X | X | X | 27056,95 | - | 12,47 | 12. | Незавершене виробництво і напівфабрикати: а) додаються (на початок періоду, введено) | тони | | | 840,09 | | 0,39 | | б) відраховуються (на кінець періоду, вивезено) | тони | — | — | 8365,37 | — | 3,86 | | Всього виробнича собівартість | X | X | X | 305317,38 278210.43 | - | 140,75 128.28 | 13 | Витрати на збут (не включаються) | X | X | X | 2718,47 | - | 1,25 | | Повна собівартість | X | X | X | 308035,85 | - | - | | Оптова ціна без ПДВ (за, тонну цукру) | | | | 305317,38 | | 127,03 | Таким чином, собівартість знизилась на 10,5%. ; Розглянемо складові типової номенклатури статей калькуляції. До статті калькуляції "Сировина і матеріали" (субрах. № 201 замість № 05) включається вартість: - сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним Компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг); - купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції. До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів. Витрати по статті "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до. собівартості окремих видів продукції та замовлень. Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку: а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції; б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін; в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок. Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою. В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина і матеріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури й організації виробництва. Так, у машинобудівельній, суднобудівельній, харчовій, окремих галузях хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва. При цьому під напівфабрикатами власного виробництва розуміються продукти, одержані в окремих цехах, переділах, які ще не пройшли всі встановлені технологічним процесом операції та підлягають доробці у наступних цехах, переділах цього ж підприємства або комплектуванню у вироби. Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідному балансовому рахунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не відрізняються від куплених. До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" (субрах. № 202) включається вартість: - купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві; - робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції. Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень. Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого обладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається' до його валової продукції. До такого обладнання належать електрообладнання (готові машини або окремі технологічні вузли, що надходять від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником всього комплексу обладнання) установок для хімічних і нафтохімічних заводів, бурового обладнання тощо, що не потребує обробки й монтажу головним заводом ані у себе, ані у замовника, а також комплектуюче обладнання, що надійшло до замовника транзитом, проминувши завод головного постачальника, безпосередньо з заводів-суміжників, розрахунок за яке здійснює завод головний постачальник. У суднобудівельній промисловості в окрему статтю калькуляції відкремлюються контрагентські поставки і роботи. У цій статті відображається вартість механізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контрагентом і готових до монтажу на суднах, а також контрагентські роботи з монтажу суднового обладнання, електрообладнання суден тощо під час будівництва (ремонту) суден. Розрахунок витрат здійснюється для кожного судна (замовлення) відповідно до переліку контрагентських поставок і робіт, передбачених у заводській нормативно-технічній документації. Витрати по статті калькуляції "Контрагентські поставки і роботи" безпосередньо включаються до собівартості окремих виробів і замовлень. До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" (субрах. № 203 замість рах. № 06) відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції. Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою ( у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку. Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо). В окремих галузях промисловості (машинобудівній, деревообробній, нафтохімічній, харчовій тощо) можливе виділення транспортно-заготівельних витрат в окрему статтю витрат. У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції. До статті калькуляції "Основна заробітна плата" (субрах. №661 замість субрах. № 70-1) відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції. До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" (субрах. № 661 замість субрах. № 70-1) відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" (рах. № 65 замість рах. № 69) відносяться: 1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; 2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством). До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" (рах. № 20, 65, 66 та ін. замість рах. № 05, 70, 69 та ін.) відносяться витрати: - на підготовчі роботи у добувних галузях; - збільшені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання книг, а також витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва; - на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати); - на винахідництво і раціоналізацію. До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" у добувних галузях включаються: дорозвідка родовищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючих шарів грунтів, що використовуються для наступної рекультивації земель, тощо. Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів (рахунок № 39) і включаються до собівартості виробів частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цей період. До статті "Загальновиробничі витрати" (рах. № 91 замість рах. № 24, 25) включаються витрати згідно із Положенням (стандартом) 16: - витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); 13 Бух. фінансовий облік - амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; - амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; - витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; - витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); - витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо-відведення та інше утримання виробничих приміщень; - витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); - витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища; - інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо). Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді 'їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір." Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством. Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума розподілених загальновиробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації". На рахунку № 92 "Адміністративні витрати" (замість рах. № 26) відображаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. До них відносяться: - загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); - витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна, оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); - винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); - витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, - телекс, факс тощо); - амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; - витрати на врегулювання спорів у судових органах; - податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім собівартості продукції, робіт, послуг); - плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; - інші витрати загальногосподарського призначення. До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічно неминучого браку" (рах. № 24 замість рах. № 28) відносяться: - вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів); - вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причини вимкнення енергії; - вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві; - витрати на усунення технічного неминучого браку. Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому випадку, коли вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку. Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції у нижчий сорт за якістю. До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабрикати, - деталі, вузли, вироби, які за технологічними причинами не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення недоліків. До статті калькуляції "Супутня продукція" включається вартість супутної продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. Перелік супутної продукції наведено у додатку № 9 до Положення № 473. На рахунку № 94 "Інші витрати операційної діяльності" згідно з Положенням (стандартом) 16 відображаються: - витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні витрати"; - собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для потреб бухгалтерського обліку іноземної валюти визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти; - собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для потреб бухгалтерського обліку складається з їхньої вартості і витрат, пов'язаних з їх реалізацією; - сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; - втрати від операційної курсової різниці (тобто від змін курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); - втрати від знецінення запасів; - нестачі і витрати від псування цінностей; - визнані штрафи, пеня, неустойки; - витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; - інші витрати операційної діяльності. Наприкінці місяця або кварталу ці витрати списуються з рахунка № 94 в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". До "Витрат на збут" (дебет рах. № 93 замість рах. № 43) відносяться витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), а саме: - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам та інші витрати підприємства, пов'язані із реалізацією продукції (товарів); - витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); - оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо; - витрати на відрядження працівникам по збуту; - оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо; - гарантійне обслуговування покупців; - оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій тощо, пов'язаних з транспортуванням продукції (товарів), відповідно до умов договору (базису) поставки. Наприкінці місяця "Витрати на збут" (рах. М» 93) списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". Облік витрат виробничої собівартості продукції (рах. № 23) Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків. Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою: ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , грн., де НВп - незавершене виробництво' на початок калькуляційного періоду, грн.; ВВП - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.; 3В - зворотні витрати і відходи, грн.; ПП - побічна продукція, грн.; СП - супутна продукція, грн.; БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.; НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн. Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції (1 т хлібобулочних виробів, 1 т цукру, 1 дал спирту тощо) одержуємо за формулою де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.; К — кількість виробленої продукції, т; дал тощо. Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. № 23) На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції. На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва. Схему рахунка № 23 "Виробництво" наведено у таблиці 5.7. Схема рахунка Дебет рах. № 23 "Виробництво" Кредит | Сальдо на початок звітного періоду (незавершене виробництво) (СІ) | 3625 | Вартість повернених на 135 склади матеріальних цінностей, зворотних відходів, побічної продукції, супутної продукті, одержаних у процес виробництва цінностей | Виробничі витрати за звітний період | 20424 | Брак у виробництві (собівар- 130 тість забракованих виробів і витрат на виправлення браку) | Брак у виробництві (технологічний) | 100 | Фактична собівартість гото- 19335 вої продукті основного виробництва. Продукція сільськогосподарського виробництва | Обооот по дебету сахунка | 20525 | Оборот по кредиту рахунка 19600 | Сальдо на початок нового звітного періоду (незавершене виробництво) (С2) | 4550 | | Сальдо на початок звітного періоду відображай залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду. Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період: Дебет рахунка № 23 "Виробництво" Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали" Кредит рахунка № 203 "Паливо" Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці" Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін. Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8) Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й платежами" Кредит рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" З рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Допоміжні виробництва на підприємствах різних галузей призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, штампами, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання, інших основних засобів; різними видами енергії (електроенергією, повітрям, парою, газом тощо). Для забезпечення найбільш доцільної та економічної роботи допоміжних виробництв необхідно знати склад витрат і собівартість продукції по кожному з допоміжних виробництв за калькуляційними статтями. Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів. На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 "Виробництво") відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін. На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунка рахунка № 23 в дебет відповідних рахунків записом: Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне) Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації" Кредит рахунка № 23 "Виробництво" Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23 "Допоміжні виробництва" Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв. Облік загальновиробничих і адміністративних витрат (рах. № 91, 92) Облік витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією машин та обладнання (рах. № 91, замість рах. № 24), здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р. До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого транспорту, витрати на їх ремонт тощо. Підприємства, організації обліковують витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання по окремих цехах (підрозділах), всередині них - по статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з безцеховою структурою управління зазначені витрати відображаються у цілому по підприємству. У випадках, коли витрати на утримання цехового транспорту становлять у собівартості значну частку, вони обліковуються на рахунку № 23 "Виробництво" за окремою статтею "Внутрішньозаводське переміщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів і продукції" і на рахунку № 91 "Загальнови-робничі витрати" не відображаються. До витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів у сільському господарстві відносяться також витрати на утримання та експлуатацію тракторів (на всіх видах робіт, включаючи транспортні), комбайнів та інших самохідних, навісних і причіпних сільськогосподарських машин і знарядь для обробки ґрунту, вирощування й збирання сільськогосподарських культур та інших робіт машинно-тракторного парку. Включення перелічених витрат до собівартості сільськогосподарської продукції здійснюється відповідно до Основних положень по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості сільськогосподарської продукції. Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами - загальновиробничі (бригадою, дільницею, підрозділом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок № 91 "Загальновиробничі -витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 92 "-Адміністративні витрати". На дебеті рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом (підрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень), витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 класу 8. На дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати" відображають загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління; позавідомча пожежна охорона (суми витрат на підставі укладених договорів); інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські, поштово-телефонні витрати заводоуправління) цехів основного та допоміжного виробництв; витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень, використовуваних управлінням підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів, наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати рахунків класу 8. Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунка в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості. Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують простим методом, тобто тільки за видами продукції. Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками та відображаються на рахунках обліку виробництва № 23 "Виробництво", субрахунку рахунка № 23 "Допоміжні виробництва", № 39 "Витрати майбутніх періодів". Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати", за Інструкцію "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку" № 291 від 30.11.99 р. списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у новий продукт праці або виправити недоліки. Для побудови обліку браку його кваліфікують за такими ознаками: місцем виявлення - внутрішній, тобто виявлений до відвантаження (або передачі) покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця; характером дефектів - остаточний, який вже неможливо виправити, та такий, який ще можна виправити; причинами виникнення - неякісні матеріали, нестача електроенергії, некваліфікованість працівника тощо; винуватцями - робітник, постачальник, служба постачання тощо. Виникнення браку у виробництві документально оформлюють Актом на брак. Повідомленням або Листком на брак. У цих документах зазначають дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку, використані матеріали або працю та інші витрати. Для обліку втрат від забракованої продукції передбачено рахунок № 24 "Брак у виробництві". На дебеті рахунка № 24 "Брак у виробництві" обліковують витрати на остаточно забраковану продукцію або витрати на виправлення браку. З кредиту списують (в дебет рахунків № 23, 25, 201 тощо) вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватців та остаточні втрати, які включають до собівартості продукції. Витрати обслуговуючих виробництв і господарств пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг. До обслуговуючих виробництв та господарств на підприємстві належать: житлово-комунальне господарство, водопостачання, освітлення, каналізація, газ, опалення та ін. Аналітичний облік ведеться окремо по кожному обслуговуючому виробництву та господарству. Витрати майбутніх періодів (рах. № 39) - це витрати, здійснені в даному звітному періоді, але віднесені до майбутніх звітних періодів. Вони можуть погашатися протягом року або іншого терміну. До таких витрат належать: витрати на освоєння виробництва нових видів продукції, гірничопідготовчі роботи, сплачені наперед податки та збори, суми передплат періодичних видань тощо. Відображення витрат майбутніх періодів в обліку: Дебет рахунка № 39 "Витрати майбутніх періодів" Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці" Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" Кредит рахунка № 68 "Розрахунки за іншими операціями" Кредит рахунка № 207 "Запасні частини" та ін. Списання витрат майбутніх періодів, відображених на дебеті рахунка № 39, згідно з регулюючими законодавчими та іншими нормативними актами, здійснюється такими записами: Дебет рахунка № 23 "Виробництво" Дебет субрахунка № 23 "Допоміжні виробництва" Дебет рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" Дебет рахунка № 92 "Адміністративні витрати" Дебет рахунків № 93 "Витрати на збут", № 94 "Інші операційні витрати" ' Кредит рахунка № 39 "Витрати майбутніх періодів". Витрати на оплату праці виробничого персоналу підприємства (рах. № 66), а також витрати на оплату праці тих працівників, що не перебувають у штаті підприємства, але чия праця належить до основної діяльності, обліковуються на рахунку № 66 "Розрахунки з оплати праці". На цьому ж рахунку обліковуються: вартість продукції, що видається як натуральна оплата працівникам, зайнятим у сільському господарстві (а, можливо, і в інших); різноманітні надбавки й доплати до тарифних ставок, окладів, у т.ч. за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; витрати по оплаті наданих працівникам згідно з чинним законодавством безоплатного житла, комунальних послуг тощо; оплата, пільгових годин підліткам; оплата вихідних та святкових днів, позаурочного часу, оплата простоїв; оплата робіт за трудовою угодою та ін. Витрати на додаткову заробітну плату виробничих робітників, пов'язану з оплатою, відповідно до чинного законодавства, чергових (щорічних) та додаткових відпусток (компенсація за невикористану відпустку), пільгових годин підлітків, перерв у роботі годуючих матерів (до одного року), а також часу, пов'язаного з виконанням державних, громадських обов'язків, та ін. Витрати по "Відрахуванню на соціальні заходи" (рах. № 65) відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.97р. нараховуються за ставками збору, визначеними пп. 1 та 2 ст. І цього Закону, п.3 ст. І - 32% від вартості об'єкта оподаткування (ст. 2) і 4% від вартості об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів (за рішенням ВР України можливі зміни). Проводка така: Дебет рахунка № 23 "Виробництво" Дебет рахунка № 94 "Інші операційні витрати". Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" за відповідними субрахунками. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (у т.ч. на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) збір для платників податку становить - 5,5% від вартості об'єкта оподаткування, у т.ч. 1,5% від вартості об'єкта оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, 0,5% від вартості об'єкта оподаткування фізичних осіб. Запис в обліку: а) збір і перерахування платниками збору 4% до Фонду соціального страхування і 1,5% до Державного бюджету України: Дебет рахунка № 23 "Виробництво та ін. - 5,5% Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" - 4% Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й платежами" - 1,5%; б) збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття — 0,5% до Державного бюджету України (із оплати праці працюючих): Дебет рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці" Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками і платежами". Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), які втратили повністю або частково свої споживчі якості як висхідного ресурсу (хімічні чи фізичні якості), а тому не можуть бути використані за прямим призначенням. Але залишки, які за встановленою технологією передаються до інших цехів для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг), - не належать до зворотних відходів. Оцінюються зворотні відходи за ціною їх можливого використання, за діючими цінами на відходи тощо. Запис у бухгалтерському обліку на зворотні відходи. а) Якщо відходи оприбутковуються як матеріали: Дебет субрахунка № 201 "Сировина і матеріали" або ін. б) Якщо відходи оприбутковуються як готовий продукт: Дебет рахунка № 26 "Готова продукція" та ін. в) Якщо відходи реалізуються: Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації" Кредит рахунка (у всіх випадках) № 23 "Виробництво". Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства здійснюється у журналі-ордері № 10. Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II - "Розрахунок витрат за економічними елементами", "Собівартість товарної продукції". Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і № 15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця. У розділі II здійснюється розрахунок витрат на виробництво за економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обігу. У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товарної продукції за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї товарної продукції.
Додати в блог або на сайт
Цей текст може містити помилки. Астрономія | Реферат 463.6кб. | скачати
Схожі роботи: Місце і центр витрат критерії їх освіти методи групування витрат Місце і центр витрат критерії їх освіти методи групування видавництва Облік формування витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції Бухгалтерський облік на підприємстві 2 Групування об`єктів Сутність витрат виробництва Теорія витрат виробництва Шляхи зниження витрат виробництва 2 Шляхи зниження витрат виробництва Аналіз обліку витрат виробництва
|