Герундій і інфінітив Відмінності між ними

Міністерство освіти і науки Республіки Казахстан

Карагандинський інститут актуального освіти «Болашак»

Кафедра англійської філології

Курсова робота

На тему

Герундій і інфінітив. Відмінності між ними

Виконала:

Студентка гр.ІН-01-2

Лазорик І.М.

Караганда 2004

Зміст

Теоретична частина

Введення

I. Історичний розвиток неособистої форм англійського дієслова

II. Неособисті форми англійського дієслова в даний час

III. The Infinitive

IV. The Gerund

V. Схожість і відмінності між ними

Практична частина

VI. Приклади інфінітивних обертів

VII. Приклади застосування герундія

Висновок

Список літератури

Теоретична частина

Введення

В англійській мовній системі дієслово займає особливе місце, не властиве жодної іншої частини мови: всі висловлювання формуються на базі дієслівного члена, який і представляє описувану ситуацію.

Усі дієслова, за винятком недостатніх, мають як особисті, так і неособисті форми. Поряд з особистими, тобто відмінюваних формами дієслова, в англійській мові (як і в російській) існують неособисті, незмінні облич та числах форми дієслова.

У більшості мов виділяють неособисті форми дієслова. Вони збігаються не у всіх мовах. Наприклад, у російській мові є дієслово, якого немає в англійській, а в англійській мові є герундій, якого немає в російській.

У цій курсовій роботі розглянуті неособисті форми англійського дієслова: інфінітив і герундій, а також їх розвиток і історія.

Мета розгляду: опис матеріалу

Завдання:

• Відбір теоретичного матеріалу

• Його аналіз та виклад

• Його використання та опис

Актуальність дослідження: в англійській мові словниковий склад постійно поповнюється, з'являються нові слова, значення, явища. Тому його можна досліджувати знову і знову.

Теоретичною і практичною базою даного дослідження є підручники з теоретичної граматики, твори англійських письменників, преси Англії та Америки і словники англійської мови.

Неособисті форми англійського дієслова розглядаються в багатьох посібниках з теоретичної та практичної граматики присвячених строю сучасної англійської мови. Кожен автор по-своєму називає неособисті форми англійського дієслова, наприклад Блох називає їх Verbids, Ільіш - Verbals, Іванова - вербален.

Вивчення цих форм дієслів має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Починаючи з перших уроків, учні зустрічаються з пропозиціями, в яких зустрічаються інфінітивні звороти і герундій. Також існує необхідність правильного вживання неособистої форма дієслів у промові, що передбачає знання граматичної специфіки даного класу слів.

Робота складається з вступу, двох розділів: теоретичної та практичної, і укладення

I. Історичний розвиток неособистої форм англійського дієслова

Дієслово - це частина мови (клас слів), що називає дію (to run бігти, to read читати, to speak говорити) або представляє у вигляді дії різні стани, відносини, прояву ознак (to love любити, to know знати, to see бачити, to be бути, to belong належати, to redden червоніти).

У мовній системі дієслово займає особливе місце, не властиве жодної іншої частини мови: всі висловлювання формуються на базі дієслівного члена, який і представляє описувану ситуацію.

Дієслово є відкритим класом слів, тобто його склад може необмежено поповнюватися новими лексичними одиницями. Цей процес, що тривав впродовж всієї відомої історії англійської мови, дуже інтенсивний і в даний час.

Практично кожен англійське дієслово багатозначний, тобто має більш ніж одне лексичне значення

Разом з тим, деякі дієслова в певних умовах можуть повністю втрачати своє лексичне значення і перетворюватися на формальні (структурні) компоненти складних дієслівних форм.

Неособисті форми англійського дієслова можна розглядати в їх історичному розвитку.

Англосаксонський переклад

У давньоанглійській існували форми Participle і Infinitive.

Вже існувало розмежування двох форм причастя:

Інфінітив в деяких давньогерманських мовах, в тому числі і в давньоанглійській мав сліди способу, що свідчить про його походження з імені іменника. В англійській мові давнього періоду інфінітив мав форми двох відмінків: називного, що закінчується на - an

Drincan - пити, beran - носити

І непрямого (давального) оканчивающегося на-enne.

Drincenne, berenne

Непрямий відмінок, як правило, виступає після прийменника to і має значення обставини мети

He com to drincenne -

він прийшов для пиття, тобто щоб пити

З приводу to наприкінці давньоанглійського періоду розвивалася сучасна частка to

To drink, to bear, to speak etc.

Среднеанглийский переклад

У живому спілкуванні, в усному мовленні виникала можливість плутання відкладального іменника з дієприкметником, обумовленого тим, що слухає по своєму інтерпретував конструкцію. Поступово форму на - inge (наприклад dyinge) стали розуміти як причастя, і два закінчення - inde і - inge сприймалися як два фонетичних варіанти одного і того ж закінчення. Цьому сприяла також фонетична редукція, яка веде до неясності самого закінчення. Оскільки надалі не відбулося диференціації, то один з варіантів, як це зазвичай буває, виявився витісненим. Зберігся варіант - inge, звідки і сучасне закінчення-ing.

Другий тип конструкцій, в яких також проявлялася можливість різної інтерпретації і, отже, змішання причастя та віддієслівного іменника, ми маємо в таких пропозиціях, як:

1. He herde foweles singinege - він чув птахів спів

2. He herde foweles singinde - він чув птахів співаючих

Неясності в даному випадку сприяло омонімічні збіг відмінкових форм: у першому реченні fowels представляє собою форму присвійного відмінка (Possesive Case) множини, а в другому випадку fowels - форма спільного відмінка (Common Case) множини.

У результаті синтаксичного змішання причастя і віддієслівний іменник стали мати однакове закінчення, хоча між ними і залишалося істотне семантичне розходження. Форми виявилися омонімічние. ¹

Крім того, фонетичне збіг і семантична близькість цих двох категорій сприяли розвитку в англійській мові двох нових категорій - герундія (Gerund) і тривалих форм дієслова (Continious).

Освіта герундія було пов'язано з тим, що властивості причастя стали переноситися на віддієслівний іменник, і воно, подібно причастя, отримало дієслівне управління і стало визначатися прислівником, втягуючись, таким чином, в систему дієслова. З іншого боку, це змішання призводило до розвитку тривалих форм, оскільки відкладальне іменник, у свою чергу, певним чином впливало на причастя. Розвиток тривалої форми стало можливим саме тоді, коли під впливом віддієслівного іменника в конструкціях з причастям посилилося значення процесу, характерне для герундія. Обидві ці категорії, однак, остаточно оформляються лише у новоанглйскій період. У середньоанглійської сталося збіг двох форм інфінітива - простого і місцевому. Англосаксонський прийменниковий інфінітив, що представляє собою форму тривалого відмінка з прийменником to і має значення мети, у середньоанглійській втрачає характерне закінчення давньоанглійського давального відмінка - ненаголошений-е і в результаті збігається за формою з простим інфінітивом.

СР так. writan писати і to writenne для того, щоб писати> са. writen

Внаслідок зникнення ненаголошеного закінчення дана форма перестає сприйматися як форма відмінка, старий привід to починає осмислюватися не як привід, а як особлива частинка при інфінітиві. Таким чином, привід втрачає своє первинне значення напряму, мети і починає вживатися там, де жодного уявлення про цілі не було.

У північних діалектах під впливом скандинавських мов з'являється інша частинка при інфінітиві - at, яка в сучасній літературній мові пережиточно зберігається в ado <at do:

СР much ado about nothing багато шуму з нічого

Закінчуючи короткий огляд розвитку неособистої форм дієслова, слід зазначити, що до сучасного етапу збереглися Інфінітив і Причастя, а також з'явився Герундій, якого не було в давньоанглійській. Це все зумовило існування неособистої форм дієслова в сучасній англійській мові. Також з прийменника to до сучасного етапу розвинулася частка to.

II. Неособисті форми англійського дієслова в даний час

Граматика дієслова в англійській і російській мовах має принципові відмінності. За цим криється і причина труднощів, пов'язаних із засвоєнням англійського дієслова, і оптимальний шлях до подолання труднощів.

В англійській пропозиції обов'язково повинен бути присутнім дієслово. Усі дієслова, за винятком недостатніх, мають як особисті, так і неособисті форми.

Особисті форми дієслова (Finite Forms) виражають обличчя і кількість; крім того, вони мають форми способу, часу та застави. Особисті форми дієслова виконують у реченні роль присудка і вживаються завжди разом з підметом, з яким вони узгоджуються в особі і числі.

Трьома основними формами дієслова називаються інфінітив (Infinitive), що пройшли невизначений час (Past Indefinite) і причастя II (Participle II). Вони називаються основними тому, що від них утворюються всі інші форми.

Поряд з особистими, тобто відмінюваних формами дієслова, в англійській мові (як і в російській) існують неособисті, незмінні облич та числах форми дієслова. Неособисті форми дієслова (Non-Finite Forms, або Verbals) також позначають дію, але не мають показників особи, числа і способу; вони можуть висловлювати тільки час і заставу. Неособисті форми дієслова ніколи не бувають у реченні присудком, хоча і можуть входити до його складу.

В англійській мові є три неособисті форми дієслова: інфінітив, або невизначена форма (the Infinitive), дієприкметник (the Participle) і герундій (the Gerund).

Неособисті форми дієслова не володіють ознаками часу, особи, числа, способу. Вони ніколи не можуть самостійно виступати в реченні в якості присудка, позначаючи лише якесь другорядне дію або входячи до складу присудка в якості однієї із складових частин.

Англійська інфінітив відповідає російської формі дієслова, а причастя - російському дієприкметників і дієприслівників. Форми, що відповідає англійському герундій, в російській мові немає. Значення герундія може бути передано в російській мові утвореним від дієслова іменником, невизначеною формою дієслова, а також іншими формами.

Спільними для всіх неособистої форм дієслова є наступні дві властивості: вони не мають форм особи й числа, вони не можуть самостійно виступати в ролі присудка.

Неособисті форми дієслова поєднують у собі властивості дієслова та імені іменника (інфінітив, герундій) або дієслова і прикметника (причастя). Відмінною рисою англійських неособистої форм дієслова є їх здатність утворювати так звані синтаксичні комплекси, тобто поєднання з іменниками або займенниками, еквівалентні за значенням підрядних речень і виступають у функції складних членів речення (складного доповнення, присудка, підмета, визначення або обставини).

III. The Infinitive

На основі I форми дієслова - інфінітива утворюються всі інші форми дієслова.

Інфінітив - це невизначена форма дієслова. Форма інфінітива збігається з основою дієслова. Відмітною ознакою інфінітива є частка to, яка зазвичай передує йому, наприклад: to send, to spell. ¹

Інфінітив виходить додаванням частки to перед нею (в російській мові-ть на кінці слова). Ця частка тільки означає інфінітив, вона не перекладається і не має нічого спільного з приводом to.

В англійській пропозицію інфінітив, як активний, так і пасивний ставлять після іменників, щоб показати, як вони можуть або повинні бути використані. ²

За значенням англійський інфінітив тотожний російській - він поєднує в собі ознаки дієслова та іменника, проте відрізняється від російського інфінітива своїми морфологічними і, частково, синтаксичними ознаками. Властивості іменника полягають у тому, що в пропозиції інфінітив може виконувати ті ж функції, що й іменник. Властивості дієслова полягають у тому, що інфінітив має категоріями виду (Indefinite, Continuous, Perfect, Perfect Continuous), застави (Active, Passive), може мати залежні слова і визначатися наріччям. ³

У відповідності до виділених особливостями форми інфінітива представлені в наступній таблиці.

Форми інфінітива:

1. Indefinite Infinitive:

Висловлює дію, одночасне із дією, вираженим присудком. ¹

2. Continuous Indefinite:

Висловлює дія, у процесі якого відбувається дія, виражене присудком.

3. Perfect Infinitive:

Висловлює дію, вчинилося раніше дії, вираженої присудком.

4. Perfect Infinitive:

Висловлює дію, яке відбувалося раніше дії, вираженої присудком, але все ще тривало.

"Голий" інфінітив:

У інфінітива багато форм, які можна вживати в різних випадках. Так само треба відзначити, що інфінітив може вживатися без частки to. Такий інфінітив називається - голий інфінітив. Голий інфінітив використовується з дієсловами, що виражають чуттєві сприйняття і відчуття.

Функції інфінітива:

Функції англійської інфінітива складно просто описати - їх багато. Основні з них:

1. Підмет (що робити?).

2. Іменна частина складеного присудка:

а) ім + to be + інфінітив

б) сущ + to be + докладаючи + інфінітив - для вираження ставлення мовця про щось.

3. У складному реченні.

4. Складне доповнення. Вживається з дієсловами, що виражають бажання або небажання

to want

to hate

to (would) like smbd. to do smth.

to dislike

to expect

to wish

5. Визначення (який?, Який?) З наступними словами,

the first

the last to do smth.

the next

і при перекладі союз "який".

6. Обставини ступеня або заходи:

to be too + + to do smth.

to be + + enough + to do smth.

7. Обставина мети (для чого?).

8. Пряме доповнення (кого?, Що?).

9. Оборот типу 'used to': Для вираження повторюваності дії в минулому

Деякі особливості перекладу англійської інфінітива

У багатьох випадках англійський інфінітив вживається так само, як російською - і тоді труднощів не виникає. Один випадок відразу кидається в очі - коли фраза починається з інфінітивом: Те learn English you must work. Як бачите, переклад "не виходить". У такому випадку перед російським інфінітивом треба додавати слова "для того, щоб" або просто "щоб". - Щоб вивчити англійську, треба працювати.

В англійській мові теж є відповідний оборот, в звичайній мові користуються просто інфінітивом:

Чи не is coming to see you. - Він приходить (буває), щоб побачити тебе.

Те start press the button. - Для того, щоб почати, натисніть кнопку.

Відсутність інфінітива у модальних дієслів

У модальних дієслів форм менше звичайного. Ці дієслова (can, must, may, shall, will) часто виділяють в окрему категорію і називають модальними (від латинського слова modus - образ, спосіб, якщо хочете, вони скроєні за особливим способом). Перша їхня особливість - відсутність інфінітиву. Це надзвичайно важливо, помилка буде дуже грубою. Якщо у вас виникає питання, чому це так, відповідь знайти не складно: інфінітив називає дію або стан, а модальні дієслова не позначають ні того, ні іншого.

Ці дієслова в англійських підручниках іноді називають інакше - defective verbs - тобто неповні, недостатні. Всі вони позбавлені інфінітива і-ing-форми. У дієслова must взагалі немає жодної форми, крім I. У решти є тільки II форма.

IV. The Gerund

В англійській мові часто зустрічаються слова, що закінчуються на-ing, які іноді об'єднуються назвою-ing-form (форма на-ing). Цей же суфікс утворює герундій. У російській мові герундія немає. Ing-форма дієслова виходить з першої форми дієслова, яка утворює просте даний час.

У ing-форми дієслова 3 застосування: побудова дієприкметника, герундія, часів групи Continuous. Герундій виступає своєрідним посередником між дієсловом та іменником. В англійській мові герундій є практично в кожного дієслова, і вживається він дуже широко. Деякі звороти мови вимагають саме герундія, інша дієслівна форма там непридатна. ¹

Герундій (the Gerund) - це неособиста форма дієслова, яка є проміжною формою між дієсловом та іменником. Герундій має властивості як дієслова, так і іменника. За формою герундій збігається з причастям. ²

Герундій близький за значенням віддієслівним іменником: teaching викладання, planning планування.

На російську мову герундій перекладається по-різному: утвореним від дієслова іменником, інфінітивом або цілим реченням в залежності від функції герундія в реченні і від контексту.

Форми герундія:

1. Indefinite Gerund:

Висловлює дію, одночасне із дією, вираженим присудком.

2. Perfect Gerund:

Висловлює дію, яке відбувалося раніше дії, вираженої присудком.

Значення форм герундія

Indefinite Gerund зазвичай позначає дію, одночасне із дією дієслова в особовій формі.

Після дієслів to remember, to forget, to excuse, to forgive, to thank, а також з приводами after і on (upon) Indefinite Gerund позначає дію, попереднє дії дієслова в особовій формі, тобто має значення Perfect Gerund.

Perfect Gerund виражає дію, попереднє дії дієслова в особовій формі.

Passive Gerund (Indefinite і Perfect) означає дію, вироблене над особою чи предметом.

Функції герундія:

У пропозиції герундій може бути підметом, додатком, іменною частиною присудка.

1. Підмет (що?):

2. Іменна частина складеного присудка:

to like

to keep

to start doing smth.

to stop

to begin

3. Беспредложное додаток:

to remember

to avoid

to enjoy

to suggest doing smth.

to forgive

to mind (negative only)

needs (wants)

to be worth

4. Прийменниково додаток:

to be good (bad) at

to be well up in

to succeed in

to object to

to prevent from doing smth.

to insist on

to look forward to

to thank for

to think of

5. Визначення:

idea

hope

way `of doing smth.

chance

thought

reason for doing smth.

difficulty in doing smth.

6. Обставина часу (коли?):

on - як тільки

after - після того, як doing smth.

before - перед тим, як

7. Обставина способу дії (яким чином?):

by

without doing smth.

Герундій легко входить в поєднання з іншими словами, утворюючи складні слова. Наприклад:

a reading-room - читальня (кімната для читання)

working-clothes - спецодяг (одяг для роботи)

housekeeping - домашнє господарство (домоведення)

V. Схожість і відмінності між ними

Герундій на відміну від інших неособистої форм дієслова, не має аналога в російській мові. Подібно причастя, він утворюється від інфінітива за допомогою суфікса-ing, але при цьому поєднує в собі, поряд із дієслівними ознаками, ознаки іменника, тобто по граматичному значенню він подібний до інфінітива. Однак відрізняється герундій від інфінітива не тільки формоутворенням, але і певними особливостями вживання, зумовленими специфікою його сполучуваності з іншими словами. ¹

Герундій - найбільш своєрідна неособиста форма в системі англійського дієслова. У той час, як інфінітив і причастя - форми, властиві всім сучасним європейським мовам, герундій має паралель тільки в іспанській мові. Ця форма являє собою з'єднання дієслівних і субстантивних рис.

Володіючи парадигмою, яка містить дієслівні риси, і здатністю приймати доповнення перше (пряме), герундій займає в реченні тільки субстантивні позиції. Ці суперечливі властивості розширюють можливості простого речення: герундій часто є скороченим способом виразити відносини, що передаються в інших мовах підрядними реченнями.

Отже, герундій виділяється з інших неособистої форм англійського дієслова тим, що в російській мові немає аналога герундія, і, тому він переводиться на російську мову з допомогою причетного або деепричастного обороту.

Практична частина

У практичній частині наведені приклади застосування інфінітивних зворотів і герундія. Приклади взяті з художньої та навчальної літератури.

VI. Приклади інфінітивних обертів.