Договір купівлі-продажу
ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
Договір купівлі-продажу - ця угода, відповідно до якого продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Якщо покупцем є державна організація, то у неї виникає право оперативного управління майном. Таке ж право виникає у інших організацій, що здійснювали згідно із законом або статутом (положенням) оперативне управління майном (ст. 237 ЦК).
Сутністю договору купівлі-продажу є припинення права власності або права оперативного управління на майно продавця і виникнення на це ж майно права власності або права оперативного управління покупця.
Договір купівлі-продажу являє собою правову форму, опосредствующее товарний обіг в соціалістичній економіці. В умовах товарного виробництва для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів на ринку. Цей договір служить задоволенню різноманітних споживчих потреб населення.
Договір купівлі-продажу є двостороннім, оплатним, консенсуальним.
У договорі купівлі-продажу сторонами - продавцем і покупцем - можуть, виступати громадяни, соціалістичні організації та Радянські держава. Договір укладається між громадянами, громадянами і соціалістичними організаціями і між соціалістичними організаціями. Найчастіше договір укладається між громадянами (покупцями) та державними або кооперативними роздрібними торговельними підприємствами.
Предметом договору купівлі-продажу може бути тільки те майно, яке покупець має право мати у своїй власності, Не може бути предметом договору купівлі-продажу майно, що становить власність держави або виключена з цивільного обороту. У більшості випадків предметом договору є товари народного споживання.
Деякі предмети (зброя, літальні апарати та ін) в силу свого значення для народного господарства, з міркувань, державної безпеки або з інших підстав можуть бути придбані тільки з особливого дозволу (ст. 137 ЦК) Позовна давність.
- 2 Стаття 195. Поняття позовної давності Позовна давність визнається строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено.
Стаття 196. Загальний строк позовної давності Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.
Стаття 197. Спеціальні строки позовної давності 1. Для окремих видів вимог законом можуть встановлюватися спеціальні строки позовної давності, скорочені або більш тривалі порівняно із загальним строком.
2. Правила статей 195,198 - 207 цього Кодексу поширюються також на спеціальні строки давності, якщо законом не встановлено інше.
Стаття 198. Недійсність угоди про зміну строків позовної давності Строки позовної давності та порядок їх обчислення не можуть бути змінені угодою сторін.
Підстави припинення і перерви перебігу строків позовної давності встановлюються цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 199 Застосування позовної давності 1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
2. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою до винесення судом рішення про відмову в позові.
Стаття 200. Початок перебігу строку позовної давності 1. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила встановлюються цим Кодексом та іншими законами.
2. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається по закінченні строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено - 3 або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з моменту, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається по закінченні зазначеного терміну.
3. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається з моменту виконання основного зобов'язання.
Стаття 201. Термін позовної давності при зміні осіб у зобов'язанні Зміна осіб у зобов'язанні не тягне зміни терміну позовної давності і порядку його обчислення.
Стаття 206. Виконання обов'язків після закінчення терміну позовної давності Боржник або інше зобов'язана особа, яка виконала обов'язок після закінчення строку позовної давності, не має права вимагати виконане назад, хоча б у момент виконання зазначена особа і не знало про закінчення строку давності.
Стаття 207. Застосування позовної давності до додаткових вимог З закінченням строку позовної давності по головній вимозі закінчується термін позовної давності і за додатковими вимогами (неустойка, застава, поручительство тощо).
Стаття 208. Вимоги, на які позовна давність не поширюється. Позовна давність не поширюється на: вимоги про захист особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ, крім випадків, передбачених законом; вимоги вкладників до банку про видачу вкладів; вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. Проте вимоги, пред'явлені після закінчення трьох років з моменту виникнення права на відшкодування такої шкоди, задовольняються за минулий час не більш як за три роки, що передували пред'явленню позову; вимозі власника чи іншому власника про усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення не були з'єднані з позбавленням володіння (стаття 304); інші вимоги у випадках, встановлених законом. Поняття цивільного права.
- 4 Перераховані відносини (майнові та особисті немайнові) є предметом регулювання цивільного права, Крім предмету регулювання, кожна галузь права має своїм особливим методом правового регулювання, що застосовуються державою для регулювання суспільних відносин певного виду. Для цивільно-правового методу характерно, зокрема, юридичну рівність суб'єктів.
Продавець і покупець, підрядник і замовник за своїм становищем у цивільно-правовому відношенні рівноправні, і не підкоряються один одному, навіть якщо один з них є вищестоящою організацією.
Крім цього, в більшості цивільно-правових відносин майнове становище учасників еквівалентно (продавець передає покупцеві майно, покупець оплачує його вартість).
Засобом захисту цивільних прав визнав позовні порядок розгляду спорів судом, арбітражем або третейським судом.
Природа громадянського права проявляєте в ряді основних вихідних положень (принципів), виражених в його нормах. До числа таких принципів слід віднести розвиток та охорону власності на засоби виробництва у формі державної Цивільне право регулює відносини між державними, кооперативними, громадськими організаціями, між громадянами та державними, кооперативними та громадськими організаціями і громадян між собою.
Таким чином, право можна визначити як галузь представляє сукупність норм, що регулюють на засадах рівності майнові відносини і пов'язані з ними особисті немайнові відносини соціалістичного суспільства.