Вплив алкогольної інтоксикації на активність основних карбоксипептидази в тканинах самок щурів на різних

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Пензенська ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Г. Бєлінський

На правах рукопису

Сметанін Володимир Анатолійович

ВПЛИВ алкогольної інтоксикації на АКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ карбоксипептидази В ТКАНИНАХ самок щурів На різних стадіях естрального циклу

03.00.04 - Біохімія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Науковий керівник доктор біологічних наук професор Генгін М.Т.

Пенза 2004

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ............ 5

ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .......... 10

1.1. Біологічна роль нейропептидів та їх обмін ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10

1.2. Функціонування пептідергіческіх систем на різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 12

1.2.1. Рівень нейропептидів на різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...... 12

1.2.2. Ферменти обміну нейропептидів на різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 17

1.3. Етанол і його вплив на пептідергіческіе системи ... ... ... ... ... ... ... ... .21

1.3.1. Вплив етанолу на рівень нейропептидів в організмі ... .................. 21

1.3.2. Вплив етанолу на активність ферментів обміну нейропептидів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... ... 29

1.4. Карбоксипептидаза Н ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ........... 32

1.5. ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... 35

1.6. Карбоксипептидаза М ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ........ 37

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ... ... ... ... ... ..... ... 39

2.1. Матеріали дослідження ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ........... 39

Методи дослідження ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...... 40

2.2.1. Метод визначення активності карбоксипептидази Н і карбоксипептидази М ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ......... 40

2.2.2. Метод визначення активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .. 41

2.2.3. Статистична обробка результатів дослідження ... ... ... ... ... ... .... ... 42

2.3. Схема експерименту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 43

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ........ 44

3.1. ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНОСТІ ОСНОВНИХ карбоксипептидази В ТКАНИНАХ самок щурів На різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .44

3.1.1. Вивчення активності карбоксипептидази Н в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ............ 44

а) Розподіл активності карбоксипептидази Н в тканинах інтактних самок щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... 44

б) Активність карбоксипептидази Н при введенні фізіологічного розчину в тканинах самок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 45

в) Дослідження активності карбоксипептидази Н при введенні етанолу в тканинах самок щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 48

3.1.2. Вивчення активності ФМСФ-КП в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 59

а) Розподіл активності ФМСФ-КП в тканинах інтактних самок щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 59

б) Активність ФМСФ-КП при введенні фізіологічного розчину в тканинах самок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .60

в) Дослідження активності ФМСФ-КП при введенні етанолу в тканинах самок щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 62

3.1.3. Активність карбоксипептидази М в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 74

а) Визначення активності карбоксипептидази М у інтактних самок щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 74

б) Активність карбоксипептидази М при введенні фізіологічного розчину в тканинах самок ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... .. 75

в) Дослідження активності карбоксипептидази М при введенні етанолу в тканинах самок щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .76

3.2. ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНОСТІ ОСНОВНИХ карбоксипептидази В ТКАНИНАХ самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... .81

3.2.1. Вивчення активності карбоксипептидази Н в тканинах самців щурів ... 81

а) Розподіл активності карбоксипептидази Н в тканинах інтактних самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 81

б) Активність карбоксипептидази Н при введенні фізіологічного розчину в тканинах самців ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .82

в) Дослідження активності карбоксипептидази Н при введенні етанолу в тканинах самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .84

3.2.2. Вивчення активності ФМСФ-КП в тканинах самців щурів ... ... ... ... ... .. 91

а) Розподіл активності ФМСФ-КП в тканинах інтактних самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .91

б) Активність ФМСФ-КП при введенні фізіологічного розчину в тканинах самців ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .92

в) Дослідження активності ФМСФ-КП при введенні етанолу в тканинах самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 94

3.2.3. Активність карбоксипептидази М в тканинах самців щурів ... ... ... ... ... 100

а) Визначення активності карбоксипептидази М у інтактних самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 100

б) Активність карбоксипептидази М при введенні фізіологічного розчину в тканинах самців ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... .. 100

в) Дослідження активності карбоксипептидази М при введенні етанолу в тканинах самців щурів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 101

ГЛАВА 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ... ... ... ... .. 105

ВИСНОВКИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .133

ЛІТЕРАТУРА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ......... 135

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АКТГ - адренокортикотропний гормон

АПМЯК - аминопропилмеркаптоянтарная кислота

АПФ - ангиотензинпревращающий фермент

ГГГС - гіпоталамо-гіпофізарно-гонадна система

ГГНГС - гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової-гонадна система

ГГНС - гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система

ГРФ - гонадотропін-рилізинг-фактор

ГПЯК - гуанідінопропілянтарная кислота

ГЕМЯК - гуанидиноэтилмеркаптоянтарная кислота

ДСІП - дельта-сон-індукуючий пептид

КПА - карбоксипептидаза А

КПВ - карбоксипептидаза У

ВПП - карбоксипептидаза Н

КПM - карбоксипептидаза M

– карбоксипептидаза N КП N - карбоксипептидаза N

ЛГ - лютеїнізуючий гормон

ЛКПА - лізосомальних карбоксипептидаза А

ЛКПВ - лізосомальних карбоксипептидаза У

ПОМК - проопиомеланокортина

ПХМБ - п-хлормеркурійбензоат

ПХМФС - п-хлормеркурийфенилсульфонат

ФМСФ - фенілметілсульфонілфторід

ФМСФ-КП - фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемая

карбоксипептидаза

ФСГ - фолікулостимулюючий гормон

ЕПР - ендоплазматичний ретикулум

ЕДТА - етилендіамінтетраацетат натрію

ВСТУП

Проблема алкоголізму, особливо жіночого, є вкрай актуальною для людства, як із соціальної, так і з медичної точки зору. Клінічні спостереження вказують на те, що під дією етанолу в організмі жінки виникають істотні зміни в ендокринній системі, що супроводжується порушеннями статевої функції [2, 81].

При алкоголізмі істотно змінюється рівень цілого ряду нейропептидів, багато з яких грають істотну роль в етіології і патогенезі даного захворювання [19, 61, 74, 88]. Зміна рівня біологічно активних пептидів при алкогольної інтоксикації багато в чому визначається ферментами їх обміну, до яких, зокрема, відносяться карбоксипептидаза Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемая кар-боксіпептідаза і карбоксипептидаза М - основні карбоксипептидази, каталізують відщеплення залишків аргініну і лізину з С-кінця пептидів [ 28, 41, 144, 212].

Інтерес до цих ферментів викликаний тим, що вони беруть участь у процессингу, модуляції та інактивації біологічно активних пептидів [28, 41, 144]. У зв'язку з тим, що нейропептиди виконують функції нейромедіаторів, нейромодулятора і гормонів, вони беруть участь в регуляції практично всіх функцій організму, в тому числі і в регуляції функціонування статевого циклу [11, 72], а також залучаються у розвиток багатьох патологічних станів, серед яких для сучасної біології та медицини особливу значущість представляє алкоголізм [19, 74, 88]. Прогрес у вивченні природи цього захворювання невіддільний від розуміння нейробіологічних процесів, що лежать в його основі [80]. У зв'язку з цим видається дуже важливим дослідження активності основних карбоксипептидази при гострої алкогольної інтоксикації. Чим глибше будуть наші уявлення про ензімопатологіі, про роль протеолітичних ферментів у гомеостазі, тим більш цілеспрямованим буде пошук лікарських засобів для лікування алкоголізму серед регуляторів активності ферментів.

Одним з важливих аспектів проблеми алкоголізму є дослідження порушень, що відбуваються в організмі жіночих особин при алкогольної інтоксикації. Однак при цьому необхідний облік особливостей жіночого організму, пов'язаних з наявністю статевого циклу, який супроводжується комплексом фізіологічних, біохімічних та інших змін, що відбуваються у всьому організмі. У ході естрального циклу спостерігаються значні зміни у функціонуванні пептідергіческіх систем [11], що, безсумнівно, пов'язане зі зміною активності ферментів беруть участь в обміні біологічно активних пептидів [28, 41] і в свою чергу, ймовірно, визначає особливості відповідної реакції жіночого організму на гостру алкогольну інтоксикацію на різних стадіях естрального циклу [101, 164].

Крім того, відомо, що деякі аспекти прояви гострої алкогольної інтоксикації визначаються значною мірою підлогою. Припускають, що це пов'язано з відмінностями в гормональному статусі самців і самок [44]. Різний рівень нейропептидів, визначається активністю ферментів їх обміну, у особин різної статі призводить до появи відмінностей у кількості споживаного етанолу, у швидкості розвитку залежності, а також появи відмінностей протягом алкогольної інтоксикації у осіб протилежної статі [5, 19, 64, 65].

Вивчення активності карбоксипептидази-В-подібних ферментів при гострої алкогольної інтоксикації може сприяти уточненню біологічної ролі цих ферментів, а також з'ясування механізмів функціонування пептідергіческіх систем при даному патологічному стані.

Метою нашої роботи було вивчення активності основних карбоксипептидази (карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази і карбоксипептидази М) в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу при гострої алкогольної інтоксикації.

При виконанні роботи були поставлені наступні завдання:

  1. Вивчити активність досліджуваних карбоксипептидази на різних стадіях естрального циклу в тканинах інтактних самок щурів.

  2. Дослідити активність карбоксипептидази Н, фенілметіл-сульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази та карбокси-пептидази М у самок щурів на різних стадіях естрального циклу при введенні етанолу через різні проміжки часу.

  3. Порівняти активність досліджуваних ферментів у самців і самок при гострої алкогольної інтоксикації.

Наукова новизна і практична цінність роботи. Вперше вивчено вплив гострої алкогольної інтоксикації на активність карбоксипептидази Н, фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази і карбоксипептидази Н в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу. Для визначення статевих відмінностей у перебігу і розвитку алкогольної інтоксикації досліджена активність цих ферментів у тканинах самців щурів. Встановлено залежність зміни активності досліджуваних ферментів від стадії естрального циклу, статі, дози етанолу і часу після його введення. Отримані результати становлять інтерес для розуміння механізмів функціонування пептідергіческіх систем і прояснюють роль основних карбоксипептидази в нормі, а також при алкогольній інтоксикації і можуть бути використані для розробки ефективних методів профілактики і лікування алкоголізму, порушень статевого циклу і безпліддя.

Апробація роботи. Матеріали дисертації були докладені на наукових конференціях Російської Академії Природознавства (Росія, Дагомис, жовтень 2003 р. і Єгипет, Хургада, лютий 2004 р.) та на підсумкових наукових конференціях ПДПУ (2002, 2003 рр..). За темою дисертації опубліковано 5 робіт.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з 6 розділів: вступ, огляд літератури за темою дисертації, матеріали і методи досліджень, результати, обговорення, висновки. Робота викладена на 162 сторінках, ілюстрована 6 рисунками, 21 таблицею та 2 схемами. Список літератури містить 268 найменувань російською та іноземними мовами.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Біологічна роль нейропептидів та їх обмін.

Важливе місце в хімічній передачі інформації займають нейропептиди [72]. Багато хто з нейропептидів виконують функції нейромедіаторів, нейромодулятора, гормонів, факторів росту [9, 51, 77, 139, 164].

Ймовірно, саме біологічно активним пептидів належить важлива роль в інтеграції функціональних систем організму, забезпеченні їх злагодженої роботи в умовах, що змінюються навколишнього середовища. Вони грають ключову роль в регуляції статевого циклу, діяльності імунної системи, у морфогенезі, беруть участь у формуванні поведінкових реакцій, у процесах навчання, механізми консолідації пам'яті, впливають на статеву диференціацію [8, 11, 60, 70, 72, 210], залучаються до розвиток і патогенез багатьох психічних і неврологічних розладів, у тому числі й алкоголізму. Так, наприклад, у особин початково схильних до розвитку алкоголізму, виявлено центральний (тотальний або регіональний) дефіцит нейропептидів, функція яких пов'язана з активацією системи позитивного підкріплення (з ейфорізуючу, антистресовий, анксіолітичну дію). Одночасно відзначається збільшення змісту нейропептидів, що активують систему негативного підкріплення (проконвульсанти, пептиди, що індукують страх, агресію, дисфорию). Як правило, одноразове введення етанолу, особливо в низьких, анксіолітичних дозах, нівелює ці диспропорції, з чим, очевидно, і пов'язаний розвиток потягу до етанолу, особливо у схильних до алкоголізму індивідуумів [15, 19, 62, 80].

За сучасними уявленнями функціонування конкретного регуляторного пептиду зв'язується з місцем його утворення, вивільнення та наявності відповідних рецепторів [52, 53, 54, 69]. Таким чином, для розуміння механізмів дії нейропептидів істотним моментом є вивчення їх утворення та деградації.

Більшість біологічно активних пептидів синтезується в складі високомолекулярних неактивних попередників - препробелков, які піддаються посттрансляційної модифікації різного типу [75, 114, 181, 256]. Секретуються білково-пептидні продукти синтезуються на мембранозв'язаних рибосомах ЕПР [156, 256]. -конце препроформы нейропептида набора гидрофобных аминокислот, так называемой сигнальной последовательности, предшественник транслоцируется через мембрану ЭПР. Завдяки наявності на N-кінці препроформи нейропептида набору гідрофобних амінокислот, так званої сигнальної послідовності, попередник транслоціруется через мембрану ЕПР. Усередині ЕПР сигнальна послідовність відщеплюється від поліпептидного ланцюга сигнальної пептидаз. Далі процесинг здійснюється в ході пересування молекул пропептид по гранулярному ЕПР, комплексу Гольджі і в секреторних везикулах [29, 256].

- или, в основном, С-концевые остатки аминокислот. Спочатку під дією ендопептидаз, розщеплюють нейропептиди по синглетний і дуплетним залишкам основних амінокислот, (фурин, РС1 / 3, РС2, РС4 [242], проопиомеланокортина-перетворює фермент [193, 194], тіолових прогормонконвертаза [96, 97], динорфин-перетворює фермент [129] та інших) утворюються неактивні пептиди [1, 29, 72], що містять, як правило, "зайві" N - або, в основному, С-кінцеві залишки амінокислот. Видалення цих амінокислот у секреторних везикулах здійснюється відповідно амінопептідазу-В-подібним (і) [41, 156] і карбоксипептидази-В-подібним (і) ферментами [27, 29, 41, 144, 145].

Таким чином, рівень біологічно активних пептидів в організмі в значній мірі визначається активністю ферментів їх обміну.

Основним карбоксипептидази як ферментам, що беруть участь у кінцевих стадіях освіти і початкових стадіях деградації, належить важлива роль в регуляції рівня нейропептидів в організмі. У зв'язку з цим, великий інтерес представляє вивчення активності основних карбоксипептидази в нормі і при різних фізіологічних і патологічних станах організму, що супроводжуються зміною вмісту біологічно активних пептидів.

1.2. Функціонування пептідергіческіх систем на різних стадіях естрального циклу

1.2.1. Рівень нейропептидів на різних стадіях естрального циклу

Великий інтерес представляє вивчення гормонального статусу організму в різних фізіологічних станах, у тому числі в ході естрального циклу. У регуляції статевого циклу ключову роль грають пептидні гормони гіпофіза і гіпоталамуса: ГРФ, ЛГ, ФСГ, пролактин [57, 58, 57, 82, 84, 265], а також багато нейропептиди, основні функції яких не пов'язані зі статевою системою: енкефаліни [ 182], ендорфіни, АКТГ [264], речовина Р [224] та ін Встановлено, що рівень багатьох нейропептидів змінюється в залежності від стадії естрального циклу [11].

Так у щурів в преоптіческой області гіпоталамуса найвища концентрація люліберіна наголошується в діеструсе, найнижча - у еструс, в ході проеструса вона має проміжне значення. У медіобазальной гіпоталамусі концентрація люліберіна зростає від діеструса до проеструсу, потім зміст нейропептида зменшується, відбувається овуляція і настає еструс [11].

У плазмі крові протягом циклу концентрація люліберіна змінюється незначно. Істотні зміни простежуються тільки в проеструсе, коли концентрація люліберіна збільшується майже в 1,5 рази. Концентрації ФСГ і ЛГ у крові щурів на стадії діеструса залишаються практично постійними і тільки в проеструсе концентрації гормонів збільшуються в кілька разів, а з початком еструса зменшуються до вихідної величини [11]. Схожа динаміка зміни вмісту в плазмі крові ФСГ і ЛГ простежується у свиней [185].

У ході естрального циклу змінюється рівень не тільки ГРФ і гонадотропних гормонів, а й зміст інших нейропептидів, в тому числі опіоїдних.

Так у перивентрикулярної і вентромедіальному ядрах гіпоталамуса овець відбувається суттєве скорочення кількості утворюється проенкефаліна в фолікулярну стадію і під час преовуляторного викиду ЛГ у порівнянні з лютеальної стадією [263]. У антеровентрікулярних і перивентрикулярні ядрах преоптіческой області гіпоталамуса в проеструсе відбувається зниження рівня мРНК проенкефаліна щодо діеструса [246]. За іншими даними рівень мРНК проенкефаліна в медіобазальной гіпоталамусі щурів значно збільшувався в проеструсе, залишався високим до першого дня діеструса і повертався до вихідного рівня в другий день діеструса. Ці зміни були специфічні для вентромедіальному і вентролатеральних ядер гіпоталамуса, в той час як у дорсомедіально і аркуатне ядрах гіпоталамуса такі зміни не спостерігалися [155].

Рівень мРНК проенкефаліна значно змінюється протягом естрального циклу в яєчниках і матці (в 3-6 разів). Найвища концентрація мРНК проенкефаліна в яєчниках щури спостерігалася в еструс, а в матці - у метаеструсе і діеструсе. На відміну від мРНК проенкефаліна мРНК ПОМК залишалася на одному рівні в ході естрального циклу і в яєчниках, і в матці [174].

У нейронах антеровентрікулярного і паравентрикулярного ядер преоптіческой області найнижчий рівень мРНК продинорфіну спостерігається на стадії проеструса [246].

Рівень імунореактивного леуморфіна в гіпоталамусі і аденогипофизе щурів значно вище в проеструсе, ніж у еструс і метаеструсе. Збільшення концентрації імунореактивного леуморфіна в проеструсе корелює з вираженістю статевої поведінки протягом естрального циклу. Рівень імунореактивного леуморфіна не змінювався в гіпокампі і нейрогіпофізом в ході естрального циклу [257].

Під час естрального циклу змінюється не тільки рівень експресії самих опіоїдних пептидів, але і їх рецепторів [162, 219]. Так щільність і характер розподілу μ-рецепторів в медіальній преоптіческой області гіпоталамуса істотно змінювалися в ході естрального циклу. Висока концентрація μ-рецепторів спостерігалася в центральній частині медіальної преоптіческой області в метаеструсе і діеструсе. Виявлено також, що в цій частині мозку щільність і розподіл μ-рецепторів залежать як від стадії естрального циклу, так і від статі тварини. Цікаво відзначити, що для κ-рецепторів такої закономірності не виявлено [162]. -ала, D -лей-5]-энкефалин-связывающих δ- рецепторов в мозге хомяков. Проте в роботі [219] вказується на наявність змін в ході естрального циклу і на відсутність статевих відмінностей у розподілі та щільності [3 Н] [D-ала, D-лей-5]-енкефалінів-зв'язуючих δ-рецепторів в мозку хом'яків. Ці дані вказують, на те що, швидше за все ендогенні та екзогенні опіоїдні пептиди роблять свій вплив на репродуктивну функцію через μ-і κ-рецептори, але не через δ-рецептори [219].

Результати багатьох робіт вказують на те, що зміст ендогенних опіоїдів та їх рецепторів знаходиться під впливом стероїдних статевих гормонів [162, 163].

Після внутрішньочеревно введення прогестерону оваріоектомірованним щурам збільшувалася кількість μ-опіатних рецепторів в медіальній преоптіческой області, крім того зростала зміст мРНК ПОМК в нейронах, іннервують цю частину мозку [163]. В іншій роботі вказується, що збільшення кількості μ-рецепторів в медіальній преоптіческой області гіпоталамуса щурів відбувається тільки у випадку спільного введення естрадіолу і прогестерону [202].

У оваріоектомірованних мишей зменшувалася щільність μ-опіатних рецепторів у вентролатеральной преоптіческой області. Однак, якщо у мишей з віддаленими яєчниками проводилася замісна терапія статевими стероїдними гормонами, то відмінностей у розподілі μ-опіатних рецепторів у мозку в порівнянні з інтактними тваринами не спостерігалося [176].

Таке викликане гормонами зміна щільності μ-рецепторів в преоптичній області, ймовірно, може впливати на фізіологічні ефекти, викликані опіоїдними пептидами, по відношенню до секреції гонадотропінів і репродуктивного поведінці самок щурів [202].

У яєчниках пацюки і хом'яка 17 - β-естрадіол і прогестерон не впливали на рівень мРНК проенкефаліна. Однак прогестерон збільшував синтез мРНК проенкефаліна в яєчнику в 2-3 рази у разі попередньої обробки тварин естрадіолом [211].

У матці пацюки і хом'яка естрадіол не чинив значного впливу на транскрипцію мРНК проенкефаліна, але при дії прогестерону рівень транскрипції, а також зміст проенкефаліна збільшувалися. Глюкокортикоїди і андрогени надавали дію, схожу з прогестероном. Цікаво, що естрадіол надавав різний вплив на експресію мРНК проенкефаліна, стимульовану прогестероном у щурів і хом'яків. У щурів естрадіол придушував експресію мРНК проенкефаліна, а у хом'яків два гормони діяли синергічно, підвищивши в 15-16 разів вміст мРНК проенкефаліна [211].

Ці результати вказують на існування зворотного позитивного зв'язку між опіоїдними пептидами, які діють через μ-рецептори і статевими стероїдними гормонами, що є важливим компонентом у складних регуляторних процесах, які управляють відтворенням [176, 202].

У ході естрального циклу змінюється рівень не тільки опіоїдних, але й інших нейропептидів. Так найбільш високий рівень окситоцину в плазмі крові щурів спостерігається в проеструсе. Зміст цього гормону зменшувалася в паравентрикулярному і супраоптіческого ядрах у проеструсе і еструс в порівнянні з діеструсом і збільшувалося в нейрогіпофіз в проеструсе по відношенню до еструс і діеструсу [106].

Концентрація брадикініну, а також мРНК β2-рецепторів брадикініну і самих рецепторів в матці свині була найбільшою в еструс. У матці щурів найбільша кількість β2-рецепторів кініну виявлено в кінці проеструса і еструс [141].

в яичниках: более высокое содержание рецепторов было в эструсе, по сравнению с диэструсом [240]. Виявлено циклічні зміни в концентрації рецепторів ангіотензину II в яєчниках: більш високий вміст рецепторів було в еструс, в порівнянні з діеструсом [240].

Циклічні зміни рівня гонадотропних гормонів гіпофіза за механізмом зворотного зв'язку приводить до змін рівня статевих стероїдних гормонів. Так, відомо, що рівень естрогенів збільшується в фолікулярну стадію циклу, досягаючи максимуму, як правило, до середини проеструса, і до початку еструса рівень естрадіолу наближається до рівня, характерного для діеструса. На початку циклу відзначається порівняно низька концентрація прогестерону, проте в середині до початку піку ЛГ спостерігається збільшення концентрації прогестерону в плазмі крові, після чого його концентрація знижується, але залишається вищою на стадії еструса в порівнянні з діеструсом [12, 17, 45].

У регуляцію естрального циклу крім гонадотропних гормонів гіпофіза, статевих стероїдних гормонів, опіодних пептидів залучаються і інші нейромедіаторні системи. Так, норадреналінергіческіе нейрони відіграють значну роль у стимуляції секреції ЛГ, викликаної кастрацією або естрогенним збудженням циклічного центру. Дофамін здатний стимулювати вивільнення ЛГ за рахунок активного впливу на нейрони аркуатне області. Серотонінергіческой нейрони можуть виступати в ролі як гальмують, так і стимулюючих виділення ЛГ факторів [46].

Таким чином, в ході естрального циклу відбувається зміна рівня гонадотропних гормонів, а також нейропептидів, основна функція яких не пов'язана зі статевою системою. Цікаво відзначити, що енкефаліни, β-ендорфін, вазопресин і статеві стероїдні гормони, рівень яких визначається гонадотропними гормонами, впливають на формування та підтримку потягу до етанолу, розвиток залежності і толерантності [19, 74, 88]. Тому здається цілком імовірним, що у самок щурів на різних стадіях естрального циклу можуть спостерігатися відмінності у розвитку і перебігу алкогольної інтоксикації [5], які частково пов'язані з функціональними особливостями ферментів, які беруть участь в обміні нейропептидів.

1.2.2. Ферменти обміну нейропептидів на різних стадіях естрального циклу

У ході естрального циклу спостерігаються зміни у рівні регуляторних пептидів, ці зміни пов'язані з перебудовами у функціонуванні ферментних систем, що беруть участь в їх синтезі і деградації [28, 41]. У зв'язку з цим видається цікавим вивчення активності ферментів обміну нейропептидів в ході естрального циклу в нормі і при різних патологічних станах, у тому числі при гострої алкогольної інтоксикації.

и соавт. De Gandarias і співавт. виявили, що активність розчинної форми тірозінамінопептідази істотно збільшується в гіпоталамусі пацюки в проеструсе в порівнянні з іншими стадіями. Активність мембранозв'язаних форми не змінювалася у всіх вивчених відділах мозку. Однак було виявлено значне підвищення активності мембранозв'язаних пуроміцін-нечутливою активності в гіпоталамусі і гіпофізі в проеструсе [126]. При дослідженні фронтальної, парієтальної, окціпітальной кори, нюхових цибулин, таламуса, гіпоталамуса, гіпокампу, амігдали, стріатума і гіпофіза було виявлено, що лізин-і лейцин-амінопептідазная активність у гіпоталамо-гіпофізарної системі найбільш висока в проеструсе; лей-амінопептідазная активність зростала також і в окціпітальной корі. В інших досліджених відділах мозку активність ферменту не піддавалася змінам у ході естрального циклу [124, 125, 126]. Відзначається, що аргінін-амінопептідазная активність підвищувалася у всіх вивчених відділах мозку щура в проеструсе, щодо діеструса і еструса [128]. Активність аспартатамінопептідази не змінювалася протягом естрального циклу у всіх досліджених відділах мозку [124, 127]. У ході естрального циклу найбільш високий рівень сироваткової оксітоцінази у мишей відзначений у діеструсе в порівнянні з еструс і проеструсом [203].

Ін'єкція 17 - β-естрадіолу приводила до помірного збільшення активності цістеінаріламідази незалежно від стадії циклу і ендогенного рівня гормонів. Найзначніша активація ферменту в гіпоталамусі у відповідь на застосування прогестерону відбувалася в такі періоди циклу, коли зміст ендогенного прогестерону була низькою. При введенні всередину шлуночків головного мозку ЛГ або простогландин Е 2 під час різних стадій циклу максимальне збільшення активності спостерігалося в діеструсе. На думку авторів, цістеінаріламідаза, ймовірно, грає модулюючим роль у регуляції тонічної секреції ЛГ протягом естрального циклу, але, очевидно, не впливає на ациклічні секрецію ЛГ [187].

Рівень активності пролілендопептідази і ендопептидаз-24.15 суттєво не змінювався в ході естрального циклу, хоча спостерігалася тенденція до зниження пролілендопептідазной активності під час преовуляторного піку ЛГ. Зниження активності пролілендопептідази спостерігалося у оваріоектомірованних овець, у яких підвищення концентрації ЛГ було викликано екзогенними естрогенами у порівнянні з контрольною групою овець. Ці дані свідчать про можливу наявність негативного зворотного зв'язку між активністю пролілендопептідази і рівнем естрадіолу. Можливо, що подібний зв'язок існує і між активністю ендопептидаз-24.15 і гонадний стероїдними гормонами, тому що після оваріоектомії активність ферменту в аденогипофизе, медіальних і латеральних преоптичного ядрах збільшувалася [105]. -[1( R , S )-карбокси-3-фенилпролил]-ала-ала-тир-п-аминобензоата не влияло на секрецию ЛГ. Введення інгібітора ендопептидаз-24.15 - N - [1 (R, S)-карбокси-3-фенілпроліл]-ала-ала-тир-п-амінобензоата не впливало на секрецію ЛГ. -пропролинала также не вызывало изменений в секреции ЛГ [190]. Крім того, введення інгібіторів пролілендопептідази - бацитрацину або більше специфічного - Z-пропролінала також не викликало змін в секреції ЛГ [190].

Виявлено, що в ГГНС системі мишей екзогенні тестостерон і прогестерон викликали, в основному, зниження активності ВПП і ФМСФ-КП. Зміна активності досліджуваних ферментів при введенні статевих стероїдних гормонів залежали від статі тварини і часу після ін'єкції і, практично, не залежали від дози введеного гормону. Найбільш істотна зміна активності ВПП і ФМСФ-КП при введенні тестостерону і прогестерону виявлено у гіпофізі і статевих залозах у тварин обох статей. Мінімальний вплив статевих стероїдних гормонів на активність ферментів виявлено в гіпоталамусі [78, 256].

Пептідгідролазная активність, здатна інактивувати ГРФ, в гіпоталамусі була знижена в проеструсе і в перший день діеструса в порівнянні з іншими стадіями естрального циклу щурів. Зменшення такої активності в проеструсе на думку авторів сприяє накопиченню ГРФ і ЛГ перед преовуляторних піком цих гормонів. Знижена пептідазная активність у гіпофізі в перший день діеструса можливо зменшує деградацію синтезуються в ньому рецепторів ГРФ, які синтезуються до проеструса [216].

Загальна кількість АПФ не змінюється в яєчниках щурів протягом естрального циклу. Зростаючі і атлетичних фолікули характеризуються високим рівнем АПФ, хоча в преовуляторних фолікулах АПФ або відсутня, або його рівень дуже низький. Можливо, що АПФ бере участь у ранніх стадіях фолікулярного дозрівання і атрезії [121]. Активність мембранозв'язаних форми АПФ в матці великої рогатої худоби значно вище в діеструсе, ніж у еструс [239]. Активність АПФ у фаллопієвих трубах свині була вище в ампулярною частини, ніж в перешийку незалежно від стадії естрального циклу. У свою чергу, в перешийку фаллопієвих труб спостерігалися періодичні зміни активності АПФ в ході циклу: у еструс і метаеструсе активність була вищою, ніж у проеструсе [138]. Високий рівень експресії мРНК і висока активність АПФ виявлені в кінці секреторної фази в ендометрії матки людини. Передбачається важлива роль АПФ в ініціації менструації [191].

Висока концентрація прореніна виявлена ​​в фолікулах яєчника людини в середині менструального циклу. У кішок загальна кількість реніну в яєчниках було найнижчим в анеструсе, збільшувалося в еструс і ставало ще більшим у період овуляції [235]. Активність плазматичного реніну у щурів була збільшена в еструс в порівнянні з проеструсом і діеструсом [130]. Але такі зміни не спостерігалися, якщо щури були оваріоектоміровани. При спільній обробці естрадіолом і прогестероном таких щурів зміст прореніна змінювалося подібно до того, як воно змінювалося естрального циклі у інтактних тварин [130].

Експресія мРНК пролілолігопептідази і активність цього ферменту в яєчниках щурів збільшується в лютеальної фазу, що дозволяє припустити наявність зв'язку олігопептідази з формуванням і / або регресією жовтого тіла [184]. КПМ не виявляється в гранулярних клітинах зростаючих і незрілих фолікулів, але з'являється у великих кількостях на поверхні гранулярних клітин, оброблених лютеїнізуючим гормоном, і під час овуляції; виявляється в клітинах жовтого тіла під час менструації і на ранніх стадіях вагітності [267].

Таким чином, протеолітичних ферментів, ймовірно, належить важлива роль в регуляції рівня біологічно активних пептидів в організмі, а також у різних фізіологічних процесах, пов'язаних з функцією розмноження.

1.3. Етанол і його вплив на пептідергіческіе системи

1.3.1. Вплив етанолу на рівень нейропептидів в організмі

Гостра і хронічна алкогольна інтоксикація призводить до зміни рівня та / або співвідношення рівнів багатьох нейропептидів, що можна розглядати в якості одного з первинних патогенетичних факторів алкоголізму [88, 186].

Зміна ендогенної опіатної системи у експериментальних тварин при одноразовому та хронічному контакті з етанолом показано в ряді робіт. Однак внаслідок використання в них неідентичних фармакологічних моделей і антисироваток різної специфічності результати цих досліджень не відрізняються однорідністю. . Blum описал снижение суммарного содержания энкефалинов и позднее лей-энкефалина в базальных ганглиях мозга золотистых хомячков после добровольного потребления этанола в течение года [102]. Так K. Blum описав зниження сумарного вмісту енкефалінів і пізніше лей-енкефаліну в базальних гангліях мозку золотистих хом'ячків після добровільного споживання етанолу протягом року [102]. У той же час інші автори не виявили будь-яких змін у рівні мет-енкефаліну в гіпоталамусі і лей-енкефаліну в стріатумі, гіпоталамусі і корі мозку після гострого та хронічного введення етанолу [110, 236]. У той же час вказується на значне підвищення рівня мет-енкефаліну в стріатумі в результаті одноразової ін'єкції етанолу в дозі 2,5 г / кг і виражене зниження вмісту цього пептиду в стріатумі, в сумарному препараті довгастого мозку і мосту, в середньому мозку після 4 - тижневого примусового введення 20% етанолу [241].

и соавт., исследовавших региональный уровень α- неоэндорфина, динорфина и мет-энкефалина в мозге крыс после хронического введения этанола в виде компонента жидкой диеты. Ці дані знайшли своє підтвердження в роботах Seizinger і співавт., Що досліджували регіональний рівень α-неоендорфіна, динорфінів і мет-енкефаліну в мозку щурів після хронічного введення етанолу у вигляді компонента рідкої дієти. Такий вид алкоголізації викликав різке зниження вмісту мет-енкефаліну в стріатумі і гіпоталамусі, але рівень пептиду у середньому мозку і гіпокампі залишався незмінним. Иммунореактивность динорфінів і α-неоендорфіна зменшувалася більш ніж на 50% в гіпоталамусі і гіпокампі, але не змінювалася в середньому мозку, стріатумі, аденогипофизе і нейроінтермедіальной його частці [243]. Паралельність змін динорфінів і α-неоендорфіна, очевидно, зумовлена ​​наявністю в них спільного попередника (проенкефаліна В), в той час як мет-енкефалінів є дериватом іншого пептиду - проенкефаліна А [72, 166].

Стабільне зміст динорфин / α-неоендорфіна в стріатумі в умовах алкоголізації гарантує і підтримує нормальну продукцію лей-енкефаліну. Незмінний рівень лей-енкефаліну на тлі зниженого вмісту мет-енкефаліну демонструє дезинтегрирующий властивості етанолу на центральні енкефалінергічного системи мозку. Ймовірно, алкоголізація знижує швидкість біогенезу мет-енкефаліну й збільшує інтенсивність його ферментативної деградації [19, 165].

Більшість дослідників вказують на відсутність змін або незначне зниження імунореактивності β-ендорфіну в гіпофізі щурів після одноразової ін'єкції етанолу [241, 243]. и соавт. Однак Gianoulakis і співавт. відзначають значне зниження β-ендорфін подібної імунореактивності у аденогипофизе, але не в нейропромежуточной частці [159].

и соавт.[110], а при употреблении крысами 20% раствора уровень β- эндорфина в промежуточной доле гипофиза крыс снижался более чем на 70% [241]. Невелике зменшення гіпофізарного пулу β-ендорфіну і підвищення його в гіпоталамусі на 30% після 14 днів споживання 10% розчину етанолу в якості єдиного джерела рідини виявили Cheng і співавт. [110], а при вживанні щурами 20% розчину рівень β-ендорфіну в проміжній частці гіпофіза щурів знижувався більш ніж на 70% [241]. Підвищення рівня β-ендорфіну в гіпоталамусі після одноразової ін'єкції етанолу та зниження його при хронічному споживанні дозволяє припустити участь гіпоталамічних ендорфінергіческіх шляхів у реалізації емоціогенних ефектів етанолу, причому диференційованість цієї реакції може бути розцінена як прояв емоційно позитивних (гостре введення) і емоційно негативних (хронічне введення ) властивостей етанолу [19].

При одноразовому введенні щурам 20% розчину етанолу внутрішньочеревно в дозі 4 г / кг в наднирниках вже через 15 хвилин відбувалося зниження рівня мет-енкефаліну, через 1 годину після введення етанолу величина цього показника істотно перевищувала контрольний рівень, а через дві години відповідала контрольним значенням. У плазмі крові тварин відразу ж після ін'єкції етанолу спостерігалося деяке підвищення концентрації мет-енкефаліну, але через 2 години рівень його був достовірно нижче в порівнянні з контролем. Автори приходять до висновку, що в дії етанолу на метаболізм енкефалінів в системі надниркові залози - кров можна виділити 2 фази: перша характеризується посиленим вивільненням мет-енкефаліну з надниркових залоз у кров на тлі незмінною швидкості утворення пептиду, друга - пригніченням вивільнення мет-енкефаліну на тлі спочатку посиленого, а потім зниженого його утворення в тканині наднирників [15].

Гостра алкогольна інтоксикація призводила до значного підвищення [94, 159, 222, 261], а хронічна - до зменшення рівня плазматичного β-ендорфіну у щурів [94, 104].

Рівень мРНК ПОМК в гіпоталамусі щурів зростав при хронічній алкоголізації [95] і значно зменшувався в разі гострої алкогольної інтоксикації [268].

ПОМК и пептидов, связанных с β- эндорфином, в промежуточной доле и в аденогипофизе. Хронічна алкоголізація щурів підвищує швидкість синтезу de novo ПОМК і пептидів, пов'язаних з β-ендорфіном, в проміжній частці і в аденогипофизе. Незважаючи на це, ставлення β-ендорфіну, що визначається за допомогою моноклональних антитіл до сумарного β-ендорфіну + β-ЛПГ різко знижено у передній долі [243].

Вважається, що пул біологічно активного β-ендорфіну зменшується в обох частках гіпофіза алкоголізірованних щурів, але за рахунок різних механізмів: в аденогипофизе шляхом уповільнення ензиматичного освіти β-ендорфіну з попередника інтермедіату β-ЛПГ, а в проміжній частці - за рахунок посилення інактіваціонних перетворень [ 243].

Гостра алкогольна інтоксикація самок оваріоектомірованних щурів призводить до значного зменшення вмісту β-ендорфіну і мет-енкефаліну в гіпоталамусі. До тих же результатів призводить підшкірне введення естрадіолу. Спільне введення етанолу та естрадіолу сприяє зниженню рівня мет-енкефаліну в гіпоталамусі та збільшення рівня цього пептиду в середньому мозку і гіпокампі, корі великих півкуль. Рівень β-ендорфіну в цих умовах знижувався в гіпоталамусі і середньому мозку. Наведені результати показують, що естрадіол може значно модифіковані відповідну реакцію опіоідергіческой системи на дію етанолу [107].

У реєстрі ендокринопатій, що викликаються введенням етанолу, перше місце займає поразка ГГГС [19]. Проте літературні дані, що стосуються рівня гонадотропних гормонів при алкогольної інтоксикації, досить суперечливі. Так, відзначено, що одиничний прийом спирту в дозі 0,5-1,5 г / кг маси тіла підвищував концентрацію ЛГ в крові чоловіків [135, 207], не змінював його [86, 135] або знижував [86]. Аналогічні результати отримані для жінок [135, 208]. Більш детально вплив етанолу на ГГГС досліджено на тваринах [108]. У них виявлено чіткий зв'язок між дозою вводиться етанолу і ступенем зниження концентрації ЛГ. У ряді дослідів після одноразової ін'єкції зафіксовано зменшення цього показника практично до незмірну величини [86].

Гостра алкогольна інтоксикація щурів в проеструсе скасовує преовуляторний пік ЛГ і овуляцію за рахунок придушення активності ядер гіпоталамуса, відповідальних за синтез і секрецію ГРФ, що в свою чергу призводить до зниження концентрації ГРФ в проеструсе. Екзогенне введення ГРФ щурам, які зазнали гострої алкогольної інтоксикації, викликало збільшення секреції ЛГ і овуляцію [179].

Ін'єкція етанолу щурам в дозі 0,5-3 г / кг приводила до значного зниження плазматичного рівня ЛГ, причому у самок ці зміни були виражені сильніше, ніж у самців [231]. У той же час рівень ФСГ у дослідних тварин достовірно не відрізнявся в порівнянні з контрольними [231].

Самки щурів, у яких секреція ЛГ була стимульована кастрацією або введенням налоксону, етанол викликає значне зниження концентрації гормону в плазмі крові. Депресивний ефект етанолу по відношенню до гонадотропинам у кастрованих щурів знімається введенням ГРФ [115].

Найбільш ймовірно, що ефект реалізується в гіпоталамусі, так як одноразове введення етанолу не змінює відповіді на ГРФ у здорових добровольців і тварин [189]. Нормальний відповідь може бути досягнутий навіть при дуже високих дозах спирту [248]. Всі ці дані, а також пряме вимірювання концентрації ГРФ в портальній крові гіпофіза після введення етанолу підтверджує тезу про те, що в даній експериментальної ситуації порушується функція гіпоталамуса [123]. Зниження вивільнення ГРФ при гострої алкогольної інтоксикації визначається, ймовірно, наявністю опіодних активності у етанолу [207].

Проте в роботі, проведеній на самках макак-резусів, було показано, що при гострої алкогольної інтоксикації рівень ФСГ у плазмі крові не змінюється у відповідь на введення синтетичного аналога ГРФ. Ймовірно, за рахунок цього етанол порушує нормальне дозрівання фолікулів яєчника, призводить до неадекватного протіканню послеовуляторной фази циклу або ановуляції, що часто спостерігається у жінок з алкогольною залежністю і у тварин зі змодельованим алкоголізмом [206].

До змін у функціонуванні ГГГС призводить і хронічна алкогольна інтоксикація. Підвищений вміст пролактину відзначено практично у всіх хворих алкоголізмом і у здорових чоловіків після гострого введення етанолу [66, 67, 206], подібні дані отримані щодо самок щурів [257].

У порівнянні з контрольною групою у чоловіків з хронічною інтоксикацією алкоголем виявлено зниження вмісту ФСГ [67] і ЛГ [135] у плазмі крові, за іншими даними зміст ЛГ достовірно не відрізняється від контрольної групи [66].

У самців щурів після хронічної алкогольної інтоксикації рівень ФСГ і ЛГ в плазмі крові більш ніж у 2 рази знижувався в порівнянні з контрольними тваринами, в той час як у гіпофізі рівень цих гормонів був схожий з контролем [238], у самок щурів в цих умовах спостерігалось зменшення рівня ЛГ, при незмінному рівні ФСГ [257].

Одноразове надходження алкоголю в організм супроводжується підвищенням активності ГГНС: посилюється утворення катехоламінів [88], КРФ [80], β-ендорфіну [94, 159, 222, 261], кортикостероїдів [80, 230]. . Ефект, ймовірно, реалізується на найвищих рівнях регуляції цієї осі, так як знімається гіпофізектоміі або введенням антисироватки до КРФ і зумовлений значною мірою специфічної мембранотропних активністю етанолу [86], що підтверджується експериментами in vitro. Етанол дозозалежно збільшував звільнення АКТГ з суперфузіруемих аденогипофизом миші і фрагментів аденогипофизом щури [228]. . In vitro этанол влияет и на продукцию КРФ гипоталамусом, причем в концентрациях, соответствующих содержанию этилового спирта в тканях in vivo . При цьому відзначено зниження чутливості рецепторів до КРФ, що можна трактувати як додатковий стимул до секреції цього чинника in vivo. In vitro етанол впливає і на продукцію КРФ гіпоталамусом, причому в концентраціях, відповідних змісту етилового спирту в тканинах in vivo. Ефективні також дози на порядок вище [227, 228]. Цікаво відзначити, що секреція гіпофізом АКТГ у відповідь на різні дози етанолу була багатофазної і включала в себе 3 піку. Так як АКТГ і β-ендорфін виділяються зазвичай спільно, можна припустити, що β-ендорфін, подібно АКТГ, має хвилеподібну динаміку секреції. Ймовірно, це може частково пояснити неузгодженість результатів різних лабораторій щодо впливу етанолу на рівень β-ендорфіну [158].

При гострої алкогольної інтоксикації, а також на ранніх стадіях розвитку алкоголізму спостерігається збільшення рівня плазматичного АКТГ у людей і тварин [158, 230]. Причому у самок секретується більше АКТГ і кортикостероїдів, ніж у самців у відповідь на однакову дозу етанолу [217]. Крім того, відповідь ГГНС на алкоголь був менше у інтактен самців в порівнянні і з іншими фемінізованих групами (гонадектомірованнимі самцями і самками). У самок щурів при гострої алкогольної інтоксикації більш висока концентрація АКТГ і кортикостероїдів у плазмі крові спостерігається протягом проеструса і еструса в порівнянні з діеструсом [230].

Проте тривала гіперфункція ДПС при значних термінах алкоголізації змінюється у більшості особин зниженням вмісту АКТГ і кортикостероїдів у плазмі крові, що пов'язано з виснаженням ДПС [232]. Так у щурів, з хронічною алкогольною інтоксикацією, концентрація АКТГ у плазмі крові становила приблизно половину від контрольного рівня [191].

, обладающего анксиолитическими свойствами, в гипоталамусе [136, 137, 173, 252]. Хронічне споживання етанолу тваринами (протягом 7 тижнів) знижувало рівень нейропептида Y, який володіє анксіолітичних властивостями, в гіпоталамусі [136, 137, 173, 252]. Одноразове введення етанолу в дозі 1г/кг внутрішньочеревно призводило до збільшення вмісту ДСІП в стріатумі [22], таламусі [22, 93] і середньому мозку [22]. Збільшення дози етанолу призводило до зниження ефекту. Хронічне введення етанолу змінює як синтез ДСІП в мозку, так і вражає системи, через які він реалізує свою дію синхронізатора біоритмів [22]. Гостра алкогольна інтоксикація призводить до підйому рівня гастрину і зниження рівня інсуліну в крові. У разі хронічної алкогольної інтоксикації спостерігалося підвищення рівня гастрину, нейротензин, речовини Р і зниження рівня інсуліну, соматотропного гормону, окситоцину, вазопресину в плазмі крові [3, 4].

Однак не варто забувати, що алкогольна інтоксикація впливає не тільки на пептідергіческую систему, але і викликає дисфункції в інших нейромедіаторних системах: дофаминовой, серотоніновий, ГАМК-ергіческой, холінергічної та ін [19, 80, 88].

Так більшість дослідників схиляються до думки про те, що під впливом одноразового введення етанолу кругообіг дофаміну і серотоніну в мозку прискорюється. Дослідження в області прижиттєвої візуалізації мозку показали збільшення концентрації дофаміну в мозковій системі "винагороди". Ряд авторів вважає, що зміни дофаминовой нейромедиации є основною ланкою формування алкогольної залежності [80, 88].

Алкоголь викликає підвищення активності головною гальмує системи мозку - ГАМКергіческой. - внутрь клетки. Доведено, що етанол впливає на комплекс рецептор ГАМК А / хлорний канал, викликаючи значне підвищення входу Cl - всередину клітини. Помічено, що стероїдні гормони здатні надавати модулюючий вплив на функцію ГАМК А, що може пояснити деякі статеві відмінності у молекулярних ефекти етанолу [80, 88, 120].

Етанол специфічно і селективно змінює синаптическое дію глутамату - основного збуджуючого нейротрансмітера мозку. – рецептор в культуре нервных ткани [80]. Алкоголь в концентрації 0,03% інгібує потік іонів через NMDA - рецептор у культурі нервових тканини [80]. и in vivo , а также торможение вхождения ионов Na + в клетку. Етанол викликає дозозалежне пригнічення вивільнення ацетилхоліну у різних структурах мозку in vitro та in vivo, а також гальмування входження іонів Na + в клітину. Холінергічні синапси кори мозку більш стійкі до дії етанолу, ніж синапси підкіркових структур. При посмертному дослідженні мозку алкоголіків знайдений знижений рівень норадреналіну в різних структурах мозку. У тварин споживання етанолу підвищує рівень активності норадренергіческіх нейронів [80].

Таким чином, алкоголь модифікує діяльність всіх ендокринних залоз, що призводить до якісних і кількісних змін метаболізму багатьох нейромедіаторів [8, 19, 62]. Проте варто відзначити, що дані про рівні різних нейромедіаторів дуже суперечливі, що, ймовірно, пов'язано з особливостями проведення експерименту.

1.3.2. Вплив етанолу на активність ферментів обміну нейропептидів

Під впливом етанолу відзначаються порушення у функціонуванні ферментних систем, в тому числі тих, які беруть участь в освіті та інактивації нейропептидів [26, 31, 36]. Останні в свою чергу безпосередньо або опосередковано можуть впливати на перевагу до етанолу, розвиток толерантності, а також залучаються у відповідну реакцію організму на алкогольну інтоксикацію. Тому дуже важливим видається дослідження активності ферментів обміну нейропептидів при алкогольної інтоксикації.

и соавт. Mayas і співавт. . вивчено вплив етанолу на активність амінопептідазу синаптосом головного мозку мишей in vitro. Під дією етилового спирту дозозалежно інгібувати аланінамінопептідаза; активність аргінін-, цистеїн-, лейцин-, тірозінамінопептідази під дією малих доз етанолу збільшувалася, великі дози надавали протилежний ефект. Інкубація синаптосом в середовищі 25 мМ К + у присутності етанолу призводить до інгібування всіх досліджених амінопептідазу [205].

При хронічної алкогольної інтоксикації зміст мРНК АПФ і нейтральною ендопептидаз помітно зменшується в мозку мишей [265]. Є дані про те, що активність нейтральної ендопептидаз в сироватці крові людей корелює з кількістю споживаного алкоголю [142], виявлено збільшення активності реніну в плазмі крові в осіб у стані алкогольного сп'яніння [63]. у людей с острой алкогольной интоксикацией не изменялась по сравнению с контролем, в то время как она увеличивалась в сыворотке у хронических алкоголиков [178]. Активність катепсину А і D у людей з гострою алкогольною інтоксикацією не змінювалася порівняно з контролем, в той час як вона збільшувалася в сироватці у хронічних алкоголіків [178].

Хронічне споживання етанолу самцями щурів призводить до зниження активності АПФ у гіпофізі, гіпоталамусі і стріатумі, що може сприяти підвищенню рівня опіоїдних і стрес-пептидів [31]. в сыворотке крови крыс, причем эти изменения зависят от дозы вводимого этанола. Гостра алкогольна інтоксикація веде до зміни активності КП N в сироватці крові щурів, причому ці зміни залежать від дози введеного етанолу. При гострому і хронічному споживанні етанолу тваринами спостерігається достовірне підвищення активності енкефалінази А в стріатумі, гіпоталамусі і середньому мозку. Авторами роботи висловлюється припущення, що порушення деградації енкефалінів грають ключову роль у реалізації дії етанолу на енкефалінергічного систему мозку [76].

Через 6 годин після внутрішньочеревно введення етанолу в дозі 1г/кг відбувалося підвищення активності ВПП у гіпофізі, гіпоталамусі, середньому мозку і стріатумі. У сірій речовині і гіпокампі активність ферменту не змінювалася. Введення етанолу в дозі 4 г / кг викликало підвищення активності ферменту в гіпофізі, гіпоталамусі і сірій речовині; в середньому мозку і стріатумі активність не змінювалася [26]. В іншій роботі вказується, що у самців щурів, яким вводили внутрішньочеревно етанол в дозі 4 г / кг через 3 і 6 годин після його введення відмічено підвищення питомої активності енкефалінконвертази в корі мозку і середньому мозку; в гіпокампі зміни активності ферменту носили синусоїдальний характер [14 ]. Хронічне споживання етанолу викликало зниження активності ВПП у гіпофізі [25, 26], гіпоталамусі [26], стріатумі [26, 36], корі мозку і середньому мозку [14]. У всіх досліджених відділах активність мембранозв'язаних форми змінювалася більш значно, ніж розчинної, що, ймовірно, пов'язано з мембранотропних ефектом етанолу [256].

Достовірні зміни активності КПМ при хронічному споживанні етанолу виявлені в гіпокампі, де активність КПМ збільшується, але знижується у великих півкулях, не виявлено достовірних відмінностей в активності ферменту в гіпоталамусі, стріатумі і четверохолміе [36]. Хронічна алкоголізація істотно впливала на активність ФМСФ-КП: активність ферменту підвищувалася в гіпоталамусі, стріатумі, четверохолміе, тобто тих відділах головного мозку, в яких при алкоголізації спостерігаються найбільш істотні зміни рівня енкефалінів та деяких інших нейропептидів. Активність ФМСФ-КП при хронічній алкогольній інтоксикації залишилася на колишньому рівні в гіпокампі і великих півкулях [36].

Цікаві дані про вплив внутрішньочеревно введення самцям щурів фізіологічного розчину на активність ферментів обміну нейропептидів наводяться в роботі Вернигори та співавт. [38]. в сыворотке. Ними виявлено підвищення активності ВПП у гіпофізі і стріатумі, АПФ у гіпофізі та сироватці крові, КП N в сироватці. Ці ферменти беруть участь в обміні цілого ряду НП, тому внутрішньоочеревинне введення фізрозчину може призводити до значних змін у функціонуванні пептідергіческіх систем. Причому ці зміни стосуються стрес-систему, опіоідергіческую і ангіотензин-брадікініновую систему. Тому при проведенні гострих експериментів необхідно розглядати всі явища, що спостерігаються з урахуванням змін, викликаних внутрішньочеревно ін'єкцією [38]. и АПФ вовлекаются в реализацию стресс-протективного действия этанола [26, 40]. У ряді робіт вказується, що, мабуть, ВПП, КП N і АПФ залучаються у реалізацію стрес-протективні дії етанолу [26, 40].

Таким чином, етанол викликає зміну активності ряду протеолітичних ферментів. Це, у свою чергу, веде до зміни рівня багатьох регуляторних пептидів, що можна розглядати як один з патогенетичних факторів алкоголізму.

1.4. Карбоксипептидаза H (КФ 3.4.17.10)

КПH (КПE, енкефалінконвертаза) вперше виділена і охарактеризована Fricker і Snyder з хромафінних гранул надниркових залоз бика, як фермент, який утворює енкефаліни з їх попередників [152]. Пізніше фермент був виділений і очищений з мозку [34, 153, 154], гіпофіза [153, 154], острівців Лангерганса підшлункової залози [122, 133, 161, 198]. Фермент, виділений з різних тканин різних видів тварин, має дуже близькі фізико-хімічні та каталітичні властивості.

КПH є одноланцюговим глікопротеїном і існує як у розчинній, так і в зв'язаній з мембранами формах [34, 122, 197]. Існують дві форми мембранозв'язаних КПH, що відрізняються за міцністю зв'язування з мембранами. Одна з цих форм екстрагується з мембран при pH 5,6 1 M розчином NaCl, друга - тільки за спільної дії 1 M NaCl і 1% Тритона X-100 [147, 258].

Фермент синтезується у вигляді неактивного зимогена з Mr 75000 [209], який перетворюється на активну форму під дією ферментів тріпсіноподобних в ході дозрівання секреторних везикул [140, 161]. Спочатку утворюється неактивна форма з Mr 65000 [168, 169], яка перетворюється в активні форми з Mr 52000 - 53000 і 55000 - 57000 [140, 161, 220]. Відмінності в Mr цих форм не пов'язані з відмінностями в ступені глікозилювання [161, 220, 221]. Форма з Mr 55000 - 57000 відрізняється від форми з Mr 52000 - 53000 присутністю N-кінцевого сигнального пептиду [220]. Обидві форми існують і в розчинній, і в зв'язаному з мембранами вигляді [161, 140]. Активність розчинної форми ферменту в розрахунку на молекулу ферменту вище, ніж мембранозв'язаних [143, 147]. Співвідношення між розчинної і мембранозв'язаних формами змінюється в міру дозрівання секреторних везикул [171]. За зв'язування ферменту з мембранами відповідає C-кінцева амфіфільних послідовність, яка присутня тільки у мембранозв'язаних форми [147]. Вона складається з 21 залишку чергуються гідрофобних і гідрофільних амінокислот. У амінокислотної послідовності КПH виявлений також Ca 2 +-зв'язуючий ділянку [213], але іони Ca 2 + впливають не на активність, а на стабільність, агрегацію та здатність до зв'язування з мембранами [255].

2+ [149, 153]. ВПП проявляє максимальну активність при рН 5,5-6,0, що відповідає рН всередині секреторних везикул і є тіолзавісімим металоферментів, в активному центрі якого знаходиться іон Zn 2 + [149, 153]. 2+ , ингибируется ионами С d 2+ и Cu 2+ , хелатирующими агентами: ЭДТА, о-фенантролином, при применении которых активность фермента восстанавливается добавлением ионов Zn 2+ . Даний фермент сильно (приблизно в 5-10 разів) активується іонами Со 2 +, у меншій мірі (у 2-3 рази) - іонами Ni 2 +, інгібується іонами З d 2 + і Cu 2 +, хелатирующими агентами: ЕДТА, про -фенантроліном, при застосуванні яких активність ферменту відновлюється додаванням іонів Zn 2 +. -этилмалеимидом и органическими кислотами, содержащими амино- или гуанидиновую группу: ГЭМЯК, ГПЯК, АПМЯК, АПЯГ, МГТК. Фермент також інгібується реагентами на сульфгідрильні групи: ПХМФС, ПХМБ, N-етілмалеімідом і органічними кислотами, що містять аміно-або гуаніновий групу: ГЕМЯК, ГПЯК, АПМЯК, АПЯГ, МГТК. 8,8 и 7,5 нМ соответственно. Найбільш ефективними інгібіторами є ГЕМЯК і ГПЯК з К i 8,8 і 7,5 нМ відповідно.

2+ и Mn 2+ не влияют на активность КПН [149, 152, 153, 167, 258]. ФМСФ, 2-меркаптоетанол, а також іони М g 2 + та Mn 2 + не впливають на активність ВПП [149, 152, 153, 167, 258].

КПH відщеплює залишки аргініну і лізину з C-кінця синтетичних і природних пептидів. Швидкість відщеплення залишків аргініну в кілька разів більше, ніж залишків лізину. Залишки гістидину відщеплюються з дуже маленькою швидкістю, порівняно із залишками лізину. Залишки ароматичних амінокислот не відщеплюються. Швидкість розщеплення субстратів залежить від попереднього амінокислотного залишку. Швидкість розщеплення данс-фен-ала-арг на порядок вище, ніж швидкість розщеплення данс-фен-гли-арг, данс-фен-лей-арг і данс-фен-мулі-арг [167, 172, 234, 254].

Локалізація ферменту в цілому відповідає розподілу біологічно активних пептидів і їх попередників [50, 144, 145]. Найбільш висока активність КПH виявлена ​​в аденогипофизе, хромафінних гранулах надниркових залоз [152, 153, 154] і острівцях Лангерганса підшлункової залози [122, 161]. Більш низька (приблизно на порядок) активність ферменту виявляється в задній частині гіпофізу [172, 177], гіпоталамусі, стріатумі, гіпокампі, середньому мозку, корі великих півкуль [89]. Найнижча активність КПH виявлена ​​в стовбурної частини головного мозку, спинному мозку, легенях, серці, шлунково-кишковому тракті, печінці та нирках. Встановлено, що КПH асоційована зі структурними елементами ЕПР, комплексу Гольджі і секреторними везикулами, де протікає процесинг попередників різних біологічно активних пептидів [144]. Фермент виявлений у секреторних везикулах, що містять енкефаліни [196], атріальний натрійуретичний фактор [197], глюкагон [161, 218], інсулін [122, 133], АКТГ [134, 201], пролактин [150], речовина P [111] , вазопресин і окситоцин [214, 234] та інші регуляторні пептиди. Різні інгібітори та активатори секреції координовано регулюють виділення КПH та енкефалінів [151, 170], АКТГ [182, 183, 201], пролактину [150], вазопресину [103, 200] та інсуліну [160].

Фізико-хімічні властивості, субстратна специфічність, тканинна, клітинному і субклітинному локалізація, особливості зміни активності ферменту при різних фармакологічних впливах на культури клітин, порушення синтезу нейропептидів у мишей з дефектною ВПП свідчать про те, що досліджуваний фермент залучається до процесинг багатьох біологічно активних пептидів, таких як енкефаліни, АКТГ, b-ендорфін, вазопресин, окситоцин, нейротензин, меланоцітстімулірующій гормон, речовина Р та ін

[39], имеются данные о наличии половых различий в активности фермента [78]. Показано, що ВПП залучається до визначення агресивності [52], схильності до споживання етанолу [56], у розвиток фізичної залежності від етанолу [14, 49, 52, 55], у відповідь на різні стрессірующіе впливу [30, 33, 48, 52 ], введення стероїдних гормонів in vivo [39], є дані про наявність статевих відмінностей в активності ферменту [78].

1.5. ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза

У 1995 р. Вернигора і співавт. виявили в розчинній фракції сірої речовини головного мозку кішки основну КП, активність якої повністю пригнічується ФМСФ [42].

100000; проявляет максимальную активность при рН 6,0-6,5, но сохраняет 40-45% активности при рН 5,5. Фермент, за результатами гель-фільтрації, має М r 100000; проявляє максимальну активність при рН 6,0-6,5, але зберігає 40-45% активності при рН 5,5. Фермент повністю ингибировал ФМСФ і ПХМБ, приблизно на 40% ингибировал іодацетамідом. -этилмалеимид, ионы Co 2+ и ГЭМЯК не влияли на его активность. ЕДТА, 2-меркаптоетанол, N-етілмалеімід, іони Co 2 + та ГЕМЯК не впливали на його активність. Фермент майже в 2 рази активувався 50   , несколько слабее – NaBr , KCl и KJ . мМ NaCl, дещо слабше - NaBr, KCl і KJ. не приводило к увеличению степени активации фермента [42, 47]. Підвищення концентрації NaCl не призводило до збільшення ступеня активації ферменту [42, 47].

Згідно з даними тонкошарової хроматографії частково очищений фермент відщеплює аргінін від лей 5-енкефалінів-арг 6 і данс-фен-лей-арг з утворенням лей 5-енкефалінів і данс-фен-лей відповідно. Більш глибокого гідролізу субстратів не спостерігалося. – карбобензокси-гли-лей [42, 47]. Фермент також не розщеплював субстрат КП A - карбобензоксі-гли-лей [42, 47]. . Таким чином, за субстратної специфічності ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза схожа з ЛКП B. 2+ ) отличают его от ЛКП B [1, 192]. Разом з тим фізико-хімічні властивості ферменту (інгібування ФМСФ, нечутливість до ЕДТА, ГЕМЯК і іонів Co 2 +) відрізняють його від ЛКП B [1, 192]. Інгібування ферменту ФМСФ дозволяє припустити, що він є серинових карбоксипептидази. (КФ 3.4.12.4, ангиотензиназа C , пролилкарбоксипептидаза). У тканинах ссавців виявлені дві серинові карбоксипептидази - ЛКПА (КФ 3.4.16.1, катепсин A, лізосомальних карбоксипептидаза L) і карбоксипептидаза C (КФ 3.4.12.4, ангіотензіназа C, пролілкарбоксіпептідаза). по молекулярной массе и субстратной специфичности [226, 249]. Але ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза відрізняться від карбоксипептидази C за молекулярною масою і субстратної специфічності [226, 249].

молекулярную массу, оптимум pH , ингибиторный профиль, но отличается от последней по субстратной специфичности и тканевой локализации [204, 226]. У той же час, ФМСФ-інгібіруемая карбоксипептидаза має схожі з ЛКП A молекулярну масу, оптимум pH, інгібіторний профіль, але відрізняється від останньої за субстратної специфічності і тканинної локалізації [204, 226].

Активність ФМСФ-інгібіруемой КП виявлена ​​у всіх відділах мозку і в більшості тканин, за винятком нирок, в яких присутні лише сліди її активності. Найбільша активність ферменту наголошується в наднирниках, приблизно на 40% нижче - у гіпофізі, в печінці і селезінці його активність становить приблизно 30-35% від активності в гіпофізі. У сім'яниках активність ФМСФ-інгібіруемой КП приблизно в 2,5 рази нижче, ніж в наднирниках. У відділах мозку активність ферменту приблизно в 2-3 рази нижче, ніж у гіпофізі. Найбільш висока активність ФМСФ-інгібіруемой КП в мозку виявляється у нюхових цибулинах, найбільш низька - у четверохолміе і гіпокампі [35].

гидролиза – 48 мкМ), выше, чем сродство КПН (К m гидролиза – 96 мкМ). Звертає на себе увагу той факт, що спорідненість виявленого ферменту до данс-фен-лей-арг (До m гідролізу - 48 мкМ), вище, ніж спорідненість ВПП (До m гідролізу - 96 мкМ). Це дозволяє припустити, що енкефалінів-лей 5-арг 6 може бути кращим субстратом для ФМСФ-інгібіруемой КП, ніж для ВПП. ФМСФ-КП виявляє істотну активність при значеннях рН, відповідних такому всередині секреторних везикул. Таким чином, можливо, що виявлений фермент залучається до процесинг нейропептидів, зокрема енкефалінів-лей 5-арг 6, тим більше, що в літературі є дані про те, що регіональний розподіл ВПП та енкефалінів не завжди відповідає один одному [75].

ФМСФ-КП втягується у розвиток алкогольної залежності [36, 37], у відповідь на різні стрессірующіе впливу [13], виявлені статеві відмінності в активності ФМСФ-КП, причому у самок активність ферменту в багатьох тканинах вище, ніж у самців [44, 91 , 139].

1.6. Карбоксипептидаза M (КФ 3.4.17.2)

Карбоксипептидаза M являє собою мембранозв'язаних одноланцюговий глікопротеїн з молекулярною масою 62 кДа, заякорені в плазматичній мембрані за допомогою залишку глікозил-фосфатидилінозитолу [123, 248]. Обробка трипсином і фосфоліпазою C призводить до видалення гідрофобного хвоста і вивільнення ферменту з клітинної мембрани [121, 250].

Вивільнення КПM з плазматичної мембрани відбувається і in vivo, оскільки фермент виявлений в різних біологічних рідинах, зокрема в сечі та амніотичній рідини [250].

При хімічному деглікозілірованіі утворюється поліпептид з Mr 48000, який складається з 439 амінокислотних залишків [245, 251]. Амінокислотна послідовність ферменту на 41% ідентична КПN і КПH, на 15% - КПB і кПa. Багато залишки активного центру ідентичні таким кПa і КПB, але перехресної реакції з антисироватки до інших КП фермент не дає [251, 260].

Фермент відщеплює залишки тільки основних амінокислот, при відсутності іонів Co 2 + краще відщеплює аргінін, а в присутності Co 2 + - лізин. Естеразная активність ферменту значно вище, ніж пептідазная [123, 248]. КПM проявляє максимальну активність при pH 7,0, іони Co 2 + підвищують активність ферменту в 1,5-2 рази, причому ступінь активації зростає при зниженні pH [123]. Активність КПM пригнічується іонами Cd 2 +, о-фенантроліном, МГТК і ГЕМЯК [123, 248].

ПХМФС, HgCl 2, дітіотреїтолу, ФМСФ, апротинін, каптоприл і фосфорамідон не впливають на активність ферменту [123, 248].

Фермент локалізована переважно в плаценті, нирках, ендотеліальних клітинах кровоносних судин, виявлений у периферичній нервовій системі і головному мозку [123, 212].

отщепляет С-концевые остатки основных аминокислот от динорфина А 1-13, мет-энкефалин-арг 6 , мет-энкефалин-лиз 6 , лей-энкефалин-арг 6 , брадикинина [1, 123, 248,], фактора роста эпидермиса [175], образует интактные кинины и анафилотоксины С3а, С4а, С5а [223]. КПМ in vitro відщеплює С-кінцеві залишки основних амінокислот від динорфінів А 1-13, мет-енкефалінів-арг 6, мет-енкефалінів-ліз 6, лей-енкефалінів-арг 6, брадикініну [1, 123, 248,], фактору росту епідермісу [175], утворює інтактні кініни і анафілотоксинів С3а, С4а, С5а [223]. Припускають, що фермент може інактивувати або модулювати пептидні гормони перед або після взаємодії останніх з рецепторами [28].

Варто відзначити, що якщо фізико-хімічні властивості ВПП, ФМСФ-КП і КПМ вивчені досить добре, то біологічна роль даних ферментів, у тому числі їх участь у різних фізіологічних і патологічних процесах досліджені значно гірше. Тому представляється досить цікавим вивчення їх активності при різних процесах в організмі, у тому числі при гострої алкогольної інтоксикації.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Матеріали дослідження

Досліди проводили на самках і самцях білих безпородних щурів масою 150-200 г. Тварин утримували в стандартних умовах віварію.

У роботі використовували чотири групи тварин. У самок щурів визначали стадію естрального циклу за вагінального мазку [59], при цитологічному дослідженні якого тварин поділяли на три групи. Тварини першої групи перебували в стадії діеструса, другий - в стадії проеструса, третьої - в стадії еструса, четверту групу становили самці. Кожну з чотирьох груп розбивали на чотири підгрупи: перша - интактная. Тваринам другої підгрупи внутрішньочеревно вводили 5% розчин етанолу, в дозі 1 г на кг ваги тіла, а тваринам третьої - 20% розчин етанолу в дозі 4 г на кг ваги. Тваринам четвертої підгрупи вводили внутрішньочеревно еквівалентну кількість фізіологічного розчину. Тварин декапітованих через 0,5 години, 4 години і 18 годин після ін'єкції. Декапітацію самок щурів в стадії проеструса проводили тільки через 0,5 години і 4 години після ін'єкції, так як тривалість даної стадії естрального циклу близько 12 годин. Потім витягували гіпофіз, гіпоталамус, стріатум, надниркові залози і статеві залози. Тканини поміщали в заздалегідь охолоджений фізіологічний розчин, очищали від кровоносних судин і оболонок, висушували фільтрувальним папером.

в соотношении 1:100 (вес:объем) для отделов мозга, надпочечников и яичников, 1:50 для семенников. Для визначення активності ферментів тканини зважували, а потім гомогенізували в скляному гомогенизаторе з тефлоновим товкачиком в 10 мМ натрій-ацетатному буфері (рН 5,6), що містить 50 мМ NaCl у співвідношенні 1:100 (вага: обсяг) для відділів мозку, надниркових залоз і яєчників, 1:50 для насінників.

”, США) и ГЭМЯК (любезно предоставлена доктором О.Л. Варламовым). У якості специфічних інгібіторів застосовували ФМСФ ("Serva", США) і ГЕМЯК (люб'язно надана доктором О. Л. Варламовим). Субстрати данс-фен-ала-арг, данс-фен-лей-арг були синтезовані к.х.н. В.Н. Каліхевічем. Для внутрішньочеревно ін'єкцій застосовувався двічі перегнанной медичний спирт. ”, Германия), трис-НС l (“ Serva ”, США), все остальные реактивы были отечественного производства с квалификацией ”ХЧ” и ”ОСЧ”. У роботі використовували ацетат натрію ("Merck", Німеччина), трис-НС l ("Serva", США), всі інші реактиви були вітчизняного виробництва з кваліфікацією "хч" і "ОСЧ".

2.2. Методи дослідження

2.2.1. Метод визначення активності карбоксипептидази Н і карбоксипептидази М

и Snyder [153]. Активність ВПП визначали модифікованим методом Fricker і Snyder [153].

или к смеси 140 мкл вышеуказанного буфера и 10 мкл 25 мкМ водного раствора ингибитора ГЭМЯК (в случае контрольной пробы). Для визначення активності ВПП 50 мкл гомогенату тканини додавали до 150 мкл (у разі дослідної проби) 50 мМ натрій-ацетатного буфера, рН 5,6, що містить 50 мМ NaCl або до суміші 140 мкл вищевказаного буфера і 10 мкл 25 мкМ водного розчину інгібітора ГЕМЯК (у разі контрольної проби). , рН 7,4. Для визначення активності КПМ робили також, з тією лише різницею, що в якості буфера використовували 200 мМ трис-Н Cl, рН 7,4. Далі проби преінкубіровалі 8 хвилин при 37 ˚ С. Реакцію починали додатком 50 мкл попередньо нагрітого до 37 ˚ С 210 мкМ розчину данс-фен-ала-арг, приготовленого на воді (кінцева концентрація в реакційній суміші 42 мкМ). Проби інкубували 60 хвилин при 37 ˚ С. . Реакцію зупиняли додаванням 50 мкл 1М розчину HCl.

Для екстракції продукту реакції данс-фен-ала до проб доливали по 1,5 мл хлороформу, інтенсивно струшували протягом 60 с. Хлороформний і водну фази поділяли центрифугуванням протягом 10 хвилин при 1000об/мін.

=360 нм и λ em =530 нм в кювете толщиной 1 см. В качестве стандарта использовали 1 мкМ раствор дансил-фен-ала в хлороформе. Флюоресценцію хлороформно фази вимірювали на флюоріметре ФМЦ-2 при λ ex = 360 нм і λ em = 530 нм в кюветі товщиною 1 см. В якості стандарту використовували 1 мкМ розчин данс-фен-ала в хлороформі.

Активність ферменту визначали як різниця приросту флюоресценції у пробах, що не містять і містять ГЕМЯК, і виражали в нмоль данс-фен-ала, що утворився за 1 хвилину інкубації в перерахунку на 1 мг білка.

2.2.2. Метод визначення активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази

Активність ФМСФ-КП визначали флюоріметріческі [42] з використанням данс-фен-лей-арг в якості субстрату.

У контрольні проби вносили 140 мкл 50 мМ натрій-ацетатного буфера, що містить 50 мМ NaCl, pH 5,6, 50 мкл препарату ферменту і 10 мкл 25 мМ ФМСФ, приготованого на етанолі. ФМСФ вносили у реакційну суміш після внесення препарату ферменту. Досвідчені проби містили 150 мкл зазначеного буфера і 50 мкл препарату ферменту. Проби преінкубіровалі 8 хв при 37 o C, потім вносили 50 мкл попередньо нагрітого до 37 o C 210 мкМ розчину данс-фен-лей-арг, приготовленого на воді. Далі проби обробляли як описано для КПH і КПМ. В якості стандарту використовували 1 мкМ розчин данс-фен-лей в хлороформі.

Активність ферменту визначали як різницю приросту флюоресценції у пробах, що не містять і містять ФМСФ і виражали в нмоль данс-фен-лей, що утворився за 1 хв інкубації в перерахунку на 1 мг білка.

и соавт. Кількість білка в пробах визначали за методом Lowry та співавт. [195].

2.2.3. Статистична обробка результатів дослідження

-критерия Стьюдента [68]. Достовірність відмінностей між середніми визначали з використанням t-критерію Стьюдента [68]. в Кореляційний та дисперсійний аналізи проводили за допомогою програми Statgraphics (версія 3.0) ("STSC, Inc." США) у и Multifactor ANOVA. Принадлежность подгрупп животных к разным гомогенным группам оценивали с помощью Multiple range analysis (Statgraphics (версия 3.0) (“STSC, Inc.” США)). режимах Simple Correlation, One-Way ANOVA і Multifactor ANOVA. Приналежність підгруп тварин до різних гомогенним групам оцінювали за допомогою Multiple range analysis (Statgraphics (версія 3.0) ("STSC, Inc." США)). Належність експериментальних (тимчасових) підгруп до різних гомогенним групам проводили тільки у разі достовірності критерію Фішера. При цьому оцінювали кількість гомогенних груп, утворюваних експериментальними підгрупами, з рівнем достовірності р <0,05. Бали підгрупах привласнювали на підставі їх належності до різних гомогенним групам у міру збільшення середнього. При цьому мінімальний бал отримувала тимчасова підгрупа з мінімальним середнім, максимальний бал - тимчасова підгрупа з максимальним середнім, а дробовий бал отримували підгрупи, які входять одночасно в дві гомогенні групи. На підставі присвоєних балів судили про динаміку зміни активності ферментів.

2.3. Схема експерименту

Самки


Самці

Визначення стадії естрального циклу


Діеструс

Проеструс

Еструс


норма

контроль

етанол

норма

контроль

Етанол

норма

контроль

Етанол

норма

контроль

етанол



1г/кг

4г/кг



1г/кг

4г/кг



1г/кг

4г/кг



1г/кг

4г/кг

Забій тварин через 0,5, 4 і 18 годин після впливу

Визначення активності ВПП, ФМСФ-КП і КПМ

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Дослідження активності основних карбоксипептидази в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу

3.1.1. Вивчення активності карбоксипептидази Н в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу

а) Розподіл активності карбоксипептидази Н

в тканинах інтактних самок щурів

Результати досліджень показали, що в залежності від стадії естрального циклу змінюється активність ВПП у гіпофізі, гіпоталамусі, стріатумі і яєчниках (табл.1).

Різні стадії естрального циклу можуть бути розташовані в міру спадання активності ВПП у гіпофізі в ряд: проеструс-еструс-діеструс.

Таблиця 1. Активність ВПП на різних стадіях естрального циклу в нормі (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Відділ

Стадія естрального циклу


Діеструс

Проеструс

Еструс

Гіпофіз

0,445 ± 0,04 ^ ^ ^

1,229 ± 0,143

0,690 ± 0,048 <<, ^ ^

Гіпоталамус

0,238 ± 0,019

0,211 ± 0,012

0,247 ± 0,011 ^

Стріатум

0,153 ± 0,013

0,168 ± 0,015

0,195 ± 0,012 <

Наднирники

0,091 ± 0,012

0,071 ± 0,004

0,067 ± 0,009

Яєчники

0,029 ± 0,015 ^

0,094 ± 0,027

0,042 ± 0,027

Примітка. Тут і в табл. <0,05, << – p <0,01 и ^ – p <0,05, ^^ – p <0,01, ^^^ – p <0,001 соответственно. 5 достовірність відмінностей критерію Стьюдента у порівнянні з діеструсом і проеструсом: <- p <0,05, <<- p <0,01 і ^ - p <0,05, ^ ^ - p <0,01, ^ ^ ^ - p <0,001 відповідно.

Відомо, що стадія проеструса характеризується найбільш високим рівнем секреції естрогенів дозріваючими фолікулами яєчника, а стадія діеструса низьким рівнем естрогену в організмі [12, 17, 45]. У свою чергу секреція естрогенів знаходиться під впливом ФСГ і ЛГ, концентрація яких також зростає в проеструсе і зменшується в діеструсе [11, 46]. Ці дані дозволяють припустити, що ВПП, можливо бере участь у регуляції рівня цих гормонів в гіпофізі на різних стадіях естрального циклу.

Активність ВПП у гіпоталамусі на стадії еструса вище ніж на стадії проеструса на 17%. У стріатумі в еструс активність ферменту вище по відношенню до діеструсу на 27%. Так як ВПП втягується у процес біосинтезу енкефалінів, то, можливо, що таке збільшення активності ферменту, що приводить до зростання вмісту енкефалінів в стріатумі, пояснює істотне зниження добровільного споживання етанолу самками щурів в еструс [19, 45].

У наднирниках достовірних змін активності ВПП у залежності від стадії естрального циклу не виявлено.

У яєчниках активність ВПП на стадії проеструса достовірно вище, ніж у діеструсе, що дозволяє припустити можливість залучення ферменту в циклічні зміни рівня біологічно активних пептидів у цьому органі [18, 240].

Таким чином, ймовірно, ВПП належить важлива роль в регулюванні рівня нейрогормонів на різних стадіях естрального циклу.

б) Активність карбоксипептидази Н при введенні фізіологічного розчину в тканинах самок

На стадії ДЕ через 4 години після введення фізіологічного розчину активність ВПП змінювалася в гіпофізі, гіпоталамусі і наднирниках (рис. 1). При цьому в гіпофізі вона зросла майже в 2 рази, а в гіпоталамусі і наднирниках зменшилася на 29% і 51% відповідно. Зменшення активності ВПП у гіпоталамусі, ймовірно, може сприяти збільшенню кількості виводиться з організму рідини, за рахунок зменшення утворення вазопресину [72]. Через 0,5 і 18 годин після ін'єкції достовірних змін активності ВПП не виявлено. У стріатумі і яєчниках введення фізіологічного розчину не впливало на активність ВПП.

На стадії проеструса активність ВПП у гіпофізі через 0,5 і 4 години після внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину була достовірно нижче на 35% і 53% відповідно в порівнянні з інтактними самками. У наднирниках зниження активності ВПП відзначено тільки через 0,5 години після ін'єкції фізрозчину на 34% в порівнянні з інтактною групою щурів. Ймовірно, такі зміни активності ферменту пов'язані з особливостями чиниться впливу, при якому в організм поступає додаткова кількість рідини [38]. У гіпоталамусі, стріатумі і яєчниках активність ВПП достовірно не змінювалася при введенні фізіологічного розчину.

На стадії еструса в гіпофізі через 0,5 і 4 години після введення фізрозчину активність ВПП була нижчою за норму на 48% і 42% відповідно. У стріатумі через 0,5 години після ін'єкції активність ВПП була нижче на 25% в порівнянні з інтактною групою тварин. У гіпоталамусі, наднирниках і яєчниках активність ВПП достовірно не змінювалася при введенні фізіологічного розчину.

Порівняння активності ВПП на різних стадіях естрального циклу при введенні фізіологічного розчину показало, що на стадії еструса в гіпофізі через 0,5 години після здійснення впливу активність ферменту достовірно нижче по відношенню до діеструсу і проеструсу. Через 4 години після введення фізрозчину активність зменшувалася при переході від діеструса до проеструсу і далі до еструс. У гіпофізі через 18 годин після ін'єкції активність ВПП була достовірно вище в діеструсе в порівнянні з еструс.

У гіпоталамусі на стадії еструса через 4 години після внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину активність ВПП вище, ніж у діеструсе і проеструсе, а через 18 годин на діеструсе нижче, ніж у еструс.

активность фермента была выше, чем в проэструсе. У стріатумі на стадії діеструса через 0,5 години після ін'єкції 0,9% розчину NaCl активність ферменту була вищою, ніж у проеструсе. Через 4 години після наданого впливу в стріатумі активність ВПП у еструс достовірно вище по відношенню до діеструсу і проеструсу, через 18 годин активність ферменту в еструс продовжувала залишатися на більш високому рівні, ніж у діеструсе.

У наднирниках на стадії діеструса активність ВПП через 0,5 години після введення фізіологічного розчину достовірно вище, ніж у еструс і проеструсе, а через 4 години співвідношення активностей ферменту на цих стадіях змінюється на протилежне.

У яєчниках на стадії проеструса активність ВПП достовірно вище, ніж на стадії еструса. Через 4 і 18 годин на діеструсе активність нижче в порівнянні з еструс. Таким чином, введення фізрозчину призводить до зміни співвідношення активності ферменту в досліджуваних відділах в ході естрального циклу і веде в свою чергу до зміни співвідношення нейропептидів, що, ймовірно відображає один з механізмів порушення функціонування статевої системи при стресі.

Введення фізрозчину не впливало на активність ВПП через 0,5 години після впливу на стадії діеструса і через 18 годин на стадіях діеструса і еструса. Активність ВПП у яєчниках не залежала від ін'єкції фізрозчину. , активность фермента была ниже, чем у интактных животных. Найбільш суттєві зміни після введення фізрозчину в активності ферменту спостерігалися в гіпофізі і менш істотні в гіпоталамусі, стріатумі і наднирниках, причому у всіх цих відділах, за винятком активності ферменту в гіпофізі через 4 години після введення ізотонічного розчину NaCl, активність ферменту була нижчою, ніж у інтактних тварин. Крім того, активність ВПП при введенні фізіологічного розчину на всіх вивчених відділах залежала від стадії естрального циклу. Все це призводить до того, що після ін'єкції фізрозчину співвідношення активностей ферменту в залежності від стадії естрального циклу у всіх органах відрізняється від норми.

в) Дослідження активності карбоксипептидази Н при введенні етанолу в тканинах самок щурів

На стадії діеструса в гіпофізі через 4 години після введення етанолу в дозі 1 г на кг ваги спостерігалося зниження активності ВПП на 33% у порівнянні з контрольною групою тварин. У гіпоталамусі, наднирниках і яєчниках через той же проміжок часу активність ферменту була вищою, ніж у контрольної групи тварин на 33%, 47% і 112% відповідно. У гіпоталамусі через 0,5 години після ін'єкції розчину етанолу активність ВПП була вище на 37% в порівнянні з контрольними самками (рис.1). -эндорфина при острой алкогольной интоксикации [94, 158, 241], в биосинтезе которых принимает участие КПН [27, 28, 29]. Наші дані узгоджуються з відомостями про посилення освіти і секреції енкефалінів, АКТГ, β-ендорфіну при гострої алкогольної інтоксикації [94, 158, 241], в біосинтезі яких бере участь ВПП [27, 28, 29].

Етанол в дозі 4 г / кг в діеструсе ізмененяются активність ферменту в гіпофізі: через 0,5 і 18 годин вона була вище контрольних значень на 43% і 140% відповідно, а через 4 години - нижче на 57%. У гіпоталамусі через 0,5 і 4 години після введення етанолу активність ВПП була вище на 26% і 38% відповідно, а через 18 годин - нижче на 31% у порівнянні з контрольною групою тварин. Зниження активності ферменту, можливо, спрямоване на нормалізацію пептідергіческіх систем. У яєчниках тільки через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 4г/кг активність ферменту була вища за таку в порівнянні з контролем у 3,6 рази. Збільшення активності ВПП при гострої алкогольної інтоксикації узгоджується з поданням про активацію багатьох пептідергіческіх систем при гострої алкогольної інтоксикації [19, 86].

Цікаво відзначити, що в стріатумі на стадії діеструса етанол не впливав на активність ВПП, що, ймовірно, може пояснюватися особливостями біохімічного та фізіологічного статусу тварин на різних стадіях естрального циклу [17, 45, 247].

Достовірні відмінності в активності ВПП у стадії діеструса при введенні різних доз етанолу виявлені в гіпофізі і гіпоталамусі через 18 годин, а також у яєчниках через 0,5 години після ін'єкції. При цьому етанол в дозі 1г/кг не викликав змін в активності ферменту, однак при введенні етанолу в дозі 4 г / кг активність ВПП зростала в 2 рази в гіпофізі, в 2,8 рази в яєчниках і зменшувалася в гіпоталамусі на 23%.

Таким чином, введення етилового спирту на стадії діеструса викликає різноспрямовані зміни активності ВПП. Крім того, через 18 годин після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту залишалася на колишньому рівні в усіх розглянутих відділах.

Для більш повного розуміння характеру виявлених змін активності ферменту первинний експериментальний матеріал був підданий дисперсійному аналізі впливу часу після ін'єкції при введенні різних доз етанолу (табл.2).

Дисперсійний аналіз показав відсутність впливу часу на активність ВПП при введенні фізіологічного розчину і етанолу в дозі 1г/кг в діеструсе. Однак при ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг спостерігається достовірна залежність активності ВПП від часу в гіпофізі і гіпоталамусі. -образное изменение активности фермента, а в гипоталамусе активность фермента плавно снижалась с течением времени. При цьому етанол в дозі 4г/кг викликав у гіпофізі U-образне зміна активності ферменту, а в гіпоталамусі активність ферменту плавно знижувалася з плином часу.

Таблиця 2. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність карбоксипептидази Н в діеструсе (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпофіз

Физраствор

3,45 *

1

1

1

1


Етанол 1г/кг

2,87

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

7,03 **

1,5

2,5

1

3


Гіпоталамус

Физраствор

2,57

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

2,09

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

4,03 *

1,5

2

1,5

1


Стріатум

Физраствор

0,90

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,93

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

1,05

-

-

-

-


Наднирники

Физраствор

0,56

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,52

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

0,26

-

-

-

-


Яєчники

Физраствор

0,62

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,33

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

2,79

-

-

-

-

Примітка. Тут і в табл.3-4, 6-8, 10-12, 14, 16, 18, ​​19 показана достовірність критерію Фішера: * - p <0,05, ** - p <0,01, *** - p <0,001; прочерк - визначення не проводилося.

На стадії проеструса активність ВПП при введенні етилового спирту (доза 1г на кг маси тіла) в гіпофізі через всі досліджені проміжки часу була нижче контрольних значень: на 45% через 0,5 години і на 24% через 4 години. В інших відділах етанол в дозі 1г/кг не змінював активність ВПП щодо контролю.

У дозі 4г/кг в проеструсе етанол викликав зниження активності в гіпофізі через 0,5 години і в наднирниках через 4 години на 32% і 48% відповідно в порівнянні з контрольною групою щурів. У яєчниках через

4 години після ін'єкції етанолу активність ферменту становила 174% по відношенню до контрольної групи.

На стадії проеструса достовірний вплив різних доз етанолу виявлено у надниркових і яєчниках через 4 години після наданого впливу: етанол в дозі 1 г / кг не змінював активність ВПП в порівнянні з контролем, проте в дозі 4 г / кг в наднирниках зменшував, а в яєчниках збільшував активність ферменту.

Слід зазначити, що в проеструсе введення етанолу в дозі 1 г / кг та 4 г / кг не впливало на активність ВПП у гіпоталамусі і стріатумі через всі досліджені проміжки часу.

Згідно з результатами дисперсійного аналізу активність ВПП у проеструсе не залежала від часу. Однак у гіпофізі ін'єкція фізрозчину або етанолу приводила до зниження активності ферменту через 0,5 і 4 години порівняно з нормою (табл. 3).

У стадії еструса етанол в дозі 1 г / кг через 0,5 години після ін'єкції збільшував активність ВПП у всіх досліджених органах, крім яєчників: у гіпофізі на 162%, в гіпоталамусі на 39%, в стріатумі на 29% і в наднирниках на 106 % в порівнянні з контрольною групою тварин. У гіпофізі активність ВПП підвищувалася і через інші досліджені проміжки часу: через 4 і 18 годин на 92% і 30% відповідно по відношенню до контролю. У той же час в стріатумі через 4 години після внутрішньочеревно введення етилового спирту в дозі 1 г / кг активність ферменту щодо контрольної групи зменшилася на 19%. У наднирниках через 18 годин після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ВПП була вище на 44%, ніж у контрольній групі тварин.

На стадії еструса через 0,5 і 18 годин після введення етанолу в дозі 4 г / кг в жодному органі активність ферменту не відрізнялася від контрольних

Таблиця 3. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність карбоксипептидази Н в проеструсе (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.


Гіпофіз

Физраствор

10,88 ***

2

1

1


Етанол 1г/кг

17,14 ***

2

1

1


Етанол 4 г / кг

12,71 ***

2

1

1


Гіпоталамус

Физраствор

1,12

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,36

-

-

-


Етанол 4 г / кг

1,07

-

-

-


Стріатум

Физраствор

1,10

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,12

-

-

-


Етанол 4 г / кг

0,97

-

-

-


Наднирники

Физраствор

3,80 *

1

1

1


Етанол 1г/кг

0,94

-

-

-


Етанол 4 г / кг

3,63

-

-

-


Яєчники

Физраствор

1,55

-

-

-


Етанол 1г/кг

2,71

-

-

-


Етанол 4 г / кг

1,66

-

-

-

величин, крім яєчників, де через 18 годин після впливу активність ВПП зменшилася в 2,6 рази. У гіпоталамусі і стріатумі через 4 години після впливу етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту була нижчою на 24% і 52% відповідно по відношенню до контрольних самкам.

Статистично значущі відмінності у впливі різних доз етанолу на активність ВПП на стадії еструса виявлені в гіпофізі через 0,5 години, в гіпофізі, гіпоталамусі і стріатумі через 4 години, а також у надниркових і яєчниках через 18 годин після внутрішньочеревно ін'єкції алкоголю. При цьому етанол в дозі 1 г / кг підвищував активність ВПП у гіпофізі та надниркових, але не впливав на активність у дозі 4 г / кг у порівнянні з контролем. У гіпоталамусі і яєчниках менша доза алкоголю не викликала змін, а велика приводила до зниження активності ВПП. У стріатумі при введенні етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту була нижчою, ніж при введенні етанолу в дозі 1 г / кг у порівнянні з контрольною групою тварин. Відмінності у впливі двох доз етанолу, можливо, пов'язані зі специфікою дії великих і малих доз етанолу [19].

Активність ВПП у еструс залежала від часу при введенні фізіологічного розчину в гіпофізі і гіпоталамусі, а при введенні етанолу в дозі 1г/кг - в гіпоталамусі і надниркових і при ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг, як і у випадку з фізіологічним розчином - в гіпофізі і гіпоталамусі (табл.4).

При цьому в контрольній групі тварин активність ферменту в гіпофізі через 0,5 і 4 години була вище в порівнянні з нормою, а через 18 годин поверталася до вихідного рівня. У той же час при введенні етанолу в дозі 1 г / кг залежність від часу після ін'єкції не спостерігалася і активність ВПП достовірно не відрізнялася від норми. При введенні етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту мала тенденцію до зниження до 4 годин, до 18-ї години спостерігалося підвищення активності ферменту.

У гіпоталамусі на стадії еструса введення фізіологічного розчину призводило до поступового збільшення активності ВПП при переході від 0,5 години до 18-ї години, при введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 0,5 години спостерігалося підвищення активності ферменту, до 4 годин активність знижувалася і поверталася до рівня, характерного для інтактних щурів через 18 годин, подібна тенденція спостерігалася і при введенні етанолу в дозі 1 г / кг.

У наднирниках вплив часу на активність ВПП спостерігається тільки при введенні етанолу в дозі 1 г / кг.

Таблиця 4. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність карбоксипептидази Н в еструс (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпофіз

Физраствор

12,47 ***

2

1

1

2


Етанол 1г/кг

2,58

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

7,17 **

2,5

1,5

1

3


Гіпоталамус

Физраствор

3,67 ***

1,5

1

1,5

2


Етанол 1г/кг

6,16 **

1

2

1

1,5


Етанол 4 г / кг

3,92 *

1,5

2

1

1,5


Стріатум

Физраствор

3,26 *

1

1

1

1


Етанол 1г/кг

0,93

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

3,03

-

-

-

-


Наднирники

Физраствор

3,01

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

7,95 **

1

1,5

1

2


Етанол 4 г / кг

0,60

-

-

-

-


Яєчники

Физраствор

1,07

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,42

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

1,61

-

-

-

-

При порівнянні активності ВПП на різних стадіях естрального циклу при введенні етанолу було виявлено, що активність ферменту в гіпофізі через 0,5 години і гіпоталамусі через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1г/кг достовірно вище в еструс, в порівнянні з діеструсом і проеструсом , крім того, в діеструсе вона вища, ніж у проеструсе. У гіпоталамусі через 0,5 години і гіпофізі через 4 години активність ферменту на стадії еструса і діеструса достовірно вище, ніж у проеструсе, а в наднирниках через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг вище в еструс по відношенню до проеструсу . У стріатумі і яєчниках активність ферменту при введенні етанолу в дозі 1 г / кг не змінювалася в залежності від стадії естрального циклу. У гіпофізі та гіпоталамусі через 18 годин після введення етанолу в кількості 1 г / кг активність ВПП була вище в еструс, ніж у діеструсе.

Через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг активність у гіпофізі і яєчниках на стадії діеструса була достовірно вище, ніж у еструс і проеструсе, але не відрізнялася вірогідно між останніми двома стадіями, а через 4 години на цих відділах висока активність ВПП була на стадії проеструса і низька в еструс і діеструсе. При введенні етанолу в дозі 4 г / кг в наднирниках активність ВПП у діеструсе і еструс була вищою, ніж у проеструсе. У гіпоталамусі через 18 годин після дії етанолу в дозі 4 г / кг актівнсть ВПП у еструс була достовірно більше в порівнянні з діеструсом.

Таким чином, гостра алкогольна інтоксикація призводить до существеннному зміни активності ВПП у тканинах самок, причому в більшості випадків активність ферменту збільшувалась, що узгоджується з даними, отриманими іншими дослідниками на самцях [14, 25, 26]. Найбільш істотні зміни змінювалася активність ферменту в гіпофізі і яєчниках. У ряді випадків активність ВПП залежала від дози введеного етанолу, причому ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг та 4 г / кг можуть надавати як подібне, так і різноспрямований вплив на активність ферменту в досліджуваних відділах. Залежність активності ВПП від часу знаходять у гіпофізі на всіх стадіях естрального циклу, в гіпоталамусі на стадії діеструса і еструса, а на останній стадії і в наднирниках, але тільки при введенні фізіологічного розчину. При ін'єкціях етанолу спостерігалася залежність активності ВПП від стадії естрального циклу у всіх досліджених відділах, причому, як правило, активність ферменту на стадії діеструса і еструса вище, ніж у проеструсе. Таким чином, внутрішньоочеревинне введення етанолу призводить до зміни активності ВПП на різних стадіях естрального циклу в порівнянні з інтактною і контрольною групами тварин, що, можливо, є одним з патогенетичних факторів алкоголізму і, ймовірно, може призводити до порушення нормального дозрівання фолікулів яєчника, до неадекватного протіканню фаз статевого циклу, ановуляції [2, 73].

3.1.2. Вивчення активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу

а) Розподіл активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в тканинах інтактних самок щурів

У ході проведення експерименту достовірне зміна активності ФМСФ-КП виявлено тільки в яєчниках. У цьому органі активність ферменту на стадії проеструса і еструса була в 1,7 і 1,9 рази відповідно вище в порівнянні з діеструсом (табл.5).

Наявність залежності активності ФМСФ-КП від стадії естрального циклу в яєчниках дозволяє припустити, що, ймовірно, вона, поряд з ВПП, може залучатися в циклічні зміни рівня біологічно активних пептидів у цьому органі, а також у процеси розвитку фолікула і жовтого тіла.

Таблиця 5. Активність ФМСФ-КП на різних стадіях естрального циклу в нормі (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Відділ

Стадія естрального циклу


Діеструс

Проеструс

Еструс

Гіпофіз

0,647 ± 0,087

0,529 ± 0,031

0,624 ± 0,064

Гіпоталамус

0,218 ± 0,026

0,200 ± 0,030

0,216 ± 0,016

Стріатум

0,170 ± 0,024

0,199 ± 0,011

0,218 ± 0,028

Наднирники

0,810 ± 0,091

1,005 ± 0,079

1,069 ± 0,188

Яєчники

0,258 ± 0,035 ^ ^

0,436 ± 0,034

0,481 ± 0,046 <<

б) Активність ФМСФ-КП при введенні фізіологічного розчину в тканинах самок

На стадії діеструса в гіпофізі через 4 після введення фізрозчину активність ФМСФ-КП зменшувалася на 46% в порівнянні з інтактними тваринами. У стріатумі через 0,5 години після впливу активність ферменту була вищою на 31%, ніж у нормі. У наднирниках через 0,5 і 18 годин після введення фізіологічного розчину спостерігалося підвищення активності ферменту на 70% і 50% відповідно. У яєчниках через усі досліджувані інтервали часу активність ФМСФ-КП була збільшена: через 0,5 години в 2,9 рази, через 4 години в 4,1 рази, через 18 годин в 8,5 разів у порівнянні з інтактними самками. У гіпоталамусі відмінностей від норми після введення фізрозчину не виявлено (рис. 2).

не изменяла активность ФМСФ-КП. На стадії проеструса в гіпофізі, гіпоталамусі і наднирниках ін'єкція ізотонічного розчину NaCl не змінювала активність ФМСФ-КП. У стріатумі через 0,5 і 4 години відзначено зниження активності ФМСФ-КП на 24% і 28% відповідно, а в яєчниках збільшення активності ферменту через ті ж проміжки часу в 4,2 і 3 рази відповідно по відношенню до інтактним щурам.

На стадії еструса в гіпофізі активність ФМСФ-КП після введення фізіологічного розчину зменшувалася через 0,5 і 18 годин на 32% і 45% відповідно в порівнянні з нормою. У гіпоталамусі і стріатумі зниження активності відбувалося тільки через 18 годин після ін'єкції фізрозчину на 25% і 33% відповідно. У яєчниках через 0,5 години після введення фізіологічного розчину активність ФМСФ-КП не відрізнялася від норми, через 4 години була вище на 339%, а через 18 годин нижче на 35% в порівнянні з нормою. У наднирниках введення фізіологічного розчину не впливало на активність ФМСФ-КП.

Порівняння активності ФМСФ-КП на різних стадіях естрального циклу при введенні фізіологічного розчину виявило, що в гіпофізі через 4 години після ін'єкції активність ферменту на стадії еструса достовірно вище, ніж у діеструсе, через 18 годин після впливу співвідношення активностей ФМСФ-КП на цих стадіях змінюється на протилежне.

У гіпоталамусі і наднирниках через 0,5 години після внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину активність у ферменту в еструс і проеструсе нижче, ніж у діеструсе; через 4 години спостерігається більш висока активність у еструс в порівнянні з проеструсом, а через 18 годин на стадії еструса вона нижча , ніж у діеструсе.

У стріатумі через 0,5 години на еструс і діеструсе активність ФМСФ-КП була більш високою, ніж у проеструсе. Через 4 години після внутрішньочеревно ін'єкції активність ферменту зменшувалася в ряді: еструс-діеструс-проеструс. активность ФМСФ-КП в эструсе была выше по сравнению с диэструсом и проэструсом. У наднирниках через 4 години після введення ізотонічного розчину NaCl активність ФМСФ-КП в еструс була вищою порівняно з діеструсом і проеструсом. У яєчниках через 0,5 після ін'єкції фізрозчину найбільш висока активність ферменту спостерігалась у проеструсе, найнижча - у еструс і була проміжної за своїм значенням в діеструсе, через 4 години на еструс фермент був більш активний, ніж у проеструсе, де в свою чергу активність ферменту була вищою, ніж у діеструсе. Через 18 годин після внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину в яєчниках активність ФМСФ-КП в еструс була нижчою в порівнянні з діеструсом.

Таким чином, ін'єкція фізрозчину викликає зміну активності ФМСФ-КП у всіх досліджуваних відділах і призводить до появи залежності активності ферменту від стадії естрального циклу в гіпофізі, гіпоталамусі, стріатумі, наднирниках, чого не спостерігалося у інтактних щурів, що, по-відімомому, призводить до зміни співвідношення різних нейропептидів на різних стадіях естрального циклу і призводить до порушення овуляції і іншим аномалій у функціонуванні статевої системи [2, 73].

в) Дослідження активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази при введенні етанолу в тканинах самок щурів

У діеструсе при введенні етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту зростала в гіпофізі і яєчниках через 0,5 години на 55% і 252%, через 4 години на 116% і 89% відповідно, але не відрізнялася від контролю через 18 годин. В інших досліджених органах активність ФМСФ-КП збільшувалася тільки через 4 години після ін'єкції етилового спирту в дозі 1г/кг: у гіпоталамусі на 36%, в стріатумі на 26% і в наднирниках на 55% в порівнянні з контрольною групою тварин (рис.2 ).

На стадії діеструса при введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 4 години активність ФМСФ-КП була вище, ніж в контролі в гіпофізі на 128%, в гіпоталамусі на 46%. Через 18 годин після введення етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту знижувалася в гіпофізі на 50%, в гіпоталамусі на 38% по відношенню до контрольних самкам. У яєчниках спостерігається поступове зниження активності ФМСФ-КП у часі: через 0,5 години активність ферменту вище контрольних значень в 4,4 рази, через 4 години в 1,5 рази, а через 18 годин нижче контролю в 9,5 разів.

Варто відзначити, що введення етанолу в дозі 4 г / кг в діеструсе не приводило до зміни активності ФМСФ-КП в стріатумі і наднирниках через всі досліджені проміжки часу.

Таким чином, на стадії діеструса найбільш суттєві зміни в активності ферменту спостерігалися в яєчниках.

Достовірні відмінності у впливі різних доз спирту на активність ФМСФ-КП виявлені в гіпофізі через 0,5 години, в стріатумі через 0,5 і 4 години, в гіпоталамусі і яєчниках через 18 годин після ін'єкції. При цьому етанол в дозі 1 г / кг в гіпофізі і стріатумі через 4 години активував ФМСФ-КП, але не змінював активність ферменту при введенні етанолу в дозі 4 г / кг у порівнянні з контрольними тваринами. У стріатумі велика доза етанолу через 0,5 години після впливу сильніше активувала фермент, чим менша. У гіпоталамусі при введенні етанолу в дозі 1 г / кг не було виявлено зміни активності, однак при збільшенні дозування етилового спирту спостерігалося зменшення активності ФМСФ-КП по відношенню до контрольних самкам. Після введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ФМСФ-КП в яєчниках не відрізнялася від контролю, але була в 7,8 рази вище в порівнянні з активністю ферменту при введенні етанолу в дозі 4 г / кг.

Таким чином, на стадії діеструса етанол в дозі 1 г / кг підвищував або не чинив впливу на активність ферменту, а в дозі 4г/кг надавав різноспрямований вплив.

Результати дисперсійного аналізу впливу часу на активність ФМСФ-КП в діеструсе виявили, що активність залежала від часу при введенні фізіологічного розчину і етанолу в дозі 4г/кг в гіпофізі і гіпоталамусі (табл.6). У стріатумі впливу часу на активність ферменту не виявлено. У наднирниках залежність від часу після введення розчинів етилового спирту і хлориду натрію виявилася схожою: при введенні фізрозчину активність збільшувалася до 0,5 години, трохи знижувалася до 4 годин і в інтервалі 4 -18 годин достовірно не змінювалася, у разі введення етанолу зниження спостерігалося при переході до 18-ї години. У яєчниках введення фізрозчину викликало поступове збільшення активності ФМСФ-КП; через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту увелічічалась і залишалася на цьому рівні аж до 18 годин. Введення етанолу в дозі 4 г / кг призводило до того, що активність ферменту в яєчниках різко збільшувалася через 0,5 години, а потім поступово знижувалася, досягаючи до 18-ї години вихідного рівня.

У проеструсе етанол в дозі 1 г / кг не викликав змін в активності ФМСФ-КП в гіпофізі і яєчниках.

Таблиця 6. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність ФМСФ-КП в діеструсе (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпофіз

Физраствор

4,43 *

1,5

1,5

1

2


Етанол 1г/кг

0,69

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

3,40 *

1,5

1,5

2

1


Гіпоталамус

Физраствор

4,74 *

1,5

2

1

1,5


Етанол 1г/кг

1,38

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

4,65 *

1,5

2

2

1


Стріатум

Физраствор

1,54

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

2,39

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

2,71

-

-

-

-


Наднирники

Физраствор

4,49 *

1

2

1,5

1,5


Етанол 1г/кг

6,19 **

1

2

2

1,5


Етанол 4 г / кг

6,14 **

1

2

2

1,5


Яєчники

Физраствор

22,24 ***

1

1,5

2

3


Етанол 1г/кг

16,74 ***

1

2

2

2


Етанол 4 г / кг

63,60 ***

1

3

2

1

У гіпоталамусі і стріатумі через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту була на 24% і 36% вище, якщо доза етанолу становила 4 г / кг, то активність ферменту була на 52% і 61% відповідно вище в порівнянні з контрольною групою тварин.

На стадії проеструса в наднирниках через 0,5 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту була на 25%, а через 4 години на 19% вище, ніж у контролі. Підвищення активності ФМСФ-КП узгоджується з даними про збільшення синтезу і секреції енкефалінів, β-ендорфіну, АКТГ, пролактину при гострій алкгольной інтоксикації [94, 158, 241] і дозволяє припустить причетність цього ферменту до процесингу регуляторних пептидів.

Етанол в дозі 4 г / кг знижував активність ферменту щодо контрольної групи в гіпофізі, надниркових і яєчниках через 0,5 години в 2,2, 1,9 і 5,5 разів відповідно. У гіпоталамусі, стріатумі і яєчниках при введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 4 години спостерігалася активація ФМСФ-КП на 52%, 61% і 63% відповідно по відношенню до контрольної групи.

Таким чином, на стадії проеструса при введенні етанолу в дозі 1 г / кг найбільш суттєві зміни в активності ФМСФ-КП відбувалися в стріатумі, а при введенні етанолу в дозі 4 г / кг - в яєчниках. Крім того, етанол в більшій дозі викликав більш значимі зрушення в активності ферменту, що узгоджується з мембранотропних ефектом етанолу, сила якого збільшується зі зростанням концентрації алкоголю [10,19, 88].

У проеструсе виявлено достовірну відмінність у дії, який чинять різні дози алкоголю: в гіпоталамусі через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг ФМСФ-КП активується сильніше, ніж при ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг. Крім того, в яєчниках через 0,5 години під впливом етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту зменшувалася, а при внутрішньочеревно ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг не відрізнялася від контрольних значень; через 4 години після впливу етанолу в дозі 4 г / кг спостерігалося збільшення активності ферменту, а при введенні етанолу в дозі 1 г / кг відмінностей від контролю зафіксовано не було.

Згідно з результатами дисперсійного аналізу в проеструсе залежність активності ФМСФ-КП від часу після впливу в гіпофізі і наднирниках спостерігається тільки при введенні етанолу в дозі 4 г / кг (табл. 7). У гіпоталамусі на стадії проеструса активність ферменту не залежала від часу. У стріатумі залежність виявлена ​​тільки при введенні фізіологіческго розчину (активність ФМСФ-КП з часом зменшується), тоді як у яєчниках активність ферменту

Таблиця 7. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність ФМСФ-КП в проеструсе (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.


Гіпофіз

Физраствор

1,41

-

-

-


Етанол 1г/кг

3,18

-

-

-


Етанол 4 г / кг

6,03 *

2

1

1,5


Гіпоталамус

Физраствор

1,19

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,25

-

-

-


Етанол 4 г / кг

1,06

-

-

-


Стріатум

Физраствор

5,40 *

2

1,5

1


Етанол 1г/кг

0,15

-

-

-


Етанол 4 г / кг

0,93

-

-

-


Наднирники

Физраствор

1,21

-

-

-


Етанол 1г/кг

1,23

-

-

-


Етанол 4 г / кг

9,05 **

2

1

2


Яєчники

Физраствор

28,41 ***

1

2

2


Етанол 1г/кг

7,73

1

2

1,5


Етанол 4 г / кг

41,96 ***

1

1

2

змінювалася з плином часу при введенні як фізрозчину, так і розчинів етилового спирту.

На стадії еструса після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ФМСФ-КП в гіпофізі була вищою, ніж у контрольній групі тварин через 0,5 і 4 години на 61%, а через 18 годин на 133%. Через 0,5 і 18 годин після введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту більше, ніж у контролі: у наднирниках на 47% і 78%, а в яєчниках у 5,2 і 5,1 рази відповідно. У гіпоталамусі активність ФМСФ-КП зростає через 4 і 18 годин після ін'єкції алкоголю в дозі 1 г / кг на 35% і 68% відповідно.

У еструс введення етанолу в дозі 4 г / кг не змінювало активність ФМСФ-КП в гіпофізі через 0,5 години після ін'єкції, зменшувало активність ферменту через 4 години на 25% і підвищувало через 18 годин на 124% по відношенню до контрольної групи тварин. У гіпоталамусі під дією тієї ж дози етанолу активність ферменту збільшувалася тільки через 18 годин після наданого впливу на 82%. -образную зависимость от времени после введения этанола (доза 4 г на кг): повышение активности через 0,5 часа на 66% и 25% и через 18 часов на 82% и 58% и снижение активности через 4 часа на 46% и 28% соответственно по отношению к контрольным крысам. У стріатумі і наднирниках активність ФМСФ-КП мала U-образну залежність від часу після введення етанолу (доза 4 г на кг): підвищення активності через 0,5 години на 66% і 25% і через 18 годин на 82% і 58% і зниження активності через 4 години на 46% і 28% відповідно по відношенню до контрольних щурам. У яєчниках через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг активність ФМСФ-КП знижувалася на 36%, через 4 години не було достовірних відмінностей, а через 18 годин - підвищення активності в 5,8 рази в порівнянні з контролем.

Таким чином, на стадії еструса при введенні етанолу найбільш суттєві зміни в активності ФМСФ-КП відбувалися в гіпофізі і яєчниках.

Виявлені статистично значущі відмінності у впливі різних доз етанолу. Так у гіпофізі алкоголь у дозі 1 г / кг через 0,5 і 4 години після ін'єкції підвищував активність ФМСФ-КП, а в дозі 4 г / кг, навпаки, знижував в порівнянні з контрольною групою тварин. У гіпоталамусі через 4 години після внутрішньочеревно введення етанолу менша доза викликала активацію ферменту на відміну від більшої, під дією якої активність по відношенню до контролю не змінювалася. У стріатумі і наднирниках дві дози етанолу також надавали різний вплив: при введенні етанолу в дозі 1 г / кг через 4 години не було змін в активності ФМСФ-КП, в той час як його ін'єкція в дозі 4 г / кг викликала зниження активності ферменту.

Таким чином, в еструс, також як і на стадії діеструса, введення етанолу в меншій дозі або не викликало змін в активності ФМСФ-КП, або призводило до її збільшення, в той час як ін'єкція більшої дози могла приводити і до зниження активності ферменту.

Дисперсійний аналіз впливу часу після ін'єкції при введенні фізіологічного розчину і різних доз етанолу на стадії еструса показав, що в гіпофізі і стріатумі залежність від часу виявлялася при ін'єкції фізіологічного розчину і етанолу в дозі 4 г / кг, однак активність ФМСФ-КП не залежала від часу після введення етанолу в дозі 1 г / кг (табл.8).

Таблиця 8. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність ФМСФ-КП в еструс (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпофіз

Физраствор

3,72 *

2

1,5

1,5

1


Етанол 1г/кг

1,23

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

6,86 **

1,5

1

1

2


Гіпоталамус

Физраствор

1,49

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

3,80 *

1

1,5

1,5

2


Етанол 4 г / кг

3,14

-

-

-

-


Стріатум

Физраствор

4,43 *

1,5

1,5

2

1


Етанол 1г/кг

0,37

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

4,83 *

1,5

2

1

1,5


Наднирники

Физраствор

2,59

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

1,89

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

1,21

-

-

-

-


Яєчники

Физраствор

21,20 ***

1

1

2

1


Етанол 1г/кг

44,49 ***

1

3

3

2


Етанол 4 г / кг

31,85 ***

1

1

2

2

У гіпоталамусі залежність від часу спостерігалася лише при введенні етанолу в дозі 4 г / кг, а в наднирниках її не виявили. У яєчниках на стадії еструса при введенні фізрозчину активність зростала при переході від 0,5 години до 4 годин, а до 18-ї години знижувалась до вихідного рівня. При введенні етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту різко зростала до 0,5 години, залишалася на високому рівні аж до 4 годин і трохи знижувалася до 18-ї години, але все ж таки залишалася вище початкової

Слід зазначити, що активність ФМСФ-КП при введенні розчинів етанолу сильно змінювалася залежно від стадії естрального циклу, таким чином, відповідна реакція на гостру алкогольну інтоксикацію, ймовірно, визначається стадією естрального циклу.

Так у гіпофізі, яєчниках (доза 1 г на кг) і наднирниках (доза 4 г на кг) через 0,5 години після ін'єкції етанолу найвища активність ФМСФ-КП була в діеструсе, найнижча в проеструсе і проміжної за своїм значенням в еструс . У гіпофізі через 4 години, в гіпоталамусі через 0,5 години, а в стріатумі і наднирниках через обидва цих проміжку часу після введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ФМСФ-КП була достовірно вище в діеструсе і еструс по відношенню до проеструсу. Через 18 годин після ін'єкції етанолу в дозі 1г/кг в гіпофізі активність ферменту на преовуляторний стадії циклу була більш високою, ніж після овуляції, а через 0,5 і 4 години після внутрішньочеревно введення етанолу в дозі 4 г / кг активність ФМСФ-КП в діеструсе була вищою, ніж на інших стадіях.

У гіпоталамусі через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ФМСФ-КП була достовірно вище в еструс, ніж у проеструсе і діеструсе. У тому ж відділі головного мозку через 18 годин після введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту в еструс більше, ніж у діеструсе. При введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 0,5 години активність ФМСФ-КП була достовірно вище в еструс в порівнянні з проеструсом. У гіпоталамусі, наднирниках і яєчниках після ін'єкції етанолу (доза 4 г / кг) через 18 годин, а в останньому органі і через 4 години на еструс фермент був більш активний, ніж у діеструсе. У наднирниках через 4 години і в яєчниках через 0,5 години після введення етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту в проеструсе і еструс була нижчою за сравнененію з діеструсом.

Цікаво відзначити, що якщо в нормі достовірні зміни активності ФМСФ-КП в залежності від стадії естрального циклу були виявлені тільки в яєчниках, то при введенні фізіологічного розчину або етанолу така залежність з'являлася у всіх досліджених органах. Причому, як правило, в діеструсе і еструс активність ферменту була вищою, ніж у проеструсе. Різноспрямовані зміни активності ФМСФ-КП, які спостерігаються на різних стадіях естрального циклу, можливо, свідчать про різному рівні алкогольної мотивації щурів на різних етапах статевого циклу.

Отже, при введенні етанолу найбільш значні зміни в активності ФМСФ-КП були виявлені в гіпофізі і яєчниках, тим самим підтверджує тезу про те, що перше місце в реєстрі ендокринопатій при гострої алкогольної інтоксикації займає поразка гіпофізарно-гонадальной системи.

На стадії діеструса активність ферменту залежала від дози введеного етанолу в усіх відділах, крім надниркових залоз, в еструс така залежність не виявлялася тільки в яєчниках, а в проеструсе була виявлена ​​в гіпоталамусі і яєчниках. Залежність активності ФМСФ-КП від часу в гіпофізі при введенні фізрозчину виявлялася на всіх стадіях естрального циклу, а при введенні етанолу (доза 4 г на кг) - тільки в еструс, в яєчниках активність ферменту змінювалася з плином часу, як при ін'єкції фізрозчину, так і етилового спирту. У гіпоталамусі залежність активності ФМСФ-КП від часу виявлена ​​в діеструсе при введенні фізіологічного розчину, і в еструс при введенні етанолу в дозі 4 г / кг, в стріатумі активність ферменту залежала від часу лише в еструс після ін'єкції розчину хлориду натрію та етанолу (доза 4 г на кг). У наднирниках подібна залежність виявлено в діеструсе після ін'єкції як фізрозчину, так і етилового спирту і в проеструсе при введенні фізіологічного розчину.

Таким чином, внутрішньоочеревинне введення етанолу призводить до зміни активності ФМСФ-КП, причому характер цих змін визначається відділом, у якому досліджується активність ФМСФ-КП, стадією естрального циклу, дозою вводиться етанолу і часом, через яке проводиться визначення активності ферменту.

3.1.3. Активність карбоксипептидази М в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу

а) Визначення активності карбоксипептидази М у інтактних самок щурів

исследование проводили только в гипоталамусе и стриатуме. У гіпофізі, надниркових і гонадах активність ферменту була нижче чутливості методу визначення, тому в разі карбоксипептидази M дослідження проводили тільки в гіпоталамусі і стріатумі. У гіпоталамусі і стріатумі не виявлено залежності активності КПМ від стадії естрального циклу (табл. 9). Можливо, що в цих відділах КПМ бере участь у регуляції базального рівня біологічно активних пептидів у ході статевого циклу, але, ймовірно, не впливає на циклічні зміни їх рівня.

Таблиця 9. Активність КПМ на різних стадіях естрального циклу в нормі (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Відділ

Стадія естрального циклу


Діеструс

Проеструс

Еструс

Гіпоталамус

0,114 ± 0,013

0,095 ± 0,006

0,114 ± 0,004

Стріатум

0,051 ± 0,005

0,065 ± 0,007

0,066 ± 0,011

б) Активність карбоксипептидази М в тканинах самок щурів при введенні фізіологічного розчину

На стадії діеструса введення фізіологічного розчину не впливало на активність КПМ в гіпоталамусі. Однак у стріатумі через 0,5 години після ін'єкції фізрозчину активність КПМ зростала на 88%, а через 4 години знижувалася на 45% в порівнянні з інтактними тваринами (рис.3).

активность КПМ была ниже на 25% и 49% соответсвенно, чем в норме. На стадії проеструса в гіпоталамусі через 4 години і в стріатумі через 0,5 години після введення ізотонічного розчину NaCl активність КПМ була нижче на 25% і 49% відповідно, ніж у нормі.

У гіпоталамусі на стадії еструса активність ферменту через 4 години після введення фізрозчину знижувалася на 24% по відношенню до інтактної групи тварин. У стріатумі активність КПМ не змінювалася при введенні фізіологічного розчину.

Таким чином, найбільш істотний вплив ввведеніе фізрозчину справляло на активність КПМ в стріатумі в діеструсе і проеструсе. Через 18 годин після ін'єкції фізіологічного розчину активність ферменту вірогідно не змінювалася ні в гіпоталамусі, ні в стріатумі.

При вивченні залежності активності КПМ від різних стадій естрального циклу після введення фізіологічного розчину виявлено, що в стріатумі через 0,5 години після впливу активність ферменту в діеструсе і еструс була достовірно вище, ніж у проеструсе. Через 4 години на тому ж відділі головного мозку активність КПМ в діеструсе виявилася нижче при порівнянні з проеструсом і еструс. Через 18 годин після внутрішньочеревно ін'єкції фізрозчину активність на стадії еструса була вищою, ніж у діеструсе. Різноспрямовані зміни активності КПМ на різних стадіях естрального циклу, можливо, свідчать про те, що стійкість до стресу у самок змінюється в ході статевого циклу [45].

У гіпоталамусі при введенні фізіологічного розчину активність КПМ не змінювалася залежно від стадії естрального циклу.

Таким чином, введення фізрозчину призводить до появи залежності активності ферменту від стадії естрального циклу в стріатумі, але не в гіпоталамусі.

в) Дослідження активності карбоксипептидази М при введенні етанолу в тканинах самок щурів

Активність КПМ на стадії діеструса в гіпоталамусі через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг була на 43% вище, а через 18 годин на 39% нижче в порівнянні з контрольною групою тварин. У стріатумі при введенні етанолу в дозі 1 г / кг через 4 години спостерігалося збільшення активності ферменту на 118% по відношенню до контрольних щурам (рис.3).

На стадії діеструса введення етанолу в дозі 4 г / кг не впливало на активність КПМ в гіпоталамусі. У стріатумі через 4 і 18 годин ін'єкція етанолу (доза 4 г на кг) призводила до збільшення активності ферменту в 3,4 і 1,4 рази відповідно в порівнянні з контролем.

У діеструсе виявлені достовірні відмінності у впливі різних доз етанолу в гіпоталамусі і стріатумі. При цьому в гіпоталамусі через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг відбувалося зростання активності ферменту, а при введенні етанолу в дозі 4 г / кг активність КПМ не змінювалася відносно контролю. У стріатумі через 0,5 і 4 години після введення алкоголю в дозі 1 г / кг активність ферменту була достовірно нижче, ніж при ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг.

Згідно з результатами дисперсійного аналізу в діеструсе залежність активності КПМ від часу після впливу в гіпоталамусі виявлена ​​тільки при введенні етанолу в дозі 1 г / кг: активність ферменту поступово знижувалася при переході від 0,5 до 18-ї години. У стріатумі тільки при введенні фізіологічного розчину активність ферменту залежала від часу: спостерігалося підвищення до 0,5 годин та повернення до вихідного рівня до 4 годин, в інтервалі 4-18 годин активність КПМ статистично достовірно не змінювалась (табл. 10).

У проеструсе в гіпоталамусі виявлено відмінності в активності КПМ від контрольної групи, за винятком внесення етанолу в дозі 1 г / кг: через 0,5 години після наданого впливу активність ферменту зменшувалася в порівнянні з контрольними тваринами на 53%.

У стріатумі на стадії проеструса через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг спостерігалося зниження активності ферменту на 53%, а при введенні етанолу в дозі 4 г / кг - збільшення через 0,5 години в 2,8 рази по відношенню до контрольній групі тварин.

Таблиця 10. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність КПМ в діеструсе (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпоталамус

Физраствор

0,71

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

10,25 ***

2

2

1,5

1


Етанол 4 г / кг

1,50

-

-

-

-


Стріатум

Физраствор

12,93 ***

1

2

1

1


Етанол 1г/кг

1,55

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

3,89 *

1

1

1

1

Достовірні відмінності між двома дозами етилового спирту виявлені як в гіпоталамусі, так і в стріатумі на стадії проеструса. Якщо введення етанолу дозі 4 г / кг не змінювало активність ферменту, то його введення дозі 1 г / кг призводило до зменшення активності КПМ щодо контролю. У стріатумі через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 4г/кг відбувалося підвищення активності, а при введенні етанолу в дозі 1 г / кг змін активності КПМ не було, через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту достовірно не змінювалася, однак при введенні етанолу в дозі 1 г / кг спостерігалося зменшення активності порівняно з контролем.

Дисперсійний аналіз не виявив залежності активності КПМ від часу в стріатумі на стадії проеструса. У гіпоталамусі така залежність спостерігалася лише при введенні етанолу в дозі 1 г / кг: при переході до 0,5 годинах активність КПМ знижувалася, залишаючись на цьому рівні аж до 4 годин (табл.11).

Таблиця 11. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність КПМ в проеструсе (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.


Гіпоталамус

Физраствор

1,83

-

-

-


Етанол 1г/кг

13,54 ***

2

1

1


Етанол 4 г / кг

1,98

-

-

-


Стріатум

Физраствор

4,01 *

1

1

1


Етанол 1г/кг

4,25 *

1

1

1


Етанол 4 г / кг

1,68

-

-

-

На стадії еструса в гіпоталамусі через 0,5 і 4 години не виявлено достовірних відмінностей в активності КПМ від контролю при введенні етанолу в дозі 1 г / кг. Тільки через 18 годин виявлялося зниження активності ферменту на 39% в порівнянні з контрольними самками. У гіпоталамусі при введенні етанолу в дозі 4 г / кг активність КПМ достовірно не змінювалася.

У стріатумі в еструс при введенні етанолу в дозі 1 г / кг та 4 г / кг активність ферменту через 0,5 години після ін'єкції становила 58% і 39% від контрольних величин; між двома цими дозами етанолу виявлено статистично достовірне відмінність. Через інші проміжки часу ін'єкція етанолу не чинила впливу на активність КПМ.

Дисперсійний аналіз впливу часу після ін'єкції показав відсутність статистично значущої залежності КПМ на стадії еструса (табл. 12).

Активність КПМ при введенні залежала від стадії естрального циклу. Так в гіпоталамусі при ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг через 0,5 години і в стріатумі через 4 години після впливу активність КПМ була достовірно вище в еструс і діеструсе в порівнянні з проеструсом. У гіпоталамусі через 4 години після ін'єкції етанолу в тій же кількості сама

Таблиця 12. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність КПМ в еструс (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф





Гіпоталамус

Физраствор

1,75


Етанол 1г/кг

2,58


Етанол 4 г / кг

0,40


Стріатум

Физраствор

0,63


Етанол 1г/кг

0,56


Етанол 4 г / кг

1,97

висока активність ферменту була в діеструсе, найнижча - у проеструсе. Через 18 годин після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг в гіпоталамусі і в дозі 1г/кг в стріатумі відзначалася більш висока активність ферменту в еструс в порівнянні з діеструсом. У стріатумі через 0,5 години після введення алкоголю в дозі 1 г / кг активність КПМ на стадії діеструса була вищою, ніж у проеструсе. При введенні етанолу в дозі 4 г / кг в стріатумі через 4 години спостерігалося достовірне підвищення активності ферменту в діеструсе і еструс щодо проеструса.

Таким чином, введення етанолу викликає більш суттєві зміни активності КПМ в стріатумі, ніж у гіпоталамусі. В обох досліджених відділах активність ферменту залежала від дози введеного етанолу. Залежність активності КПМ від часу виявлена ​​в гіпоталамусі на стадії діеструса і проеструса (при введенні етанолу в дозі 1г/кг) і в стріатумі на стадії діеструса (при введенні фізіологічного розчину). Крім того, в гіпоталамусі і стріатумі з'являється залежність активності ферменту від стадії естрального циклу, чого не спостерігалося в нормі. Цікаво відзначити, що, як правило, активність КПМ на стадії діеструса і еструса була достовірно вище, ніж у проеструсе.

3.2. Дослідження активності основних карбоксипептидази в тканинах самців щурів

3.2.1. Вивчення активності карбоксипептидази Н в тканинах самців щурів

а) Розподіл активності карбоксипептидази Н в тканинах інтактних самців щурів

Отримані дані про розподіл активності ВПП у тканинах самців щурів представлені в таблиці 13.

Таблиця 13. Активність ВПП у тканинах самців у нормі (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Гіпофіз

Гіпоталамус

Стріатум

Наднирники

Насінники

0,458 ± 0,043

0,231 ± 0,017

0,157 ± 0,015

0,072 ± 0,010

0,029 ± 0,008

Максимальна активність ферменту у самців виявлена ​​в гіпофізі, в гіпоталамусі активність була приблизно в 2 рази нижче, в стріатумі майже в 3 рази нижче, а в наднирниках і сім'яниках в 6 разів і 9 разів відповідно нижче, ніж у гіпофізі.

<0,01) соответственно по сравнению с самцами. При порівнянні активності ВПП у самців і самок на різних стадіях естрального циклу виявлено, що в нормі активність ферменту в гіпофізі не відрізняється у самок в стадії діеструса і у самців, але достовірно вище у самок в проеструсе і еструс на 168% (р <0,001) і 51% (p <0,01) відповідно в порівнянні з самцями.

У активності ВПП у гіпоталамусі і наднирниках немає статевих відмінностей. <0,05), чем у последних. У стріатумі відмінності зафіксовані між самками на стадії еструса і самцями, причому у перших активність була вищою на 24% (p <0,05), ніж у останніх.

<0,05) по сравнению с семенниками. У яєчниках активність ВПП на стадії проеструса достовірно вище на 224% (p <0,05) у порівнянні з семенникамі. Ймовірно, що ВПП, беручи участь в обміні пептидів, залучається до формування статевих відмінностей, які існують в рівні багатьох біологічно активних пептидів [44, 90].

б) Активність карбоксипептидази Н при введенні фізіологічного розчину в тканинах самців

У гіпофізі активність ВПП зростала після введення фізіологічного розчину через всі досліджені проміжки часу: через 0,5 години на 113%, через 4 години на 60% і через 18 годин на 106% в порівнянні з інтактною групою самців (рис. 4), що узгоджується з уявленнями про збільшення синтезу АКТГ у відповідь на стрес, яким можна вважати ін'єкцію фізрозчину.

У гіпоталамусі через 4 години після ін'єкції фізрозчину спостерігалося зниження активності ВПП на 21%, а в стріатумі через той же проміжок часу відбувалося збільшення активності ферменту відносно інтактною групи тварин. Наведені нами дані про підвищення активності ВПП після введення фізрозчину в гіпофізі і стріатумі узгоджуються з отриманими раніше [38].

У наднирниках і сім'яниках не виявлено впливу внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину на активність ВПП.

Тобто ін'єкція фізрозчину призводить до зміни функціонування пептідергіческіх систем гіпофіза, гіпоталамуса і стріатума самців щурів.

При введенні фізрозчину спостерігаються статеві відмінності в зміні активності ВПП. Так у самок через 0,5 години після ін'єкції фізіологічного розчину на стадії діеструса в усіх досліджуваних відділах активність ферменту не змінюється, в проеструсе в гіпофізі і наднирниках, а на стадії еструса в гіпофізі і стріатумі зменшується в порівнянні з нормою. У самців ж ін'єкція фізрозчину викликає збільшення активності ВПП тільки в гіпофізі в порівнянні з нормою, але не в інших відділах.

происходит увеличение активности КПН в гипофизе у самцов и самок в стадии диэструса, и уменьшение активности фермента в проэструсе и эструсе по отношению к интактной группе животных. Через 4 години після введення ізотонічного розчину NaCl відбувається збільшення активності ВПП у гіпофізі у самців і самок у стадії діеструса, і зменшення активності ферменту в проеструсе і еструс по відношенню до інтактної групи тварин. У гіпоталамусі у самців і самок на стадії діеструса ін'єкція фізрозчину приводила до зниження активності ВПП, у той час як у самок в еструс і проеструсе активність ферменту не відрізнялася від такої у інтактних тварин. Введення фізрозчину викликало збільшення активності ВПП у стріатумі у самців, однак у самок активність ферменту не змінювалася відносно норми. Через 4 години після ін'єкції фізіологічного розчину активність ВПП у самок в діеструсе і проеструсе зменшувалася, але залишалася на колишньому рівні у самців і самок у еструс в порівнянні з інтактною групою щурів. У гонадах внутрішньоочеревинне введення фізрозчину не впливало на активність ВПП.

Через 18 годин після ін'єкції фізіологічного розчину активність ферменту у самок не змінилася щодо норми ні в одному з досліджених відділів, у самців такі зміни спостерігалися тільки в гіпофізі, де відбувалося збільшення активності ВПП.

Таким чином, у особин різної статі при введенні фізіологічного розчину найбільш суттєві зміни в активності ферменту виявлялися в гіпофізі. Слід зазначити, що характер змін активності ВПП у гіпофізі і стріатумі був різним: у самців активність ферменту збільшувалася, а у самок в переважній більшості випадків зменшувалася. Крім того, якщо у самців при введенні фізіологічного розчину активність ферменту в наднирниках залишалася на колишньому рівні, то у самок через 0,5 години на проеструсе і через 4 години на діеструсе і проеструсе після впливу активність ВПП була нижчою за норму. Можливо, це пов'язано зі статевими особливостями у відповіді організму на стрес, яким, ймовірно, для щурів є введення фізрозчину. Цікаво також відзначити, що єдиним органом, в якому на активність енкефалінконвертази не впливало введення фізрозчину у тварин обох статей були гонади.

в) Дослідження активності карбоксипептидази Н при введенні етанолу в тканинах самців щурів

У гіпофізі через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ВПП була вище на 46%, в той же час через 18 годин вона була нижчою на 23% в порівнянні з контролем. При введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 0,5 години на гіпофізі виявлено зменшення активності ВПП у 2 рази по відношенню до контрольної групи тварин, проте через інші проміжки часу активність ферменту не змінювалася під впливом ін'єкції етанолу (рис. 4).

У гіпоталамусі через 0,5 і 4 години після внутрішньочеревно введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ВПП була на 10% і 25% відповідно вище, ніж у контрольних тварин. Введення етанолу в дозі 4 г / кг призводило до збільшення активності ферменту в гіпоталамусі через 0,5 і 4 години на 16% і 14% відповідно і до зменшення активності через 18 годин на 12% по відношенню до контрольних самців. Підвищення активності

ВПП у гіпофізі та гіпоталамусі самців узгоджується з даними про збільшення рівня КРФ, β-ендорфіну при гострої алкогольної інтоксикації [19, 86].

У стріатумі через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ВПП зменшувалася на 20%, а через 18 годин зростала на 34% відносно контролю. Через 0,5 години після введення етанолу в дозі 4 г / кг активність ВПП була на 20% вище, а через 4 години на 31% нижче контрольних величин.

У наднирниках ін'єкція етанолу в дозі 1 г / кг не впливала на активність ВПП, проте в дозі 4 г / кг приводила до збільшення активності ферменту через 0,5 години на 48% і до зменшення через 4 години на 199% в порівнянні з контролем.

У сім'яниках через 0,5 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг та 4 г / кг активність ВПП була нижчою, ніж у контрольних тварин на 37% і 33% відповідно, активність також знижувалася через 18 годин після введення етанолу в дозі 4 г / кг на 30%.

Таким чином, найбільш суттєві зміни в активності ВПП у самців при ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг були зафіксовані в гіпофізі, а при введенні етанолу в дозі 4 г / кг - у наднирниках. Введення етанолу (доза 1 г на кг) не впливало на активність ВПП у наднирниках, через всі досліджені проміжки часу.

Виявлені достовірні відмінності у впливі різних доз етанолу на активність ВПП. Так у гіпофізі через 0,5 години, в наднирниках через 4 години, в яєчниках через 18 годин після введення етанолу в дозі 4 г / кг активність ВПП зменшувалася, а після ін'єкції етилового спирту в дозі 1 г / кг активність ферменту вірогідно не змінювалася щодо контрольних тварин. У стріатумі також виявлені достовірні відмінності між двома дозами етилового спирту: через 0,5 години після впливу велика доза етанолу сильніше активувала фермент, чим менша, через 18 годин спостерігалася зворотний вплив двох доз етанолу.

При введенні фізіологічного розчину або етилового спирту в будь-якій дозі в гіпофізі спостерігалася залежність активності ВПП від часу (табл. 14). При введенні фізрозчину активність ферменту збільшувалася через 0,5 години, трохи знижувалася до 4 годин, а до 18-ї години поверталася до рівня, характерного для 0,5 години. Після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг спостерігалося підвищення активності ВПП у гіпофізі аж до 4 годин, а потім зниження до 18-ї години. При введенні етанолу в дозі 4 г / кг активність ВПП через 0,5 години не відрізнялася від такої у інтактних самців, підвищувалася при переході до 4 годин, в інтервалі 4 -18 годин активність ВПП статистично достовірно не змінювалася.

Таким чином, залежність активності ВПП від часу у самців була виявлена ​​в гіпофізі, як при введенні фізіологічного розчину, так і при введенні етилового спирту і в наднирниках, але тільки після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг.

Цікаво відзначити, що через 0,5 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг відбувається збільшення активності ВПП у самців в гіпоталамусі і зниження активності ферменту в сім'яниках, у самок на стадії діеструса в гіпофізі активність ферменту також збільшувалася, але не піддавалася змінам в проеструсе по відношенню до контрольної групи тварин.

Таблиця 14. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність ВПП (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпофіз

Физраствор

11,53 ***

1

2

1,5

2


Етанол 1г/кг

11,21 ***

1

2,5

3

1,5


Етанол 4 г / кг

8,27 **

1

1

2

2


Гіпоталамус

Физраствор

2,39

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,12

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

2,04

-

-

-

-


Стріатум

Физраствор

2,66

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

1,38

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

2,46

-

-

-

-


Наднирники

Физраствор

0,90

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

3,05

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

4,70 *

1

2

1

1,5


Насінники

Физраствор

3,28 *

1

1

1

1


Етанол 1г/кг

0,63

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

0,65

-

-

-

-

На стадії проеструса зміна активності енкефалінконвертази було зафіксовано тільки в гіпофізі, де вона зменшувалася відносно контролю. У еструс активність ВПП збільшувалася щодо контролю не тільки в гіпоталамусі, а й у гіпофізі, стріатумі і наднирниках. Активність ВПП у гонадах у самок залишалася на колишньому рівні, на відміну від самців.

Через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ВПП у гіпофізі у самців і самок на стадії еструса зростала, а в діеструсе і проеструсе знижувалася щодо контрольної групи тварин. У гіпоталамусі у самців активність ВПП зменшувалася, а у самок на стадії діеструса збільшувалася і залишалася незмінною в проеструсе і еструс в порівнянні з контролем. Виявлено різнонаправлені зміни активності у самок в еструс і самців у стріатумі: у перших активність ВПП збільшувалася, а у других зменшувалася. У наднирниках і гонадах у самців і самок на стадії проеструса і еструса активність ВПП не змінювалася, проте в діеструсе і проеструсе активність ВПП збільшувалася в порівнянні з контролем.

Через 18 годин після внутрішньочеревно введення етанолу в дозі 1 г / кг відбувалося збільшення активності ВПП у гіпофізі у самців і у самок на стадії еструса, в діеструсе активність ферменту залишалася на колишньому рівні по відношенню до контрольної групи тварин. У стріатумі у самців активність ВПП підвищувалася після введення етанолу, але залишалася на колишньому рівні у самок щодо контролю. На стадії еструса у самок зростала активність ВПП у наднирниках, проте не зазнавала змін у самців і самок на стадії діеструса. Введення етанолу не викликало змін активності феремента у тварин різної статі в гіпоталамусі і гонадах.

Етиловий спирт через 0,5 години після внутрішньочеревно введення в дозі 4 г / кг призводить до зміни активності ВПП у самців у всіх вивчених відділах, однак у самок в еструс такі зміни були відсутні. У гіпоталамусі у самців і самок на стадії діеструса активність ферменту збільшувалася, а на стадії проеструса і еструса залишалася на колишньому рівні по відношенню до контролю. У стріатумі через 0,5 години після ін'єкції у самців активність ВПП зростала, але залишалася незмінною у самок. У наднирниках у самців і самок на стадії проеструса активність ВПП збільшується. У яєчниках на стадії проеструса активність ВПП зростала після ін'єкції етанолу (доза 4 г на кг), але знижувалася в сім'яниках щодо контрольних значень.

У самців і самок на стадії діеструса і еструса в гіпофізі через 4 години після введення етанолу в дозі 4 г / кг були відсутні зміни в активності ВПП, але вони були у самок в діеструсе, де активність ферменту зменшувалася в порівнянні з контролем. У гіпоталамусі у самців, а також у самок в діеструсе активність ВПП збільшувалася, однак у еструс виявлялося зменшення, а в проеструсе зміни в активності ферменту були відсутні в порівнянні з контрольною групою тварин. У стріатумі на стадії діеструса і проеструса достовірних змін активності ВПП не виявлено через 4 години після введення етанолу в дозі 4 г / кг, але в самців і самок у еструс активність ферменту знижувалася по відношенню контрольним значенням. У самців під впливом ін'єкції етилового спирту відзначалося зменшення активності ВПП у наднирниках, однак у самок не було виявлено змін в активності ферменту відносно контролю. У гонадах введення етанолу в дозі 4 г / кг не надавало впливу на активність ВПП.

Через 18 годин після дії етанолу (доза 4 г на кг) відбувалося збільшення активності ВПП у гіпофізі у самок в діеструсе в порівнянні з контрольною групою тварин, але в самців і самок у еструс активність ферменту не зазнавала змін. У гіпоталамусі спостерігалося зниження активності ВПП у самців і самок на стадії діеструса, а в еструс рівень активності ферменту залишався колишнім порівняно з контрольними щурами. Через 18 годин після ін'єкції етилового спирту в дозі 4 г / кг активність ВПП у стріатумі і наднирниках не змінювалася щодо контролю у особин різної статі. У статевих залозах відзначаються різноспрямовані зміни в активності ферменту: у самок в еструс - збільшення, а у самців - зниження по відношенню до контрольної групи тварин.

Таким чином, активність ВПП у особин різної статі змінюється під впливом ін'єкції етанолу. Проте за рахунок того, що в особин жіночої статі багато біохімічні показники, фізіологічний стан, а, отже, і активність ферментів в нормі і при різних патологічних станах залежить багато в чому від стадії естрального циклу, в якій перебуває тварина [45, 193, 247] , активність ВПП при введенні етанолу змінюється в залежності від стадії естрального циклу. При цьому, в одному і тому ж відділі, але на різних етапах статевого циклу активність ферменту при ін'єкції етилового спирту може зазнавати прямопротівоположние зміни, які можуть як збігатися з тими змінами, які спостерігаються у самців, так і не збігатися. Слід також зазначити, що при введенні етанолу у самок спостерігалися більш істотні зміни активності ВПП, ніж у самців при введенні етилового спирту, що узгоджується з даними про те, що при даному навантаженні у самок спостерігається більш суттєва зміна рівня гонадотропних гормонів, АКТГ і кортикостероїдів [ 217].

3.2.2. Вивчення активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в тканинах самців щурів

а) Розподіл активності ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в тканинах інтактних самців щурів

Отримані дані про розподіл активності ФМСФ-КП в тканинах самців щурів представлені в таблиці 15.

Максимальна активність ферменту у самців виявлена ​​в наднирниках, в гіпофізі активність була в 3,2 рази нижче, в гіпоталамусі і стріатумі приблизно в 6 разів нижче, а в сім'яниках у 10 разів нижче, ніж у гіпофізі. Наведені нами дані про розподіл активності ФМСФ-КП в тканинах самців добре узгоджуються з отриманими раніше іншими дослідниками [35, 91].

Варто відзначити, що активність ФМСФ-КП в гіпофізі і статевих залозах у самців достовірно менше, ніж у самок на будь-який з стадій естрального циклу.

Таблиця 15. Активність ФМСФ-КП в тканинах самців у нормі (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Гіпофіз

Гіпоталамус

Стріатум

Наднирники

Насінники

0,365 ± 0,051

0,200 ± 0,009

0,201 ± 0,008

1,148 ± 0,127

0,115 ± 0,020

<0,05), чем у самок в стадии диэструса. У наднирниках у самців активність ферменту вірогідно вище на 42% (p <0,05), ніж у самок в стадії діеструса. У гіпоталамусі і стріатумі статевих відмінностей в активності ФМСФ-КП не виявлено. Таким чином, ймовірно, даний фермент залучається до детермінацію відмінностей у рівні регуляторних пептидів у самок і самців [90].

б) Активність ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази при введенні фізіологічного розчину в тканинах самців

Через 0,5 години після ін'єкції фізрозчину в гіпофізі не спостерігалося змін в активності ферменту, проте через 4 і 18 годин активність ФМСФ-КП зростала на 56% і 40% відповідно щодо інтактною групи тварин. У гіпоталамусі збільшення активності ФМСФ-КП виявлялося тільки через 0,5 години після внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину на 23% в порівнянні з нормою. У стріатумі, надниркових і яєчниках введення фізрозчину не впливало на активність ФМСФ-КП (рис. 4).

Через 0,5 години після введення фізрозчину активність ФМСФ-КП у самців піддавалася змінам тільки в гіпоталамусі, де активність ферменту збільшувалась щодо інтактною групи тварин. У самок же ні на одній зі стадій естрального циклу активність ферменту не змінювалася в цьому відділі. На стадії діеструса введення фізіологічного розчину призводило до зростання активності ФМСФ-КП в стріатумі, надниркових і яєчниках, на стадії проеструса - до зменшення активності в стріатумі і до її збільшення в яєчниках по відношенню до норми. На стадії еструса активність ФМСФ-КП через 0,5 години після введення фізрозчину змінювалася тільки в гіпофізі, де вона знижувалася в порівнянні з інтактною групою тварин.

Через 4 години після ін'єкції фізіологічного розчину спостерігалося збільшення активності ФМСФ-КП у самців тільки в гіпофізі щодо норми, в інших відділах активність ферменту не змінювалася. У самок в гіпофізі на стадії діеструса активність ФМСФ-КП, навпаки, зменшувалася, а в проеструсе і еструс не змінювалася порівняно з інтактною групою щурів. У стріатумі на стадії проеструса активність ферменту знижувалася по відношенню до норми. У яєчниках на всіх стадіях естрального циклу активність ФМСФ-КП достовірно збільшувалася відносно норми.

у самцов, как и через 4 часа после воздействия, активность ФМСФ-КП в гипофизе была выше, чем в норме. Через 18 годин після введення ізотонічного розчину NaCl у самців, як і через 4 години після впливу, активність ФМСФ-КП в гіпофізі була вищою, ніж у нормі. У самок в еструс активність ферменту після введення фізрозчину в цьому відділі, навпаки, була вищою, ніж у інтактної групи тварин. Зниження активності ФМСФ-КП у самок на стадії еструса зазначалося також у гіпоталамусі, стріатумі і яєчниках в порівнянні з нормою. У той час як у діеструсе у надниркових і яєчниках активність ФМСФ-КП зростала по відношенню до інтактною групі самок.

Таким чином, введення фізрозчину призводило до більш суттєвого зміни активності ферменту у самок, ніж у самців, причому, у самок ці зміни торкалися не тільки гіпофіз і гіпоталамус, але й інші досліджувані відділи. Крім того, характер зміни активності ФМСФ-КП був різним у самців і самок.

в) Дослідження активності ФМСФ-КП при введенні етанолу в тканинах самців щурів

Ін'єкція етанолу в дозі 1 г / кг змінювала активність ФМСФ-КП в гіпофізі тільки через 18 годин після дії: вона зменшувалася на 25% відносно контролю. Введення етанолу в дозі 4 г / кг не впливало на активність ферменту в гіпофізі (рис. 5).

У гіпоталамусі після введення етанолу в дозі 1 г / кг через 4 і 18 годин активність ферменту була вищою, ніж у контрольної групи тварин на 28% і 10% відповідно, при введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 4 години активність ФМСФ-КП також була вищою, ніж у контролі на 41%.

У стріатумі ін'єкція етанолу не викликала змін в активності ферменту. У наднирниках активність ФМСФ-КП збільшувалася через 4 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг і через 4 і 18 годин після введення етанолу в дозі 4 г / кг на 20%, 45% і 18% відповідно в порівнянні з контрольною групою самців . У сім'яниках активність ФМСФ-КП достовірно зростала тільки через 18 годин після ін'єкції етанолу (доза 4 г на кг) в 2,7 рази по відношенню до контролю. Таке відстрочене у часі зміна активності ФМСФ-КП, в порівнянні з ВПП, можливо, вказує на участь цих двох ферментів у біосинтезі різних нейропептидів.

Цікаво відзначити, що в гіпофізі і стріатумі активність ФМСФ-КП через 4 години після введення етанолу в дозі 4 г / кг була достовірно вище, ніж якщо етиловий спирт вводився у дозі 1 г / кг. У сім'яниках, навпаки, через 0,5 години після внутрішньочеревно введення етанолу в дозі 1 г / кг активність ферменту більше була, ніж у тому випадку, якщо етанол вводився в дозі 4 г / кг. У наднирниках також відзначено достовірне відміну у впливі двох доз: через 18 годин після ін'єкції етанол у меншій дозі не викликав змін в активності ФМСФ-КП, однак у більшій дозі призводив до збільшення активності ферменту відносно контролю.

Таким чином, найбільш суттєві зміни в активності ферменту спостерігалися при введенні етанолу (доза 4 г на кг) у насінниках. Через 0,5 години після ін'єкції етанолу в будь-який з двох доз активність ферменту залишалася на колишньому рівні в усіх досліджених відділах. Через інші проміжки часу в тих відділах, де етанол викликав зміни в активності ФМСФ-КП, характер цих змін, в переважній більшості випадків полягав у збільшенні активності ферменту.

Активність ФМСФ-КП залежала від часу після впливу в гіпофізі: вона збільшувалася до 0,5 години і продовжувала наростати аж до 4 годин після введення фізрозчину, потім до 18-ї години активність ферменту знижувалася до рівня 0,5 години, після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ФМСФ-КП зростала до 0,5 години, потім трохи знижувалася, але залишалася на рівні більш високому, ніж у інтактних самців, в інтервалі від 4 до 18 годин, після введення етанолу в дозі 4 г / кг активність ФМСФ- КП мала тенденцію до зростання в перші чотири години, в проміжку 4-18 годин активність ферменту не змінювалась (табл. 16).

У гіпоталамусі активність ФМСФ-КП залежала від часу після введення фізрозчину і етилового спирту в дозі 4 г / кг, однак за запровадження етанолу в дозі 1 г / кг динаміки в зміні активності ферменту в часі не було виявлено. Після введення фізрозчину активність ФМСФ-КП зростала до 0,5 години, знижувалася до початкового рівня до 4 годин і знову трохи збільшувалася до 18-ї години. При ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг активність ферменту мала тенденцію до збільшення в перші чотири години, а до 18-ї години вона трохи знижувалася.

У стріатумі залежність активності ферменту від часу спостерігалася лише при введенні етанолу в дозі 4 г / кг. Причому характер цих змін був ідентичний тим, які відбувалися в гіпоталамусі при введенні тієї ж дози етанолу.

Таблиця 16. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність ФМСФ-КП (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф

Норма

Тимчасові підгрупи





0,5 ч.

4 ч.

18 ч.


Гіпофіз

Физраствор

3,47 *

1

1,5

2

1,5


Етанол 1г/кг

4,75 *

1

2

1,5

1,5


Етанол 4 г / кг

6,63 **

1

1,5

2

2


Гіпоталамус

Физраствор

7,97 **

1

2

1

1,5


Етанол 1г/кг

1,38

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

5,57 **

1

1,5

2

1,5


Стріатум

Физраствор

0,65

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,76

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

3,63 *

1

1,5

2

1,5


Наднирники

Физраствор

1,48

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,55

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

2,74

-

-

-

-


Насінники

Физраствор

1,14

-

-

-

-


Етанол 1г/кг

0,99

-

-

-

-


Етанол 4 г / кг

4,21 *

1,5

1

1,5

2

У сім'яниках достовірне вплив часу на активність ФМСФ-КП також виявлено тільки після введення етанолу в дозі 4 г / кг. При цьому через 0,5 години активність ферменту знижувалася нижче рівня, характерного для інтактних щурів, потім активність збільшувалася і до 18-ї години була вищою, ніж у нормі.

Таким чином, при введенні етилового спирту активність ФМСФ-КП залежала від часу в гіпофізі, гіпоталамусі, стріатумі і сім'яниках (в останніх трьох випадках тільки при ін'єкції етанолу в більшій дозі). У самців, на відміну від самок, в наднирниках активність ферменту при введенні етанолу не залежала від часу.

Через 0,5 години після впливу етанол в дозі 1 г / кг не викликав змін в активності ФМСФ-КП у самців, але приводив до збільшення активності ферменту в гіпофізі і статевих залозах у самок на стадії діеструса, в еструс активність збільшувалася не тільки у вищеназваних відділах, а й у надниркових щодо контролю. На стадії проеструса спостерігалося збільшення активності ФМСФ-КП в стріатумі і зменшення активності ферменту в наднирниках.

Через 4 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг на стадії діеструса у самок у всіх вивчених відділах активність ФМСФ-КП зростала в порівнянні з контрольною групою тварин, на стадії еструса активність ферменту збільшувалася тільки у гіпофізі, а в проеструсе - в гіпоталамусі і стріатумі. У той час як у самців зміни спостерігалися тільки у двох відділах: в гіпоталамусі і наднирниках, де активність ферменту зростала відносно контролю.

Через 18 годин після введення етанолу в дозі 1 г / кг у самок в діеструсе не спостерігалося змін в активності ферменту, а в еструс у всіх досліджених відділах відбувалося збільшення активності ферменту у порівнянні з контрольною групою тварин. У самців у гіпофізі на відміну від самок активність ФМСФ-КП зменшувалася, а в гіпоталамусі активність ферменту, так само як і у самок на стадії еструса, зростала по відношенню до контролю.

При введенні етанолу в дозі 4 г / кг через 0,5 години після його введення в самців не було виявлено змін в активності ФМСФ-КП. У самок же на стадії діеструса в яєчниках активність ферменту збільшувалась, в проеструсе - зменшувалася в гіпофізі, надниркових і яєчниках, на стадії еструса в яєчниках також спостерігалося зниження активності ферменту, однак у надниркових і стріатумі активність ФМСФ-КП зростала по відношенню до контрольної групи тварин .

Через 4 години після ін'єкції етанолу (доза 4 г на кг) у самців активність ФМСФ-КП не зазнавала змін в гіпофізі і статевих залозах. У самок на стадії діеструса в гіпофізі активність ферменту збільшувалась, зменшувалася в еструс і тільки в проеструсе залишалася на колишньому рівні щодо контрольних значень. У яєчниках активність ФМСФ-КП на стадії еструса, як і в сім'яниках, не зазнавала змін, але збільшувалася в діеструсе і еструс щодо контролю. Односпрямовані зміни в активності ФМСФ-КП виявлені через 4 години після введення етилового спирту в дозі 4 г / кг в гіпоталамусі у самців і самок у діеструсе і проеструсе по відношенню до контрольної групи щурів. У стріатумі у самців і самок на стадії проеструса активність ферменту також зростала, однак у самок в стадії еструса вона зменшувалася в порівнянні з контролем. На стадії діеструса і проеструса ін'єкція етанолу не викликала у самок змін в активності ФМСФ-КП, але приводила до зменшення активності ферменту в еструс, а у самців викликала збільшення активності ФМСФ-КП щодо контрольної групи тварин.

Через 18 годин після введення етанолу в дозі 4 г / кг у самок на стадії діеструса активність ферменту зменшувалася в гіпофізі і гіпоталамусі, а на стадії еструса, навпаки, спостерігалося збільшення активності ферменту у всіх вивчених відділах в порівнянні з контролем. У самців тільки в наднирниках і сім'яниках активність ФМСФ-КП зростала і не змінювалася в інших досліджених відділах щодо контрольної групи тварин.

Таким чином, етанол викликав зміни в активності ФМСФ-КП у щурів обох статей, однак більш істотно активність ферменту змінювалася у самок порівняно з самцями. Характер змін в активності ферменту у самців і самок міг бути як одно-, так і різноспрямованим і залежав від часу, через яке проводилося дослідження, дози етанолу, стадії статевого циклу та відділу, в якому визначалася активність ФМСФ-КП.

3.2.3. Активність карбоксипептидази М в тканинах самців щурів

а) Визначення активності карбоксипептидази М у інтактних самців щурів

Отримані дані про розподіл активності КПМ в тканинах самців щурів представлені в таблиці 17.

Таблиця 17. Активність КПМ в тканинах самців у нормі (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Гіпоталамус

Стріатум

0,131 ± 0,014

0,069 ± 0,014

Статевих відмінностей в активності КПМ в гіпоталамусі і стріатумі в нормі не виявлено. Ймовірно, КПМ в досліджених відділах не залучається до формування статевих відмінностей у рівні нейропептидів.

б) Активність карбоксипептидази М при введенні фізіологічного розчину в тканинах самців

Вплив внутрішньочеревно введення фізрозчину виявлено тільки через 0,5 години після впливу в гіпоталамусі, де активність КПМ була на 24% нижче, ніж у інтактних тварин (рис. 6).

У самок через 0,5 години після ін'єкції, на відміну від самців активність КПМ в гіпоталамусі щодо норми не змінювалася. Однак у стріатумі у самок на стадії діеструса спостерігалося збільшення активності ферменту, а в проеструсе - зниження активності, в той час як у самців і самок на стадії еструса активність КПМ не змінювалася порівняно з інтактною групою тварин.

Через 4 години після введення фізіологічного розчину відбувається зменшення активності ферменту в гіпоталамусі у самок на стадії проеструса і еструса, в стріатумі зменшення спостерігається на стадії діеструса, у самців і самок у проеструсе і еструс такі зміни відсутні відносно норми.

Через 18 годин після ін'єкції фізрозчину змін в активності КПМ у самців і самок не було виявлено.

Таким чином, введення фізрозчину призводить до більш суттєвих змін в активності ферменту у самок порівняно з самцями. Крім того, характер цих змін різний: у самців введення фізрозчину призводило до зменшення активності КПМ тільки через 0,5 години в гіпоталамусі, в той час як у самок спостерігалися зміни в активності ферменту як у гіпоталамусі, так і в стріатумі через 0,5 і 4 години після ін'єкції. Однак через 18 годин після впливу активність КПМ не змінювалася у щурів обох статей. Відмінності у зміні активності ферменту у самців і самок, ймовірно, свідчать про різної стійкості до стресу особин різної статі [33].

в) Дослідження активності карбоксипептидази М при введенні етанолу в тканинах самців щурів

Через 0,5 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг в гіпоталамусі активність КПМ була на 21% вище, ніж у контролі. Через 18 годин після ін'єкції етилового спирту в дозі 4 г / кг активність ферменту в гіпоталамусі і стріатумі була на 18-19% нижче, ніж у контролі. Цікаво відзначити, що достовірних відмінностей у впливі різних доз етанолу на активність КПМ не виявлено (рис. 6).


Рис. 6. , n=6 ¸ 8). Активність КПМ при введенні фізіологічного розчину і етанолу в тканинах самців щурів (нмоль продукту, що утворився за 1 хв інкубації на 1 мг білка, M ± m, n = 6 ¸ 8).

Впливу часу на активність КПМ не виявлено (табл. 18).

Таким чином, введення етанолу викликало приблизно однакові зміни активності КПМ в гіпоталамусі і стріатумі. Цікаво відзначити, що в стріатумі і гіпоталамусі відсутня залежність активності ферменту від дози введеного етанолу.

У самців і самок у діеструсе через 0,5 години після введення етанолу відбувається збільшення активності КПМ в гіпоталамусі, а в проеструсе -

Таблиця 18. Дисперсійний аналіз вплив часу на активність КПМ (значення відносини Фішера F Ф і бали експериментальних (тимчасових) підгруп).

Відділ

Вплив

ф F ф


Гіпоталамус

Физраствор

1,49


Етанол 1г/кг

0,74


Етанол 4 г / кг

1,33


Стріатум

Физраствор

0,21


Етанол 1г/кг

0,33


Етанол 4 г / кг

1,13

зниження активності ферменту відносно контрольної групи тварин. У стріатумі тільки у самок на стадії еструса спостерігається зменшення активності КПМ, в інших випадках змін в активності ферменту не відбувається.

Через 4 години після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність КПМ в гіпоталамусі і стріатумі у самців і в гіпоталамусі у самок залишалася незмінною. У стріатумі у самок на стадії діеструса введення етанолу викликало збільшення, а в проеструсе зменшення активності КПМ по відношенню до контрольних тварин.

Через 18 годин після введення етанолу в дозі 1 г / кг у самців активність КПМ в гіпоталамусі і стріатумі не змінювалася, у самок в стріатумі і гіпоталамусі на стадії діеструса, а в останньому відділі і в еструс активність ферменту зменшувалася відносно контролю.

Через 0,5 і 4 години після внутрішньочеревно введення етилового спирту (доза 4 г на кг) у гіпоталамусі у особин різної статі змін в активності КПМ не було виявлено, в стріатумі у самців активність ферменту також залишалася на колишньому рівні, однак у самок через 0 , 5 години на проеструсе спостерігалося збільшення активності, а в еструс - зниження, через 4 години на стадії діеструса активність КПМ зростала в порівнянні з контрольними цифрами.

Через 18 годин після ін'єкції етилового спирту в дозі 4 г / кг в гіпоталамусі і стріатумі у самців спостерігалося зниження активності КПМ, в той час як у самок зміни виявлялися тільки в стріатумі на стадії діеструса, де активність ферменту збільшувалась щодо контрольної групи тварин.

Таким чином, введення етанолу призводить до більш суттєвих змін в активності КПМ у самок, ніж у самців. Причому зміни активності ферменту у самців і самок могли бути як одно-, так і різноспрямованими, що в свою чергу, визначалося дозою вводиться етанолу, стадією естрального циклу, в якій перебуває тварина, відділом, в якому визначається активність ферменту і часом, через яке проводилося дослідження.

ГЛАВА 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Проблема алкоголізму протягом довгого часу залишається і, мабуть, ще довго буде залишатися актуальною для людства в соціальному, медичному плані і навіть в аспекті збереження здорового генофонду людей. Звідси зрозумілий інтерес до цієї проблеми фахівців різних профілів, у тому числі біохіміків. Дані експериментальних досліджень та клінічні спостереження не дозволяють зробити однозначний висновок про те, який підлогу більш стійкий до дії етанолу. Однак вважається явним, що алкоголізм у жінок призводить до нейроендокринним розладів, порушення генеративних функцій і статевого циклу [64, 81]. Незважаючи на численні роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених вивченню алкогольної інтоксикації, патогенетичний механізм перерахованих вище порушень і можливі шляхи їх лікування вивчені недостатньо [81].

Відомо, що в етіології і патогенезі алкоголізму важливу роль відіграють такі регуляторні пептиди як енкефаліни, β-ендорфін, АКТГ, ДСІП, нейротензин і ряд інших [19, 61, 88]. Крім того, гостра алкогольна інтоксикація змінює рівень ГРФ і гонадотропінів [87, 207, 231], які мають істотний вплив на функціонування статевої системи [11].

Рівень біологічно активних пептидів залежить від активності ферментів, що беруть участь в їх обміні [14, 52]. Вивчення вмісту рівня того чи іншого нейропептида в тканинах не дає достатньо точних уявлень про динамічні процеси, що відбуваються в пептідергіческой системі при гострої алкогольної інтоксикації. Більш інформативним є вивчення процесів синтезу та утилізації нейропептидів [19]. Тому вивчення активності ВПП, ФМСФ-КП і КПМ при гострої алкогольної інтоксикації становить значний інтерес як для розуміння біологічної ролі самих ферментів, так і для розуміння ролі регуляторних пептидів в етіології і патогенезі алкоголізму.

Максимальна активність ВПП у інтактних тварин обох статей показана в гіпофізі, а також у гіпоталамусі і стріатумі, тобто в тих відділах, які характеризуються високим рівнем нейропептидів [92]. Низька активність ферменту виявлена ​​у надниркових і гонадах. Отримані дані про регіональний і тканинному розподілі ВПП добре узгоджуються з літературними даними та підтверджують участь ВПП у процессингу біологічно активних пептидів [144, 233].

Найбільша активність ФМСФ-КП відзначена в гіпофізі, надниркових і статевих залозах. Встановлено, що яєчники продукують багато нейропептиди, в тому числі окситоцин, релаксин, інсуліноподібні фактори росту, ендорфіни та енкефаліни [20, 84, 85, 109]. У наднирниках синтезується досить велика кількість мет-енкефаліну, однак активність ВПП у цьому органі невелика. Все це дозволяє зробити припущення про можливу участь ФМСФ-КП, поряд з ВПП у процессингу біологічно активних пептидів.

Виявлена ​​приблизно однакова активність ВПП і ФМСФ-КП в гіпоталамусі і стріатумі, деякі відмінності в активності ферментів у гіпофізі і суттєві у надниркових і гонадах, де активність ФМСФ-КП істотно вище, ніж ВПП. Висока активність ФМСФ-КП в статевих залозах може, ймовірно, вказувати на причетність цього ферменту не тільки до обміну нейропептидів, але і до катаболізму білків, тим більше, що гонади характеризуються високим рівнем катаболізму білка.

Слід зазначити, що активність обох карбоксипептидази у самок, як правило, вище, ніж у самців. Отримані результати узгоджуються з даними про статеві відмінності в активності ряду протеолітичних ферментів [44] і рівні нейропептидів [113, 132]. Не виключено, що виявлені відмінності пов'язані зі статевими відмінностями у функціонуванні ГГГС і ГГНС [44].

Згідно з результатами експерименту активність ВПП у тканинах інтактних самок щурів залежала від стадії естрального циклу в гіпофізі, гіпоталамусі, стріатумі і яєчниках. Причому найвища активність ферменту зафіксована в гіпофізі на стадії проеструса. Відомо, що саме на цій стадії реєструється найбільш високий рівень ФСГ, ЛГ та пролактину в гіпофізі і крові в порівнянні з іншими стадіями естрального циклу [11, 17]. Крім того, саме в проеструсе рівень естрадіолу в крові вище, ніж у діеструсе і еструс [17]. 4 C 1 [150]. Встановлено, що естрадіол викликав збільшення внутрішньоклітинного рівня ВПП у культурі клітин передньої долі гіпофіза - GH 4 C 1 [150]. Ймовірно, підвищення рівня естрадіолу на стадії проеструса, може приводити до збільшення активності ферменту в гіпофізі. Ці дані дозволяють припустити, що ВПП, ймовірно, бере участь у регуляції рівня гонадотропних гормонів в гіпофізі в ході естрального циклу, а активність ферменту, мабуть, регулюється рівнем статевих стероїдних гормонів в організмі. Цікаво відзначити, що найвища активність амінопептідазу-В-подібних ферментів, які поряд з основними карбоксипептидази можуть брати участь у біосинтезі цих гормонів, відзначається також у проеструсе [128].

У гіпоталамусі підвищення активності ВПП на стадії еструса корелює зі збільшенням рівня опіоїдних пептидів, проте не узгоджується зі зміною рівня люліберіна і окситоцину [11,106] у цьому відділі мозку та сироватці крові. Можливо, що в обміні цих нейропептидів беруть участь і інші основні карбоксипептидази, зокрема ФМСФ-КП.

Відомо, що у щурів і мишей споживання етанолу значно зменшується в період еструса [19, 45]. Можливо, що більш висока активність ВПП у стріатумі на стадії еструса призводить до збільшення концентрації енкефалінів в цьому відділі мозку. Передбачається, що підвищення рівня мет-енкефаліну в стріатумі співвідноситься з реалізацією ейфорігенного ефекту з емоційно позитивно забарвленим сприйняттям [19], що, ймовірно, може призводити до зниження добровільного споживання етанолу.

У яєчниках, де виявлені циклічні зміни у рівні ряду нейропептидів [18, 240], активність ВПП на стадії проеструса достовірно вище, ніж у діеструсе, що дозволяє припустити можливість залучення ферменту в циклічні зміни рівня біологічно активних пептидів у цьому органі.

Активність ФМСФ-КП залежить від стадії естрального циклу тільки в яєчниках, де на стадії діеструса вона майже в 2 рази нижче в порівнянні з проеструсом і еструс. Саме в проеструсе і еструс відбувається розрив і деградація фолікула, а потім розвиток прогестатівного тіла [17], можливо, що ФМСФ-КП втягується в ці процеси. Відсутність змін в активності ФМСФ-КП в інших досліджених відділах, можливо, вказує на те, що в них фермент бере участь у регуляції тонічної секреції регуляторних пептидів у ході естрального циклу, але, очевидно, не впливає на циклічну секрецію гормонів.

Активність КПМ в гіпоталамусі і стріатумі у самок щурів достовірно не відрізняється від активності ферменту у самців. Ймовірно, різний рівень регуляторних пептидів, виявляється у особин різної статі в даних відділах обумовлений функціонуванням інших протеолітичних ферментів. Крім того, активність КПМ в гіпоталамусі і стріатумі самок не залежить від стадії естрального циклу. Можливо, що в гіпоталамусі і стріатумі КПМ бере участь у регуляції базального рівня біологічно активних пептидів, але, ймовірно, не втягується в циклічні зміни рівня нейропептидів в ході статевого циклу. Відсутність достовірних статевих відмінностей в активності КПМ і залежності активності ферменту від стадії естрального циклу, очевидно, може свідчити про різну біологічної ролі КПМ і ФМСФ-КП, а також ВПП [27, 28, 29].

У самців щурів введення фізрозчину викликало збільшення активності ВПП. Збільшення активності ферменту в гіпофізі корелює зі збільшенням рівня АКТГ [19, 86], яке є важливим компонентом стрес реалізуючих систем і є специфічним відповіддю на стрес, яким, мабуть, є внутрішньочеревна ін'єкція фізрозчину. Ці дані добре узгоджуються з отриманими раніше [38].

У самок щурів введення фізіологічного розчину призводило до зниження активності ВПП у гіпофізі через 0,5 і 4 години на проеструсе і еструс, такі ж зміни реєструвалися в гіпоталамусі самців і самок щурів через 4 години після ін'єкції. Ймовірно, це пов'язано з особливостями впливу внутрішньочеревно ін'єкції фізрозчину, при якій в організм поступає додаткова кількість рідини. Зниження активності ВПП може сприяти прискоренню вивільнення рідини з організму завдяки зменшенню утворення вазопресину [72]. У самок виявлено зниження активності ВПП у наднирниках, чого не спостерігалося у самців. Ймовірно, це обумовлено статевими відмінностями в відповідної реакції організму на стрес [45]. Виявлене зменшення активності ферменту в наднирниках у самок може бути непрямим доказом включення надниркових залоз у відповідь на стрес [19, 86]. Отримані нами дані про зміну активності ВПП у самок щурів при введенні фізіологічного розчину добре узгоджуються з отриманими раніше за впливом ін'єкції оливкової олії на активність ферменту у самок мишей [43].

Цікаво відзначити, що у самців і самок були відсутні зміни в активності ВПП у гонадах, що підтверджує тезу про провідну роль ГГНС у відповіді на стрес [19, 86]. Відсутність змін в активності ВПП у всіх досліджуваних органах у самок щурів через 18 годин після ін'єкції фізрозчину, можливо, свідчить про більш швидкому згасанні стрес-реакції, у порівнянні з самцями.

У самок в гіпофізі після введення фізіологічного розчину активність ФМСФ-КП зменшувалася на стадії еструса, залишаючись на колишньому рівні на інших стадіях естрального циклу, в той час як у самців спостерігалося збільшення активності ферменту в цьому відділі. У самців введення фізрозчину викликає зміну активності ФМСФ-КП також в гіпоталамусі через 0,5 години після впливу, а у самок - і в інших досліджених відділах. Беручи до уваги те, що рівень нейропептидів залежить від активності ферментів їх обміну, можна припустити, що виявлені статеві відмінності у зміні активності ФМСФ-КП сприяють різної секреції біологічно активних пептидів у самців і самок при стресі [30, 33].

Найбільш значно активність ФМСФ-КП при введенні фізрозчину змінювалася в яєчниках, причому в переважній більшості випадків вона збільшувалася. Не виключено, що ФМСФ-КП може залучатися до процесинг регуляторних пептидів при стресі і / або в деградацію надлишку нейропептидів, які утворюються у відповідь на стрес. Крім того, ці дані, можливо, можуть частково пояснити порушення естрального циклу, припинення овуляції під дією стресу [61, 81, 86].

Цікаво відзначити, що на стадії діеструса в більшості відділів після введення фізрозчину активність ФМСФ-КП збільшувалася, а в еструс, навпаки, знижувалася. Так як цей фермент, по всій видимості, залучається до процесинг нейропептидів, а, отже, може визначати їх рівень, від чого, у свою чергу, залежить стійкість організму до стресу, можна припустити, що ці результати вказують на різну стійкість до стрессірующему впливу щурів на різних стадіях естрального циклу [45].

Слід зазначити, що активність обох ферментів у самок змінювалася більш істотно, ніж у самців, що добре узгоджується з наявними в літературі відомості про те, що ГГНС самок більш схильна до впливу стресу, ніж самців [6].

Введення фізрозчину призводить до зниження активності КПМ в гіпоталамусі через 4 години після впливу у самок щурів на стадії проеструса і еструса і через 0,5 години у самців. Відомо, що α-неоендорфін, динорфин 1-13 в якості С-кінцевої амінокислоти містять лізин [72], отже, вони можуть виступати в якості субстратів для КПМ [123, 248], яка локалізується на зовнішній стороні плазматичної мембрани [123, 248 ]. Виявлене зменшення активності КПМ, можливо призводить до уповільнення руйнування цих пептидів, що володіють здатністю виявляти седативну дію, знижувати дослідницьку активність [19, 72]. Що корелює з даними про зниження рухливості щурів у тесті "відкрите поле" через 4 години після ін'єкції фізрозчину і часткове відновлення активності через 24 години після впливу [38]. У стріатумі через 0,5 години після ін'єкції активність КПМ на стадії діеструса підвищувалася, а в проеструсе знижувалася; через 4 години зниження активності спостерігалося тільки в діеструсе. Відомо, що КПМ бере участь у модуляції та інактивації нейропептидів, тим самим, впливаючи на їх рівень в організмі, від якого багато в чому залежить стійкість до стресу. Тому різноспрямовані зміни активності КПМ в стріатумі у самок можуть свідчити, про різної стійкості до стресу самок щурів на різних стадіях естрального циклу [45]. Відсутність змін в активності ферменту після ін'єкції фізрозчину у самців і їх наявність у самок, мабуть, свідчить про різної стійкості щурів різної статі до стрессірующему впливу [2].

Введення етанолу призводить до збільшення активності ВПП у гіпофізі на стадії еструса (доза 1 г на кг) і діеструса (доза 4 г / кг), що узгоджується з уявленнями про активацію ГГНС і збільшенні секреції і освіти АКТГ, β-ендорфіну, пролактину при гострій алкогольної інтоксикації [19, 86]. Однак у проеструсе і через 4 години після ін'єкції етанолу в діеструсе активність ВПП була нижчою в порівнянні з контрольними тваринами. Ймовірно, різноспрямовані зміни в активності ВПП обумовлені різним фізіологічним, а, отже, і гормональним статусом самок щурів на різних стадіях естрального циклу [21, 60]. Беручи до уваги можливу участь ВПП у біосинтезі гонадотропних гормонів [23], стають зрозумілими порушення статевого циклу за рахунок змін в активності ВПП, які призводять до зміни рівня гонадотропінів. Особливо згубним, ймовірно, є зниження активності ВПП на стадії проеструса в порівнянні з контрольними та інтактними групами тварин, коли активність ферменту, навпаки, за результатами нашого експерименту в нормі збільшується.

У самок введення етанолу призводило до збільшення активності ВПП у гіпоталамусі через 0,5 години на діеструсе і еструс і через 4 години на діеструсе, що також свідчить про збільшення активності ГГНС при гострої алкогольної інтоксикації і, зокрема, корелює з даними про зростання концентрації β - ендорфіну в гіпоталамусі, що пов'язують з проявом емоційно позитивних властивостей етанолу [19]. Однак введення етанолу в дозі 4 г / кг призводить до зниження активності ферменту в еструс через 4 години і в діеструсе через 18 годин, що, ймовірно, веде до зменшення синтезу β-ендорфіну і прояву емоційно негативних властивостей етанолу у великих дозах [19]. У проеструсе, коли в організмі фіксується високий рівень естрадіолу, зміни активності ВПП були відсутні. Ці дані підтверджуються даними про зниження рівня опіоїдних пептидів в гіпоталамусі оваріоектомірованних самок при спільному введенні етанолу та естрадіолу [107], що, мабуть, свідчить про можливу модифікації відповідної реакції опіоідергіческой системи на дію етанолу естрадіолом [107].

У самців у гіпоталамусі через 0,5 і 4 години після ін'єкції етанолу спостерігається підвищення активності ВПП, яке може бути пов'язане зі збільшенням утворення КРФ, β-ендорфіну при гострої алкогольної інтоксикації [19, 86]. Однак через 18 годин після внутрішньочеревно введення етанолу відбувається зниження активності ВПП по відношенню до контрольної групи тварин, що, можливо, є результатом дії компенсаторних механізмів, спрямованих на нормалізацію функціонального стану пептідергіческіх систем гіпоталамуса, а, отже, гіпофіза і периферичних залоз внутрішньої секреції.

Введення етанолу самцям викликало у більшості випадків менш суттєві зміни активності ВПП у гіпофізі та гіпоталамусі у порівнянні з самками, що узгоджується з даними про більш суттєву зміну рівня плазматичних гонадотропінів, АКТГ і кортикостероїдів у самок порівняно з самцями [217, 231].

У стріатумі у самців через 18 годин після введення етанолу в дозі 1 г / кг і через 0,5 години в дозі 4 г / кг виявлялося підвищення активності ВПП, що узгоджується з даними про збільшення вмісту мет-енкефаліну [241], ДСІП в стріатумі [22]. Вважається, що збільшення рівня метенкефаліна в стріатумі співвідноситься з реалізацією ейфорігенного ефекту, а ДСІП приписують, в тому числі антистресовий, анксіолітичні властивості. Ймовірно, саме така дія етанолу при одноразовому введенні та пов'язане з розвитком потягу до етанолу, особливо у схильних до алкоголізму індивідуумів [19].

Проте через 4 години після ін'єкції етанолу в будь-який з двох доз відбувалося зниження активності ВПП у стріатумі у самців, подібні зміни спостерігалися також у самок на стадії еструса. Це, можливо, вказує на те, що в освіту енкефалінів, ДСІП можуть залучатися інші карбоксипептидази, в тому числі і ФМСФ-КП.

Введення етанолу самкам щурів у дозі 1 г / кг на стадії діеструса і еструса призводить до збільшення активності ВПП у наднирниках, що узгоджується з даними про активацію ГГНС при гострої алкогольної інтоксикації [19]. При ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг у самок в проеструсе і самців відбувається збільшення активності ферменту через 0,5 години після ін'єкції і зниження активності через 4 години. Наші результати узгоджуються з даними Бєляєва Н.А. та співавт. про посилену освіту енкефалінів в проміжку між 15 і 60 хвилинами після внутрішньочеревно введення етанолу і про пригнічення синтезу через більш тривалий проміжок часу [15]. Що, ймовірно, є результатом дії компенсаторних механізмів, спрямованих на нормалізацію функціонального стану енкефаліновимі системи надниркових залоз.

Введення етанолу в дозі 1 г / кг призводить до зростання активності ВПП у яєчниках у самок на стадії діеструса через 4 години після ін'єкції, в дозі 4 г / кг - до збільшення активності ВПП у діеструсе через 0,5 години і проеструсе через 4 години і до зменшення активності ферменту в еструс через 18 годин після ін'єкції - все це, ймовірно, призводить до порушення синтезу біологічно активних пептидів у яєчниках в ході естрального циклу.

У статевих залозах самців через 0,5 години після введення етанолу в будь-який з двох доз активність ВПП достовірно зменшується в порівнянні з контролем. Проте через 4 і 18 годин активність ферменту вірогідно не відрізняється від такої у тварин контрольної групи. Ймовірно, це пов'язано з тим, що етанол здатний викликати значне зниження рівня тестостерону [98], екзогенне введення якого призводить до збільшення активності ВПП у сім'яниках [78]. У той же час, після одноразової ін'єкції алкоголю рівень тестостерону досить швидко нормалізується [98]. Отже, зниження рівня тестостерону і повернення його до вихідних значень, викликані ін'єкцією етанолу, мабуть, пояснює зміни, що відбуваються в активності ВПП.

Відомо, що введення етанолу є стресом для самців і самок [19, 88], про це свідчать подібні зміни активності ВПП при введенні етанолу та фізрозчину в гіпофізі в порівнянні з інтактними тваринами. Однак необхідно зауважити, що введення етанолу в дозі 1г/кг в гіпофізі на стадії еструса, в гіпоталамусі і в стріатумі та ін'єкція етанолу в дозі 4 г / кг в стріатумі не призводить до зміни активності ВПП щодо норми, хоча при введенні фізіологічного розчину зрушення в активності ферменту спостерігалися. Це, ймовірно, можна пояснити тим, що етанол в певних умовах може виступати в ролі антистрессорного фактора. Результати нашого експерименту вказують на те, що менша доза етанолу нормалізує активність ферменту в більшому числі органів. Ці дані знаходять своє підтвердження в літературі, де наводяться відомості про те, що більш виражений анксіолітичний, антистресовий ефект притаманний малим дозам етанолу, а при збільшенні дози етанолу починає переважати депресивний, наркотичний компонент [19].

Цікаво відзначити, що введення етанолу в дозі 1 г / кг у самок на стадії еструса не викликає зміни активності ВПП щодо норми, а в наднирниках вона підвищується. Це, ймовірно, пов'язано з тим, що в гіпофізі і наднирниках синтезуються якісно різні пептиди у відповідь на гостру алкогольну інтоксикацію: з гіпофіза у кров'яне русло в числі інших нейропептидів надходить АКТГ [158, 230], який сприяє розвитку стрес-реакції в організмі, а з надниркових залоз в кров виділяється мет-енкефалінів, який володіє стресспротектівним дією [15]. Таким чином, можливо, що введення етанолу в малій дозі на стадії еструса пригнічує розвиток стрес-реакції завдяки спільному дії двох вищеназваних чинників і, мабуть, має більш вираженим стресспротекторним дією, ніж на інших стадіях естрального циклу.

Більш істотні зміни активності ВПП у гіпофізі у самців, а у самок в гіпофізі і яєчниках в порівнянні з іншими органами свідчить про те, що введення етанолу істотно змінює гормон продукує діяльність гіпофіза і підтверджує дані про те, що етанол в першу чергу вражає гіпофізарно-гонадальную систему [19].

Введення самкам щурів етанолу в дозі 1 г / кг призводило до збільшення активності ФМСФ-КП в гіпофізі на стадіях еструса і діеструса, що узгоджується з даними про збільшення рівня АКТГ, β-ендорфіну, пролактину після гострої алкогольної інтоксикації [66, 94, 158, 159, 206, 230, 257]. Введення етанолу викликало зміни активності ФМСФ-КП і у самців, однак, як правило, ці зміни були менш виражені. При введенні етанолу в дозі 1 г / кг у гіпофізі тільки через 18 годин спостерігалося збільшення активності ферменту. Ці дані, очевидно, можуть підтверджувати припущення про роль ФМСФ-КП як ферменту, що у процессингу регуляторних пептидів [28, 29, 42]. Однак введення етанолу на стадії проеструса призводить до зниження активності ферменту більш ніж в 2 рази (подібні зміни виявляються і для ВПП), що, можливо, призводить до зменшення біосинтезу гонадотропних гормонів і відсутності їх піку в періовуляторний період [179]. Таким чином, очевидно, виникають грубі діскоордінаціонние порушення механізмів зворотного зв'язку в гіпоталамо-гонадальной системи, які можуть бути обумовлені як зниженням чутливості гіпоталамічних регуляторних центрів, так, і, ймовірно, пов'язані зі зменшенням синтезу гонадотропінів [86], за рахунок зменшення активності ферментів, які беруть участь у їх біосинтезі.

Введення етанолу в будь-який з двох доз призводить до збільшення активності ФМСФ-КП в гіпоталамусі через 4 і 18 годин після дії, що, можливо, вказує на залучення цього ферменту в біосинтез нейропептидів, рівень яких змінюється після гострої алкогольної інтоксикації (КРФ, β-ендорфін , енкефаліни). Однак таке відтерміноване у часі зміна активності ФМСФ-КП у порівнянні з ВПП, можливо, вказує на участь цих двох ферментів у біосинтезі різних нейропептидів. Цю ж думку підтверджують дані роботи, в якій вказується, що ВПП має більшу спорідненість до субстрату, в яких перед залишком основний амінокислоти міститься залишки гліцину або аланіну, а ФМСФ-КП - до субстратів, що містять як попередньої аргініну і лізину амінокислоту з гідрофобним радикалом [75].

У гіпоталамусі у самців через 4 і 18 годин після ін'єкції етанолу в дозі 1 г / кг активність ФМСФ-КП підвищується, збільшується вона і після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг через 4 години після впливу. Різноспрямовані зміни активності ферменту в гіпофізі і гіпоталамусі у самців, можливо, пов'язані з тим, що в цих відділах синтезуються різні біологічно активні пептиди [38], які виконують різні функції при гострої алкогольної інтоксикації. Так, в гіпофізі синтезується АКТГ, який регулює синтез і секрецію кортикостероїдів наднирковими [19, 86]. У гіпоталамусі синтезуються нейропептиди (вазопресин, КРФ, енкефаліни, речовина Р), що регулюють синтез і секрецію АКТГ [43].

У самок в стріатумі при введенні етанолу в обох дозах в переважній більшості випадків активність ФМСФ-КП підвищувалася. У стріатумі у самців також спостерігається збільшення активності ферменту через 4 години після введення етанолу в дозі 4 г / кг. Це, мабуть, підтверджує висловлене нами раніше припущення про участь цього ферменту в біосинтезі ряду нейропептидів в стріатумі.

У наднирниках при введенні етанолу у самок щурів на стадії проеструса спостерігається зменшення активності ФМСФ-КП, на стадії еструса - різноспрямовані зміни активності ферменту в залежності від часу і дози етанолу, а на стадії діеструса активність ферменту або не змінювалася, або збільшувалася. Різноспрямовані зміни активності ферменту, що спостерігаються не тільки в наднирниках, але і в інших вивчених відділах на різних стадіях естрального циклу, можуть приводити до зміни рівня нейропептидів (деякі з яких визначають розвиток потягу до алкоголю). Це може свідчити про різному рівні алкогольної мотивації щурів на різних стадіях естрального циклу. Так у літературі є дані про диференційовану динаміці зміни рівня пролактину, АКТГ, β-ендорфіну, мет-енкефаліну при введенні етанолу у щурів з різною схильністю до алкоголю [19]. Ця гіпотеза узгоджується з даними про те, що у мишей, що віддають перевагу етанол, виявлено суттєве підвищення рівня мРНК АПФ в стріатумі після скасування етанолу при хронічній алкоголізації в порівнянні з тваринами, отвергающими етанол [265].

Збільшення активності ФМСФ-КП у самців при алкогольної інтоксикації в наднирниках, де цей фермент, можливо, бере участь у біосинтезі енкефалінів, рівень яких збільшується після введення етанолу, підтверджує дані про активацію ГГНС при гострої алкогольної інтоксикації [19, 74].

Звертає на себе увагу дуже сильна зміна активності ФМСФ-КП в яєчниках при введенні етанолу по відношенню до контрольної групи тварин, причому більш виражене в еструс. У ряді випадків підвищення активності ферменту після ін'єкції етанолу перевищувало на 400% контрольні значення, при порівнянні активності ФМСФ-КП в яєчниках самок щурів, які зазнали гостру алкогольну інтоксикацію, з інтактною групою тварин це збільшення було ще більшим і перевершувало активність в останній групі майже на 1200 %. Що, ймовірно, беручи до уваги можливу участь ФМСФ-КП в процесах деградації фолікула та формуванні, а потім і в регресії жовтого тіла, а також роль ферменту в біосинтезі нейропептидів, може пояснювати порушення естрального циклу, ановуляцію та інші патологічні процеси, які спостерігаються при алкоголізмі [64, 81]. В даний час важливе значення у виникненні гаметопатій надають зміни гормональної регуляції репродуктивного процесу і до викликуваним їм порушень гаметогенезу і овуляції [73]. Одним з факторів, що викликають зміну гормонального статусу є етанол. Відомо, що введення етанолу щурам з розрахунку 3,6 г / кг істотно збільшує частоту анеуплоїдних гамет (на 25% в порівнянні з контролем) [73]. Введення етанолу призводить, як правило, до зниження рівня статевих стероїдних гормонів [2, 64, 65], які можуть впливати на активність досліджуваних карбоксипептидази [78]. Так, ймовірно, ін'єкція етанолу, веде до зниження рівня прогестерону в організмі, що призводить до збільшення активності ФМСФ-КП, більш вираженого на стадії еструса, ніж на стадії діеструса. Ймовірно, це пов'язано з тим, що в діеструсе рівень прогестерону нижче, ніж у еструс [17], тому ін'єкція етанолу викликає більш значна зміна цього гормону саме в послеовуляторной фазі циклу і, як наслідок, більш істотна зміна активності ферменту.

Введення етанолу самцям щурів викликало менш істотні зміни в активності ФМСФ-КП в гонадах: активність ферменту зростала тільки через 18 годин після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг. Ймовірно, це може свідчити про більшу стійкості пептідергіческой системи статевих залоз самців до дії етанолу, в порівнянні з самками.

Дані про зміну активності ФМСФ-КП підтверджують думку про те, що ін'єкція етанолу є стресом для тварин [19, 74, 86, 88]. Так як вона викликає, як правило, збільшення активності ФМСФ-КП, що може, мабуть, приводити до посиленого утворення нейропептидів, які запускають і обмежують стрес-реакцію [71, 83]. Крім того, після ін'єкції етанолу в більшості випадків відбуваються зміни, подібні до тих, які спостерігаються при введенні фізіологічного розчину.

Проте у ряді випадків, наприклад, в проеструсе при введенні фізрозчину активність ФМСФ-КП зменшується, але введення етанолу нівелює ці зміни, ймовірно, нормалізуючи функціонування пептідергіческіх систем.

Цікаво відзначити, що введення фізіологічного розчину на стадії еструса призводить до зниження активності ФМСФ-КП у всіх досліджених тканинах, крім надниркових залоз. Однак ін'єкція етанолу викликає протилежні зміни (причому більш виражені) активності ферменту по відношенню до норми, що призводить до значного підвищення активності ФМСФ-КП щодо контролю. Це, ймовірно, пов'язано з особливостями гормонального статусу тварин на даній стадії естрального циклу [17, 45, 247], а також вказує на специфічність впливу етанолу [86].

Внутрішньочеревне введення етанолу призводить до збільшення активності КПМ в гіпоталамусі у самок на стадії діеструса і у самців через 0,5 години після введення етанолу в дозі 1 г / кг. Збільшення активності ферменту спостерігається також у стріатумі у самок в проеструсе через 0,5 години після ін'єкції етанолу в дозі 4 г / кг і на стадії діеструса при введенні етанолу в будь-який з двох доз. Ці дані узгоджуються з відомостями про те, що під впливом гострої алкогольної інтоксикації збільшується рівень багатьох нейропептидів, які володіють ейфорізуючу, антистресовий, анксіолітичну дію, а також нейропептидів, що активують систему негативного підкріплення (проконвульсанти, пептиди, що індукують страх, агресію, дисфорию) [19 ]. Ймовірно, збільшення активності КПМ пов'язано з інактивацією великої кількості пептидів, що секретуються з клітини у відповідь на введення етанолу.

Крім того, збільшення активності КПМ може посилювати деградацію ендозепіна (ендогенний антагоніст ГАМК-рецепторів, містить С-кінцевий лізин, а, отже, може бути субстратом для КПМ), підвищений рівень якого викликає занепокоєння, проконфліктное поведінку [72]. Таким чином, мабуть, впливаючи на активність КПМ, етанол може знижувати рівень цього нейропептида, що, ймовірно, може частково пояснити анксіолітичний, антистресовий ефект етилового спирту [19, 88].

Проте у ряді випадків активність КПМ знижується під впливом ін'єкції етанолу, що, мабуть, може сприяти прояву таких властивостей етанолу, як аналгезуючий і седативний ефекти, здатність викликати почуття ейфорії за рахунок зменшення інактивації динорфінів А 1-13 і α-неоендорфіна. Тим більше, що в гіпоталамусі і стріатумі відзначається тенденція до збільшення рівня цих нейропептидів при гострої алкогольної інтоксикації [243]. Ймовірно, механізм, за допомогою якого етанол проявляє свої специфічні ефекти, частково визначається стадією естрального циклу, в якій перебуває тварина.

Для визначення особливостей відповідної реакції організму на гостру алкогольну інтоксикацію цікаво розглянути вплив стадії естрального циклу і сили що чиниться впливу на активність досліджуваних карбоксипептидази.

Таблиця 19. Ф2 – влияние силы воздействия F Ф3 – взаимодействие влияния стадии эстрального цикла и силы воздействия). Дисперсійний аналіз впливу стадії естрального циклу, сили впливу та їх взаємодії на активність ВПП, ФМСФ-КП і КПМ (значення критерію Фішера: F Ф1 - вплив стадії естрального циклу, F Ф2 - вплив сили впливу F Ф3 - взаємодія впливу стадії естрального циклу і сили впливу).

Фермент

Відділ

Самки

Самці



F Ф1

F Ф2

F Ф3

F Ф2

ВПП

Гіпофіз

0,48

1,46

10,87 ***

1,94


Гіпоталамус

12,83 ***

3,40 *

0,47

3,41 *


Стріатум

1,43

0,39

1,80

2,22


Наднирники

1,13

0,39

0,93

1,99


Яєчники

0,74

1,10

2,11

0,89

ФМСФ-КП

Гіпофіз

6,96 **

11,94 ***

3,80 ***

1,36


Гіпоталамус

13,04 ***

7,45 ***

3,50 **

3,14


Стріатум

16,10 ***

6,91 **

2,75 *

2,88


Наднирники

8,26 ****

6,69 **

1,46

4,89 *


Яєчники

3,13 *

6,87 **

4,78 **

2,48

КПМ

Гіпоталамус

3,63 *

2,37

0,97

0,64


Стріатум

3,11 *

0,49

2,31

0,74

Таким чином, виявлено достовірне вплив стадії естрального циклу на активність ФМСФ-КП і КПМ у всіх досліджених відділах при гострої алкогольної інтоксикації. Активність ВПП залежала від стадії естрального циклу тільки в гіпоталамусі. Сила впливу впливала на активність ФМСФ-КП у самок у всіх вивчених відділах, а у самців - тільки в наднирниках. На активність ВПП сила впливу впливала у особин обох статей тільки гіпоталамусі і не впливала на активність КПМ. Можна припустити, що відмінності в відповідної реакції організму самок на гостру алкогольну інтоксикацію на різних стадіях естрального циклу більшою мірою зумовлені зміною активності ФМСФ-КП і КПМ у досліджуваних відділах, ніж ВПП. Крім того, специфічність дії великих і малих доз етанолу та відмінності відповідної реакції особин різної статі на алкоголь, ймовірно, більшою мірою, також опосередковується ФМСФ-КП.

Варто відзначити, що залежність активності ВПП від часу у самців простежується тільки в гіпофізі і наднирниках, а у самок в гіпофізі і гіпоталамусі, причому вона має подібний характер у самців і самок у діеструсе і еструс, де активність в переважній більшості випадків підвищувалася через 0, 5 години після ін'єкції, знижувалася до 4 годин, а до 18-ї години, як правило, збільшувалася. При введенні фізрозчину динаміка у зміні активності ферменту була іншою. Ці дані підтверджують уявлення про те, що гостра алкогольна інтоксикація призводить до активації багатьох пептідергіческіх систем, зокрема, опіоїдної [86, 88]. Стадія активації потім змінюється стадією, на якій активність ВПП зменшується, що, ймовірно, сприяє нормалізації пептідергіческіх систем. Однак далі активність ферменту знову піддається змінам, що узгоджується з даними про довготривале зміні рівня нейропептидів після алкогольної інтоксикації.

Після введення фізіологічного розчину або етанолу також виявлялася залежність активності ФМСФ-КП від часу, причому характер цих змін, мабуть, визначався підлогою тварини, стадією естрального циклу, а також органом, в якому проводилося визначення активності ферменту. На відміну від ВПП, подібності у зміні активності ФМСФ-КП у особин різної статі, а також у самок на різних стадіях естрального циклу, було менше. Це дозволяє припустити, що, можливо, ФМСФ-КП належить більш важлива роль у диференційованій реакції пептідергіческіх систем на гостру алкогольну інтоксикацію на різних стадіях статевого циклу та в залежності від статі. Виявлено також наявність залежності активності КПМ від часу після впливу у самок щурів. Цікаво відзначити, що у самців активність цього ферменту не залежала від часу, ймовірно, цим також можна частково пояснити статеві відмінності в перебігу і розвитку алкогольної інтоксикації.

У нормі в ході естрального циклу відзначається зміна змісту різних біологічно активних пептидів як в мозку, так і в периферичних тканинах [11, 141, 257,]. Очевидно, що зміна рівня регуляторних пептидів багато в чому пов'язане зі змінами у функціонуванні ферментних систем, що беруть участь в їх синтезі і деградації [28, 41]. , адренокортикотропина, ДСИП и др. [22, 102, 137, 158, 159]. Гостра алкогольна інтоксикація викликає зміна рівня різних нейропептидів, в тому числі гонадотропних, опіоїдних, нейропептида Y, адренокортикотропіну, ДСІП та ін [22, 102, 137, 158, 159]. Можливо, що зміна активності ВПП, ФМСФ-КП і КПМ, які беруть участь в обміні нейропептидів, у щурів з гострою алкогольною інтоксикацією відображає один з механізмів опосередкованого порушення утримання регуляторних пептидів на різних стадіях естрального циклу, а також відіграє роль в етіології і патогенезі алкоголізму.

Спостерігається в деяких тканинах при гострої алкогольної інтоксикації різне і / або різноспрямована зміна активності ВПП, ФМСФ-КП і КПМ або зміна активності тільки одного з ферментів, може бути однією з причин порушення співвідношення рівня різних нейропептидів у цих відділах. Зокрема, є відомості про виборчий зміні змісту енкефалінів в різних регіонах мозку: зниження вмісту рівня мет-енкефаліну в стріатумі, таламусі і довгастому мозку при незмінному рівні лей-енкефаліну і зниження рівня мет-енкефаліну в корі головного мозку при алкогольної інтоксикації [19, 243]. При тривалій алкоголізації спостерігається порушення в співвідношенні АКТГ / β-ендорфін [157].

У нормі спостерігаються статеві відмінності активності ВПП і ФМСФ-КП і в мозку, і в периферичних тканинах. Гостра алкогольна інтоксикація, часто по-різному змінюючи активність досліджуваних ферментів, призводить до порушення цього співвідношення. Так активність ВПП і ФМСФ-КП в гіпофізі вище у самок, однак після алкогольної інтоксикації активності ферментів у особин різної статі вирівнюються, або у самців активність ВПП і ФМСФ-КП стає вище. Крім того, в тих тканинах, в яких не було статевих відмінностей, вони з'являються після ін'єкції етанолу.

Цікаво також відзначити, що в тих відділах, де не спостерігалося залежності ВПП, ФМСФ-КП і КПМ від стадії естрального циклу, вона з'являлася після ін'єкції етанолу. Відомо, що алкогольна інтоксикація змінює вміст статевих гормонів і нейропептидів, що регулюють їх секрецію [2, 87, 98]. Відомо також, що активність ВПП і ФМСФ-КП залежить від статевих гормонів [78, 79]. Таким чином, зміна активності ферментів у алкоголізірованних особин і зміна їх співвідношення у самців і самок, ймовірно, відображає один із механізмів порушення функціонування статевої системи, а також може носити етіопатогенетичний характер для сіндромологіі алкоголізму.

Цікаво відзначити, що після введення етанолу в дозі 1 г / кг та 4 г / кг активність досліджуваних ферментів на стадії проеструса була, як правило, нижче, ніж у еструс і діеструсе, хоча у нормі частіше спостерігалося протилежне співвідношення активності, що також можна розглядати як один з механізмів негативного впливу етанолу на статеву систему самок щурів. Ймовірно, це пов'язано з тим що в ході естрального циклу змінюється рівень статевих стероїдних гормонів, які можуть впливати на активність ВПП, ФМСФ-КП і, можливо, КПМ [78, 79, 183].

Для більш повного розуміння біологічної ролі ФМСФ-КП, яка є менш вивченим ферментом, ніж ВПП і КПМ, ми провели кореляційний аналіз (табл. 20, 21).

Таблиця 20. Коефіцієнти кореляції між активністю основних КП в тканинах і відділах мозку самок щурів при гострої алкогольної інтоксикації (* - р <0,05, ** - р <0,01, *** - р <0,001).

Тканина, відділ мозку

ВПП і ФМСФ-КП

ВПП і КПМ

ФМСФ-КП і КПМ

Гіпофіз

0,202 * (115)

-

-

Гіпоталамус

0,472 *** (137)

0,310 *** (146)

0,083 (137)

Стріатум

0,518 *** (142)

0,005 (144)

0,009 (138)

Наднирники

-0,063 (133)

-

-

Яєчники

0,137 (114)

-

-

Таблиця 21. Коефіцієнти кореляції між активністю основних КП в тканинах і відділах мозку самців щурів при гострої алкогольної інтоксикації (** - р <0,01).

Тканина, відділ мозку

ВПП і ФМСФ-КП

ВПП і КПМ

ФМСФ-КП і КПМ

Гіпофіз

0,246 (46)

-

-

Гіпоталамус

0,254 (53)

0,383 ** (55)

-0,05 (55)

Стріатум

0,017 (53)

0,377 ** (54)

-0,139 (54)

Наднирники

0,003 (55)

-

-

Насінники

0,192 (49)

-

-

У самок відмічена висока позитивна кореляція між активністю ВПП і ФМСФ-КП в гіпофізі, гіпоталамусі і стріатумі, але не в надниркових і яєчниках. Це може бути пов'язано з тим, що ФМСФ-КП, ймовірно, виконує різні функції в мозку і периферичних тканинах, наприклад, в мозку залучається до процесинг, а в тканинах в деградацію нейропептидів. Можливо також існування декількох форм ферменту, що розрізняються тканинної та регіональної локалізацією. Не виключено, що в мозку і тканинах ФМСФ-КП представлена ​​різними ферментами з близькими фізико-хімічними властивостями. Властивості ФМСФ-КП дуже схожі з властивостями ЛКПА [204, 226]. Можливо, що ФМСФ-КП і ЛКПА є ізоферментами, які відрізняються тканинної та субклітинному локалізацією. У цьому випадку представляється ймовірним, що ізофермент, що переважає в нервовій тканині, виконує функції, відмінні від ізоферменту, що переважає у периферичних тканинах. Однак у самців позитивної кореляції між активністю ВПП і ФМСФ-КП не виявлено ні в одному з вивчених відділів. Відомо, що активність ферментів, залучати до обміну нейропептидів різна у самців і самок [44, 129, 225]. Тому, можливо, що ФМСФ-КП по-різному функціонує у самців і самок і / або втягується в різні процеси, пов'язані з відповіддю на гостру алкогольну інтоксикацію. Цікаво відзначити, що між ВПП і КПМ виявляється статистично значуща позитивна кореляція в гіпоталамусі, а у самців в гіпоталамусі і стріатумі. Можливо, що зміна інтенсивності біосинтезу нейропептидів під дією ВПП тягне за собою відповідну зміну швидкості їх інактивації та модифікації за участю КПМ.

Дуже важливим є питання про механізми зміни активності основних карбоксипептидази під впливом внутрішньочеревно введення етанолу. Ген КПH містить досить велику кількість регуляторних ділянок, які відрізняються у різних типів клітин, що дозволяє припустити можливість різної регуляції експресії гена ферменту в різних типах клітин і можливість регуляції експресії різними агентами [177, 188, 253], якими можуть бути як сам етанол, так і продукти його метаболізму. Аналогічні механізми регуляції можна припустити для ФМСФ-КП і КПМ. Для ВПП і ФМСФ-КП показана залежність активності від стероїдних гормонів [78, 79]. Можливо, що етанол, змінюючи рівень тестостерону, прогестерону, естрадіолу, кортикостерону призводить до зміни інтенсивності транскрипції мРНК даних ферментів.

Відомо також, що гостре введення етанолу стимулює активність аденілатциклази в ЦНС і периферичних органах, а також в культурі нервових клітин [237, 262] (передбачається, що в різних структурах мозку алкоголь може взаємодіяти з різними функціональними компонентами аденілатціклазной системи) [259]. Тому, не виключено, що у впливі етанолу на активність досліджуваних карбоксипептидази можуть бути задіяні цАМФ-залежні механізми.

Гостра алкогольна інтоксикація викликає посилене вивільнення в синаптичну щілину опіоїдних пептидів, крім того, етанол та / або його метаболіти також можуть взаємодіяти з опіоїдними рецепторами (в основному δ-типу) [88], що, ймовірно, призводить до окупації більшої частини опіоїдних рецепторів, це, в свою чергу, може викликати за механізмом зворотного зв'язку зміна рівня біосинтезу відповідних нейропептидів [92], в утворенні яких беруть участь ВПП і, можливо, ФМСФ-КП, а в деградації - КПМ. Мабуть, зміна активності досліджуваних ферментів в даному випадку може відбуватися на рівні транскрипції їх генів.

Відомо, що гостра алкогольна інтоксикація призводить до зниження внутрішньоклітинної концентрації Са 2 + [10]. Незважаючи на те, що іони Са 2 + безпосередньо не впливають на активність ВПП, в її складі виявлена ​​ділянка зв'язування даних іонів [213]. Іони Са 2 + сприяють агрегації ВПП і зв'язування її з мембраною [255]. Можливо, що біологічна роль розчинної і мембранозв'язаних ВПП відрізняється [32, 39, 97]. Припускають, що обидві форми беруть участь у процессингу, але мембранозв'язаних, поряд з цим, здатна приймати участь у сортуванні пептидів [118, 119, 215, 244,]. Крім того, є відомості про те, що активність прогормонконвертази - ферменту, що у процессингу проКПН, регулюється іонами Са 2 + [148]. Викладене вище дозволяє припустити, що дія етанолу на активність ВПП може бути опосередковано зміною внутрішньоклітинної концентрації іонів Са 2 +. Це може призводити як до зміни рівня активності ферменту, так і до зміни співвідношення розчинної і мембранозв'язаних форм, що в свою чергу впливає на процесинг і сортування біологічно активних пептидів. Можливо, що аналогічний механізм буде діяти і щодо ФМСФ-КП, тому що для неї також виявлена ​​мембранозв'язаних форма.

У зв'язку з тим, що ВПП і ФМСФ-КП існують в мембранозв'язаних формі [34, 47, 122, 197], а КПМ є мембранозв'язаних ектоферментом [123, 248], зміна активності ферментів перерахованих вище можна пояснити зміною стану мембран під дією етанолу [112 ]. на синаптосомальных плазматических мембранах и миелиновых мембранах было показано, что уже в концентрации 1 мМ и выше этанол приводит к дозозависимому снижению упорядоченности мембраны, т.е. У дослідах in vitro на сінаптосомальних плазматичних мембранах і мієлінових мембранах було показано, що вже в концентрації 1 мМ і вище етанол призводить до дозозалежного зниження впорядкованості мембрани, тобто підвищує її плинність, рідинної, що викликає зміну активності ряду ферментів, інкорпорованих в мембрану [199].

(данные не приводятся) этанол в концентрациях, соответствующих дозам при введении in vivo не влиял на активность ФМСФ-КП, КПН и КПМ. У проведених нами дослідах in vitro (дані не наводяться) етанол в концентраціях, відповідних доз при введенні in vivo не впливав на активність ФМСФ-КП, ВПП та КПМ. Однак не виключено, що активність досліджуваних ферментів може змінюватися за рахунок зміни конформації їх молекул під впливом продуктів метаболізму етанолу, зокрема ацетальдегіду. Ацетальдегід завдяки наявності надзвичайно реакційноздатного карбонила взаємодіє з аміногрупами амінокислот, що входять до складу поліпептидів, модифікуючи білки, що тягне за собою зміну функцій молекул і структур клітини, в які вони входять. Істотно, що зв'язування ацетальдегіду характеризується відсутністю специфічності, тому що здійснюється в результаті неферментний реакцій [16]. Відомо, що ацетальдегід модифікує білки сироватки крові, білки та фосфоліпіди клітинних мембран, порушує біогенез ферментних систем мембран і сироватки крові, призводить до утворення міжмолекулярних зшивок, викликає деградацію деяких високомолекулярних білкових структур [16, 99, 180]. Також, ацетальдегід несприятливо впливає на основні процеси посттрансляційної модифікації білків: ацилювання, фосфорилювання, метилювання, через що перекручуються регуляторні ефекти гормонів і нейромедіаторів [16, 80].

Ймовірно, активність ВПП, ФМСФ-КП і КПМ регулюється на рівні експресії гена. Однак наявність істотних змін в активності досліджуваних ферментів вже через 0,5 години після впливу вказує на можливість і інших способів регуляції активності ферменту: на рівні процесингу проформи ферментів, який здійснюється ендопептидаз субтілізінового сімейства, які активуються іонами Са 2 +, а також регуляція активності зрілої форми ензиму за рахунок конформаційних змін молекули, і як наслідок, зміна властивостей активного центру ферменту.

Таким чином, отримані нами дані свідчать про залучення основних карбоксипептидази: ВПП, ФМСФ-КП і КПМ в реакцію організму на гостру алкогольну інтоксикацію. Ці ферменти беруть участь у формуванні та підтримці потягу до етанолу, розвитку толерантності і залежності. Крім того, ВПП та ФМСФ-КП, мабуть, за допомогою оновлено рівня нейропептидів, що регулюють вміст статевих стероїдних гормонів, залучаються до формування статевого диморфізму і в контроль естрального циклу. У свою чергу, зміна гормонального статусу тварин внаслідок гострої алкогольної інтоксикації, здійснюване почасти досліджуваними ферментами, може призводити до порушень репродуктивного процесу.

Можна припустити наступний механізм, що пояснює виникнення патологій під дією алкоголю (схема 2): етанол, впливаючи на активність ферментів обміну регуляторних пептидів безпосередньо або опосередковано, призводить до зміни рівня ЛГ, ФСГ, а також опіоїдних пептидів, окситоцину, АКТГ і інших нейропептидів. Останні можуть також впливати на рівень гонадотропінів. Крім цього алкоголь викликає дисфункції ГАМК-ергіческой, дофаминергической, серотонінергічної нейромедіаторних систем [19, 80, 88], що також може впливати на рівень ЛГ і ФСГ [46]. Зниження рівня ЛГ і ФСГ призводить до зменшення утворення статевих стероїдних гормонів, цьому ж сприяє високий рівень кортикостероїдів, які здатні безпосередньо діючи на гонади, пригнічувати їх синтез [86]. Зниження рівня естрогенів і прогестерону порушує гормональну регуляцію естрального циклу, а також спричинює виникнення різних аномалій: неадекватного протіканню фаз статевого циклу, порушення його ритму, ановуляції, порушення нормального дозрівання фолікулів. У той же час зміна рівня опіодних пептидів, АКТГ, пролактину під дією ВПП, ФМСФ-КП і КПМ може призводити до формування потягу, залежності, розвитку толерантності до етанолу, що у свою чергу кількість споживаного етанолу. Формуванню алкогольної мотивації і толерантності сприяє також і змінений рівень статевих стероїдних гормонів, які впливають на активність ферментів, які беруть участь у метаболізмі алкоголю [19, 80, 88].












Схема 2. Роль основних карбоксипептидази у відповіді організму на алкогольну інтоксикацію.

На підставі отриманих нами даних, які частково розкривають роль основних карбоксипептидази в патогенезі алкоголізму, можуть бути, ймовірно, визначені основні шляхи пошуку засобів для профілактики і лікування алкоголізму і безпліддя шляхом цілеспрямованого пошуку лікарських засобів серед регуляторів активності ферментів.

ВИСНОВКИ

  1. Активність карбоксипептидази Н у самок щурів залежить від стадії естрального циклу в гіпофізі, гіпоталамусі, стріатумі і яєчниках. Активність ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази визначається стадією естрального циклу тільки в яєчниках. Залежності активності КПМ від стадій статевого циклу в гіпоталамусі і стріатумі не виявлено.

  2. Введення фізрозчину призводило до зміни активності карбоксипептидази Н і ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у самців і самок, а також карбоксипептидази М в гіпоталамусі і стріатумі у самок. Активність досліджуваних ферментів більш значно змінюється у самок порівняно з самцями.

  3. Ін'єкція фізіологічного розчину викликала різноспрямовані зміни активності ферментів на різних стадіях естрального циклу, що може вказувати на різну стійкість до стрессірующему впливу щурів на різних стадіях естрального циклу.

  4. Введення етанолу викликало найбільш суттєві зміни активності карбоксипептидази Н і ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в гіпофізі і статевих залозах у особин обох статей і карбоксипептидази М в стріатумі у самок. Більш значні зміни активності ферментів виявлені у самок.

  5. Механізм, за допомогою якого гостра алкогольна інтоксикація проявляє свої ефекти, частково визначається стадією естрального циклу, в якій перебуває тварина.

  6. Більш істотні зміни активності карбоксипептидази Н і ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в гіпофізі і статевих залозах свідчать про те, що гостра алкогольна інтоксикація істотно змінює функціонування гіпофізарно-гонадальной системи.

  7. При гострої алкогольної інтоксикації відзначається порушення динаміки зміни активності досліджуваних ферментів в ході естрального циклу.

  8. Різний характер змін активності карбоксипептидази Н, ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази і карбоксипептидази М у самок і самців свідчить про статеві відмінності в відповідної реакції організму на гостру алкогольну інтоксикацію.

  9. Динаміка зміни активності ВПП у самок в мозку при гострої алкогольної інтоксикації корелює з динамікою змін активності ФМСФ-КП, у самців такої закономірності не виявлено.

Література

  1. Азарян А.В. Пептідгідролази нервової системи та їх біологічні функції. - Єреван: Айастан, 1989. - 208 с.

  2. Аккер Л.В. Гормональні зміни і біологічно активні речовини у жінок репродуктивного віку, які страждають алкголізмом / / Акушерство і гінекологія. - 1991. - № 10. - С. 50-52.

  3. Алієв І.А. Нейрогормони і алкоголізм / / Патол. фізіологія і експ. терапія. - 1989. - № 5. - С. 85-90.

  • Амінджанов С.А., Барашкова Г.М. Зміст пептидів при хронічній алкогольній інтоксікціі / / Клінічна медицина. - 1987. - № 3. - С. 134-136.

  • Андронова Л.М. Біологічні механізми і фармокотерапія експериментального алкоголізму в залежності від статевих відмінностей / / дис. на соіск. ступеня докт. мед. - Москва, 1989.

  • Аніщенко Т.Г., Буршина С.М., Шоріна Л.М. До аналізу факторів, що детермінують статеві відмінності в стресових реакціях у білих щурів / / Бюлл. т фіз. біол. медицини. - 1989. - Т. 108, № 11. - С. 616-618.

  • Арушанян Е.Б., Боровкова Г.К., Коне С.В., Терешкін О.В. Залежність перенавчання щурів в У-образному лабіринті та їх чутливості до галоперидолу від фази естрального циклу / / Журн. вищ. нерв. діяльності ім. І.П. Павлова. - 1988. - Т. 38, № 6. - С. 1093-1097.

  • Афендікова А.П., Боднар П.М. Вплив алкоголю на розвиток ендокринних порушень: огляд літератури / / Лікарська справа. - 1987. - № 6. С. 16-20.

  • Ашмарин І.П., Каменська М.А. Нейропептиди у симпатичної передачі / / Підсумки Н. і Т. (ВІНІТІ. Сер. Фізіологія людини і тварин). - 1988. - 34. - 184 с.

  • Бабич Л.Г., Шликов С.Г., Борисова Л.А. Вплив етанолу на внутрішньоклітинний обмін Са 2 + / / Укр. биохим. журн. - 2002. - Т. 74, № 1. - С. 19-26.

  • Бабічев В.М. Нейро-гуморальна регуляція оваріального циклу. - М.: Медицина, 1984. - 240 с.

  • Балбатун О.А., Слобідська Н.С., Троян Е.І. Р50 і рівень естрадіолу в різні фази естрального циклу у щурів. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 35-річчю Гродненського медичного інституту. - Гродно, 1993. - Ч.1. - С.9-10.

  • Баликова Н.В., Мухіна Є.С. Вплив хронічного емоційно-больового стресу на активність основних карбоксипептидази в гіпоталамо - гіпофізарно-надниркової системі пренатально стрессіованних щурів / / Вісник молодих вчених ПДПУ ім. В.Г. Бєлінського. - 2003. - № 2. - С. 8-10.

  • Бєляєв Н.А., Генгін М.Т., Година С.В., Каліхевіч В.М., Панченко Л.Ф. Активність енкефалінконвертази у відділах мозку щурів при алкогольної інтоксикації / / Зап. мед. хімії. - 1988. - Т. 34, № 4. - С. 118-122.

  • Бєляєв Н.А., Колесанова Є.Ф. Динаміка вмісту мет-енкефаліну у надниркових і плазмі крові щурів при гострої алкогольної інтоксикації / / Питання мед. хімії. - 1990. - Т. 36, № 3. - С.86-87.

  • Божко Г. Х., Волошин П. В. Дія етанолу на білки тканин і сироватки крові людини і тварин. / / Усп. сучас. біол. - 1989. - Т. 108, № 1 (4). - С. 52-65.

  • Борова Т.Г., Назаренко О.І., Волкова О.В., Адамська Є.І. Математична модель фізіологічного естрального циклу безпородних щурів. / / Морфологія. - 1993. - Т. 105, № 11-12, - С. 114-125.

  • Боярський К.Ю. Фолікулогенез і сучасна оваріальна стимуляція (огляд літератури) / / Проблеми репродукції. - 2002. - № 3. - С. 36-43.

  • Буров Ю.В., Ведерникова К.М. Нейрохімія та фармакологія алкоголізму. - М.: Медицина, 1985. - 240 с.

  • Бейрд Д.Т. Яєчник / Гормональна регуляція розмноження у ссавців. - М.: Світ, 1987. - С. 118-144.

  • Васильєва Ю.В., Макарова Т.М. Незалежність деяких форм поведінки самок щурів від фаз естрального циклу / / Журн. вищ. нерв. діяльності ім. П.І. Павлова. - 1994. - 44, № 2. - С. 368-369.

  • Ведерникова М.М., Травневий А.І. Опіати і ендогенні морфіноподібні пептиди: системний підхід до оцінки їх ролі в інтеграції нервової та ендокринної регуляції в організмі / / Усп. сучас. біол. - 1981. - 19, № 3. - С. 380-382.

  • Вернигора О.М., Бардінова Ж.С., Сметанін В.А., Генгін М.Т. Активність основних карбоксипептидази в тканинах самок щурів на різних стадіях естрального циклу / / Укр. биохим. журн. - 2003. - 75, № 5. - С. 99-102

  • Вернигора О.М. Карбоксипептидаза Н мозку тварин в нормі і при дії стрес-факторів / / дис. на соіск. ступеня канд. біол. наук. - Дніпропетровськ, 1991.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т. Вплив емоційно-больового стресу та етанолу на карбоксипептидази-Н-подібну активність у гіпофізі та сироватці крові щурів / / Зап. мед. хімії. - 1994. - Т. 40, № 1. - С. 54-56.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т. Вплив етанолу на активність карбоксипептидази Н в гіпофізі і некотрих відділах головного мозку щурів при різних стрессірующіх впливах / / Фізіологічний журнал ім. І.М. Сєченова. - 1993. - Т. 79, № 3. - С. 34-38.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т. Механізми регуляції активності та біологічна роль карбоксипептидази H - ферменту процесингу нейропептидів / / Біохімія. - 1995. - Т. 60, № 12. - С. 1491-1497.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т. Основні (відщеплюють залишки аргініну і лізину) металлокарбоксіпептідази тканин ссавців: структура, властивості та функції / / Укр. биохим. журн. - 1998. - Т. 70, № 4. - С. 16-24.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т. Протеолітичні ферменти: субклітинних локалізація, властивості і роль в обміні нейропептидів / / Біохімія. - 1996. - Т. 61, № 5. - С. 771-785.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т., Макарова В.В. Вплив стресових чинників на активність карбоксипептидази Н у відділах головного мозку щурів / / Укр. биохим. журн. - 1992. - Т. 64, № 2. - С. 45-49.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т., Нікішин М.М. Вплив етанолу, діазепаму і резерпіну на активність ангіотензинперетворюючого ферменту і карбоксипептидази Н в нормі і при стресі / / Зап. мед. хімії. - 1996. - Т. 42, № 2. - С. 127-130.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т., Нікішин М.М. Множинність молекулярних форм розчинних карбоксипептидази-В-подібних ферментів головного мозку кішки / / Укр. биохим. журн. С. - 1993 .- Т. 65, № 4. - С. 17-21.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т., Нікішин М.М. Про участь деяких ферментів обміну нейропептидів в механізмах емоційного стресу / / фізіолого. журн. - 1995. - Т. 81, № 5. - С. 103-112.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т., Нікішин М.М. Очищення і фізико-хімічні властивості розчинної карбоксипептидази Н із сірої речовини головного мозку кішки / / Біохімія. - 1992. - Т. 57, № 11. - С. 1712-1719.

  • Вернигора О.М., Генгін М.Т., Салдан Д.А., Щетиніна Н.В. Розподіл активності фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази в нервовій тканині котів / / Нейрохімія. - 1997. - Т. 14, № 4. - С. 423 - 425.

  • Вернигора О.М., Михайлова О.Е., Генгін М.Т., Рижкова Ю.О., Мухіна Є.С. Вплив хронічного споживання етанолу на активність основних карбоксипептидази у відділах мозку щурів / / Укр. биохим. журн. - 2002. - Т. 74, № 6. - С. 128-130.

  • Вернигора О.М., Мухіна Є.С., Баликова Н.В., Генгін М.Т. Вплив хронічного споживання етанолу на активність основних карбоксипептидази у відділах мозку пренатально алкоголізірованних щурів / / Нейрохімія. - 2003. - Т. 20, № 1. - С. 56-59.

  • Вернигора О.М., Нікішин М.М., Генгін М.Т. Вплив внутрішньочеревно введення фізіологічного розчину на поведінку щурів у тесті "відкрите поле" і активність ферментів обміну нейропептидів / / фізіолого. журн. - 1995. - Т. 81, № 12. - С. 121-125.

  • Вернигора О.М., Нікішин М.М., Генгін М.Т. Вплив глюкортікоідов на активність розчинної і мембранозв'язаних форм карбоксипептидази Н in vivo / / Укр. биохим. журн. - 1995. - Т. 67, № 6. - С. 93-98.

  • Вернигора О.М., Нікішин М.М., Генгін М.Т. в норме и при стрессе // Вопр. Вплив етанолу, діазепаму і резерпіну на активність ангіотензинперетворюючого ферменту і карбоксипептидази H в нормі і при стресі / / Зап. мед. хімії. - 1996. - Т. 42, № 2. - С.127-130.

  • Вернигора А.Н, Нікішин М.М., Генгін М.Т. Протеолітичні ферменти та регуляція рівня активності нейропептидів / / Біохімія. - 1995. - Т. 60, № 10. - С.1575-1579.

  • Вернигора О.М., Нікішин М.М., Генгін М.Т. Часткова характеристика основної фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази з головного мозку кішки / / Біохімія. - 1995. - Т. 60, № 11. - С. 1860-1866.

  • Вернигора О.М., Салдан Д.А., Генгін М.Т. Вплив внутрішньочеревно ін'єкції оливкової олії на активність карбоксипептидази Н і ФМСФ-інгібіруемой карбоксипептидази в гіпоталамусі, гіпофізі та надниркових мишей / / Нейрохімія. - 2001. - Т. 18, № 4. - С.290-294.

  • Вернигора О.М., Щетініна Н.В., Генгін М.Т. Дослідження активності основних (відщеплюють залишки аргініну і лізину) карбоксипептидази у щурів різного віку / / Біохімія - 1996. - Т. 61, № 10. - С. 1848-1856.

  • Виноградова Є.П., Чаадаєва Є.В. Зміна рівня тривожності у самок білих щурів протягом естрального циклу і в залежності від Хендлінг / / Журн. вищ. нервн. деят. ім. І.П. Павлова. - 1994. - Т. 44, № 2. - С. 277-282.

  • Вундер П.А. Про механізми гальмівного і стимулюючого впливу жіночого статевого гормону на секрецію гонадотропінів / / Успіхи сучасної біології. - 1992. - Т. 112, № 4. - С. 609-626.

  • Генгін М.Т. Особливості структурно-функціональної організації та фізико-хімічні властивості нелізосомальних пептідгідролаз мозку тварин / / дис. на здобуття наукового ступеня д.б.н. - Москва, 2002.

  • Генгін М.Т., Вернигора О.М. Вплив емоційно-больового стресу на активність карбоксипептидази Н - ферменту процесингу нейропептидів головного мозку щурів / / фізіолого. журн. - 1994. - Т. 80, № 3. - С. 23-27.

  • Генгін М.Т., Вернигора О.М. Вплив етанолу на активність карбоксипептидази Н в мозку щурів / / Укр. биохим. журн .- 1993. - Т. 65, № 1. - С. 100-103.

  • Генгін М.Т., Вернигора О.М. Ферменти процесингу опіоїдних пептидів і методи визначення їх активності / / Укр. биохим. журн. - 1994. - Т. 66, № 2. - С. 3-17.

  • Гойл Т.А., Костромінова Т.Ю., Турілова В.І., Плескач В.А. Аутокринно регуляція проліферації в культурах клітин. I. Дослідження гепарінсвязивающіх факторів з ростостимулюючий активністю, що містяться в середовищах, кондиціонованих трансформованими фібробластами щури / / Цитологія. - 1991. - Т. 33, № 1. - С. 57-63.

  • Гомазков О.А. Функціональна біохімія регуляторних пептідов.-М: Наука. 1993. - 160 с.

  • Гомазков О.А. Ензимологічні основи фізіологічного дії регуляторних пептидів / / Біол. науки. - 1986. - № 2. - С. 13-23.

  • Гомазков О.А., Грігорьянц О.О. Регуляція біосинтезу енкефалінів: біохімічні і фізіологічні аспекти / / Усп. сучас. біол. - 1989. - Т. 108, № 1 (4). - С. 109-124.

  • Гомазков О.А., Панфілов А.Д., Коміссарова Н.В., Ростовцев А.П. Вплив тривалого споживання етанолу на фізіологічний стан і зміни активності пептидаз мозку у муріцідних (агресивних) щурів / / Журн. вищ. нервн. діяльність. - 1992. - Т. 42, № 4. - С. 771-778.

  • Гомазков О.А., Панфілов А.Д., Ростовцев А.П., Коміссарова Н.В., Фомін В.В., Грігорьянц О.О. Регіонарна активність енкефалінів-і ангіотензин II-утворюючих пептидаз мозку у щурів з різним потягом до етанолу / / Зап. мед. хімії. - 1991. - Т. 37, № 4. - С. 33-37.

  • Гормонотерапія: Пер. з нім. / Под ред. Шамбаха Х., Кнапп Г., Карола В. - М.: Медицина, 1988. - 416 с.

  • Држевецькі І.А. Основи фізіології обміну речовин та ендокринної системи. - М.: Вищ. шк., 1994. - 256 с.

  • Дибан А.П., Пучков В.Ф., Баранов В.С. / / Об'єкти біології розвитку. - М.: Наука, 1975. - С. 505-566.

  • Замятнін А.А. Загальні функціональні особливості ендогенних регуляторних олігопептидів / / фізіолого. ж. - 1992. - Т. 78, № 9. - С. 39-49.

  • Зілов В.Г., Рогачова С.К., Іванова Л.І. Субстанція і стійкість біологічних мотивацій до етанолу / / Фіз. журнал. - 1992. - Т. 78, № 12. - С. 22-29.

  • Каюшева І.В. Алкоголізм і ендокринна система: (огляд) / / Рад. медицина. - 1979. - № 7. - С. 87-91.

  • Келешева Л.Ф. Ренін-ангіотензинова система в механізмах алкогольної мотивації / / Вісник Російської АМН. - 1994. - № 10. - С. 40-45.

  • Кирпиченко Ан.О., Кирпиченко А.А. Алкогольна залежність у жінок / / Мед. новини. - 2002. - № 11. - С. 23-28.

  • Ковальов А.А. Це цікаво: Особливості алкоголізму у жінок / / Глав. Лікар. - 2000. - № 5. - С.77-83.

  • Колупаєв Г.П., Яковлєв В.А. Гормональні порушення при хронічній інтоксикації алкоголем / / Журн. невропатології і психіатрії ім. Корсакова. - 1984. - Т. 84, № 11. - С.1712-1714.

  • Колупаєв Г.П., Яковлєв В.А. Функціональний стан гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної систем у хворих з хронічною алкогольною інтоксикацією / / Журнал невропатології і психіатрії ім. Корсакова. - 1987. - Т. 87, № 11. - С. 1723-1725.

  • Лакин Г.Ф. Біометрія. - М.: Вищ. шк., 1990. - 352 с.

  • Локшина Л.А., Билінкіна В.С. Протеолітичні ферменти в процессингу білків / / Успіхи сучас. біол. - 1990. - Т. 109, № 2. - С. 219-237. (19)

  • Медведєв В.І., Миролюбов А.В. Проблема управління функціональним станом / / Фізіологія людини. - 1984. - Т. 10, № 5. - С. 761-765.

  • Меерсон Ф.З., Пшенніков М.Г. Адаптація до стрес-ситуації та фізіологічної навантаженню. - М.: Медицина, 1988. . - 25 c.

  • Нейрохімія / Под ред. Ашмаріна І.П., Стукалова П.В. - М.: Изд-во Інституту Біомед. хімії РАМН, 1996. - 470 с.

  • Нікітін А.І., Китаєв Е.М., Слозіна Н.М., Неронова Є.Г. Порушення формування жіночих гамет і пренатальна патологія / / Акушерство і гінекологія. - 1990. - № 1. - С. 45-48.

  • Новіков Алкоголізм і гіпофізарно-надниркова система. - М.: "Антидор", 2001. - 290 с.

  • Оболенська Н.Є. Деякі особливості утворення нейропептидів / / Успіхи сучас. біол. - 1989. - Т. 108, № 3 (5). - С. 337-341.

  • Панченко Л.Ф., Брусов О.С., Бєляєв Н.А. Дослідження механізму дії етанолу на активність енкефалінази А мозку щурів / / Бюлетень експериментальної біології і медицини. - 1984. - № 6. - С.691-692.

  • Раєвський К.С. Ендогенні опіоїдні пептиди як можливі нейропередатчики / / Підсумки науки і техніки ВІНІТІ. Фармаколо. хіміотерапевт. кошти. - 1982. - № 43. - С. 185-213.

  • Салдана Д.А. Активність основних карбоксипептидази в тканинах мишей при введенні тестостерону і прогестерону / / дис. на здобуття наукового ступеня канд. біол. наук. - СПб. , 2001.

  • Салдана Д.А., Вернигора О.М. Пущинской конф. Активність карбоксипептидази Н в гіпофізі і гіпоталамусі самок мишей при введенні тестостерону / / Фізіологія і біомедицина, клітинна біологія: Мат. IV Пущинський конф. Молодих вчених (Пущино, 1999). - Пущино, 1999. - С.13.

  • Семке В.Я., Мельникова Т.М., Бохан Н.А. Нейробіологічні механізми алкоголізму / / Журнал неврології і психіатрії ім. Корсакова. - 2002. - Т. 102, № 8. - С.61-66.

  • Скосирева А.М., Балика Ю.Д., Кочієва С.К., Рудницька С.Я. Вплив зловживання алкоголем на стан здоров'я жінок та їх потомства / / Акушерство і гінекологія. - 1993. - № 2. - С. 48-52.

  • Степанов М.Г., Секретарева Є.В., Пройміна Ф.І., Савченко О.М. Негативна і позитивна фази реакції гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи самок щурів на введення статевих гормонів / / фізіолого. журн. - 1991. - Т. 77, № 3. - С. 108-115.

  • Тигранян Р.А. Гормонально-метаболічний статус організму при екстремальних впливах. - М.: Наука, 1990. - 228 с.

  • Фізіологія людини / За ред. Косицького Г.І. - М.: Медицина, 1985. - 544 с.

  • Хіп Р., Флінт А. Вагітність / Гормональна регуляція розмноження у ссавців. - М.: Світ, 1987. - С. 193-244.

  • Хоха А.М. Пригнічення етанолом біосинтезу статевих гормонів та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система / / Успіхи сучасної біології. - 1994. - Т. 114, № 5. - С. 573-580.

  • Циганков Б.Д., Яковлєв В.А. Значення досліджень гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи у вивченні патогенезу та прогнозу алкогольної залежності / / Профілактика та реабілітація в наркології. - 2002. - № 1. - З .30-35.

  • Шабанов П.Д., Калішевіч С.Ю. Біологія алкгоголізма. - СПб.: "Лань", 1998. - 272 с.

  • Щетиніна Н.В. Активність основних карбоксипептидази в тканинах і відділах мозку щурів в онтогенезі / / дис. на соіск. наукового ступеня кандидата біол. наук. - Спб., 1997.

  • Щетиніна Н.В., Вернигора О.М., Генгін М.Т. Активність основних карбоксипептидази у щурів різної статі / / Укр. биохим. журн. - 1997. - Т. 70, № 3. - С. 110-113.

  • Щетиніна Н.В., Вернигора О.М., Генгін М.Т., Фірстова Н.В. Тканинне і регіональний розподіл активності фенілметілсульфонілфторід-інгібіруемой карбоксипептидази та інших карбоксипептидази у щурів / / Укр. биохим. журн. - 1997. - Т. 70, № 3. - С. 23-28.

  • Ендорфіни: пров. з англ. / За ред. Е. Коста, М. Трабуккі. Переклад Панова М.А.; під ред. і з предисл. Розена В.Б. - М.: Світ, 1981. - 368с.

  • Юхананов Р.Ю., Рожанец В.В., Травневий А.І. / / Бюлетень експ. біол. і мед. - 1989. - Т. 108, № 10. - С.455-457.

  • Adams ML, Cicero TJ Effects of alcohol on beta-endorphin and reproductive hormones in the male rat / / Alcohol. Clin. Exp. Res. – V. - 1991. - V. , № 4. 15, № 4. - Р. 685-92.

  • Angelogianni P., Gianoulakis C. Chronic ethanol alters proopiomelanocortin gene expression in the rat hypothalamus / / Alcohol.Clin. and Exp.Res. - 1992. - V. 16, № 2. - P. 411.

  • Biochem. Azaryan AV, Hook VYH Distinct properties of prohormone thiol protease compared to cathepsin B, cathepsin L, and cathepsin H - evidence for Ptp as a novel cysteine ​​protease / / Arch. Biochem. Biophys. - 1994. 314, № 1. - V. 314, № 1. - P. 171-177.

  • Azaryan AV, Hook VYH Unique cleavage specificity of prohormone thiol protease related to proenkephalin processing / / FEBS Lett. - 1994. - V. 341, № 2-3. - P. 197-202.

  • Badr FM, Smith M., Dalterio S., Bartke A. Role of pituitary and the adrenals in mediating the effects of alcohol on testicular steroidogenesis in mice. / / Steroids. - 1979. - V. 34, № 4. - Р.477-482.

  • Barry RE, McGivan JD Acetaldehyde alone may initiate hepatocellular damage in acute alcoholic liver disease / / Gut. - 1985. - V. 26, № 10. - P. 1065-1069.

  • Baumann MN, Rabii J. Inhibition of suckling-induced prolactin release by mu-and k-opioid antagonists / / Brain Res. - 1991. - V. 567, № 2. - P. 224-230.

  • Befler RL, Snader RK Premenstrual factors as determinants of alcoholism in women. In M. Greenblatt, Schucki MA "Alcoholism problems in women and children", NY, Grune, Stratton, 1976.

  • Blum K., Briggs AU, Elston SF Reduced leucine-enkephalinlike immunoreactive substance in hamster basal ganglia after long-term ethanol exposure. / / Science. - 1982. - № 216. Р .1425-1427. - Р .1425-1427.

  • Endocrinol. Bondy CA, Whitnall MH, Brady LS Regulation of carboxypeptidase H gene expression in magnocellular neurons: response to osmotic stimulation / / Mol. Endocrinol. - 1989. 3, № 12. - V. 3, № 12. - P. 2086-2092.

  • Boyadjieva N., Dokur M., Advis JP, Meadows GG , Sarkar DK Chronic ethanol inhibits NK cell Cytolytic activity: role of opioid peptide - Β-endorphin / / The Journal of Immunology. - 2001, - № 167. - Р. 5645-5652.

  • Brooks AN, Lamming GE, Lees PD, Haynes NB Opioid modulation of LH secretion in the ewe / / J. Fertil . – 1986 . – V. 76 , № 2. Reprod. Fertil. - 1986. - V. 76, № 2. - Р. 693-708.

  • Caligioni CS, Franci CR Oxytocin secretion induced by osmotic stimulation in rats during the estrous cycle and after ovariectomy and hormone replacement therapy / / Life Sci. - 2002. - V. 71, № 24. - Р. 2821-2831.

  • Carter A., Soliman MR Estradiol alters ethanol-induced effects on beta-endorphin and met-enkephalin levels in specific brain regions of ovariectomized rats / / Pharmacology. - 1996. - V. 53, № 3. Р .143-150. - Р .143-150.

  • Chapin RE, Breese GR, Mueller RA Possible mechanisms of reduction of plasma luteinizing hormone by ethanol / / J. Exp. Pharmacol. Exp. Ther. - 1980. 212, № 1. - V. 212, № 1. - Р. 6-10.

  • Charnning CP, Andersen LD, Hoover DJ Hormonal control of granulosa cell secretion of oocyte maturation inhibitor and inhibin-F activity / / Follicular maturation and ovulation: Exp. Intern. Med. Intern. Congr. Amsterdam. - 1982. - P. 219-236.

  • β -endorphin in rats and golden hamsters // Pharmacol. Res. Cheng SS, Tseng LF Chronic administration of ethanol on pituitary and hipotalamic β-endorphin in rats and golden hamsters / / Pharmacol. Res. Commun. - 1982. 14, № 10. - V. 14, № 10. - Р. 1001-1008.

  • Pept. Chesselet MF, Hook VYH Carboxypeptidase H-like immunoreactivity in the striatum of cats and monkeys / / Regul. Pept. 20, № 2. - 1988 .- V. 20, № 2. - P. 151-159.

  • Chin J., Goldstein D. Effects of low concentrations of ethanol on the fluidity of spin-labeled erythrocyte and brain membranes / / Mol. Pharmacol. - 1977. - № 13. - Р. 435-441.

  • Chisari A.., Carino M., Perone M., Gaillard RC, Spinedi E. Sex and strain variability in the rat hypothalamo-pituitary-adrenal axis function / / J. Invest. Endocrinol. Invest. - 1995. 18, № 1. - V. 18, № 1. - P. 25-33.

  • Chretien M., Seidah NG Precursor polyproteins in endocrine and neuroendocrine systems / / Int. J. Peptide Protein Res. - 1984. - № 23. - P. 335-341.

  • Cicero TY, Bernard YD, Newman K. Effects of castration and chronic morphine administration on liver alcohol dehidrogenase and the metabolism of ethanol in the male, Spraque-Dawley rat / / J. Pharmacol. exp. ther. - 1980. - № 215. - Р. 317-324.

  • Clin. Cicero TJ, Bernstein D., Badger TM Effects of acute alcohol administration on reproductive endocrinology in the male rat / / Alcohol. Clin. Exp. Res. - 1978. 2, № 3. - V. 2, № 3. - Р. 249-254.

  • Cicero TJ, Meyer ER, Bell RD Effects of ethanol on the hypothalamic-pituitary-luteinizing hormone axis and testicular steroidogenesis / / J. Exp. Pharmacol. Exp. Ther. - 1979. 208, № 2. - V. 208, № 2. - 210-215.

  • Cell . Endocrinol. Cool DR, Loh YP Carboxypeptidase E is a sorting receptor for prohormones - binding and kinetic studies / / Mol. Cell. Endocrinol. - 1998. 139, № 1-2. - V. 139, № 1-2. - P. 7-13.

  • Cool DR, Normant E., Shen FS, Chen HC, Pannell L., Zhang Y., Loh YP Carboxypeptidase E is a regulated secretory pathway sorting receptor: genetic obliteration leads to endocrine disorders in Cpe (Fat) mice / / Cell. - 1997. - V. 88, № 1. - P. 73-83.

  • Crews F., Morrow AL, Criswell H., Breese G. Effects of ethanol on ion channels / / Int.Rev.Neurobiol. - 1996. - № 39. - Р. 283-367.

  • Daud AI, Bumpus FM, Husain A. Characterization of angiotensin I-converting enzyme (ACE)-containing follicles in the rat ovary during the estrous cycle and effects of ACE inhibitor on ovulation / / Endocrinology. - 1990. - 126, № 6. Р . - Р. 2927-2935.

  • Davidson HW, Hutton JC The insulin-secretory-granule carboxypeptidase H. Purification and demonstration of involvement in proinsulin processing / / J. Biochem. - 1987. - V. 245, № 2. - P. 575-582.

  • Deddish PA, Skidgel RA, Kriho VB, Li XY, Becker RP, Erdos EG Carboxypeptidase M in Madin-Darby canine kidney cells. Evidence that carboxypeptidase M has a phosphatidylinositol glycan anchor / / J. Chem. Biol. Chem. - 1990. 265, № 25. - V. 265, № 25. - P. 15083-15089.

  • De Gandarias JM, Echevarria E., Irazusta J., Casis L. Cyclic changes of exopeptidase activities in the rat brain: a regional study / / Exp Clin Endocrinol. - 1992. - V. 99, № 2. Р . - Р. 64-67.

  • De Gandarias JM; Irazusta-J.; Echevarria-E.; Casis-L. Neutral aminopeptidase activity levels during the estrous cycle and the pregnancy in the hypothalamus and the pituitary of the rat / / Life Sci. - 1993. - V. 52, № 20. Р . - Р. 1629-1632.

  • De Gandarias JM, Irazusta J., Gil J., Fernandez D., Casis L. Brain soluble and membrane-bound Tyr-aminopeptidase activities during the stages of estrous and proestrous in the female rat / / Brain Res. - 1993. - V. 620, № 1. - Р. 146-148.

  • De Gandarias JM, Irazusta J., Fernandez D., Echevarria E. Casis L. Brain Lys-Aminopeptidase Activity - Changes During Cycle and Pregnancy / / European journal of endocrinology. - 1994. - V. 130, № 4. Р . - Р. 373-377.

  • De Gandarias JM, Ramirez M., Echevarria E., Irazusta J., Casis L. Gen. Serum and brain aminopeptidase activities in cyclic rat / /. Gen. Physiol. Biophys. - 1990. 9, № 4. - V. 9, № 4. - Р.385-389.

  • De Gandarias JM, Ramirez M., Zulaica J., Casis L. Metab. Aminopeptidase (arylamidase) activity in discrete areas of the rat brain: sex differences / / Horm. Metab. Res. - 1989. 5, № 21. - V. 5, № 21. - P. 285-286.

  • De Vito E., Guardia DC, Cabrera RR Cyclical changes in plasma renin during the oestrous cycle in the rat: synchronized effect of oestrogen and progesterone / / J. Endocrinol. - 1989. - V. 121, № 2. Р . - Р. 261-267.

  • Devi L. Tissue distribution of a dynorphin-processing endopeptidase / / Endocrinology. - 1993. - V. 132, № 3. - P. 1139-1144.

  • Dies-Guerra FJ, Bicknell RJ, Mansfield S. Effect of neonatal testosterone upon opioid receptors and the content of beta-endorphin, neuropeptide Y and neorotensin in the medialbasal areas in the rat brain / / Brain Res. - 1987. - V. 44, № 2. - P. 225-230.

  • Dochetry K., Hutton JC Carboxypeptidase activity in the insulin secretory granule / / FEBS Lett. - 1983. - V. 162, № 1. - P. 137-141.

  • Natl. Eipper BA, Green CB, Mains RE Expression of prohormone processing enzymes in neuroendocrine and non-neuroendocrine cells / / Monogr. Natl. Cancer. Inst. - 1992. - № 13. - P. 163-168.

  • Ellingboe J. Acute effects of ethanol on sex hormones in non-alcoholic men and women / / Alcohol. - 1987. - № 1. - Р. 109-116.

  • Ehlers CL, Li TK, Lumeng L. Neuropeptide Y (NPY) levels in ethanol-naive alcohol preffering and nonpreferring rats in Wistar rats following ethanol exposure / / Alcohol Clin. Exp. Res. - 1998. - № 22. Р . - Р. 1778-1782.

  • Ehlers CL, Somes C., Clontier D. Are some of the effects of ethanol mediated through NPY? / / Pscychopharmacology. -1998. - № 139. - P. 136-144.

  • Fernandez-Pardal J., Chaud M., Viggiano M., Gimeno MF, Gimeno AL Converting enzyme activity in sow oviducts at different stages of the sex cycle. Res. Influence of inhibitors of prostaglandin synthesis and its possible role in the inotropic effects of bradykinin / / Pharmacol. Res. Commun. - 1986. 18, № 1. - V. 18, № 1. - Р. 49-60.

  • Brain Res. Ferriero DM, Sheldon RA, Messing RO Somatostatin enhances nerve growth factor induced neurite outgrowth in PC12 cells / / Dev. Brain Res. - 1994. 80, № 1-2. - V. 80, № 1-2. - P. 13-18.

  • Fiedorek FTJr., Parkinson D. Carboxypeptidase H processing and secretion in rat clonal beta-cell lines / / Endocrinology. - 1992. - V. 131, № 3. - P. 1054-1062.

  • Figueroa CD, Chacon C., Corthorn J., Ehrenfeld P., Muller-Esterl W., Valdes G. Res. Temporospatial changes of kinin b2 receptors during the estrous cycle and pregnancy in the rat uterus / / Pharmacol. Res. Commun. - 1986. - 18, № 1. - Р. 49-60.

  • Frette C., Pezet S., Nabout RA, Bertrand JP, Pham QT, Kauffmann F., Lafuma C. Clin. Relationship of serum neutral endopeptidase EC3.4.24.11 activity to alcohol consumption / / Alcohol. Clin. Exp. Res. - 1998. 22, № 7. - V. 22, № 7. - Р. 1405-1408.

  • Fricker LD Activation and membrane binding of carboxypeptidase E / / J. Biochem. Cell. Biochem. - 1988. - № 38. - P. 279-289.

  • Rev. Fricker LD Carboxypeptidase E / / Ann. Rev. Physiol. - 1988. - № 50. - P. 309-321.

  • Fricker LD Neuropeptide biosynthesis: focus on carboxypeptidase processing enzyme / / Trends Neurosci. - 1985. - V. 8, № 5. - P. 210-214.

  • Fricker LD, Das B., Angeletti RH Identification of the pH-dependent membrane anchor of carboxypeptidase E (EC 3.4.17.10) / / J. Chem. Biol. Chem. - 1990. 265, № 5. - V. 265, № 5. - P. 2476-2482.

  • Monogr. Fricker LD, Das B., Klein RS, Greene D., Jung YK Regulation of carboxypeptidase E (enkephalin convertase) / / NIDA Res. Monogr. - 1991. - № 111. - P. 171-187.

  • Fricker LD, Devi L. Posttranslational processing of carboxypeptidase E, a neuropeptide processing enzyme, in AtT 20 cells and bovine pituitary secretory granules / / J. Neurochem. - 1993. - V. 61, № 4. - P. 1404-1415.

  • Fricker LD, Plummer TH, Snyder SH Enkephalin convertase: potent, selective and irreversible inhibitors / / Biochem. Res. and Biophys. Res. Commun. - 1983. 11, № 3. - V. 11, № 3. - P. 994-1000.

  • Fricker LD, Reaves BJ, Das B., Dannies PS Comparison of the regulation of carboxypeptidase E and prolactin in GH4C1 cells, a rat pituitary cell line. / / Neuroendocrinology. - 1990. - V. 51, № 6. - P. 658-663.

  • Fricker LD, Rigual RJ, Diliberto EJJr., Viveros OH Reflex splanchnic nerve stimulation increases levels of carboxypeptidase E mRNA and enzymatic activity in the rat adrenal medulla / / J. Neurochem. - 1990. - V. 55, № 2. - P. 461-467.

  • Natl. Fricker LD, Snyder SH Enkephalin convertase: purification and charasterization of a specific enkephalin-synthesizing carboxypeptidase localized to adrenall chromaffin granules / / Proc. Natl. Acad. Sci. USA. - 1982. - № 79. - P. 3886-3890.

  • Fricker LD, Snyder SH Purification and characterization of enkephalin convertase, an enkephaline-synthesizing carboxypeptidase / / J. Chem. Biol. Chem. - 1983. 258, № 18.- P. - V. 258, № 18 .- P. 10950-10955.

  • Fricker LD, Supattapone S., Snyder SH Enkephalin convertase: a specific enkephalin synthesizing carboxypeptidase in adrenal chromaffin granules, brain and pituitary gland / / Life Sci. - 1982. - V. 31. - P. 1841-1844.

  • Funabashi T., Brooks PJ, Kleopoulos SP, Grandison L., Mobbs CV, Pfaff DW Changes in preproenkephalin messenger RNA level in the rat ventromedial hypothalamus during the estrous cycle / / Brain. Res. Mol. Brain Res. - 1995. - V. 28, № 1. - Р. 129-134.

  • Gainer H., Russel JT, Loh YP The enzymology and intracellular organization of peptide precursor processing: The secretory vesicle hypothesis / / Neuroendocrinology - 1985. - № 40. - P. 171-184.

  • Genazzani AR, Faechinetti F., Petraglia F., Pintor C., Bagnoli F., Puggioni R., Corda R. Correlations between plasma levels of opioid peptides and adrenal androgens in prepuberty and puberty / / J. Steroid. Biochem. - 1983. - V. 19, № 1. - P. 891-895.

  • Gianoulakis C. The effect of ethanol on the biosynthesis and regulation of opiod peptides / / Experentia. - 1989. -V. 45, № 5. - P. 428-435.

  • Gianoulakis C., Barcomb A. β -endorphin system in the rat // Life Sci. Effect of acute ethanol in vivo and in vitro on the β-endorphin system in the rat / / Life Sci. - 1987. - V. 40, № 1. - P. 19-28.

  • Guest PC, Pipeleers D., Rossier J., Rhodes CJ, Hutton JC Co-secretion of carboxypeptidase H and insulin from isolated rat islets of Langerhans / / J. Biochem. - 1989. - V. 264, № 2. - P. 503-508.

  • Guest PC, Ravazzola M., Davidson HW, Orci L., Hutton JC Molecular heterogeneity and cellular localization of carboxypeptidase H in the islets of Langerhans / / Endocrinology. - 1991. - V. 129, № 2. - P. 734-740.

  • Hammer RP Jr. Mu-opiate receptor binding in the medial preoptic area is cyclical and sexually dimorphic / / Brain Res. - 1990. - V. 515, № 1-2. - Р. 187-192.

  • Hammer RP Jr., Zhou L., Cheung S. Gonadal steroid hormones and hypothalamic opioid circuitry / / Horm. Behav. - 1994. - V. 28, № 4. - Р.431-437.

  • Harmar AJ Neuropeptides / / Transmitter Molecules in the Brain. - 1987. - № 1. - P. 17-26.

  • Ho KS, Rossi N. Suppression of ethanol consumption by metenkephalin in rats / / J. Pharmacol. Pharm. Pharmacol. - 1982. 34, № 2. - V. 34, № 2. - Р .118-119.

  • Hollt V. Neurosci. Multiple endogenous opioid peptide / / Trend. Neurosci. 6, № 1. - 1983, - V. 6, № 1. - Р.24-26.

  • Hook VY Carboxypeptidase B-like activity for the processing of enkephalin precursors in the membrane component of bovine adrenomedullary chromaffin granules / / Neuropeptides. - 1984. - V. 4, № 2. - P. 117-126.

  • Hook VYH, Affolter HU Identification of zymogen and mature forms of human carboxypeptidase H. A processing enzyme for the synthesis of peptide hormones / / FEBS Lett. - 1988. - V. 238, № 2. - P. 338-342.

  • Hook VYH, Affolter HU, Palkovits M. Carboxypeptidase H in the hypothalamo-neurohypophysal system: evidence for processing of a prohormone-processing enzyme during axonal transport / / J. Neurosci. - 1990. - V. P. 10, № 10. P. 3219-3226.

  • Hook VYH, Eiden LE, Pruss RM Selective regulation of carboxypeptidase peptide hormone-processing enzyme during enkephalin biosynthesis in cultured bovine adrenomedullary chromaffin cells / / J. Chem. Biol. Chem. - 1985. 260, № 10. - V. 260, № 10. - P. 5991-5997.

  • Biophys. Hook VYH, Eiden LE (Met)-enkephalin and carboxypeptidase processing enzyme are co-released from chromaffin cells by cholinergic stimulation / / Biochem. Biophys. Res. Commun. - 1985. - № 128. - P. 563-570.

  • Hook VY, Loh YP Carboxypeptidase B-like convertasing enzyme activity in secretory granules of rat pituitary / / Cell Biol. - 1984. - № 81. - P. 2776-2780.

  • Hwang BH, Zhang JK, Ehlers CL Innate differences of neuropeptide Y in hypotalamic nuclei and central nucleus of the amigdala between selectively bred rats with high and low alcohol preference / / Alcohol Clin. Exp. Res. - 1999. - V. 23, № 6. Р . - Р. 1023-1030.

  • Jin DF, Muffly KE, Okulicz WC, Kilpatrick DL Estrous cycle-and pregnancy-related differences in expression of the proenkephalin and proopiomelanocortin genes in the ovary and uterus / / Endocrinology. - 1988. - V. 122, № 4. - Р. 1466-1471.

  • Johansson GB, Skidgel RA Carboxypeptidase M converts epidermal growthfactor to Des-Arg53-EGF / / FASEB J. - 1994. - V. 8, № 5. - P. 930.

  • Bull. Joshi D., Billiar RB, Miller MM Modulation of hypothalamic mu-opioid receptor density by estrogen: a quantitative autoradiographic study of the female C57BL/6J mouse / / Brain Res. Bull. - 1993. 30, № 5-6. - V. 30, № 5-6. - Р .629-634.

  • Endocrinol. Jung YK, Kunczt CJ, Pearson RK, Fricker LD, Dixon JE Expression of the rat carboxypeptidase-E gene in neuroendocrine and nonneuroendocrine cell lines / / Mol. Endocrinol. - 1992. 6, № 12. - V. 6, № 12. - P. 2027-2037.

  • Kaminski J., Kozuchowski J., Malinowska L. Akad. The activity of cathepsin A and cathepsin D in the serum of persons acutely intoxicated with ethanol and chronic alcoholics / / Rocz. Akad. Med. Bialymst. - 1995. 40, № 1. - V. 40, № 1. - Р. 209-212.

  • К . М . , Rivier С . Effect of Alcohol on the Proestrous Surge of Luteinizing Hormone and the Activation of LH-Releasing Hormone Neurons in the Female Rat // Society for Neuroscience. Ogilvie К. М., Rivier С. Effect of Alcohol on the Proestrous Surge of Luteinizing Hormone and the Activation of LH-Releasing Hormone Neurons in the Female Rat / / Society for Neuroscience. - 1997. - V. 17, № 7. Р . - Р. 2595-2604.

  • Kenney WC Formation of Schiff base adduct between acetaldehyde and rat liver microsomal phosphatidylethanolamine. / / Alcohol. Clin. Exp. Res. - 1984. - V. № 6. 8, № 6. - P. 551-555.

  • Act. Khanna AS, Waisman DM Metabolism and intracellular processing of protein hormones / / Hormon. Act. - 1988. - № 1. - P. 117-132.

  • Klein RS, Das B., Fricker LD Secretion of carboxypeptidase E from cultured astrocytes and from AtT-20 cells, a neuroendocrine cell line: implications for neuropeptide biosynthesis / / J. Neurochem. - 1992. - V. 58, № 6. - P. 2011-2018.

  • Klein RS, Fricker, LD Differental effects of a phorbol ester on carboxypeptidase E in cultured astrocytes and AtT-20 cells, a neuroendocrine cell line / / J. Neurochem. - 1993. - V. P. 60, № 5 .- P. 1615-1625.

  • Kimura A, Takahashi T. cDNA cloning of rat prolyl oligopeptidase and its expression in the ovary during the estrous cycle / / J. Exp. Zool. - 2000. - V. 286, № 6. . - Р. 656-665.

  • Knox RV, Vatzias G., Naber CH, Zimmerman DR Plasma gonadotropins and ovarian hormones during the estrous cycle in high compared to low ovulation rate gilts / / J. Anim. Sci. - 2003. - V. 81, № 1. - Р. 249-260.

  • Kopelman MD The Korsakoff syndrome / / Brit. J. Psychiatry. - 1995. - V. 166, № 2. Р . - Р. 154-173.

  • Н -RH-degrading hypothalamic enzyme system during estrus cycle in rats // Endocrinol. Exp. Kuhl H., Rosniatowski C., Taubert HD Effect of sex hormones on L Н-RH-degrading hypothalamic enzyme system during estrus cycle in rats / / Endocrinol. Exp. - 1979. 13, № 1. - V. 13, № 1. - Р. 29-38.

  • Laslop A., Tschernitz C. Effects of nerve growth factor on the biosynthesis of chromogranin A and B, secretogranin II and carboxypeptidase H in rat PC12 cells / / Neuroscience. - 1992. - V. 49, № 2. - P. 443-450.

  • Leppaluoto J., Rapeli M., Varis R., Ranta T. Scand. Secretion of anterior pituitary hormones in man: effects of ethyl alcohol / / Acta Physiol. Scand. - 1975. 95, № 4. - V. 95, № 4. - 400-406.

  • Lew RA, Cowley M., Clarke IJ, Smith AI Peptidases that degrade gonadotropin-releasing hormone: influence on LH secretion in the ewe / / J. Neuroendocrinol. - 1997. - V. 9, № 9. Р . - Р. 707-712.

  • Li XF, Ahmed A. Compartmentalization and cyclic variation of immunoreactivity of renin and angiotensin converting enzyme in human endometrium throughout the menstrual cycle / / Hum. Reprod. - 1997. - V. 12, № 12. - Р. 2804-2809.

  • Lipperheide C., Otto K. Biophys. Improved purification and some properties of bovine lysosomal carboxypeptidase B / / Biochim. Biophys. Acta. - 1986. 880, № 2-3. - V. 880, № 2-3. - P. 171-178.

  • Loh YP, Birch NP, Castro MG Pro-opiomelanocortin and pro-vasopressin converting enzyme in pituitary secretory vesicles / / Biochimie. - 1988. - V. 70, № 1. - P. 11-16.

  • Loh YP, Parish DC, Tuteja R. Purification and charasterization of a paired basic residue-specific pro-opiomelanocortin converting enzyme from bovine pituitary intermediate lobe secretory vesicles / / J. Chem. Biol. Chem. - 1985. 260, № 12. - V. 260, № 12. - P. 7194-7205.

  • Lowry OH, Rosebrought NJ, Farr AG, Randall RJ Protein measurement with Folin phenol reagent / / J. Chem. Biol. Chem. - 1951. 193, № 1. - V. 193, № 1. - P. 265-275.

  • Lynch DR, Braas KM, Hutton JC, Snyder SH Carboxypeptidase E: immunocytochemical localization in the rat central nervous system and pituitary gland / / J. Neurosci. - 1990. - V. 10, № 5. - P. 1592-1599.

  • Lynch DR, Venable JC, Snyder SH Enkephalin convertase in the heart: similar disposition to atrial natriuretic factor / / Endocrinology. - V. 122, № 6. - P. 2683-2691.

  • Lynch DR, Venable JC, Strittmatter SM, Snyder SH Enkephalin convertase: charasterization and localization using [3 H] guanidinoethylmercaptosuccinic acid / / Biochimie. - 1988. - V. 70, № 1. - P. 57-64.

  • Lyon R., Goldstein D. Changes in synaptic membrane order associated with chronic ethanol treatment in mice / / Molec. Pharmacol. - 1982. - № 23. - Р.86-91.

  • Mahata SK, Mahata M., Steiner HJ, Fischer-Colbrie R., Winkler H. In situ hybridization: mRNA levels of secretogranin II, neuropeptides and carboxypeptidase H in brains of salt-loaded and Brattleboro rats / / Neurosci. - 1992. - V.48, № 3. - P. 669-680.

  • a -amidating monooxygenase and a carboxypeptidase, by mouse pituitary corticotropic tumor cells // Endocrinology. Mains RE, Eipper BA Secretion and regulation of two biosyntetic enzyme activities, peptidyl-glycine a-amidating monooxygenase and a carboxypeptidase, by mouse pituitary corticotropic tumor cells / / Endocrinology. - 1984. - V. 115, № 5. - P. 1683-1690.

  • Mateo AR, Hijazi M., Hammer RP Jr. Dynamic patterns of medial preoptic mu-opiate receptor regulation by gonadal steroid hormones / / Neuroendocrinology. - 1992. - V. 55, № 1. С .51-58. - З .51-58.

  • Matsumoto-H., Mori T. с ystine aminopeptidase (oxytocinase) activity in mouse serum, placenta, uterus and liver during pregnancy or after steroid-hormone treatments // Zoological Science. Changes in з ystine aminopeptidase (oxytocinase) activity in mouse serum, placenta, uterus and liver during pregnancy or after steroid-hormone treatments / / Zoological Science. - 1998, - V. 15, № 1. Р . - Р. 111-115.

  • Matsuzaki H., Ueno H., Hayashi R., Liao TH Bovine spleen cathepsin A - characterization and comparison with the protective protein / / J. Biochem. - 1998. -V. 123, № 4. - P. 701-706.

  • An in vitro study // Rev Neurol. Mayas MD, Ramirez-Exposito MJ, Garcia MJ, Ramirez M., Martinez-Martos JM Influence of alcohol on brain aminopeptidases. An in vitro study / / Rev Neurol. - 2001. 32, № 11. - V. 32, № 11. - Р. 1031-1040.

    1. Mello NK, Mendelson JH, Bree MP, Skupny AS Alcohol effects on luteinizing hormone-releasing hormone-stimulated luteinizing hormone and follicle-stimulating hormone in female rhesus monkeys / / J. Pharmacol. Exp. Ther. - 1986. - V. 236, № 3. . - Р. 590-595.

    2. Н ., Mello N. К ., Ellingboe J. Mendelson J. Н., Mello N. До., Ellingboe J. Effects of acute alcohol intake on pituitary-gonadal hormones in normal human males / / J. Exp. Pharmacol. Exp. Ther. - 1977. 202, № 3. - V. 202, № 3. - Р. 676-682.

    3. Mendelson JH, Mello NK, Teoh SK, Ellingboe J. Alcohol effects on luteinizing hormone releasing hormone-stimulated anterior pituitary and gonadal hormones in women / / J. Pharmacol. Exp. Ther. - 1989. - V. 250, № 3. - Р. 902-909.

    4. Mitra A., Song LX, Fricker LD The C-terminal region of carboxypeptidase E is involved in membrane-binding and intracellular routing in Att-20 cells / / J. Chem. Biol. Chem. - 1994. 269, № 31. - V. 269, № 31. - P. 19876-19881.

    5. Biosci. Morley JE Neuropeptide, behavior and aging / / Ger. Biosci. - 1986. 34, № 1. - V. 34, № 1. - P. 52-62.

    6. Endocrinol. Muffly KE, Jin DF, Okulicz WC, Kilpatrick DL Gonadal steroids regulate proenkephalin gene expression in a tissue-specific manner within the female reproductive system / / Mol. Endocrinol. - 1988. 2, № 10. - V. 2, № 10. - Р. 979-985.

    7. Nagae A., Deddish PA, Becker RP, Anderson CH, Abe M., Tan F., Skidgel RA, Erdos EG Carboxypeptidase M in brain and peripheral nerves / / J. Neurochem. - 1992. - V. 59, № 6. - P. 2201-2212.

    8. Nalamachu SR, Song LX, Fricker LD Regulation of carboxypeptidase E - effect of Ca 2 + on enzyme-activity and stability / / J. Chem. Biol. Chem. - 1994. 269, № 15. - V. 269, № 15. - P. 11192-11195.

    9. Norenberg U., Richter D. Biophys. Processing of the oxytocin precursor: isolation of an exopeptidase from neurosecretory granules of bovine pituitaries / / Biochem. Biophys. Res. Commun. - 1988. 156, № 2. - V. 156, № 2. - P. 898-904.

    10. Normant E., Loh YP Carboxypeptidase E acts as a sorting receptor for routing proinsulin and proenkephalin but not chromogranin A to the regulated secretory pathway / / FASEB Journal. - 1997. - V. 11, № 9. - P. 431.

    11. Reprod. O'Conner JL, Lapp CA, Mahesh VB Peptidase activity in the hypothalamus and pituitary of the rat: fluctuations and possible regulatory role of luteinizing hormone releasing hormone-degrading activity during the estrous cycle / / Biol. Reprod. - 1984. 30, № 4. - V. 30, № 4. - Р. 855-862.

    12. Ogilvie KM, Rivier C. Clin. Gender difference in alcohol-evoked hypothalamic-pituitary-adrenal activity in the rat: ontogeny and role of neonatal steroids / / Alcohol. Clin. Exp. Res. - 1996. 20, № 2. - V. 20, № 2. 61. - Р. 255 - 2 61.

    13. Orskov C., Buhl T., Rabenhoj L., Kofod H., Holst JJ Carboxypeptidase-B-like processing of the C-terminus of glucagon-like peptide-2 in pig and human small intestine / / FEBS Lett. - 1989. - V. 247, № 2. - P. 193-196.

    14. Ostrowski NL, Hill JM, Pert CB, Pert A. Autoradiographic visualization of sex differences in the pattern and density of opiate receptors in hamster hypothalamus / / Brain. Res. - 1987. - V. 421, № 1-2. - Р.1-13.

    15. Parkinson D. Two soluble forms of bovine carboxypeptidase H have different NH 2-terminal sequences / / J. Chem. Biol. Chem. - 1990. 265, № 28. - V. 265, № 28. - P. 17101-17105.

    16. Parkinson D. Cell. Carboxypeptidase H in bovine pituitary gland: soluble forms are not processed at the C-terminus / / Mol. Cell. Endocrinol. - 1992. 86, № 3. - V. 86, № 3. - P. 221-233.

    17. β -endorphin and catecholamin levels // Alcohol. Patel VA, Pohoresky LA Acute and chronic ethanol treatment on β-endorphin and catecholamin levels / / Alcohol. - 1989. - V. 6, № 1. Р . - Р. 59-63.

    18. Porcelli G., Raffaelli R., Sacchi A., Volpe AR, Miani C. Localization and characterization of human salivary kininases / / Agents Actions Suppl. - 1992. - V. 38, № 1. - P. 401-406.

    19. Potargowicz E., Traczyk WZ Role substance P in central control of ovulation in female rats / / Endocrine regulations. - 1999. - № 33. Р . - Р. 161-167.

    20. Prieto I., Arechaga G., Ramirez-Exposito MJ, De Gasparo M., Martinez-Martos JM, Ramirez M. Steril. Aminopeptidases in the gonads of male and female rats / / Fertil. Steril. - 2002. 77, № 4. - V. 77, № 4. - Р. 802-804.

    21. Proteinases in Mammalian Cells and Tissues / Barrett AJ (ed.). - Amsterdam: Elsevier / North Holland Biomedical Press, 1977.

    22. Redei E., Brunch BJ, Gholami S., Lin YR, Taylor AN Effects of ethanol on CRF-release in vitro / / Endocrinology. - 1988. - V. 123, № 6. Р . - Р. 2736-2743.

    23. Redei E., Brunch JB, Taylor AN Direct effect of ethanol on adrenocorticotropin (ACTH) release in vitro / / J. Exp. Pharmac. Exp. Ther. - 1986. - № 237. - Р. 59-64.

    24. Rettori V., Skelley CW, McCann SM, Dees WL Detrimental effects of short-term ethanol exposure on reproductive function in the female rat / / Biol. Reprod. - 1987. - V. 37, № 5. - Р.1089-1096.

    25. Rivier C. Female rats release more corticosterone than males in response to alcohol: influence of circulating sex steroids and possible consequences for blood alcohol levels / / Alcohol Clin. Exp. Res. - 1993. - V. 17, № 4. - Р. 854-859.

    26. Rivier C., Rivest S., Vale W. Alcohol-induced inhibition of LH secretion in intact and gonadectomized male and female rats: possible mechanisms / / Alcohol Clin. Exp. Res. - 1992. - V. 16, № 5. Р . - Р. 935-941.

    27. Rosman PM, Farag A., Benn R., Tito J., Mishik A., Wallace EZ Modulation of pituitary-adrenocortical function: decreased secretory episodes and blunted circadian rhythmicity in patients with alcoholic liver disease / / J. Endocrinol. Clin. Endocrinol. Metab. - 1982. 55, № 4. - V. 55, № 4. - Р. 709-717.

    28. Roth WW, Mackin RB, Spiess J., Goodman RH, Noe BD Primary structure and tissue distribution of angelerfish carboxypeptidase H / / Mol. Cell Endocrinol. - 1991. - V. 78, № .3. - P.171-178.

    29. Rouille Y., Chauvet J., Acher R. Int. Partial conversion of vasopressinyl-Gly-Lys-Arg into pharmacologically active vasopressin through secretory granule carboxypeptidase E and alpha-amidating processing enzymes / / Biochem. Int. - 1992. - 26, № 4. - P.739-746.

    30. Rubattu S., Quimby FW, Sealey JE Tissue renin and prorenin increase in female cats during the reproductive cycle without commensurate changes in plasma, amniotic or ovarian follicular fluid. / / J. Hypertens. - 1991. - V. 9, № 6. Р . - Р. 525-535.

    31. Ryder S., Straus E., Lieber CS, Yalow RS Cyolecystocinin and enkephalin levels following ethanol administration in rats / / Peptides. - 1981. - № 2. Р .223-226. - Р .223-226.

    32. Saito T., Lee JM, Tabacoff B. Ethanol's effects on cortical adenilate cyclase activity / / J. Neurochem. - 1985. - № 44. - Р. 1037-1044.

    33. Salonen I., Huhtaniemi I. Effects of chronic ethanol diet on pituitary-testicular function of the rat / / Biology of Reproduction. - 1990. - № 42 - Р. 55-62.

    34. Schauser KH, Nielsen AH, Dantzer V., Poulsen K. Angiotensin-converting enzyme activity in the bovine uteroplacental unit changes in relation to the cycle and pregnancy / / Placenta. - 2001. - V. 22, № 10. Р . - Р. 852-862.

    35. Schauser KH, Nielsen AH, Winther H., Dantzer V., Poulsen K. Reprod. Localization of the renin-angiotensin system in the bovine ovary: cyclic variation of the angiotensin II receptor expression / / Biol. Reprod. - 2001. 65, № 6. - V. 65, № 6. - Р. 1672-1680.

    36. Schulz R., Wuster M., Duka D., Herz A. Acute and chronic ethanol treatment changes endorphine levels in brain and pituitary. - Psychopharmacologia (Berl.), 1980. - P. 221-227.

    37. Seidah NG, Chretien M. Met. Proprotein and prohormone convertases of the subtilisin family - recent developments and future perspectives / / Trends Endocrinol. Met. - 1992. - 3, № 4. - P. 133-140.

    38. Seizinger BR, Bovermann K., Maysinger D. Biochem. Differential effects of acute and chronic ethanol treatment on particular opioid peptide systems in discrete regions of rat brain and pituitary / / Pharmacol. Biochem. Behav. 18, № 1. - 1983, - V. 18, № 1. - Р. 1-9.

    39. Shen FS, Loh YP Intracellular Misrouting and Abnormal Secretion of Adrenocorticotropin and Growth Hormone in Cpe (Fat) Mice Associated with a Carboxypeptidase E Mutation / / Proc. Acad . Sci . USA. Nat. Acad. Sci. USA. - 1997. 94, № 10. - V. 94, № 10. - P. 5314-5319.

    40. Shimamori Y., Kumagai Y., Watanabe Y., Fujimoto Y. Int. Human placental carboxypeptidase M is anchored by a glycosyl-phosphatidylinositol moiety / / Biochem. Int. - 1990. 20, № 3. - V. 20, № 3. - P. 607-613.

    41. Simerly RB, Young BJ, Carr AM Co-expression of steroid hormone receptors in opioid peptide-containing neurons correlates with patterns of gene expression during the estrous cycle / / Brain Res. Brain Res. Mol. Brain Res. - 1996. 40, № 2. - V. 40, № 2. - Р. 275-284.

    42. Simpson KB, May D. Some effects of the oestric cicly in the female rats / / J.of the Institute of Animal Technicions. - 1973. - № 24. - Р. 25.

    43. Skidgel RA, Davis RM, Tan F. Human carboxypeptidase M. Purification and characterization of a membrane-bound carboxypeptidase that cleaves peptide hormones / / J. Chem.– 1989.– V. 264, № 4.– P. Biol. Chem .- 1989 .- V. 264, № 4 .- P. 2236-2241.

    44. Rev. Skidgel RA, Erdos EG Cellular carboxypeptidases / / Immunol. Rev. - 1998. 161, № 2. - V. 161, № 2. - P. 129-141.

    45. Skidgel RA, McGwire GB, Li XY Membrane anchoring and release of carboxypeptidase M: implications for extracellular hydrolysis of peptide hormones / / Immunopharmacology. - 1996. - V. 32, № 1-3. Р . - Р. 48-52.

    46. Biochim. Skidgel RA, Tan FL, Deddish PA, Li XY Structure, function and membrane anchoring of carboxypeptidase M / / Biomed. Biochim. Acta. - 1991. 50, № 4-6. - V. 50, № 4-6. - P. 815-820.

    47. Slamecki CJ, Somes C., Ehlers CL Effects of chronic ethanol exposure on neurophysiological responses to corticotropinreleasing factor and neuropeptide Y / / Alcohol and Alcoholism. - 1999. - № 34. Р . - Р. 289-299.

    48. Smith DR, Pallen CJ, Murphy D., Lim L. Pituitary-specific transcriptional initiation sites of the rat carboxypeptidase-H gene and the influence of thyroid hormone status / / Mol. Endocrinol. - 1992. - V. 6, № 5. - P. 713-722.

    49. Smyth DG, Maruthainar K., Darby NJ, Fricker LD Catalysis of slow C terminal processing reactions by carboxypeptidase H / / J. Neurochem. - 1989. - V. 53, № 2. - P. 489-493.

    50. Song L., Fricker LD Calcium-and pH-dependent aggregation of carboxypeptidase E / / J. Chem. Biol. Chem. - 1995. - 270, № 14. - P. 7963-7967.

    51. CRC Press, Boca Raton, Florida, 1991. Steiner DF The biosynthesis of biologically active peptides: a perspective / / Peptide Biosynthesis and Processing (Fricker LD, ed.) .- CRC Press, Boca Raton, Florida, 1991. - P. 1-16.

    52. Suda M., Nakao K., Sakamoto M., Morii N., Sugawara A., Imura H. Changes in the immunoreactivities of an opioid peptide leumorphin in the hypothalamus and anterior pituitary during the estrous cycle of the rat and their relation to sexual behavior / / Brain Res. - 1986. - V. 374, № 2. - Р. 236-243.

    53. Supattapone S., Fricker LD, Snyder SH Purification and characterization of membrane-bound enkephalin-forming carboxypeptidase, "enkephalin convertase" / / J. Neurochem. - 1984. - V. P. 42, № 4 .- P. 1017-1023.

    54. Tabakoff B., Hoffman PL Biochemical pharmacology of alcohol / / Psychopharmacology: The third generation of progress / Ed. By HY Meltzer. New.York: Raven Press. - 1987. - Р.1521-1526.

    55. Tan F., Chan SJ, Steiner DF, Schilling JW, Skidgel RA Molecular cloning and sequencing of the cDNA for human membrane-bound carboxypeptidase M. Comparison with carboxypeptidases A, B, H, and N / / J. Chem. Biol. Chem. - 1989. 264, № 22. - V. 264, № 22. - P. 13165-13170.

    56. Thiagarajan AB, Mefford IN, Eskay RL Single dose ethanol administration activities the hypotalamus-pituitary-adrenal axis: exploration of the mechanism of action / / Neuroendocrinology. - 1989. - V. 50, № 4. Р .427-432. - Р .427-432.

    57. Uhleman ER, Robberecht P., Gardner JD Effects of alcohols on the actions of VIP and secretin on acinar cells from guinea pig pancreas / / Gastroenterology. - 1979. - № 76. - Р.917-925.

    58. Walsh JP, Rao A., Thompson RC, Clarke IJ Proenkephalin and opioid mu-receptor mRNA expression in ovine hypothalamus across the estrous cycle / / Neuroendocrinology. - 2001. - V. 73, № 1. - Р. 26-36.

    59. b -endorphin, corticotropin-like intermediate lobe peptide, and a -melanotropin-simulating hormone in the hypothalamus by testosterone // Endocrinology. Wardlow SL Regulation of b-endorphin, corticotropin-like intermediate lobe peptide, and a-melanotropin-simulating hormone in the hypothalamus by testosterone / / Endocrinology. - 1986. - V. 119, № 1. - P. 19-24.

    60. Winkler A., Buzas B., Siems WE, Heder G., Cox BM Effect of ethanol drinking on the gene expression of opioid receptors, enkephalinase, and angiotensin-converting enzyme in two inbred mice strains / / Alcohol Clin. Exp. Res. - 1998. - V. 22, № 6. Р . - Р. 1262-1271.

    61. Yamamoto T., Nishiyama M., Naka A. Gynaecol. Role of epidermal grouwth factor in reproduction / / Acta Obstetr. Gynaecol. Jap. - 1988. 40, № 5. - V. 40, № 5. - P. 649-654.

    62. Yoshioka S., Fujiwara H., Yamada S., Nakayama T., Higuchi T., Inoue T., Mori T., Maeda M. Membrane-Bound Carboxypeptidase M is expressed on human ovarian follicles and corpora-lutea of menstrual-cycle and early-pregnancy / / Molecular Human Reproduction. - 1998. - V. 4, № 7. Р . - Р. 709-717.

    63. Zhou Y., Franck J., Spangler R., Maggos CE, Ho A., Kreek MJ Reduced hypothalamic POMC and anterior pituitary CRF1 receptor mRNA levels after acute, but not chronic, daily "binge" intragastric alcohol administration / / Alcohol Clin. Exp. Res. - 2000. - V. 24, № 10. - Р. 1575-1582.

      Додати в блог або на сайт

      Цей текст може містити помилки.

      Біологія | Дисертація
      694.4кб. | скачати


      Схожі роботи:
      Вплив алкогольної інтоксикації на активність основних карбоксіпе
      Активність основних карбокміпептідаз в тканинах пренатально алкоголізірованних щурів
      Вплив пирроксан на активність карбоксипептидази н і фмфс-інгібіруемой карбоксипептидази в нервовій
      Активність основних карбоксипептидази при дії нейролептиків
      Вплив атропіну на активність карбоксипептидази H
      Вплив пирроксан на активність карбоксипептидази н і фмфс інгібує
      Активність карбоксипептидази N і ангіотензинперетворюючого ферменту в сироватці крові у онкологічних
      Вивчення токсичного впливу кадмію на активність амінотрансфераз у потомства білих щурів 2
      Вивчення токсичного впливу кадмію на активність амінотрансфераз у потомства білих щурів
    © Усі права захищені
    написати до нас