Гігієна порожнини рота як метод профілактики захворювань пародонту

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Самарський Державний Медичний Університет
Кафедра стоматології ІПО
Курсова робота
Тема: Гігієна порожнини рота як метод профілактики захворювань пародонту
керівник клініки Сам ДМУ
Бережний Віталій Павлович
САМАРА 2007

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПЕРЕГЛЯД ДЖЕРЕЛ
2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1. Вивчення поширеності та особливостей патології пародонту
3.2. Соціально-демографічна та клінічна характеристика пацієнтів, які страждають захворюваннями пародонту
3.3. Значення професійної гігієни порожнини рота у профілактиці захворювань пародонту
4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
В даний час більшість пацієнтів, які звернулися за стоматологічною допомогою, страждає різними формами захворювань пародонту.
Сучасні епідеміологічні дані свідчать не тільки про значну поширеність патології пародонту у дітей та дорослих, а й про вплив на частоту захворювання зубних відкладень, гігієни порожнини рота, неякісних протезів і пломб, зубощелепних деформацій, оклюзійної травми, порушення будови тканин передодня порожнини рота, особливостей ротового дихання; вживаних лікарських препаратів, перенесених і супутніх захворювань, екстремальних факторів, що призводять до порушення компенсаторних механізмів природного імунітету та ін
Досвід, накопичений в останні роки, показує, що наростання патології органів і тканин порожнини рота зупинити лікувальними заходами неможливо. У зв'язку з цим необхідні розробка і широке впровадження в практику заходів з профілактики основних стоматологічних захворювань.
На сьогоднішній день доведено взаємозв'язок між станом пародонту і рівнем індивідуальної гігієни порожнини рота. М'який зубний наліт, накопичуючись в області шийок зубів і в міжзубних проміжках, сприяє запуску механізму деструкції всього пародонтального комплексу, починаючи із запалення ясен і руйнування зубоясенної прикріплення і закінчуючи важким деструктивним процесом у кістковій тканині альвеолярних відростків щелеп.
Незважаючи на численні публікації, присвячені гігієні порожнини рота, і наявність на сучасному ринку найрізноманітніших гігієнічних засобів, стан гігієни порожнини рота у переважної більшості населення залишається незадовільним.
З вищесказаного випливає необхідність профілактики стоматологічних захворювань загальновизнаною, тому всім пацієнтам, первинно звернулися в стоматологічну поліклініку, необхідно проводити мотивацію до виконання ретельної гігієни порожнини рота з використанням профілактичних засобів, обов'язково показувати якість догляду за порожниною рота, використовуючи фарбувальні розчини, розповісти про провідну роль мікробного фактора у виникненні та розвитку запальних захворювань пародонту.
Мета дослідження:
Гігієна порожнини рота як метод профілактики захворювань пародонту.
Завдання дослідження:
1. Огляд літературних джерел про дослідження захворювань пародонту.
2. Вивчення поширеності та особливостей патології пародонта серед пацієнтів, які звернулися в стоматологічну поліклініку.
3. Соціально-демографічна та клінічна характеристика пацієнтів, які страждають захворюваннями пародонту.
4. Значення професійної гігієни порожнини рота у профілактиці захворювань пародонту.
5. Аналіз результатів та підведення підсумків виконаної роботи.

1. ПЕРЕГЛЯД ДЖЕРЕЛ
Численні дослідження (Алімскій А.В., 1989; 2000; Грудянов А.І., 1994; Барер Г.М., 1995; Борисова О.М., 2001; Іванов В.Ф., 1998, 2001; Beck JD, Slade GD, 1996; Gjermo PE, 1998 і ін) показали, що лише у 12% людей здоровий пародонт, у 53% відзначені початкові запальні зміни, у 23% - початкові деструктивні зміни, а у 12% є ураження середнього та важкого ступеня : початкові запальні і деструктивні зміни дуже часто (в 38% і 23% відповідно) зустрічаються в осіб у віці 25 - 34 років, однак деструктивні зміни середньої і тяжкого ступенів у них зустрічаються більш ніж в 3 рази частіше, ніж у попередній групі. У вікових групах 35 - 44, 45 - 54, 55 років і старше число осіб з початковими змінами пародонту прогресивно зменшується 26 - 15% при одночасному зростанні змін середнього та важкого ступеня - до 75%. Поширеність захворювань пародонту в Росії, в залежності від віку, коливається від 48,2% (у 12 років) до 86,2% (у 44 роки), а до 60 - 65 років сягає 100%. Згідно з результатами численних епідеміологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, найбільш часто зустрічається патологією пародонту в молодому віці є гінгівіт (рис. 1), після 30 років - пародонтит.

Рис. 1 - Поширеність різних форм гінгівіту у школярів.
По Самарській області стан тканин пародонта у дітей 3 - і 6-річного віку вивчалося за допомогою пародонтального індексу КПІ, а в більш старших вікових групах - CPITN. Відзначається, що вже у 3-річних дітей є ознаки захворювань пародонту, КПІ дорівнює 1,6 - 1,8. Для дітей дошкільного віку характерний гінгівіт легкого ступеня тяжкості, який обумовлений негігіеніческім станом порожнини рота і відсутністю регулярного догляду за порожниною рота у дітей під контролем батьків. У всіх регіонах у 12-річних дітей поширеність захворювань пародонту коливається від 82,6 до 92,9%. До 15 років у населення відбувається наростання клінічних ознак: здоровий пародонт виявлений у 5 - 10% підлітків, кровоточивість при зондуванні - у 22%, відкладення зубного каменю - у 63%, пародонтальні кишені - у 6%. До 35 - 44 років відбуваються значні патологічні зміни. Здоровий пародонт виявлено у 0,7%, у 68% - пародонтальні кишені різної глибини, з'являються відсутні сектанти.
Все населення 35 - 44 - річного віку має потребу в гігієнічному навчанні та професійної гігієни порожнини рота (Хамадеева А.М., 2001).
За результатами дослідження П.А. Леуса (1990), стан пародонта у підлітків однієї вікової групи приблизно однаково у всіх обстежених населених пунктах. Зубні відкладення і кровоточивість ясен відзначаються вже у 5-річних дітей (Борисенко Л.Г., 1992). У 14 - 17 років виявлена ​​середня інтенсивність хвороб пародонту (КПІ = 2,6), яка наростає з віком.
З приблизно 15 - 20 зубів, які людина втрачає в віці 40 - 65 років, в більшості випадків причиною зазначеної втрати є пародонтит (Леус П.А., 1990). На відновлення функції жування при часткової або повної адентії витрачаються величезні кошти. У всьому світі ортопедичне лікування пацієнтів із захворюваннями пародонту є найбільш дорогої стоматологічної послугою. Збереження стоматологічного здоров'я визначає не тільки нормальне функціонування зубощелепної системи і всього організму людини, але і якість його життя (Леонтьєв В.К., 1999).
Незважаючи на широку поширеність патології пародонту, обертаність пацієнтів за медичною допомогою у зв'язку з цим видом патології залишається порівняно невисокою (Солнцев А.С. та співавт., 1991). Це визначається як низькою медичної грамотністю і активністю населення, так і недоліками в організації стоматологічної допомоги, що пов'язано з низкою об'єктивних чинників соціального та економічного характеру (Леонтьєв В.К., 1995). Потреба дорослого населення в стоматологічної допомоги в 90 разів перевищує можливості лікувальних стоматологічних установ.
Основним етіологічним чинником слід визнати мікрофлору порожнини рота. Іншими словами, відсутність гігієни порожнини рота або поганий її якість як основний чинник ризику, безсумнівно, призведе до гінгівіту і карієсу. Педіатри, вихователі, батьки мають неадекватні сучасним уявленням знання з питанням профілактики захворювань порожнини рота, тому вони не можуть повноцінно брати участь в гігієнічному навчанні та вихованні дітей з попередження основних стоматологічних захворювань (Хамадеева А.М., 2000).
За даними ВООЗ (2002), близько 95% дорослого населення планети і 80% дитячого населення мають ті чи інші ознаки пародонтопатій. Високий рівень захворювань пародонту, по доповіді наукової групи ВООЗ, випадає на вік 20 - 44 роки (від 65 - 95%) та 15 - 19 років (від 55 - 89%).
Для попередження захворювань пародонту вже на перших етапах, найбільш дієвою є професійна гігієна порожнини рота, що включає навчання правилам гігієни порожнини рота, контроль за їх виконанням, постійну мотивацію пацієнта в ході, як першого, так і наступних курсів лікування (В. Г. бокая , 1993; Є. В. Боровський, 1987, 1988; А. І. Грудянов, 1995; Є. М. Жажков, 2000; S. Cripps, 1984).
І.Д. Ушніцкій (1996) займався вивченням впливу гігієнічного виховання дітей на стан тканин пародонту і рівень гігієни порожнини рота і довів, що вже 1 рік показник поширеності гінгівіту знизився з 43,6 ± 2,3% до 26,7 ± 1,7%, т . е. в 2,1 рази, що підтверджено дослідженнями.
Отже, особливу увагу слід приділити впровадженню, навчанню гігієни порожнини рота і її контролю в ранньому дитячому віці і на етапах дорослішання дитини. Тільки оптимізація та інтенсифікація гігієни порожнини рота дозволить вирішити проблеми карієсу як каріозної хвороби та гінгівіту як стартового майданчика пародонтиту, оскільки зубний наліт і зубна бляшка негативно впливають і на тверді тканини зуба, і на пародонт.
2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Профілактика - це система державних, соціальних, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров'я і попередження захворювань порожнини рота і організму в цілому. Основною метою профілактики є усунення причин і умов виникнення та розвитку захворювань, а також підвищення стійкості організму до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.
Відповідно до класифікації ВООЗ, профілактику прийнято розділяти на первинну, вторинну і третинну.
Первинна профілактика - використання методів і засобів для попередження виникнення стоматологічних захворювань.
Якщо початкові ознаки ураження з'явилися, то в результаті проведення профілактичних заходів вони можуть стабілізуватися або піддатися зворотному розвитку.
До методів первинної профілактики відносяться:
- Індивідуальна гігієна порожнини рота;
- Професійна гігієна порожнини рота;
- Ендогенне використання препаратів фтору;
- Застосування засобів місцевої профілактики;
- Стоматологічне освіту населення.
Індивідуальна гігієна передбачає ретельне і регулярне видалення зубних відкладень з поверхонь зубів і ясен самим пацієнтом за допомогою різних засобів гігієни (зубні щітки, зубні пасти і гелі, жувальні гумки, еліксири, ополіскувачі, інтердентальні засоби гігієни порожнини рота).
Найкращий спосіб запобігання розвитку захворювань пародонту полягає в повному видаленні зубного нальоту за допомогою гігієнічної обробки порожнини рота за допомогою зубної щітки.
Багаторічні клінічні дослідження показали, що при припиненні чищення зубів вже через 7 днів у пацієнтів відзначаються виражені запальні процеси в тканинах пародонта (Asikainen S. et al., 1984).
У теперішній час відомі різні методики видалення зубного нальоту (круговий метод Fones, метод Leonard, Bass, Charters, Stillman, Пахомова Г.М.), враховуючи індивідуальні особливості порожнини рота пацієнта, рекомендують оптимальний метод.
Для виявлення зубного нальоту, зубного каменю та оцінки гігієни порожнини рота, а також ефективності гігієнічних заходів застосовують різні методи, які дозволяють визначити площу пофарбованої поверхні зубів і об'єктивно охарактеризувати стан порожнини рота. Існує багато методів-індексів виявлення нальоту на поверхні зубів, але найбільш поширеними є: індекс Ю.А. Федорова - В.В. Володкіної (1982); спрощений індекс гігієни порожнини рота - ІГОР-У (OHI-S) JC Green, JK Vermillion (1964); індекс ефективності гігієни порожнини рота (PHP) AG Podshadley, P. Haley (1968).
Індекс Федорова - Володкіної. В основу покладена бальна оцінка площі фарбування вестибулярних поверхонь шести передніх зубів нижньої щелепи (43,42,41,31,32,33) розчином Шіллера - Писарєва. Присутність нальоту оцінюється за допомогою кодів-балів:
1 - зубний наліт не виявлений;
2 - фарбування ¼ поверхні коронки зуба;
3 - фарбування ½ поверхні коронки зуба;
4 - фарбування ¾ поверхні коронки зуба;
5 - фарбування всієї поверхні коронки зуба.
Для оцінки зубного нальоту складають коди-бали і отриману суму ділять на кількість зубів (6).
Модифікований гігієнічний індекс запропонований Л.В. Федорової (1982). Цей індекс оцінює наявності зубного нальоту на 16 зубах (верхньої і нижньої щелеп) - 16, 13, 12, 11, 21, 22, 23, 26, 36, 33, 32, 31, 41, 42, 43, 46. Сума балів, отриманих при дослідженні кожного зуба, ділять на кількість зубів (16). Розрахунок за формулою:
K ср = ,
де К ср - індекс гігієни,
- Сумарний показник гігієнічного індексу для кожного обстеженого зуба,
n - кількість зубів.
Оціночні критерії
1,1 - 1,5 - хороший;
1,6 - 2,0 - задовільний;
2,1 - 2,5 - незадовільний;
2,6 - 3,4 - поганий;
3,5 - 5,0 - дуже поганий.
Якісна оцінка проводиться за трибальною системою:
1 - фарбування немає;
2 - помірне фарбування;
3 - інтенсивне забарвлення.
Більш об'єктивним методом визначення рівня гігієни порожнини рота є спрощений індекс гігієни порожнини рота - ІГОР-У (OHI - S) J. C. Green, J. K. Vermillion (Oral Hygiene Indices Simplified). Він дозволяє визначити окремо наявність зубного нальоту і зубного каменю. Для визначення індексу обстежують 6 зубів: 16, 11, 26, 31 - вестибулярні поверхні, 36, 46 - язичні поверхні.
Оцінка зубного нальоту проводиться за допомогою фарбувальних розчинів або візуально зондом.
Значення індексу зубного нальоту:
0 - немає нальоту;
1 - наліт покриває не більш 1 / 3 поверхні зуба;
2 - наліт покриває до 2 / 3 поверхні зуба;
3 - наліт покриває більш 2 / 3 поверхні зуба.
Визначення надясенного і підясенного каменю проводять за допомогою зонда.
Значення індексу зубного каменю;
0 - зубний камінь не виявлений;
1 - надясенний зубний камінь, що покриває не більше 1 / 3 поверхні зуба;
2 - надясенний зубний камінь, що покриває більш 1 / 3, але менше 2 / 3 поверхні зуба, або наявність окремих відкладень підясенного зубного каменю в пришийковій ділянці зуба;
3 - надясенний зубний камінь, що покриває більш 2 / 3 поверхні зуба, або значні відкладення підясенного каменю навколо пришийковій ділянці зуба.
Індекс визначається складанням кодів, отриманих при виявленні нальоту і зубного каменю:
Індекс зубного нальоту (ізн) = ,
Індекс зубного каменю (ІЗК) = .
значення ІГОР-У = ізн + ІЗК.
Оціночні критерії:
0 - 1,2 - хороший;
1,3 - 3,0 - задовільний;
3,1 - 6,0 - поганий.
Значення показників зубного нальоту або зубного каменю:
0 - 0,6 - хороший;
0,7 - 1,8 - задовільний;
1,9 - 3,0 - поганий.
Індекс ефективності гігієни порожнини рота (PHP). Для кількісної оцінки зубного нальоту забарвлюють 6 зубів: 16, 26, 11,31 - вестибулярні поверхні; 36, 46 - язичні поверхні.
Обстежувана поверхню кожного зуба умовно ділиться на 5 сегментів: медіальний, дистальний, серединно-оклюзійної, центральний, серединно-пришийковий.
Коди та критерії оцінки зубного нальоту:
0 - фарбування не виявлено;
1 - фарбування виявлено.
Визначивши код (бал) кожного зуба, індекс обчислюють складанням балів забарвлених сегментів. Отримані величини підсумовують і ділять на кількість обстежених зубів. Індекс розраховується за формулою:
PHP = .
Оціночні критерії:
0 - відмінний;
0,1 - 0,6 - хороший;
0,7 - 1,6 - задовільний;
1,7 і більше - незадовільний.
Наявність патологічного процесу в тканинах пародонту визначається станом ясна. Критеріями здорової ясна є рожевий колір, загострені верхівки міжзубних сосочків, щільність тканин, відсутність кровоточивості. Запальні явища в яснах характеризуються наступними ознаками: гіперемією, ціанозом, набряком, кровоточивістю, виразкою, гіпертрофією або атрофією. При різного ступеня тяжкості запалення захоплює маргінальну частину ясен чи поширюється на альвеолярні ясна. Виразність запального процесу, його локалізацію дозволяє визначити проба Шіллера - Писарєва, яка заснована на прижиттєвої забарвленні глікогену ясен, зміст якого збільшується при запаленні. Проба може служити об'єктивним тестом оцінки ефективності лікування. За інтенсивністю фарбування розрізняють негативну пробу (солом'яно-жовте забарвлення), слабко виражену (світло-коричневе) і позитивну (темно-буре).
Пробу Шіллера - Писарєва для об'єктивності можна виразити в балах у вигляді йодного числа, яке залежить від фарбування ясен: блідо-жовте забарвлення - 0 балів, коричневе забарвлення ясенних сосочків - 2 бали, маргінальних ясен - 4 бали, альвеолярної - 8 балів.
Йодне число обчислюють за формулою:
.
Оцінка значень:
до 2,3 бала - слабо виражений процес запалення;
2,6 - 5,0 - помірно виражений процес запалення;
5,33 - 8,0 - інтенсивний запальний процес.
Кількісну оцінку і протяжність запалення можна визначити за допомогою спеціального індексу гінгівіту (GI), запропонованого Loe H., Silness J., (1963). Десну досліджують в області 11, 16, 24, 31, 36, 44 зубів.
Критерії оцінки індексу:
0 - немає запалення;
1 - легке запалення (невелика зміна кольору);
2 - помірне запалення (набряк, гіперемія, можливо гіпертрофія);
3 - важке запалення (виражена гіперемія, виразка).
Визначають стан 4 поверхонь ясен у кожного зуба, суму оцінок ділять на 4.
GI = .
Інтервал GI за ступенем тяжкості гінгівіту:
0,1 - 1,0 - легка;
1,1 - 2,0 - середня;
2,1 - 3,0 - важка.
Для оцінки ступеня тяжкості гінгівіту використовують Папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (PMA) в модифікації С. Parma (1960).
Запальний процес оцінюють за ступенем фарбування ясен йодвмістким розчином.
Критерії оцінки:
0 - немає запалення;
1 - запалення ясенного сосочка;
2 - запалення маргінальних ясен;
3 - запалення альвеолярних ясен.
Цифрове значення індексу PMA (сума показників стану ясен всіх зубів) виражається завжди цілим числом. С. Parma (1960) запропонував модифікацію індексу PMA для вираження його значення у відсотках:
Індекс PMA = .
Суму отримують складанням найвищих оцінок стану ясен кожного зуба. У віці 6 - 11 років кількість зубів приймають рівним 24, 12 - 14 років - 28, з 15 років - 28 -30.
Оцінка значень PMA:
25 - 30% - обмежена поширеність запального процесу, гінгівіт легкого ступеня;
30 - 60% - значна поширеність, гінгівіт середнього ступеня;
більше 60% - збільшення тяжкості патологічного процесу, гінгівіт важкого ступеня.
Ранні ознаки запалення (не видимі оком) можна визначити по наявності симптому кровоточивості при зондуванні десневой борозни. Пуговчатий зонд вводять в ясенні борозенки і через кілька секунд визначають наявність або відсутність симптому кровоточивості.
Критерії оцінки:
0 - немає кровоточивості;
1 - наявність кровоточивості.
Визначити індекс кровоточивості можна за даними анамнезу (Kötzschke, 1975):
I ступінь - кровоточивість з'являється рідко, головним чином при прийомі твердої їжі;
II ступінь - кровоточивість під час чищення зубів;
III ступінь - спонтанна кровоточивість.
HP Mühlemann, S. Son (1971) запропонував визначати індекс кровоточивості в області 16, 12, 24, 44, 32, 36 зубів.
Критерії оцінки:
0 - немає кровоточивості;
I ступінь - при зондуванні десневой борозни виявляється тільки крововилив в області вільного краю ясен;
II ступінь - поява плями по краю ясен при зондуванні, пляма не розтікається;
III ступінь - міжзубної проміжок заповнюється кров'ю відразу або невдовзі після зондування;
IV ступінь - сильна кровотеча, кров заповнює десневую борозну відразу після зондування і випливає з борозни на перехідну складку.
Ряд дослідників вказує на поліпшення гігієнічного стану порожнини рота при регулярному вживанні жувальних гумок на основі цукрозамінників (Steinberg LM, Odusola F, Mandel ID, 1992,; Tellefsen G, Larsen G, Kaligithi R, Zimmerman GJ, Wikesjo ME, 1996; Soderling E, Trahan L, Tammiala-Salonen T, Hakkinen L, 1997). За даними Mouton C і співавт. жувальні гумки з ксилітом призводило до зниження на 20 - 41% за вагою зубної бляшки щодо осіб, які не жують гумку. У дослідженні Steinberg LM та співавт. показано достовірне зниження індексу бляшки при 6-тижневому жуванні гумки на основі ксиліту і сорбіту по 3 рази на день протягом 15 хвилин після їжі.
Вивчення механізму впливу жувальної гумки на відкладення зубного нальоту показує наступні:
Жування гумки не видаляє зрілий зубний наліт у приясенній області, а виявляється швидше, скороченням швидкості відкладення нової зубної бляшки, внаслідок стимуляції слиновиділення.
Вплив жувальної гумки на відкладення зубного нальоту залежить від ряду чинників, наприклад, характеру харчування або виконання професійної гігієни перед дослідженням. Так, показано, що при дотриманні дієти без цукру відкладення бляшки в осіб, що застосовували гумку з ксилітом, виявилося значно нижче, ніж в осіб, що вживали гумку з цукром. Після проведення професійної гігієни, вживання гумки з ксилітом і сорбітом, достовірно знижувало швидкість відкладення зубної бляшки (Cronin M, Gordon J, Reardon R, Balbo F, 1994).
Отже, вживання жувальної гумки з цукро може сприяти поліпшенню гігієнічного стану порожнини рота.
Лікувальні антибактеріальні добавки можуть підвищувати протівоналетную ефективність жувальної гумки. Є дані про протівоналетном ефекті жувальної гумки з хлоргексидином.
Метою професійної гігієни порожнини рота є профілактика і лікування захворювань твердих тканин зубів і слизової оболонки порожнини рота. Під терміном "професійна гігієна порожнини рота" розуміють ретельне видалення м'яких і твердих зубних відкладень з усіх поверхонь зубів і подальша обробка зубів і ясен профілактичними засобами.
Професійна гігієна порожнини рота включає в себе кілька послідовно здійснюваних заходів:
1. Проведення з пацієнтом бесіди про необхідність професійної гігієни порожнини рота, про шкоду зубної бляшки і зубних відкладень для твердих тканин зуба і ясна, і формування у пацієнта правильного розуміння важливості цього питання.
2. Навчання пацієнта правилами особистої гігієни порожнини рота. Проводитися в кілька відвідувань. Підбір пацієнту відповідні його стоматологічному статусу засоби індивідуального оральної гігієни та складання "Індивідуальної гігієнічної програми профілактики стоматологічних захворювань", яка включає перелік послідовних етапів виконання гігієнічної процедури. Показання до навчання техніці чищення зубів є негігіеніческое стан порожнини рота: індекс Гріна-Вермілліона більше 0,7 у дорослих людей.
3. Підготовка порожнини рота полягає в зрошенні слабким розчином антисептика.
4. Видалення зубних відкладень. Видалення зубних відкладень включає в себе видалення нальоту, зубного каменю, шліфування та полірування зубів. Доцільно проводити видалення зубного каменю не відразу, а в кілька відвідувань, особливо у випадку, якщо вони займають великі площі на різних поверхнях зубів.
5. Покриття поверхні зубів фторвмісними або ремінералізуючих препаратами.
У перші відвідини проводять огляд порожнини рота і реєструють стан зубів і ясен у медичній карті. Пацієнту пояснюються цілі та завдання проведення професійної гігієни порожнини рота, демонструють зубні відкладення, наявні у нього в порожнині рота. На підставі отриманих даних лікар дає рекомендації щодо правильного догляду за порожниною рота. Далі лікар приступає до видалення зубних відкладень. У разі великої кількості зубного каменю, в перші відвідини лікарем проводиться його видалення з групи зубів.
У друге відвідування пацієнт у присутності лікаря чистить зуби, а лікар контролює його дії візуально. По завершенню процедури оцінює її якість за допомогою спеціальних фарбувальних розчинів (фуксин, еритрозин, Шиллера-Пісерева) або індикаторних таблеток. Лікар оглядає зубні ряди і проводить видалення зубних відкладень там, де вони ще залишилися.
Під час третього відвідування лікар контролює правильність дотримання пацієнтом правил гігієни порожнини рота і ще раз оглядає зубні ряди пацієнта.
Вторинна профілактика - застосування традиційних методів лікування для зупинки розвивається патологічного процесу та збереження тканин.
До цих методів відносять лікування карієсу зубів (пломбування, ендодонтичні процедури), терапевтичне та хірургічне лікування захворювань пародонту, лікування інших захворювань порожнини рота.
Диспансеризація - складова частина вторинної профілактики; вона являє собою систему роботи лікувально-профілактичних установ, яка полягає в активному спостереженні за здоров'ям певних контингентів населення, у вивченні умов праці, побуту і дозволяє лікувати ранні стадії хвороби, попереджаючи перехід захворювання в хронічну форму.
Третинна профілактика - заповнення втраченої функції з використанням засобів, що заміщають відсутні тканини, і проведення реабілітації пацієнтів, наскільки можливо наближаючи їх стан до норми.

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1. Вивчення поширеності та особливостей патології пародонту
При вивченні пародонтологичеського статусу пацієнтів, що звернулися в стоматологічну поліклініку з причин, не пов'язаних зі скаргами на стан пародонту, було обстежено 100 осіб. Серед них: 60 жінок, 40 чоловіків. За віком оглянуті розподілилися наступним чином: 22 людини склали особи до 30 років; 40 осіб від 31 - 45 років; 28 осіб від 46 до 59 років; 10 осіб від 60 років і старше. Тобто основну частку склали пацієнти працездатного віку.
Рівень гігієни порожнини рота оцінювався за спрощеним індексу гігієни порожнини рота (ІГОР-У). Виразність тяжкості гінгівіту обчислювався за Папілярно-маргінально-альвеолярного індексом (PMA). Для оцінки поширеності і інтенсивності захворювань пародонта використовувався індекс (CPITN).
Обстеження показало, що рівень гігієни пацієнтів можна оцінити як низький. Так, значення індексу ІГОР-У лише у 1 пацієнта був рівний 1, у 44 пацієнтів він коливався від 1,3 до 3,0; більш ж ніж у половини пацієнтів (55 осіб) перевищив 6,0. При цьому зі збільшенням віку пацієнтів дане положення погіршується; у віці до 30 років лише у 11 з 22 пацієнтів даний індекс перевищив 1,3; у віці старше 60 років - 10 пацієнтів, тобто у всіх обстежених в цій групі. Було встановлено, що вищою була оцінка рівня гігієни жінок (у порівнянні з чоловіками): кількість пацієнтів з індексом гігієни більше 1,3 відповідно склав 47 і 31.
Важливо відзначити, що у 17 оглянутих пацієнтів індекс PMA перевищував 68%, що свідчить про інтенсивність і поширеності запальної реакції пародонту. Зі збільшенням віку пацієнтів збільшується як кількість пацієнтів з наявністю запальних змін пародонту (з 20 пацієнтів у віці до 30 років до понад 68 пацієнтів у віці старше 40 років), так і тяжкість гінгівіту.
У більшості 76 обстежених пацієнтів мала місце кровоточивість ясен, в т.ч. у 43 пацієнтів незначна; у 31-помірна; у 2-х - виражена. Якщо серед чоловіків кровоточивість ясен мала місце у 43 пацієнтів, то серед жінок - у 33-х. Отже, на наявність і вираженість явищ кровоточивості ясен впливає стан гігієни порожнини рота.
Слід відзначити також взаємозв'язок вираженості кровоточивості ясен і ступеня патологічних змін пародонту. Так, при незначних змінах пародонту кровоточивість ясен мала місце у 74 пацієнтів і ні в кого з них вона не була значно вираженою. У разі ж найбільш важких змін кровоточивість відзначалася у всіх хворих, в т.ч. у двох з них вона була значною.
Наступним критерієм, є індекс CPITN. Можна відзначити, що при наявності змін пародонту вони переважно носять генералізований характер. В основному - це зміни першого та другого ступенів. Із загального числа пацієнтів у двох найбільш важкі ураження пародонту, CPITN = 4. У цілому серед вивченою сукупності хворих, у 17 пацієнтів були відсутні поразки пародонта у всіх секстантах; у 2 пацієнтів був вражений один; у 2-х - два; у 4-х - три; у 6 пацієнтів - чотири, у 7 пацієнтів - п'ять; у більшості ж (62 пацієнта) - шість секстантів.
При індексі гігієни, рівному 1,1 - 1,5, були відсутні випадки ураження чотирьох і більше секстантів; при максимальному ж значенні індексу, число випадків ураження шести секстантів збільшувалася, що доводить взаємозв'язок рівня гігієни та наявності уражень пародонту генералізованого характеру. Отже, проведений аналіз свідчить про значну поширеність патології пародонта серед пацієнтів, рівень якої збільшується зі збільшенням їх віку та низьким показником гігієни порожнини рота. Найчастіше зустрічається і більш виражена дана патологія серед чоловіків. Патологія пародонту в основному носить генералізований характер. Нерідко вона виявляється кровоточивістю ясен і запальним процесом в області ясен. Наявність і ступінь вираженості патології пародонту, в значній мірі визначаються рівнем гігієни порожнини рота.
3.2. Соціально-демографічна та клінічна характеристика пацієнтів, які страждають захворюваннями пародонту
Соціально-демографічний склад пацієнтів з пародонтальної патологією виглядає наступним чином: 31% припадає на жінок, 69% - на чоловіків. Більшість пацієнтів (84%) становлять особи, що знаходяться у віці максимальної працездатності (24% припало на частку осіб 20-29 років; 26% - 30 - 39 років, 35% - 40 - 49 років, 12% - на частку осіб 50 - 59 років). Частка пацієнтів до 20-ти і старші 60-ти років склала відповідно 2% і 1%. У соціальному складі переважають службовці (58%), на другому місці 21% - робітники; на третьому - учні (13%). Значно нижча питома вага представників інших соціальних категорій - підприємців (1%), пенсіонерів (4%), інвалідів (2%), непрацюючих (1%).
Важливо відзначити, що у 13% пацієнтів професійна діяльність пов'язана з наявністю шкідливих і що більш ніж у половини пацієнтів (56%) була хронічна соматична патологія.
Середньомісячний дохід на одного члена сім'ї у більшості (63%) пацієнтів становив від 3000 до 5000 рублів; у 21% - менше 3000 рублів, у 1% - менше 1000 рублів, і у 15% він перевищував 5000 рублів.
Вивчення анамнезу хворих показало, що досить значна частина з них відвідує лікаря-стоматолога рідко (один раз на два роки - 40%, рідше - 31%) і тільки 24% - щорічно, а 5% - частіше одного разу на рік. Певні відмінності є також серед осіб різного віку. Найменша активність у плані відвідування лікаря-стоматолога притаманна пацієнтам у віці до 20 років і старше 60 років, найбільша - пацієнтам 40 - 49 років. Відрізнялася кратність відвідування стоматолога і в осіб з різним рівнем доходу. Так, при доході до 1000 рублів всі респонденти відзначили, що відвідують стоматолога рідко. Частка відвідують його не рідше 1 разу на рік склала 27% серед осіб з доходами до 5000 рублів і 41% при доході більше 5000 рублів.
Переважна більшість (96%) серед обстеженої групи пацієнтів переважно звертається в стоматологічну поліклініку за місцем проживання; 4% - в комерційні структури. Частка зверталися в комерційні структури була найбільшою (20%) серед підприємців і серед осіб з доходами понад 5000 рублів (10%).
Причиною останнього звернення до лікаря стоматолога в 33% випадків була гостра біль; в 59% - санація порожнини рота, у 6% - лікування тканин пародонту; в 2% - огляд.
Вивчався рівень гігієнічної грамотності пацієнтів. На питання про те, чи вважають пацієнти необхідне постійно чистити зуби для підтримання їх належного стану, позитивно відповіли 78% респондентів, негативно - 3%, a 19% не змогли чітко визначитися у своїй відповіді. Негативні відповіді були відсутні серед респондентів у віці до 20 років, найбільшою (25%) була їхня частка серед осіб старше 60 років. Більшість (68%) респондентів чистили зуби 2 рази на день; 26% - один раз на день, 5% - не кожен день; 1% відповіли, що взагалі не чистять зуби.
Аналізувався питання про те, якими засобами гігієни порожнини рота користуються опитані. Якщо звичайною зубною щіткою користувалися всі пацієнти, то електричної - тільки 1% з них. Зубною ниткою користувалися 13% пацієнтів; флостіком - 1%; ополіскувачем - 6%; відварами трав - 5%. Ніхто з опитаних пацієнтів не користувався спеціальними йоржиками. Особливих переваг респондентів щодо вітчизняних та імпортних паст не зазначалося (частка користуються ними відповідно склала 44% і 41%), і лише 15% пацієнтів (6% чоловіків і 9% жінок) користувалися спеціальною пастою, призначеної для профілактики і лікування захворювань пародонту.
Важливо підкреслити, що у майже половині випадків (45%) захворювання пародонту були у найближчих родичів обстежених пацієнтів. Нечітким було представлення пацієнтів відносно наявності патології пародонту у самих себе. 52% з них не змогли відповісти на дане питання, позитивно ж відповіли 48% респондентів. Серед пацієнтів, які визнали наявність у себе захворювань пародонту, тільки 1% вказали, що його тривалість не перевищує 1 року. У 51% випадків тривалість захворювань пародонту становила від року до 5 років, в 48% вона перевищувала 5 років.
Десневой край лише у 10% пацієнтів був блідо-рожевим. У більшості випадків (90%) мала місце його гіперемія; у 2% пацієнтів (тільки у жінок) - гіпертрофія і в 1% - атрофія. У 66% пацієнтів мала місце рецесія ясен: у 42% - менше 3 мм , У 20% - 3 - 5 мм , У 4% - більше 5 мм .
Зубні відкладення були у 88% пацієнтів, у тому числі у 26% - м `який наліт; у 50% - над-і підясенні зубні відкладення; у 12% - підясенні зубні відкладення.
У 23% пацієнтів був діагностований катаральний гінгівіт; у 1% пацієнтів був виразковий гінгівіт. В 1% випадків мав місце гіпертрофічний гінгівіт. Тобто, в цілому гінгівіт був діагностований у 25% хворих. Пародонтит легкого ступеня тяжкості був у 24% хворих; середній ступінь тяжкості пародонтиту відзначалася у 33% пацієнтів; у 16% пацієнтів був виявлений пародонтит важкого ступеня. У цілому явища пародонтиту мали місце у 72% хворих. Пародонтоз легкого ступеня відзначався у 1% пацієнтів, середньої тяжкості - у 1% хворих; важкої - у 1% пацієнтів. У цілому пародонтоз відзначався у 3% пацієнтів. Поширеність та тяжкість зазначених патологічних процесів достовірно не відрізнялися серед чоловіків і жінок. Пацієнтам до 30 років у великій мірі був властивий гінгівіт, особам старшого віку (30 - 59 років, а особливо 40 - 49 років) - пародонтит; пародонтоз (в тому числі, в важкого ступеня) відзначався лише серед пацієнтів старше 60 років, що пов'язано з віковими змінами організму.
Аналіз потреби пацієнтів у різних видах лікувально-діагностичної допомоги показав, що практично всі (96%) потребували консультативної та лікувальної допомоги.
Потребу в лікуванні у лікаря-пародонтолога - серед осіб 40 - 49 років.
Мінімальною була потреба серед пацієнтів до 20 років. У навчанні навичкам гігієни порожнини рота і рентгенологічному обстеженні в найбільшій мірі потребували пацієнти старшої вікової групи; у проведенні професійної гігієни та протизапальної терапії - пацієнти у віці 20 - 29 років; в хірургічних методів лікування - особи 30 - 59 років (особливо 40 - 49 років ); у фізіотерапевтичному лікуванні - особи 20 - 39 років.
Відрізнявся характер планованої терапії і серед пацієнтів з різними формами захворювань. Зокрема, лікування в пародонтолога найбільшою мірою було потрібно пацієнтам з гіпертрофічним гінгівітом, середньої і важким ступенем пародонтиту, важким ступенем пародонтозу.
Професійна гігієна та протизапальна терапія була потрібна всім пацієнтам з ознаками гінгівіту і пародонтиту.
У клаптевих операціях і кюретажі потребувало більшість хворих із середньою і тяжкою пародонтиту; серед них максимальної була і потреба в інших видах хірургічних втручань. Фізіотерапевтичне лікування в найбільшою мірою було показано хворим з легкою та середньою тяжкістю пародонтозу, при гінгівіті і легкого ступеня пародонтиту.

3.3. Значення професійної гігієни порожнини рота у профілактиці захворювань пародонту
Було проведено обстеження 100 пацієнтів. З них було взято 15 пацієнтів і сформовано три групи. У I групу (основну) увійшли 7 пацієнтів з катаральним гінгівітом і легким ступенем пародонтиту. II групу (контрольну) склали 5 пацієнтів з початковими ознаками гінгівіту (кровоточивість ясен при чищенні зубів). III група (порівняння) складалася з 3 пацієнтів без патології тканин пародонту.
Індекс ІГОР-У в I групі становив 1,5 - 2,1; в II групі - 3,1 - 4,2; в III групі - 0,8 - 1,1. Індекс PMA в I групі становив 62%; в II групі -55%; в III групі - 27%.
Пацієнтам з I групи було проведено лікування, професійна гігієна порожнини рота, навчання чищення зубів дані рекомендації з догляду за порожниною рота. Будинки пацієнти чистили зуби 2 рази на день і використовували додаткові засоби гігієни по догляду за порожниною рота (жувальні гумки, еліксири, ополіскувачі, інтердентальні засоби гігієни порожнини рота) після кожного прийому їжі. Пацієнтам з II групи було проведено лікування, професійна гігієна порожнини рота. Пацієнти цієї групи не застосовували додаткові засоби гігієни по догляду за порожниною рота і чистили зуби час від часу. У III групі пацієнти продовжували догляд за порожниною рота і проходили профілактичні огляди у лікаря-стоматолога.
Через місяць був проведений контрольний огляд. Пацієнти з I групи відмітили, ознак захворювання пародонту не було, індекс ІГОР-У склав 0,9 - 1,2, індекс PMA - 29%. У II групі пацієнти помітили погіршення, проведене обстеження виявило, що у 3 пацієнтів відзначається пародонтит легкого ступеня тяжкості, а у 1 пацієнта - середнього ступеня тяжкості. Індекс ІГОР-У склав 4,7 - 5,9, індекс PMA - 60%. На питання скільки разів чистили зуби, 4 відповіли 1 раз на день або взагалі не чистили і не використовували додаткові засоби по догляду за порожниною рота. У III групі змін не виявлено.
Отже, підтверджується факт про роль зубної бляшки в етіології захворювань пародонту. Пацієнти, не чистити зуби, помітили значне погіршення. Пацієнти, які чистили зуби 2 рази на день і використовували додаткові засоби по догляду за порожниною рота, помітили поліпшення і не відзначали прогресування захворювання.

4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ
З вищесказаного випливає, що серед пацієнтів з патологією пародонту переважають чоловіки працездатного віку; службовці та робітники. Більш ніж у половини хворих є хронічна соматична патологія (в т.ч., у кожного п'ятого - органів травлення). Рівень медичної грамотності та медичної активності пацієнтів невисокий: значна їх частина не вміє правильно чистити зуби і не користується ніякими засобами гігієни порожнини рота, крім зубної пасти та щітки (яку в більшості випадків змінює у міру зношування), рідко відвідує лікаря-стоматолога (тільки в одиничних випадках - з метою огляду).
Наслідком зазначеного є низькі показники рівня гігієни. Разом з тим, як показали результати дослідження, дотримання основних гігієнічних вимог і своєчасне відвідування лікаря-стоматолога є головними чинниками, що визначають стан зубів і пародонту (причому зазначені стану, у свою чергу, тісно пов'язані між собою). Поряд із зазначеним має місце вплив на розвиток патології пародонту генетичної схильності, наявності професійних шкідливостей, а також рівня життя (визначається і характеризується в даному випадку рівнем середньомісячного доходу).
У клінічній картині обстеженої групи пацієнтів переважає наявність зубних відкладень (в т.ч., над-і підясневих), кровоточивість ясен і їх гіперемія (яка носить в основному генералізований характер). У значної частини пацієнтів має місце також рецесія ясен та зубоясневі кишені, а у кожного четвертого - генетично. У більшості хворих діагностовано пародонтит, переважно середнього та легкого ступеня важкості (в основному, даний діагноз відзначався серед осіб працездатного віку); у кожного четвертого - гінгівіт, переважно катаральний (що властиво особам молодшого віку); у 4% - пародонтоз (в основному середнього і легкого ступеня тяжкості), більш характерний для осіб старше 60 років. Діагноз ставився на підставі клінічного та рентгенологічного обстеження.
Зазначена сукупність пацієнтів потребує постійного обстеженні та комплексному лікуванні (включаючи санацію порожнини рота, протезування, проведення професійної гігієни порожнини рота і, власне, лікування у лікаря-пародонтолога). Більшість хворих потребує проведення протизапальної терапії, рентгенологічному обстеженні, тих чи інших хірургічних втручаннях і трохи менше половини - у фізіотерапевтичному лікуванні.
Це, з одного боку, доводить занедбаність патології пародонту у пацієнтів, пов'язану з їх неувагою до стану порожнини рота, а з іншого, необхідність їх систематичного та комплексного лікування. Причому, дослідження доводить, що аналізована група пацієнтів вважає за краще лікуватися в державних поліклініках. Зазначене важливо для раціональної маркетингової стратегії державних поліклінік, тому що наявність стійкого попиту при невеликих маркетингових зусиллях створює можливість для планування подальшого розвитку різних видів пародонтологічних послуг, які будуть затребувані.

ВИСНОВОК
З виконану роботи можна зробити висновок, що більшість пацієнтів, які звернулися в стоматологічну поліклініку, страждають різними формами захворювання пародонту (99%). Рівень гігієни оцінюється як низький. У 76 пацієнтів відзначається кровоточивість ясен. Явища пародонтиту різного ступеня тяжкості спостерігаються у 71% пацієнтів, пародонтоз - у 4% пацієнтів. Дуже низька відвідуваність лікаря-стоматолога: один раз на два роки - 40%, рідше - 31%. До цих пір пацієнти звертаються в стоматологічну поліклініку через гострого болю - 33%, санація порожнини рота - 59%, і лише 2% за профілактичним оглядом. Вище сказане свідчить, що населення не освічено про профілактичні заходи, спрямовані на профілактику захворювань пародонту.
Гігієнічне виховання населення потребує оптимізації та інтенсифікації. Сьогодні навчати гігієни порожнини рота слід не тільки дітей, але і їх батьків. Тільки всеосяжна стоматологічна просвітня робота дозволить активізувати слухову та зорову мотивацію, поліпшити гігієнічні навички та теоретичні знання про стоматологічне рівні здоров'я.
Оптимізації та інтенсифікації гігієни порожнини рота полягає в цілеспрямованому використанні мотиваційних методів гігієнічного виховання, проведення професійної гігієни порожнини рота, застосування клінічно та економічно ефективних сучасних лікарських препаратів. Важливу роль у підвищенні функціональної грамотності, оволодінні чуттєвими навичками і вміннями, теоретичними знаннями про здорову порожнини рота і здоровий спосіб життя грають мотивації.
Для оптимізації раціонально використовувати мотиваційні методи гігієни порожнини рота. Перш за все, необхідно створити теоретичний фундамент, прагнути розвинути пізнавальну активність у населення, викликати інтерес і бажання отримувати інформацію, а також прищепити мануальні навички, підтримувати та вдосконалювати гігієнічні знання та вміння.
За останні 10 років діяльності ЦНДІ стоматології проведено і виконано безліч теоретичних і експериментально-теоретичних досліджень з етіології, патогенезу, профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань.
Розроблено гіпофункціональная теорія етіології і патогенезу захворювань пародонту, що відкриває новий підхід в розробці засобів і способів їх профілактики та лікування.
Розкрито механізм розвитку деструкції тканин пародонта на основі вивчення метаболізму кисню: невелике збільшення вмісту кисню при жуванні м'якої їжі.
Розроблено модель розвитку запального процесу в пародонті, найбільш наближена до реальних клінічним умовам, що дозволило вивчити важливі аспекти морфо-і патогенезу ранніх фаз запалення в пародонті.
Вивчено механізми етіопатогенезу швидкопрогресуючого пародонтиту.
Уточнено патогенетичні механізми запальних захворювань пародонту на основі результатів електронно-мікроскопічних, експериментально-морфологічних досліджень, а також даних цитоморфометричний методу оцінки стану пародонту у клініці. Виявлено роль фібробластів як чинника оптимізації репаративних процесів у тканинах пародонта (спільно з Інститутом поліомієліту РАМН).
Вивчено медико-біологічні ефекти впливу оксиду азоту на тканини пародонту (спільно з ММА ім. Сєченова та Університету ім. Н. Е. Баумана).
Створено метод гнатотренінга - за допомогою жувальної гумки для зміцнення тканин пародонта, що дозволяє підвищити щільність щелепної кістки при пародонтиті на 30%. Метод впроваджено в Томську, Іжевську.
Розроблено методи лікування запальних захворювань пародонту з використанням 25% метрагіл-дента (виробництво фірми "Unic Farmathutical") і діпленовскіх плівок, що містять кортикостероїд (дексазон), антисептик (хлоргексидин) і протимікробний препарат (трихопол). Терміни лікування скорочуються в 2 - 3 рази, терміни ремісії збільшуються в 2 - 2,5 рази. Методи впроваджені в 19 регіонах Росії. Отримано 6 патентів.
Створено методи лікування захворювання пародонту з використанням вітчизняних мембран при проведенні операції направленої регенерації тканин (розсмоктуються діпленовскіе і нерассасивающіеся силіконові мембрани). Методи сприяють активній регенерації кісткової тканини, що збільшує терміни ремісії при хворобах пародонту в 2 рази. Методи впроваджені в 20 регіонах Росії.
Але, на жаль, пацієнти не мають уявлення про гігієну порожнини рота як основний профілактичної та лікувальної процедури, а до реалізації програм профілактики не готові ні департамент охорони здоров'я, ні стоматологічна служба, ні населення міст, незважаючи на те, що епідеміологічне обстеження населення проведено, програми профілактики розроблені та затверджені департаментами охорони здоров'я. Проте повною мірою вони не "працюють", так як не у всіх містах є виконавці цього починання.
В останні 20 - 30 років впровадження профілактичних програм в розвинених країнах світу призвело до значного (до 80%) зниження поширеності і інтенсивності захворювань пародонту.
Досвід багатьох країн показав, що просте кількісне збільшення персоналу, фінансування та матеріального забезпечення стоматологічної служби є недостатнім, щоб змінити ситуацію, що склалася у зниженні рівня стоматологічної захворюваності. Вихід із цього становища полягає у своєчасному, спадкоємного і постійному застосуванні доступних, простих і ефективних заходів профілактики протягом усього життя кожною людиною.
Низька санітарна культура і відсутність мотивації населення на профілактику стоматологічних захворювань та гігієни порожнини рота характеризують стоматологічний статус сучасної людини. Очевидно, що підвищити стоматологічний рівень здоров'я з мінімальними економічними витратами можливо тільки через масову профілактичну роботу, використовуючи всі доступні методи і засоби стоматологічної освітньої діяльності.
Активна стоматологічна просвітня робота, створення та впровадження комплексної програми профілактики можуть і повинні виконуватися силами лікарів-стоматологів і сестер-гігієністів. Дана пропозиція, безсумнівно, вимагає перегляду штатного розкладу, повного поділу повноважень лікарів-стоматологів, сестер-гігієністів, що займаються профілактичною роботою, і лікарів-реставраторів. Це дозволить оптимізувати і інтенсифікувати етіопатогенетичні лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на оздоровлення ротової порожнини.
Дозволити дану проблему допоможе перегляд розкладу та введення в штат муніципальних поліклінік лікарів-стоматологів і сестер-гігієністів.
«Щоб" посмішка XXI століття "не стала повністю беззубою і не трансформувалася в" адентії XXI століття ", треба вивчати оральну гігієну, вчитися їй самим і вчити своїх пацієнтів, щоб не став такий момент, що лікувати вже нічого і ні в кого» ( Улітовській С.Б., 2000).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Лукіних Л.М., Жулев Є.М., Чупрунова І.М. Хвороби пародонту. Нижній - Новгород: Изд-во Нижегородська державна медична академія, 2005.
2. Боровський Є.В., Іванов В.С., Максимовський Ю.М., Максимовська Л.М. Терапевтична стоматологія. Підручник / - М.: Медицина, 2001.
3. Под ред. Безрукова В.М. Довідник по стоматології / - М.: Медицина, 1998.
4. Орєхова Л.Ю., Кучумова Є.Д., Стюф Я.В., Кисельов А.В. Основи професійної гігієни порожнини рота. Навчальний посібник - СПб.: 2004.
5. Царінскій М.М. Терапевтична стоматологія. - Кубань, 2004р.
6. Журнал стоматологія 5'2005 Том 84, стор 4 - 7. Експериментально - теоретичний розділ - Леонтьєв В.К., Колпаков В.В., Брагін А.В. Концепція типової варіабельності фізіологічної індивідуальності - фундаментальна основа системної профілактики та комплексної терапії в стоматології.
7. Журнал стоматологія 6'2005 Том 84, стор 4 - 5. Передова - Кулаков А.А. Основні результати діяльності ЦНДІ стоматології за останні 10 років і завдання ФДМ ЦНИИС Росздрава в сучасних умовах.
8. Муравяннікова Ж.Г. Профілактика стоматологічних захворювань. - Ростов, 2004.
9. Пахомов Г.М. Первинна профілактика в стоматології. М. - Медицина, 1982.
10. Цимбалістів А.В., Шторіна Г.В., Михайлова В.С. Інструментальне забезпечення професійної гігієни порожнини рота. СПб. - 2004.
11. Журнал стоматологія 1'1999, стор 16-20. Експериментально - теоретичний розділ - Григор'ян А.С. Роль і місце феномену ушкодження в патогенезі захворювань пародонту.
12. Терехова Т.М., Попруженко Т.В. Профілактика стоматологічних захворювань. - Мінськ, 2004.
13. Соловйова А.М., Матело С.К., Купець Т.В. Навчально-методичний посібник. - Лікувально-профілактичні аспекти вживання жувальної гумки. СПб., 2002 - 2003.
14. Леус П.А., Горегляд А.А., Чудакова І.О. Захворювання зубів і порожнини рота. - Ростов, 2002.
15. Яковлєва В.І., Трофімова Є.К., Давидович Т.П., Просверяк Г.П. Діагностика, лікування та профілактика стоматологічних захворювань. - Мінськ, 1994.
16. Под ред. Максимовський Ю.М. - Терапевтична стоматологія. - М.: Медицина, 2002.
17. Персін Л.С., Єлізарова В.М., Дьякова С.В. Стоматологія дитячого віку. - М.: Медицина, 2003.
18. Науково-практичний журнал. Нове в стоматології. № 3 \ 135 \ 2006. стор 56 - 58. Petrone DM, Chaknis P., Devizio W., Volpe AR Порівняльна оцінка клінічного впливу нової мануальної зубної щітки на видалення зубного нальоту і зниження інтенсивності проявів гінгівіту.
19. Науково-практичний журнал. Нове в стоматології. № 7 \ 139 \ 2006. стор 78 - 80. Улітовській С.Б. Гігієна порожнини рота при захворюваннях пародонту.
20. Данилевський М.Ф., Магід Е.А., Мухін М.О., Мілікевіч В.Ю. Захворювання пародонту. - М.: Медицина, 1993.
21. Хоменко Л. А., Біденко М. В., Остапко О. І., Шматко В. І. Сучасні засоби екзогенної профілактики захворювань порожнини рота. - Вид.: "Книга плюс", М., 2001.
22. Улітовській С.Б. Гігієна порожнини рота в пародонтології. - М.: Медична книга, 2006.
23. Улітовській С.Б. Індивідуальна гігієна порожнини рота. - М.: МЕДпресс-інформ, 2005.
24. Улітовській С.Б. Індивідуальна гігієнічна програма профілактики стоматологічних захворювань. - М.: Медична книга, Н. Новгород: Видавництво НГМА, 2003.
25. Улітовській С.Б. Енциклопедія профілактичної стоматології. - СПб, 2004.
26. Орєхова Л.Ю., Улітовській С.Б., Кудрявцева Т.В., Кучумова Є.Д., Краснослободцева О.А. , Порхун Т.В. Стоматологія профілактична. - М.: ГОУ ВУНМЦ, 2005.
27. Курякина Н.В., Савельєва Н.А. Стоматологічна профілактика. - М.: Мед. Книга Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2003.
28. Хамадеева А.М., Філіна А.І., Ганжа І.Р. Гігієна порожнини рота - базовий метод профілактики стоматологічних захворювань. - Самара; СамГМУ, 2001.
29. Грудянов А.І., Овчінікова В.В. Профілактика запальних захворювань пародонту. - М., 2007
30. Под ред. Кузьміної Е.М. Стоматологічна захворюваність населення Росії. - М., 1999.
31. Хамадеева А.М., Архипов В.Д. Профілактика основних стоматологічних захворювань. Навчальний посібник - Самара; СамГМУ, 2001.
32. Под. ред. проф. Федяєва І.М. Актуальні питання в стоматологічній практиці. Міжрегіональний збірник тез, доповідей та статей, присвячений 35-річчю створення стоматологічного факультету. - Самара; СамГМУ, 2001.
33. Кузьміна Е.М. Профілактика стоматологічних захворювань. Навчальний посібник. - М.: "Тонга-Принт", 2001.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Медицина | Курсова
104.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Прояв захворювань кровотворних органів на слизовій порожнини рота
Профілактика карієсу і захворювань слизової оболонки порожнини рота
Особиста гігієна та раціональне харчування основа профілактики багатьох захворювань
Кінезіотерапія як метод лікування й профілактики захворювань нирок
Лікарська терапія захворювань пародонту
Засоби гігієни порожнини рота
Сучасні засоби гігієни порожнини рота
Рот і зуби Захворювання порожнини рота і зубів
Поєднані захворювання порожнини рота і серцево-судинної системи
© Усі права захищені
написати до нас