Реферат
«Графіка російського листи»
Введення
Лист виникло як засіб спілкування, додаткове до усного мовлення. Лист, пов'язане з використанням графічних знаків (малюнок, знак, літера), називається накреслювальними листом.
Нарисної лист зародилося у формі піктографії, тобто листи малюнками. Піктографія не мала алфавітом і тим самим не була пов'язана з усною мовою. Пережитком піктографії є, наприклад, що збереглися подекуди вивіски торгових та ремісничих закладів у формі малюнків. Відсутність зв'язку з усним мовленням дозволяє читати, наприклад, вивіску-малюнок «Чобіт» по-різному: «Швець», «Тут живе швець», «Лагодження взуття» та ін
На наступному етапі розвитку листи - до ідеографії - малюнок зберігається, але виступає спочатку в умовному значенні, а потім перетворюється в символічний знак - ієрогліф. При такому листі накреслення передають не слова, а значення слів (наприклад, дорожні знаки як ідеограми: хрест - «перехрестя», знак оклику - «обережно!», Зигзаг - «поворот» і т.д.).
Спроби спрощення ідеографічного письма призвели до виникнення фонографія, специфічною особливістю якої є зв'язок між зображеннями та усною мовою. При цьому способі листи усне мовлення розчленовується на звуки, що позначаються за допомогою тих чи інших символічних знаків - букв.
Лист, що передає звукову сторону мови умовними зображеннями - літерами, називається звуковим або мовним.
Російське лист - звукове. Однак у ньому є елементи і піктографії, і ідеографії. До піктографічним елементам нашого листа відносяться, наприклад, піктографічні знаки (+, -, х, Δ і т.д.). До числа письмових знаків, що вживаються як ієрогліфи, належать позначення цифр, прогалини межу словами, лапки, знак питання та ін Таким чином, графікою називається прикладна галузь знань про мову, яка встановлює склад накреслень, що вживаються в листі, і звукові значення слів.
Що ж являє собою російський алфавіт? Які її особливості? Відповіді на ці питання можна знайти в даному рефераті.
1. Поняття графіки
Термін «графіка» (від греч.graphikos - письмовий) вживається у двох значеннях. Їм називають як сукупність засобів письмової фіксації елементів усної мови, так і спеціальний розділ науки, що характеризує співвідношення між графічними знаками і звуками.
До графічних засобів належать літери, знаки пунктуації та різні надрядкові знаки - наголос, крапка над е, дуга над й і в друкованих текстах апострофи (знак у вигляді коми над рядком, що заміняє пропущену голосну).
Кожне фонетичне письмо своєму розпорядженні певний алфавітом (від грецьких назв букв - альфа і віта), або азбукою, переліком літер, розміщених у певному порядку. Алфавіт має велике практичне значення, зокрема, він визначає розташування слів у словниках і довідниках.
Російський алфавіт має 33 літери. Більшість з них виступає у двох різновидах - малої й великої (за винятком 'і ь, які вживаються тільки у вигляді малих літер).
Походження алфавіту пов'язано з однією з форм слов'янських абеток - кирилицею. Таку назву ця абетка отримала на честь першого просвітителя слов'ян, творця слов'янської писемності Костянтина Філософа, що отримав при постригу в ченці друге ім'я - Кирило. У первинному вигляді ця абетка включала сорок три (43) літери, з яких 24 були запозичені з грецької унціального листа (застосовувався головним чином в ранніх священних текстах). 19 інших букв були спеціально створені з урахуванням особливостей звукового ладу слов'янських мов.
2. Особливості російської графіки
Сучасна російська графіка відрізняється рядом особливостей, складалися історично і представляють певну графічну систему.
Російська графіка не має такого алфавітом, в якому для кожного вимовного в мовному потоці звуку є особлива буква. У російській алфавіті букв. значно менше, ніж звуків в живій мові. Внаслідок цього літери алфавіту виявляються багатозначними, тобто можуть мати декілька звукових значень. Так, наприклад, літери «ес» може позначати такі звуки: [з] - суду, сад, [з '] - сюди, сядь, [з] - здача, збір, [з'] - косовиця, [ш] - зшити , [ж] - стиснути.
Значення букви с у кожному з шести випадків різна: в словах суду, сюди буква з не може бути замінена ніякої іншої буквою, така заміна призвела б до спотворення слова. У цьому випадку вона вжита у своєму основному значенні. В інших випадках буква з виступає у другорядних значеннях.
Таким чином, при багатозначності букв російський алфавіт розрізняє головні і другорядні значення букв. Так, у слові будинок літера про вживається в головному значенні, а в слові будинку - В другорядному значенні.
Другою особливістю російської графіки є розподіл літер за кількістю позначаються звуків. У цьому відношенні літери російського алфавіту розпадаються на три групи:
а) букви, позбавлені звукового значення. Це букви 'і ь, що не позначають ніяких звуків, а також так звані «невимовні приголосні» у таких, наприклад, словах: сонце, серце та ін;
б) букви, що позначають два звуки, - е [j е], е [jo], ю [j у], я [j а];
в) букви, що позначають один звук. Це все літери російського алфавіту за винятком літер, що входять в першу і другу групи.
Третя особливість російської графіки - наявність у ній однозначних і двозначних букв. До перших відносяться літери, що мають одне основне значення: а, о, у, е, и, ж, ц, ч, ш, щ, й.
Так, наприклад, літери ч, ц відносяться до числа однозначних, оскільки буква ч у всіх положеннях позначає один про той же м'який звук [ч '], а літера ц - твердий звук [ц].
До других, тобто двозначним, буквах відносяться:
- Всі букви, що позначають приголосні звуки, парні по твердості-м'якості;
- Букви, що позначають голосні звуки: е, є, ю, я.
Наприклад, літера б може позначати як твердий, так і м'який звук - [б] і [б ']: був - бив; буква я в одних випадках позначає звук [а] після м'якого приголосного, в інших - поєднання [ja], наприклад : [в'аз] - про [j а] ть, [д'а] дя - [j а] ма. Буква і може позначати звуки [і], [и]: [ч'і] сто - [жи] р.
Двозначність зазначених літер російського алфавіту обумовлена специфікою російської графіки - її складовим принципом. Складової принцип російської графіки полягає в тому, що в російській листі в певних випадках як одиниці листи виступає не буква, а склад.
Такий склад, тобто поєднання приголосної і гласною букв, є цілісним графічним елементом, частини якого взаємно обумовлені. Складової принцип графіки застосовується в позначенні парних по твердості-м'якості приголосних.
У сучасній російській мові приголосні звуки, парні по твердості-м'якості, мають фонематичні значення, тобто служать для розрізнення звукових оболонок слів. Однак у російській алфавіті відсутні окремі літери для позначення парних по м'якості-твердості приголосних звуків. Відсутність окремих букв компенсується наявністю в нашій графіку двояких накреслень голосних звуків. Так, букви а, о, у, е, и вказують на твердість попереднього приголосного, а літери я, є, ю, е, і - на м'якість, наприклад: радий - ряд, мовляв - крейда, тук - тюк, сер - сер , був - бив.
Таким чином, букви, що позначають приголосні звуки, парні по твердості-м'якості, двозначні: без урахування подальшої літери не можна визначити, твердим або м'яким є парний за твердістю-м'якості звук.
М'якість приголосної фонеми перед приголосною і на кінці слова позначається особливою буквою ь: банька, вірте, міль, удар і ін
Складової принцип застосовується також до позначення приголосного звука [j] (йот), причому це застосування здійснюється лише всередині слів. Приголосний звук [j] позначається особливою буквою й тільки в тому випадку, коли склад закінчується цим звуком, наступним за гласним: співай - співайте, лей - лийте, навесні, сліпий і ін
У всіх інших положеннях звук [j] разом з наступним голосним звуком позначається однією літерою, а саме: я - [ja], е - [jo], е - [j е], ю - [jy].
Таке значення літер (е, є, ю, я) має місце:
1) на початку слова: яма, їжак, південь, ялина;
2) після голосних: моя, моє, моє, поїду;
3) після розділових знаків 'і ь: оголосити - мавпа, об'єм - зіб'ємо, з'їзду - гирло, перед'ювілейному - завірюха.
Застосування складового принципу в російській графіку забезпечує дуже зручне рішення питання про передачу на листі твердих і м'яких приголосних, а також звуку [j] (скорочення кількості літер, економія місця шляхом усунення написання з йотом).
Складової принцип - яскрава особливість російської графіки.
Однак складової принцип проводиться в російській графіку далеко не послідовно. Найголовніша відступ від складового принципу - позначення голосних звуків після приголосних, непарних за твердістю-м'якості. Так, після завжди твердих приголосних [ж], [ш], [ц] голосні звуки позначаються, всупереч складовому принципу, літерами і, е, е, зрідка ю, я: широчінь, жест, жердина, жолоб, шепіт, брошура, журі , парашут, цифра, ланцюг, Коцюбинський, Цявловский та ін Після завжди м'яких [ч '], [ш'] всупереч складовому принципу, пишуться букви а, о, у: чаша, почаркуватися, диво, їжа, щука і ін
Ці відступу від складового принципу склалися історично. У сучасній російській мові звуки [ж], [ш], [ц] не мають м'яких різновидів, а звуки [ч '], [ш'] - твердих різновидів. Тому твердість і м'якість цих звуків позначається самими приголосними буквами, які є однозначними і не вимагають позначення наступними голосними буквами.
Окремі випадки відступів від складового принципу:
1) написання іншомовних (частіше французьких) слів з ьо замість е; порівняйте: бульйон - білизною;
2) написання складноскорочених слів з ьо,'а, Ьу, Йу: сельокруг, сельаеродром, дальуголь, стройучасток;
3) написання на початку іншомовних слів йо замість е: їжак, йорж - йод, Йоркшир, Нью-Йорк.
Висновок
Російське лист - звукобуквенной. Воно називається так тому, що основні його одиниці - букви - співвідносяться з одиницями звукової (фонетичної) системи мови, а не безпосередньо зі словами або їх значущими частинами (морфемами), як це буває в ієрогліфічному листі. Наприклад, слово, що позначає «сонце», в російській листі передається шістьма знаками-літерами, а в китайському - одним ієрогліфом.
У рефераті перераховані основні принципи правил буквеної передачі звукового складу слів. Крім цих правил, в орфографію в широкому сенсі цього слова входять правила злитого і дефісное написання, а також правила вживання прописних-рядкових букв.