Мотиви і причини використання перекладацьких трансформацій кожен лінгвіст бачить по-своєму. Г.М. Стрілківське пояснює використання перекладацьких перетворень наступним чином: «Перекладач сприймає витікаючу від відправника інформацію у вигляді конкретних творів мови. Саме в цих мовних творах і реалізується комунікативний намір. Отже, перекладачеві необхідно так перетворити мовленнєвий твір однієї мови в мовне твір іншого, щоб передати комунікативний намір відправника. Важливою вимогою є точність у перекладі, яка повинна визначатися не точною відповідністю між одиницями двох мов, а функціональної тотожністю. Точним може вважатися лише такий переклад, який забезпечує тотожність функції мовленнєвого твору при еквівалентності смислового оригіналу та його транслята »[Стрілківське, 1979, 88]. Таким чином, трансформації використовуються перекладачем для того, щоб текст перекладу був також функціонально тотожний початкового тексту »З цією точкою зору перегукується думка Л.К. Латишева. Він висловлює цю думку у більш розгорнутому вигляді: Перш за все він пропонує термін комунікативна компетенція. Під комунікативною компетенцією їм розуміється комплекс передумов, без якого неможлива мовна комунікація: «Реакція людини на текст визначається не тільки властивостями самого тексту (його семантикою і структурою), але і наявністю певних передумов, якими людина повинна володіти, щоб адекватно сприйняти та інтерпретувати текст, наявність звичок до певним мовним стандартам і стереотипам і певних попередніх знань, без яких не можна толком зрозуміти, про що йде мова »[Латишев, 2000, 29]. При цьому Латишев ділить комунікативну компетенцію на складові, кожна з яких грає свою роль в процесі сприйняття та інтерпретації тексту. Відсутність в одержувача тексту необхідної попередньої інформації призводить до ситуації, коли «слова зрозумілі», але незрозуміла суть сказаного. Що стосується невідповідності тексту звичним мовним стандартам, Латишев вважає, що воно може викликати як позитивний, так і негативний ефект: «Якщо незвичність способу вираження - результат невміння, недостатньою комунікативної компетенції, то вона стає фактором, що перешкоджає успішної комунікації. Боротьба, що від некомпетенції «незвичайність» промови ускладнює її сприйняття, відволікає увагу від змісту »[Латишев, цит. роб., 30]. Таким чином, вплив, який чиниться текстом на адресата, визначається співвідношенням властивостей тексту з комунікативною компетенцією адресата. А для того, щоб в перекладі зробити регулятивний вплив тексту, необхідно, щоб співвідношення властивостей переказного тексту з комунікативної компетенції носія мови, що перекладає було б аналогічно (приблизно рівно) співвідношенню властивостей вихідного тексту з комунікативної компетенції носія вихідного мови. Таким чином, перекладний текст повинен бути неравен початкового тексту в тій мірі, в якій комунікативна компетенція носіїв мови, що перекладає не дорівнює комунікативної компетенції носіїв вихідної мови. Це цілеспрямовано створюване перекладачем нерівність двох текстів компенсує нерівність двох комунікативних компетенцій таким чином, щоб виникало відносне рівність двох співвідношень, що і забезпечує еквівалентність регулятивного впливу двох текстів [Латишев, цит. роб., 30]. Отже, причинами перекладацьких трансформацій є суттєві розбіжності комунікативних компетенцій носіїв вихідної мови і носіїв мови, що перекладає і необхідність «згладити» їх заради досягнення рівноцінності регулятивного впливу вихідного і перекладного тексту. Таким чином, Латишев пов'язує необхідність використання перекладацьких трансформацій з комунікативною компетенцією. У більш ранньої роботи цього ж ученого можна знайти таке висловлювання про мотивуванні перекладацьких трансформацій: «мотивованість перекладацьких трансформацій полягає в поєднанні творчого підходу до перекладу із суворим ставленням до передачі змістовної сторони вихідного тексту, його існуючих особливостей, що виключають перекладацький свавілля.» [Латишев, 1981 , 198] В цілому, Латишев називає 3 основні причини перекладацьких трансформацій:
1. Розбіжності в системах початкового і переводить мов, які можуть бути наступними:
а) в одному з мов відсутня категорія, властива іншій мові.
б) усередині однієї і тієї ж категорії членування різні.
в) зіставні лінгвістичні категорії не цілком збігаються за обсягом значення.
2. Розбіжності норм вихідного і переводить мов. З порушенням норми ми стикаємося в тих випадках, коли зміст фрази зрозумілий, однак викликає уявлення про неправильність мови (нормативних відхиленнях)
3. Розбіжність узусу, що діє в середовищі носіїв вихідного і переводить мов. (Узус - правила ситуативного використання мови. Він відображає мовні звички і традиції даного мовного колективу.) [Латишев, цит. роб., 189].
А.Ф. Архипов виділяє вісім мотивів застосування трансформацій, з метою домогтися більш високого ступеня еквівалентності:
1. Прагнення уникнути порушення норм сполучуваності одиниць у мові перекладу, так званих буквалізму.
2. Прагнення ідіоматізіровать переклад, тобто використовувати вирази і конструкції, найбільш вживані в переводящем мовою.
3. Необхідність подолання міжмовних відмінностей в оформленні однорідних членів речення.
4. Прагнення уникати далеких переводить мови словотворчих моделей.
5. Прагнення уникати неприродності, неестетичності деяких повторів, громіздкість, неясності і нелогічності вираження.
6. Прагнення до більш компактному варіанту перекладу.
7. Прагнення донести до рецептора важливу фонову інформацію або зняти надлишкову.
8. Прагнення відтворити важко передану гру слів, образність [Архипов, 1991, 86].
Є.В. Бреус мотивує перекладацькі трансформації наступним чином: «Сенс оригіналу передається за допомогою перекладацьких відповідностей, що мають не тільки інше мовне вираження, але і відмінний від оригіналу набір сем, а це і породжує необхідність у всіляких перекладацьких трансформаціях».
При перекладі з російської мови на англійську чи будь-який інший мову причина, що спонукає до перекладацьким трансформаціям, найчастіше у властивому англійської мови баченні світу і що з цим явище мовної вибірковості. При перекладі має місце не тільки контакт двох мов, а й зіткнення двох культур. Описуючи предметну ситуацію, англійська мова може вибрати іншу, ніж у російській відправну точку в описі, використовувати інший предикат або конфігурацію ознак. Для нього, зокрема, характерно переважне використання дієслівних форм. Російській мові, навпаки, властиво широке використання опредмечених дій і ознак, що виявляється в більш частому, ніж в англійській, використанні іменників »[Бреус, 2000, 14].
Необхідно відзначити, що всі причини використання граматичних трансформацій зводяться до двох основних: Об'єктивні і суб'єктивні. З об'єктивних причин відбуваються трансформації, пов'язані з культурними відмінностями носіїв двох мов, з відмінностями граматичних структур мов, і т. п. До суб'єктивних причин відносяться: нестача часу в умовах усного перекладу, власний стиль перекладача, чи є перекладач носієм вихідного мови або переказного, і т.п.
При цьому необхідно уточнити, що існує два основних види граматичних замін: стійкі міжмовні відповідності, утворені за допомогою граматичних трансформацій і контекстуальні, що утворюються в процесі перекладу залежно від контексту. Всі ці заміни відбуваються унаслідок відмінностей у структурах двох мов - мови оригіналу і мови перекладу:
1. Положення мовної одиниці в системі мови (частини мови)
2. Внутрішньомовні чинники
3. Граматичні категорії:
· Категорія відмінка
· Категорія числа
· Категорія роду
· Категорія визначеності-невизначеності
· Категорія ступеня якості
· Категорія виду та часу
· Категорія застави
4. Різниця синтаксису в російській і англійській мовах
Далі розглянемо всі перераховані вище мовні відмінності більш докладно:
У російській мові синтаксичні та морфологічні аспекти рівноцінні, а в англійському, що характерно для аналітичного мови, відносини між словами виражаються, в основному, порядком слів, тобто синтаксичними засобами, оскільки морфологічне початок грає підлеглу роль. Такий пріоритет синтаксису часто створює труднощі для перекладу, які перекладач повинен вміти долати, використовуючи в перекладі граматичні трансформації.
§ 1 Положення мовної одиниці в системі мови
Відповідні семантичні одиниці в різних мовах можуть також мати різну значимість, тобто займати різне положення в системі мови. Слово може бути більш вживаним в одній мові, а в іншому мати більш вузьке чи навіть термінологічне значення [Миньяр-Белоручев, 1994, 28]. Слова можуть також мати різне граматичне значення. У одній мові слово може бути вжите лише як іменник, а в іншому як іменник, дієслово і прикметник. Незважаючи на відносну близькість частин мови за складом в обох мовах, більш глибоке знайомство з ними свідчить про значне розходження між ними. Це відмінність, перш за все, полягає в розбіжності у складі граматичних категорій та засобів їх вираження в обох мовах. Професор В.Д. Аракін дає порівняльний аналіз частин мови в англійській і російській мовах, який наводиться нижче.
Ім'я іменник. Ім'я іменник у російській мові характеризується наявністю трьох граматичних категорій: 1) категорії відмінка, вираженої парадигмою відмінювання, що складається з шести відмінків, 2) категорії числа, що складається з двох чисел - єдиного і множинного, 3) категорії граматичного роду, що представляє три роди - чоловічий , жіночий і середній, які мають відповідну морфологічне вираження.
На відміну від російського, іменник в англійській мові характеризується наявністю двох граматичних категорій: 1) категорії числа, що складається з двох чисел єдиного і множинного;
2) категорії детермінатівності (визначеності - невизначеності), вираженої артиклями в препозиції.
Прикметник. Прикметник в російській мові характеризується наявністю узгодження з іменником у роді, числі і відмінку і категорією ступеня якості.
На відміну від російського, прикметник в англійській мові не має узгодження з іменником. У той же час в англійській мові, як і в російській, є морфологічно виражена категорія ступеня якості.
Дієслово. Дієслово в російській мові характеризується наявністю семи граматичних категорій: 1) категорії виду, вираженої морфологічними формами недосконалого і доконаного виду, 2) категорії часу, що знаходить своє вираження у формах п'яти часів - трьох форм часу недоконаного і двох форм доконаного виду; 3) категорії застави , що має морфологічне вираження у вигляді форм дійсного, зворотно-середнього та пасивного стану; 4) категорії способу, представленої формами трьох нахилень - дійсного, наказового та умовного або умовно-бажаного; 5) категорії особи, вираженої особистими закінченнями; 6) категорії числа, вираженою особистими закінченнями; 7) категорії граматичного роду у формах однини минулого часу.
У системі англійського дієслова представлені такі граматичні категорії: 1) категорія часу, виражена трьома формами часу - справжнім, які пройшли і майбутнім; 2) категорія способу, представлена ​​шістьма морфологічно вираженими формами нахилень - дійсного, наказового, умовного I, умовного II, можливого і умовного ; 3) категорія застави, що має морфологічне вираження у вигляді форм дійсного і пасивного стану; 4) категорія виду, представлена ​​формами двох видів - загального і тривалого; 5) категорія тимчасової віднесеності, представлена ​​формами перфекта; 6) категорія особи, виражена в теперішньому часі морфемою - (е) ​​s і нульовими морфемами в інших осіб; 7) категорія числа [Аракін 1979, 112].
§ 2 внутрішньомовні чинники
Причиною перекладацьких перетворень можуть і внутрішньомовні чинники, такі як сполучуваність і комунікативна структура висловлювання. Комунікативна структура висловлювання являє собою склад компонентів, один з яких має мінімальну комунікативне навантаження і іменується «темою», а інший - максимальну комунікативне навантаження і іменується «ремой».
§ 3 Граматичні категорії
Категорія відмінка. У російській мові категорія відмінка представлена ​​6 відмінками - називним, родовим, давальним, знахідному, орудний і прийменниковим. Розглядаючи значення кожного окремого відмінка як особливої ​​граматичної категорії, ми бачимо, що воно має комплексний характер і складається з ряду більш дрібних созначения. Наприклад, в якості одного з таких созначения можна назвати предметність, оскільки категорія відмінка властива іменам іменником, що позначає предмети і явища. Іншим созначения може бути названа приналежність іменника до певного граматичному роді, і т. д.
Ці созначения професор Є. І. Шендельс називає семами. Під поняттям сема розуміється мінімальний, далі неподільний елемент граматичного значення [Шендельс, 1962, 52].
У російській мові категорія відмінка характеризується наявністю наступних сем: предметності, роду, числа, натхненність / бездушності.
Питання про категорії відмінка в англійській мові до теперішнього часу носить дискусійний характер. Майже загальноприйнятою вважається точка зору, згідно якої у складі іменників є клас слів, що змінюються по двом відмінками - називному і присвійні, оформленим морфемою 's. Це клас іменників морського та іменники семантичного поля "час". Таким чином, з точки зору типологічної характеристики категорії відмінка в імені іменник ми можемо відзначити, що в англійській мові всі іменники поділяються на два класи: слова, що позначають предмети, неживі, не мають категорії відмінка, і слова позначають предмети живі і час, що мають два відмінка - загальний і присвійний. Сьоми присвійного відмінка наступні: предметність, натхненність, присвійний, суб'єктність і об'єктно.
Категорія відмінка представлена ​​в системі особистих займенників англійської мови двома відмінками - називним і об'єктним - з основними семами предметності, числа і спрямованості.
Категорія числа. Як в англійській, так і в російській мові існує граматична категорія числа. Ця категорія виражає кількісні відносини, що існують в реальній дійсності, відображені у свідомості носіїв цієї мови і мають морфологічне вираження у відповідних формах мови.
Категорія числа, як відбиває кількісні відношення між реальними предметами, природно прив'язана до імені іменника.
У російській і в англійській мовах категорія числа представлена ​​семами одиничності та множинності, що знаходять своє вираження у формах однини і множини.
Сьоми одиничності в російській мові можуть бути представлені як морфемами-й (для чоловічого роду),-а,-я (для жіночого роду),-о,-е, - ма (для середнього), так і нульовими морфемами, наприклад: місто , будинок, звір, двері, гілку.
На відміну від російської мови, сема одиничності в англійській мові представлена ​​тільки нульовий морфемою, наприклад: foot, city, play і т.д.
Категорія множини в обох мовах представлена ​​семой множинності. У російській мові сема множинності виражена морфемами-и,-і (для чоловічого і жіночого роду) і-я (для іменників чоловічого і середнього роду). На відміну від російської мови, сема множинності в англійській мові морфемами числа-s [-s] і [-z],-es [-iz] і в дуже обмеженому числі іменників чергуванням голосних, наприклад: foot - feet, tooth - teeth і т.д.
В обох мовах існує досить значна група іменників, у яких представлена ​​тільки сема множинності, що одержує свій вираз у відповідних морфемах числа і у формах узгодження прикметників, дієслів та займенників. Частина таких іменників збігається в обох мовах. Це перш за все іменники, що позначають парні або складові предмети:
Ножиці - scissors
Окуляри - glasses
Штани - trousers
Частина таких іменників не співпадає, і в одній мові побутують іменники, в яких представлена ​​тільки сема множинності, а в іншому - іменники, в яких є протиставлення сем одиничність - множинність. Це часто створює труднощі при перекладі, особливо усному, коли присутній умову обмеженості часу і перекладач повинен швидко трансформувати вихідне іменник, згадавши, в якому числі воно вживається на мові перекладу.
У російській мові до першої групи належать іменники 1) позначають парні або складові предмети:
Граблі мн. ч. - rake од. ч.
Гойдалки мн. ч. - swing од. ч.
полозки мн. ч. - toboggan од. ч.
2) позначають масу, речовина, матеріал:
дріжджі мн. ч. - yeast од. ч.
парфуми мн. ч. - scent од. ч.
шпалери мн. ч. - wallpaper од. ч.
3) позначають складні дії, процеси, стани:
вибори мн. ч. - election од. ч.
похорон мн. ч. - funeral од. ч.
іменини мн. ч. - name - day од. ч.
В англійській мові також є ряд іменників, у яких сема множинності втратилася і залишилася тільки сема одиничності:
Pajamas мн. ч. - піжама од. ч.
News мн. ч. - новина од. ч.
Категорія роду. У російській мові категорія граматичного роду має широке поширення. Кожне іменник, будь то істота або неживе, у складі своїх сем, що визначають його граматичну сутність, обов'язково має сему роду - чоловічого, жіночого або середнього. Категорія роду у іменників російської мови носить формальний характер, крім іменників, що позначають людей і тварин.
Категорія граматичного роду - чоловічий, жіночий, середній - була колись властива іменником давньоанглійського періоду. Однак історичний розвиток морфологічної структури англійської мови призвело до того, що категорія граматичного роду, позбавлена ​​морфологічних засобів вираження, перестала існувати [Аракін, цит. роб., 121]. Але при цьому, як наслідок древнеанглийской системи мови, в сучасній англійській мові кораблі, яхти та інші судна відносяться до жіночого роду. Більш того, в розмовному англійською мовою, неофіційному стилі тварини теж набувають категорію роду. Розбіжності в граматичному роді веде до необхідності перекладацьких трансформацій.
Категорія визначеності - невизначеності. Зміст категорії визначеності - невизначеності вказує на те, мислиться чи позначається іменником предмет як відноситься до даного класу предметів (невизначений артикль), або ж як предмет відомий, що виділяється з класу однорідних з ним предметів (визначений артикль).
Категорія визначеності - невизначеності має грамматікалізован-ний характер в англійській мові: це певний артикль the і невизначений артикль a або an [Аракін, цит. роб., 123].
На противагу англійської, в російській мові категорія визначеності - невизначеності не має морфологічного вираження і виражається лексично. Для вираження визначеності використовуються: частка - те, вказівні займенники цей, ця, це, ці або той, та, ті, те. За своєю функцією вони відповідають визначеному артиклю. Для вираження невизначеності використовуються займенники якийсь, якась, якісь, якесь; числівник один. При перекладі на англійську мову вони замінюються невизначеним артиклем a або an. Але потрібно мати на увазі, що заміни такого роду не є регулярними, а залежать від контексту.
Категорія ступеня якості. Основним засобом вираження категорії ступеня якості є імена прикметники. За своїми типологічними ознаками прикметники в обох мовах значно відрізняються один від одного. За своїм складом прикметники в російській мові діляться на 3 розряду: 1) прикметники якісні, що позначають ознаку предмета безпосередньо: великий - маленький, товстий - тонкий, холодний - теплий, і т.п. 2) прикметники відносні, що позначають ознаку предмета через ставлення його до іншого предмета або дії. Відносні прикметники в російській мові є похідними від основ іменників: камінь - кам'яний, правда - правдивий, зима - зимовий. 3) прикметники присвійні, що позначають приналежність предмета особі або тварині: батьківський, сестрин, і т.д.
На відміну від російської мови, прикметники англійської мови мають лише один чітко представлений лексикою розряд - якісні прикметники: white, large, strong. Прикметники відносні представлені дуже обмеженим числом лексичних одиниць, з числа яких значна частина відноситься до області науки: chemical, biological і т . д.
Відсутність повноцінного розряду відносних прикметників в англійській мові заповнюється атрибутивними словосполученнями, що складаються з двох іменників, перше з яких виконує атрибутивну функцію, будучи визначенням до другого: stone - камінь, stone wall - кам'яна стіна.
Присвійні прикметники як особливий розряд також відсутні в англійській мові. Це відсутність компенсується словосполученнями, в яких російській прикметника відповідає іменник, оформлене присвійності часткою 's : Батьківський дім - my father 's house; сестрин шарф - my sister 's scarf.
Основним диференціальною ознакою російських прикметників є наявність у якісних прикметників двох форм: повної і короткою. Їх відмінність в тому, що повні прикметники виконують атрибутивну функцію, а короткі - предикативну. В англійській мові такий розподіл відсутня.
У російській мові порівняльна ступінь може бути утворена як синтетичним шляхом - додатком морфеми - її або-їй, так і аналітичним - додатком слова більш-менш. Чудова ж ступінь утворюється аналітичним шляхом - за допомогою слова самий.
В англійській мові існує два ряди форм утворення ступенів порівняння: 1) синтетичні форми з морфемами - er для форм вищого ступеня і - est для форм найвищому ступені. 2) аналітичні форми, утворені словами more і most [Аракін, цит. роб., 128].
Але зовсім не обов'язково, що російські прикметники, утворені синтетичним шляхом, будуть мати в англійській мові еквівалент, утворений тим же способом. Найчастіше слова, утворені в російській мові синтетично, при перекладі на англійську мову будуть мати аналітичні форми. І навпаки, слова, утворені аналітично в російській мові при перекладі на англійську набувають синтетичні форми. Таким чином, виникає необхідність у перекладацьких трансформаціях.
важливіше - more important
найсильніший - the strongest
Категорія виду та часу. Ці дві граматичні категорії в різних мовах мають далеко не однаковий розвиток і найрізноманітніший морфологічний склад. Категорія стану зазвичай визначається як така лексико-граматична категорія, яка передає характеристику перебігу дії чи процесу, позначеного дієсловом, - повторюваність, тривалість, багаторазовість, миттєвість дії, чи результативність, завершеність, або граничність, тобто відношення дії до її внутрішнього межі [Аракін, цит. роб., 129]. Перераховані характеристики перебігу дії чи процесу отримують в різних мовах найрізноманітніше морфологічне або морфолого-синтаксичне вираження. Таким чином, при перекладі перекладач вдається до різного роду граматичним трансформаціям. У російській мові, виділяються два види: недосконалий (писати, говорити, і т.п.), що виражає дію в його перебігу і досконалий (зробити, написати, і т.п.), що виражає дію, обмежене межею здійснення в якій-небудь момент його здійснення або ж повідомляє результат цієї дії чи процесу. Система видів в російській мові, на думку В. Д. Аракін, має свій відмітний ознака - наявність співвідносних пар дієслів, які утворюють співвідносні ряди форм, що пронизують всю систему дієслівних форм при тотожність їх лексичного значення [Аракін, цит. роб., 130]:
Давати-дати
Давай - дай
Давав - дав
У давньоанглійській мові категорія виду як у російській була представлена ​​двома видами - недосконалим і досконалим. Але в сучасній англійській мові на зміну зниклої категорії виду прийшла складна система часових форм дієслів.
Проте деякі вчені все-таки виділяють у системі граматичних категорій сучасної англійської мови категорію виду. Так, наприклад, професор А.І. Смирницький вважав, що категорія виду в англійській мові складається з двох видів - 1) загального виду, представленого в теперішньому часі нульовими морфемами і - (e) s (3 особа, ед.чісло), в минулому часі морфемою - ed або формами з чергуванням голосних, в майбутньому часі will + V і позначає сам факт вчинення дії, і 2) тривалого виду, представленого дієсловом to be у формі відповідного часу і формою на - ing (I am going, I am doing, etc.) [Смирницький, 1959., 321].
Але на відміну від російської мови, де дієслова доконаного і недоконаного виду утворюють співвідносні пари лексичних одиниць, які мають кожна своїми морфологічними ознаками та характеристиками і утворюють два ряди співвідносних форм, в англійській мові дієслова загального і тривалого види таких пар не утворюють. Кожен дієслово в англійській мові, за небагатьма винятками, може приймати як форму загального, так і форму тривалого виду.
Іншу точку зору на проблему виду в англійській мові висловлює професор І.П. Іванова. На її думку, виду як особливої ​​граматичної категорії в англійській мові немає. Є групи часових форм: основний тривалої, перфект і перфектно-тривалою. Їх вона називає розрядами. При цьому основним розрядом вважає Indefinite - єдину форму, здатну передавати динаміку, зміну подій. Інші розряди деталізують дію в плані одночасності або передування, але не використовуються для передачі зміни дій у часі. [Іванова, 1961, 200]
Якщо категорія виду в сучасній російській мові представлена ​​формами двох видів - недосконалого і досконалого, то категорія часу - трьома формами часу в дієсловах недоконаного виду і двома формами в дієсловах доконаного виду. Що стосується англійської мови, як вже говорилося раніше, в ході розвитку цієї мови категорія виду була втрачена, у зв'язку з чим постійно розвивалася категорія часу, яка в даний час представлена ​​великою кількістю часових форм.
Категорія застави. Категорія застави являє собою дієслівну категорію, що виражає різні відносини між суб'єктом і об'єктом дії, які мають своє морфологічне вираження у формі дієслова.
У російській мові категорію застави мають тільки перехідні дієслова, тому ця категорія має більш приватний характер, ніж категорія виду або часу. Всього в російській мові є 3 застави: дійсний заставу, зворотно-середній заставу і пасивний стан. В англійському ж мовою є два застави: дійсний і пасивний.
Зіставлення випадків вживання форм пасивного стану в обох мовах показує, що їх функціонування у мові зовсім по-різному. Якщо англійська мова воліє використовувати форми пасиву в пропозиціях, де особа або предмет у функції підмета відчуває на собі чиє-небудь вплив, то російська мова в подібній ситуації найчастіше використовує форму дійсного стану з прямим об'єктом, оформленим знахідним відмінком у позиції перед присудком.
That wonderful wedding was arranged by the parents of bride - цю чудову весілля організували батьки нареченої
Крім цього характерного випадку, пов'язаного з розбіжностями в системі граматичних категорій і їх морфологічному вираженні в обох мовах, існує ряд випадків, коли російським пропозиції з присудком у формі дійсного стану відповідають в англійській мові пропозиції з присудком у формі пасивного стану:
1) Присудок невизначено-особистих пропозицій у формі дійсного стану в російській мові відповідає сказуемому у формі пасиву відповідних пропозицій в англійській мові
мені розповіли історію - I was told a story
2) присудок головного речення, виражений дієсловами мовлення або судження у формі третьої особи множини (говорять, вважають, і т. п.), відповідає зазвичай формі пасиву тих же дієслів в англійській мові.
Кажуть, він добре танцює - he is considered to be a good dancer
Таким чином, очевидно, що при перекладі подібних пропозицій перекладачеві необхідно застосовувати граматичні трансформації, щоб уникнути буквалізму або русіцізма при формуванні тексту перекладу.

§ 4 Різниця синтаксису в російській і англійській мовах
Іншою важливою причиною граматичних трансформацій, за словами Черняхівської Л.А., є відмінність синтаксису у російській та англійській мовах. Крім того, комунікативна навантаження смислових груп, оформлених різними членами речення, підкреслюється різноманітними мовними засобами, різними в різних мовах [Черняхівська, 1976, 24]. Так в англійській мові підмет, для якого характерна початкова позиція, часто виявляється компонентом з мінімальною комунікативної навантаженням, а до кінця пропозиції вона поступово зростає. Семантичний словопорядок наростання комунікативного навантаження, таким чином, збігається з синтаксичним членуванням на граматичний суб'єкт і предикат (суб'єкт - тема, предикат - рема). Саме цей фактор є причиною синтаксичних перебудов при перекладі з російської мови на англійську і навпаки. Наприклад, російська тематична група, що має вільну синтаксичну реалізацію, при перекладі на англійську мову оформляється як підмет; за рахунок цього, таким чином, зберігається початкова позиція смислової групи. Зміною її синтаксичної функції семантичний словопорядок приводиться у відповідність з синтаксичним [Черняхівська, цит. роб., 25].
У газеті «Трибюн» було опубліковано "The tribune" published more than 300 більше трьохсот статей, написаних of his articles on a wide range of Марксом на самі різноманітні теми topics
Граматичні властивості мовних одиниць складаються з цілого ряду мовних явищ: форма слова, словосполучення, пропозиції, порядок елементів, граматичні значення форм, контекстуальні функції форм і значень. Кожного разу, розглядаючи інформаційну потужність тієї чи іншої мовної одиниці, що підлягає переказу, ми приймаємо до уваги не тільки лексико-семантичне значення слів та їх поєднань, а й їхні граматичні властивості, які можуть досить суттєво впливати на міру упорядкованості перекладного повідомлення [Рецкер, 80 , 74].
Слід враховувати всі фактори, які можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме:
1) синтаксичну функцію пропозиції;
2) його лексичне наповнення;
3) його смислову структуру;
4) контекст (оточення) пропозиції;
5) його експресивно-стилістичну функцію.
Логічна структура пропозиції може вимагати від перекладача не тільки зміни, а й збереження іншомовної конструкції, коли це пов'язано з точністю передачі логічного наголосу.
Контекстуальне оточення пропозиції також може вимагати його граматичної трансформації в перекладі. Найчастіше це спостерігається при перекладі англійських періодів або ряду пропозицій, які з одного і того ж особистого займенники [Швейцер, 1988, 83].
Незважаючи на те, що усний переклад, також як і письмовий не може обходитися без трансформацій, перекладачеві потрібно бути обережним у їх застосуванні, тобто розумно їх використовувати. Зайва кількість перекладацьких трансформацій веде до вольності перекладу, результатом якої може стати неприродність, неправильність і навіть незрозумілість мови. Недолік перекладацьких трансформацій веде до буквалізму. Л.К. Латишев висловлювався з цього приводу наступним чином: «Перекладачеві, що не має достатнього досвіду практичної роботи, постійно загрожує небезпека впасти в одну з двох крайнощів: 1) Виходячи з неправильних уявлень про точність (еквівалентності) перекладу, піти по лінії буквалістської копіювання вихідного тексту. 2) Прагнучи уникнути буквалізму в перекладі, піти по лінії занадто вільного перекладу, характерною рисою якого є велика кількість довільних невмотивованих перекладацьких трансформацій. »[Латишев, цит. роб., 189].

Глава III. Класифікація граматичних трансформацій
Масштаб і глибина перекладацьких трансформацій бувають дуже різними - від трансформацій, що тягнуть за собою відносно невелику відмінність переказного висловлювання з вихідним, до випадків так званого парадоксального перекладу, коли зовнішня несхожість вихідного і переказного висловлювань така, що в продукті, запропонованому мовним посередником, важко відразу ж визнати переклад, і лише "по зрілому роздуму" стає ясно, що рішення оптимально, що перевести ближче до тексту було просто неможливо, що перед нами переклад. Як зауважив Л. К. Латишев, «однією лише констатації факту наявності такого широкого діапазону перекладацьких трансформацій мало. Очевидно, що перекладачу корисно ще й знати основні, найбільш часто застосовувані типи перекладацьких трансформацій і вміти користуватися ними. Володіння цим інструментарієм настільки ж цінне для мовного посередника, як для шахіста володіння репертуаром стандартних рішень у типових ситуаціях »[Латишев, 2000, 253].
В даний час існує безліч підходів до поділу перекладацьких трансформацій на види і типи та безліч класифікацій, запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.
За словами Л. С. Бархударова, всі види перетворень чи трансформацій здійснюваних в процесі перекладу можна звести до чотирьох елементарним типам, а саме:
1. Перестановки - це зміна розташування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Елементами, що можуть піддаватися перестановці, є зазвичай слова, словосполучення, частини складного речення і самостійні пропозиції в ладі тексту.
2. Заміни - найбільш поширений і різноманітний вид перекладацької трансформації. У процесі перекладу заміні можуть піддаватися як граматичні одиниці, так і лексичні, у зв'язку з чим можна говорити про граматичних та лексичних замінах. До граматичним ж відносяться такі типи:
а) заміна форм слова;
б) заміна частин мови;
в) заміна членів речення (перебудова синтаксичної структури речення);
г) синтаксичні заміни в складному реченні:
- Заміна простого речення складним,
- Заміна складного пропозиції простим,
- Заміна придаткового пропозиції головним,
- Заміна головного пропозиції підрядним,
- Заміна підпорядкування твором,
- Заміна твори підпорядкуванням,
- Заміна союзного типу зв'язку безсполучникового,
- Заміна безсполучникових типу зв'язку союзним.
3. Додавання. Цей тип перекладацької трансформації грунтується на відновленні при перекладі опущених в ІЄ «доречних слів».
4. Опущення - явище, прямо протилежне додаванню. Під опущенням мається на увазі опущення тих чи інших «надлишкових» слів при перекладі [Бархударов, цит. роб., 190].
А.Д. Швейцер класифікував граматичні трансформації наступним чином:
1) об'єднання пропозицій - спосіб перекладу, при якому синтаксична структура речення в оригіналі перетвориться шляхом з'єднання двох простих речень в одне складне.
2) членування пропозиції - спосіб перекладу, при якому синтаксична структура речення в оригіналі перетворюється на два або більше предикативні структури мови, що перекладає.
3) додавання грамматікалізірованних одиниць, наприклад, спілок, займенників і т.п.
4) опущення грамматікалізірованних елементів. [Швейцер, 1973, 180]
Розбиття перекладацьких трансформацій на типи, як і будь-яка інша класифікація, може здійснюватися на різних підставах. Л.К. Латишев взяв за основу рівні мови. За його словами, це дозволяє не тільки класифікувати перекладацькі трансформації, але й провести межу між ними та іншим великим класом перекладацьких прийомів - підстановками [Латишев, цит. роб., 253].
Мовні рівні - це підсистеми загальної системи мови, кожна з яких характеризується сукупністю відносно однорідних одиниць і категорій мови, а також правил, що регулюють їх використання. Виділяються такі рівні мови: фонетичний, морфологічний, синтаксичний та лексичний.
Мінімальною мірою перекладацьких перетворень є перехід від фонетики ІЄ до фонетики ПЯ. Без зміни "звукових оболонок" значень переклад взагалі немислимий. Якщо інших змін, крім такої заміни, не відбувається, то переклад виконаний (виключно) за допомогою підстановок.
Фонетичне перетворення вихідного висловлювання не може вважатися трансформацією, оскільки воно - обов'язковий, константних елемент процесу перекладу. Про трансформаціях правомірно говорити лише в тих випадках, коли транс'язиковое перефразування зачіпає ще й інші рівні мови: морфологічний, лексичний, синтаксичний або ж ще більш глибокі структури породження мовлення.
Якщо в результаті підстановок виникає перекладне висловлювання, симетричне вихідного на всіх рівнях, за винятком фонетичного, то використання рівневих трансформацій веде до їх асиметрії на тому чи іншому рівні - в залежності від того, яка трансформація мала місце.
Перетворення на рівні частин мови іменуються категоріально-морфологічними трансформаціями, оскільки частини мови - одна з основних категорій морфології. Цей тип трансформацій широко застосовується в перекладі. Їх особливість в тому, що вони в мінімальному ступені відбиваються на переданій змісті - не тягнуть за собою істотних змістовних втрат або модифікацій.
Досить нейтральні щодо переданого змісту та синтаксичні трансформації. Синтаксична трансформація може полягати в заміні одного типу синтаксичної конструкції іншим [Латишев, цит. роб., 254]. Крім того, Латишев Л. К. виділяє лексичні трансформації: в процесі перекладу деякі лексеми вихідного висловлювання замінюються не системними (словниковими) лексичними еквівалентами ПЯ, а деякими контекстуальними еквівалентами, тобто еквівалентами тільки на даний конкретний випадок, які при накладенні один на одного лексичних систем ІЄ і ПЯ не перетинаються, стилістичні: зміна стилістичного забарвлення перекладної одиниці, а також глибинні: вторгаються в більш глибинний шар речемислітельной діяльності, в результаті чого зазнає змін сама схема думки [Латишев, цит. роб., 255].
Таким чином, аналізуючи висловлювання лінгвістів, можна зробити загальний висновок, що граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм мови, що перекладає. Вони можуть відбуватися на синтаксичному рівні
синтаксичні трансформації:
· Синтаксичне уподібнення
· Перестановки
· Заміна членів речення
· Перехід від зворотного порядку слів до прямого
· Зміна предикатів при перекладі
· Перетворення активних конструкцій в пасивні і навпаки
· Членування пропозиції
· Об'єднання пропозицій
· Заміна типу синтаксичного зв'язку
· Опущення
· Доповнення
і на морфологічному рівні
заміни частин мови:
· Перетворення займенники
· Заміна прикметника іменником або прислівником
· Заміна віддієслівного іменника дієсловом
· Заміна особистої форми дієслова дієприкметником
граматична заміна числа
заміна граматичного часу
словотворчі трансформації
Далі розглянемо перераховані вище види граматичних трансформацій більш докладно.
§ 1 Синтаксичні трансформації:
Синтаксичне уподібнення (дослівний переклад) представляє собою тип «нульовий» трансформації, що зустрічається тільки в тих випадках, коли і в початковому і в переводящем мовах є паралельні синтаксичні структури. Але як уже згадувалося раніше, такі випадки досить рідко зустрічаються в перекладацькій практиці.
Тим не менш, за словами А.В. Федорова «всякого роду спроби перекласти дослівно той чи інший текст чи відрізок тексту призводять якщо не до повної незрозумілості цього тексту, то в усякому разі до ваговитості і неясності» [Федоров, 1983, 131].
Перестановка - зміна розташування (порядку проходження) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Такими елементами є слова, словосполучення, головні і підрядні речення й цілі речення. В усному перекладі перестановки як вид перекладацьких трансформацій зустрічаються досить часто, проте зазвичай вони поєднуються з іншими видами граматичними замін.
Заміна членів пропозиції призводить до перебудови його синтаксичної структури. Такого роду перебудова відбувається у ряді випадків при заміні частини мови. Наприклад, заміна іменника дієсловом супроводжувалася заміною визначення обставиною. Більш суттєва перебудова синтаксичної структури пов'язана з заміною головних членів речення, особливо що підлягає. Використання подібних замін значною мірою обумовлена ​​тим, що в англійській мові частіше, ніж у російській, підлягає виконує інші функції, ніж позначення суб'єкта дії, наприклад, об'єкта дії (підлягає замінюється доповненням):
позначення часу (підлягає замінюється обставиною часу):

Минулого тижня спостерігалася активізація дипломатичної діяльності.

The last week saw an intensification of diplomatic activity.

позначення простору (підлягає замінюється обставиною місця):
позначення причини (підлягає замінюється обставиною причини) [Комісарів, 1990, 80]:
При перекладі з російської, перекладачеві слід виявляти більшу гнучкість щодо порядку слів, готовність замінювати іменники дієсловами, а дієслова іменниками, перетворювати активні конструкції в пасивні і навпаки, опускати деякі слова і міняти місцями частини пропозиції, вставляти безособові конструкції.
Перехід від зворотного порядку слів до прямого. У процесі усного перекладу з російської мови на англійську певні труднощі можуть представляти висловлювання зі зворотним порядком слів. У таких випадках перекладач часто вдається до переходу від зворотного порядку слів до прямого. Ця синтаксична трансформація особливо необхідна при перекладі з мов синтетичних мовами аналітичні. Вона і має місце при перекладі з російської мови на англійську.

Досить широкий масштаб Культурні обміни здійснюються

взяли культурні обміни в досить широких масштабах

Висловлювання з зворотним порядком слів є характерною ознакою текстів російською мовою. В англійській мові інверсія використовується набагато рідше. Це породжує необхідність у різних перекладацьких трансформаціях, для поглибленого розуміння яких слід розібратися в природі комунікативної структури висловлювання [Бреус, 1998, 22].
При перекладі на англійську мову, тобто при зміні плану вираження висловлювання, здійснюються найрізноманітніші перебудови мовної структури. Черняхівська Л.А. виділяє синтаксичні перетворення, яким піддаються смислові групи висловлювання при перекладі на англійську мову. Інформаційна структура - структура змісту висловлювання - при перекладі зберігається незмінною. Це означає, зокрема, що смислові групи, що мали в російській варіанті висловлювання функції теми і реми, мусимо зберегти ці функції і в англійському варіанті, в іншому випадку зміст висловлювання може викривитися [Черняхівська, 1976, 67].
При породженні висловлювання смислові відрізки, оформлені членами речення, розташовуються в певній послідовності у відповідності з рухом думки від вихідного пункту повідомлення (або «старого» знання) до його смисловому центру («новому» знанню). Змістовний відрізок, що виражає «стару» інформацію і має мінімальну комунікативне навантаження, іменується «темою». Відрізок з максимальною комунікативної навантаженням, виражає ту інформацію, заради якої здійснюється висловлювання, іменується «ремой» [Бреус, цит. роб., 21].