Контрольна робота з предмету: "Фінансово-кредитна та податкова система"
Підготував Карасьов Андрій Вікторович
Калузький комунально-будівельний технікум
1998
Оборотні кошти підприємств покликані забезпечувати безперервне їх рух на всіх стадіях кругообігу з тим, щоб задовольняти потреби виробництва в грошових і матеріальних ресурсах, забезпечувати своєчасність і повноту розрахунків, підвищувати ефективність використання оборотних коштів.
Усі джерела фінансування оборотних коштів підрозділяються на власні, позикові та залучені. Власні кошти відіграють головну роль в організації кругообігу фондів, тому що підприємства, що працюють на основі комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справу рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення.
Формування оборотних коштів відбувається у момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерелом формування в цьому випадку "служать інвестиційні кошти засновників підприємства. У процесі роботи джерелом поповнення оборотних коштів є отриманий прибуток, а також прирівняні до власних коштів так звані стійкі пасиви. Це кошти, які не належать підприємству, але постійно знаходяться в його обороті. Такі кошти служать Джерелом формування оборотних коштів у сумі їх мінімального залишку. До них відносяться: мінімальна перехідна з місяця на місяць заборгованість по оплаті праці працівникам підприємства, резерви на покриття майбутніх витрат, мінімальна перехідна заборгованість перед бюджетом та позабюджетними фондами, кошти кредиторів, отримані як передоплата за продукцію (товари, послуги), кошти покупців за застав за поворотну тару, перехідні залишки фонду споживання і ін
Для скорочення загальної потреби господарства в оборотних коштах, а також стимулювання їхнього ефективного використання доцільне залучення позикових коштів.
Позикові кошти являють собою в основному короткострокові кредити банку, за допомогою яких задовольняються тимчасові додаткові потреби в оборотних коштах. Основними напрямками залучення кредитів для формування оборотних коштів є:
- Кредитування сезонних запавши сировини, матеріалів та витрат, пов'язаних з сезонним процесом виробництва;
- Тимчасове заповнення недоліку власних оборотних коштів;
- Здійснення розрахунків та опосередкування платіжного обороту.
Цілям вишукування додаткових позикових джерел фінансування оборотних коштів було присвячено постанову Президії Верховної Ради Російської Федерації та Уряду Російської Федерації від 25 травня 1992 р. № 2837-1 "Про невідкладні заходи щодо поліпшення розрахунків у народному господарстві і підвищенні відповідальності підприємств за їх фінансовий стан", а також постанову Уряду Російської Федерації і Центрального банку Російської Федерації від 1 липня 1992 р. № 458 і наступні зміни і доповнення. Передбачено виділення цільового державного кредиту на додаток оборотних коштів підприємств і організацій. Джерелом цього кредиту служить цільовий позабюджетний фонд, що створюється у фінансових органах країв, областей, автономних утворень, міст Москви і Санкт-Петербурга міністерствами фінансів республік у складі російської Федерації, Міністерством фінансів Російської Федерації. Відповідно до зазначених постановами кредит виділяється на підставі угоди фінансового органу і підприємства або організації. Отримати цей кредит можуть державні підприємства і організації, акціонерні товариства з часткою держави в статутному фонді понад 50%, приватизовані підприємства і організації незалежно від їх організаційно-правових форм.
Даний, кредит надається за рахунок кредитної ліній, яка відкривається Міністерству фінансів Російської Федерації ЦБ РФ з плаваючою процентною ставкою.
В умовах адміністративно-командної системи управління економікою позикові кошти серед джерел фінансування оборотних коштів складали досить велику частку. Так, в 1965 р. на частку кредитів у структурі джерел утворення оборотних коштів доводилося 42,6%, в 1975 р. - 47,3, в 1977 р. - 47,1, у 1988 р. - 47,6%. З 1988 р. частка кредиту в структурі джерел оборотних коштів початку знижуватися. Так, у 1989 р. вона становила 40,5%, в 1990 р. -24,2% 1. У наступні роки частка кредитів поступово підвищувалася і до квітня 1993 р. становила 40,3%.
Характер динаміки даного показника обумовлений об'єктивними економічними процесами. Зменшення частки кредиту з кінця 80-х років можна пояснити скороченням централізованого кредитування підприємств при ще нерозвиненій системі комерційного кредиту. Разом зі становленням системи комерційних банків, ростом обсягів комерційного кредиту підвищилася і частка кредитних ресурсів у структурі джерел утворення оборотних коштів підприємств. Таким чином, з переходом на ринкову систему керування економікою роль кредиту як джерела оборотних коштів принаймні не зменшилася. Поряд зі звичною необхідністю в покритті наднормативної потреби в оборотних коштах підприємств з'явилися нові фактори, що обумовлюють посилення значення банківського кредиту. Ці фактори пов'язані насамперед з перехідним етапом розвитку, пережитим вітчизняною економікою. Одним з них стала інфляція. Вплив інфляції на оборотні кошти підприємства дуже багатогранний: він справляє безпосередній і непрямий вплив. Прямий вплив характеризується знеціненням оборотних коштів за час їхнього обороту тобто після завершення обороту підприємство фактично не отримує авансовану суму оборотних коштів у складі виручки від реалізації продукції.
Непрямий вплив виражається в уповільненні обороту коштів через кризу неплатежів, багато в чому обумовленого інфляцією. До інших причин виникнення кризи неплатежів слід віднести зниження продуктивності праці; крайню неефективність виробництва; невміння окремі керівників пристосуватися до нових умов; шукати нові рішення, змінювати товарний асортимент, знижувати матеріало-і енергоємність виробництва, реалізуючи зайві і непотрібні активи; нарешті, недосконалість законодавства, дозволяє безкарно не платити по боргах.
З метою боротьби з неплатежами і надання фінансової підтримки значні кошти виділяються на поповнення оборотних коштів підприємств. Однак не завжди виділені кошти використовуються за призначенням, що має також сильний інфляційний ефект.
Зазначені причини обумовлюють, підвищену зацікавленість підприємств у позикових коштах як джерелі поповнення заморожених у довгострокової дебіторської заборгованості оборотних коштів. У даній ситуації виникає питання меж застосування кредиту як джерела оборотних коштів. Це питання пов'язане з двоїстим впливом, що робить застосування кредиту на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотних коштів зокрема.
З одного боку, без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних коштів підприємству необхідно скорочувати або повністю припиняти виробництво, що загрожує серйозними фінансовими утрудненнями аж до банкрутства. З іншого боку - рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це призводить до збільшення нестабільності фінансового стану, губляться власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка.
Кредиторська заборгованість відноситься до позапланових притягнутих джерел формування оборотних коштів. Її наявність означає участь і в обороті підприємства коштів інших підприємств і організацій. Частина кредиторської заборгованості закономірна, тому що випливає з діючого порядку розрахунків. Поряд з цим кредиторська заборгованість може виникнути в результаті порушення платіжної дисципліни. У підприємств може виникнути кредиторська заборгованість постачальникам за товари, що надійшли, підрядчикам за виконані роботи, податкової інспекції по податках і платежах, по відрахуваннях у позабюджетні фонди. Слід також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства, тимчасово не використовуються за цільовим призначенням (фонди, резерви й ін).
Правильне співвідношення між власними, позиковими і залученими джерелами утворення оборотних коштів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства ..
Ефективність використання власних оборотних коштів
У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства та зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще більш актуальною в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо - фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння, витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організацій їх руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів.
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції та її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.
Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів та інших факторів. Так, у важкому машинобудуванні з тривалим виробничим циклом час обороту коштів найбільше, швидше обертаються оборотні кошти в харчовій і видобувних галузях промисловості.
Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).
Тривалість одного обороту оборотних кошти днях (О) обчислюється за формулою
О = С (Т / Д)
де З - залишки оборотних коштів (середні чи на визначену дату);
Т - обсяг товарної продукції;
Д - число днів у розглянутому періоді.
Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
Кількість оборотів за певний період, або коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюється за формулою
Ко = Т / З
Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.
Коефіцієнт завантаження засобів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається за формулою
Кз = С / Т
Крім зазначених показників також може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.
Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.
Зміна оборотності коштів виявляється шляхом зіставлення фактичних показників з плановими показниками чи попереднього періоду. У результаті порівняння показників оборотності оборотних коштів виявляється її прискорення чи уповільнення.
При прискоренні оборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх утворення, при уповільненні - в оборот утягуються додаткові кошти.
Вивільнення оборотних коштів унаслідок прискорення їх оборотності може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за розглянутий період.
Відносне вивільнення оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їхньої оборотності відбувається одночасно з ростом виробничої програми підприємства, причому темп зростання обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів.
Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови отримання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Ці та інші фактори визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотних коштів.
На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що впливає на стан і використання оборотних коштів, можна віднесли такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.
Криза збуту виробленої продукції і неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.
При існуючих темпах інфляції отриманий підприємством прибуток доцільно направляти насамперед на додаток оборотних коштів. Темпи інфляційного знецінення оборотних коштів приводять до заниження собівартості і перетоку їх у прибуток, де відбувається розпилення оборотних коштів на податки і невиробничі витрати.
Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однієї зі складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі (запаси представляють ту частину засобів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі.
Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; покращення організації постачання, у тому числі шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.
Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшення застосовуваних техніки і технології, удосконалювання використання основних фондів, насамперед їхньої активної частини, економії за всіма статтями оборотних коштів.
Перебування оборотних коштів у сфері обігу не сприяє створенню нового продукту. Зайве відволікання їх у сферу обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних коштів у цю сферу є раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної та платіжної дисципліни.
Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє вивільнити значні суми, і таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а вивільнені кошти використати відповідно до потреб підприємства.