Зміст
Введення
1. Основи довгострокової фінансової політики підприємства
1.1 Характеристика складових елементів довгострокової фінансової політики
1.2 Характеристика основних елементів довгострокової фінансової політики. Способи довгострокового фінансування
2. Розробка фінансової політики ТОВ "АвангардСтрой"
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
2.3 Оцінка інвестиційної привабливості та інвестиційних потреб ТОВ "АвангардСтрой"
3. Розробка фінансової стратегії ТОВ "АвангардСтрой"
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Успіх діяльності підприємства багато в чому залежить від ретельно продуманої політики, добре розробленого плану дій.
Процес планування починається з постановки загальних цілей, що дає можливість вибрати напрямок роботи. Цілі є категорією довгострокового планування. Вони отримують свою конкретизацію в постановці короткострокових завдань.
Зміст довгострокового планування як функції управління підприємством полягає в обгрунтованому визначенні основних напрямків діяльності та подальшого розвитку з урахуванням фінансових, матеріальних та інших джерел і попиту ринку.
Розглядаючи довгострокове фінансове планування більш докладно, можна відзначити наступні його локальні цілі:
1) забезпечення виробничого, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, перш за все за рахунок власних коштів, але з використанням також позикових і залучених;
2) оптимізація фінансового результату переважно за рахунок зростання обсягу продажів і зниження витрат виробництва та обігу;
3) забезпечення на належному рівні фінансової стійкості та ліквідності підприємства.
Розробляючи стратегію розвитку чи зростання підприємства фінансовий менеджер повинен чітко розмежовувати поняття "поточний фінансовий менеджмент" і "стратегічний фінансовий менеджмент". Поточний фінансовий менеджмент займається вирішенням таких завдань:
1) стимулювання комерційної ініціативи;
2) стимулювання виробничої праці;
3) оптимізація витрат виробництва та обігу;
4) визначає величину внутрішніх джерел фінансування, забезпечує самоокупність фірми;
5) визначає ефективність використання наявних у розпорядженні компанії грошових коштів за певний відрізок часу.
Завдання стратегічного фінансового менеджменту наступні:
1. витрати розглядаються тільки позиції їх окупності;
2. капітальні вкладення розглядаються тільки з точки зору величини майбутнього прибутку;
3. здійснюється пошук шляхів найбільш ефективного накопичення капіталу;
4. вирішуються питання щодо перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш прибуткові сфери діяльності.
У цьому і полягає актуальність теми дослідження.
Мета дослідження - провести аналіз довгострокової фінансової політики підприємства.
Завдання дослідження:
Охарактеризувати складових елементів довгострокової фінансової політики.
Розглянути характеристику основних елементів довгострокової фінансової політики та засобів довгострокового фінансування.
Проаналізувати фінансовий стан ТОВ "АвангардСтрой".
Оцінити інвестиційну привабливість та інвестиційні потреби ТОВ "АвангардСтрой".
Об'єкт дослідження - основні характеристики довгострокової фінансової політики підприємства. Предмет дослідження - розробка фінансової стратегії ТОВ "АвангардСтрой".
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Теоретичною основою даної роботи послужили праці таких авторів, як: Батурин В.Ю., Пещанская І.В., Ковальов В.В. та інших.
1. Основи довгострокової фінансової політики підприємства
1.1 Характеристика складових елементів довгострокової фінансової політики
Зміст довгострокової фінансової політики становить - формування раціональної структури джерел коштів підприємства з метою фінансування необхідних обсягів витрат і забезпечення бажаного рівня доходів. При цьому можливо об'єднати два важливих питання - раціональну структуру джерел коштів та дивідендну політику .
За допомогою інвестиційної (довгострокової фінансової) політики підприємство реалізує свої можливості до передбачення довгострокових тенденцій економічного розвитку та адаптації до них.
Зв'язок між визначенням потрібної структури джерел коштів, з одного боку, і розробкою розумної дивідендної політики, з іншого боку, полягає в тому, що досягнення достатньої чистої рентабельності власних коштів та високого рівня дивіденду залежить від структури джерел коштів; у свою чергу, можливості підприємства по формуванню тієї чи іншої структури капіталу залежать від чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди. При високій чистої рентабельності власних коштів можна залишати більше нерозподіленого прибутку на розвиток (нарощування власних засобів). Таким чином, зовнішнє - за рахунок запозичень та емісії акцій - і внутрішнє - за рахунок нерозподіленого прибутку - фінансування тісно взаємозалежні. Це не означає, тим не менш, взаємозамінності. Так, зовнішнє боргове фінансування в жодному разі не повинен підміняти залучення й використання власних коштів. Тільки достатній обсяг власних коштів може забезпечувати розвиток підприємства і зміцнювати його незалежність, а також свідчити про намір акціонерів розділяти пов'язані з підприємством ризики та підживлювати тим самим довіру партнерів, постачальників, клієнтів і кредиторів .
Існує два основних способи фінансового прогнозування з метою формування і реалізації довгострокової фінансової політики.
Один з них - так званий бюджетний - заснований на концепції грошових потоків. Він зводиться, по суті, до розрахунку фінансової частини бізнес-плану.
Другий - має дві модифікації: так званий "метод відсотка від продажів" (перша модифікація) і "методі формули" (друга модифікація) .
Отже, всі обчислення робляться на основі трьох припущень:
Змінні витрати, поточні активи і поточні зобов'язання при нарощуванні обсягу продажів на певну кількість відсотків збільшуються в середньому на стільки ж відсотків. Це означає, що і поточні активи, і поточні пасиви будуть становити в плановому періоді колишній відсоток від виручки.
Відсоток збільшення вартості основних засобів розраховується під заданий відсоток нарощування обороту відповідно до технологічних умов бізнесу та з урахуванням наявності недовантажених основних засобів на початок періоду прогнозування, ступенем матеріального і морального зносу готівкових засобів виробництва і т. п.
Довгострокові зобов'язання та акціонерний капітал беруться в прогноз незмінними. Нерозподілений прибуток прогнозується з урахуванням норми розподілу чистого прибутку на дивіденди і чистої рентабельності реалізованої продукції: до нерозподіленого прибутку базового періоду додається прогнозована чистий прибуток (твір прогнозованої виручки на чисту рентабельність реалізованої продукції) і віднімаються дивіденди (прогнозована чистий прибуток, помножена на норму розподілу чистого прибутку на дивіденди).
Прорахувавши все це, з'ясовують, скільки пасивів не вистачає, щоб покрити необхідні активи пасивами - це і буде потребная сума додаткового зовнішнього фінансування. Розрахувати цю суму можна також за формулою:
де Афакт - змінні активи звітного балансу,
Пфакт - змінні пасиви звітного балансу.
Формула свідчить, що потреба в зовнішньому фінансуванні тим більше, чим більше нинішні активи, темп приросту виручки і норма розподілу чистого прибутку на дивіденди, і тим менше, чим більше нинішні пасиви і чиста рентабельність реалізованої продукції.
1.2 Характеристика основних елементів довгострокової фінансової політики. Способи довгострокового фінансування
У довгостроковій перспективі при формуванні раціональної структури джерел коштів виходять зазвичай із самої загальної цільової установки: знайти таке співвідношення між позиковими і власними засобами, при якому вартість акції підприємства буде найвищою. Рівень заборгованості слугує для інвестора чутливим ринковим індикатором добробуту підприємства. Надзвичайно висока питома вага позикових коштів у пасивах свідчить про підвищений ризик банкрутства. Якщо ж підприємство воліє обходитися власними коштами, то ризик банкрутства обмежується, але інвестори, одержуючи відносно скромні дивіденди, вважають, що підприємство не переслідує мети максимізації прибутку, і починають скидати акції, знижуючи ринкову вартість підприємства .
Для зрілих, давно працюючих компаній нова емісія акцій розцінюється звичайно інвесторами як негативний сигнал, а залучення позикових коштів - як сприятливий чи нейтральний. П редприятия не варто до кінця використовувати свою позикову здатність. Необхідно зберігати резерв фінансової гнучкості, щоб завжди мати можливість залучити кредити і позики на нормальних умовах .
Головні критерії формування довгострокової фінансової політики (раціональної структури коштів підприємства):
Кількісні співвідношення тих чи інших джерел в цій структурі визначається для кожного підприємства на основі наведених нижче критеріїв, але суто індивідуально і, більш того, з неодмінним урахуванням ще цілої низки важливих і взаємозалежних факторів.
Темпи нарощування обороту підприємства. Підвищені темпи росту обороту вимагають і підвищеного фінансування. Це пов'язано зі зростанням змінних, а часто і постійних витрат, майже неминучим розбуханням дебіторської заборгованості, а також з безліччю інших самих різних причин, в тому числі з інфляцією витрат. Тому на крутому підйомі обороту фірми схильні робити ставку не на внутрішнє, а на зовнішнє фінансування з упором на зростання частки позикових коштів у ньому, оскільки емісійні витрати, витрати первинного розміщення акцій і подальші виплати дивідендів найчастіше перевищують вартість боргових інструментів;
Стабільність динаміки обороту. Підприємство зі стабільним обігом може дозволити собі відносно більшу питому вагу позикових коштів у пасивах і більш значні постійні витрати ;
Рівень і динаміка рентабельності. Помічено, що найбільш рентабельні підприємства мають відносно низьку частку боргового фінансування в середньому за тривалий період. Підприємство генерує достатній прибуток для фінансування розвитку та виплати дивідендів і обходиться у все більшої і більшою мірою власними коштами.
Структура активів. Якщо підприємство має в своєму розпорядженні значні активи загального призначення, які за самою своєю природою здатні служити забезпеченням кредитів, то збільшення частки позикових коштів у структурі пасиву цілком логічно. Тяжкість оподаткування. Чим вищий податок на прибуток, чим менше податкових пільг і можливостей використовувати прискорену амортизацію , тим більше привабливо для підприємства боргове фінансування через віднесення хоча б частини відсотків за кредит на собівартість. Більш того, чим важче податки, тим болючіше підприємство відчуває недолік коштів і тим частіше воно змушене звертатися до кредиту. Ставлення кредиторів до підприємства. Гра попиту і пропозиції на грошовому і фінансовому ринках визначає середні умови кредитного фінансування. Але конкретні умови надання цього кредиту можуть відхилятися від середніх в залежності від фінансово-господарського становища підприємства. Чи конкурують банкіри за право надати підприємству кредит, або гроші доводиться вимолювати у кредиторів - ось у чому питання. Від відповіді на нього багато в чому залежать реальні можливості підприємства щодо формування бажаної структури коштів;
Підходи і думки консультантів і рейтингових агентств;
Прийнятна ступінь ризику для керівників підприємства.
Менеджери можуть проявляти більшу чи меншу консервативність у сенсі визначення допустимого ризику при прийнятті фінансових рішень.
Стратегічні цільові фінансові установки підприємства в контексті його реально досягнутого фінансово-господарського становища.
Стан ринку коротко-і довгострокових капіталів. При несприятливу кон'юнктуру на ринку грошей і капіталів часто доводиться просто підкорятися обставинам, відкладаючи до кращих часів формування раціональної структури джерел коштів .
Фінансова гнучкість підприємства.
Базові правила фінансиста:
1. Фінансування - "пульсуючий" процес. Потреба в коштах для справді ефективного використання зумовлюється складною інтерференцією стратегічних і тактичних цілей підприємства, станом усіх видів ринків, просто збігом різних обставин, і далеко не завжди відповідає витончено розрахованим цифрам. В оперативному управлінні підприємством важливо не перетворювати заповітне співвідношення між позиковими і власними коштами в догму, але прагнути до максимального наближення до нього хоча б у середньому за досить тривалий період, наприклад, рік .
2. Умови боргового фінансування змінюються в часі. Відповідно змінюються і переваги у виборі тих чи інших джерел зовнішнього фінансування.
Для обліку циклічних коливань кон'юнктури ринку необхідно поєднувати три інформаційних пласта:
загальноекономічні дані;
галузеву статистику;
дані щодо конкретного підприємства .
Основні положення інвестиційної політики підприємства:
Вкладати кошти у виробництво, в цінні папери і т. п. доцільно, якщо:
чистий прибуток від даного вкладення перевищує чистий прибуток від приміщення засобів на банківський депозит;
рентабельність інвестицій вище рівня інфляції;
рентабельність даного проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) вище рентабельності альтернативних проектів;
рентабельність активів підприємства після здійснення проекту збільшиться (або, принаймні, не зменшиться), і в будь-якому випадку перевищить середню розрахункову ставку за позиковими коштами (тобто диференціал фінансового важеля буде позитивним);
розглянутий проект відповідає генеральної стратегічної лінії підприємства з точки зору формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат, забезпечення стабільних, але скромних, або, навпаки, концентрованих, але відтягнутих в часі надходжень і т. д.
Визначення головних для того чи іншого підприємства критеріїв дуже суб'єктивно і залежить від переслідуваних на даному етапі стратегічних фінансових цілей.
При аналізі інвестиційних проектів необхідно враховувати:
1) ризикованість проектів, тому що чим довше строк окупності, тим ризикованіше проект;
2) тимчасову вартість грошей, тому що з плином часу гроші змінюють свою цінність;
3) привабливість проектів у порівнянні з альтернативними можливостями вкладення коштів з точки зору максимізації доходів і майна акціонерів підприємства при прийнятній ступеня ризику, так як саме ця мета для фінансового менеджера в кінцевому рахунку є головною .
Основою успішної реалізації довгострокової фінансової політики є комплексне управління активами і пасивами підприємства.
2. Розробка фінансової політики ТОВ "АвангардСтрой"
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства
ТОВ "АвангардСтрой" займається оптово-роздрібною торгівлею запасними частинами до авто-і сільгосптехніки.
В основні витрати входять: зарплата, оренда, рекламні витрати, послуги банку, транспортні витрати. Фонд оплати праці на місяць 168000т.р.
У штаті 8 чоловік: директор, комерційний директор, головний бухгалтер, вантажник, 4 продавця.
Малюнок 2.1 Оргструктура підприємства ТОВ "АвангардСтрой"
Конкурентна перевага товарів компанії забезпечується впровадженням систем управління якістю і конкурентоспроможними цінами. Постійно відслідковується якість виготовленої продукції.
За даними бухгалтерської звітності будується аналітичний баланс і дається загальна оцінка фінансового становища організації, а також оцінюється стан та використання майна організації.
Також аналізуються дані аналітичного балансу по горизонталі й вертикалі.
Таблиця 2.1 Аналітичне угруповання й аналіз статей активу і пасиву балансу
АКТИВ | 2006 | 2007 | 2008 | Відхилення 2007 до 2008 рр.. | Питома вага,% | Зміна уд.вес 2007 від 2008 р.,% | |||
тис. руб. | % | 2006 | 2007 | 2008 | |||||
Нематеріальні активи (110) | - | - | - | - | - | - | - | - |