Відповідальність посадових осіб підприємств за порушення законодавства України про працю
Відповідальність за діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, визначається виключно законами України (п. 22 частини першої ст. 92 Конституції України). Згідно зі статтею 265 КЗпП України особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Вони залучаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Визначення терміна «посадова особа» наводяться в різних нормативно-правових актах в залежності від галузей права.
Так, згідно з приміткою до статті 364 Кримінального кодексу України посадовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях (далі - підприємство) незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Посадовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують ці обов'язки.
На підставі статті 2 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами України покладено виконання організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Статтею 407 Митного кодексу України (далі - ТК) встановлено, що посадовими особами митної служби є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, на яких ТК та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєні спеціальні звання. Пунктом 30 статті 1 ТК визначено, що посадовими особами підприємств є керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених ТК, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.
Таким чином, посадові особи - категорії працівників, які займають певні посади і правомочні здійснювати юридично значимі дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення певних правовідносин. Зміст і обсяг таких дій визначаються займаною посадою відповідно до повноважень, що надаються окремими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 65 Господарського кодексу України встановлено статус керівника підприємства: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства або іншими установчими документами. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. При наймі керівника з ним укладається трудовий договір (контракт), в якому, зокрема, визначаються його права, обов'язки і відповідальність.
Визначення терміна «роботодавець» наводиться у статті 1 Закону України «Про організації роботодавців» від 24 травня 2001 року № 2436-III. Роботодавець - власник підприємства незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства України використовує найману працю.
Таким чином, посадові особи, керівники підприємств, роботодавці несуть відповідальність за порушення законодавства про працю відповідно до чинного законодавства України. >>>
Дисциплінарна відповідальність
До дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства України про працю залучаються всі працівники, у т. ч. керівники (директор, генеральний директор, ректор, керуючий, голова правління, начальник), їх заступники та посадові особи підприємств.
Дисциплінарна відповідальність передбачає накладення дисциплінарних стягнень (догана, звільнення), порядок і умови застосування яких регулюються статтями 147, 147 1, 148, 149 глави X «Трудова дисципліна» КЗпП України. Чинним законодавством України, статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть передбачатися й інші дисциплінарні стягнення (частина друга ст. 147 КЗпП).
- Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом з працівником, у т. ч. з керівником і посадовою особою:
- За систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст. 40 КЗпП);
- За прогул (у т. ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП);
- За появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП);
- За вчинення за місцем роботи розкрадання (в т. ч. дрібного) майна власника, встановленого набрав законної сили вироком суду або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП) .
- Відповідно до статті 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками , а також посадовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
- Відповідно до статті 45 КЗпП на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності »від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV.
- У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені у статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити такому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП). Це дає підставу власнику або уповноваженому ним органу залучити винна посадова особа до матеріальної або дисциплінарної відповідальності (ст. 130, 147 КЗпП).
Матеріальна відповідальність
Матеріальна відповідальність посадових осіб за порушення законодавства України про працю складається у відшкодуванні ними матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини, підприємству. Порядок і умови притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності регулюються статтями глави ІХ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» КЗпП України.
Якщо внаслідок порушення законодавства України про працю, зокрема правил з охорони праці, підприємство повинно нести витрати (виплачувати працівникові середній заробіток за час простою, якщо працівник, наприклад, відмовився від роботи на підставі частини другої ст. 6 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII; далі - Закон № 2694), винні працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність на підставі статей 132, 133 КЗпП.
Законодавством в певних випадках встановлюється повна матеріальна відповідальність посадових осіб за заподіяну шкоду (ст. 134 КЗпП).
- Керівники підприємств усіх форм власності, винні у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що спричинило виплату компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цими підприємствами , несуть повну матеріальну відповідальність (п. 9 ст. 134 КЗпП).
- За незаконне звільнення або переведення працівників на іншу роботу посадова особа несе повну матеріальну відповідальність у розмірі збитків, заподіяної ним підприємству, включаючи оплату за вимушений прогул, виконання нижчеоплачуваної роботи, а також заподіяну працівникові моральну шкоду (п. 8 ст. 134, ст. 237, ст. 237 1 КЗпП).
Адміністративна відповідальність
За порушення законодавства України про працю та охорону праці винні особи можуть притягуватися до адміністративної відповідальності. Правові норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, містяться у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУАП), а також в інших законах.
Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність (ст. 9 КУАП).
Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків (таблиця 1 ).
Кримінальна відповідальність
Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (далі - КК).
Злочин - передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ст. 11 КК).
Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18 КК).
Вина - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченому КК, і його наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК).
До кримінальної відповідальності за порушення законодавства України про працю та охорону праці можуть залучатися посадові особи, які вчинили передбачені КК кримінальні злочини (таблиця 2).
Крім того, посадові особи можуть залучатися до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовими повноваженнями, перевищення влади або службових повноважень, службова фальсифікація, службову недбалість, отримання хабара, давання хабара, провокацію хабара, невиконання судового рішення та інші злочини, пов'язані з порушенням чинного законодавства Україна про працю.
Фінансова відповідальність підприємства
Одним із видів юридичної відповідальності є фінансова відповідальність підприємства за порушення законодавства України про працю, охорону праці, санітарного законодавства, пожежної, ядерної та радіаційної безпеки. Така відповідальність встановлюється після проведення перевірок державними службами контролю і складання відповідних протоколів.
Фінансова відповідальність передбачена законами України.
- Для всіх підприємств встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб, молодших вісімнадцяти років (частина перша ст. 196 КЗпП).
Відмова у прийнятті на роботу і професійному навчанні на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена в суді (частина третя ст. 196 КЗпП, п. 6 частини другої ст. 232 КЗпП).
У разі відмови в прийомі на роботу:
- Молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце;
- Дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків;
- Осіб, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, що заміняє їх, можуть, як виняток, прийматися на роботу, -
в межах встановленої броні з підприємств державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі 4 мінімальних заробітних плат (п. 3 ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII; далі - Закон № 803 ).
- У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян (частина третя ст. 8 Закону № 803 ).
- У разі ненадання державній службі зайнятості даних про наступне вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва або порушення термінів їх надання на підприємство накладається штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільнився працівника (п. 5 ст. 20 Закону № 803).
- Відповідно до статті 43 Закону № 2694 за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які використовують відповідно до законодавства використовує найману працю, притягуються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5% місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка використовує відповідно до законодавства використовує найману працю.
Несплата юридичними чи фізичними особами, які використовують відповідно до законодавства використовує найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі 2% за кожен день прострочення.
Застосування штрафних санкцій до посадових осіб за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється відповідно до КУАП.
Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.
- Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі на загальних підставах, передбачених законом.
Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з порятунку постраждалих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження на наявність професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством (ст. 26 Закону № 2694).
- За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і організацій державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до статті 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004 - XII (далі - Закон № 4004) на посадових осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф від 1 до 25 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
До підприємств, підприємців, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:
- За передачу замовникові або у виробництво і використання конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25% вартості розробки;
- За реалізацію продукції, забороненої до виготовлення і реалізації посадовими особами органів, установ і організацій державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємство, підприємець сплачує штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції;
- За випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець сплачує штраф у розмірі 100% вартості випущеної або реалізованої продукції;
- За реалізацію на території України імпортної продукції, що не відповідає вимогам стандартів стосовно безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець сплачує штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції;
- За ухилення від пред'явлення посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, що підлягає контролю, підприємство, підприємець сплачує штраф у розмірі 25% вартості продукції, випущеної з моменту ухилення;
- За порушення вимог щодо тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, встановлених частинами другою, третьою і четвертою статті 24 Закону № 4004, підприємство, громадянин - суб'єкт господарської діяльності сплачує штраф у розмірі від 50 до 450 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. У разі, коли підприємство або громадянин - суб'єкт господарської діяльності не припинили порушення після застосування фінансової санкції, вони виплачують штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
- За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства відповідно до статті 35 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року № 3745-XII можуть залучатися до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу у таких випадках не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства.
- На підприємства, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, в разі порушення норм, правил і стандартів з безпеки або умов дозволів на ведення робіт, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки відповідно до статей 81, 82 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР може бути накладено штраф. Розмір штрафів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Література:
http://mediapro.com.ua/kadrovik/magazine/daily.php
Кодекс законів про працю України (КЗпП)
Кримінальний кодекс України
Кодекс України про адміністративні правопорушення
Закон України «Про державну службу»