Косякова Нінель Іванівна
Виробничі фактори: шум, вібрація, стрес, вплив різних хімічних речовин, іонізуючого та електромагнітного випромінювання в поєднанні з факторами навколишнього середовища, способом життя впливають на захворюваність працездатного населення.
До 199? року захворюваність з тимчасовою втратою працездатності по місту Пущине залишалася досить високою і становила у випадках 66,4 ╠ 2,2 на 100 працюючих і у днях 891,6 ╠ 14,6. Середнє перебування на лікарняному листі коливалося від 14,39 до 14,78. Звертає на себе увагу зростання захворюваності на серцево-судинної системи, особливо судин головного мозку, ішемічної хвороби серця, захворювань нервової системи, онкозахворювань, травм і отруєнь.
З 1993 року відзначена тенденція до зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Однак, це не справжнє зниження. а пов'язане із зміненими соціально-економічними умовами в місті та загрозою безробіття.
Особливий інтерес представляє вивчення впливу виробничих факторів на здоров'я осіб фізичної та інтелектуальної праці в динаміці за 5 років (рис.13, рис.14). У розробку взяті працівники автобази 205 осіб, в т.ч. жінок 26, Управління механізації та автогосподарства 305 осіб, у тому числі жінок 32, Інституту теоретичної та експериментальної біофізики 511 осіб, в т.ч. жінок 291, Інституту біофізики клітини 429 чоловік, в т.ч. жінок 237.
У структурі захворюваності з тимчасовою втратою трудоспособносгі серед осіб фізичної праці чільне місце займають трам, хвороби нервової системи та органів дихання.
Серед осіб розумової праці у структурі перше місце займають захворювання серцево-судинної системи, потім онкозахворювання, хвороби органів травлення і дихання, У період сезонного підйому ГРВІ і грипу частота цих захворювань вище серед співробітників інститутів. У ІТЕБ і ІБК число осіб тривало і часто хворіють в 1,5 рази вище, ніж серед осіб фізичної праці.
З метою більш детального уявлення про вплив умов праці на захворюваність з тимчасовою втратою працездатності були відібрані пацієнти з кожного інституту і з автопідприємства по 50 чоловік, осіб чоловічої статі, віком від 25 до 35 років.
Пацієнти мали порівнянні умови побуту, праці за інститутами і автопредпріятням. Курили 94,2%. Всі мали сім'ї. Одну дитину мали 64,8% пацієнтів, 2-х дітей 32,2% і 3% 3-х дітей. Основними профвредностями на автопідприємствах були:
запиленість повітряного середовища,
контакт з нафтопродуктами,
стресові ситуації,
порушення режиму праці (час перебування за кермом більше 8 годин).
Основними профвредностями по інститутах були:
робота з органічними розчинниками,
в умовах іонізуючого і електромагнітного випромінювання,
порушення режиму праці (тривалість перебування у шкідливих умовах у період експериментів 10-14 годин).
Серед обстежуваних I групу здоров'я мали 8,6% в Автобазі. 9,4% в ПМУ, 7,6% у ІТЕБ, 7,2% в ІБК; II групу здоров'я відповідно: 91,2% 88,4% -87,2% 87% і III групу 1,2% 2, 2% -5,2% 5,6%. Група осіб тривало і часто хворіючих на Автобазі склала 3,6%, в ПМУ 3,4%, в ІТЕБ 9,4%, в ІБК 7,2%.
Дослідження рівня фізичного стану за ваго-ростового індексу, сило-вагового індексу, індексу Робінсона, пробі Штанге і оцінці рухової активності показало, що в осіб у віці 25-35 років, які працюють як в інститутах, так і в автопідприємствах, не існує достатніх відмінності 1,12 ╠ 0,06% і 1,20 ╠ 0,05%, відповідно. Однак, у всіх загальна оцінка була нижче середнього, що вказує на виражену гіподинамію навіть у лін фізичної праці. Частота підвищеного систолічного артеріального тиску була вищою у осіб фізичної праці.
Проведені дослідження показали, що адаптаційні можливості фізіологічних систем були в 2 рази нижче у осіб інтелектуальної праці.
У структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності як в осіб фізичної праці, так і в осіб інтелектуальної праці в цій віковій групі провідне місце займають хвороби органів дихання, потім серцево-судинної Системи і травми, хвороби нервової системи, органів почуттів, хвороби шлунково-кишкового тракту і алергічні захворювання. Питома ж вага хвороб органів дихання, травм і хвороб нервової системи був вищим у осіб фізичної праці (у випадках 35,65 ╠ 1,25 на 100 працюючих в автобазі, 35,37 ╠ 1,40 в ПМУ, 11,89 ╠ 0, 75 в ІТЕБ, і 11.37 ╠ 0,88 в ІБК; в днях відповідно: 434,63 ╠ 12,65, 267,21 ╠ 10,80, 117,03 ╠ 9,85 і 153,85 ╠ 9,75; середня тривалість перебування на лікарняному листі: 10,87 ╠ 2,1, 7,84 ╠ 2,5, 11,73 ╠ 2,3, 11,79 ╠ 2,4, відповідно.
Особливу тривогу викликає збільшення питомої ваги пацієнтів з церебро-васкулярної патологією у осіб інтелектуальної праці в динаміці за п'ять років з 12,7 до 14,9 при перерахунку на 1000, а також і середньої тривалості перебування на лікарняному листі в днях з 26,88 ╠ 0,85 до 36,57 ╠ 1,05. Дані ЕЕГ і М-ЕХО в динаміці підтверджують зростання даної патології у осіб інтелектуальної праці старше 30 років. Це можна пояснити впливом ряду несприятливих факторів: паління. вживання міцних напоїв кави, чаю, порушенням режиму праці робота по 12-14 годин під час експерименту на тлі інших чинників ризику. Транзиторне підвищення артеріального тиску, особливо систолічного, в осіб фізичної праці був у 2 рази вище, ніж серед осіб інтелектуальної праці (відповідно 56,81 ╠ 2,08% і 28.50 ╠ 1,12%), що можна пов'язати з впливом ряду несприятливих факторів тривалого і сильного стресу на тлі куріння, порушення режиму праці (тривалі поїздки).
Порівнюючи захворюваність між водіями автопідприємств у динаміці в даній віковій групі з 1990 року по 1994 рік можна відзначити зниження захворюваності в 1,2 рази у водіїв автобази в порівнянні з водіями ПМУ по групі серцево-судинних захворювань і хвороб нервової системи та органів чуття, що можна пояснити організацією на автобазі лікарського здоровпункту та проведенням комплексу ЕРЛ-К. У 1991 році на автобазі Наукового центру став працювати здоровпункт, який був укомплектований лікарем-кардіологом і двома фельдшерами. Функціональні обов'язки медичного персоналу були розширені і всі ланки надання медичної допомоги (профілактика, діагностика, лікування та реабілітація) були об'єднані. Проводилося дослідження адаптаційних можливостей фізіологічних систем в динаміці, моніторинг АТ, ЧСС, Р1, ЕКГ, ЕЕГ; розроблялися індивідуальні програми ендоекологічної іммуннореабілітаціі. Водії у вільний від роботи час отримували необхідні лікувально-оздоровчі заходи за програмою ЕРЛ-К та інші методи лікування. Співробітники Інституту розробили і застосували у пацієнтів спеціальний лікувально-тренерами прилад з основами зворотного зв'язку, коли по пульсу, за частотою дихання індивідуально підбиралася частота імпульсу і проводилося вплив на больові точки при радикулітах і акупунктурні точки при артеріальній гіпертонії.
Лікар і середній мед. персонал організували школу "Здоров'я" та у доступній формі проводили навчання водіїв основам здорового способу життя та надання допомоги і самодопомоги при критичних станах. За результатами анкетування 79,8% опитаних високо оцінили роботу здоровпункту. Лише 0,6% респондентів, страждаючих двома і більше хронічними захворюваннями, виявилися незадоволеними роботою здрав.пункта. У результаті проведеної роботи захворюваність з тимчасовою втратою працездатності знизилася як у випадках, так і в днях на 100 працюючих і стала нижче. ніж в іншому колективі водіїв (рис. 15).
При порівнянні захворюваності з тимчасовою втратою працездатності між двома колективами інститутів (ІТЕБ і ІБК) в даній віковій групі (25-35 років) у динаміці за 3 роки відзначається ріст захворювань серцево-судинної системи, алергічних захворювань, захворювань шлунково-кишкового тракту, групи ДЧБ. Отже, характер і умови праці на тлі інших чинників ризику істотно впливають на здоров'я працюючих як осіб фізичної праці, так і осіб інтелектуальної праці і вимагають більш пильної уваги з боку адміністрації підприємств та органів охорони здоров'я. Організація здоровпунктів на підприємствах. широке використання методів) ндоекологнческой реабілітації, особливо серед осіб практично здорових, буде сприяти поліпшенню якості життя працюючих у шкідливих умовах праці.
У поліклініці, в умовах роботи відділення відновного лікування, і в стаціонарах застосування традиційних підходів до реабілітації пацієнтів, що мають одне і більше хронічних захворювань. за останні роки не має тенденції до зростання ефективності цих лікувально-оздоровчих заходів. Так, відсоток пацієнтів, виписаних у 1989-1993 рр.. з поліпшенням після курсу лікування з ОВЛ коливався в межах 78-81%, а частота ремісії не перевищувала 6 місяців у 30% пацієнтів і 3-х місяців у 58% пролікованих. Використання ж нових підходів патогенетично обгрунтованої ендоекологічної іммуннореабілітаціі в 1994 р. дозволило поліпшити ці показники на 1012%. Таким чином, вивчення в динаміці рівня захворюваності та розробка єдиної програми лікувально-оздоровчих заходів у різних ланках організації практичної охорони здоров'я з урахуванням нових підходів має статистично достовірне обгрунтування.