Відповідальність за ухилення від сплати податків 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

РЕФЕРАТ

Курсова робота, 26 сторінок, 15 джерел.

Ключові слова: податок, податкова декларація, податкове право, оподаткування, платник податку, збір, кримінальне право, ухилення від сплати податків і зборів.

Об'єкт дослідження: охоронні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком особи понести кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів.

Предмет дослідження: норми кримінального та податкового законодавства, що закріплюють підстави, порядок сплати податків в Республіці Білорусь та відповідальність за його порушення, а також судова практика їх застосування.

Мета курсової роботи: виявлення особливостей кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків і зборів.

Завдання: розкрити значення інституту кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів; визначити коло бюджетних відносин, на які посягає розглядається злочин; охарактеризувати способи ухилення від сплати податків і зборів, відповідальність за які встановлена ​​в кримінальному законодавстві; розкрити суб'єктивні ознаки ухилення від сплати податків і зборів.

Методи дослідження: загальнонаукові методи (системний метод, метод аналізу-синтезу, логічний, історичний методи) і спеціальні методи юридичної науки (формально-правовий метод, метод порівняльного правознавства).

Отримані результати і їх новизна: виявлено суспільна небезпека злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, зборів; розкриті об'єктивні ознаки даного злочину; розглянуті ознаки суб'єктивної сторони ухилення від сплати податків, зборів; встановлено перелік осіб, які можуть бути визнані суб'єктами розглядуваного злочину.

Область застосування отриманих результатів і практична значущість роботи: отримані результати можуть бути застосовані в практиці органів, провідних кримінальний процес при виявленні, розслідуванні та розгляді податкових злочинів.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1 БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ ЯК ОБ'ЄКТ ухилень ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ 5

2 ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ухилень ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ 5

2.1 Приховування або заниження податкової бази 5

2.2 Ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей 5

3 Суб'єктивні ознаки ухилень ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ 3

3.1 Суб'єктивна сторона злочину 3

3.2 Суб'єкт злочину 4

ВИСНОВОК 10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 13

ВСТУП

Відповідальність за вчинення податкових злочинів встановлюється у всіх державах. Відносини зі сплати податків скрізь вважаються однаково важливими і охороняються. У сучасному кримінальному законодавстві Республіки Білорусь відповідальність за вчинення податкових злочинів з'явилася в 1986 році. За два десятиліття існування даного інституту, його норми зазнавали неодноразові зміни і доповнення в залежності від пріоритетів в економіці білоруської держави і модернізації податкового законодавства. Відповідно змінювалася і судова практика у справах про злочини, пов'язаних з ухиленням від сплати податків і зборів. Тому питання, пов'язані з кваліфікацією дій осіб, що приховують або занижують податкову базу, ухиляються від подання податкових декларацій (розрахунків) або вносять в них завідомо неправдиві відомості є актуальними як з точки зору теорії, так і практики застосування кримінального закону.

Метою даної роботи є виявлення особливостей кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків і зборів.

Для досягнення цієї мети необхідне рішення наступних завдань:

  • розкрити значення інституту кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів;

  • визначити коло бюджетних відносин, на які посягає розглядається злочин;

  • охарактеризувати способи ухилення від сплати податків і зборів, відповідальність за які встановлена ​​в кримінальному законодавстві;

  • розкрити суб'єктивні ознаки ухилення від сплати податків і зборів.

Об'єктом роботи є охоронні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком особи понести кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів.

Предметом роботи є норми кримінального та податкового законодавства, що закріплюють підстави, порядок сплати податків в Республіці Білорусь та відповідальність за його порушення, а також судова практика їх застосування.

Методологія дослідження включає загальнонаукові методи та спеціальні методи юридичної науки. До загальнонаукових методів належать системний метод, метод аналізу-синтезу, логічний, історичний методи. Спеціальні методи юридичної науки включають в себе формально-правовий метод і метод порівняльного правознавства.

Питання відповідальності за податкові злочини вивчалися в Республіці Білорусь та за кордоном. При написанні роботи використовувалися праці вітчизняних дослідників - Н.А. Бабія, І.О. Грунтова, Т.Г. Кравченко і російських вчених - І.Я. Козаченко, В.П. Морозова, С.Г. Пепеляева, А.П. Починка, Д.Г. Чорниця.

1 БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ ЯК ОБ'ЄКТ ухилень ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

Бюджетна система країни являє собою складний механізм, що характеризує особливості взаємин держави і місцевих органів влади. Воно виступає складовою частиною бюджетного устрою держави, головною ланкою його фінансової системи. У самому загальному сенсі бюджетна система держави являє собою цілісну сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів.

Серед бюджетних відносин, з яких складається бюджетна система держави, особливе місце займають суспільні відносини, які виникають з приводу встановлення і стягнення податків з юридичних і фізичних осіб - податкові відносини. Дані суспільні відносини регламентуються правовими містяться в різних правових актах нормами права, сукупність яких прийнято об'єднувати в єдиний правовий інститут - податкове право [, с.12]. У сучасній державі податки - основне джерело доходів державного бюджету, а податкове законодавство являє собою важливий інструмент бюджетної системи. У відповідності зі ст.56 Конституції, громадяни Республіки Білорусь зобов'язані брати участь у фінансуванні державних витрат шляхом сплати державних податків, мит і інших платежів []. Виконання даного обов'язку забезпечується загрозою застосування до винного юридичних заходів несприятливого характеру, найбільш суворою з яких є кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.

Негативні наслідки податкових правопорушень різноманітні. Ухилення від сплати податків може спричинити, наприклад, недоотримання казною податкових зборів, скорочення дохідної частини бюджету і зростання його дефіциту; порушення законів ринкової конкуренції, бо підприємства-неплатники опиняються в привілейованому положенні; порушення принципу соціальної справедливості, оскільки для тих, хто справно платить податки , виникає додатковий податковий тягар.

Відповідальність за вчинення податкових злочинів встановлювалася в усіх державах. Відносини зі сплати податків скрізь вважалися однаково важливими і охороняються. Але аж до XVII-XVIII ст. в пам'ятках кримінального права відсутні статті про відповідальність за податкові злочини. Це пояснюється тим, що природа таких злочинів істотно змінювалася в часі. Зміни були пов'язані з еволюцією природи самих податків.

На зорі цивілізації й аж до встановлення капіталістичних виробничих відносин податки були ознакою соціальної нерівності. У Старому завіті, наприклад, є згадка про обов'язкове зборі в розмірі однієї десятої всієї сільськогосподарської продукції, який належить Господу »(а фактично стягувався на користь служителів культу). Самі жерці, як легко здогадатися, десятини не платили [, с.462]. У деспотичних державах Давнього Сходу податки мали форму орендної плати за землю, що перебувала у власності владики. Хлібороби, що обробляли свої ділянки, були його слугами. В Афінах епохи античності взагалі вважалося, що вільний громадянин тим і відрізняється від інших людей (рабів, варварів, іноземців та інших, тобто всіх, хто не є елліном і повноправним мешканцем поліса), який не повинен платити податки [, с. 5]. Звичайно, навіть вільним громадянам пропонувалося час від часу вносити частину своїх доходів на громадські потреби, але ці внески не носили регулярного характеру і були пов'язані з екстраординарними подіями (будівля військового флоту, закупівля продовольства при неврожаї і т.д.). Громадяни Римської громади також податків не платили, за винятком надзвичайних зборів військового часу [, с.40]. Жителі підкорених провінцій платили податки, що було ознакою їх підлеглого положення. При цьому величина податків була різною і залежала від того, наскільки наполегливо та чи інша країна або місто чинили опір встановленню римського панування. У Київській Русі князь, його дружина і челядь утримувалися за рахунок данини, що стягується з підвладних племен. У середні століття і аж до Нового часу в більшості європейських країн податковим імунітетом користувалися дворянство і духовенство. Саме цей імунітет став об'єктом нападок з боку «третього стану» на зборах Генеральних штатів у Франції напередодні революції 1789 р.

Таким чином, справляння податків означало здійснення права на панування, а сплата податків була виразом підпорядкування цього панування. Тому порушення обов'язків щодо сплати податків з боку представників непривілейованих станів сприймалося як їх протест проти свого соціального статусу, як непокора слуги пана. Іншими словами, з точки зору законодавця того часу, це був бунт, заколот, тобто державний злочин. Саме статті про відповідальність за державні злочини (зрада, непокору владі) використовувалися для засудження недобросовісних платників податків.

Новий час висунуло нове гасло - я громадянин, і я плачу податки [, с.464]. В умовах юридичної рівності громадян, які всі без винятку беруть участь у підтриманні державного апарату, несплата податку загрожує вже не політичного, а економічного добробуту. Держава проголошує принцип недоторканності приватної власності і відмовляється від зазіхань на неї. Тим самим воно ставило себе в залежність від того, наскільки сумлінно громадяни будуть виконувати свої податкові обов'язки. Але й держава в свою чергу постарався захистити свої інтереси, в ​​тому числі й кримінально-правовими методами. Податкові злочини знаходять нову форму, відокремлюються.

Характерно, що кримінальне законодавство УРСР не знало кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків. В умовах, коли держава отримувала необхідні фінансові кошти за рахунок прибутку підприємств, що знаходяться в його повній власності, податки як джерело бюджетних надходжень носили допоміжний характер. Перший податковий склад з'явився в КК 1960 р. [] лише в 1986 році. 6 червня 1986 Указом Президії Верховної Ради УРСР КК 1960 р. був доповнений ст.162-1 «Ухилення від подання декларації про доходи» []. Закон Республіки Білорусь від 1 березня 1994 закріпив нову редакцію цієї статті, яка стала називатися «Приховування, заниження прибутку і доходів» []. Своїм існуванням ці статті зобов'язані тільки зміні економічного ладу в СРСР, а пізніше - в Республіці Білорусь.

Введення в дію КК 1999 р. [] ознаменувало собою черговий етап розвитку законодавства про податкові злочини. У ньому передбачена ст.243 «Ухилення від сплати сум податків, зборів». Слід звернути увагу, що за змістом цієї статті, об'єктом аналізованого складу злочину є відносини, що виникають з приводу сплати податкових платежів у державні і місцеві бюджети. Відповідно до ч.1 ст.6 Податкового кодексу Республіки Білорусь, податком визнається обов'язковий індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів в республіканський і (або) місцеві бюджети []. Частина 2 ст.6 Податкового кодексу встановлює, що збором (митом) визнається обов'язковий платіж до республіканського і (або) місцевих бюджетів, що стягується з організацій і фізичних осіб, як правило, у вигляді одного з умов скоєння щодо їх державними органами, у тому числі місцевими Радами депутатів, виконавчими і розпорядчими органами, іншими уповноваженими організаціями і посадовими особами, юридично значущих дій, включаючи надання певних прав або видачу спеціальних дозволів (ліцензій), або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон Республіки Білорусь.

У Республіці Білорусь встановлюються республіканські податки, збори (мита) та місцеві податки і збори. Республіканськими визнаються податки, збори (мита), встановлені законодавчими актами та обов'язкові до сплати на всій території Республіки Білорусь. Місцевими визнаються податки і збори, що встановлюються нормативними правовими актами (рішеннями) місцевих Рад депутатів відповідно до Податковим кодексом і обов'язкові до сплати на відповідних територіях (ст.7 Податкового кодексу). Відносини, що виникають у зв'язку з внесенням місцевих податків і зборів (податок з роздрібних продажів; податок за послуги; податок на рекламу; збори з користувачів), об'єктом злочину, передбаченого ст.243 КК, не є. Порушення таких відносин при відповідних умовах може тягти відповідальність за заподіяння майнової шкоди без ознак розкрадання (ст.216 КК). У разі ухилення від сплати митних податків і платежів відповідальність настає за ст.231 КК.

До республіканських податків, зборів (мит) відносяться:

  • податок на додану вартість;

  • акцизи;

  • податок на прибуток;

  • податки на доходи;

  • прибутковий податок з фізичних осіб;

  • екологічний податок;

  • податки з користувачів природних ресурсів;

  • податки на майно;

  • земельний податок;

  • дорожні податки і збори;

  • мито і митні збори;

  • гербовий збір;

  • офшорний збір;

  • консульський збір;

  • державне мито;

  • реєстраційні й ліцензійні збори;

  • патентні мита (ст.8 Податкового кодексу).

При складанні КК законодавець помістив складу ст.243 в гл.25 «Злочини проти порядку здійснення економічної діяльності», визнавши таким чином, що їх об'єктом є відносини у сфері товарно-матеріального звернення. На перший погляд зміст об'єкта має дійсно економічний характер - держава позбавляється припливу належать йому фінансових коштів. Однак, у науковій літературі існує точка зору про спірність подібного підходу.

Наприклад, російський учений С.Г. Пепеляєв стверджує, що за своєю суттю економічні відносини пов'язані з виробництвом товарів (робіт, послуг), а також з їх обміном. Учасники цих відносин рівноправні. Сплата ж податків носить конфіскаційний характер. Держава вилучає частину власності платників податків, нічого не уявляючи натомість. По відношенню до платника податків держава в особі податкових органів наділене певними владними повноваженнями [, с.467]. Отже, на думку С.Г. Пепеляева об'єктом злочинних посягань проти порядку сплати податків і зборів є швидше одна з областей державного управління.

Об'єкт ухилення від сплати податків слід відрізняти від об'єкта оподаткування. Об'єктами оподаткування визнаються обставини, з наявністю яких у платника податкове законодавство пов'язує виникнення податкового зобов'язання. Кожен податок чи збір має самостійний об'єкт оподаткування. Податковий кодекс вказує як об'єктів оподаткування товари (ст.29), роботи та послуги (ст.30), доходи (ст.34), дивіденди і відсотки (ст.35).

Процес сплати податку може бути умовно розділений на три частини: підготовка інформації про об'єкт оподаткування для податкових органів, розрахунок податкового зобов'язання та перерахування грошей до бюджету. Інформацію про об'єкт оподаткування можуть готувати і сам платник податків, і треті особи. Наприклад, при розрахунку прибуткового податку з фізичних осіб всі дані про об'єкт оподаткування направляються в податкові інспекції органами, що реєструють конкретні види доходів, які підлягають оподаткуванню. Найчастіше саме платник податків є єдиним джерелом відомостей, необхідних для обчислення податку, і йому доводиться заповнювати і здавати декларації, податкові розрахунки і т.д.

Розрахунок податкового зобов'язання робиться самим платником податків або податковими органами. Але і в першому випадку розрахунки платника найчастіше носять попередній характер. Вони можуть бути перевірені і виправлені державним органом на основі звітних документів. У всякому разі, заподіяти шкоди скарбниці за допомогою невірного розрахунку складно, якщо сам об'єкт оподаткування описаний правильно. Небезпека може виходити не з боку платника податків, а з боку контрольних органів, що нехтують своїми обов'язками. За наявності підстав такі дії посадових осіб податкових органів можуть спричинити дисциплінарну, або навіть кримінальну відповідальність за злочин проти інтересів служби.

Перерахування грошей до бюджету залежить повністю від платника податків, і він до певної міри здатний загальмувати цей процес. Але зараз у розпорядженні державних органів є достатньо інструментів, щоб отримати всю суму податку з самого «впертого» неплатника - списання грошових коштів у безспірному порядку, звернення стягнення на майно і т.д. Реальної небезпеки для фіскальних інтересів простої неплатіж зараз не представляє.

Отже, найбільша можливість для заподіяння шкоди державним інтересам виникає у платника податку лише на першій стадії - при підготовці необхідної інформації. У самому справі, якщо представлена ​​вся необхідна інформація про об'єкт, податковий орган цілком здатний самостійно розрахувати зобов'язання платника і стягнути їх у встановленому порядку. Але за відсутності потрібних відомостей податковий орган нічого не може зробити. Значить, неподання цих відомостей - єдиний по-справжньому небезпечний спосіб перешкодити державі задовольнити фінансові інтереси. Саме ці відносини білоруський законодавець визнав безпосереднім об'єктом податкових злочинів. Це дозволяє звернути кримінальний закон проти самих небезпечних посягань на державні фінанси і уникнути непотрібної криміналізації малонебезпечних діянь.

Таким чином, кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів є засобом кримінально-правової охорони відносин, що виникають з приводу обчислення та сплати податків і зборів. Об'єктом даного злочину є економічні відносини і відносини в галузі державного управління, що виникають у зв'язку зі сплатою республіканських податків і зборів. Безпосереднім об'єктом даного злочину є порядок підготовки платником податків інформації про об'єкт оподаткування.

2 ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ухилень ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

2.1 Приховування або заниження податкової бази

Основний склад злочину, передбаченого ст.243 КК, матеріал і передбачає два альтернативних діяння:

  • приховування або заниження податкової бази;

  • ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Сутність даних діянь визначена в назві злочину - ухилення від сплати податків, тобто вчинення діянь, спрямованих на невиконання обов'язки виробляти податкові платежі з передбачених законом об'єктів оподаткування до державних бюджетів усіх рівнів [, с.345].

Як і всяке бездіяльність, невиконання обов'язку сплачувати податки тягне за собою відповідальність за наявності об'єктивного і суб'єктивного умов: наявності обов'язку сплачувати податки (особа повинна була) і наявності можливості виконати такий обов'язок (особа могла).

Повинність платити податки випливає з вимог законодавства. Диспозиція ч.1 ст.243 КК є бланкетной, тому для з'ясування змісту таких понять як «податок», «збір», «податкова база» слід звертатися до діючого на момент вчинення діяння податкового законодавства Республіки Білорусь.

Зокрема, ч.1 ст.41 Податкового кодексу визначає податкову базу як вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. Податкова база і порядок її визначення (обчислення) встановлюються стосовно до кожного податку або збору. Тому обов'язок конкретної юридичної або фізичної особи платити конкретний вид податку повинна бути щоразу точно встановлена ​​і обгрунтована шляхом посилання на відповідні нормативні правові акти, оскільки податкове законодавство містить ряд норм, які звільняють окремих осіб від сплати певних податків (податкових пільг). Наявність можливості заплатити податки в загальному плані означає наявність у особи достатніх для цього коштів і відсутність зовнішніх перешкод до своєчасної оплати (наприклад, захворювання).

Однак даний злочин має істотну особливість, яка дозволяє визнавати ухиленням від сплати податків певні дії безвідносно до наявності або відсутності коштів, достатніх для сплати податків. Ця особливість полягає в складових суть ухилення невиконанні особою обов'язки бути чесним перед державою, тобто не приховувати, не занижувати об'єкти оподаткування і своєчасно пред'являти декларацію про доходи та майно. Виконання цих вимог виключає кримінальну відповідальність навіть у випадку фактичної несплати податків.

Таким чином, ухилення від сплати податків може бути визначено як прагнення уникнути сплати податків шляхом обману.

Приховування або заниження податкової бази - це спотворення або фальсифікація вартісних, фізичних чи інших характеристик об'єктів оподаткування шляхом приховування їх у повному обсязі (приховування) або зазначення в меншому обсязі (заниження). Частина 2 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 13 березня 1997 р. «Про практику застосування судами законодавства у справах про приховування, заниження прибутку і доходів» визначає приховування прибутку, доходів або інших об'єктів оподаткування як умисне невідображення у відповідних звітних документах, надаваних податковим органам, фактичних даних про їх отримання, а також порушення порядку обліку їх надходження з метою приховування інформації про їх наявність [].

На практиці слідчі органи і суди відносять найчастіше до приховування об'єктів оподаткування дії, що складаються в поданні до податкових органів свідомо неправильних звітних документів, але тільки в тих випадках, якщо спотворення звітності передувало умисне спотворення даних. Якщо останнє не скоєно, то подання до податкових органів перекручених даних називають заниженням оподаткування, як приховування їх не розцінюють.

Заниження прибутку, доходів або інших об'єктів оподаткування виражається у внесенні до звітні документи, що подаються до податкових органів, свідомо не відповідає дійсності інформації про величину об'єкта оподаткування скоригованої в строну її зниження і зменшення (ч.3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 13 березня 1997 «Про практику застосування судами законодавства у справах про приховування, заниження прибутку і доходів»).

Способи несплати податків та отримання від цього незаконного прибутку універсальні, можуть застосовуватися у всіх суспільних відносинах, де особа за посадою своєму розпорядженні можливість мати доступ до товарно-матеріальних цінностей, або до порядків виплат грошових коштів.

Способи, що використовуються для уникнення сплати податків або зниження їх розмірів, досить різноманітні і численні. Вони можуть виражатися у повному або частковому невідображення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства у бухгалтерському обліку (здійснення операцій без документального оформлення, неоприбуткування товарно-матеріальних цінностей, неоприбуткування грошової виручки в касу), у використанні необгрунтованих вилучень і знижок (віднесення на витрати виробництва витрат , не передбачених законодавством; віднесення на витрати виробництва витрат у розмірах, що перевищують встановлені законодавством; незаконне використання податкових пільг), у спотворенні економічних показників, що дозволяє зменшити розмір оподатковуваної бази, у завищенні вартості придбаної сировини, палива, послуг, що відносяться на витрати виробництва та обігу , у неправомірному віднесення на собівартість різного роду витрат і витрат, а також невідображення або неправильне відображення курсових різниць за оприбуткованої валюті.

Однак, так чи інакше всі способи ухилення від сплати податків шляхом приховування або заниження податкової бази можуть відбуватися у двох формах:

  • порушення порядку обліку об'єктів оподаткування з метою приховування інформації про їх наявність чи дійсному кількості (фальсифікація внутрішнього обліку);

  • невідображення у відповідних звітних документах, що подаються податковим органам, фактичних даних про отримання об'єктів оподаткування (фальсифікація зовнішньої звітності).

Фальсифікація внутрішнього обліку може виражатися в прийомі грошових коштів від реалізації товарів, робіт або послуг без їх відображення в облікових документах, зменшенні реальної кількості або дійсної вартості об'єктів нерухомості, завищенні відносяться на собівартість продукції витрат і т.п.

Фальсифікація зовнішньої звітності виражається в поданні податковим органам завідомо перекручених даних за встановленою формою звітності про відсутність об'єктів оподаткування або про його меншому розмірі. Спотворення даних в звітних документах може мати місце і при наявності правильного внутрішнього обліку.

Закінченим ухилення від сплати податків, зборів, вчинене шляхом приховування, заниження податкової бази буде вважатися:

  • з моменту прийняття податковим органом фальсифікованих звітів, якщо ухилення здійснюється шляхом приховування або заниження податкової бази за встановленою формою звітності;

  • по закінченні строків сплати податків, якщо ухилення здійснюється шляхом неподання податковим органам звіту встановленої форми;

  • з моменту повного або часткового приховування податкової бази, якщо ухилення здійснюється шляхом порушення порядку обліку об'єктів оподаткування.

2.2 Ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей

Ухилення від подання декларації про доходи та майно виражається в будь-яких умисних діяннях особи, спрямованих на неподання або несвоєчасне подання декларації до податкового органу, за винятком невиконання зазначеного дії в силу обставин, не залежних від його волі.

Внесення до податкової декларації завідомо неправдивих відомостей може здійснюватися шляхом включення в декларацію завідомо перекручених даних про доходи та витрати [, с.340].

У ст.243 КК йдеться про декларації, які громадяни зобов'язані подавати до податкових органів і які містять відомості про об'єкти, що підлягають оподаткуванню. Інші правопорушення, пов'язані з ненаданням декларації про доходи та майно, а також з деклараціями інших видів, не підпадатимуть під дію ст.243 КК.

У відповідності зі ст.63 Податкового кодексу, податковою декларацією (розрахунком) визнається письмову заяву платника (іншого зобов'язаного особи) на бланку встановленої форми про отримані доходи та здійснені витрати, джерела доходів, податкові пільги і обчисленої сумі податку, збору (мита) і ( або) інших даних, необхідних для обчислення і сплати податку, збору (мита). Податкова декларація представляється кожним платником (іншим зобов'язаним особою) по кожному податку, збору (мита), щодо яких він визнаний платником, якщо інше не встановлено податковим законодавством. Податкова декларація подається за встановленою формою у податковий орган за місцем постановки на облік платника (іншого зобов'язаного особи), а у випадках, встановлених законодавчими актами, і до податкового органу за місцем розташування об'єктів оподаткування у порядку і строки, встановлені податковим законодавством. Податкова декларація подається платником (іншим зобов'язаним особою) до податкового органу особисто або надсилається поштою. Податковий орган не має права відмовити в прийнятті декларації й зобов'язаний на прохання платника (іншого зобов'язаного особи) зробити відмітку на копії податкової декларації про її прийняття, проставивши дату її подання. При відправці податкової декларації поштою вдень її подання вважається дата відправлення рекомендованого листа з описом вкладення.

Фізичні особи зобов'язані подавати декларації про отриманий протягом податкового періоду сукупний річний дохід. Порядок подачі декларації фізичними особами регламентується законом Республіки Білорусь № 247-З від 9 березня 1999 р. «Про прибутковий податок з фізичних осіб», викладеного в редакції закону Республіки Білорусь № 78-З від 9 грудня 2005 р. «Про внесення змін і доповнень до Закону Республіки Білорусь «Про прибутковий податок з фізичних осіб» »(закон« Про прибутковий податок з фізичних осіб ») [].

За змістом ст.23 закону «Про прибутковий податок з фізичних осіб», податкова декларація (розрахунок) про отриманий протягом податкового періоду сукупний річний дохід, представляється білоруськими індивідуальними підприємцями (за сумами доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності), приватними нотаріусами (за сумам доходів, отриманих від їх діяльності в якості приватних нотаріусів), а також фізичними особами, які отримали підлягають оподаткуванню доходи від фізичних осіб, які не є податковими агентами, від джерел за межами Республіки Білорусь, які інші доходи, утримання податку з яких не покладено на податкових агентів.

Податкова декларація (розрахунок) подається платниками не пізніше 1 березня року, наступного за минулим податковим періодом. Індивідуальні підприємці та приватні нотаріуси також зобов'язані подавати до податкового органу за місцем взяття на облік податкову декларацію (розрахунок) не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Фізичні особи, які отримали доходи від фізичних осіб, які не є податковими агентами, доходи, отримані від джерел за межами Республіки Білорусь, та інші доходи, утримання податку з яких не покладено на податкових агентів, зобов'язані подати до податкового органу за місцем взяття на облік податкову декларацію (розрахунок) не пізніше 30 днів з дати фактичного отримання доходу або дати прибуття на територію Республіки Білорусь (при безпосередньому перебуванні платника на дату фактичного отримання доходу за межами території Республіки Білорусь). У податковій декларації (розрахунку) зазначаються суми фактично отриманих та (або) передбачуваних платником до одержання доходів до кінця податкового періоду.

Подання податкової декларації (розрахунку) протягом податкового періоду не потрібно, якщо передбачуваний на поточний податковий період дохід вказаний у податковій декларації (розрахунку) за минулий податковий період, на підставі якої платнику обчислені суми податку на поточний податковий період, фізичні особи, визнані податковими резидентами Республіки Білорусь, отримують доходи від джерел за межами Республіки Білорусь і сплачують податок з таких доходів відповідно до законодавства відповідної іноземної держави.

Форма податкової декларації затверджується Міністерством з податків і зборів Республіки Білорусь. Фізичні особи, визнані податковими резидентами Республіки Білорусь, при виїзді за межі території Республіки Білорусь на постійне місце проживання зобов'язані подати податкову декларацію (розрахунок) про доходи, фактично отриманих у поточному податковому періоді на території Республіки Білорусь, не пізніше ніж за один місяць до виїзду за межі території Республіки Білорусь.

Ухилення від сплати податків, вчинене шляхом ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, буде завершеним після термінів подання податкової декларації (розрахунку) - якщо злочин виражається у неподанні податкової декларації, або з моменту подання до податкового органу декларації, що містить свідомо спотворені дані про доходи та витрати.

Склад злочину, передбаченого ст.243 КК, є матеріальним. Кримінальний закон пов'язує суспільну небезпеку ухилення від сплати податків не з діянням, а з наслідками, яке воно завдає державним фіскальним інтересам, що виражаються у заподіянні шкоди у великому розмірі (ч.1 ст.243) або в особливо великому розмірі (ч.2 ст. 243). Тут під збитком розуміється ненадходження сум податку до державного бюджету. Причому заподіяння шкоди має перебувати в необхідній причинно-наслідкового зв'язку з діянням - приховуванням або заниженням податкової бази; ухиленням від подання податкової декларації (розрахунку) або внесенням до неї завідомо неправдивих відомостей. Якщо в результаті ухилення від сплати податків великий збиток не завдано, особа може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 154-1 КпАП «Приховування, заниження прибутку і доходів» [].

Відповідно до примітки до Глави 22 КК «Злочини проти порядку здійснення економічної діяльності», великим розміром (угодою, шкодою, доходом (наживою) у великому розмірі) в статтях цієї глави визнається розмір (угода, збиток, дохід (нажива)) на суму , у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує розмір базової величини, встановлений на день скоєння злочину, особливо великим розміром (угодою, шкодою, доходом в особливо великому розмірі) - у тисячу і більше разів перевищує розмір такої базової величини, якщо інше не обумовлено в примітках до статей глави. При цьому під розміром матеріального збитку необхідно розуміти не величину самого об'єкта оподаткування прихованого або заниженого винним, а суму податку, яку йому слід було сплатити.

3 Суб'єктивні ознаки ухилень ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

3.1 Суб'єктивна сторона злочину

Податкові злочину завжди існували тільки у вигляді навмисних діянь. Відомі приклади в деяких країнах (особливо в ранні історичні періоди), коли умисел на приховування податку передбачався і винний повинен був доводити, що несплата податку - результат помилки [, с.472]. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.243 КК, також може виявлятися тільки у вигляді прямого умислу, оскільки необережними визнаються лише ті злочини, для яких відповідні статті Особливої ​​частини КК допускають цю форму вини (ст.23 КК).

Суб'єктивна сторона злочину може мати інтелектуальне і вольове вирази: інтелектуальне - усвідомлення суб'єктом суспільної небезпеки свого діяння і передбачення його шкідливих наслідків; вольове - ставлення до їх настання. При вчиненні умисного злочину особа усвідомлює небезпеку своїх дій, передбачає можливість чи неминучість настання їх небезпечних наслідків; у разі, якщо суб'єкт бажав, щоб такі наслідки наступили, він діяв з прямим умислом, а якщо тільки допускав можливість заподіяння шкоди або ставився до цього байдуже - з непрямим.

При ухиленні від сплати податків, зборів особа усвідомлює, що приховує або занижує податкову базу або не подає податкову декларацію (розрахунок) або вносить до неї завідомо неправдиві відомості, передбачає, що в результаті його дій до державного бюджету не буде сплачена сума податку у великому або особливо великому розмірах, і бажає діяти подібним чином. Мотив цього злочину, як правило, корисливий, але він не є обов'язковою ознакою складу даного злочину.

Приховування або заниження податкової бази з метою, не пов'язаною з ухилянням від сплати податків, зборів (наприклад, спотворення звітів про фінансово-господарської діяльності з метою не виплачувати акціонерам дивіденди) відповідальності за ст.243 КК не тягне. За наявності відповідних умов відповідальність за дії такого роду може наступати за злочини проти інтересів служби.

Несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку), не пов'язана з наміром ухилитися від сплати податку, не тягне кримінальної відповідальності.

При розслідуванні злочину, передбаченого ст.243 КК, доказування саме суб'єктивної сторони викликає найбільшу скруту. Потрібно довести, що особа знала вимоги податкового законодавства, правила ведення бухгалтерського обліку, але свідомо порушило їх, і внесені ним спотворення зроблені зумисне, а не в результаті арифметичної помилки або неправильного розуміння нормативних актів. Спотворення даних про фактично отримані доходи, прибутки або понесених при цьому витрати, що сталося помилково, а так само несвоєчасна подача декларації про доходи, не пов'язана з наміром ухилитися від сплати податку, не тягнуть кримінальної відповідальності (ч.2 п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 13 березня 1997 р. «Про практику застосування судами законодавства у справах про приховування, заниження прибутку або доходів»). Так, якщо громадянин щиро вважав, що на ньому не лежить обов'язок подавати декларацію про доходи, в той час як зобов'язаний був це зробити, він не повинен бути притягнутий до відповідальності за відсутністю складу злочину. Однак, якщо відповідальна особа усвідомило допущену помилку і використовувало її для ухилення від сплати податків, то відповідальність за ст.243 КК наступає.

У кожному випадку суду необхідно оцінювати рівень знання підсудним податкового законодавства, колишній досвід ведення ним бухгалтерського обліку та подання документів податкової звітності, щоб скласти вірне уявлення про наявність умислу.

Якщо недостовірні дані бухгалтерського обліку були наслідком несумлінного ставлення винних осіб до виконання службових обов'язків або допущених ними зловживань, не пов'язаних з ухиленням від сплати податків, то при наявності відповідних умов відповідальність може наставати за злочини проти інтересів служби.

3.2 Суб'єкт злочину

Кримінально-правова доктрина, прийнята в Республік Білорусь, розглядає як суб'єкта злочину лише фізична особа. Це відноситься до ухилення від сплати податків як фізичними особами, так і організаціями. Кримінальна відповідальність юридичної особи хоча і спрощує пошуки винного у вчиненні злочину, але є формою групової відповідальності, яка не сумісна з принципами індивідуальності та пропорційності покарання.

Коло осіб, які можуть вчинити злочин, передбачений ст.243 КК, досить широкий. Відповідно до вимог кримінального та податкового законодавства, відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів настає з 16 років. Особа, яка не досягла цього віку до моменту вчинення злочину, не може притягуватися до кримінальної відповідальності.

Крім загальних вимог про осудність, суб'єкт повинен володіти спеціальними ознаками: на обличчі повинна лежати спеціальний обов'язок платити податки та подавати податкові декларації (розрахунки). Причому це можуть бути як громадяни Республіки Білорусь, незалежно від того, чи отримали вони оподатковуваний дохід у Республіці Білорусь або за її межами, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які є податковими резидентами Республіки Білорусь.

Судова практика в якості суб'єктів ухилення від сплати податків, зборів вказує осіб, на яких відповідно до закону або іншим нормативним актом покладено обов'язок подавати повну інформацію про прибуток, доходи та інших об'єктах оподаткування вносити встановлену суму в дохід держави. До них відносяться посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків (керівники підприємств та організацій, їх заступники, головні бухгалтери та посадові особи бухгалтерій) . Суб'єктами цього злочину, є також фізичні особи (платник податку) зобов'язані відповідно до закону представляти документи встановленої форми звітності і платити податки (п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 13 березня 1997 р. «Про практику застосування судами законодавства у справах про приховування , заниження прибутку або доходів »).

Очевидно, що кількісний склад суб'єктів, які ухиляються від сплати податків шляхом неподання податкової декларації (розрахунку) або шляхом внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, ширше, ніж склад осіб, які вчиняють приховування або заниження податкової бази. Для того щоб приховувати доходи, суб'єкту господарювання треба мати для цього реальну можливість. Найбільші можливості в цьому відношенні у тих, хто відповідає за ведення в даній організації бухгалтерського обліку (саме врахування служить основою для обчислення податків). Ось чому судова практика вважає суб'єктами злочину в першу чергу керівника організації-платника податків і головного (старшого) бухгалтера, а також осіб, які фактично виконують обов'язки цих керівників. Але оскільки урахуванням займаються не тільки керівники, але і підлеглі, що виконують їх накази, відповідальність можуть нести і інші службовці організації-платника податків, що включили в бухгалтерські документи явно спотворені дані про доходи або витрати, або приховала інші об'єкти оподаткування.

До осіб, фактично виконуючим обов'язки керівника і головного бухгалтера, слід віднести тих, хто ставить підпис на документах податкової звітності, які містять завідомо неправдиві відомості, хоча б вони і не мали за статутом або дорученням відповідних повноважень, або осіб, чиї вказівки виконувались формальними заступниками цих посад.

Порушниками, що залучаються до кримінальної відповідальності, можуть бути іноземні громадяни, які навіть не проживають на території Республіки Білорусь (ч.1 ст.5 КК). Така ситуація цілком може виникнути в організації з іноземними інвестиціями, якою керує менеджер-іноземець, зрідка навідуються до Республіки Білорусь для дачі «цінних вказівок».

Як вже зазначалося вище, ухилення від сплати податків може відбуватися внесенням спотворень в документи податкової та бухгалтерської звітності. Відповідальність за їх належне заповнення, а значить, і за достовірність які у них відомостей несуть керівник організації, головний бухгалтер, а також особа, яка є безпосереднім виконавцем документів. Це цілком логічно, оскільки система бухгалтерського обліку в організації побудована так, що без відома двох вищих посадових осіб навряд чи можливо мало-мальськи значне спотворення звітності. Іноді злочин може відбуватися без участі низових виконавців, іноді навіть без відома генерального директора, але участь головного бухгалтера виключити неможливо. Однак навряд чи на практиці головний бухгалтер поодинці буде займатися справою, яка не принесе йому ніякої безпосередньої вигоди. Найбільш зацікавленою особою фактично є генеральний директор.

Той факт, що в організації у ведення бухгалтерської та податкової звітності залучено багато виконавців і кожен з них виконує свою частину роботи, багато в чому обумовлює їх спільне залучення в махінації зі звітністю. Особа, яка не володіє ознаками суб'єкта злочину, передбаченого ст.243 КК, не може виступати в якості його виконавця. Інші особи, які не виступають в якості платників податків і здатні своїми діями призвести до приховування або заниження прибутку чи інших об'єктів оподаткування, не є суб'єктами цього злочину. Вони можуть нести відповідальність за ст.243 КК лише будучи співучасниками цього злочину (організатор, підбурювач, пособник), але не його виконавцями. При наявності ознак співучасті в ухиленні від сплати податків така особа може бути притягнута до відповідальності лише в якості організатора, підбурювача чи пособника.

У ролі виконавців (тих, хто безпосередньо вносить спотворення до податкової звітності) виступають, як правило, рядові працівники, які перебувають у залежному становищі від організатора чи підбурювача. Втім, у залежному, виконавському становищі можуть опинитися і більш високопоставлені особи (наприклад, генеральний директор по відношенню до засновників). Їх дії слід розглядати у світлі пом'якшувальну обставину, передбаченого п. 7 ч. 1 ст.63 КК: вчинення злочину під впливом погрози чи примусу в силу матеріальної, службової або іншої залежності.

Підбурювачами та організаторами податкових злочинів можуть бути будь-які співробітники організації - від генерального директора до рядового службовця. Активну позицію в організації злочинів можуть займати також засновники, акціонери організації та інші особи. При залученні особи до відповідальності в якості підбурювача суду необхідно встановити, що воно підштовхувало виконавця до вчинення дій, які однозначно злочинні. Наприклад, якщо засновник велів директору організації внести будь-які зміни до податкової звітності, щоб зменшити оподаткування, то це слід розглядати як підбурювання. Але у вказівці знайти спосіб знизити податкові платежі склад злочину відсутній, так як зменшення податкових зобов'язань може бути досягнута і за рахунок незлочинні дій.

Широкий коло осіб, які можуть бути посібниками злочину. При вирішенні питання про притягнення їх до відповідальності суду слід враховувати психічний тиск службовій драбині на підлеглих, які стали посібниками мимоволі. Відповідно до ч.6 ст.16 КК, пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням інформації чи знарядь і засобів вчинення злочину, усуненням перешкод або наданням іншої допомоги, або особа, яка заздалегідь обіцяла приховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, або особа, яка заздалегідь обіцяла придбати чи збути такі предмети.

Представляється, що можна розглядати посібниками консультантів, що залучаються з спеціалізованих фірм для розробки «оптимальних» схем ухилення від сплати податків, якщо у вироблених ними рекомендаціях передбачається внесення завідомо неправдивих даних у документи бухгалтерської та податкової звітності. У випадку, якщо подібні дії будуть сформульовані в питанні, направленому консультанту, то він, щоб не бути притягнутим як поплічник, зобов'язаний у своїй відповіді вказати на кримінальну караність даного діяння.

У випадку, якщо відповідальні за сплати податків особи не ухилялися від їх сплати, а приховування або заниження податкової бази стало наслідком дій інших осіб, то ці особи за наявності необхідних ознак підлягають самостійної відповідальності за відповідний злочин (наприклад, за розкрадання або службова фальсифікація).

Посадові особи інспекцій Міністерства з податків і зборів, що сприяли ухиленню від сплати податків, підлягають відповідальності за співучасть у скоєнні цього злочину і за зловживання владою або службовими повноваженнями по ст.424 КК. Якщо ті ж особи не вживають заходів до викриття став їм відомим випадку ухилення від сплати податків, то вони підлягають відповідальності за бездіяльність посадової особи (ст.425 КК).

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за розглядається злочин обчислюються з моменту його закінчення. Якщо ж ухилення здійснювалося за допомогою приховування, заниження або неподання звітів про наявність об'єктів оподаткування протягом тривалого часу (кількох термінів сплати податків), то термін давності слід обчислювати з моменту припинення злочину. Відпадання обов'язку сплачувати податки може бути зумовлене різними обставинами, наприклад, звільнення посадової особи, зміна обсягу повноважень посадової особи, відчуження або втрата об'єкта оподаткування та ін

Лжепредпрінімательство, поєднане з ухиленням від сплати податків, або вчиненням інших злочинів, кваліфікується за сукупністю злочинів.

ВИСНОВОК

У результаті проведеного дослідження можуть бути зроблені наступні висновки.

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів є засобом кримінально-правової охорони відносин, що виникають з приводу обчислення та сплати податків і зборів. Об'єктом даного злочину є економічні відносини і відносини в галузі державного управління, що виникають у зв'язку зі сплатою республіканських податків і зборів. Безпосереднім об'єктом даного злочину є порядок підготовки платником податків інформації про об'єкт оподаткування.

Чинний кримінальний закон розрізняє два способи кримінально-караного ухилення від сплати податків, зборів: приховування або заниження податкової бази; ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Приховування податкової бази - це приховування в повному обсязі вартісних, фізичних чи інших характеристик об'єктів оподаткування. Заниження податкової бази може бути визначено як внесення в звітні документи, що подаються до податкових органів, свідомо не відповідає дійсності інформації про вартісні, фізичні або інші характеристики об'єкта оподаткування, скоригованого в строну її зниження і зменшення.

Такий злочин буде вважатися завершеним з моменту прийняття податковим органом фальсифікованих звітів, якщо ухилення здійснюється шляхом приховування або заниження податкової бази за встановленою формою звітності; після термінів сплати податків, якщо ухилення здійснюється шляхом неподання податковим органам звіту встановленої форми; з моменту повного або часткового приховування податкової бази, якщо ухилення здійснюється шляхом порушення порядку обліку об'єктів оподаткування.

Ухилення від подання декларації про доходи та майно виражається в будь-яких умисних діяннях особи, спрямованих на неподання або несвоєчасне подання декларації до податкового органу, за винятком невиконання зазначеного дії в силу обставин, не залежних від його волі. Внесення до податкової декларації завідомо неправдивих відомостей може здійснюватися шляхом включення в декларацію завідомо перекручених даних про доходи та витрати. У відповідності зі ст.243 КК підлягають кримінальній відповідальності лише діяння, пов'язані з ненаданням до податкових органів декларацій (розрахунків) про об'єкти, що підлягають оподаткуванню.

Ухилення від сплати податків, вчинене шляхом ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, буде завершеним після термінів подання податкової декларації (розрахунку) - якщо злочин виражається у неподанні податкової декларації, або з моменту подання до податкового органу декларації, що містить свідомо спотворені дані про доходи та витрати.

Суспільна небезпека ухилення від сплати податків, зборів виражається в заподіянні матеріальних збитків державним фіскальним інтересам в результаті ненадходження податку до державного бюджету у великому або особливо великому розмірі. При визначенні розміру такого збитку необхідно розуміти не величину самого об'єкта оподаткування прихованого або заниженого винним, а суму податку, яку йому слід було сплатити.

Суб'єктивна сторона ухилення від сплати податків, зборів, характеризується умисною формою вини у вигляді прямого умислу. Особа усвідомлює, що приховує або занижує податкову базу або не подає податкову декларацію (розрахунок) або вносить до неї завідомо неправдиві відомості, передбачає, що в результаті його дій до державного бюджету не буде сплачена сума податку у великому чи особливо великому розмірах, і бажає діяти подібним чином. При цьому необхідно встановити обставини, які вказують, що особа свідомо порушило вимоги податкового законодавства, правила ведення бухгалтерського обліку, а не в результаті арифметичної помилки або неправильного розуміння нормативних актів.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст.243 КК, може бути фізична осудна особа - громадянин Республіки Білорусь, іноземний громадянин чи особа без громадянства, що є податковими резидентами Республіки Білорусь, яка досягла шістнадцятирічного віку, на якому лежить спеціальний обов'язок платити податки та подавати податкові декларації (розрахунки) . Інші особи не можуть розглядатися виконавцями цього злочину і за наявності відповідних підстав вони можуть бути притягнуті до відповідальності за співучасть як організатори, підбурювачі або пособники.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Кравченко Т.Г. Податкове право. Курс лекцій. - Львів: Установа освіти «Гомельський державний університет ім. Ф. Скорини », 2002. - 105 с.

  2. Конституція Республіки Білорусь 1994 року (зі змінами та доповненнями): Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 1999. - № 1. - 1 / 0.

  3. Податкове право: Учеб. посібник для студентів юрид. і екон. вузів і слухачів системи підвищення кваліфікації / За ред. С.Г. Пепеляева. - М.: ФБК Прес, 2000. - 601 c.

  4. Податки: Учеб. посібник для студентів вузів, які навчаються за напрямом «Економіка», спец. «Фінанси і кредит» і «Бух. облік. і аудит »/ / Під. ред. Д.Г. Чорниця. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 1998. - 542 с.

  5. Черник Д.Г., Починок А.П., Морозов В.П. Основи податкової системи: Учеб. посібник для студентів вузів, які навчаються за екон. спец. - М.: Фінанси: ЮНИТИ, 1998. - 422 с.

  6. Кримінальний кодекс: Закон УРСР від 29 грудня 1960 / / Відомості Верховної Ради УРСР. -1961. - № 1. - Ст. 4.

  7. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів: Указ Президії Верховної Ради УРСР № 842-XI від 6 червня 1986 / / Відомості Верховної Ради УРСР. - 1986. - № 17. - Ст.227.

  8. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу та деяких інших законодавчих актів: Закон Республіки Білорусь від 1 березня 1994 р. / / Відомості Верховної Ради Республіки Білорусь. - 1994. - № 12. -Ст.176.

  9. Кримінальний кодекс: Закон Республіки Білорусь № 275-З від 9 липня 1999 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 1999. - № 76. - 2 / 50.

  10. Податковий кодекс (Загальна частина): Закон Республіки Білорусь № 166-З від 19 грудня 2002 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2003. - № 4. - 2 / 920.

  11. Кримінальне право. Особлива частина: Навчальний посібник / За ред. Н.А. Бабія, І.О. Грунтова. - Мн.: Нове знання, 2002. - 912 с.

  12. Про практику застосування судами законодавства у справах про приховування, заниження прибутку і доходів: Постанова Пленуму Верховного Суду № 5 від 13 березня 1997 р. / / Судова Вісн i к. - 1997. - № 2. - С.6-8.

  13. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник / Відп. ред. І.Я. Козаченко. - М.: Видавнича група Норма-Инфра, М, 1998. - 768 с.

  14. Про внесення змін і доповнень до Закону Республіки Білорусь «Про прибутковий податок з фізичних осіб»: Закон Республіки Білорусь № 78-З від 9 грудня 2005 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2006. - № 6. - 2 / 1175.

  15. Кодекс про адміністративні правопорушення: Закон УРСР № 4048-Х від 6 грудня 1984 р. / / Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - № 35. - Ст. 505.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
133.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Відповідальність за ухилення від сплати податків
Ухилення від сплати податків
Моделі ухилення від сплати податків в Україні
Ухилення від сплати податків Обман споживачів
Кримінально правова характеристика ухилення від сплати податків зб
Кримінально правова характеристика ухилення від сплати податків зб
Ухилення від сплати податків Аналіз та оцінка оперативної системи
Трансферне ціноутворення всередині корпорацій в світі ухилення від сплати податків
Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків зборів інших обовязкових платежів
© Усі права захищені
написати до нас