К.Ю. Самойлович
Ім'я Франсуа Саліньяка де Ла Мота де Фенелона (1651-1715) у більшості освіченої публіки кінця XVII століття асоціювалося з педагогічними та теологічними працями. Тим часом під час перебування наставником герцога Бургундського, онука Короля-Сонця, з 1690 р. Фенелон створює близько 40 байок у прозі, ще раз підтверджували його вірність естетичним принципам класицизму і прихильність позиції «давніх» у «Суперечці про Древніх і Нових».
Будучи переконаним класицистом, Фенелон поділяв думку Жана де Лафонтена про те, що байці властиві дві властивості: вона кумедна, як казка, і повчальна, як проповідь. Тому завдання наставника полягала в тому, щоб вчити вихованця, розважаючи його, викорінюючи при цьому пороки і пестуя чесноти. Фенелон високо оцінював у байці виховує значення образного прикладу.
Звернувшись до байки «Подорож на острів Насолод», можна переконатися в тому, що її сюжет є підтвердженням виховного постулату Фенелона про шкоду надмірностей, який, відзначені в «Трактаті про виховання дівчат» (1687), отримує свій подальший розвиток в іншій жанрової інтерпретації. До числа таких надмірностей у вищезгаданому трактаті Фенелон відносить зайвий сон, що провокує різного роду хвороби, смакоту, споживання яких розвиває непомірний апетит навіть за відсутності потреби в їжі, і, як підсумок, виникнення прагнення до неробства і нічогонероблення.
На острові, описаному Фенелона в байці, процвітає все вищезазначене. І якщо обов'язковою умовою байки як літературного жанру є алегоричність, то можна зробити висновок про те, що, позначивши надмірність і надмірності через гастрономічні пристрасті героя, причому штучно нав'язані нього, Фенелон на даному образному прикладі демонструє згубну силу надмірностей, у чому і виявляється глибина дидактичного сенсу байки. І якщо на початку розповідь ведеться від першої особи множини («nous»), то далі автор переходить на першу особу однини («je»), що припускає у нього наявність власного, хоч і «казкового» досвіду при розмові про поганих наслідки надмірностей.
Байка «Подорож на острів Насолод» умовно може бути розділена на дві смислові частини. Якщо в першій з них йдеться про «побутових» наслідки непомірності і надмірностей, тобто про наслідки більш «приземленого» рівня, то в другій частині - це наслідки вже морального і навіть державного властивості. Фенелон в байці вказує конкретну причину, що призвела на острові до повної зміни ролей підлог; вона полягає в тому, що чоловіки, що пішли на поводу у спокус і надмірностей, стали боягузливими, дурними і ледачими! Жінкам стало соромно підкорятися чоловікам, нестаранних, легковажність і слабкість яких могли послужити причиною повного краху їхніх республіки.
Таким чином, Фенелон вчить спадкоємця французького престолу, що різноманітність насолод не може забезпечити людині чистоту вдачі, доброчесного життя, здоров'я - тих ідеалів, до яких, з точки зору наставника, повинен прагнути будь-яка людина, а спадкоємець трону - особливо.
Окремої розмови заслуговує художньо-виражальні засоби, використані Фенелона в розглянутій байці. Крім уже згадуваної градації їй властива чимала кількість порівнянь: «поклади м'ясних делікатесів розробляли, як золоті жили в Перу» «смак ранкової роси був подібний смаком вина Сен-Лоран» «до вечора я втомився, провівши цілий день за столом, як кінь у ясел »і т.д. Більшість таких порівнянь мають метафоричний характер. У байці можна зустріти безліч епітетів, таких як «прекрасний смак», «тонкий аромат», «пінистий шоколад», «кришталевий світ», «смачний обід», «вишуканий запах» і т.п. Але разом з традиційними літературними стежками, використання яких надає мові Фенелона особливу витонченість, варто, мабуть, звернути увагу на ще одну обставину, що додає байці казкові риси. Фенелон в тексті досить часто вживає такі числівники, як 3, 12 і кратні ім. З часів античності ці числа (зокрема - 3 і 12) несли в собі якийсь магічний сенс. Ось лише деякі приклади: «Щоб відплисти на сусідній, ми запросили в гавань дюжину чоловіків неймовірної товщини. Вони заснули, почали хропіти так, що наповнили наші вітрила попутним вітром »« Маленькі мішечки з тафти повинні були служити мені дюжиною запасних шлунків, за допомогою яких я без проблем зміг би переварити дюжину ситих обідів »« Палац був збудований з мармуру і в три рази перевершував Париж »« У палаці було 24 (тобто дві дюжини. - К.С.) житлових приміщень ». З огляду на особливості сюжетної побудови цього твору і використані в ньому кошти художньої виразності, а також його загальну дидактичну спрямованість, можна з достатньою мірою впевненості визначити його жанр як байка-казка, в якій педагогічний талант Фенелона знайшов одну зі своїх підтверджень.