Офіційно мета ізраїльської операції в Лівані була сформульована як "встановлення миру і безпеки для північних територій країни". Операція носила кодову назву "Мир Галілеї". Однак ця мета тільки частково відповідала реальному. Основною метою було розгромити палестинський рух опору, центром територіальної дислокації якого після кривавих зіткнень 1970 року в Йорданії (війна в Йорданії) став Ліван. Тут, в Західному Бейруті знаходилися штаб-квартири ФАТХ, Демократичного фронту визволення Палестини і Народного Фронту Визволення Палестини. Бегін та міністр оборони Ізраїлю, герой війни 1973, Аріель Шарон планували в результаті вторгнення гарантувати вибір такого президента Лівану, який підписав би мирний договір з Ізраїлем по лінії Єгипетсько-ізраїльської угоди.
Підготовка до агресії велася Ізраїлем ретельно (про підготовку агресії вже в лютому 1982 почала просочуватися інформація). Слід зазначити, що момент вторгнення був вибраний дуже вдало: арабський світ у цей час був разколон (Єгипет бойкотували арабським світом після Кемп-Девідського угоди і в ставленні до Ізраїлю був лояльний, до того ж у вересні 1980 року почалася Ірано-іракська війна). З боку Ізраїлю постійно слідували провокації. У результаті вбивства 3 квітня ізраїльського дипломата в Парижі, а 21 квітня загибелі ізраїльського офіцера від міни на території Лівану, 21 квітня було піддано бомбардуванню Бейрут. Однак палестинці втрималися від удару у відповідь, що було б приводом до початку військових дій. Однак війна все таки почалася. Поштовхом послужило вбивство 5 червня в Лондоні ізраїльського посла. ООП заявила про непричетність до теракту, проте це вже значення ніякого не грало. Після артпідготовки, ізраїльські частини 3 колонами перейшли в наступ. У опівдні 6 червня почалася широкомасштабна операція. Вже на 9 день війни ізраїльські танки оточили Західний Бейрут. 4 серпня Радою Безпеки ООН була прийнята резолюція про припинення військових дій, однак до цього часу Ізраїлем вже був захоплений аеропорт. Ізраїльські удари тривали до 19 серпня, коли Ізраїль погодився на проект угоди про евакуацію загонів ОВП з Бейрута. 23 серпня президентом Лівану був вибраний Жмайло, проте ситуація знову дестабілізувалася після його вбивства 14 вересня. 16 вересня ізраїльська армія вторгається в Західний Бейрут. При потуранні ізраїльтян фалангісти в палестинських таборах Шатіла і Сабра влаштовують криваву бійню. Було вбито понад 1000 палестинців.
Ізраїль зумів домогтися відходу ОВП з Лівану. Однак Ізраїльсько-ліванський Угода про виведення військ, яке було укладена 17 травня 1983 і було еквівалентом мирної угоди, зазнало невдачі, оскільки Сирія і значна частина ліванців виступали проти нього. Підвищилась обурення і проти американської присутності в Лівані, що призвело до спалахів тероризму. США були змушені покинути Ліван (до лютого 1984). До червня 1985 більшу частину Лівану залишили і ізраїльські війська. Вони закріпилися тільки на півдні Лівану.