Власний капітал комерційного банку склад і порядок формуванні

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
факультет економічний
денне відділення
кафедра банківської справи
Філатова Олександра Сергіївна
«Власний капітал комерційного банку:
склад і порядок формування »
Курсова робота
Студентка 2 курсу, група 202-Б,
спеціальність "банківська справа"
Філатова О. С.
Науковий керівник:
ас. Рибников А. М.
Сімферополь 2008р.

ЗМІСТ
Введення
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКИХ РЕСУРСІВ
1.1. Структура банківських ресурсів
1.2. Джерела формування ресурсів
РОЗДІЛ 2. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ
2.1. Поняття власного капіталу
2.2. Функції власного капіталу
2.3. Структура і формування власного капіталу
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ
3.1.Достаточность банківського капіталу
3.2.Проблеми і особливості формування власного капіталу українських банків
Висновок
Список літератури
Програми

ВСТУП
Банківська система є невід'ємною складовою економічної системи будь-якої країни. Банки є сполучною ланкою між промисловістю і торгівлею, сільським господарством та населенням. Тим самим зрозуміла необхідність і важливість банківських структур, як для бізнесу, так і для економіки країни в цілому. Банки - це атрибут не окремо взятого економічного регіону або який-небудь однієї країни, сфера їх діяльності не має ні географічних, ні національних кордонів, це планетарне явище, що володіє фінансовою міццю, значним грошовим капіталом.
Роль банківської системи в економічному житті України важко переоцінити. НБУ неухильно забезпечує стабільність національної грошової одиниці відповідно до розроблених Радою НБУ основних положень грошово-кредитної політики, здійснення яких сприяє економічному і соціальному розвитку країни та забезпечує її економічну незалежність.
Сформовані в Україні ринкові відносини спонукають до пошуку нових підходів до вдосконалення функціонування всієї банківської системи. Реформування банківської системи полягає в тому, що б банківська сфера не лише повністю зростаючим економічним і соціальним потребам держави і суспільства, а і йшла на крок попереду, стимулювала економіку до подальшого зростання, збільшення темпів виробництва.
Основою діяльності будь-якого банківської установи є наявні фінансові ресурси, основними джерелами яких є власні кошти. Власний капітал банку відіграє важливу роль як на початку функціонування банківської установи, так і в процесі його подальшої діяльності.
Розмір капіталу (власних коштів) банку має виключно важливе значення для його діяльності. Чим більше розмір капіталу банку, тим вище впевненість його вкладників, кредиторів і клієнтів, оскільки при цьому підвищується його надійність. Капітал банку є резервом для адекватних дій у несподівано виникають непередбачених обставин, що дозволяють уникнути неплатоспроможності в процесі пристосування до роботи в умовах, що змінюються, або, інакше кажучи, джерелом фінансування у випадку фінансових труднощів. Капітал банків служить основою (капітальної базою) для встановлення регулюючими органами нормативів, що визначають контрольовані показники їх діяльності, у тому числі показники ліквідності.
Комерційні банки, як і інші суб'єкти господарських відносин, для забезпечення своєї господарської діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсами. У сучасних умовах розвитку економіки проблема формування ресурсів має першочергове значення. Це викликано тим, що з переходом до ринкової моделі економіки, ліквідацією монополії держави на банківську справу, побудовою дворівневої банківської системи характер банківських ресурсів зазнає істотні зміни. Це пояснюється тим, що, по-перше, значно звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, а сфера його функціонування зосереджена в першій ланці банківської системи - Національному банку України. По-друге, утворення підприємств і організацій з різними формами власності означає виникнення нових власників тимчасово вільних грошових коштів, що сприяє створенню ринку кредитних ресурсів, органічно входить в систему грошових відносин.
Крім того, масштаби діяльності банків, що визначаються об'єктом його активних операцій, залежать від сукупності обсягу ресурсів, якими вона володіє, і особливо від суми залучених коштів. Такий стан загострює конкурентну боротьбу між банками за залучення ресурсів.
Банківські ресурси - це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси створення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв'язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, значення проблем пов'язаних з них ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзвичайно важко вирішувати це питання - формування ресурсів банків, тому що українська банківська система ще дуже молода, вони тільки на початковому етапі свого розвитку.
У роботі використані нормативно-правові акти, навчальна література з дисципліни «Банківська справа», а також статті з періодичних економічних видань, наукові роботи українських та зарубіжних авторів.

РОЗДІЛ 1.Загальна характеристика БАНКІВСЬКИХ РЕСУРСІВ
1.1.Структура банківських ресурсів
Комерційні банки є, перш за все, підприємствами, які спеціалізуються на посередницькій діяльності, пов'язаної, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з іншого - їх продажем підприємствам, організаціям і населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності комерційних банків. У свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність.
Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.
Для зручності банківські ресурси класифікують за різними ознаками:
І. За економічним змістом:
1) власні кошти, які складаються зі статутного, резервного та інших фондів, які створюються в процесі діяльності банку, нерозподілений прибуток банку;
2) кошти банків-кореспондентів;
3) кошти клієнтів на рахунках банків;
4) грошові заощадження населення, які формуються в результаті зменшення поточного особистого споживання населення;
5) міжбанківські кредити, включаючи кредити від НБУ;
6) цінні папери випущені;
7) інші ресурси
II. За місцем мобілізації:
1) ті, що мобілізуються самим комерційним банком;
2) придбані в інших банках.
III. По можливості прогнозування величини ресурсу:
1) ті, що піддаються безпосередньому прогнозуванню;
2) ті, що піддаються опосередкованому прогнозуванню.
IV. За джерелами утворення:
1) власні;
2) залучені (кошти, які банк залучає на вклади і депозити);
3) запозичені (кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або міжбанківських кредитів).
V. За можливості використання:
1) постійні;
2) тимчасові.
Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні та залучені (Додаток 1).
До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різних ризиків і нерозподілений прибуток.
Необхідно відзначити, що за абсолютною сумі власні кошти банку і власний капітал нерівнозначні. Частина фондів і резервів банку не враховується при розрахунку власного капіталу, оскільки, з одного боку, окремі фонди використовуються для поточних потреб банку, що призводить до їх зменшення, з іншого боку, створювані для мінімізації ризиків резерви банку носять перманентний характер, їх величина постійно змінюється , тому їх включення до складу капіталу банку в повному обсязі не відповідає критеріям, які висуваються до елементів власного капіталу.
До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. Основну частину залучених ресурсів комерційних банків складають депозити - грошові кошти, внесені в банк клієнтами - фізичними та юридичними особами і використовувані ними відповідно до режимом рахунки та банківським законодавством.
Недепозитних залучені кошти банк отримує у вигляді позик або шляхом продажу власних боргових зобов'язань на грошовому ринку. Недепозитними залученими ресурсами користуються переважно великі банки. Набуваються недепозитних кошти великими сумами, і їх називають операціями оптового характеру. [3,5,7]
1.2. Джерела формування ресурсів
Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких у середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а інші 20% припадають на власний капітал. Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів.
Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткострокові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заставу нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).
Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому понад власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності й одержання доходу.
Пасивні операції банку можуть здійснюватися у формі:
• залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;
• недепозитних залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.
Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитних кошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків.
Недепозитних джерел банківських ресурсів відрізняються від депозитних тим, що вони мають, по-перше, не персоніфікований характер, тобто не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а купуються на ринку на конкурентній основі, по-друге, ініціатива залучення цих коштів належить самому банку.
Оскільки власний капітал банку включає в себе статутний капітал і різні фонди, то, відповідно, він має різні джерела формування. Статутний капітал формується за рахунок акціонерних внесків засновників, резерви банку формуються за рахунок прибутку банку і т.д. [5,7,8]

РОЗДІЛ 2. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ
2.1. Поняття власного капіталу
Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. Порівняно з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу в сукупному капіталі (приблизно 8-10%), тоді як у промислових підприємств цей показник становить 40-60%.
У комерційних банках власний капітал має інше призначення, ніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це - забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку служить перш за все для страхування інтересів вкладників і меншою мірою - для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності.
Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контролем органів, які регулюють діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рівня капіталізації, який сприяє збільшенню рівня фінансової стабільності і надійності банківської системи України в цілому. [3,8]
Власний капітал комерційних банків поділяється на основний і додатковий. Основний капітал банку - це грошові кошти, які забезпечують його фінансову основу. Він складається зі статутного, резервного фондів, фондів економічного стимулювання та інших фондів, які створюються за рахунок прибутку. Додатковий капітал - це грошові кошти, які доповнюють загальний власний капітал. Він формується з невикористаних резервів, що призначаються для страхування активних операцій комерційних банків та нерозподіленого прибутку.
Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку його достатності випливає з рекомендацій Базельського комітету (додаток 2, 3). Згідно з ними капітал банку поділяється на:
1) основний (капітал І рівня);
2) додатковий (капітал II рівня).
Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, котороий створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.
До додаткового капіталу банку належать:
1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку);
2) резерви переоцінки;
3) гібридні (борг / капітал) капітальні інструменти;
4) субординований борг.
При цьому додатковий капітал не може перевищувати 100% основного капіталу.
Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу І і II рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів, як:
1) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції;
2) інвестиції в капітал установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;
3) кошти, які вкладені в інші банки на умовах субординованого. [2,3,8,9]
2.2. Функції власного капіталу
Власний капітал - це, по-перше, джерело фінансових ресурсів для банку. Він незамінний на початкових етапах діяльності банку, коли засновники здійснюють ряд першочергових витрат, без яких банк просто не може почати свою діяльність (придбання землі і будівлі, обладнання приміщення, виплата заробітної плати персоналу).
Власний капітал банку виконує такі функції:
1) оперативну;
2) регулюючу;
3) захисну.
Функція забезпечення оперативної діяльності має важливе значення під час створення та на початкових етапах функціонування банку. У такі періоди за рахунок власного капіталу банку фінансується придбання чи оренда основних фондів, комп'ютерної та оргтехніки, організаційні заходи щодо створення систем безпеки в банку, впровадження банківських технологій і систем зв'язку.
У подальшій діяльності банку функція забезпечення оперативної діяльності стає другорядною на відміну від підприємств сфери матеріального виробництва, де вона залишається головною протягом усього періоду діяльності.
Зміст регулюючої функції капіталу полягає в тому, що через фіксацію величини власного капіталу або його окремих складових наглядові органи впливають на банківську діяльність і обмежують рівень банківських ризиків. Так, для визначення обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності банків, установлених НБУ, показники власного капіталу банку використовуються в десяти з тринадцяти обов'язкових нормативів (крім нормативів ліквідності). Тобто величина капіталу банку суттєво впливає на обсяги і напрямки проведення банківських операцій. Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі в власності акціонерних та спільних підприємств.
Суть защитной функции заключается в том, что капитал служит для защиты средств вкладчиков и кредиторов, поскольку убытки от кредитных, инвестиционных, валютных операций банка, злоупотреблений, ошибок списываются за счет резервов, которые входят в состав капитала. Поэтому, если банк имеет достаточный резервный капитал, он длительное время может считаться надежным и платежеспособным даже при появлении убытков по его основной деятельности. То есть капитал банка играет роль своеобразного буфера, который поглощает потери от реализации разных банковских рисков.
Эта функция включает гарантирование вкладов, защищая интересы вкладчиков в случае ликвидации или банкротства банка, а также обеспечивает функционирование банка в случае возникновения убытков от текущей деятельности, которые покрываются, как правило, за счет текущих прибылей. Защитная функция банковского капитала является главной на протяжении всего периода функционирования банка.[7,8]
Нетяжело заметить, что защитные черты свойственны всем указанным функциям. Таким образом, получается, что защитная функция является общей чертой всего капитала банка. Следует отметить, что защитная функция собственного капитала изменяется под действием некоторых факторов:
1)Экономического и финансового положения страны и стабильности денежной сферы;
2)Развитие в стране страхования депозитов и займов;
3)Стратегии и тактики банка.
Чем выше уровень развития в стране страхования вкладов, депозитов и долговых операций, тем меньше требования к защитной функции и тем меньше может быть доля собственного капитала в пассивах банка. Чем строже банк придерживается требований к своей ликвидности, тщательно страхует свою деятельность от всех видов рисков, тем меньше требований ставится к защитной функции. Вместе с тем, чрезмерное увеличение ликвидных активов, полное исключение из практики выдачи рискованных кредитов приводит к понижению доходности банка. В условиях экономической, финансовой и правовой нестабильности деятельность коммерческих банков сталкивается с дополнительным риском, который увеличивает требования к защитной функции собственного капитала.
Многофункциональное назначение собственного капитала банка делает его неоднородным по составу. Одна часть, предназначенная для обеспечения оперативной деятельности коммерческого банка, является наиболее постоянной и выступает в форме фондов: уставного, частично резервного, амортизации, экономического стимулирования. Вторая часть предназначена для страхования активных и других операций банка от убытков. Эта часть более подвижна и выступает в форме фондов: страхового, частично резервного, резервов для покрытия убытков, связанных с непогашением ссуд. Третья предназначена для регулирования размера собственного капитала банка, хотя может использоваться для обеспечения оперативной деятельности и страховых потребностей. Поэтому размер этой части собственного капитала наиболее подвижный и может зависеть как от изменения стратегических и тактических целей самого банка, так и от требований регулирующих органов.[7,8,10]
2.3. Структура и формирование собственного капитала
По источникам и порядку формирования капитал банка состоит из уставного капитала, резервного капитала, специальных фондов, нераспределенной прибыли, субординированного долга.
1. Уставный капитал банка формируется из акционерного или частного капитала банка во время организации нового банка путем аккумулирования взносов или выпуска и реализации акций. Эмиссия акций как форма создания и пополнения уставного капитала банка регулируется Законами Украины "О хозяйственных обществах", "О ценных бумагах и фондовой бирже". В банках, которые имеют статус ОАО, уставный капитал формируется путем открытой подписки на акции, в ЗАО - путем распределения акций между основателями согласно ним частицы в уставном фонде. Первый выпуск акций банка должен полностью состоять из простых акций. Все выпуски акций банков типа ОАО подлежат регистрации в Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку. При повторной эмиссии, которая разрешается только после полной оплаты акционерами акций предыдущей эмиссии, банки могут выпускать также привилегированные акции.
Согласно Закону Украины "О банках и банковской деятельности" наличие убытков в банке не является препятствием для объявления подписки на акции или паи банка и увеличение уставного капитала банка. Для регистрации выпуска акций банк-эмитент составляет проспект эмиссии. При первой эмиссии его готовят основатели, а при следующей — правление банка. В проспекте эмиссии содержатся данные о банке, его финансовом состоянии, информация о предыдущих выпусках ценных бумаг. Проспект эмиссии должен быть утвержден независимой аудиторской компанию.
Минимальный размер уставного капитала на момент регистрации
банка не может быть меньше 10 миллионов евро. Перечисление размера уставного капитала в гривне осуществляется по официальному курсу гривны к иностранным валютам, установленным Национальным банком Украины на день заключения учредительного договора.[1,2,7,8,]
По итогам году на основе финансовой отчетности банки
обязаны корректировать размер уставного капитала на индекс
девальвации или ревальвации гривны за счет и в пределах валовых
доходов или валовых затрат банка согласно методики, установленной Национальным банком Украины.
2. Резервный фонд коммерческого банка. Это денежные ресурсы, которые резервируются банком для обеспечения непредвиденных затрат, покрытие убытков от банковской деятельности, а также выплату дивидендов по привилегированным акциям, если недостаточно прибыли. Наличие средств в нем обеспечивает надежность и стабильность коммерческого банка, уменьшает вероятность его банкротства. Размер резервного фонда и ежегодных взносов в него устанавливается собранием акционеров и фиксируется в учредительных документах, но он не может быть меньше чем 25 % регулятивного капитала, а размер отчислений — меньше чем 5 % чистой прибыли.
Когда резервный фонд достигает установленной величины, то отчисление в него прекращаются. В случае использования средств с І резервного фонда отчисления от чистой прибыли на его формирование возобновляются.
3. Специальные фонды (фонд основных средств, фонд переоценки основных средств и др.) предназначены для производственного и социального развития банка. Порядок формирования и использования этих средств определяется уставными документами банка. Формируются эти фонды за счет прибыли. Элементом резервного капитала являются общие резервы, предназначенные для покрытия возможных убытков по операциям банка, их отличие от резервного фонда заключается в том, что они имеют более конкретное назначение (например, резерв для возмещения возможных потерь за кредитными операциями банков создается для покрытия безнадежной задолженности по ссудным операциям).
4. Нераспределенная прибыль — это источник внутреннего происхождения, который создается как остаток прибыли после выплаты дивидендов, отчислений в резервный и другие фонды. Поскольку размер всех отчислений (кроме дивидендов) раньше времени определен, то остаток нераспределенной прибыли за прошлый год зависит главным образом от размера дивидендов, которые должны платиться акционерам.
5. Субординированный долг — это обычные необеспеченные долговые капитальные инструменты, которые по условию контракта не могут быть изъяты из банка раньше 5 лет, а в случае банкротства или ликвидации возвращаются инвестору после погашения претензий всех других кредиторов. При этом сумма таких средств, включенных в капитал, не может превышать 50 % размера основного капитала с ежегодным уменьшением на 20 % от его первичной стоимости на протяжении 5 последних лет соглашения.
Размер собственного капитала определяется банком самостоятельно, но с учетом таких факторов:
1) требования НБУ относительно минимального размера уставного капитала;
2) характер активных операций. Наличие значительного объема рискованных операций нуждается в относительно большого размера собственном капитале;
3) специфика клиентуры. При значительном количестве небольших вкладчиков собственных средств нужно меньше, чем при наличии больших вкладчиков.
Конкретный показатель, который характеризует капитал отдельного банка, не возможно оценивать изолировано от других факторов.
Очевидно, банки, которые владеют, например, обязательным минимальным объемом капитала не являются в одинаковой степени надежными. Правомерной является градация требований к минимальному уставному фонду банков в зависимости от их специализации и места функционирования.
Собственный капитал банка представляет собой совокупность различных по назначению полностью оплаченных элементов, обеспечивающих экономическую самостоятельность, стабильность и устойчивую работу банка. Обов'язковою умовою для включення до складу власного капіталу тих чи інших засобів є їх здатність виконувати роль страхового фонду для покриття непередбачених збитків, що виникають у процесі діяльності банку, дозволяючи тим самим банку продовжувати проведення поточних операцій у разі їх появи. Проте не всі елементи власного капіталу в однаковій мірі володіють такими захисними властивостями. Многие из них имеют свои, присущие только им особенности, которые оказывают влияние на способность элемента возмещать чрезвычайные непредвиденные расходы. Это обстоятельство обусловило необходимость выделения в структуре собственного капитала банка дополнительных уровней.
Банковский собственный капитал делится также на капитал-брутто и капитал-нетто. Собственный капитал-брутто – это сумма всех фондов банка и нераспределенной прибыли по балансу. Собственный капитал-нетто – это капитал-брутто за вычетом вложений банка в хозяйственную деятельность предприятий и организаций, акции АО, затраты будущих периодов. То есть, капитал-нетто – это та часть собственных средств банка, которая может быть использована как кредитные ресурсы.[4,6,8]

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ СОБСТВЕННОГО КАПИТАЛА
3.1. Достаточность банковского капитала
Величина банковского капитала существенно влияет на уровень надежности и доверия к банку со стороны общества. Именно поэтому проблема определения достаточности капитала банка на протяжении длительного времени является предметом научных исследований и споров между банками и регулирующими органами. Банки предпочитают обходиться минимумом капитала, чтобы поднять показатели прибыльности и роста активов; банковские контролеры требуют большого капитала для снижения риска банкротства. Одновременно высказывается мнение, что банкротства вызваны плохим управлением и хорошо управляемые банки могут существовать и с низкими нормами капитала.
Термин «достаточность капитала» отражает общую оценку надежности банка, степень его подверженности риску. Трактовка капитала как «буфера» обуславливает обратимую зависимость между величиной капитала и подверженностью банка риску. Отсюда: чем выше удельный вес рискованных активов в балансе банка, тем большим должен быть его собственный капитал. Вместе с тем следует заметить, что чрезмерная «капитализация» банка, выпуск излишнего количества акций по сравнению с оптимальной потребностью в собственных средствах тоже не является благом. Она отрицательно влияет на деятельность банка. Мобилизация денежных ресурсов путем выпуска и размещения акций - относительно дорогой и не всегда приемлемый для банка способ финансирования. Как правило, дешевле и выгоднее привлечь средства вкладчиков, чем наращивать собственный капитал.
Заниженная доля капитала в ресурсах банка подвергается критике. Речь идет о несоразмерной ответственности банка перед его вкладчиками (или государства — при системе страхования депозитов). Мера ответственности банка ограничивается его капиталом, а вкладчики и другие кредиторы рискуют гораздо большим объемом средств, доверенных банку. Также существует ряд факторов, обусловливающих требования по увеличению банковского капитала:
■ рыночная стоимость банковских активов более изменчива, чем у промышленных предприятий,— меняется с изменением процентных ставок, с ухудшением кредитоспособности заемщиков;
■ банк больше полагается на непостоянные источники краткосрочной задолженности, многие из которых можно изымать по требованию. Поэтому любое событие политической или экономической жизни может спровоцировать массовый отток ресурсов банка.[4,6,9]
Известно, что на рубеже XX—XXI вв. отношение капитала к активам составляло в среднем по банкам 20%, а сегодня оно приближается лишь к 8%. То есть риск платежеспособности банковской системы со временем увеличился, потому что качество активов не улучшилось настолько, чтобы компенсировать меньшую долю капитала.
Тот факт, что адекватность капитала банков определяет доверие общества к конкретному коммерческому банку и банковской системе в целом, выдвигает ее в ряд показателей, находящихся под контролем государства в лице центрального банка. Поддержание достаточного уровня совокупного капитала является одним из условий стабильности банковской системы.
Точно определить объем капитала, которым должен располагать банк или банковская система в целом, трудно, но он должен быть достаточным для выполнения уже рассмотренных функций поддержания доверия вкладчиков и органов контроля. Сумма необходимого капитала зависит от риска, который берет на себя банк. Если, например, предоставленные банком ссуды сопряжены с большим риском, требуется больше капитальных фондов. Определяя объем необходимого капитала, банк стоит перед альтернативой: увеличивать свой капитал по мере возрастания риска или вкладывать средства в активы, не сопряженные с повышенным риском. Таким образом, является капитал банка адекватным или нет, зависит от качества его активов, качества управления, политики в области деятельности и суммы рисков, которые несет банк.
В течение длительного времени коммерческие банки, и общество стремились выработать систему нормативов, которые можно было бы применять при проверке достаточности капитала банка или банковской системы в целом.
Для оценки достаточности величины банковского капитала используются разные методы. Один из самых старых показателей, который широко применяется и сегодня, - отношение капитала к сумме депозитов. В США он применялся еще в начале века ведомством контролера денежного обращения при анализе балансов национальных банков. При этом указанный коэффициент не должен быть ниже 10%.
В последние годы начали применять более совершенные способы оценки банковского капитала и его достаточности. Активы в соответствии с новыми подходами начали дифференцироваться в зависимости от степени связанного с ними риска. Чем больший риск ассоциировался с данным видом активов, тем большая часть суммы этих активов использовалась при расчете коэффициента капитал/активы.
Статьи капитала также подверглись дифференциации: были выделены категории первичного и вторичного капитала.
Главным обобщенным показателем достаточности капитала согласно Базельскому соглашению является коэффициент рискованных активов:
коэффициент рискованных активов = капитал банка/сумма активов, взвешенная по степени риска.
При расчете коэффициента рискованных активов банка применяются два показателя капитала:
· базовый капитал или «капитал первого уровня», в состав которого включаются:
а) простые акции
б) вложение в консолидированные дочерние предприятия
· дополнительный капитал или «капитал второго уровня», который включает:
а) резервы на покрытие безнадежной задолженности по ссудам и лизингу
б) бессрочные и долгосрочные привилегированные акции (с первоначальным сроком в 20 лет и более)
в) обязательства, конвертируемые в обязательном порядке
г) долговые обязательства второй очереди и среднесрочные привилегированные облигации (от 7 лет).
Существуют также другие методы оценки достаточности капитала.
Метод балансовой стоимости. Согласно этому методу, все активы и обязательства банка оцениваются в балансе по той стоимости, которую они имели на момент получения или выпуска. За основу принята бухгалтерская модель, где величина собственного капитала банка определяется из базового балансового соотношения и равен разности между активами банка и его обязательствами.
Такой метод оценивания капитала наиболее приемлем, когда балансовая и рыночная стоимости активов и обязательств банка не сильно отличаются между собой. Но со временем настоящая стоимость может значительно отклоняться от первичной балансовой стоимости, что приводит неадекватной оценке банковского капитала. В период, когда кредиты и ценные бумаги обесцениваются, метод оценивания капитала по балансовой стоимости не дает надежных результатов для определения степени защиты вкладчиков от риска.
Метод рыночной стоимости. Этот метод заключается в том, что активы и обязательства оценивают по рыночной цене, исходя из которой рассчитывают капитал банка. Такой метод оценивания банковского капитала наиболее полезный как для инвесторов и вкладчиков, так и для менеджеров банка. Рыночная стоимость капитала достаточно точно отражает реальный уровень защищенности банка от риска банкротства. Кроме того, рассматриваемый метод является наиболее динамичным, поскольку рыночная стоимость активов и обязательств, а значит и капитала, может изменяться каждый день. Менеджмент банку имеет возможность приблизительно оценить изменение рыночной стоимости капитала, исходя из текущей курсовой стоимости акций банка и их количества на рынке.
Метод «регулирующих бухгалтерских процедур». Сущнотсь метода заключается в вычислении размера капитала по правилам, которые установлены регулирующими инстанциями. Правила в разных странах неодинаковы, но часто такой подход является попыткой сделать банки надежней для посторонних наблюдателей. По методу «регулирующих бухгалтерских процедур» капитал банка рассчитывается как сумма таких составляющих: акционерного капитала, нераспределенной прибыли, резервных фондов, в частности на покрытие кредитных и валютных рисков, субординированных обязательств и так далее. Такой подход имеет существенные недостатки, которые заключаются в рассмотрении долговых обязательств и резервов на покрытие убытков как капитала банка. Именно по этой причине данный метод подвергается критике многих экономистов.
Для регистрации банка необходимо обеспечить минимальный обязательный размер уставного капитала и поддерживать установленные нормативы достаточности капитала на протяжении всего периода деятельности.[2,7,9]

3.2. Проблемы и особенности формирования капитала украинских банков
За 2007 год собственный капитал украинских банков увеличился на 64,2% или на 27,3 млрд. грн. и по состоянию на 1 января 2008 года составил 69,9 млрд. грн.
Как сообщает пресс-центр Национального банка Украины, рост капитала банков, в основном, произошел за счет увеличения уплаченного зарегистрированного уставного капитала - на 16,6 млрд. грн. или на 63,2%, общих резервов, резервного фонда и других фондов банков - на 2,1 млрд. грн. или на 44% и результата переоценки основных средств, нематериальных активов, ценных бумаг в портфеле банка на продажу и инвестиций в ассоциированные компании - на 2,6 млрд. грн. или на 47,2%.
Согласно сообщению, уплаченный зарегистрированный уставный капитал составляет 61,4% от капитала; дивиденды, направленные на увеличения уставного капитала - 0,4%; эмиссионные разницы - 4,6%; общие резервы, резервный фонд и другие фонды банков - 9,6%; результат прошлых годов - 2,4%; результат текущего года - 10,1%; результат переоценки основных средств, нематериальных активов, ценных бумаг в портфеле банка на продажу и инвестиций в ассоциированные компании - 11,5%. (Приложение 4, 5).
Одной из основных проблем банковской системы Украины является определение достаточности (адекватности) собственного капитала банка.
Мировая практика показала, что банки не могут наращивать свои активные операции свыше определенного предела, поскольку резко возрастают их риски. В странах с развитой экономикой норматив адекватности капитала составляет 8%, в менее благополучных — 10—12%. К примеру, в большинстве стран СНГ этот норматив установлен в размере 12%. Проявившаяся тенденция в украинской банковской системе, при которой темпы роста активов заметно опережают прирост капитала, вызывает некоторые опасения у Нацбанка. В связи с этим появилась необходимость в пересмотре норматива достаточности капитала в сторону повышения с 8 до 10%. Таким образом банк, не нашедший ресурсы для наращивания капитала, будет вынужден ограничить свое развитие.
Следует отметить, что при рекомендациях повысить норматив адекватности капитала банков в нашей стране не принимается во внимание стратегия отдельно взятых банковских организаций, которые сознательно останавливают свое развитие и не нуждаются в дальнейшем наращивании капитала. С другой стороны, высокое значение норматива АК является сдерживающим в развитии финансовой системы в целом, ограничивает рост активных операций коммерческих банков, что создает, в свою очередь, "дорогую" ликвидность в банковской системе нашей страны. При этом развивающиеся банки прекрасно понимают данную проблему, постоянно находятся в процессе капитализации. Инструменты для этого имеются разные, но в основном это продажа акций очередной эмиссии либо существующим акционерам, либо портфельным инвесторам.[1,2,6]
Вернемся к стратегии развития того или иного банковского учреждения. Вероятно, при условии устойчивого выполнения ими нормативов по размерам капитала, чтобы соответствовать, вероятно, увеличенным нормативам адекватности капитала, придется увеличивать уставный фонд за счет привлечения внешних акционеров. Но что делать, если в планы ныне существующих акционеров не входит расширение круга учредителей? И даже при условии, что некий рассматриваемый гипотетический банк добровольно готов не увеличивать объемы кредитования, мы сталкиваемся с противоречием.
По данным НБУ на 1 января 2006 года, значение норматива адекватности капитала в среднем по всем украинским банкам составляло 14,95% при норме 10%. При дифференцированном изучении значения этого показателя по разным (с точки зрения классификации НБУ по размерам активов) банкам наблюдается довольно интересная картина. Отношение объемов регулятивного капитала к кредитно-инвестиционному портфелю в среднем для 108 банков четвертой группы (малых банков) по состоянию на тот же период составляло 27,9%. Нормальным можно считать отношение капитала к кредитно-инвестиционному портфелю банков второй и третьей групп на уровне 14—15%. У десяти самых крупных банков, которые относятся к первой группе классификатора НБУ, этот показатель составляет в среднем 10,3%. То есть в недостаточной степени в Украине капитализированы именно крупные банки.
Тем не менее, и для опасений относительно адекватного учета рисков в банковской системе тоже имеются достаточные основания. НБУ дает универсальный, с его точки зрения, «рецепт» — наращивать капитал. Но основная проблема в процессе формирования собственных средств кредитных организаций заключается не столько в наращивании капитала, сколько в установлении его оптимальной для конкретной кредитной организации величины, с учетом влияния рискованности размещения активов банка, специфики пассивных операций банка, структуры собственности, характера клиентуры. Получается, что попытка привести все банки под один шаблон — не самый оптимальный вариант.
Адекватность капитала отечественного банка, во-первых, зависит от объема операций банка по привлечению временно свободных финансовых ресурсов юридических и физических лиц. И, во-вторых, от размеров рисков, которые берет на себя тот или иной украинский банк, проводя активные операции. Оптимальная банковская политика в области капитализации состоит именно в поддержании приемлемого уровня риска работы банка неизменным благодаря наращиванию собственного капитала. Адекватность капитала, если рассматривать ее изолированно, может дать неверное представление о надежности кредитного учреждения и его благополучии. Поэтому рассматривать этот показатель в отрыве от пристального изучения активов банковского учреждения не стоит.
Повышение нормы адекватности капитала способно нанести непоправимый урон банковской системе с точки зрения выполнения поставленных акционерами финансовых планов, так как может привести к сдерживанию кредитной активности. С учетом того, что порядка 70% в структуре доходов среднего украинского коммерческого банка занимают именно доходы, полученные в виде процентов по выданным ссудам, можно легко понять тревожные настроения руководителей банков.
Понятно, что возможное ограничение кредитной активности крупных украинских банков (а именно они особенно отчетливо балансируют на грани величины этого норматива даже при нынешнем его уровне в 10%) самым серьезным образом отразится и на рынке потребительского кредитования. Тенденция его бурного развития может быть сломлена. Но с другой стороны, в 2007 году объем выданных кредитов составил 426,9 млрд грн., в то время как на депозитах банковской системы за тот же период времени осело лишь 280,2 млрд гривен. Таким образом, несмотря на то, что банки все-таки привлекали средства, они не покрывали своей потребности в средствах. Незначительно финансистам помогли их акционеры, они увеличили вложения в уставные капиталы своих детищ только на 16,6 млрд грн. (63,2%). Так что банки активно организовывали заимствования за рубежом. Валовая задолженность по внешним долгам Украины в прошлом году составила 54% ВВП — эквивалент 35 млрд грн. (в разных валютах), 25 млрд грн. из них должны финучреждения.
Поэтому смею предположить, что решение данного вопроса не стоит относить исключительно к компетенции НБУ. Следует решать эту проблему в тесной взаимосвязи с общей экономической политикой страны.
Особенностью банковской системы Украины в целом является постоянный рост участия иностранного капитала в украинских банках.
Разрастание отечественного банковского сектора в прошлом году происходило не такими неистовыми темпами, как ранее. Если за 2006 р . в Украине зарегистрировано 13 банков-новичков, то в 2007 р . их оказалось лишь шесть («Союз», «Глобус», «Розничный неограниченный сервис», «Премиум», РД Банк и Укрфинанс-банк). Но при этом происходил активный передел действующих финучреждений — иностранцы потратили $4,5 млрд на приобретение акций 14 отечественных банков. В прошлом году была зафиксирована рекордная в истории страны сделка — 94,2% акций Укрсоцбанка продали за $2,211 млрд. Второй по объему стала распродажа группы ТАС — шведская группа Swedbank выложила за ТАС-Комерцбанк и ТАС-Инвестбанк $735 млн.
Всего за 2007 р . доля иностранного капитала в нашей банковской системе увеличилась на 7,6% (до 35%) и, по прогнозам экспертов, еще более интенсивно продолжит расти в 2008 году. НБУ, который еще в начале 2007 р . говорил о необходимости ограничений иностранного капитала в наших финансах, вряд ли теперь станет препятствовать заграничному прибавлению в банковском секторе — особенно после того, как Украина окончательно вступит в ВТО.[6,19,20]

ВИСНОВКИ
Собственный капитал (средства) банка представляет собой денежные средства, внесенные акционерами (основателями банка), а также средства, образованные в процессе дальнейшей деятельности банка. Сравнительно с предприятиями других сфер деятельности собственный капитал коммерческого банка занимает незначительный удельный вес в совокупном капитале (приблизительно 8—10 %), тогда как у промышленных предприятий этот показатель составляет 40—60 %.
Размер собственного капитала является важным фактором обеспечения надежности функционирования банка и должен находиться под контролем органов, которые регулируют деятельность коммерческих банков. Одним из требований, которое выдвигает НБУ к коммерческим банкам, является повышение уровня капитализации, который содействует увеличению уровня финансовой стабильности и надежности банковской системы Украины в целом.
Собственный капитал коммерческих банков делится на основной и дополнительный. Основной капитал банка – это денежные средства, которые обеспечивают его финансовую основу. Он состоит из уставного, резервного фондов, фондов экономического стимулирования и других фондов, которые создаются за счет прибыли. Дополнительный капитал – это денежные средства, которые дополняют общий собственный капитал. Он формируется из неиспользованных резервов, которые предназначаются для страхования активных операций коммерческих банков и нераспределенной прибыли.
Собственный капитал банка выполняет такие функции: оперативную,
регулирующую, защитную.
По источникам и порядку формирования капитал банка состоит из уставного капитала, резервного капитала, специальных фондов, нераспределенной прибыли, субординированного долга.
Величина банковского капитала существенно влияет на уровень надежности и доверия к банку со стороны общества. Именно поэтому проблема определения достаточности капитала банка на протяжении длительного времени является предметом научных исследований и споров между банками и регулирующими органами. В Украине данная проблема также актуальна, причем особо остро стоит вопрос о достаточности капитала.
Адекватность капитала отечественного банка, во-первых, зависит от объема операций банка по привлечению временно свободных финансовых ресурсов юридических и физических лиц. И, во-вторых, от размеров рисков, которые берет на себя тот или иной украинский банк, проводя активные операции. Оптимальная банковская политика в области капитализации состоит именно в поддержании приемлемого уровня риска работы банка неизменным благодаря наращиванию собственного капитала.
Таким образом, капитал банка – главный показатель его способности к дальнейшему развитию. Укрепление ресурсной базы украинских кредитно-финансовых учреждений, интеграция банковской системы страны в мировое сообщество в значительной степени будут зависеть от роста собственных капиталов банков.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Законодательно-нормативная база:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000р.
2. Положення про порядок формування банківської системи України обов'язкових резервів
Основна література:
3. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Є.Ф. Жукова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2001.
4. Банковское дело : учебник / под ред. Г.Н. Бєлоглазова, Л.П. Кроливецкой. М. : Финансы и статистика, 2003.
5. «Банковское дело», Лаврушин О.И., Мамонова И.Д. М., "Банки и биржи" 2000г.
6. Вісник НБУ,№7-98\\ Банківський капітал: Суть і значення, Довгань Ж.
7. Банківська справа - Тиркало Р. (www.readbookz.com)
8. Банківські операції- Коваленко.(www.readbookz.com)
9. Базельский комитет по банковскому надзору : сборник документов и материалов / сост. Ю.В. Кузнец. М. : Центр подготовки персонала Банка России. 1997, 1999.
10. Деньги, кредит, банки : учебник. 3-тє вид. / Під ред. О.І. Лаврушина. М. : КНОРУС, 2005.
Додаткова література:
11. Банківські операції. Підручник. За ред. А. М. Мороза. К.: КНЕУ, 2002
12. Васюренко О. В. Банківські операції.-К. : тов. «Знання»,КОО,2000.
13. Костюченко О.А. Банківське право. – Учебное пособие.- 2-ое изд. – К.: А. С. К., 2001.
14. Мороз А.Н. "Основы банковского дела". Київ 1994 р .
15. Юшко И. Проблемы регулирования банковской деятельности в Украине // Економічний часопис. - 2001. - № 3. - С. 11-12.
16. Януш Ширмер. Особенности развития банковской системы Украины в переходный период // Економiчний часопис – ХХI. – 2002 - №2
17. Вісник НБУ,№9-98\\ Страхування депозитів: Досвід Канади, Тиркало Р., Щибоволок З.
18. Фінанси України, №1-98\\ Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання, Адамік Б.П.
19. Журнал «Эксперт»
20. Журнал «Власть денег»
21. Банковский портал "UABanker"
22. www.bank.gov.ua – официальный сайт НБУ

Додаток 1. Классификация ресурсов коммерческого банка


Додаток 4
Группировка банков по размерам уставного капитала. Источник: Бюллетень Національного банку України № 2/2008 (179).
Групи
за розміром
статутного
капиталу
Кількість діючих банків, одиниць
Статутний Капітал
2003
2004
2005
2006
2007
2003
2004
2005
2006
2007
I квартал
I півріччя
9 місяців
жовтень
листопад
грудень
I квартал
I півріччя
9 місяців
жовтень
листопад
грудень
(млн.. грн..)
Усього
157
160
163
169
173
173
173
173
173
173
8116
11605
16111
26372
28434
31756
36927
39386
41334
43133
Від 0 до 15
10
2
2
2
2
1
0
0
0
0
109
26
26
26
26
13
0
0
0
0
Від 15до 25
44
28
21
5
3
3
4
4
3
3
872
580
348
110
64
64
84
85
64
65
Від 25 до 50
67
78
73
65
62
58
52
49
47
44
2277
2715
2735
2498
2392
2268
2015
1878
1812
1711
Від 50 до 100
18
28
37
44
51
48
51
51
52
52
1176
1862
2115
2880
3377
3160
3377
3455
3518
3461
Понад 100
18
24
31
53
55
63
66
69
71
74
3682
6423
10888
20858
22575
26251
31451
33968
35940
37896
(млн. дол. США)
Усього
157
160
163
169
173
173
173
173
173
173
1522
2187
3190
5222
5630
6290
7312
7800
8184
8541
Від 0 до 3
13
3
2
2
2
1
0
0
0
0
29
8
5
5
5
3
0
0
0
0
Від 3 до 5
46
34
17
5
3
3
4
4
3
3
179
140
74
22
13
13
17
17
13
13
Від 5 до 10
66
77
82
69
66
62
56
52
50
48
441
535
606
534
513
489
439
402
388
378
Від 10 до 20
19
26
30
42
49
46
50
51
52
52
276
369
409
570
669
626
688
714
726
725
Понад 20
13
20
32
51
53
61
63
66
68
70
597
1135
2096
4091
4430
5159
6168
6667
7057
7425
(млн. євро)
Усього
157
160
163
169
173
173
173
173
173
173
1218
1608
2698
3965
4217
4673
5156
5413
5553
5813
Від 0 до 3
31
17
3
3
3
2
1
1
1
1
71
43
7
7
6
5
2
2
2
2
Від 3 до 5
63
62
28
21
20
16
20
24
23
21
249
249
116
92
88
68
83
102
98
89
Від 5 до 10
36
47
84
72
71
71
69
63
64
65
242
313
584
506
504
500
490
461
469
481
Від 10 до 20
17
22
20
28
33
32
28
30
29
30
227
312
291
357
419
416
362
404
405
429
Понад 20
10
12
28
45
46
52
55
55
56
56
428
692
1699
3004
3200
3684
4219
4444
4579
4812

Додаток 5.
Капитал банков в 2000-2007 годах. Источник: Бюллетень Національного банку України № 2/2008 (179).
Період
млн. грн..
млн. дол. США
млн. грн
млн. дол. США
2000
6450
1187
3666 6
74
2001
7854
1482
4576
864
2002
9981
1872
6003
1126
2003
12882
2416
8116
1522
2004
18420
3472
11605
2187
2005
25445
5039
16111
3190
2006
42526
8421
26372
5222
2007
січень
43127
8540
26559
5259
лютий
44168
8746
27513
5448
березень
45602
9030
28434
5630
квітень
46735
9254 2
9406
823
травень
48530
9610
31010
141
червень
50637
10027
31756
6290
липень
52270
10350
2808
6497
Серпень
55707
11031
35594
7048
вересень
58161
11517
36927
7312
жовтень
61439
12166
39386
7800
листопад
64184
12710
41334
8184
грудень
69530
13768
43133
8541

Додаток 2
Состав капитала по методике Базельского международного комитета по вопросам банковского надзора. (Источник: Банковский портал "UABanker")

Вид капіталу
Характеристика
1
Звичайний акціонерний капітал
Вартість визначається за номінальною вартістю звичайних акцій, випущених банком; дохід, який вони приносять, залежить від рішення ради директорів банку щодо виплати дивідендів
2
Привілейований акціонерний капітал
Вартість визначається за номінальною вартість будь-яких акцій, щодо яких можлива виплата фіксованої частини доходу
3
Надлишок
Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, придбаних на ринку, і номінальною вартістю акцій
4
Нерозподілений прибуток
Чистий прибуток, не виплачений у формі дивідендів і залишений банком для інвестиційних цілей
5
Резерви
Кошти, залишені на непередбачені витрати; використовуються для виплати дивідендів, які ще не оголошені; кошти для майбутнього вилучення з обороту акцій або для погашення зобов'язань
6
Субординовані зобов'язання
Довгостроковий залучений капітал, вкладений зовнішніми інвесторами, зобов'язання банку перед якими є за важливістю другими порівняно з його зобов'язаннями щодо вкладників, але першими порівняно із зобов'язаннями перед акціонерами (ці зобов'язання можуть бути конвертовані, тобто обміняні у майбутньому на акції банку)
7
Неконтрольний пакет акцій
За рахунок цих коштів має частку в підприємствах консолідованих дочірніх компаній
8
Цінні папери, які погашаються за рахунок продажу акцій
Боргові зобов'язання банку, погашення яких можливе лише шляхом продажу акцій

Додаток 3.
Состав капитала украинских коммерческих банков (Источник: Банковский портал "UABanker" )

Вид капіталу
Характеристика
1
Статутний Капітал
Вартість визначається за номінальною вартістю звичайних акцій чи паїв, випущених банком; дохід від яких залежить від рішення загальних зборів учасників статутного капіталу щодо виплати дивідендів
2
Привілейовані акції
Вартість визначається за номінальною вартість будь-яких випущених акцій, щодо яких можлива виплата фіксованої частини доходу
3
Емісійна різниця
Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, яка склалася на ринку, і номінальною вартістю акцій
4
Прибуток, залишений у розпорядженні банку
Чистий прибуток, не виплачений у формі дивідендів і залишений банком для інвестиційних цілей
5
Переоцінка основних засобів
Спеціальні фонди банку в частині переоцінки основних засобів
6
Резерви
Резерви для непередбачених витрат і для можливих втрат за позиками
7
Прибуток (збиток)
Переоцінка валютних коштів плюс прибуток (збиток) за звітний рік по балансу плюс різниця між операційними та різними доходами і операційним та різними втратами, плюс штрафи, пеня, одержані неустойки, мінус штрафи, пеня, сплачені неустойки
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Курсова
279.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Власний капітал комерційного банку склад і порядок формування
Власний капітал і його роль у формуванні капіталу
Власний капітал банку
Власний капітал підприємства та порядок його формування
Власний капітал і його значення в діяльності банку
Емісія цінних паперів комерційними банками та її роль у формуванні ресурсів банку активи їх склад
Власний капітал
Власний капітал підприємства
Поняття про власний капітал
© Усі права захищені
написати до нас