення розміру та порядку їх відшкодування. Неустойка для позикодавця може характеризуватися як оцінки позичальником можливого збитку, нанесеного необгрунтованою відмовою у наданні позики або ж завданої недоліками переданої речі, про які позикодавець навмисне промовчав. У відношенні позичальника неустойка характеризується тим, що позикодавець оцінює можливий матеріальний збиток, який може бути нанесений йому в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань у строк.
Висновок
При укладанні договору позики необхідно приділяти увагу усіх істотних умов даного договору. Якщо предметом договору виступає грошова сума, то необхідно її визначити, якщо річ, то необхідно визначити якість і кількість донної речі. Якщо договір позики відшкодувальний - визначити відсотки і порядок їх сплати. Позначити терміни припинення зобов'язання.
Список використаної літератури.
1. Цивільний кодекс республіки Молдова № 1107-XV від 06.06.2002 Monitorul Oficial al R. Moldova № 82-86/661 від 22.06.2002
2. Цивільне право. Том 2. Підручник. Видання друге, пров. і доп. / під ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К.-М.: "Проспект", 1999.
3. Цивільне право. У 2 т. Том 2, Напівтім 1: Підручник / відп. ред. проф. Суханов Є.А. - 2-е видання, перероб. І доп. М.: Видавництво Бек, 2000.
4. Закон РМ «Про векселях» Nr.1527 від 22.06.93 Monitorul Oficial al R. Moldova N 10 від 30.10.1993
СЛОВ'ЯНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Реферат
Договір позики
Виконав:
Студент Юр. Фак.
3 курсу 1 групи
очного відділення
Пислар Віталій
Науковий Керівник:
Халабуденко О.А.
Кишинів 2005
План:
Введення
1. Поняття договору позики.
2.1 Сторони договору позикодавець - позичальник
2.2 Предмет договору
2.3 Форма договору
2.4 Права та обов'язки позичальника
2.5 Права та обов'язки позичальника
2.6 Відсотки за договором позики
2.7 Термін повернення позики
3. Способи оформлення і забезпечення виконання зобов'язання
Висновок
Список використаної літератури.
Введення
Виникнувши з римського контракту mutuum, договір позики, з прийняттям нового Цивільного кодексу республіки Молдова (далі - «ГК РМ») [1], дещо змінив своє значення від загальної моделі, за якою будується регулювання всіх кредитних правовідносин, ставши консенсуальних і двостороннім договором.
1. Поняття договору позики.
Договір позики є угодою сторін за яким одна сторона (позикодавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (позичальникові) грошову суму або інші взаємозамінні речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості після закінчення терміну позики. Як видно з визначення, даного законодавцем, договір позики - це вже не односторонній договір, за яким кредитор має тільки правами, позичальник - тільки обов'язками. Нове законодавство розширює поняття договору позики і представленого як двосторонню угоду, наділяючи обидві сторони як правами, так і обов'язками.
Договір позики є консенсуальним договором.
За загальним правилом договір позики є безоплатним (ч.2 ст.867 Цивільного кодексу). Проте законом або договором може бути передбачено інше. Так згідно зі ст. 869 ГК РМ сторони можуть передбачити сплату відсотків.
2.1 Сторони договору позикодавець - позичальник
Сторонами договору позики виступають будь-які суб'єкти цивільного права. Можливість укладення договору позики фізичними особами визначається обсягом їх дієздатності. Так згідно зі ст. ст. 19-22 ЦК РМ фізичні особи мають право укладати цей договір за наявності у нього дієздатності, але при цьому слід враховувати той факт, що особи, які досягли 16 років також можуть бути стороною договору позики за умови, що вони отримали таке право в результаті емансипації. Що ж стосується юридичних осіб, то дієздатність останніх виникає з моменту їх реєстрації в державних органах. Також стороною договору може бути й держава.
2.2 Предмет договору
Предмет договору позики - це одна з істотних сторін даного договору. У широкому сенсі під предметом договору позики розуміється зобов'язання позичальника позичити позичальнику, а також зустрічне зобов'язання позичальника повернути наданий позику. У вузькому сенсі під предметом договору позики розуміються гроші, або інші рухомі речі, які визначаються родовими ознаками.
Предмет позики надходить у власність позичальника і перестає бути об'єктом власності позичальника. Таким чином, останній має право претендувати лише на повернення йому аналогічних за кількістю речей того ж роду і якості, але не тих же самих речей. Позичальник використовує ці речі в своїх цілях та інтересах, нерідко змішуючи їх з власними аналогічними речами. У даному випадку очевидна неможливість повернути ті ж самі грошові купюри або речі, бо виключається їх використання позичальником для власних потреб.
Не можуть бути предметом договору позики об'єкти нерухомості, так як вони є індивідуально-визначеними, єдиними у своєму роді.
2.3 Форма договору
Форма договору регулюється загальними положеннями про форму договору, зафіксованими в ст. ст. 208-215,680 ГК РМ. Так для договору позики притаманні три форми: усна, письмова та нотаріальна.
Усно полягають всі договори позики, якщо законом або угодою сторін не передбачена інша форма договору. Письмова форма необхідна в наступних випадках:
- Якщо договір позики укладається між юридичними особами;
- Якщо договір позики укладається між фізичними особами на суму, що перевищує 1000 леїв;
- Якщо договір позики укладається між фізичною та юридичною особою.
До письмової форми договору позики можуть зараховані не тільки безпосередньо договору, а й розписки позикодавця і позичальника. При цьому треба враховувати, що положення про витребування матеріального збитку, нанесеного необгрунтованою відмовою позичити, можуть бути застосовані лише в разі укладення письмового договору.
Нотаріальна форма договору позики може бути використана у випадку, якщо позичальник забезпечує своє зобов'язання повернути позику закладеним майном (заставою).
Недотримання письмової форми договору веде до визнання договору недійсним, або позбавляє сторони права надавати докази в суді за допомогою свідків.
2.4 Права та обов'язки позичальника
Основним обов'язком позикодавця є передача у власність позичальникові суми або інших взаємозамінних речей.
Позикодавець відповідає за недоліки речі, тільки якщо він зловмисно промовчав про їх наявності, та зобов'язаний відшкодувати позичальникові завдані з цим збитки (п. 3 ст. 860 ЦК РМ).
Слід врахувати, що займодавец може, посилаючись на ст.870 ЦК РМ, відкликати свою обіцянку дати в борг. Підставою для цього відгуку може служити погіршення майнового стану позичальника (при цьому не братися до уваги той факт, що погіршення майнового стану відбулося до укладення договору позики). На позикодавців лежить обов'язок довести факт погіршення майнового стану позичальника і те, що він (позикодавець) дізнався про це тільки після укладення договору.
У разі неповернення предмета договору позики позикодавець має право вимагати у судовій формі виконання позичальником свого зобов'язання (ст.872 ЦК РМ).
2.5 Права та обов'язки позичальника
Головним обов'язком позичальника є обов'язок повернути предмет позики. Слід враховувати, що якщо предметом договору є:
- Речі, то вони підлягають поверненню в тій же кількості та якості, в якому були передані позичальнику;
- Гроші, то вони підлягають поверненню в розмірах суми, отриманої позичальником.
Якщо ж позичальник не може повернути річ, то він зобов'язаний повернути її грошову вартість обчислену з урахуванням часу і місця виконання зобов'язання.
У разі невиконання позикодавцем зобов'язання позичити позичальник має право вимагати відшкодування завданих у зв'язку з цим збитків (ст. 869 ЦК РМ). Проте слід враховувати, що позичальник не має права вимагати від позичальника надання предмета позики, так як вимоги, встановлені цією статтею є імперативними.
2.6 Відсотки за договором позики
За загальним правилом договір позики є безоплатним, проте сторони згідно ст. 869 ГК РМ можуть самостійно передбачити сплату відсотків, які повинні розумно співвідноситися зі ставкою рефінансування Національного банку Молдови. Положення, про встановлення відсотків, які порушують дана вимога, є недійсними.
Відсотки, за загальним правилом, виплачуються по закінченню кожного року з дня укладення договору і до дня повернення позики, але сторонами може бути визначений і інший порядок виплати відсотків. Необхідно відзначити, що якщо сторони затвердили виплату відсотків, то недотримання положення про виплату відсотків тягне право позикодавця вимагати негайного повернення позики і відсотків по ньому.
2.7 Термін повернення позики
Позика підлягає поверненню позичальником у строк і в порядку, передбаченому договором. Це може бути вказівка конкретної дати, або вказівкою терміну попереднього повідомлення, по закінченню якого позичальник повинен надати предмет договору. Якщо ж даних термінів не встановлено, застосовується положення, передбачене п. 4 ст. 871 ГК РМ, згідно з яким позику підлягає поверненню протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позичальникові вимоги повернення. Також якщо не встановлені відсотки, позичальник має право повернути позику і до закінчення терміну. Однак, якщо договір позики процентний, позичальник може повернути позику тільки за згодою позикодавця, оскільки останній є матеріально зацікавленою особою, і припинення позикових відносин раніше покладеного терміну позбавляє його певної вигоди.
У разі прострочення передачі позичальником позики у встановлений термін, позикодавець має право вимагати сплати відсотків по всій сумі боргу, що становить 5% понад процентної ставки, якщо законом або договором не передбачено інше.
3. Способи оформлення і забезпечення виконання зобов'язання
Договір позики може бути оформлене видачею векселя, випуск і обіг якого регулюється законом РМ «Про векселях» [2]. Вексель - документ, що являє собою письмове боргове зобов'язання, складене відповідно до вимог закону, і дає його власнику безперечне право при настанні терміну платежу вимагати від боржника, а при незадоволенні цієї вимоги, і від інших зобов'язаних за векселем осіб сплати позначеної грошової суми.
Способом забезпечення позикового зобов'язання є застава або неустойка.
Застава, перш за все спрямований на виконання позичальником зобов'язання повернути предмет позики. При цьому може використовуватися така форма застави:
- Заклад (заставу з позбавленням права володіння), в якому предмет застави передається у володіння заставодержателю або третій особі, що діє від імені заставодержателя.
- Зареєстрований заставу (при якому предмет застави залишається у володінні заставодавця або третьої особи, що діє від імені заставодавця).
Неустойка як спосіб забезпечення зобов'язання спрямована на виконання дій, обговорених сторонами в укладеному договорі. Так, в залежності від дій розрізняють два види неустойки: неустойка як спосіб забезпечення зобов'язань позичальника і неустойка як спосіб забезпечення зобов'язань позичальника.
Відповідно до ч.1 ст. 624 ГК РМ, неустойка - це договірне положення, що характеризується попередньою оцінкою збитків, завданих невиконанням договірних зобов'язань, і встановлення розміру та порядку їх відшкодування. Неустойка для позикодавця може характеризуватися як оцінки позичальником можливого збитку, нанесеного необгрунтованою відмовою у наданні позики або ж завданої недоліками переданої речі, про які позикодавець навмисне промовчав. У відношенні позичальника неустойка характеризується тим, що позикодавець оцінює можливий матеріальний збиток, який може бути нанесений йому в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань у строк.
Висновок
При укладанні договору позики необхідно приділяти увагу усіх істотних умов даного договору. Якщо предметом договору виступає грошова сума, то необхідно її визначити, якщо річ, то необхідно визначити якість і кількість донної речі. Якщо договір позики відшкодувальний - визначити відсотки і порядок їх сплати. Позначити терміни припинення зобов'язання.
Список використаної літератури.
1. Цивільний кодекс республіки Молдова № 1107-XV від 06.06.2002 Monitorul Oficial al R. Moldova № 82-86/661 від 22.06.2002
2. Цивільне право. Том 2. Підручник. Видання друге, пров. і доп. / під ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К.-М.: "Проспект", 1999.
3. Цивільне право. У 2 т. Том 2, Напівтім 1: Підручник / відп. ред. проф. Суханов Є.А. - 2-е видання, перероб. І доп. М.: Видавництво Бек, 2000.
4. Закон РМ «Про векселях» Nr.1527 від 22.06.93 Monitorul Oficial al R. Moldova N 10 від 30.10.1993
[1] Цивільний кодекс республіки Молдова № 1107-XV від 06.06.2002 Monitorul Oficial al R. Moldova № 82-86/661 від 22.06.2002
[2] Закон РМ «Про векселях» Nr.1527 від 22.06.93 Monitorul Oficial al R. Moldova N 10 від 30.10.1993