Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат

Міністерство Освіти і Науки

Казанський Державний Технологічний Університет

Кафедра Економіки

Курсова робота

по курсу: «Управління витратами»

на тему:

«Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат»

Казань

2009

Зміст

Введення

1. Поняття та методи обліку попутної продукції

1.1 Поняття попутної продукції

1.2 Методи обліку попутної продукції

2 Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат

1.1 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та значення прибутку

2.2 Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат діяльності підприємства

Висновок

Список літератури

Введення

Представлена робота присвячена темі «Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат».

Проблема даного дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення порушених питань.

Фінансовий результат діяльності підприємства виражається в зміні величини його власного капіталу за звітний період.

Прибуток - найважливіший показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначаються частка доходу засновників і власників, розміри дивідендів та інших доходів. За прибутком визначається також рентабельність власних і позикових коштів, основних фондів, всього авансованого капіталу і кожної акції. Характеризуючи рентабельність вкладень коштів в активи даного підприємства і ступінь вмілості його господарювання, прибуток є найкращим мірилом фінансового здоров'я підприємства. Тому необхідно чітко окреслити завдання й об'єкти управління для досягнення кращого фінансового результату.

Істотний вплив на фінансові результати надає правильна угруповання витрат підприємства відповідно до чинних принципами оподаткування прибутку:

витрати, які включаються у витрати на виробництво;
витрати і втрати, що підлягають віднесенню на рахунок прибутків і збитків;
витрати здійснюються за рахунок цільових надходжень і за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток;
інші витрати підприємства.

Правильний вибір облікової політики та методу обліку дозволяє підприємству впливати на фінансовий результат своєї діяльності.

Необхідно приділяти величезну увагу обліку і реалізації попутної продукції, оскільки її реалізація і методи обліку можуть значно занижувати або завищувати собівартість продукції основної, і, як наслідок, збільшувати або занижувати прибуток, що неодмінно буде впливати на підсумковий фінансовий результат діяльності підприємства в звітному періоді.

Метою курсової роботи є вивчення впливу методу обліку попутної продукції на фінансовий результат. Для розкриття цієї мети були поставлені наступні завдання:

розглянути поняття і методи обліку попутної продукції;
вивчити вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат розглянувши процес формування фінансових результатів діяльності підприємства та значення прибутку.

Структура курсової роботи складається з двох розділів, вступу і висновків, де в першому розділі розглянуто поняття і методи обліку попутної продукції, а в другій вивчено вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат. У вступі представлені актуальність досліджуваної теми, окреслено мету і завдання курсової роботи, в укладанні наведені короткі висновки по двох розділів.

1. Поняття та методи обліку попутної продукції

1.1 Поняття попутної продукції

В єдиному технологічному процесі, а часто і в єдиному агрегаті (печі, ректифікаційної колоні, реакторі і т.п.), одночасно може виготовляється декілька продуктів, що іноді мають різні ринки збуту, різну споживчу цінність і, отже, різні ціни, таке виробництво вважається комплексним.

Для обчислення собівартості продукції, отриманої при переробці вихідної сировини і матеріалів, її поділяють на основну продукцію, попутну продукцію і відходи.

Головна ознака поділу продукції на основну і попутну - цільове призначення і суспільна значущість цих продуктів і їх вартість, яка визначається часткою вихідної сировини і матеріалів у складі вироблюваної продукції.

Основна продукція - головна мета переробки вихідної сировини і матеріалів, включає в себе більшу частину їх вартості і володіє високими споживчими якостями.

Попутна продукція виробляється з вихідної сировини разом з основною, але відрізняється від неї цільовим призначенням, включає в себе меншу частину вартості вихідної сировини і матеріалів по відношенню до основної продукції і має менш значущими споживчими якостями.

Відходи виробництва - це залишки вихідної сировини і матеріалів. Мають порівняно невелику корисність, тому подальша переробка в основному виробництві організації економічно недоцільна або неможлива.

Наприклад, основною продукцією роботи м'ясокомбінату є м'ясо на кістках, попутної продукцією - субпродукти, жир топлений, шкури, кишкові фабрикати. Відходи виробництва - вміст шлунково-кишкового тракту тварин.

Кожна галузева інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції містить детальну класифікацію продукції, отриманої з вихідної сировини і матеріалів, на основну, попутну продукцію і відходи / 11 /.

1.2 Методи обліку попутної продукції

У сучасній системі бухгалтерського обліку застосовують різні методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в залежності від характеру виробництва, його організації і технології.

На вибір методу обліку витрат впливає характер і тривалість виробничого процесу, номенклатура виробів, які виробляються, система контролю за проходженням сировини і напівфабрикатів, складання та формування готової продукції.

Класифікація методів заснована на методах групування витрат за окремими об'єктами обліку (видами продукції, групами однорідних найменувань продукції, переділів, замовленнями, процесам) і методам калькулювання собівартості продукції (нормативний метод, метод прямого розрахунку, методи підсумовування витрат, пропорційного розподілу витрат, виключення вартості попутної продукції із загальної суми витрат та ін.)

Залежно від цих ознак застосовують нормативний, позамовний, попередільний і попроцесний методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, а також метод скороченою собівартості - директ-костинг.

Собівартість продукції, робіт чи послуг - це оцінка у вартісному вираженні повних витрат на виробництво цієї продукції, робіт чи послуг та їх продаж.

Собівартість визначає ті витрати, які були фактичними і стали ресурсами для виробництва продукції, незалежно від часу виплати грошових коштів, тобто в тому звітному періоді, в якому витрати мали місце.

Калькулювання - це обчислення собівартості виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Шляхом калькулювання обчислюють собівартість:

1) повного обсягу випущеної продукції, виконаних робіт і наданих послуг;

2) окремих видів продукції, робіт, послуг, основного і допоміжного виробництв, обслуговуючих виробництв;

3) напівфабрикатів для подальшої переробки або реалізації;

4) продукції, робіт і послуг окремих підрозділів виробництва;

5) незавершеного виробництва.

Перераховані показники собівартості використовуються для визначення цін на продукцію, роботи або послуги, управління собівартістю продукції, складання звітів про прибутки та збитки, оцінки результатів діяльності підприємства і його підрозділів / 12 /.

У системі сучасного управлінського бухгалтерського обліку розрізняють планову, кошторисну, нормативну і звітну (фактичну) калькуляції.

Планові калькуляції визначають середню собівартість продукції, робіт або послуг на плановий період (місяць, квартал, рік). При складанні планової калькуляції за основу беруть прогресивні норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання устаткування, а також норми витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми є середніми на планований період. Для визначення ціни й розрахунку із замовниками у разі виготовлення разового вироби використовують різновид планової калькуляції - кошторисну калькуляцію.

Нормативні калькуляції складають, грунтуючись на діючих на початок місяця нормах витрат сировини, матеріалів та інших витрат - поточних нормах витрат. Ці норми відповідають виробничим можливостям підприємства на даний період його діяльності за умови постійних, стабільних цін на ресурси. Поточні норми витрат зазвичай на початку року перевищують заплановані, а в кінці року знижуються. Тому нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище планової, а в кінці - нижче.

Звітні (фактичні) калькуляції складають за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Звітна калькуляція відображає фактичну собівартість виробленої продукції або виконаних робіт, включаючи неплановані непродуктивні витрати.

Об'єктами калькулювання можуть служити окремі вироби, групи виробів, напівфабрикати, незавершене виробництво, роботи і послуги, собівартість яких обчислюється. По об'єктах калькулювання ведеться зазвичай аналітичний облік, причому можна відкривати аналітичні рахунки не на кожен окремий об'єкт, а на їх групу.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, якою можуть служити:

1) натуральні одиниці (штуки, метри, кілограми тощо);

2) умовно-натуральні одиниці, які обчислюються за допомогою коефіцієнтів (спирт 100%-ной фортеці, 100 м тканини, 1000 умовних банок консервів тощо);

3) вартісні одиниці (витрати на карбованець реалізованої продукції, на 1000 руб. Вартості запасних частин тощо);

4) трудові одиниці (нормо-годин, нормо-зміна). Калькуляційні одиниці не завжди збігаються з облік ної натуральної одиницею. Для спрощення складання планових і звітних калькуляцій калькуляційні одиниці укрупнюються. Наприклад, в переробних організаціях облікова одиниця - 1 кг продукції, а калькуляційною одиницею є 1 т або 1 ц / 12 /.

Калькулюванням обчислюють собівартість усієї продукції, окремих видів продукції, одиниць окремих видів. При цьому використовують різні методи розрахунку: метод підсумовування витрат, нормативний метод, метод пропорційного розподілу витрат, виключення вартості попутної продукції із загальної суми витрат, комбінований метод.

Метод прямого розрахунку - найпростіший і точний. Сутність його в тому, що витрати, враховані за статтями калькуляції, ділять на кількість одиниць випущеної продукції. Цей метод розрахунку собівартості застосовується у виробництвах, де випускають один вид продукції. Його використовують також при виробництві декількох видів продукції за умови, що можна роздільно враховувати витрати по кожному виду продукції. Метод прямого розрахунку застосовується зазвичай при по-процесному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Метод підсумовування витрат полягає в тому, що собівартість одиниці продукції обчислюється підсумовуванням витрат по окремих стадіях процесу виробництва даної продукції або окремих частин виробу. Наприклад, собівартість листа прокатної сталі визначається підсумовуванням витрат по кожному технологічного комплексу його виробництва.

Нормативний метод полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво обліковують за поточним нормам, які передбачені нормативними калькуляціями, окремо ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм (при цьому вказують місце виникнення відхилення, причини і винуватців). Також враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат у результаті проведення організаційно-технічних заходів, визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції (Зф) визначається складанням суми витрат за поточними нормами (Зн) з величиною відхилень від норм (О) і величиною змін норм (І), тобто за формулою:

3ф = Зн ± Про ± І

Нормативний метод калькулювання собівартості продукції застосовується в галузях обробної промисловості, де масовим і серійним шляхом виробляють складну і різноманітну продукцію.

Метод пропорційного розподілу витрат застосовується зазвичай у комплексних виробництвах, де неможливо ідентифікувати продукцію до досягнення певної точки в процесі виробництва. Цей момент називають точкою поділу. При цьому поділ вихідної сировини на окремі продукти може здійснюватися одночасно або в різний час. До точки поділу накопичуються загальні витрати - вартість сировини, що переробляється і витрати з його переробки. Після точки поділу отримані продукти можуть вже вважатися готовою продукцією (наприклад, незбиране молоко) або піддаватися подальшій обробці (вершки, продукти на основі закваски - кефір, йогурт, сметана, сухе молоко та ін.) Витрати на подальшу переробку відносять на окремі види основних і попутних продуктів.

При виробленні основної і попутної продукції загальні витрати розподіляють між окремими її видами, для цього використовують різні методи пропорційного розподілу витрат. Ці методи можна розділити на два види:

1) на основі натуральних показників;

2) на основі вартісних показників.

У першій групі методів найпростіший - метод розподілу загальних витрат пропорційно обсягу виробництва різних продуктів.

Застосування методу пропорційного розподілу загальних витрат передбачає, що всі вироблені продукти мають однакову собівартість і ціну продажу. У випадку якщо ціна реалізації окремих видів продукції буде різна, можна отримати різну рентабельність, а іноді і збитковість окремих видів спільно виробленої продукції.

Даний метод не можна застосувати по відношенню до продуктів, які не мають спільної основи вимірювання кількості (наприклад, до твердих речовин, рідин і газу), це обмежує можливості застосування методу пропорційного розподілу загальних витрат / 14 /.

При складанні планових калькуляцій продукції, одержуваної в комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в єдиному технологічному процесі одержують два або кілька різнорідних продуктів і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з наведених нижче методів.

Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначення величини витрат по цих переділах, то має застосовуватися Попередільний калькулювання кінцевих продуктів.

У тих випадках коли із загальної суми витрат може бути виділена частина їх, яка стосується тільки одного продукту, ця частина прямо включається до собівартості відповідного продукту.

При розподілі загальних витрат на основну і попутну продукцію комплексного виробництва в плануванні застосовуються такі методи:

а) розподілу витрат або коефіцієнтний метод;

б) виключення витрат або метод виключення вартості попутної продукції;

в) комбінований метод.

Коефіцієнтний метод розподілу загальних витрат застосовується у комплексних виробництвах при виробленні з вихідної сировини і матеріалів кількох видів основної продукції. Попутна продукція проводиться як «Інші до x оди».

При цьому методі загальні витрати на виробництво визначаються між отриманою продукцією пропорційно економічно обгрунтованим коефіцієнтам. З урахуванням особливостей даного виду виробництва ці коефіцієнти встановлюються виходячи з норм виходу окремих видів продукції з одиниці сировини, співвідношення витрат на обробку, сукупних споживчих властивостей виробленої продукції, стійких світових і достатньо обгрунтованих внутрішніх оптових цін, фізико - хімічних властивостей одержуваної продукції / 3 /.

Встановлюючи коефіцієнти перерахунку по окремих видах продукції, враховують особливості їх виробництва, норми виходу окремих продуктів з одиниці вихідної сировини, споживчі властивості, фізико-хімічні властивості, співвідношення витрат на обробку, ціни реалізації та інші якості / 11 /.

Допускається також розподіл загальних витрат по собівартості таких же або аналогічних видів продукції, одержуваних у відокремлених виробництвах / 3 /.

У групі методів розподілу загальних витрат на основі вартісних показників можна виділити метод розподілу загальних витрат пропорційно вартості продукції за цінами реалізації. При цьому методі загальні витрати розподіляють між видами виробленої продукції пропорційно їх вартості за цінами продажу.

Метод розподілу загальних витрат по собівартості напівфабрикатів в точці поділу застосовують у випадках, коли напівфабрикати, отримані в точці поділу, піддаються додатковій обробці.

У результаті застосування даного методу розподілу загальних витрат рентабельність спільно отриманих продуктів може відрізнятися.

Щоб отримати однакову рентабельність продукції, отриманої в єдиному виробничому процесі, можна використовувати метод розподілу загальних витрат на основі постійної частки прибутку в обсязі продажів.

Розподіливши загальні витрати між основною і попутної продукцією, визначають собівартість основної продукції підсумовуванням наступних і загальних витрат.

Собівартість одиниці продукції обчислюється діленням сукупних витрат на кількість одиниць продукції, так само визначається і собівартість окремих видів попутної продукції / 11 /.

Метод виключення вартості попутної продукції із загальної суми витрат на виробництво або метод чистої вартості застосовують в виробництвах з комплексною переробкою вихідної сировини в єдиному технологічному процесі. При цьому виробляється кілька видів продукції і утворюються відходи виробництва. Таким чином працюють підприємства тваринництва, кольорової металургії, хімічної, нафтопереробної, гірської, харчової промисловості / 15 /.

При використанні методу виключення витрат один із продуктів, одержуваних у даному виробництві (переділі), вважається основним, а решту розглядають як попутні.

Метод виключення або метод чистої вартості полягає в тому, що із загальної суми витрат на виробництво виключається собівартість попутної продукції, а отримана величина вважається собівартістю основної продукції.

Цей метод застосовується тільки при наявності явно вираженої основної та невеликому питомій вазі попутної продукції. При цьому повинна бути забезпечена економічно обгрунтована оцінка одержуваної попутної продукції.

Планова собівартість попутної продукції може бути визначена або шляхом використання виробничої собівартості відповідної продукції при відокремленому виробництві, або за відсутності відокремленого виробництва її виробничої собівартості, врахованої в розрахунках оптової ціни (тобто ціни підприємства за вирахуванням прибутку і позавиробничих витрат).

Попутні продукти, одержувані в одному цеху і підлягають подальшій переробці в іншому, розглядаються як попутні напівфабрикати, оцінювані, як правило, виходячи з виробничої собівартості, врахованої в оптовій Ціпі на сировині, яку вони замінюють (з урахуванням вмісту в них основної речовини) / 4 /.

При методі виключення вартості попутної продукції собівартість основної продукції визначається шляхом вирахування з загальної суми витрат вартості попутної продукції, яка обчислюється за встановленими цінами.

Комбінований метод. Собівартість продукції обчислюється шляхом використання різних методів, що особливо зручно в комплексних виробництвах / 11 /.

При отриманні в комплексному виробництві декількох основних і попутних видів продукції слід використовувати комбінований метод, в якому поєднуються обидва охарактеризованих вище методу. При цьому із загальної суми витрат спочатку виключається вартість попутної продукції, а решта витрат розподіляється між основними видами продукції відповідно до встановлених коефіцієнтів.

При використанні комбінованого методу в умовах складного багатопередільного комплексного виробництва собівартість окремих видів продукції доцільно визначати з дотриманням таких етапів роботи:

1) із загальної суми комплексних витрат виключається собівартість попутної продукції;

2) з решти суми витрат виключається їх частина, яка може бути прямо віднесена на певні види продукції;

3) залишок витрат розподіляється між продукцією відповідно до встановлених коефіцієнтів;

4) визначається загальна планова величина собівартості відповідної продукції шляхом підсумовування відносяться прямо і розподілених витрат.

Повна собівартість товарної продукції, обчислена виходячи з планових калькуляцій окремих видів продукції і їх товарного випуску, повинна бути дорівнює повній собівартості товарної продукції, одержуваної на основі розрахунків за факторами та кошторису витрат на виробництво. Зазначена сума не повинна перевищувати собівартості товарної продукції, прийнятої в розрахунках до затвердженого плану прибутку / 13 /.

2 Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат

2.1 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та значення прибутку

Ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності виражається у фінансових результатах.

Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію: коли виручка перевищує витрати, тоді фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. При рівності виручки і витрат вдається лише відшкодовувати витрати - прибуток відсутній, а отже, відсутня і основа розвитку господарюючого суб'єкта. Коли витрати перевищують виручку, суб'єкт господарювання отримує збитки - це область критичного ризику, що ставить господарюючого суб'єкта в критичне фінансове становище, що не виключає банкрутство. Збитки висвічують помилки, прорахунки у напрямках використання фінансових засобів організації виробництва, управління та збуту продукції.

Прибуток відображає позитивний фінансовий результат. Прагнення до одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, зниження витрат. Це забезпечує реалізацію не тільки цілі суб'єкта господарювання, а й цілі суспільства - задоволення суспільних потреб. Прибуток сигналізує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери.

Прибуток являє собою вироблений і обов'язково реалізований додатковий продукт. Вона створюється на всіх стадіях відтворювального циклу, але свою специфічну форму отримує на стадії реалізації. Прибуток є основною формою чистого доходу (поряд з акцизами і ПДВ).

На величину прибутку, його динаміку впливають фактори як залежні, так і не залежать від зусиль господарюючого суб'єкта.

Фактори внутрішнього середовища вивчаються і враховуються в господарській практиці, на них можна впливати в плані збільшення прибутку. До внутрішніх факторів відносять: рівень господарювання, компетентність менеджера, конкурентометодность продукції, зарплату, рівень цін на реалізовану продукцію, організації виробництва і праці.

Практично поза сферою впливу перебувають фактори зовнішнього середовища: рівень цін на споживані ресурси, конкурентне середовище, бар'єри входу, податкова система, державні органи управління, політичні, соціальні, культурні, релігійні та інші.

Величина прибутку залежить від напрямків діяльності господарюючого суб'єкта: виробничого, комерційного, технічного, фінансового та соціального.

Прибуток як результат, фінансової діяльності виконує певні функції. Прибуток відображає економічний ефект, отриманий у результаті діяльності суб'єкта господарювання. Вона складає основу економічного розвитку суб'єкта господарювання. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціального та матеріального характеру трудового колективу. За рахунок прибутку виконуються зобов'язання підприємств (фірм) перед бюджетом, банками та іншими організаціями. Прибуток є не тільки фінансовим результатом, а й основним елементом фінансових ресурсів. Звідси випливає, що прибуток виконує відтворювальну, стимулюючу і розподільчу функції. Вона характеризує ступінь ділової активність і фінансового благополуччя підприємства. За прибутку визначають рівень віддачі авансованих коштів у прибутковість вкладень в активи / 10, с.352 /.

Фінансовий результат діяльності підприємства виражається в зміні величини його власного капіталу за звітний період. Методность підприємства забезпечити неухильне зростання власного капіталу може бути оцінена системою показників фінансових результатів.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства в усіх напрямках його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Вони складають основу економічного розвитку підприємства та зміцнення його фінансових відносин з усіма учасниками комерційної справи.

Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціального та матеріального заохочення персоналу. Прибуток є також найважливішим джерелом формування доходів бюджету (федерального, республіканського, місцевого) погашення боргових зобов'язань організації перед банками, іншими кредиторами та інвесторами. Таким чином, показники прибутку є найважливішими в системі оцінки результативності та ділових якостей підприємства, ступеня його надійності і фінансового благополуччя, як партнера / 1, c. 348 / /

Узагальнено найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі № 2 річної та квартальної бухгалтерської звітності / 6, c. 109 /

Загальний фінансовий результат господарської діяльності в бухгалтерському обліку визначається на рахунку 99 «Прибутки та збитки» шляхом підрахунку і балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції на рахунку прибутків і збитків відображаються за кумулятивним (накопичувальному) принципом, тобто наростаючим підсумком з початку звітного періоду / 7, c. 113 /.

На рахунку 99 «Прибутки та збитки» фінансові результати діяльності підприємства відображаються у формах:

Як результати (прибуток або збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг - в кореспонденції з рахунком 90 «Продажі»;
Як результати, не пов'язані безпосередньо з процесом реалізації, так звані операційні і позареалізаційні доходи та втрати - в кореспонденції з рахунками обліку інших доходів і витрат, обліку матеріальних цінностей, розрахунків з персоналом з оплати праці, грошових коштів і т.п. / 7, c. 114 /

Прибуток від реалізації на промисловому підприємстві, як правило, - головна складова фінансового результату звітного періоду. Це різниця між виручкою від реалізації і витратами на реалізовану продукцію, тобто собівартістю, комерційними та управлінськими витратами.

Інші операційні доходи і витрати показують фінансовий результат від операцій, пов'язаних з рухом майна підприємства (реалізація основних коштів та іншого майна, списання основних засобів з балансу через морального зносу, здача майна в оренду, анулювання договорів, припинення виробництва і т.п.) . Якщо витрати за анульованими доходах, прекращенному виробництва та ін компенсуються, суми компенсацій включаються в інші операційні витрати. У складі операційних доходів і витрат відображаються також операції, пов'язані з продажем підприємством іноземної валюти і виникають курсові різниці; операції і витрати на купівлю іноземної валюти, результати переоцінки майна і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті, суми належних до сплати податків за рахунок фінансових результатів і інші менш значні доходи і витрати. Їх сальдо визначає зростання або зниження прибутку звітного періоду в порівнянні з прибутком від реалізації.

Інші позареалізаційні доходи і витрати включають фінансові результати, не відображені в попередніх складових прибутку. Їх склад досить специфічний: це або випадкові, непередбачені суми, або отримані і сплачені штрафи, пов'язані з порушеннями договірних зобов'язань. Тут, зокрема, відображаються кредиторська і депонентская заборгованості; суми, що надійшли в погашення дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, отримані штрафи, пені, неустойки за порушення договорів і відшкодування завданих підприємству збитків. Іншими словами, позареалізаційні доходи компенсують підприємству прибуток, яка могла б бути отримана від основної діяльності, якщо б всі договірні зобов'язання і терміни платежів дотримувалися його партнерами. І навпаки, позареалізаційні витрати відображають суми, належні до сплати з прибутку цього підприємства на відшкодування різного роду втрат його партнерів у результаті невиконання ним умов розрахунків та інших договірних умов.

Після закінчення звітного року при складанні бухгалтерської звітності рахунок 99 «Прибутки та збитки» закривається. При цьому заключним записом грудня сума чистого прибутку (збитку) звітного року списується з рахунку 99 «Прибутки та збитки» у кредит (дебет) рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Побудова аналітичного обліку за рахунком 99 «Прибуток і збитки» забезпечує формування даних, необхідних для складання звіту про прибутки та збитки / 5, c. 113 /.

Крім кінцевої угруповання, також необхідно відстежувати формування фінансового результату на основних стадіях виробничого процесу - це постачання, безпосередньо виробництво та реалізація продукції. Кожна з цих стадій має суттєвий вплив на кінцевий фінансовий результат. Розглянемо кожну з цих стадій.

Фінансові відносини з постачальниками. Вибір матеріалів і постачальників повинен здійснюватися на основі аналізу альтернативних пропозицій щодо вартості послуг і матеріалів, умов оплати, висунутим постачальникам, і проводиться фінансовим менеджером разом зі службою маркетингу.

Визначення фінансових аспектів виробничої стадії. На стадії виробництва фінансовий менеджер може і повинен регулювати процеси списання на виробництво матеріалів (наприклад, вибір методів ФІФО, ЛІФО), розробити систему оплати праці, систему розподілу комплексних статей витрат за видами продукції, визначити схеми нарахування амортизації і т.д. Все це вкрай важливо, оскільки безпосередньо впливає на оподаткування підприємства і, як показує практика, в цій частині більшість російських підприємств втрачає значну частину фінансових ресурсів / 6, c. 27 - 28 /.

Для поточного етапу економічного «розвитку» Росії характерний стан масових неплатежів. У сьогоднішніх умовах від того, наскільки своєчасно відбувається оплата продукції (послуг), залежить фінансовий стан підприємства, оскільки будь-яка затримка надходження виручки в геометричній прогресії генерує зростання кредиторської заборгованості підприємства, штрафних санкцій за прострочення платежів, призводить до необхідності залучати банківські кредити для поповнення оборотних коштів . Крім фінансових проблем це також пов'язано з виникненням соціальної напруженості в колективі, погіршенням відносин з постачальниками сировини і матеріалів і т. д.

Розподіл коштів, що надійшли від реалізації продукції. Тут фінансовий менеджер має вирішувати такі питання:

В якій мірі вимагає фінансування поточне виробництво виходячи з планованих змін виробничої програми;
Яку частину чистого прибутку направити на виплату дивідендів і в якому обсязі необхідні кошти на технічний розвиток, оскільки виплата дивідендів визначає поточний курс акцій, а технічне переозброєння позначиться на курсі в перспективі;
Чи може підприємство дозволити собі соціальні проблеми.

Особливої уваги заслуговує питання податкової дисципліни, оскільки штрафи за неправильно певні суми нарахування податків і ціна прострочених платежів (пені) досить істотні. Тому правильне податкове планування і прийняття відповідних заходів дозволяють підприємству не тільки виключити штрафи, але в деякій мірі знизити податки за рахунок оптимізації бази оподаткування.

витрати, які включаються у витрати на виробництво;
витрати і втрати, що підлягають віднесенню на рахунок прибутків і збитків;
витрати здійснюються за рахунок цільових надходжень і за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток;
інші витрати підприємства / 8, c. 115 /

Підіб'ємо деякі підсумки. Для кращого управління прибуток класифікують наступним чином:

загальний прибуток (збиток) звітного періоду - балансовий прибуток (збиток);
прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг);
прибуток від фінансової діяльності;
прибуток (збиток) від інших позареалізаційних операцій;
оподатковуваний прибуток;
чистий прибуток.

Всі показники містяться у формі № 2 квартальної та річної бухгалтерської звітності підприємства - «Звіт про фінансові результати».

2.2 Вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат діяльності підприємства

Головною складова фінансового результату на промисловому підприємстві в звітному періоді є прибуток від реалізації продукції. Це різниця між виручкою від реалізації і витратами на реалізовану продукцію, тобто собівартістю, комерційними та управлінськими витратами.

Для обліку попутної продукції застосовують такі методи:

метод розподілу витрат суть якого полягає в тому, що доходи від реалізації попутної
продукції проводяться як інші доходи.
метод виключення вартості попутної продукції або метод чистої вартості, при якому собівартість реалізованої продукції може бути зменшена на суму доходів реалізації попутної продукції.

Чиста вартість реалізації побічного продукту віднімається з витрат комплексного виробництва і дорівнює = Виручка - Прямі витрати на доопрацювання побічного продукту

комбінований, при якому доходи від реалізації попутної продукції можуть відображатися як у першому і другому методі, за винятком того, що надходження від реалізації попутної продукції не зменшуються на величину витрат на збут і на адміністративні витрати.

Оцінимо вплив кожного з цих методів на фінансовий результат. Для цього розглянемо як приклад умовне підприємство ТОВ «Дизель-авто»

Компанія ТОВ «Дизель-авто» виробляє:

1. Бензин - 2000 літрів вартістю 14 руб. / літр;

2. Мазут - 500 літрів вартістю 1,5 руб. / літр;

3. Дизельне паливо - 4000 літрів вартістю 5 руб. / літр.

Мазут є попутним продуктом. Попутний продукт мазут продається по 1,5 крб. за літр, в точці поділу продуктивних витрат за балон відповідно. Спільні витрати становлять 36 000.

Розрахуємо валовий прибуток від реалізації основної продукції і рентабельність діяльності підприємства, застосовуючи різні методи обліку попутної продукції.

Для початку розрахуємо прибуток від реалізації основної продукції і рентабельність діяльності підприємства застосовуючи перший метод пропорційного розподілу витрат, який застосовується зазвичай у комплексних виробництвах, де неможливо ідентифікувати продукцію до досягнення певної точки в процесі виробництва. Цей момент називають точкою поділу. При цьому поділ вихідної сировини на окремі продукти може здійснюватися одночасно або в різний час. До точки поділу накопичуються загальні витрати - вартість сировини, що переробляється і витрати з його переробки. Після точки поділу отримані продукти можуть вже вважатися готовою продукцією або піддаватися подальшій обробці. Витрати на подальшу переробку відносять на окремі види основних і попутних продуктів.

1) на основі натуральних показників;

2) на основі вартісних показників.

Таблиця 1 - Розрахунок валового прибутку і рентабельності за методом розподілу витрат

Продукти	Бензин	Дизельне паливо	Мазут
Кількість продажів, літрів	2000	4000	500
Ціна, грн. / літр	14	5	1,5
Чиста вартість реалізації (ЧСР), грн.	28000	20000	750 *
Разом:	48000
Частка в базі розподілу	7 / 12 (28000/48000)	5 / 12 (20000/48000)
Розподілені витрати (36000)	21000 (7 / 12 ∙ 36 000)	15000 (5 / 12 ∙ 36 000)
Розподіляються витрати	36000	36000
Валовий прибуток, руб.	28000 - 21000 = 7000	20000 - 15000 = 5000
Разом:	7000 + 5000 = 12000
Рентабельність	7000 / 21000 = 0,333 (33,3%)	5000 / 15000 = 0,333 (33,3%)
Загальна рентабельність	12000 / 48000 = 0,25 (25%)

При розгляді першого методу побічний продукт мазут не бере участь при калькуляції витрат і 750 рублів списуються «Інші доходи».

Чиста вартість реалізації не завжди збігається з відпускною ціною.

Розрахунок валового прибутку від реалізації основної продукції та рентабельності діяльності підприємства, за методом виключення вартості попутної продукції наведено в таблиці 2.

Для нашого прикладу:

Спільні витрати = 36000 руб. - 750 руб. = 35250руб.

Таблиця 2 - Розрахунок валового прибутку і рентабельності за методом виключення вартості попутної продукції

Продукти	Бензин	Дизельне паливо	Мазут
Кількість продажів, літрів	2000	4000	500
Ціна, грн. / літр	14	5	1,5
Чиста вартість реалізації (ЧСР), грн.	28000	20000	750 *
Разом:	48000
Витрати	35250
Валовий прибуток, руб.	48000 - 35250 = 12750
Загальна рентабельність	12750 / 48000 = 0,266 (26,6%)

Таким чином розрахувавши валовий прибуток і рентабельність продукції за двома різними методами: методом розподілу витрат і методом виключення вартості попутної продукції, можна прийти до висновку, що при застосуванні методу розподілу витрат валовий прибуток (12000 руб.) І рентабельність (25%) виходять нижче, ніж при застосуванні методу виключення вартості попутної продукції, де валовий прибуток (12 750 руб.) і рентабельність (26,6%) відображені в обліку на 750 руб. і 1,6% більше відповідно. Слід зазначити, що збільшуючи валовий прибуток і рентабельність ми підвищуємо привабливість підприємства для інвесторів, що в кінцевому підсумку неодмінно поліпшить остаточний фінансовий результат діяльності підприємства.

Вплив на фінансовий результат робить так само метод визнання чистої вартості реалізації попутно продукту.

Визнання чистої вартості реалізації попутного продукту виробляють 2 методами:

1) визнання доходу за фактичної реалізації

2) визнання доходу в момент виробництва

За фактом - коли продукт виробництва проданий.

У момент виробництва - коли продукт виробництва проведений.

Приклад: відмінність визнання побічного продукту від реалізації

Відомо, що:

Спільні витрати на виробництво = 60000 руб.

Витрати на доопрацювання попутного продукту = 0,1 руб. за 1 шт. (Ділені витрати).

За період вироблено:

4000 шт. попутного продукту; - 20000 шт. основного продукту.

Реалізація: 15000 шт. - Основний продукт. Ціна: 5 руб. за шт.

2000 шт. - Попутний продукт. Ціна: 1 крб. за шт.

На початку періоду запасів продукції не було.

Метод 1: Визнання доходу від реалізації побічного продукту за фактичної реалізації.

Метод 2: Дохід визнаємо в процесі виробництва.

Розрахунок валового прибутку в залежності від застосовуваного методу визнання чистої вартості реалізації попутного продукту представлений в таблиці 6.

Проаналізувавши результати розрахунків можна прийти до висновку, що метод визнання доходу від реалізації побічного продукту за фактичної реалізації збільшує отражаемую в обліку прибуток у порівнянні з методом визнання доходу в процесі виробництва, а отже підприємства застосовуючи той чи інший метод обліку може впливати на фінансовий результат своєї діяльності .

Таблиця 6 - Визнання чистої вартості реалізації попутного продукту

Статті доходів і витрат	Метод 1	Метод 2
Дохід від реалізації основного продукту А (Виручка), грн.	75000 (15000 * 5)	75000 (15000 * 5)
Витрати спільного виробництва - витрати, руб.	60000	60000
Чиста вартість реалізації побічного продукту, крб.	____________	3600 (4000 * 0,9 ) ( 1-0,1 = 0,9, тобто ціна попутного продукту - вартість доробки)
Дохід від реалізації побічного продукту, крб.	____________	56400 (60000 - 3600)
Нереалізована продукція, шт.	(20000 - 15000) / 20000) = 1 / 4 15000 (= 60000 * 1 / 4)	14100 (56400 * 1 / 4)
Запаси побічного продукту, шт.	+ 200	---------
Собівартість реалізованої продукції, грн.	45000 (60000 - 15000)	42300 (56400 - 14100)
Дохід за фактичної реалізації попутного продукту, крб.	1800 (2000ґ0, 9)	---------
Собівартість реалізованої продукції, грн.	43200	42300
Валовий прибуток, руб.	31800 (75000 - 43200)	32700 (75000 - 42300)
Запаси виробництва, шт.	200

Висновок

Для обліку попутної продукції застосовують такі методи:

Метод розподілу витрат суть якого полягає в тому, що доходи від реалізації попутної продукції проводяться як інші доходи.

Метод пропорційного розподілу витрат застосовується зазвичай у комплексних виробництвах, де неможливо ідентифікувати продукцію до досягнення певної точки в процесі виробництва. Цей момент називають точкою поділу. При цьому поділ вихідної сировини на окремі продукти може здійснюватися одночасно або в різний час. До точки поділу накопичуються загальні витрати - вартість сировини, що переробляється і витрати з його переробки. Після точки поділу отримані продукти можуть вже вважатися готовою продукцією або піддаватися подальшій обробці. Витрати на подальшу переробку відносять на окремі види основних і попутних продуктів.

Метод виключення вартості попутної продукції або метод чистої вартості, при якому собівартість реалізованої продукції може бути зменшена на суму доходів реалізації попутної продукції.

3) Комбінований метод, в якому поєднуються обидва охарактеризованих вище методу, слід застосовувати при отриманні в комплексному виробництві декількох основних і попутних видів продукції. При цьому із загальної суми витрат спочатку виключається вартість попутної продукції, а решта витрат розподіляється між основними видами продукції відповідно до встановлених коефіцієнтів.

Собівартість продукції обчислюється шляхом використання різних методів, що особливо зручно в комплексних виробництвах.

У курсовій роботі було вивчено вплив методу обліку попутної продукції на фінансовий результат. Для цього була розрахована валовий прибуток від реалізації основної продукції і рентабельність діяльності підприємства, застосовуючи різні методи обліку попутної продукції.

Розрахувавши валовий прибуток і рентабельність продукції за двома різними методами: методом розподілу витрат і методом виключення вартості попутної продукції, був зроблений висновок, що при застосуванні методу розподілу витрат валовий прибуток (12000 руб.) І рентабельність (25%) виходять нижче, ніж при застосуванні методу виключення вартості попутної продукції, де валовий прибуток (12 750 руб.) і рентабельність (26,6%) відображені в обліку на 750 руб. і 1,6% більше відповідно. Слід зазначити, що збільшуючи валовий прибуток і рентабельність ми підвищуємо привабливість підприємства для інвесторів, що в кінцевому підсумку неодмінно поліпшить остаточний фінансовий результат діяльності підприємства.

Вплив на фінансовий результат робить так само метод визнання чистої вартості реалізації попутного продукту.

Визнання чистої вартості реалізації попутного продукту виробляють 2 методами: по факту - коли продукт виробництва проданий і в момент виробництва - коли продукт виробництва проведений

Проаналізувавши результати розрахунків можна так само прийти до висновку, що метод визнання доходу від реалізації побічного продукту за фактичної реалізації збільшує отражаемую в обліку прибуток у порівнянні з методом визнання доходу в процесі виробництва, а, отже, підприємства застосовуючи той чи інший метод обліку може впливати на фінансовий результат своєї діяльності.

Список літератури:

Берзінь І.Е. «Економіка підприємства» М.: Дрофа, 2007 - 367 с.
Єфремова О.О. Собівартість: від управлінського обліку витрат до бухгалтерського обліку витрат / Єфремова Ганна Олексіївна. - М.: Вершина, 2006. - 208 с.
Інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на підприємствах стінових матеріалів. Станом на листопад 2007 року
Інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на нафтопереробних і нафтохімічних підприємствах. Станом на грудень 2008 року
Карпова Т. П., Карпова В.В. Бухгалтерський і податковий облік виробництва і обороту етилового спирту, алкогольної і спиртовмісної продукції. - М.: Изд-во "Бухгалтерський облік", 2007. - 176 с.
Крилов Е.І. «Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства» М.: Фінанси і статистика, 2007 - 192 с.
Сергєєв І.В. «Економіка підприємства», М.: Фінанси і статистика, 2008 -304 с.
Фірсова А.А., Татарський Є.А. «Фінанси підприємства» М.: Альфа - Прес, 2007 - 384 с.
Черних І. М. Облік витрат, калькулювання та бюджетування в окремих галузях народного господарства. Навчальний курс
Чуєв І.М., Чечевіцина О.М. «Економіка підприємства» М.: Дашкова і Ко, 2006 - 416 с.
www.eumtp.ru
www.e-college.ru
www.lawrussia.ru
www.nalog.consultant.ru
www.sebestoimosti.ru