Договір комісії 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .3
1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 5
1.1. Поняття договору комісії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .. 5
1.2. Окремі види договору комісії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .7
2. ПРОБЛЕМИ ЗМІСТУ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ ... ... ... ... ... ... ... 10
2.1. Зміст договору комісії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .10
2.2. Комісійна винагорода ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 11
3. ВИКОНАННЯ І відповідальна за невиконання договору КОМІСІЇ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14
3.1. Виконання договору комісії ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 14
3.2. Відповідальність за невиконання угоди, укладеної за комітента ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 18
3.3. Відповідальність комісіонера за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .... ... .21
3. 4. Припинення договору комісії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... 23
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .25
Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .27

ВСТУП
У ЦК договір комісії по суті визначається так само, як у ЦК РРФСР і в п. 1 ст. 119 Основ цивільного законодавства. ГК виходить з того, що комісія - це договір, зміст якого полягає в наступному:
1) одна сторона (комісіонер) виконує доручення іншої сторони (комітента), але виступає в цивільному обороті від свого імені;
2) комісіонер виконує юридичні дії, тобто укладає одну або декілька угод;
3) за послуги комісіонера виплачується винагорода, тобто такий договір завжди є оплатним;
4) за операції, укладеної комісіонером з третіми особами, права та обов'язки набуває сам комісіонер.
Таким чином, хоча учасники комісійної правовідносини пов'язані єдиним зобов'язанням, в ньому розрізняють внутрішні і зовнішні відносини. Внутрішні відносини комітента та комісіонера нагадують відносини між довірителем і повіреним у договорі доручення. У зовнішніх відносинах комісіонер діє від власного імені, як якщо б йому належали здійснювані права (наприклад, право власності на передану за договором комісії річ, яку він передає покупцеві за договором купівлі-продажу).
Договір комісії оформляє одну з основних різновидів зобов'язань з надання юридичних послуг. Його предметом є вчинення певних юридичних дій - операцій, стороною яких стає комісіонер, а не комітент, оскільки перший здійснює ці дії від свого імені, набуваючи права та обов'язки у відносинах з третіми особами. При цьому комісіонер діє не за свій рахунок, а за рахунок комітента. У цьому полягає основна відмінність договору комісії від договору доручення та агентського договору. Якщо договір доручення і в певних випадках агентський договір представляють собою пряме представництво, то комісія здійснюється на основі так званого непрямого представництва. При цьому слід мати на увазі, що комісіонер вправі здійснювати далеко не будь-які юридичні дії в інтересах комітента. Так, наприклад, комісіонера не може доручатися виконання юридичних дій, які випливають з правовідносин комітента, регульованих податковим законодавством РФ і законодавством РФ про працю.
Закордонним законодавством подібність договорів комісії, доручення та агентського договору нерідко розцінюється як тотожність. Так, ст. 94 Французького торгового кодексу визначає комісіонера як повіреного, а договір комісії - як вид договору доручення у торговельному обороті. Цивільний кодекс Італії (ст. 1731) розглядає договір комісії як доручення, пов'язане з купівлею або продажем майна. В англо-саксонському праві договори доручення та комісії складають єдиний агентський договір. Агент зазвичай діє від імені принципала, але може виступати і від власного імені, тобто як комісіонер. Слід зазначити, що і в російському праві до введення в дію ГК правове становище комісіонера, повіреного та агента нерідко трактувалося як тотожне. Як приклад такого розуміння можна навести п. 16 гл. 3 "Учасники ринку цінних паперів" Положення про випуск та обіг цінних паперів на фондових біржах в РРФСР від 28.12.91, який викладено в такій редакції: "Діяльність посередника (фінансового брокера) на ринку цінних паперів - виконання посередницьких (агентських) функцій при купівлі -продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення ".
У західних державах договір комісії часто опосередковує різні банківські операції, предметом яких є, перш за все, цінні папери. У регулюванні таких операцій особливе місце займають типові договори, що розробляються банками.

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ
1.1. Поняття договору комісії
Договір комісії також відноситься до числа договорів, які опосередковують надання юридичних послуг. З його допомогою здійснюються операції з оплатній реалізації майна, що не належить відчужувачеві. Іншими словами, він оформляє відносини торгового посередництва. Участь професійного торгового посередника (комісіонера) позбавляє як продавця (виробника), так і покупця (споживача) товару від багатьох турбот: за подисканіі контрагентів, оформлення та виконання укладених з ними угод і т.п. Необхідність такого договору з посередником очевидна, наприклад, в області зовнішньоторговельних відносин, де виробник (експортер) товару або його споживач (імпортер) найчастіше мають справу з іноземними контрагентами на зарубіжному ринку за посередництвом комісіонерів [[1]].
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду совершіт' одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента (абз. 1 п. 1 ст. 990 ЦК).
Стороною ув'язнених на користь комітента угод спочатку стає саме комісіонер (посередник), який діє від свого імені і тому сам набуває за ним права і обов'язки, які потім передає комітенту. Комітент (відчужувач або набувач товару) спочатку не стає учасником угод, укладених комісіонером за дорученням і за його рахунок, навіть якщо він буде прямо названий в угоді або вступить у безпосередні відносини з третьою особою (контрагентом угоди) по виконанню.
Цим договір комісії відрізняється від договору доручення. В обох названих договорах посередник діє в інтересах і за дорученням свого принципала, проте для інших учасників обороту - третіх осіб, з якими він укладає угоди, ситуація виглядає по-різному. У договорі доручення повірений виступає від чужого імені і тому завжди позначає себе в цій якості, представляючи доручення або інше повноваження на укладення угод, стороною яких тому відразу ж стає представлений (довіритель). На відміну від повіреного комісіонер завжди виступає від власного імені, не називаючи комітента, в інтересах якої він діє, в зв'язку, з чим третя особа, з яким він вступає в угоду, передбачає саме його відчужувачем або набувачем товару. У силу цього права і обов'язки по такій операції виникають не у комітента (за чий рахунок і в чиїх інтересах вона відбувається), а у комісіонера (посередника). Тому, зокрема, всі спірні питання за угодою контрагент повинен вирішувати з ним, а не з комітентом (наприклад, пред'являти вимоги з приводу неналежної якості товару або прострочення у його відвантаженню).
Договір комісії відрізняється від договору доручення і за предметом. Його об'єкт складають тільки угоди, зазвичай з купівлі-продажу майна комітента, тоді як об'єктом доручення можуть бути різні "юридичні дії", не завжди зводяться до угод (наприклад, представництво інтересів клієнта в органах публічної влади), і тим більше до угод купівлі- продажу [[2]].
Нарешті, договір комісії завжди відшкодувальний, а доручення стає таким тільки за спеціальною вказівкою закону, іншого правового акту або договору. БЕЗОПЛАТНО характер комісії, обумовлений лежать в її основі відносинами торгового (комерційного) посередництва, виключає особисто-довірчий характер даного договору. Тому комісіонер, на відміну від повіреного, не може в односторонньому порядку, безмотивно і без відшкодування збитків відмовитися від виконання договору, а смерть громадянина-комітента або ліквідація виступав у цій ролі юридичної особи не тягне автоматичного припинення договору, бо тут цілком можливо правонаступництво.
1.2. Окремі види договору комісії
Розвинений майновий оборот передбачає широке використання різних різновидів договору комісії. Згідно з п. 2 ст. 990 ГК такий договір може бути укладений:
- На певний термін і без зазначення строку;
- Із зазначенням або без зазначення території його виконання;
- Із зобов'язанням комітента не призначати інших комісіонерів за аналогічними угодами або без такого;
- З визначенням асортименту збуваються комісіонером товарів або
- Без такого визначення.
Це, наприклад, дозволяє укладати договори комісії зі збуту певних товарів на узгодженої території протягом встановленого строку або без такого; із збереженням за відчужувачем-комітентом права збувати аналогічний товар самостійно або через інших торгових посередників або без такого; встановлювати обмежений перелік (асортимент) товарів , збут яких регулюється умовами даного договору, і т.д [[3]].
Такого роду відносини давно відомі, наприклад, в зовнішньоторговельному обороті. Комісіонер-посередник може отримати від комітента виключне ("ексклюзивне") право продажу його товарів на тій чи іншій території (країни, регіону і т.д.) на певний строк або безстроково, причому перелік таких товарів може бути обмежений договором (маючи на увазі можливість залучити для збуту інших товарів даного виробника інших посередників). Зазвичай в таких випадках комітент обумовлює також заборона комісіонеру бути посередником у реалізації аналогічних товарів інших виробників на даній території, як би "блокуючи" відповідний ринок. Можливо, також умова про обов'язок комітента-виготовлювача спочатку запропонувати даний товар (або новий аналогічний товар) для збуту даного комісіонерові-посереднику і лише за його відмову - іншим посередникам.
Така різновид комісії, як договір консигнації, передбачає передачу товару комітентом-виробником на склад посередника-консигнатора (комісіонера), зобов'язаного потім реалізувати цей товар від свого імені. Непроданий товар повертається комітентові, якщо в договорі немає умови про "безповоротність" певної кількості виробів, тобто, по суті, про їх купівлю консигнатором, що гарантує виготовлювачу збут, принаймні, певної частини своїх товарів.
Особливості окремих видів комісії можуть передбачатися законом або іншими правовими актами (п. 3 ст. 990 ЦК). Але і в цьому випадку на них поширюється дія загальних правил ДК про цей договір. Так, біржовим законодавством передбачаються деякі особливості комісійної торгівлі на товарних біржах (оскільки відповідні угоди набувають режим біржових угод). В якості комісіонерів можуть діяти страхові брокери, діяльність яких регулюється законодавством про страхування, а також професійні учасники ринку цінних паперів [[4]].
Підзаконними актами у нас традиційно встановлюються спеціальні правила роздрібної комісійної торгівлі предметами споживання. Такі правила регулюють відносини професійних підприємців-комісіонерів з громадянами-споживачами і тому повинні відповідати не тільки загальним положенням ЦК про договір комісії, але і законодавству про захист прав споживачів. Крім того, в цих відносинах договір комісії може набувати властивостей публічного договору. Він оформляється квитанцією або іншим документом, який розробляється продавцем-комісіонером, який фіксує продажну ціну речі і розмір винагороди комісіонера (у відсотках від ціни реалізації товару). Комісіонер вправі до трьох разів проводити уцінку речі, якщо вона не реалізована, за погодженням з комітентом або самостійно (якщо це передбачено договором), після чого комітент має право забрати нереалізований товар, відшкодувавши комісіонеру витрати на його зберігання.
Особливим видом розглянутих відносин є договір субкомісії, який комісіонер має право укласти з іншою особою - субкомісіонером - з метою виконання даного йому комітентом доручення (п. 1 ст. 994 ЦК). По суті, мова йде про окремий випадок покладання виконання зобов'язання на третю особу (п. 1 ст. 313 ЦК). Оскільки договір комісії не носить особистого характеру, його виконання за загальним правилом може покладатися на субкомісіонера, якщо тільки сам договір не містить прямої заборони на цей рахунок. При цьому відповідальним за виконання договору перед комітентом все одно залишається комісіонер, а комітент без його згоди не має права вступати у відносини з субкомісіонером (якщо тільки така можливість прямо не передбачена договором комісії). По відношенню до субкомісіонеру комісіонер виступає в ролі комітента, набуваючи відповідні права та обов'язки за укладеними ним операціях.

2. ПРОБЛЕМИ ЗМІСТУ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ
2.1. Зміст договору комісії
Договір комісії за своєю юридичною природою є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Закон не передбачає спеціальних правил про форму даного договору, припускаючи тим самим дія тут загальних положень про форму угод.
Основну обов'язок комісіонера становить вчинення для комітента угоди або угод купівлі-продажу відповідно до даного йому доручення. При цьому комісіонер відповідає за дійсність, але не за исполнимости угод, укладених ним з третіми особами на користь комітента (п. 1 ст. 993 ЦК). Так, якщо за вимогами до третіх осіб про оплату отриманих ними товарів або про відвантаження товарів комітенту минула позовна давність, комісіонер буде відповідати перед комітентом за виниклі збитки. Однак він не буде нести відповідальності за відмову контрагента виконати укладену угоду [[5]].
Комісіонер відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою укладеної їм дійсною угоди тільки у двох випадках:
- По-перше, за відсутності необхідної обачності у виборі контрагента по угоді, наприклад при укладанні ним угоди з юридичною особою, що знаходиться в ліквідації або визнаним неплатоспроможним (банкрутом);
- По-друге, за наявності в договорі умови про те, що комісіонер за додаткову винагороду приймає на себе спеціальне поруку за виконання укладеної за комітента угоди третьою особою (делькредере) (п. 1 ст. 991 ЦК). Тоді комісіонер одночасно стає поручителем (ст. 361 ЦК) і разом з третьою особою відповідає перед комісіонером за належне виконання укладеної угоди.
Однак і за відсутності підстав для своєї відповідальності комісіонер повинен негайно повідомити комітента про невиконання укладеної угоди третьою особою, зібрати для нього необхідні докази і на вимогу комітента передати йому всі права по такій операції (п. 2 ст. 993 ЦК).
2.2. Комісійна винагорода
Найчастіше учасниками цивільного обороту полягають оплатне договори (п. 1 ст. 423 ГК). До таких договорів належить і комісія. Основний обов'язок комітента - сплатити комісіонерові винагороду, що становить ціну договору, розмір якої визначається його умовами. Крім основної ціни може бути передбачено додаткову винагороду, яка виплачується комісіонеру в разі прийняття ним на себе особливої ​​поруки за третю особу (делькредере).
На умовах делькредере зазвичай даються доручення щодо реалізації товарів на зовнішніх ринках з метою зменшення підприємницького ризику. При цьому комісіонер несе відповідальність за будь-яке порушення з боку третьої особи, за винятком випадків, коли таке порушення зумовлено поведінкою комітента. Делькредере є різновидом поруки.
Західна практика довгий час визнавала відповідальність за делькредере основний, а відповідальність третьої особи - субсидіарної. Таким чином, комітент міг примусити комісіонера до сплати належних сум до виконання договору третьою особою.
Незважаючи на те, що умова про винагороду в комісійному зобов'язанні є досить важливим, його відсутність не тягне за собою можливості визнання угоди недійсною. Відсильна норма п. 1 коментарів статті і правило, закріплене в п. 3 ст. 424 ГК, встановлюють, що у випадках, коли в безкоштовне договорі ціна не передбачена і не може бути визначена виходячи з умов договору, виконання договору має бути оплачено за ціною, яка за таких же обставин стягується за аналогічні послуги. Цивільним законодавством порядок визначення ринкових цін не встановлено, проте найбільш докладно принципи їх визначення для цілей оподаткування викладені у ст. 40 НК [[6]].
Розміри і способи комісійної винагороди, як правило, обумовлюються в самому договорі комісії. Звичайним є встановлення винагороди у формі певного відсотка ціни угоди, укладеної з третіми особами. Розмір винагороди може бути встановлений також у твердій (фіксованого) сумі, що не залежить від ціни укладеної комісіонером угоди, будь-яким способом, узгодженим сторонами. Право на винагороду за відсутності угоди сторін про інше виникає в момент, коли укладена комісіонером угода починає виконуватися третьою особою, наприклад коли третя особа сплачує комісіонеру покупну ціну (при продажу комісійного товару) або поставляє товар (при покупці комісійного товару) (§ 396 Торгового уложення ФРН, ст. 432 Швейцарського зобов'язального закону). Комісіонер має право, однак, вимагати винагороди і тоді, коли укладена ним з третьою особою угода не виконується з вини комітента.
Договір комісії є безумовно оплатним. Виняток з цього правила може випливати з умов самого договору, якщо в ньому передбачено, що комісіонер надає послуги безоплатно. Тоді безоплатність договору комісії кваліфікується як ознака договору дарування, оскільки обіцянку звільнити кого-небудь від майнового обов'язку визнається договором дарування (п. 2 ст. 572 ГК). У цьому випадку укладений договір комісії слід розглядати як змішаний, що містить елементи договору дарування. Очевидно, що договір комісії з такою умовою не може бути укладений між юридичними особами.
Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання угоди, а також зберігає право на комісійну винагороду та на відшкодування понесених витрат, якщо договір комісії не був виконаний не з вини комісіонера, а з причин, що залежать від комітента. Тут повністю відтворюється припис, яке містилося в абз. 2 п. 1 ст. 119 Основ цивільного законодавства. У даному випадку можна говорити про припинення зобов'язання неможливістю виконання, викликаної винними діями кредитора. Згідно з п. 2 ст. 416 ЦК у даному випадку кредитор не має права вимагати повернення виконаного ним за зобов'язанням. Крім того, боржник на загальних підставах вправі вимагати від кредитора відшкодування понесених ним збитків.

3. ВИКОНАННЯ І відповідальна за невиконання договору КОМІСІЇ
3.1. Виконання договору комісії
Оскільки комісіонер укладає угоди в інтересах і за рахунок комітента, він зобов'язаний виконати дане йому комітентом доручення на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Відступу від вказівок комітента при виконанні договору, в тому числі, що стосуються ціни укладених угод, вирішуються комісіонеру тільки у випадках, коли це необхідно в інтересах комітента і немає можливості запросити його думку або отримати від нього в розумний строк відповідь, що містить необхідні вказівки. Але і в цьому випадку комісіонер при першій же можливості зобов'язаний повідомити комітента про допущені відступи. Порушення цих вимог загрожує комісіонеру відповідальністю за виниклі у комітента збитки. Лише за умовами підприємницького договору професійному комісіонеру може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту і навіть без подальшого повідомлення (абз. 2 п. 1 ст. 995 ЦК) [[7]].
Якщо комісіонер продасть майно комітента за ціною нижче узгодженої, він стає зобов'язаним відшкодувати різницю, якщо тільки не доведе, що при сформованій кон'юнктурі іншого виходу у нього не було і такий продаж запобігла для комітента ще більші збитки. За відсутності таких доказів комісіонер передбачатиметься винне порушили умови договору, оскільки у звичайній ситуації він зобов'язаний запитати думку комітента про можливість відступу від спочатку даних вказівок (у тому числі про неможливість продати або купити товар за обумовленою в договорі ціною). Тому в даному випадку комісіонер повинен довести і відсутність можливості отримати пряму згоду комітента на відступ від його вказівок (п. 2 ст. 995 ЦК).
Якщо ж справа стосується придбання для комітента майна за ціною вище визначеної в договорі, останній має право не приймати це майно від комісіонера, вважаючи договір виконаним неналежним чином. Комітент, однак, повинен заявити про це комісіонерові в розумний (можливо більш короткий) строк після отримання повідомлення про здійснення угоди. В іншому випадку купівля буде вважатися прийнятою комітентом. У такій ситуації комісіонер може також прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Тоді комітент втрачає право відмовитися від укладеної для нього угоди, бо його вказівки слід вважати дотриманими (п. 3 ст. 995 ЦК).
Додаткова вигода, яку комісіонер отримав в порівнянні з очікуваною і зазначеної комітентом, за відсутності спеціального умови в договорі ділиться між комісіонером і комітентом порівну. Справа в тому, що поява такої вигоди часто зумовлено не тільки вдалими діями комісіонера, а й об'єктивно сформованою кон'юнктурою попиту та пропозиції на товари, відчужувані або куплені комітентом.
Оскільки комісіонер, на відміну від повіреного, спочатку сам стає стороною в угодах, укладених ним для комітента з третіми особами, необхідна подальша передача комітенту прав і обов'язків по таких угодах. Ця передача підпорядковується загальним правилам цивільного права про уступку вимоги і переведення боргу.
Проте контрагент по угоді може і не знати, що його партнер є комісіонером (посередником), а не основним продавцем або покупцем товару. Більш того, він має право включити в договір умову про заборону передачі випливають з нього прав будь-яким третім особам або її неможливості без його спеціальної згоди (що, зокрема, також характерно для багатьох зовнішньоторговельних угод). За наявності такої умови комісіонер не зможе передати комітенту права за цією угодою і залишатиметься відповідальним за невиконання прийнятого доручення.
Лише у випадку, коли третя особа (контрагент комісіонера) саме не виконало або неналежним чином виконало укладену угоду, передача (відступлення) права комітенту від комісіонера допускається і при наявності заборони або обмеження такої поступки в договорі, укладеному комісіонером з третьою особою (п. 3 ст. 993 ЦК). По суті, комісіонеру тут дозволяється знехтувати одним з узгоджених умов договору (купівлі-продажу), тобто відступити від вимог загального принципу свободи договору. Однак і в такій ситуації комісіонер залишається відповідальним перед третьою особою за порушення даної умови [[8]].
Речі, що надійшли до комісіонера від комітента для реалізації або придбані комісіонером за рахунок комітента, вважаються власністю комітента (п. 1 ст. 996 ДК). Отже, останній несе і ризик їх випадкової загибелі або псування, якщо тільки за умовами договору він не покладе цей ризик на комісіонера чи інша особа (зрозуміло, за додаткову винагороду). Комісіонер повинен страхувати таке майно лише за вказівкою і за рахунок комітента або якщо страхування цього майна комісіонером прямо передбачено договором комісії чи звичаями ділового обороту (наприклад, звичайними умовами зовнішньоторговельних угод консигнації) (п. 3 ст. 998 ЦК).
Разом з тим комісіонер зобов'язаний зберігати дане майно комітента і відповідає за його втрату, нестачу або пошкодження, тобто передбачається винним у відповідних збитки комітента (п. 1 ст. 998 ЦК). Комісіонер зобов'язаний також сповістити власника-комітента про явні недоліки його майна (пошкодженнях або недостачу, помітних при зовнішньому огляді речей), як надіслано комітентом для реалізації, так і надійшов для комітента від третіх осіб, і вжити заходів з охорони прав комітента і збору необхідних доказів (наприклад, скласти за участю незацікавлених осіб акти про недостачу або недоброякісності товару) (п. 2 ст. 998 ЦК). Невиконання цих обов'язків дає підставу вважати комісіонера винним у відповідних збитки комітента повністю або в частині.
По виконанні доручення комісіонер повинен представити комітентові звіт і передати все отримане для нього за договором комісії. Заперечення комітента за звітом повинні бути повідомлені комісіонерові в 30-денний термін з дня його отримання (якщо інший термін не встановлено договором), інакше звіт вважається прийнятим без заперечень (ст. 999 ЦК) [[9]].
Зі свого боку, комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане ним за договором, включаючи зобов'язання за укладеними для комітента операцій. При цьому він повинен оглянути придбане майно і без зволікання (негайно) сповістити комісіонера про виявлені недоліки. В іншому випадку майно буде вважатися прийнятим без заперечень.
Комісіонер наділений спеціальними гарантіями з отримання винагороди та інших належних йому від комітента сум, що особливо важливо для професійних комерційних посередників. По-перше, він користується правом на утримання знаходяться у нього речей комітента до задоволення всіх своїх грошових вимог за договором (винагорода, понесені витрати і т.д.). По-друге, він має право утримати належні йому за договором суми з сум, що надійшли до нього для комітента, шляхом заліку своїх вимог до комітента.
При цьому враховуються також інтереси інших кредиторів комітента, серед яких можуть знаходитися привілейовані з точки зору черговості кредитори (зокрема, за вимогами про відшкодування шкоди життю і здоров'ю, виплати заробітної плати та аліментів тощо). Вимоги комісіонера до комітента закон тут прирівнює до вимог заставодержателя. Тому кредитори, що володіють перевагою перед заставодержателями (пор. п. 1 ст. 64 і п. 2 ст. 855 ДК), вправі задовольнити свої вимоги до комітента навіть із сум, вже утриманих комісіонером в порядку заліку (ст. 997 ЦК). У разі банкрутства комітента право комісіонера на утримання його речей припиняється (бо ці речі надходять в конкурсну масу), але його вимоги до комітента також прирівнюються до вимог заставодержателів (абз. 2 п. 2 ст. 996, ст. 360 ЦК).
3.2. Відповідальність за невиконання угоди, укладеної за комітента
Пункт 1 статті 993 виходить з поняття вини як загальної підстави цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань. За загальним правилом, комісіонер відповідає за недійсність, але не за нездійсненності угод, укладених ним з третіми особами на користь комітента. Звільняючи комісіонера від відповідальності за невиконання третіми особами своїх зобов'язань за угодою, укладеною з ними комісіонером за рахунок комітента, коментована стаття передбачає два випадки, коли настає цивільно-правова відповідальність комісіонера. Перший - коли комісіонер не виявив необхідної обачності у виборі третьої особи (наприклад, уклав угоду з юридичною особою, що знаходиться в стадії ліквідації або визнаним неплатоспроможним), і другий - коли комісіонер прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою (делькредере). Вказівка ​​на відсутність у діях комісіонера "необхідної обачності" слід тлумачити як наявність у його діях "умислу або необережності" і зневага при виконанні комісійної зобов'язання належної "ступенем дбайливості і обачності", які в сукупності, згідно зі ст. 461 ЦК, є конституциирующих ознаками цивільно-правового поняття провини.
У випадках, коли має місце невиконання третьою особою угоди, укладеної з ним комісіонером за рахунок комітента, коментована стаття покладає на комісіонера обов'язок негайно сповістити про це комітента і зібрати необхідні докази [[10]].
Тягар доведення відсутності своєї провини покладається на особу, яка допустила порушення зобов'язань (див. ч. 2 ст. 401 ЦК). Звідси випливає, що комісіонер, який не прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою (делькредере) і що проявив необхідну обачність у виборі третьої особи, тим не менш, несе, за змістом статті, тягар доказування відсутності своєї провини, не дивлячись на те, що частина 1 коментарів статті звільняє його в цих випадках від відповідальності перед комітентом. Очевидно деяка суперечність між положеннями коментарів статті: з одного боку, є загальне положення про звільнення комісіонера від відповідальності за невиконання укладеної ним угоди з третьою особою, з іншого боку, на нього покладається тягар доказування своєї невинності. За змістом статті не зрозуміло також, які "необхідні докази" зобов'язаний представити комісіонер: свою невинність або провини третьої особи. Мабуть, маються на увазі докази, що підтверджують винна невиконання угоди третьою особою.
У західному законодавстві комісіонер, який виявив належну обачність при виборі третьої особи, зазвичай не несе відповідальності за несплату з боку третьої особи, і також за невиконання останнім інших зобов'язань по угоді, зробленої з ним комісіонером. Виняток з цього загального принципу робиться для випадків, коли така відповідальність передбачена в договорі комісії або випливає із звичаїв місця знаходження підприємства комісіонера (§ 394 Торгового уложення ФРН, абз. 1 ст. 403 Швейцарського зобов'язального закону).
ГК зобов'язує комісіонера на вимогу комітента передати останньому всі права по угоді з третьою особою з дотриманням правил загальногромадянської цесії (ст. 382-386, 388, 389 ЦК).
У разі невиконання угоди третьою особою, комісіонер зобов'язаний поступитися комітенту всі права, придбані комісіонером за угодою з третьою особою, незалежно від згоди останнього. Іншими словами, навіть якщо між комісіонером і третьою особою є угода, що забороняє таку поступку, коментована стаття допускає поступку прав комісіонером без згоди третьої особи. Закон однозначно стає на захист прав комітента, покладаючи на комісіонера тягар відповідальності за угоду з третьою особою про заборону або обмеження відступлення прав. Таким чином, якщо відповідно до загального порядку переходу прав всі ризики, пов'язані з не повідомленням боржника, несе новий кредитор (ч. 5 ст. 382 ЦК), то, за змістом п. 3 коментарів статті, у разі зміни осіб по комісійній зобов'язанню , при невиконанні угоди третьою особою, такі ризики несприятливих наслідків несе перший кредитор, тобто комісіонер, який уклав угоду від свого імені. У даному випадку закон дозволяє знехтувати відповідним умовою договору, звужуючи, таким чином, межі свободи договору (п. 4 ст. 421 ЦК).
3.3. Відповідальність комісіонера за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента
Відповідальність комісіонера за втрату, нестачу або пошкодження знаходиться у нього майна комітента настає з урахуванням підстав, передбачених ст. 401 ЦК. Відповідальність комісіонера настає, як загальне правило, за наявності його вини, у випадку, передбаченому п. 1 і 3 ст. 401 ЦК. У ГК РРФСР (ст. 412) відповідальність комісіонера за збереження майна комітента ставилася в пряму залежність від наявності вини комісіонера. Комісіонер, який допустив у відсутності своєї провини не збереження майна комітента, звільнявся від відповідальності. Коментована стаття вина як умова відповідальності комісіонера не називає. Це, однак, не означає, що відповідальність комісіонера настає незалежно від його вини. Як вже зазначалося вище, тут діє загальне правило про підстави відповідальності за порушення зобов'язань, встановлене ст. 401 ЦК. Іншими словами, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна лише в тому випадку, якщо він не довів відсутність своєї провини. Однак, якщо комісіонер виконує свої функції в порядку здійснення підприємницької діяльності, він відповідає за втрату майна незалежно від своєї вини, якщо інше не встановлено договором.
Комісіонер зобов'язаний вжити заходів щодо охорони прав комітента, якщо у комісійному майні виявляться пошкодження або недостача, які можуть бути помічені при зовнішньому огляді, а також у разі заподіяння ким-небудь збитку майну комітента. Наприклад, при отриманні комісійного товару від перевізника комісіонер зобов'язаний вжити заходів щодо захисту прав комітента проти перевізника у випадку, якщо товар при здачі виявиться пошкодженим або в незадовільному стані, помітному при зовнішньому огляді. Комісіонер зобов'язаний зібрати необхідні докази, зокрема, забезпечити складання актів про недоброякісність або недостачі товарів. Порушення комісіонером даних обов'язків дає підставу вважати його відповідальним у відповідних збитки комітента повністю або в частині.
Очевидно, що зміст поняття "заходи з охорони прав комітента" буде визначатися в залежності від фактичних обставин, пов'язаних з можливими дефектами комісійної майна. Разом з тим критерії "розумності" і "сумлінності" можуть бути застосовані для оцінки дій комісіонера і в такій ситуації.
Це нова норма, невідома ДК РРФСР. Комісіонер зобов'язаний страхувати майно, якщо на це була вказівка ​​комітента або такий обов'язок передбачений умовами договору або звичаїв ділового обороту (наприклад, звичайними умовами зовнішньоторговельних угод консигнації). Якщо порушені ці вказівки комітента або умови договору, звичаї ділового обороту, то комісіонер несе відповідальність щодо незастрахованого майна. Таким чином, комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за це лише у випадку, коли комітент зобов'язав його це зробити, причому за рахунок комітента. У ст. 412 ГК РРФСР підстави відповідальності були сформульовані по-іншому: комісіонер відповідає також у тому випадку, якщо він застрахував майно комітента всупереч встановлення закону. У коментованій статті такого правила немає. Замість цього обов'язок комісіонера застрахувати майно комітента може виникнути з договору комісії або звичаю ділового обороту [[11]].
3. 4. Припинення договору комісії
Комітент, який на відміну від свого контрагента не завжди є професійним підприємцем, має право в будь-який час в односторонньому порядку і безмотивно відмовитися від виконання договору, скасувавши дане комісіонерові доручення. У цьому випадку договір комісії припиняється, проте в інтересах комісіонера передбачено обов'язок комітента відшкодувати комісіонеру всі завдані цим збитки, включаючи неодержані доходи у формі причитавшегося винагороди за послуги, а також обов'язок негайно розпорядитися своїм майном, що є у комісіонера. При ненадходженні вказівок від комітента комісіонер має право або здати це майно на зберігання за рахунок комітента, або реалізувати його за найвигіднішою для комітента ціною (п. 3 ст. 1003 ЦК). Комісіонер же не має права відмовлятися від виконання доручення комітента в односторонньому порядку, якщо тільки таке право прямо не передбачено для нього в договорі [[12]].
Інша річ договір комісії, що не містить вказівки на строк її дії. Тут у силу даної обставини обидві сторони мають право відмовитися від його подальшого виконання за умови завчасного сповіщення про це контрагента (не менш ніж за 30 днів, якщо договором не встановлений більш тривалий строк). Але у всіх випадках комісіонеру належить винагорода за вже вчинені ним для комітента угоди та компенсація витрат, фактично понесених до моменту припинення договору (п. 2 ст. 1003, п. 3 ст. 1004 ЦК).
Договір комісії припиняється також у випадках припинення діяльності комісіонера, зокрема при його банкрутство або смерті громадянина-комісіонера чи визнання його недієздатним, частково дієздатним або безвісно відсутнім (оскільки при цьому він не в змозі виконувати доручення по здійсненню операцій). Такий договір припиняється також у випадках ліквідації юридичної особи - будь-якої сторони цього договору. Реорганізація юридичної особи - комісіонера чи комітента, а також смерть громадянина-комітента, визнання її недієздатною або частково дієздатним або безвісно відсутнім самі по собі не припиняють дії договору комісії, бо відсутність особисто-довірчих відносин між його учасниками не виключає тут правонаступництва.

ВИСНОВОК
У висновку можна зробити наступні висновки:
1. Договір комісії консенсуальної, відшкодувальний і двосторонньо зобов'язуючий. Його сторони - комітент і комісіонер.
2. Предмет договору - вчинення комісіонером угод за дорученням комітента та за його рахунок. На відміну від повіреного у договорі доручення, комісіонер діє від свого імені, тому він набуває права і стає зобов'язаною за операції, укладеної ним з третьою особою. Вказівка ​​комітента не відноситься до числа істотних умов таких угод.
3. Розмір комісійної винагороди комісіонера і додаткової винагороди за делькредере не є істотними умовами договору комісії.
4. Комісіонер приймає на себе виконання комісійного доручення за свої ризик, який полягає в тому, що якщо виконання договору комісії виявилося неможливим через незалежні від комітента причин, комісіонер не зберігає права на комісійну винагороду та відшкодування понесених витрат.
5. Одним з критеріїв належного виконання комісійного доручення є виконання його на найбільш вигідних для комітента умовах.
6. За загальним правилом комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою укладеної комісіонером угоди. Виняток з цього правила є прийняття комісіонером делькредере, а також невияв їм необхідної обачності у виборі третьої особи. Факт необачності комісіонера повинен бути доведений комітентом. Про поступку вимоги див. ст. 382-386, 388, 389 ЦК.
7. За загальним правилом укладення договору субкомісії припустимо, якщо це прямо не заборонено договором комісії. Відповідальним перед комітентом залишається основною комісіонер. Вступ комітента у безпосередні відносини з субкомісіонером за загальним правилом припустиме лише за згоди комісіонера.
8. Винагорода комісіонера не включає в себе понесені в зв'язку в виконанням комісійного доручення витрати, які підлягають відшкодуванню незалежно від сплати комісійної винагороди.
9. Про відмову комітента та комісіонера від виконання договору комісії см. відповідно ст. 1003, 1004 ЦК та коментар до них.
10. Право комітента у будь-який час відмовитися від виконання будь-якого договору комісії не може бути обмежене договором.
11. На відміну від комітента, комісіонер за загальним правилом не має права в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору комісії, укладеного на певний термін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція Російської Федерації від 12.12.1993 - м. 2006.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації (Частина перша) від 26.01.1996. № 14-ФЗ (в ред. Від 15. 06. 2006) - М., 2006.
3. Ансон В. Договірне право. М., 1984.
4. Цивільне право. Підручник. / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергєєва. Ч.II. М., 2004.
5. Цивільне право. Частина друга: Підручник. / Под ред. Калпин А.Г., Масляєва А.І. - М. 2003.
6. Цивільне право. Том 2 / За ред. Є. А. Суханова. - М., 2003.
7. Гуев А.К. Постатейний коментар до частині другій Цивільного Кодексу Російської Федерації. - М., 2000.
8. Єгоров О.В. Угоди як предмет договору комісії / / Вісник ВАС РФ. 2001. № 10.
9. Коментар для підприємців частині другій Цивільного кодексу Російської Федерації. М., 1996.
10. Коментар до цивільного кодексу Російської Федерації. Частині другій (постатейний) / Під ред. О.Н. Садикова. - М., 1998.
11. Зобов'язальне право / Под ред. В. В. Залеського. М., 1998.
12. Попондопуло В.Ф., Скворцов О.Ю. Актуальні проблеми науки та практики комерційного права. Збірник наукових статей. Випуск 5 - М., 2005.
13. Розенберг М.Г. Контракт міжнародної купівлі-продажу. Сучасна практика укладання. Вирішення спорів. 3-тє вид. М., 1998.


[1] Розенберг М.Г. Контракт міжнародної купівлі-продажу. Сучасна практика укладання. Вирішення спорів. 3-тє вид. М., 1998. С. 76-77.
[2] Ансон В. Договірне право. М., 1984. С. 373-404.
[3] Коментар для підприємців частині другій Цивільного кодексу Російської Федерації. М., 1996. С. 227.
[4] Цивільне право. Підручник. / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергєєва. Ч.II. М., 2004. С. 324.
[5] Цивільне право. Частина друга: Підручник. / Под ред. Калпин А.Г., Масляєва А.І. - М. 2003. С. 321.
[6] Коментар до цивільного кодексу Російської Федерації. Частині другій (постатейний) / Під ред. О.Н. Садикова. - М., 1998. С. 72.
[7] Цивільне право. Том 2 / За ред. Є. А. Суханова. - М., 2003. С. 451.
[8] Зобов'язальне право / Под ред. В. В. Залеського. М., 1998. С. 74.
[9] Гуев А.К. Постатейний коментар до частині другій Цивільного Кодексу Російської Федерації. - М., 2000. С. 47.
[10] Попондопуло В.Ф., Скворцов О.Ю. Актуальні проблеми науки та практики комерційного права. Збірник наукових статей. Випуск 5 - М., 2005. С. 12.
[11] Єгоров О.В. Угоди як предмет договору комісії / / Вісник ВАС РФ. 2001. № 10. С. 75.
[12] Цивільне право. Частина друга: Підручник. / Под ред. Калпин А.Г., Масляєва А.І. - М. 2003. С. 78.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
80.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Договір комісії 3
Договір комісії
Договір комісії 4
Договір комісії та його особливості
Договір купівлі-продажу нерухомості Договір доручення Договір комерційної концесії
Договір купівлі продажу нерухомості Договір доручення Договір комм
Постійні комісії
База даних приймальної комісії
Ревізійні комісії підприємств і організацій
© Усі права захищені
написати до нас