Відповідальність наймача за порушення законодавства про працю
Порушення законодавства про працю тягне за собою застосування до винних осіб заходів відповідальності. Згідно зі ст. 465 Трудового кодексу Республіки Білорусь (далі - ТК) юридичні та фізичні особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до законодавства.
Хто відповість?
Як видно з наведеної норми ТК, законодавство виділяє два види суб'єктів, що несуть відповідальність за порушення трудового законодавства: юридичні та фізичні особи.
Поняття юридичної особи визначено в ст. 44 Цивільного кодексу Республіки Білорусь - це організація, яка має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Юридична особа повинна мати самостійний баланс. Видами юридичних осіб є підприємства, установи, організації, товариства, товариства, кооперативи, фонди та ін
Фізичні особи - це наймачі, яким надано право укладення та припинення трудового договору з працівником, а також уповноважені посадові особи наймача: керівник (його заступники) організації (відокремленого підрозділу), керівник структурного підрозділу (його заступники), майстер, фахівець або інший працівник, якому законодавством або наймачем надано право приймати всі або окремі рішення, що випливають з трудових і пов'язаних з ними відносин.
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Найбільш поширеним видом відповідальності наймача за порушення трудового законодавства є адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність виявляється в застосуванні адміністративного стягнення до фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також до юридичної особи, визнаному винним і підлягає адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення Республіки Білорусь (далі - КпАП).
Адміністративна відповідальність застосовується органами або посадовими особами, з якими порушник не пов'язаний відносинами підпорядкованості по роботі або службі (наприклад, суддями, державними інспекторами з охорони праці, інспекторами державної протипожежної служби, головними санітарними лікарями та ін)
Адміністративну відповідальність слід відрізняти від дисциплінарної відповідальності, застосовуваної до працівника за невиконання або неналежне виконання з його вини покладених на нього трудових обов'язків органом або посадовою особою, якій винна особа підпорядковане по службі.
В окремих випадках правопорушення може містити одночасно ознаки як дисциплінарного, так і адміністративного проступку і тягне відповідно два види відповідальності. Наприклад, порушення посадовою особою правил з охорони праці і законодавства про працю може викликати застосування до нього заходів з боку адміністрації підприємства (дисциплінарна відповідальність) і накладення грошового штрафу державним інспектором з охорони праці (адміністративна відповідальність).
ПРАВОВА БАЗА
Основним нормативним правовим актом, що регулює питання адміністративної відповідальності, є КУпАП. У ньому викладені загальні положення та основи законодавства про адміністративні правопорушення, сформульовані склади конкретних адміністративних правопорушень, за які встановлена адміністративна відповідальність, санкції за вчинене адміністративне правопорушення.
У той же час адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю встановлюється і іншими нормативними правовими актами. Указом Президента Республіки Білорусь від 06.07.2005 № 314 «Про деякі заходи щодо захисту прав громадян, які виконують роботу за цивільно-правовим і трудовим договорами» (із змінами і доповненнями станом на 01.03.2007) встановлено відповідальність за порушення законодавства при укладанні цивільно- правових договорів. Указом Президента Республіки Білорусь від 25.08.2006 № 530 «Про страхову діяльність» (зі змінами та доповненнями станом на 26.08.2008) (далі - Указ № 530) передбачена відповідальність за порушення вимог Указу № 530 (п. 5).
Діяли до 1 березня 2007 КпАП адміністративна відповідальність посадових осіб наймача була передбачена ст. 9.19 «Порушення законодавства про працю». Дане правопорушення спричиняло накладення штрафу на посадових осіб до 20 базових величин. Це загальна норма, яка могла бути застосована при будь-якому порушенні законодавства про працю.
У Республіці Білорусь 21.04.2003 прийнятий новий Кодекс про адміністративні правопорушення (із змінами і доповненнями станом на 10.11.2008). Згідно з прикінцевими положеннями цього Кодексу він вводиться в дію спеціальним законом. Це було пов'язано з тим, що в КпАП 2003 року, на відміну від КпАП 1984 не регулюється порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Отже, необхідно було прийняття Процесуально-виконавчого кодексу про адміністративні правопорушення (ПІКоАП). Цей Кодекс був прийнятий 20.12.2006. Законом Республіки Білорусь від 31.12.2006 № 208-З «Про введення в дію Кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення та Процесуально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення» (далі - Закон № 208-З) було наказано ввести в дію КпАП та ПІКоАП з 1 березня 2007
Законом № 208-З було передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність з КпАП та ПІКоАП акти законодавства Республіки Білорусь застосовуються в тій частині, в якій вони їм не суперечать.
З 1 березня 2007 р. не підлягали застосуванню норми про адміністративні і економічних правопорушеннях, що містяться в законах Республіки Білорусь, укази Президії Верховної Ради Республіки Білорусь, постановах Ради Міністрів Республіки Білорусь, рішеннях органів місцевого управління та самоврядування, якщо інше не визначено ст. 1.5 КпАП. Таким чином, з 1 березня 2007 особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише на підставі КпАП, Декретів та Указів Президента Республіки Білорусь.
КпАП 2003 р. в відміну від раніше діючого конкретизує адміністративні правопорушення у сфері праці. У ньому передбачено кілька складів правопорушень у сфері праці, за які встановлена відповідна адміністративна відповідальність.
ПРАВОПОРУШЕННЯ, що тягнуть ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Так, новим КпАП передбачена відповідальність за такі правопорушення у сфері праці:
1) статтею 9.15 «Порушення законодавства про зайнятість населення»:
невиконання наймачем обов'язки щодо створення робочих місць (у тому числі спеціалізованих робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю) для працевлаштування громадян, особливо потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також батьків, які зобов'язані відшкодовувати витрати, витрачені державою на утримання дітей, які перебувають на державному забезпеченні, у випадках, коли обов'язковість створення таких місць передбачена законодавством;
невиконання наймачем обов'язки щодо створення робочих місць для працевлаштування працівників, які отримали інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків у даного роботодавця;
неповідомлення органів державної служби зайнятості населення, несвоєчасне або не в повному обсязі повідомлення цієї служби наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача про наступне вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, припиненням діяльності індивідуального підприємця або скороченням чисельності (штату) працівників або про наявність вільних робочих місць (вакансій);
2) статтею 9.16 «Відмова в прийомі на роботу»:
· Необгрунтована відмова посадової особи наймача в прийомі на роботу громадянина, спрямованого органами державної служби зайнятості населення в рахунок броні;
· Відмова посадової особи наймача в прийомі на роботу випускника державної установи, що забезпечує здобуття професійно-технічної, середньої спеціальної або вищої освіти, відповідно з договором (заявкою) на навчання, укладеним між зазначеними установою освіти і наймачем, а так само іншого особи, укладення трудового договору з яким є обов'язковим.
3) статтею 9.17 «Порушення правил з охорони праці»:
порушення правил техніки безпеки, промислової санітарії або інших правил з охорони праці наймачем, особою, відповідальною за їх дотримання;
Те саме діяння, вчинене повторно протягом одного року після накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення;
4) статті 9.18 «Порушення законодавства у сфері колективних трудових відносин»:
неподання особою, уповноваженим відповідно до законодавства представляти наймача, інформації, необхідної для ведення колективних переговорів;
невиконання обов'язкового для сторін колективного трудового спору рішення трудового арбітражу, Республіканського трудового арбітражу;
дії, що створюють перешкоди виконанню своїх трудових обов'язків працівником, не бере участі у страйку;
5) статей 9.19 «Порушення законодавства про працю»:
· Порушення наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача порядку та строків виплати заробітної плати;
· Незаконне притягнення уповноваженою посадовою особою наймача працівника до відповідальності;
· Непроведення наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача у встановлених законодавством випадках атестації робочих місць за умовами праці, порушення порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, подання наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача документів з атестації робочих місць за умовами праці, що містять недостовірні відомості;
· Інші порушення законодавства про працю, крім порушень, передбачених ст. 9.16-9.18, які заподіяли шкоду працівникові.
Перелік порушень законодавства про працю не закритий. Частина 4 ст. 9.19 КпАП передбачає можливість адміністративної відповідальності за інші порушення законодавства про працю, не перераховані вище, заподіяли шкоду працівникові;
6) статтею 9.20 «Приховування страхового випадку»:
приховування страхувальником настання страхового випадку при обов'язковому соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
7) статті 9.25 "Порушення вимог укладання цивільно-правових договорів»:
недотримання письмової форми цивільно-правових договорів на виконання робіт, надання послуг або створення об'єктів інтелектуальної власності, укладаються юридичною особою або індивідуальним підприємцем з громадянами, а також відсутність у цих договорах умов, встановлених законодавством.
Новим КпАП значно збільшені розміри штрафу за порушення законодавства про працю. Так, якщо КпАП 1984 передбачав максимальний розмір штрафу, який міг бути призначений посадовій особі наймача - 10 базових величин, то новий КпАП у більшості випадків в якості мінімального розміру передбачає штраф посадовій особі від 20 базових величин. Причому, якщо по КпАП 1984 до адміністративної відповідальності можна було залучити тільки фізична особа - посадова особа наймача, то новий КпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності як посадова особа наймача, так і сама юридична особа, щодо якої встановлено більш високі санкції. Наприклад, порушення правил техніки безпеки, промислової санітарії або інших правил з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на особу, відповідальну за їх дотримання, від 20 до 50 базових величин, а на юридичну особу - до 300 базових величин.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВИЛА
Процесуальні правила розгляду справ про адміністративні правопорушення, порядок адміністративного процесу, органи та посадові особи, повноважні розглядати справи про адміністративні правопорушення, права та обов'язки його учасників, порядок виконання адміністративного стягнення встановлені Процесуально-виконавчим кодексом про адміністративні правопорушення (ПІКоАП). При цьому порядок адміністративного процесу, встановлений ПІКоАП, є єдиним і обов'язковим для всіх державних органів, інших організацій і посадових осіб, які ведуть адміністративний процес, а також для інших його учасників. Слід зазначити, що ПІКоАП встановлює чітку регламентацію цих питань, процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення спрямована на вирішення завдань як забезпечення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, яким адміністративним правопорушенням заподіяно фізичний, майновий чи моральна шкода, так і захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, підданих адміністративному стягненню.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантується особиста участь при розгляді справи про адміністративну відповідальність представляти докази, мати захисника з початку адміністративного процесу, подавати скарги на дії судді, посадової особи, ведучого адміністративний процес, оскаржити постанову по справі та ін (ст. 4.1 ПІКоАП).
РОЗГЛЯД СПРАВ
Справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про працю, розглядаються не тільки Департаментом державної інспекції праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь, а й іншими органами, в тому числі і судом.
Суддя районного (міського) суду розглядає всі справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про працю, передбачених ст. 9.15-9.20 КпАП (ст. 3.2 ПІКоАП). При цьому справи про адміністративні правопорушення розглядаються суддею одноосібно.
Органи Департаменту державної інспекції праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері праці, передбачених статтями 9.16-9.18, ч. 1 і 4 ст. 9.19, ст. 9.20 і 9.25, протоколи про скоєння яких складені посадовими особами органів зазначеного Департаменту (ст. 3.23 ПІКоАП). Від імені органів Департаменту державної інспекції праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати директор цього Департаменту та його заступники, начальники управлінь та їх заступники, начальники міжрайонних інспекцій праці та їх заступники, начальники відділів та державні інспектори праці.
Органи Комітету державного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері праці, передбачені ч. 1 ст. 9.19, 9.20, 9.25 КоАП, протоколи про скоєння яких складені посадовими особами органів цього Комітету. Від імені органів КГК справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати Голова КГК і його заступники, начальники головних управлінь (управлінь) та їх заступники, голови комітетів державного контролю областей та їх заступники, голови міжрайонних комітетів державного контролю та особи, що їх заміняють, начальники органів фінансових розслідувань та їх заступники (ст. 3.7 ПІКоАП).
Органи державного санітарного нагляду розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 9.17 КоАП, протоколи про скоєння яких складені посадовими особами цих органів. Від імені органів державного санітарного нагляду справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати Головний державний санітарний лікар Республіки Білорусь, головні державні санітарні лікарі Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки, Державного комітету прикордонних військ, Управління справами Президента Республіки Білорусь, головні державні санітарні лікарі областей , міст, районів, районів у містах та їх заступники (ст. 3.10 ПІКоАП).
Відповідно до ст. 3.30 ПІКоАП протоколи про адміністративні порушення законодавства про працю мають право складати:
· Органи Комітету державного контролю Республіки Білорусь - за ч. 1 ст. 9.19, 9.20, 9.25 КоАП;
· органы, осуществляющие государственный надзор и контроль за соблюдением законодательства Республики Беларусь о труде, - по ст. 9.16–9.20, 9.25 КоАП;
· органы государственного технического надзора - по ст. 9.17 КоАП;
· органы государственной службы занятости - по ст. 9.15, 9.16 КоАП;
· органы государственной экспертизы условий труда - по ч. 3 ст. 9.19 КоАП.
Протоколы об административных правонарушениях по ст. 9.16, 9.19 КоАП вправе также составлять прокурор.
ОБЩИЕ ПОНЯТИЯ
Остановимся на общих понятиях административной ответственности. Как уже было указано, административная ответственность наступает за административное правонарушение, которое ст. 2.1 КоАП определяется как противоправное виновное, а также характеризующееся иными признаками, предусмотренными названным Кодексом, деяние (действие или бездействие), за которое установлена административная ответственность.
Данное определение административного правонарушения отражает лишь общие признаки всех административных проступков. КоАП и другие законодательные акты, предусматривающие административную ответственность, дают каждому из административных правонарушений свои специфические признаки.
О совершении административного правонарушения соответствующим должностным лицом органа, ведущего административный процесс, составляется протокол об административном правонарушении.
Протокол об административном правонарушении должен содержать:
· дату и место его составления;
· должность, фамилию, имя и отчество лица, составившего протокол;
· сведения о лице, в отношении которого ведется административный процесс;
· время, место и обстоятельства совершения административного правонарушения с указанием на статью КоАП, предусматривающую ответственность за данное правонарушение;
· сведения о свидетелях, если они имеются;
· объяснения физического лица, в отношении которого ведется административный процесс;
· иные сведения, необходимые для разрешения дела.
Протокол подписывается лицом, его составившим, физическим лицом, в отношении которого ведется административный процесс, представителем юридического лица, в отношении которого ведется административный процесс. В случае отказа указанных лиц от подписания протокола, в нем делается соответствующая запись. Физическому лицу и представителю юридического лица, в отношении которых ведется административный процесс, копия протокола вручается под расписку.
ПОСТАНОВЛЕНИЕ ПО ДЕЛУ
Дела об административном правонарушении рассматриваются в 15-дневный срок со дня получения судьей, должностным лицом органа, ведущего административный процесс, уполномоченными рассматривать дела об административных правонарушениях, протокола об административном правонарушении и других материалов дела (ст. 11.2 ПИКоАП)
Рассмотрев дело об административном правонарушении, суд, орган, ведущий административный процесс, уполномоченные рассматривать дела об административных правонарушениях, выносят одно из следующих постановлений:
1) о наложении административного взыскания;
2) о прекращении дела об административном правонарушении;
3) о передаче материалов дела об административном правонарушении по месту работы (службы) физического лица для привлечения его к дисциплинарной ответственности.
Постановление по делу об административном правонарушении объявляется немедленно по окончании рассмотрения дела. По ходатайству лица, в отношении которого оно вынесено, ему вручается копия постановления под расписку. Если лицо, в отношении которого было вынесено постановление, отсутствовало при рассмотрении дела об административном правонарушении, ему вручается или высылается копия постановления в течение 3 дней.
ОБЖАЛОВАНИЕ ПОСТАНОВЛЕНИЯ
Постановление по делу об административном правонарушении может быть обжаловано лицом, в отношении которого оно вынесено, потерпевшим, их представителями, защитником, а также опротестовано прокурором.
Постановления по делам об административных правонарушениях в сфере труда обжалуются в вышестоящий орган (вышестоящему должностному лицу) или в суд, постановления суда - в вышестоящий суд. Жалоба на постановление по делу об административном правонарушении может быть подана в течение 10 суток со дня объявления лицу, привлекаемому к административной ответственности, постановления о наложении административного взыскания или со дня вручения либо получения копии постановления.
Жалоба или протест на постановление по делу об административном правонарушении рассматривается судьей, должностным лицом, уполномоченным рассматривать жалобу (протест), в месячный срок со дня ее поступления. При этом суд, должностное лицо, уполномоченные рассматривать жалобу (протест), принимают одно из следующих решений:
1) оставляют постановление без изменения, а жалобу или протест - без удовлетворения;
2) отменяют постановление и прекращают дело;
3) отменяют постановление и направляют дело на новое рассмотрение;
4) отменяют постановление полностью или его часть и разрешают вопрос по существу;
5) изменяет меру и вид взыскания в пределах, предусмотренных Особенной частью КоАП, таким образом, чтобы взыскание не было усилено;
6) отменяют постановление и направляют дело на рассмотрение компетентного органа, если постановление по делу об административном правонарушении вынесено лицом, не правомочным решать данное дело;
7) прекращают административный процесс по делу, если истек срок для привлечения к административной ответственности.
Копия решения по жалобе (протесту) на постановление по делу об административном правонарушении в течение 3 суток высылается лицу, в отношении которого оно вынесено, а потерпевшему - по его просьбе. О результатах рассмотрения протеста в тот же срок сообщается прокурору.
МЕРЫ АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
Мерами административной ответственности являются административные взыскания, установленные Кодексом об административных правонарушениях. Статья 6.2 КоАП устанавливает следующие виды административных взысканий:
· предупреждение;
· штраф;
· исправительные работы;
· административный арест;
· лишение специального права;
· лишение права заниматься определенной деятельностью;
· конфискация;
· депортация;
· взыскание стоимости предмета административного правонарушения.
В отношении юридических лиц применяются административные взыскания в виде штрафа, лишения права заниматься определенной деятельностью; конфискации; взыскания стоимости предмета административного правонарушения.
ШТРАФЫ
За нарушение законодательства о труде в большинстве случаев нормы КоАП и других актов предусматривают применение штрафа.
Штраф является денежным взысканием, размер которого определяется исходя из базовой величины, установленной законодательством Республики Беларусь на день вынесения постановления о наложении административного взыскания, а в некоторых случаях - в процентном либо кратном отношении к стоимости предмета совершенного административного правонарушения, сумме ущерба, сделки либо к доходу, полученному в результате сделки, либо в эквиваленте к иностранной валюте.
Минимальный размер штрафа, налагаемого на физическое лицо, не может быть менее 0,1 базовой величины. Минимальный размер штрафа, налагаемого на индивидуального предпринимателя, не может быть менее 2 базовых величин, а на юридическое лицо - менее 10 базовых величин.
Максимальный размер штрафа, налагаемого на физическое лицо, не может превышать 50 базовых величин. Максимальный размер штрафа, налагаемого на индивидуального предпринимателя, не может превышать 200 базовых величин, а на юридическое лицо - 1 000 базовых величин при исчислении штрафа в базовых величинах.
Штраф за нарушение законодательства о труде в области финансов, рынка ценных бумаг, банковской деятельности и предпринимательской деятельности, порядка налогообложения и управления, налагаемый на физическое лицо, может быть установлен с превышением указанного размера, но не может превышать 500 базовых величин (ст. 6.5 КоАП).
При наложении административного взыскания на физическое лицо учитываются: характер совершенного административного правонарушения, обстоятельства его совершения и личность физического лица, совершившего административное правонарушение, степень его вины, характер и размер причиненного им вреда, имущественное положение, а также обстоятельства, смягчающие или отягчающие административную ответственность.
При наложении административного взыскания на юридическое лицо учитываются: характер административного правонарушения, характер и размер причиненного вреда, обстоятельства, смягчающие или отягчающие административную ответственность, а также финансово-экономическое положение юридического лица.
Наложение административного взыскания не освобождает физическое или юридическое лицо от исполнения обязанности, за неисполнение которой было наложено указанное взыскание.
Привлечение к административной ответственности не влечет судимости и увольнения с работы.
ИСПОЛНЕНИЕ ПОСТАНОВЛЕНИЯ
Постановления о наложении административных взысканий приводятся в исполнение уполномоченным на то органом в порядке, установленном ПИКоАП и иными актами законодательства Республики Беларусь. Постановление о наложении административного взыскания, вступившее в законную силу, обязательно для исполнения государственными органами, иными организациями и физическими лицами.
Постановление о наложении административного взыскания в виде штрафа исполняется должностным лицом органа, ведущего административный процесс, вынесшего постановление, а в случае вынесения постановления судом - судебным исполнителем.
Штраф должен быть уплачен физическим лицом или индивидуальным предпринимателем, подвергнутыми административному взысканию, не позднее одного месяца со дня вступления в законную силу постановления о наложении штрафа, а в случае обжалования (опротестования) такого постановления - не позднее одного месяца со дня уведомления об оставлении жалобы (протеста) без удовлетворения.
При неуплате штрафа индивидуальным предпринимателем, юридическим лицом в месячный срок, копия постановления о наложении административного взыскания направляется в банк и (или) небанковскую кредитно-финансовую организацию для взыскания суммы штрафа из денежных средств или доходов индивидуального предпринимателя, юридического лица.
Как уже указывалось, по большинству правонарушений в сфере труда право составлять протоколы об административном правонарушении и рассматривать дела об этих правонарушениях предоставлено Департаменту государственной инспекции труда Министерства труда и социальной защиты Республики Беларусь. Это право предусмотрено ПИКоАП, а также Положением о Департаменте государственной инспекции труда Министерства труда и социальной защиты Республики Беларусь, утвержденным постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 29.07.2006 № 959 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 04.11.2008). Этим Положением конкретизированы полномочия данного органа в части привлечения нанимателей и должностных лиц к административной ответственности за нарушение законодательства о труде.
Таким образом, новое административное законодательство, усиливая меры административных взысканий, в то же время обеспечивает соблюдение законных прав и интересов лица, привлекаемого к административной ответственности.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫЫХ ИСТОЧНИКОВ
1. Конституція Республіки Білорусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Мінськ «Білорусь» 1997.
2. Цивільний процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 11 січня 1999р. Минск Амалфея, 2000.
3. Житловий Кодекс Республіки Білорусь від 22 березня 1999р. № 248-З. Прийнятий Палатою представників 18 грудня 1998 року. Схвалений Радою Республіка 8 лютого 1999 року. Юридична база «ЮСІАС».
4. Трудовий кодекс Республіки Білорусь, прийнятий Палатою представників 8 червня 1999 року. Одобрен Советом республики 30 июня 1999 года – Мн.: Амалфея 1999. - 240с.
5. В.Ф. Гапоненко, Ф.Н. Михайлов. Трудове право, - М.: ЮНИТИ, 2002. - 463с.
6. Цивільний процес. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. Т. А. Беловой, И.Н. Колядко, Н.Г. Юркевича - Мн.: Амалфея, 2000. - 592с.
7. Седугин П. И. Жилищное право. Підручник для вузів. - М.: Видавнича група ИНФРА М - НОРМА, 1999 р.
8. Трудовое право / Под ред. О.В. Смирнова, підручник, вид. 3-є, перероб. і доповнене - М.: Видавнича група «Проспект», 2000. - 447с.
Порушення законодавства про працю тягне за собою застосування до винних осіб заходів відповідальності. Згідно зі ст. 465 Трудового кодексу Республіки Білорусь (далі - ТК) юридичні та фізичні особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до законодавства.
Хто відповість?
Як видно з наведеної норми ТК, законодавство виділяє два види суб'єктів, що несуть відповідальність за порушення трудового законодавства: юридичні та фізичні особи.
Поняття юридичної особи визначено в ст. 44 Цивільного кодексу Республіки Білорусь - це організація, яка має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Юридична особа повинна мати самостійний баланс. Видами юридичних осіб є підприємства, установи, організації, товариства, товариства, кооперативи, фонди та ін
Фізичні особи - це наймачі, яким надано право укладення та припинення трудового договору з працівником, а також уповноважені посадові особи наймача: керівник (його заступники) організації (відокремленого підрозділу), керівник структурного підрозділу (його заступники), майстер, фахівець або інший працівник, якому законодавством або наймачем надано право приймати всі або окремі рішення, що випливають з трудових і пов'язаних з ними відносин.
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Найбільш поширеним видом відповідальності наймача за порушення трудового законодавства є адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність виявляється в застосуванні адміністративного стягнення до фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також до юридичної особи, визнаному винним і підлягає адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення Республіки Білорусь (далі - КпАП).
Адміністративна відповідальність застосовується органами або посадовими особами, з якими порушник не пов'язаний відносинами підпорядкованості по роботі або службі (наприклад, суддями, державними інспекторами з охорони праці, інспекторами державної протипожежної служби, головними санітарними лікарями та ін)
Адміністративну відповідальність слід відрізняти від дисциплінарної відповідальності, застосовуваної до працівника за невиконання або неналежне виконання з його вини покладених на нього трудових обов'язків органом або посадовою особою, якій винна особа підпорядковане по службі.
В окремих випадках правопорушення може містити одночасно ознаки як дисциплінарного, так і адміністративного проступку і тягне відповідно два види відповідальності. Наприклад, порушення посадовою особою правил з охорони праці і законодавства про працю може викликати застосування до нього заходів з боку адміністрації підприємства (дисциплінарна відповідальність) і накладення грошового штрафу державним інспектором з охорони праці (адміністративна відповідальність).
ПРАВОВА БАЗА
Основним нормативним правовим актом, що регулює питання адміністративної відповідальності, є КУпАП. У ньому викладені загальні положення та основи законодавства про адміністративні правопорушення, сформульовані склади конкретних адміністративних правопорушень, за які встановлена адміністративна відповідальність, санкції за вчинене адміністративне правопорушення.
У той же час адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю встановлюється і іншими нормативними правовими актами. Указом Президента Республіки Білорусь від 06.07.2005 № 314 «Про деякі заходи щодо захисту прав громадян, які виконують роботу за цивільно-правовим і трудовим договорами» (із змінами і доповненнями станом на 01.03.2007) встановлено відповідальність за порушення законодавства при укладанні цивільно- правових договорів. Указом Президента Республіки Білорусь від 25.08.2006 № 530 «Про страхову діяльність» (зі змінами та доповненнями станом на 26.08.2008) (далі - Указ № 530) передбачена відповідальність за порушення вимог Указу № 530 (п. 5).
Діяли до 1 березня 2007 КпАП адміністративна відповідальність посадових осіб наймача була передбачена ст. 9.19 «Порушення законодавства про працю». Дане правопорушення спричиняло накладення штрафу на посадових осіб до 20 базових величин. Це загальна норма, яка могла бути застосована при будь-якому порушенні законодавства про працю.
У Республіці Білорусь 21.04.2003 прийнятий новий Кодекс про адміністративні правопорушення (із змінами і доповненнями станом на 10.11.2008). Згідно з прикінцевими положеннями цього Кодексу він вводиться в дію спеціальним законом. Це було пов'язано з тим, що в КпАП 2003 року, на відміну від КпАП 1984 не регулюється порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Отже, необхідно було прийняття Процесуально-виконавчого кодексу про адміністративні правопорушення (ПІКоАП). Цей Кодекс був прийнятий 20.12.2006. Законом Республіки Білорусь від 31.12.2006 № 208-З «Про введення в дію Кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення та Процесуально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення» (далі - Закон № 208-З) було наказано ввести в дію КпАП та ПІКоАП з 1 березня 2007
Законом № 208-З було передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність з КпАП та ПІКоАП акти законодавства Республіки Білорусь застосовуються в тій частині, в якій вони їм не суперечать.
З 1 березня 2007 р. не підлягали застосуванню норми про адміністративні і економічних правопорушеннях, що містяться в законах Республіки Білорусь, укази Президії Верховної Ради Республіки Білорусь, постановах Ради Міністрів Республіки Білорусь, рішеннях органів місцевого управління та самоврядування, якщо інше не визначено ст. 1.5 КпАП. Таким чином, з 1 березня 2007 особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише на підставі КпАП, Декретів та Указів Президента Республіки Білорусь.
КпАП 2003 р. в відміну від раніше діючого конкретизує адміністративні правопорушення у сфері праці. У ньому передбачено кілька складів правопорушень у сфері праці, за які встановлена відповідна адміністративна відповідальність.
ПРАВОПОРУШЕННЯ, що тягнуть ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Так, новим КпАП передбачена відповідальність за такі правопорушення у сфері праці:
1) статтею 9.15 «Порушення законодавства про зайнятість населення»:
невиконання наймачем обов'язки щодо створення робочих місць (у тому числі спеціалізованих робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю) для працевлаштування громадян, особливо потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також батьків, які зобов'язані відшкодовувати витрати, витрачені державою на утримання дітей, які перебувають на державному забезпеченні, у випадках, коли обов'язковість створення таких місць передбачена законодавством;
невиконання наймачем обов'язки щодо створення робочих місць для працевлаштування працівників, які отримали інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків у даного роботодавця;
неповідомлення органів державної служби зайнятості населення, несвоєчасне або не в повному обсязі повідомлення цієї служби наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача про наступне вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, припиненням діяльності індивідуального підприємця або скороченням чисельності (штату) працівників або про наявність вільних робочих місць (вакансій);
2) статтею 9.16 «Відмова в прийомі на роботу»:
· Необгрунтована відмова посадової особи наймача в прийомі на роботу громадянина, спрямованого органами державної служби зайнятості населення в рахунок броні;
· Відмова посадової особи наймача в прийомі на роботу випускника державної установи, що забезпечує здобуття професійно-технічної, середньої спеціальної або вищої освіти, відповідно з договором (заявкою) на навчання, укладеним між зазначеними установою освіти і наймачем, а так само іншого особи, укладення трудового договору з яким є обов'язковим.
3) статтею 9.17 «Порушення правил з охорони праці»:
порушення правил техніки безпеки, промислової санітарії або інших правил з охорони праці наймачем, особою, відповідальною за їх дотримання;
Те саме діяння, вчинене повторно протягом одного року після накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення;
4) статті 9.18 «Порушення законодавства у сфері колективних трудових відносин»:
неподання особою, уповноваженим відповідно до законодавства представляти наймача, інформації, необхідної для ведення колективних переговорів;
невиконання обов'язкового для сторін колективного трудового спору рішення трудового арбітражу, Республіканського трудового арбітражу;
дії, що створюють перешкоди виконанню своїх трудових обов'язків працівником, не бере участі у страйку;
5) статей 9.19 «Порушення законодавства про працю»:
· Порушення наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача порядку та строків виплати заробітної плати;
· Незаконне притягнення уповноваженою посадовою особою наймача працівника до відповідальності;
· Непроведення наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача у встановлених законодавством випадках атестації робочих місць за умовами праці, порушення порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, подання наймачем або уповноваженою посадовою особою наймача документів з атестації робочих місць за умовами праці, що містять недостовірні відомості;
· Інші порушення законодавства про працю, крім порушень, передбачених ст. 9.16-9.18, які заподіяли шкоду працівникові.
Перелік порушень законодавства про працю не закритий. Частина 4 ст. 9.19 КпАП передбачає можливість адміністративної відповідальності за інші порушення законодавства про працю, не перераховані вище, заподіяли шкоду працівникові;
6) статтею 9.20 «Приховування страхового випадку»:
приховування страхувальником настання страхового випадку при обов'язковому соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
7) статті 9.25 "Порушення вимог укладання цивільно-правових договорів»:
недотримання письмової форми цивільно-правових договорів на виконання робіт, надання послуг або створення об'єктів інтелектуальної власності, укладаються юридичною особою або індивідуальним підприємцем з громадянами, а також відсутність у цих договорах умов, встановлених законодавством.
Новим КпАП значно збільшені розміри штрафу за порушення законодавства про працю. Так, якщо КпАП 1984 передбачав максимальний розмір штрафу, який міг бути призначений посадовій особі наймача - 10 базових величин, то новий КпАП у більшості випадків в якості мінімального розміру передбачає штраф посадовій особі від 20 базових величин. Причому, якщо по КпАП 1984 до адміністративної відповідальності можна було залучити тільки фізична особа - посадова особа наймача, то новий КпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності як посадова особа наймача, так і сама юридична особа, щодо якої встановлено більш високі санкції. Наприклад, порушення правил техніки безпеки, промислової санітарії або інших правил з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на особу, відповідальну за їх дотримання, від 20 до 50 базових величин, а на юридичну особу - до 300 базових величин.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВИЛА
Процесуальні правила розгляду справ про адміністративні правопорушення, порядок адміністративного процесу, органи та посадові особи, повноважні розглядати справи про адміністративні правопорушення, права та обов'язки його учасників, порядок виконання адміністративного стягнення встановлені Процесуально-виконавчим кодексом про адміністративні правопорушення (ПІКоАП). При цьому порядок адміністративного процесу, встановлений ПІКоАП, є єдиним і обов'язковим для всіх державних органів, інших організацій і посадових осіб, які ведуть адміністративний процес, а також для інших його учасників. Слід зазначити, що ПІКоАП встановлює чітку регламентацію цих питань, процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення спрямована на вирішення завдань як забезпечення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, яким адміністративним правопорушенням заподіяно фізичний, майновий чи моральна шкода, так і захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, підданих адміністративному стягненню.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантується особиста участь при розгляді справи про адміністративну відповідальність представляти докази, мати захисника з початку адміністративного процесу, подавати скарги на дії судді, посадової особи, ведучого адміністративний процес, оскаржити постанову по справі та ін (ст. 4.1 ПІКоАП).
РОЗГЛЯД СПРАВ
Справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про працю, розглядаються не тільки Департаментом державної інспекції праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь, а й іншими органами, в тому числі і судом.
Суддя районного (міського) суду розглядає всі справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про працю, передбачених ст. 9.15-9.20 КпАП (ст. 3.2 ПІКоАП). При цьому справи про адміністративні правопорушення розглядаються суддею одноосібно.
Органи Департаменту державної інспекції праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері праці, передбачених статтями 9.16-9.18, ч. 1 і 4 ст. 9.19, ст. 9.20 і 9.25, протоколи про скоєння яких складені посадовими особами органів зазначеного Департаменту (ст. 3.23 ПІКоАП). Від імені органів Департаменту державної інспекції праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати директор цього Департаменту та його заступники, начальники управлінь та їх заступники, начальники міжрайонних інспекцій праці та їх заступники, начальники відділів та державні інспектори праці.
Органи Комітету державного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері праці, передбачені ч. 1 ст. 9.19, 9.20, 9.25 КоАП, протоколи про скоєння яких складені посадовими особами органів цього Комітету. Від імені органів КГК справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати Голова КГК і його заступники, начальники головних управлінь (управлінь) та їх заступники, голови комітетів державного контролю областей та їх заступники, голови міжрайонних комітетів державного контролю та особи, що їх заміняють, начальники органів фінансових розслідувань та їх заступники (ст. 3.7 ПІКоАП).
Органи державного санітарного нагляду розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 9.17 КоАП, протоколи про скоєння яких складені посадовими особами цих органів. Від імені органів державного санітарного нагляду справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати Головний державний санітарний лікар Республіки Білорусь, головні державні санітарні лікарі Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки, Державного комітету прикордонних військ, Управління справами Президента Республіки Білорусь, головні державні санітарні лікарі областей , міст, районів, районів у містах та їх заступники (ст. 3.10 ПІКоАП).
Відповідно до ст. 3.30 ПІКоАП протоколи про адміністративні порушення законодавства про працю мають право складати:
· Органи Комітету державного контролю Республіки Білорусь - за ч. 1 ст. 9.19, 9.20, 9.25 КоАП;
· органы, осуществляющие государственный надзор и контроль за соблюдением законодательства Республики Беларусь о труде, - по ст. 9.16–9.20, 9.25 КоАП;
· органы государственного технического надзора - по ст. 9.17 КоАП;
· органы государственной службы занятости - по ст. 9.15, 9.16 КоАП;
· органы государственной экспертизы условий труда - по ч. 3 ст. 9.19 КоАП.
Протоколы об административных правонарушениях по ст. 9.16, 9.19 КоАП вправе также составлять прокурор.
ОБЩИЕ ПОНЯТИЯ
Остановимся на общих понятиях административной ответственности. Как уже было указано, административная ответственность наступает за административное правонарушение, которое ст. 2.1 КоАП определяется как противоправное виновное, а также характеризующееся иными признаками, предусмотренными названным Кодексом, деяние (действие или бездействие), за которое установлена административная ответственность.
Данное определение административного правонарушения отражает лишь общие признаки всех административных проступков. КоАП и другие законодательные акты, предусматривающие административную ответственность, дают каждому из административных правонарушений свои специфические признаки.
О совершении административного правонарушения соответствующим должностным лицом органа, ведущего административный процесс, составляется протокол об административном правонарушении.
Протокол об административном правонарушении должен содержать:
· дату и место его составления;
· должность, фамилию, имя и отчество лица, составившего протокол;
· сведения о лице, в отношении которого ведется административный процесс;
· время, место и обстоятельства совершения административного правонарушения с указанием на статью КоАП, предусматривающую ответственность за данное правонарушение;
· сведения о свидетелях, если они имеются;
· объяснения физического лица, в отношении которого ведется административный процесс;
· иные сведения, необходимые для разрешения дела.
Протокол подписывается лицом, его составившим, физическим лицом, в отношении которого ведется административный процесс, представителем юридического лица, в отношении которого ведется административный процесс. В случае отказа указанных лиц от подписания протокола, в нем делается соответствующая запись. Физическому лицу и представителю юридического лица, в отношении которых ведется административный процесс, копия протокола вручается под расписку.
ПОСТАНОВЛЕНИЕ ПО ДЕЛУ
Дела об административном правонарушении рассматриваются в 15-дневный срок со дня получения судьей, должностным лицом органа, ведущего административный процесс, уполномоченными рассматривать дела об административных правонарушениях, протокола об административном правонарушении и других материалов дела (ст. 11.2 ПИКоАП)
Рассмотрев дело об административном правонарушении, суд, орган, ведущий административный процесс, уполномоченные рассматривать дела об административных правонарушениях, выносят одно из следующих постановлений:
1) о наложении административного взыскания;
2) о прекращении дела об административном правонарушении;
3) о передаче материалов дела об административном правонарушении по месту работы (службы) физического лица для привлечения его к дисциплинарной ответственности.
Постановление по делу об административном правонарушении объявляется немедленно по окончании рассмотрения дела. По ходатайству лица, в отношении которого оно вынесено, ему вручается копия постановления под расписку. Если лицо, в отношении которого было вынесено постановление, отсутствовало при рассмотрении дела об административном правонарушении, ему вручается или высылается копия постановления в течение 3 дней.
ОБЖАЛОВАНИЕ ПОСТАНОВЛЕНИЯ
Постановление по делу об административном правонарушении может быть обжаловано лицом, в отношении которого оно вынесено, потерпевшим, их представителями, защитником, а также опротестовано прокурором.
Постановления по делам об административных правонарушениях в сфере труда обжалуются в вышестоящий орган (вышестоящему должностному лицу) или в суд, постановления суда - в вышестоящий суд. Жалоба на постановление по делу об административном правонарушении может быть подана в течение 10 суток со дня объявления лицу, привлекаемому к административной ответственности, постановления о наложении административного взыскания или со дня вручения либо получения копии постановления.
Жалоба или протест на постановление по делу об административном правонарушении рассматривается судьей, должностным лицом, уполномоченным рассматривать жалобу (протест), в месячный срок со дня ее поступления. При этом суд, должностное лицо, уполномоченные рассматривать жалобу (протест), принимают одно из следующих решений:
1) оставляют постановление без изменения, а жалобу или протест - без удовлетворения;
2) отменяют постановление и прекращают дело;
3) отменяют постановление и направляют дело на новое рассмотрение;
4) отменяют постановление полностью или его часть и разрешают вопрос по существу;
5) изменяет меру и вид взыскания в пределах, предусмотренных Особенной частью КоАП, таким образом, чтобы взыскание не было усилено;
6) отменяют постановление и направляют дело на рассмотрение компетентного органа, если постановление по делу об административном правонарушении вынесено лицом, не правомочным решать данное дело;
7) прекращают административный процесс по делу, если истек срок для привлечения к административной ответственности.
Копия решения по жалобе (протесту) на постановление по делу об административном правонарушении в течение 3 суток высылается лицу, в отношении которого оно вынесено, а потерпевшему - по его просьбе. О результатах рассмотрения протеста в тот же срок сообщается прокурору.
МЕРЫ АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
Мерами административной ответственности являются административные взыскания, установленные Кодексом об административных правонарушениях. Статья 6.2 КоАП устанавливает следующие виды административных взысканий:
· предупреждение;
· штраф;
· исправительные работы;
· административный арест;
· лишение специального права;
· лишение права заниматься определенной деятельностью;
· конфискация;
· депортация;
· взыскание стоимости предмета административного правонарушения.
В отношении юридических лиц применяются административные взыскания в виде штрафа, лишения права заниматься определенной деятельностью; конфискации; взыскания стоимости предмета административного правонарушения.
ШТРАФЫ
За нарушение законодательства о труде в большинстве случаев нормы КоАП и других актов предусматривают применение штрафа.
Штраф является денежным взысканием, размер которого определяется исходя из базовой величины, установленной законодательством Республики Беларусь на день вынесения постановления о наложении административного взыскания, а в некоторых случаях - в процентном либо кратном отношении к стоимости предмета совершенного административного правонарушения, сумме ущерба, сделки либо к доходу, полученному в результате сделки, либо в эквиваленте к иностранной валюте.
Минимальный размер штрафа, налагаемого на физическое лицо, не может быть менее 0,1 базовой величины. Минимальный размер штрафа, налагаемого на индивидуального предпринимателя, не может быть менее 2 базовых величин, а на юридическое лицо - менее 10 базовых величин.
Максимальный размер штрафа, налагаемого на физическое лицо, не может превышать 50 базовых величин. Максимальный размер штрафа, налагаемого на индивидуального предпринимателя, не может превышать 200 базовых величин, а на юридическое лицо - 1 000 базовых величин при исчислении штрафа в базовых величинах.
Штраф за нарушение законодательства о труде в области финансов, рынка ценных бумаг, банковской деятельности и предпринимательской деятельности, порядка налогообложения и управления, налагаемый на физическое лицо, может быть установлен с превышением указанного размера, но не может превышать 500 базовых величин (ст. 6.5 КоАП).
При наложении административного взыскания на физическое лицо учитываются: характер совершенного административного правонарушения, обстоятельства его совершения и личность физического лица, совершившего административное правонарушение, степень его вины, характер и размер причиненного им вреда, имущественное положение, а также обстоятельства, смягчающие или отягчающие административную ответственность.
При наложении административного взыскания на юридическое лицо учитываются: характер административного правонарушения, характер и размер причиненного вреда, обстоятельства, смягчающие или отягчающие административную ответственность, а также финансово-экономическое положение юридического лица.
Наложение административного взыскания не освобождает физическое или юридическое лицо от исполнения обязанности, за неисполнение которой было наложено указанное взыскание.
Привлечение к административной ответственности не влечет судимости и увольнения с работы.
ИСПОЛНЕНИЕ ПОСТАНОВЛЕНИЯ
Постановления о наложении административных взысканий приводятся в исполнение уполномоченным на то органом в порядке, установленном ПИКоАП и иными актами законодательства Республики Беларусь. Постановление о наложении административного взыскания, вступившее в законную силу, обязательно для исполнения государственными органами, иными организациями и физическими лицами.
Постановление о наложении административного взыскания в виде штрафа исполняется должностным лицом органа, ведущего административный процесс, вынесшего постановление, а в случае вынесения постановления судом - судебным исполнителем.
Штраф должен быть уплачен физическим лицом или индивидуальным предпринимателем, подвергнутыми административному взысканию, не позднее одного месяца со дня вступления в законную силу постановления о наложении штрафа, а в случае обжалования (опротестования) такого постановления - не позднее одного месяца со дня уведомления об оставлении жалобы (протеста) без удовлетворения.
При неуплате штрафа индивидуальным предпринимателем, юридическим лицом в месячный срок, копия постановления о наложении административного взыскания направляется в банк и (или) небанковскую кредитно-финансовую организацию для взыскания суммы штрафа из денежных средств или доходов индивидуального предпринимателя, юридического лица.
Как уже указывалось, по большинству правонарушений в сфере труда право составлять протоколы об административном правонарушении и рассматривать дела об этих правонарушениях предоставлено Департаменту государственной инспекции труда Министерства труда и социальной защиты Республики Беларусь. Это право предусмотрено ПИКоАП, а также Положением о Департаменте государственной инспекции труда Министерства труда и социальной защиты Республики Беларусь, утвержденным постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 29.07.2006 № 959 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 04.11.2008). Этим Положением конкретизированы полномочия данного органа в части привлечения нанимателей и должностных лиц к административной ответственности за нарушение законодательства о труде.
Таким образом, новое административное законодательство, усиливая меры административных взысканий, в то же время обеспечивает соблюдение законных прав и интересов лица, привлекаемого к административной ответственности.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫЫХ ИСТОЧНИКОВ
1. Конституція Республіки Білорусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Мінськ «Білорусь» 1997.
2. Цивільний процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 11 січня 1999р. Минск Амалфея, 2000.
3. Житловий Кодекс Республіки Білорусь від 22 березня 1999р. № 248-З. Прийнятий Палатою представників 18 грудня 1998 року. Схвалений Радою Республіка 8 лютого 1999 року. Юридична база «ЮСІАС».
4. Трудовий кодекс Республіки Білорусь, прийнятий Палатою представників 8 червня 1999 року. Одобрен Советом республики 30 июня 1999 года – Мн.: Амалфея 1999. - 240с.
5. В.Ф. Гапоненко, Ф.Н. Михайлов. Трудове право, - М.: ЮНИТИ, 2002. - 463с.
6. Цивільний процес. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. Т. А. Беловой, И.Н. Колядко, Н.Г. Юркевича - Мн.: Амалфея, 2000. - 592с.
7. Седугин П. И. Жилищное право. Підручник для вузів. - М.: Видавнича група ИНФРА М - НОРМА, 1999 р.
8. Трудовое право / Под ред. О.В. Смирнова, підручник, вид. 3-є, перероб. і доповнене - М.: Видавнича група «Проспект», 2000. - 447с.