Джон Флемстид

Джон Флемстид (Flamsteed, 19.08.1646-31.12.1719, Денби (графство Дербішир), Англія) астроном, засновник і перший директор (1675-1710гг) Грінвіцької обсерваторія в Англії згідно указу короля Карла 2 «Веселого», де почав систематичні спостереження планет , Місяця і Сонця, переглянув теорію їх рухів і займався обчисленням ефемерід. Незважаючи на слабке здоров'я, брав участь у конструюванні та складанні нових інструментів.

У сімнадцятому столітті головною проблемою морської навігації було визначення довготи у відкритому морі. У принципі довготу можна було визначити на підставі спостережень положення Місяця, і Карл II в 22 червня 1675г заснував Королівську комісію для розгляду цієї ідеї. Комісія обговорила лист астронома Джона Флемстіда, який вказав на практичні труднощі вирішення цього завдання. Тоді король доручив вирішення проблеми Флемстіда, призначивши його першим Королівським астрономом. Місце для нової Королівської обсерваторії в Грінвічському парку було запропоновано Крістофером Реном (архітектор, математик і астроном. Представник класицизму. Гармонійно пов'язував різноманітні за формами будівлі з пейзажем і міським середовищем (план реконструкції Лондона, 1666г; собор св. Павла, 1675-1710гг, в Лондоні).

Королівський астроном - титул керівника Королівської Грінвіцької обсерваторії у Великобританії. Починаючи з 1972 р., почесне звання, що присуджується видатному астроному, не обов'язково керівникові Королівської обсерваторії.

Протягом всієї історії астрономії Грінвіцька обсерваторія відігравала важливу роль. Вашингтонська конференція 1884 прийняла меридіан, що проходить через Гринвіч (нульовий меридіан, що проходить через вісь телескопа), за точку відліку географічної довготи Всесвітній час - UT - Universal Time). З самого початку над дахом 8-ми вугільної башти обсерваторії щоденно о 12 год по полудні піднімався червону кулю. Тобто з самого початку моряки на Темзі і жителі звіряли час за Гринвічем.

У XX столітті напрямок робіт обсерваторії змінилося: більше уваги стало приділятися астрофізиці. Труднощі спостереження неба в яскраво освітленому Лондоні призвели до того, що в 1948р обсерваторію перевели в Замок 15 століття Хeрстмонсо в графстві Сассекс. До початку 1970-х рр.. стало ясно, що в Англії взагалі немає місць, де можна було б проводити сучасні спостереження, і було прийнято рішення перенести всю наглядову роботу в Ла-Пальма на Канарських островах. У 1990р адміністрація обсерваторії була переміщена в Кембридж, а в 1998 році обсерваторія була закрита.

З високою точністю визначив нахил екліптики, положення точок рівнодення і прямі сходження зірок. Удосконалив теорію рухів Місяця, Юпітера і Сатурну. Флемстид склав також таблиці атмосферної рефракції і таблиці припливів, винайшов конічну проекцію в картографії. Склав точні таблиці руху Місяця (1673г), за якими І. Ньютон визначив її прискорення.

Результати спостережень Флемстіда представлені в його фундаментальній праці Британська історія неба (Historia coelestis Britannica); третій том праці, знаменитий Британський каталог, був виданий посмертно в 1725 і містить дані про положення 3000 зірок (по роботах 1712-1725гг, зафіксовано положення зірок на 1690г. Точність нанесення зірок відповідає сучасним стандартам, так як вимірювання їх положень було зроблено за допомогою оптичних інструментів). Всім зіркам каталогу Флемстид присвоїв номери в порядку зростання їх прямих сходжень у межах кожного сузір'я (наприклад, 61 Лебедя). У 1729г був опублікований його перший великий атлас (робота 1676-1710гг, "Atlas Coelestis") зоряного неба на 3310 зірок (нумерація використовується і зараз). "Atlas Coelestis" має більш детальну сітку координат: відмінювання позначені через кожен градус. Крім того, в цьому атласі була вперше застосована більш практична екваторіальна система координат, яка чудово поєднується з обертанням небесної сфери і з поворотом телескопа на екваторіальному монтуванні навколо її полярної осі, яке компенсує це обертання. Проте на картах Флемстіда зберігалася і екліптичній система координат. З Флемстіда почалася ера карт з подвійною координатної сіткою. Основна помилка атласу полягала в тому, що запровадивши так зване "число Флемстіда" - систему позначення видимих ​​неозброєним оком зірок у порядку зростання їх прямого сходження в певному сузір'ї, Флемстид не строго дотримувався встановленого ним же порядку. З цим зіткнувся французький астроном Жозеф Джером Лаланд (1732 - 1807), коли заносив зірки з цими номерами у французьке видання каталогу Флемстіда, опубліковане в 1780 році. Крім того, зірки в атласі Флемстіда були позначені грецькими буквами Байєра.

У 16 років почав займатися астрономією. Використовуючи маленький телескоп, визначив точні положення зірок, планет, Сонця, склав таблиці руху Місяця (1673г). У науковому світі став відомий завдяки обчислень затемнень і місячних покриттів. З 1670г працював у Кембриджському університеті, де в 1674г отримав ступінь магістра. Петро 1 тричі відвідав Грінвічську обсерваторію в супроводі Я.В. Брюса, розмовляв з Д. Флемстіда про місячної поверхні і спостерігав її в телескоп, про що свідчить запис у журналі 9 березня 1688г.