Вплив розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва на підвищення рівня стабільності

У цьому контексті місце транскордонного співробітництва в регіональному розвитку визначається його здатністю до мобілізації та ефективного використання існуючого потенціалу прикордонних регіонів і територій, а також до оптимального поєднання можливостей та ресурсів прикордонних регіонів.
Проблемами дослідження міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні займаються науковці Відділення Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м. Ужгород), Інституту регіональних досліджень НАН України (м. Львів), Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ (м. Одеса) та інші. Наукові дослідження цих проблем здійснюють багато вітчизняних науковців: З. Бройде, В. Будкін, Б. Буркінський, О. Вишняков, С. Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є. Кіш, М. Козоріз, М. Лендьєл, Н. Луцишин, П. Луцишин, В. Ляшенко, Ю. Макогон, М. Мальський, A. Мельник, В. Мікловда, A. Moкій, В. Пила, С. Писаренко, І. Студенніков та вчені інших країн: П. Еберхардт, Р. Федан, Т. Коморніцкі, T. Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі, А., Стасяк, З. Зьоло (Польща), Б.Борісов, М. Ілієва (Болгарія), С.Романов, В. Білчак, Л. Вардомський, Й. Звєрєв (Росія), П. Кузьмішин, Ю. Тей (Словаччина), Д. Віллерс (Німечина), Р. Ратті, Г.-М. Чуді (Швейцарія) та інші.
Проблематика більшості досліджень стосується конкретних прикордонних територій та практичної діяльності єврорегіонів. Перші доробки були використані при створенні „Карпатського єврорегіону", єврорегіонів «Буг» та «Нижній Дунай». Подальші дослідження дали основу для створення ще трьох єврорегіонів –«Верхній Прут», «Дніпро» та «Слобожанщина» та ін.
Однак, у даний час у вітчизняній науці відсутні системні дослідження транскордонного співробітництва. Дослідження проводяться окремо по кожному регіону, без узагальнення закономірностей, основних принципів та організаційно-правових форм розвитку транскордонного співробітництва.
Аналіз діяльності існуючих міжрегіональних транскордонних співтовариств у цілому показує тенденцію до активного збільшення їхнього числа на тлі досягнень у вирішенні локальних проблем у різних сферах. Особливо це видно на прикладі країн Шенгенської групи, де Рада Європи і Європейський Союз планомірно вживають заходів, спрямованих на забезпечення свободи спілкування й створення оптимальних умов для професійної й іншої діяльності жителів суміжних територій. Значну роль відіграє Комісія Європейських Співтовариств, що надає через свої програми діючу допомогу в рішенні питань, пов'язаних з поступовим розмиванням внутрієвропейських границь і зникненням економічних бар'єрів. У ролі мотора цього процесу виступає Німеччина.
Істотну допомогу в розвитку прикордонного співробітництва надають європейські організації. Ключове місце серед них займає Рада Європи. Уже в 50-х роках вона ініціювала роботу з розвитку прикордонних регіонів. Рада Європи здійснює співфінансування деяких проектів, реалізованих у рамках єврорегіонів. Особлива увага приділяється екологічним програмам (більше 50% виділених коштів витрачається на охорону навколишнього середовища). Другою за розміром статтею витрат є підготовка кадрів для здійснення економічного співробітництва. У цілому в бюджеті Ради Європи на таке співробітництво передбачається щорічно ECU 100 млн.
Україна має значний потенціал для розвитку транскордонного співробітництва як одного з напрямків реалізації євроінтеграційних прагнень, що пояснюється унікальним геополітичним положенням країни, Україна має значний історичний досвід співпраці із країнами, що мають спільні з нами кордони. Оскільки Україна розташована в центрі Європи, вона має ряд стратегічних характеристик, і серед них - розвинений транзитний потенціал. По території нашої країни проходить велика кількість транспортних комунікацій, що надає можливість нашій країні участі у міжнародних проектах з транспортування різного виду сировини та іншої продукції.
Угоди про транскордонне співробітництво є проявом загальносвітової позитивної тенденції до «м’якого» узгодження інтересів центру й регіонів у контексті сучасного прагнення до переорієнтації ЄС від ідеї «Європи-вітчизни» на ідею «Європи регіонів». Парламентська асамблея Ради Європи прагне до визнання й подальшого розвитку регіоналізму не тільки в рамках ЄС, але й за його межами. Так, у Дортмундській декларації Економічного форуму регіонів Європи (червень 1996 року) наголошувалося: для того, щоб партнерство регіонів було ефективним, воно має стати більш динамічним і доповнюватися міжтериторіальним (насамперед транскордонним) економічним співробітництвом країн Великої Європи. Отже, Україна як член Ради Європи з 1995 року не може ігнорувати подібні документи. Відтак, досвід застосування різних форм міжрегіональної взаємодії, у тому числі й створення єврорегіонів, потребує вивчення та ретельного аналізу з метою можливої його реалізації в межах транскордонних територій за участю регіонів України.
У зв’язку із розширенням кордонів Європейського Союзу поглиблення співробітництва, у тому числі і траскордонного, іноді розглядають як процес прагнення ЄС забезпечити собі максимальний “простір для маневру” та убезпечитися від зайвих обіцянок. Причому відсутність будь-яких конкретних гарантій щодо надання преференцій нашій державі розглядається як недружня поведінка з боку європейських партнерів. Однак, слід розуміти, що у сучасних умовах поглиблення інтеграційних тенденцій будь-яка країна не уникає впливу зазначених процесів. Прикордонні регіони України є найбільш вразливими до змін, що виникли і ще виникатимуть у зв’язку з розширенням ЄС на схід. Відтак, транскордонна співпраця як форма співпраці прикордонних регіонів України зі східними регіонами її центральноєвропейських сусідів потребує максимального оновлення і трансформації, щоб адаптуватися до нових умов. Сьогодні ми можемо розраховувати на позитивні зміни, оскільки Європейська політика сусідства пропонує інструмент, що повинен надати нового імпульсу транскордонній співпраці. Більш того, у перспективі цей інструмент може бути поширений на усі регіони України. Розвиток транскордонного співробітництва передбачає, зокрема, дуже важливу пропозицію щодо відкриття можливостей для залучення до участі в інвестиційних проектах в Україні Європейського інвестиційного банку. Це також одна з дуже перспективних і привабливих для України ідей, спрямована на підвищення рівня інвестицій та покращання інвестиційного клімату в державі. Вона давно просувалася Україною, тому зараз може лише вітатися, так само, як і наміри ЄК надавати політичну підтримку й допомогу з метою заохочення економічних реформ, сприяти тіснішій економічній інтеграції та сталому розвитку, запровадити нові інструменти і джерела фінансування.
На даний час Україна у транскордонному співробітництві базується на досить розвиненому нормативно-правовому підґрунті. До законодавчої бази, що регламентує транскордонні відносини, відносяться як національні нормативно-правові акти, так і низка двосторонніх угод, що регламентують співробітництво між Україною та державами в питаннях режиму кордону, пересування людей, транспортних засобів і товарів через кордони, співробітництва між прикордонними службами. До регламентації транскордонного співробітництва мають пряме відношення також документи, що визначають стратегічні напрями євроінтеграційного курсу України. Аналіз нормативних документів із зазначеного напрямку дозволяє виділити такі основні пріоритети транскордонного співробітництва України: зміцнення конкурентоспроможності регіонів країни; спрощення процесу перетину кордону та створення відповідної інфраструктури; укладання нових транскордонних угод; розвиток мережі консалтингових центрів та центрів підтримки малого та середнього підприємництва в прикордонних регіонах; координація соціально-економічного та екологічного розвитку прикордонних регіонів; гармонізація законодавства України у відзначених сферах з європейським законодавством.
В основі формування державної регіональної політики у сфері транскордонного співробітництва має бути підхід, направлений на посилення ролі регіонів у активізації інтеграційних процесів України та розвитку транскордонного співробітництва, підвищення конкурентноздатності окремих регіонів країни, що в кінцевому підсумку, зміцнює економічний потенціал держави.
 Основним законодавчим документом в сфері міжрегіональної співпраці є Закон «Про транскордонне співробітництво» (прийнятий 24 червня 2004 р.), але, на думку багатьох авторів, він має значні недоліки, які можна систематизувати так:
- він фактично ігнорує роль транскордонного співробітництва як одного з інструментів регіонального розвитку і не розглядає його як складову регіональної політики в Україні, в той час, як зазначено вище, в Європейському Союзі програми транскордонного співробітництва є складовою регіональної політики та механізмом регіонального розвитку;
- не вдалося подолати домінуючого серед українських органів державної влади різних рівнів погляду на транскордонне співробітництво як інструмент переважно економічної співпраці. Зокрема, загальну координацію транскордонного співробітництва законом покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики. Між тим, як явище транскордонне співробітництво є набагато складнішим та багатовимірним, охоплює значно ширше коло аспектів життєдіяльності мешканців прикордонних територій, ніж економічна співпраця;
- закон загальмував існуючі форми державної фінансової підтримки транскордонного співробітництва, а фактично її відсутність. Зокрема, в законі зазначено, що «державна фінансова підтримка може надаватися проектам (програмам) транскордонного співробітництва, які мають достатню аргументацію щодо ефективного розв’язання актуальних проблем і були відібрані на конкурсній основі…». Однак джерела та механізм надання такої підтримки з боку держави не визначаються.
- закон не враховує зміни механізму підтримки транскордонного співробітництва з боку Європейського Союзу, зокрема нових інструментів добросусідства і реформування відповідних програм Європейської Комісії.
  Управління у сфері транскордонного співробітництва в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції. Проте, управління транскордонним співробітництвом, в основному, полягає у його координації. Координацію розробки, укладання та організацію виконання міждержавних договорів України з питань розвитку транскордонного співробітництва здійснює Міністерство закордонних справ України.
Інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у сприянні розвитку транскордонного співробітництва в межах компетенції, встановленої законодавством України, а також, у разі необхідності, вносять пропозиції щодо змін до законодавчих актів України з питань транскордонного співробітництва.
Гальмування процесів транскордонного співробітництва в Україні відбувається через низку проблем. На даний час, не зважаючи на значну кількість нормативно-правових документів, які регламентують міжрегіональну співпрацю, в Україні відсутня єдина науково обґрунтована концепція транскордонного співробітництва, яка б пропонувала методологічні підходи до розвитку процесів з урахуванням не лише окремого прикордонного регіону, а й загальнонаціональних інтересів. Складна ієрархічність системи управління процесами транскордонного співробітництва призводить до дублювання повноважень за окремими напрямками, з одного боку, та невизначеності механізмів фінансування програм – з іншого. Більшість міжнародних програм передбачає фінансування проектів з боку реципієнтів в межах не менше 20%. В Україні більшість прикордонних областей (маються на увазі західні регіони, що мають спільні кордони з країнами ЄС) визнані дотаційними і, на жаль, досить часто не мають власних бюджетних коштів для реалізації програм. Тому необхідний чіткий механізм залучення коштів на національному рівні для забезпечення програм транскордонного співробітництва.

3. Програма стратегічного транскордонного співробітництва України і Росії
Росія є стратегічним партнером України, включаючи питання транскордонного співробітництва. Охарактеризуємо Програму економічного співробітництва між двома країнами, що припинила свою дію минулого року. Програма економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр. підготовлена на основі широкомасштабного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною, Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 рр. з урахуванням основних напрямів довгострокового економічного і науково-технічного співробітництва України та РФ на 1997-2007 рр. і на період до 2005 р., проекту Програми діяльності Уряду України на 1997-1999 рр., розпорядження Президента України від 18 серпня 1997 року із схвалення Невідкладних заходів щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи.
Архітектоніка десятирічної Програми економічного співробітництва обох країн включає 7 розділів, які містять ряд загальних положень рамкового характеру:
·                     стан і проблема розвитку українсько-російського економічного співробітництва;
·                     зближення основних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічного співробітництва;
·                     координація пріоритетних напрямів структурних змін в економіках;
·                     координація заходів з вирішення соціальних проблем;
·                     розвиток торговельних відносин;
·                     механізм реалізації Програми.
Програма розроблена для здійснення Україною та Росією на довготривалій основі узгодженого комплексу заходів щодо державного сприяння розвитку взаємовигідних економічних та науково-технічних зв’язків між двома країнами, досягненню суттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національних економік і зростання на цій основі взаємного товарообміну до 2007 р. не менше ніж у 2,5 раза.
У процесі виконання Програми передбачається вирішити завдання щодо:
·                     зближення і уніфікації нормативно-правової бази в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності та податкової системи, здійснення заходів щодо взаємного захисту національних товаровиробників, розвитку прикордонного співробітництва;
·                     формування пріоритетних міждержавних та міжрегіональних інвестиційних проектів і програм економічного співробітництва, створення СП та МФПГ у різних галузях економіки, розвитку виробничої кооперації, активізації взаємної діяльності національних та іноземних інвесторів на території обох держав;
·                     ефективного, взаємовигідного використання і розвитку транспортних комунікацій країн (трубопровідного, залізничного, автомобільного, морського транспорту, ліній електропередачі);
·                     удосконалення платіжно-розрахункових та кредитно-фінансових стосунків;
·                     взаємодії з урахуванням інтересів обох країн.
Для реалізації цих цілей і завдань Програма передбачає взаємодію державних органів України та РФ у напрямах:
·                     пошук спільних шляхів, що забезпечують ефективне проведення в Україні та Росії економічних реформ, виходячи з необхідності послідовного поліпшення умов життя населення обох держав, зростання його реальних доходів і споживання;
·                     узгодження взаємодії у здійсненні інституційних перетворень при формуванні ринкової економіки обох держав, у тому числі в галузі проведення приватизації, створення умов для добросовісної конкуренції, регулюванні діяльності природних монополій;
·                     зближення концептуальних підходів у структурній перебудові економік обох держав, створення об’єктам господарювання обох країн стимулів для зростання їх виробництва, взаємних інвестицій у їх розвиток, взаємовигідного обміну досвідом запровадження нововведень у галузі передових технологій, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, що випускається.
Домінуючим напрямом економічного співробітництва між Україною та РФ є розвиток торговельно-економічних відносин, створення умов вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили. Здійснення узгоджених заходів з реалізації режиму вільної торгівлі викликане необхідністю сприяння розвитку гармонійних та сталих економічних зв’язків, а також створення сприятливих умов для ведення ефективної торгівлі.
Досягнення поставленої мети передбачає активну участь держав у розвитку торговельно-економічних відносин, відпрацювання механізмів їх забезпечення фінансовою, інформаційно-консультативною, маркетинговою та іншими видами підтримки.
Першочерговим питанням у торговельно-економічних відносинах між Україною та РФ є практична реалізація режиму вільної торгівлі без будь-яких винятків, у тому числі за такими напрямами:
·                     заборона та відміна мита на імпорт-експорт і зборів, що мають еквівалентну дію;
·                     заборона і відміна кількісних обмежень на імпорт-експорт і заходів, які мають еквівалентну дію;
·                     усунення технічних перешкод у торгівлі;
·                     недопущення створення умисних дискримінаційних умов, за якими товари продаються чи купуються;
·                     забезпечення адекватного, ефективного і недискримінаційного правового захисту прав інтелектуальної власності і товарних знаків;
·                     недопущення зловживань підприємствами монопольним становищем на територіях обох держав у цілому або на значній їх частині;
·                     взаємне забезпечення транспарентності заходів державної підтримки шляхом обміну інформацією;
·                     забезпечення принципу свободи транзиту;
·                     вирішення усіх проблемних питань режиму торгівлі виключно шляхом двосторонніх консультацій та переговорів.
Введення режиму вільної торгівлі передбачає створення всіх умов для переходу до торгівлі виключно на ринкових засадах.
Метою розвитку співробітництва в галузі митної справи є забезпечення виконання усіх положень, які можуть бути прийнятними для забезпечення взаємовигідної торгівлі й досягнення зближення української і російської митних систем.
Співробітництво щодо досягнення сумісності митних систем здійснюватиметься за такими напрямами:
·                     спрощення митних процедур стосовно товарів, що обертаються у торгівлі між країнами та удосконалення методів роботи митних служб;
·                     взаємозв’язок між транзитними системами України і Росії та їх гармонізація;
·                     розробка єдиного підходу до питання організації митного контролю за переміщенням і оформленням підакцизних товарів, які підлягають маркіруванню;
·                     підготовка пропозицій щодо розвитку співробітництва митних служб в питаннях затримки і повернення культурних цінностей, які незаконно вивозяться чи ввозяться;
·                     сприяння впровадженню і управлінню сучасними системами митної інформації, включаючи комп’ютерні системи у пунктах митного контролю;
·                     технічне сприяння і обмін інформацією;
·                     організація семінарів і навчальних програм.
З метою забезпечення адекватного, ефективного і недискримінаційного правового захисту прав інтелектуальної власності і товарних знаків передбачається створити узгоджену систему взаємних заходів запобігання ввозу, виготовленню і реалізації товарів з використанням методів недобросовісної конкуренції. Для цього передбачається, зокрема, заснування контактних пунктів з обміну інформацією про торгівлю товарами з використанням методів недобросовісної конкуренції (фальсифіковані товарні знаки і товари, вироблені з порушенням промислових і авторських прав). Це забезпечить оперативне інформування відповідних органів при прийнятті ними необхідних рішень.
Розвиток торговельно-економічних відносин неможливий без одночасного розширення співробітництва в галузі транспорту та його інфраструктури, яке здійснюватиметься за такими напрямами:
·                     збереження працездатності залізничного транспорту, функціонуючого на територіях обох країн;
·                     збереження взаємних поставок продукції та послуг з ремонту рухомого складу і устаткування на рівні, що задовольняє власні виробничі потреби залізниць України та РФ на пільгових умовах;
·                     встановлення пільгового тарифу на пересилку рухомого складу в ремонт і з ремонту залізницями України і РФ;
·                     координація спільних дій щодо будівництва на території України транс’європейських магістралей з подальшим виходом на Росію, у тому числі із залученням російського і українського капіталів, кредитів ЄБРР та капіталів третіх країн;
·                     розробка узгодженої політики в галузі гармонізації систем тарифів з перевезення і обробки експортно-імпортних вантажів;
·                     координація дій транспортних служб у частині раціонального використання парку вагонів і контейнерів, вироблення єдиних вимог до транспортних комунікацій, габаритів транспортних засобів, перевезення надвагових і великогабаритних вантажів.
Організація торговельно-економічних відносин між країнами можлива тільки на основі активного обміну інформацією, підготовленою на основі митної статистики. Його передбачається здійснювати на постійній основі за узгодженим переліком показників у межах уже досягнутих двосторонніх домовленостей з метою зіставлення даних про зовнішню торгівлю, виявлення розбіжностей та їх причин, розробки заходів щодо усунення цих причин. Крім того, здійснюватиметься обмін статистичними виданнями і публікаціями, методологічними матеріалами і розробками, програмами, а також методами проведення статистичних обстежень, переписів, спостережень.
З цією метою передбачається підготувати до підписання Угоду про співробітництво в галузі статистики, що дозволить поліпшити обмін статистичною інформацією з усіх напрямів соціально-економічного розвитку обох країн на постійній основі.
Одним з напрямів співробітництва в галузі інформаційного забезпечення торговельно-економічних відносин, який передбачається активно розвивати, є проведення спільних заходів з організації професійної підготовки (семінари, конференції, консультації, стажування), обмін і взаємне погодження методичних принципів формування статистики зовнішньої торгівлі.
Співробітництво будівельних і машинобудівних комплексів обох держав з будівництва в третіх країнах з урахуванням дотримання принципів рівності, взаємної вигоди, ненанесення економічних збитків один одному передбачається здійснювати за такими напрямами:
·                     співробітництво в реалізації в третіх країнах проектів з будівництва, реконструкції, модернізації і технічного переозброєння підприємств та інших об’єктів, а також у галузі спільного проектування, поставок устаткування і комплектуючих, виконання пусконалагоджувальних робіт і спільної експлуатації об’єктів;
·                     створення спільного банку інформації за чинним законодавством обох держав, а також нормативних актів міністерств, відомств, які належать до галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині реалізації технічних проектів і будівництва промислових об’єктів у третіх країнах.
В галузі житлово-комунального господарства планується здійснити низку спільних заходів щодо вирішення проблеми обміну житловими приміщеннями між громадянами обох країн і розробці угоди з цього питання.
В галузі містобудування передбачаються заходи щодо розробки і впровадження в обох країнах передових технологій реконструкції крупнопанельних житлових будинків першої серії масової забудови 1960-1970 рр., налагодження обміну інформацією з даного питання.
Одночасно передбачається здійснення заходів щодо збереження та розвитку існуючих виробництв будівельних матеріалів і конструкцій, збереження спеціалізації підприємств з виготовлення сировини і сировинних матеріалів (азбест, каолін, графіт, борна кислота, спеціальні прокатні профілі тощо), організація випуску яких неможлива або економічно неефективна без виробничої кооперації.
З метою безпечної експлуатації будівельної техніки високої вартості передбачається узгодження і участь у спільній розробці нормативних документів з випробовування і сертифікації продукції будівельного машинобудування, зближення вимог вітчизняних стандартів у цій галузі з міжнародними.
Важливим напрямом торговельно-економічного співробітництва є встановлення прямих торговельно-економічних зв’язків між прикордонними областями України і РФ. Міжрегіональне прикордонне співробітництво здійснюватиметься за такими напрямами:
·                     створення умов для полегшеного перетинання державного кордону між Україною і РФ, удосконалення системи прикордонного, митного, міграційного та інших видів контролю у пунктах пропуску;
·                     сприяння у розробці спільних спеціальних природоохоронних програм і проектів, особливо в екологічно несприятливих районах;
·                     обмін інформацією про асортимент продукції, що випускається, і потреби підприємств областей, а також створення міжрегіонального інформаційного центру фармацевтичної промисловості, однією з основних функцій якого буде проведення моніторингу забезпечення населення прикордонних областей ліками;
·                     надання консультативної допомоги підприємницьким структурам у налагодженні ділових контактів між підприємствами прикордонних областей з питань зовнішньоекономічного і митного законодавства;
·                     обмін позитивним досвідом вирішення нагальних проблем прикордонних областей;
·                     сприяння відкриттю консигнаційних складів медикаментів і фірмових аптек в обласних центрах прикордонних областей України і Російської Федерації;
·                     розробка спільних проектів розвитку прикордонних областей, зокрема в галузі містобудування, а також обмін досвідом шляхом проведення семінарів з питань розробки регіональних містобудівних проектів, генпланів населених пунктів.
Підвищенню ефективності прикордонного торговельно-економічного співробітництва сприятиме і реалізація Угоди між Урядом України та Урядом РФ про співробітництво прикордонних областей.
Вирішення завдання усунення зайвих перешкод у торгівлі між країнами з метою взаємного забезпечення якості експортних товарів, захисту життя і здоров’я людей, тварин і рослин, навколишнього середовища передбачає здійснення таких заходів:
·                     співробітництво з удосконалення і гармонізації нормативної договірно-правової бази в галузі санітарних і фітосанітарних заходів;
·                     обмін інформацією в галузі стандартизації, метрології, сертифікації, систем пакування і маркування товарів;
·                     визначення уповноважених органів з сертифікації, скороченню переліку продукції, що поставляється взаємно, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні і РФ, у тому числі взаємній сертифікації і реєстрації лікарських засобів;
·                     зближення методичних підходів у галузі метрології, стандартизації та сертифікації з використанням норм і принципів міжнародного права.
Резюмуючи вищенаведене, можна стверджувати, що широкий спектр заходів економічних взаємин, їх актуальність і обгрунтованість, визначеність термінів реалізації та адресність виконавців, які властиві даній Програмі економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр., дозволить отримати такі преференції:
·                     здійснити на довгостроковій основі узгоджений комплекс заходів, у тому числі нормативно-правових, державного сприяння розвитку взаємовигідних економічних та науково-технічних зв’язків між двома державами;
·                     досягти суттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національних економік;
·                     проводити стимули суб’єктам господарювання для розширення виробництва, збільшення інвестиційних потоків, підвищення якості і конкурентоздатності продукції, можливості виходу на світові ринки;
·                     подвоїти товарообіг у взаємній торгівлі та поліпшити торговельне сальдо в першу чергу за рахунок зростання експорту українських товарів;