МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Новоуренгойського ПЕДАГОГІЧНЕ УЧИЛИЩЕ
ПК педагогіки та психології
Контрольна робота
з дисципліни: «Педагогіка»
на тему: «Виховання гуманних почуттів»
Виконала:
Піщанська Н.В.
студентка V-го курсу (платна група)
Перевірив:
_______________________
Новий Уренгой
2003
ПЛАН:
Введення
Проблема виховання гуманних почуттів і відносин вивчалася у вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків, до дітей старшого та молодшого віку; вивчалися засоби виховання гуманних відносин (художня література, гра, заняття, працю) в умовах сім'ї та дошкільного закладу. Значний внесок у розробку проблеми внесли дослідження Л. А. Пеньєвська, AMВіноградовой, І. С. Дьомін, Л. П. Князєвої, Л. П. Стрілецької, А. Д. Кошелевої, І. В. Княжин, Т. В. Черник та ін
Моральне виховання - цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства. З плином часу дитина поступово опановує прийнятими в суспільстві людей нормами і правилами поведінки і взаємин, привласнює, тобто робить своїми, що належать собі, способи і форми взаємодії, вираження ставлення до людей, природи, до себе. Результатом морального виховання є поява та затвердження в особистості певного набору моральних якостей, сформованість етичних уявлень у дошкільників. І чим міцніше сформовані ці якості, чим менше відхилень від прийнятих у суспільстві моральних устоїв спостерігається у особистості, тим вище оцінка його моральності з боку оточуючих.
Як відомо, дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Дитина, прийшовши в цей світ, вбирає в себе все людське: способи спілкування, поведінки, ставлення, використовуючи для цього власні спостереження, емпіричні висновки та умовиводи, наслідування дорослим. І рухаючись шляхом проб і помилок, він може в кінці кінців опанувати елементарними етичними нормами життя в людському суспільстві.
Проте шлях цей дуже довгий, не завжди ефективний і не забезпечує глибини в освоєнні моралі. Тому роль дорослого як «соціального провідника» дуже важлива і відповідальна. Завдання дорослого - визначити, чого, як і коли вчити дитину, щоб його адаптація до людського світу відбулася і пройшла безболісно.
У дошкільному віці створюються найбільш сприятливі умови для морального розвитку дітей. У цей період розширюється і перебудовується система взаємин дитини з дорослими і однолітками, ускладнюються види діяльності, виникає спільна з однолітками діяльність. Дитина пильно придивляється до світу дорослих, починаючи виділяти в ньому взаємини між людьми. Дошкільник осягає світ людських відносин, відкриває закони, за якими будується взаємодія людей, тобто норми поведінки. Прагнучи стати дорослим, дошкільник підпорядковує свої дії суспільним нормам і правилам поведінки.
Провідним видом діяльності стає сюжетно-рольова гра, де дитина моделює способи поведінки, дії, взаємини дорослих. У ній на перший план висуваються відносини між людьми і їх суть праці. Виконуючи ролі, дитина вчиться діяти у відповідності з моральними нормами, прийнятими в людському суспільстві [3, с. 24-25].
Моральне розвиток дошкільника включає три взаємопов'язані сфери. У сфері моральних знань, суджень, уявлень, тобто когнітивній сфері, діти опановують різними сторонами суспільного моральної свідомості, і перш за все розумінням моральних вимог, критеріїв моральної оцінки. Дитина вчиться добровільно дотримуватися норм моралі, навіть якщо її порушення пов'язане з особистою вигодою і малюк впевнений у безкарності. Таким чином, оволодівши моральною поведінкою, дитина здатна зробити правильний моральний вибір не на словах, а в дії. У сфері морально цінних переживань у дитини складаються морально цінні та морально схвалювані ставлення до інших людей. Так, у дитини формуються гуманістичні, альтруїстських почуття і відносини, наприклад увагу до потреб і інтересам інших, здатність рахуватися з ними, співчуття чужих бід і радощів, а також переживання провини при порушенні норм.
Для всіх моральних норм характерно те, що вони закріплюють соціальний спосіб поведінки, який дошкільнята висловлюють наступним чином: «Не можна обманювати дорослих», «Маленьких не можна ображати» і т.д. Тобто діти констатують, що можна робити, а що не можна. Про сформованості розуміння моральної норми можна говорити в тому випадку, якщо дитина пояснює, чому норму необхідно дотримуватися.
Для старшого дошкільника все більшу роль починають грати інтереси, бажання іншої людини. Діти цього віку вживають у мові слова, що позначають моральні якості та їх антиподи (добрий, забіяка, жаднюга, чесний, ябеда і пр.), але пов'язують їх з конкретною ситуацією з власного досвіду, що пояснюється конкретної образністю дитячого мислення [6, с. 98].
Якщо дошкільник наочно бачить наслідки дотримання чи порушення норми, то йому легше зрозуміти її зміст і віднести до себе. Чим конкретніше норма, чим ближче вона до власного досвіду дитини, тим легше вона усвідомлюється.
Не випадково одним з найбільш негативних якостей у дошкільника вважається жадібність, адже головна причина конфліктів між дітьми полягає в тому, що кожен хоче отримати привабливий предмет. Якщо іграшка недоступна, то дитина переживає сильні негативні емоції. Дитина не тільки дізнається і розуміє норму, але і відносить її до певної категорії: «добре» чи «погано». Він прагне дати їй оцінку. У старшому дошкільному віці розвиток моральних оцінок нерозривно пов'язане з тим, як дорослий оцінює вчинки дітей. Так, легше розуміються і оцінюються ті якості, які дорослий частіше виділяє і оцінює. Старший дошкільник стає ініціатором бесід з батьками та вихователями, тему яких можна позначити так: «Що таке добре, що таке погано» [5, с. 65].
У віці 3-7 років у дітей складаються етичні еталони-зразки, які містять більш-менш узагальнене уявлення про позитивний або негативний поведінці в життєвих ситуаціях. Дошкільник співвідносить свою поведінку не тільки з конкретним дорослим, але і з узагальненим уявленням. Тобто зовнішній зразок поведінки дорослого переходить у внутрішній план, розширюючи можливості морального розвитку особистості.
У старшого дошкільника формуються узагальнені уявлення про дружбу, взаємодопомогу, відданості, доброті [4, с.10].
У дошкільному віці моральні уявлення дошкільника впливають на його повсякденне життя. У реальному житті дитина демонструє спроби здійснювати моральні дії і вирішувати конфлікти, проявляючи емоційну спрямованість на оточуючих.
У віці 5-7 років дошкільнята переходять від стихійної моральності до свідомої. Для них моральна норма починає виступати як регулятор взаємовідносин між людьми. Старший дошкільник розуміє, що норму необхідно дотримуватися, щоб колективна діяльність була успішною. Необхідність в зовнішньому контролі за дотриманням норми з боку дорослого відпадає. Поведінка дитини стає моральним навіть у відсутність дорослого і в разі, якщо дитина впевнена у безкарності свого вчинку і не бачить вигоди для себе.
Таким чином, розвиток моральних суджень і оцінок необхідно, але недостатньо для морального розвитку. Головне - створити умови, коли норма моралі почне регулювати реальну поведінку дитини, тобто встановити зв'язок між моральною свідомістю і етичною поведінкою. Тільки при наявності такого зв'язку норма стає мотивом поведінки і виконує побуждающую змістотворних функцію. Тоді свідомість дитини переходить з результату на процес виконання норми, і він притримується норми заради неї самої, бо не може чинити інакше. А дотримання норми виступає емоційним підкріпленням для дошкільника. Взаємозв'язок моральної свідомості і поведінки встановлюється тоді, коли дитину вправляють в моральних вчинках, ставлять у ситуацію морального вибору, коли він сам вирішує, як вчинити: піти на цікаву прогулянку або допомогти дорослому; з'їсти цукерку самому або віднести мамі; пограти з новою іграшкою або поступитися її молодшому. Роблячи вибір на користь дотримання норми, долаючи миттєві бажання і поступаючись власними інтересами на користь іншої, щоб порадувати його, дитина отримує задоволення від того, що вчинив правильно. Поступово така поведінка стає звичкою і з'являється потреба дотримуватися норму [1, с. 70].
Таким чином, особливостями морального розвитку дітей у дошкільному віці є:
- У дітей складаються перші моральні судження й оцінки; початкове розуміння суспільного сенсу моральної норми;
- Зростає дієвість моральних уявлень;
- Виникає свідома моральність, тобто поведінка дитини починає опосередковано моральної нормою.
1.2. Роль дорослого в формуванні у дошкільників гуманних почуттів
Формування гуманного ставлення до людей і природі починається з раннього віку. Головний напрям в методиці - виявляти по відношенню до дитини любов, ласку, частіше вживати ласкаві слова, погладжування, хвалити малюка за кожен прояв доброзичливості до людей (посміхнувся, віддав іграшку), навчати способам висловлювання співчуття, уваги (погладити що плаче, подякувати, попрощатися, привітатися і т.д.). Не можна дозволяти дитині проявляти недоброзичливість по відношенню до дорослих і дітей і тим більше підкріплювати ці дії позитивною оцінкою (маля б'є маму по обличчю, а та радіє і сміється). Дитина дуже сприйнятливий у цьому віці до оцінки дорослого, він як би «промацує» правильність своєї поведінки через цю оцінку і швидко засвоює, що викликало позитивну реакцію, а що - негативну.
У молодшому дошкільному віці важливо, щоб соціальний досвід дитини поповнився безліччю одиничних позитивних вчинків. Дитина ще не здатний самостійно зробити узагальнення, але поступово завдяки оцінками дорослих починає розуміти, що таке добре і що таке погано. Отже, провідними методами виховання гуманного ставлення до людей і природи у дітей молодшого віку є приклад дорослих і організація педагогічних ситуацій, в яких дитина вправляється у позитивному поведінці. Ефект названих методів посилюється оцінкою дорослих та їх похвалою [1, с. 73].
Засобами виховання гуманних стосунків у молодшому дошкільному віці є сам дорослий як носій позитивного способу поведінки, а також твори фольклору - пісеньки, потішки, казки.
Форма роботи з молодшими дошкільниками - індивідуальні заняття.
На наступному етапі виховання гуманного ставлення до людей і природі - цей етап, як правило, збігається з віком 4-5 років - відбувається поступове усвідомлення дитиною моральних цінностей. Він уже здатний до елементарного узагальнення особистого досвіду, накопиченого в молодшому віці. Закріплюються уявлення про характер і способи прояву позитивного ставлення до дорослих, дітям, природі. Як і в молодшій групі, головними залишаються спільна діяльність з дорослими, роз'яснення дорослого, організація практики поведінки. На цьому етапі вихователь привертає увагу дітей до способів вираження емоційного стану іншим людиною, вчить «читати» емоції («Поглянь на цих дітей на картинці, розкажи, кому з них весело, а хто журиться. Як ти думаєш, чому він сумує? Як його заспокоїти? ").
На додаток до практичних ситуацій, що виникають у житті дітей, їх уже можна навчати рішенням вербальних логічних завдань («Як би ти вчинив, якби побачив на вулиці малюка, що плаче?"). Вербальне рішення ситуацій дуже корисно в цьому віці: він дозволяє дитині вирішувати завдання в уявному, «безпечному» варіанті, робити вибір способу поведінки на основі як власного життєвого досвіду, так і інших джерел; сприяє розвитку уяви та мислення. Діти жваво сприймають мораль художніх творів, здатні до оцінки вчинків героїв книг і спектаклів. Правда, для дитини важливо, щоб «погані» і «хороші» герої ясно і однозначно висловлювали свою позицію. Поняття «гарний» і «добрий» у дітей дуже зближені - гарний герой не може бути поганим.
Недоброзичливе ставлення частіше проявляється до однолітків, ніж до дітей старшого чи молодшого віку. Це відбувається через те, що дитина ще не володіє способами спілкування та спільної діяльності. Звідси випливає, що виховна робота повинна бути спрямована саме на залучення уваги дітей до способів відносин, на збагачення їх життя ситуаціями, які вимагають прояви доброзичливості до оточуючих. Усе ще значимими для дітей залишаються оцінка дорослого і його приклад. Завдання виховання доброзичливого ставлення до оточуючих на цьому етапі можна вважати виконаною, якщо у дитини з'являються елементарні самостійні узагальнення і бажання «бути хорошим», схожим на позитивного героя.
Співпереживання як вираз гуманного ставлення до людей проходить у своєму розвитку різні стадії: переживання-співчуття («Йому погано, мені його шкода»), переживання-утвердження себе («Йому погано, я так не хочу») і нарешті, переживання-дію ( «Йому погано, я хочу йому допомогти»).
Педагогічну роботу можна вважати успішною, якщо в середньому дошкільному віці діти перебувають на стадії «переживання-утвердження себе» і іноді виявляють здатність до реального «переживання-дії».
Найбільш повноцінна робота з формування гуманного ставлення до оточуючих відбувається на третьому етапі, що відповідає старшому дошкільному віку. У цьому віці діти здатні не тільки на узагальнення свого досвіду відносин, але і на їх аналіз, на пояснення причин помічених у них недоліків.
Вихователь організовує етичні бесіди з дітьми. Бесіди можна проводити в різних формах - індивідуально, з підгрупою в 5-6 чоловік або фронтально. Змістом етичної бесіди можуть стати виникли в групі відносини між дітьми, мораль художніх творів або твори образотворчого мистецтва.
До кожної етичної розмові пред'являються єдині вимоги: опора на життєвий досвід дітей; відповідність віком та ускладнення завдання від віку до віку; конкретність обговорюваних ситуацій; наявність ситуації вибору і протиріч; зв'язок з подальшою діяльністю і практикою поведінки; дотримання такту й обережності при обговоренні проблем, стосуються конкретних дітей групи; не поспішати допомагати дитині з висновками й узагальненнями, вчити робити їх самостійно.
Форма і місце проведення етичної бесіди можуть бути різними. Її можна провести традиційно в приміщенні групи, коли діти сидять за столами, або на прогулянці. У бесіді можуть брати участь одночасно всі діти або 5-6 чоловік.
У бесіді можна використовувати наочний матеріал. Наприклад, діти розглядають картинки і класифікують їх по підставі, запропонованому вихователем (Розкладіть картинки на ті, де намальований гарний вчинок, і ті, де намальований поганий; відберіть ті малюнки, на яких дитина знайшов правильне рішення; подивіться на дві великі картини, а потім на картинки на ваших столах і підійдіть до тієї картини, яка більше співвідноситься з вашою картинкою з моралі, за типом поведінки персонажа, за формою вираження героями почуттів і т.п.).
Педагогічна майстерність вихователя буде проявлятися в умінні найбільшою мірою активізувати пізнавальну та емоційну активність дітей, їх самостійність у пошуку рішення пропонованих ситуацій, поєднувати різні засоби і методи.
Етичні бесіди проводяться в міру необхідності. Важливо, щоб діти завжди відчували потребу обговорити той чи інший моральний питання і могли розраховувати на справедливе вирішення проблем.
Незважаючи на те, що у старшому дошкільному віці більше уваги приділяється усвідомленню дитиною моральних цінностей, практика поведінки, вправи також залишаються важливою частиною педагогічної роботи. Вихователь піклується, щоб діти могли постійно вправлятися в гуманному ставленні один до одного, до природи, до дорослих. Життя дітей має бути наповнена відповідними ситуаціями (підготовка подарунків один одному, турбота про хвору, догляд за тваринами). Вихователь не лише використовує випадки, що виникають стихійно, а й спеціально організовує ситуації, включаючи їх у різні види діяльності: гру, праця, заняття по всіх розділах програми.
Висновок
Моральні норми, навіть ті, які дитина добре знає, не відразу починають керувати його поведінкою. Спочатку вони виконуються тільки на вимогу дорослого або в його присутності, легко порушуються дитиною. Причому малюк не помічає цього порушення і, негативно оцінюючи подібна поведінка в цілому, до себе негативну оцінку не відносить.
Засвоївши норму, дитина, перш за все, починає контролювати однолітка. Йому легше побачити і оцінити наявність моральних якостей та виконання норм однолітком, ніж самим собою. Дуже часто він правильно оцінює виконання моральних норм товаришами і помиляється щодо себе. Прагнення утвердитися в знанні моральної норми призводить до появи особливих висловлювань на адресу дорослих - «скарг-заяв», які містять повідомлення про порушення правил кимось з дітей. Дитина, звертаючись до дорослого, хоче утвердитися в тому, чи правильно він розуміє норму чи правило. Поступово, оцінюючи однолітка, порівнюючи себе з ним, прислухаючись до оцінки своїх вчинків дорослими і товаришами, малюк підходить до реальної самооцінці [2, с. 56].
У старших дошкільників дедалі частіше спостерігається не прагматичне поведінка, коли моральний вчинок пов'язаний з вигодою для себе, а безкорисливе, коли поведінка не залежить від зовнішнього контролю, а його мотивом є моральна самооцінка.
Список використаних джерел
1. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкільна педагогіка. - М.: Академія, 2001. - 416 с.
2. Кряжева Н.Л. Розвиток емоційного світу дітей. - Ярославль, 1999.
3. Мухіна В.С. Дитяча психологія. - М.: ТОВ Квітень-Прес, Зао Вид-во ЕКСМО-Прес, 2000. - 352 с.
4. Пономаренко Т. О. Про взаємозв'язок етичних уявлень і вчинків дітей / / Дошкільне виховання. - 2002. - № 4. -С. 10-14.
5. Психолого-педагогічні проблеми морального виховання дітей дошкільного віку / За ред. Т.С. Комарової. - М., 1983.
6. Субботский Є.В. Дитина відкриває світ. - М., 1991.
Новоуренгойського ПЕДАГОГІЧНЕ УЧИЛИЩЕ
ПК педагогіки та психології
Контрольна робота
з дисципліни: «Педагогіка»
на тему: «Виховання гуманних почуттів»
Виконала:
Піщанська Н.В.
студентка V-го курсу (платна група)
Перевірив:
_______________________
Новий Уренгой
2003
ПЛАН:
| Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 1. Виховання гуманних почуттів у дошкільнят ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 1.1. Створення умов для формування у дітей-дошкільнят гуманного ставлення до оточуючих ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 1.2. Роль дорослого в формуванні у дошкільників гуманних почуттів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....................... | 3 3 3 6 9 10 |
Проблема виховання гуманних почуттів і відносин вивчалася у вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків, до дітей старшого та молодшого віку; вивчалися засоби виховання гуманних відносин (художня література, гра, заняття, працю) в умовах сім'ї та дошкільного закладу. Значний внесок у розробку проблеми внесли дослідження Л. А. Пеньєвська, AMВіноградовой, І. С. Дьомін, Л. П. Князєвої, Л. П. Стрілецької, А. Д. Кошелевої, І. В. Княжин, Т. В. Черник та ін
Моральне виховання - цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства. З плином часу дитина поступово опановує прийнятими в суспільстві людей нормами і правилами поведінки і взаємин, привласнює, тобто робить своїми, що належать собі, способи і форми взаємодії, вираження ставлення до людей, природи, до себе. Результатом морального виховання є поява та затвердження в особистості певного набору моральних якостей, сформованість етичних уявлень у дошкільників. І чим міцніше сформовані ці якості, чим менше відхилень від прийнятих у суспільстві моральних устоїв спостерігається у особистості, тим вище оцінка його моральності з боку оточуючих.
Як відомо, дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Дитина, прийшовши в цей світ, вбирає в себе все людське: способи спілкування, поведінки, ставлення, використовуючи для цього власні спостереження, емпіричні висновки та умовиводи, наслідування дорослим. І рухаючись шляхом проб і помилок, він може в кінці кінців опанувати елементарними етичними нормами життя в людському суспільстві.
Проте шлях цей дуже довгий, не завжди ефективний і не забезпечує глибини в освоєнні моралі. Тому роль дорослого як «соціального провідника» дуже важлива і відповідальна. Завдання дорослого - визначити, чого, як і коли вчити дитину, щоб його адаптація до людського світу відбулася і пройшла безболісно.
- Виховання гуманних почуттів у дошкільнят
У дошкільному віці створюються найбільш сприятливі умови для морального розвитку дітей. У цей період розширюється і перебудовується система взаємин дитини з дорослими і однолітками, ускладнюються види діяльності, виникає спільна з однолітками діяльність. Дитина пильно придивляється до світу дорослих, починаючи виділяти в ньому взаємини між людьми. Дошкільник осягає світ людських відносин, відкриває закони, за якими будується взаємодія людей, тобто норми поведінки. Прагнучи стати дорослим, дошкільник підпорядковує свої дії суспільним нормам і правилам поведінки.
Провідним видом діяльності стає сюжетно-рольова гра, де дитина моделює способи поведінки, дії, взаємини дорослих. У ній на перший план висуваються відносини між людьми і їх суть праці. Виконуючи ролі, дитина вчиться діяти у відповідності з моральними нормами, прийнятими в людському суспільстві [3, с. 24-25].
Моральне розвиток дошкільника включає три взаємопов'язані сфери. У сфері моральних знань, суджень, уявлень, тобто когнітивній сфері, діти опановують різними сторонами суспільного моральної свідомості, і перш за все розумінням моральних вимог, критеріїв моральної оцінки. Дитина вчиться добровільно дотримуватися норм моралі, навіть якщо її порушення пов'язане з особистою вигодою і малюк впевнений у безкарності. Таким чином, оволодівши моральною поведінкою, дитина здатна зробити правильний моральний вибір не на словах, а в дії. У сфері морально цінних переживань у дитини складаються морально цінні та морально схвалювані ставлення до інших людей. Так, у дитини формуються гуманістичні, альтруїстських почуття і відносини, наприклад увагу до потреб і інтересам інших, здатність рахуватися з ними, співчуття чужих бід і радощів, а також переживання провини при порушенні норм.
Для всіх моральних норм характерно те, що вони закріплюють соціальний спосіб поведінки, який дошкільнята висловлюють наступним чином: «Не можна обманювати дорослих», «Маленьких не можна ображати» і т.д. Тобто діти констатують, що можна робити, а що не можна. Про сформованості розуміння моральної норми можна говорити в тому випадку, якщо дитина пояснює, чому норму необхідно дотримуватися.
Для старшого дошкільника все більшу роль починають грати інтереси, бажання іншої людини. Діти цього віку вживають у мові слова, що позначають моральні якості та їх антиподи (добрий, забіяка, жаднюга, чесний, ябеда і пр.), але пов'язують їх з конкретною ситуацією з власного досвіду, що пояснюється конкретної образністю дитячого мислення [6, с. 98].
Якщо дошкільник наочно бачить наслідки дотримання чи порушення норми, то йому легше зрозуміти її зміст і віднести до себе. Чим конкретніше норма, чим ближче вона до власного досвіду дитини, тим легше вона усвідомлюється.
Не випадково одним з найбільш негативних якостей у дошкільника вважається жадібність, адже головна причина конфліктів між дітьми полягає в тому, що кожен хоче отримати привабливий предмет. Якщо іграшка недоступна, то дитина переживає сильні негативні емоції. Дитина не тільки дізнається і розуміє норму, але і відносить її до певної категорії: «добре» чи «погано». Він прагне дати їй оцінку. У старшому дошкільному віці розвиток моральних оцінок нерозривно пов'язане з тим, як дорослий оцінює вчинки дітей. Так, легше розуміються і оцінюються ті якості, які дорослий частіше виділяє і оцінює. Старший дошкільник стає ініціатором бесід з батьками та вихователями, тему яких можна позначити так: «Що таке добре, що таке погано» [5, с. 65].
У віці 3-7 років у дітей складаються етичні еталони-зразки, які містять більш-менш узагальнене уявлення про позитивний або негативний поведінці в життєвих ситуаціях. Дошкільник співвідносить свою поведінку не тільки з конкретним дорослим, але і з узагальненим уявленням. Тобто зовнішній зразок поведінки дорослого переходить у внутрішній план, розширюючи можливості морального розвитку особистості.
У старшого дошкільника формуються узагальнені уявлення про дружбу, взаємодопомогу, відданості, доброті [4, с.10].
У дошкільному віці моральні уявлення дошкільника впливають на його повсякденне життя. У реальному житті дитина демонструє спроби здійснювати моральні дії і вирішувати конфлікти, проявляючи емоційну спрямованість на оточуючих.
У віці 5-7 років дошкільнята переходять від стихійної моральності до свідомої. Для них моральна норма починає виступати як регулятор взаємовідносин між людьми. Старший дошкільник розуміє, що норму необхідно дотримуватися, щоб колективна діяльність була успішною. Необхідність в зовнішньому контролі за дотриманням норми з боку дорослого відпадає. Поведінка дитини стає моральним навіть у відсутність дорослого і в разі, якщо дитина впевнена у безкарності свого вчинку і не бачить вигоди для себе.
Таким чином, розвиток моральних суджень і оцінок необхідно, але недостатньо для морального розвитку. Головне - створити умови, коли норма моралі почне регулювати реальну поведінку дитини, тобто встановити зв'язок між моральною свідомістю і етичною поведінкою. Тільки при наявності такого зв'язку норма стає мотивом поведінки і виконує побуждающую змістотворних функцію. Тоді свідомість дитини переходить з результату на процес виконання норми, і він притримується норми заради неї самої, бо не може чинити інакше. А дотримання норми виступає емоційним підкріпленням для дошкільника. Взаємозв'язок моральної свідомості і поведінки встановлюється тоді, коли дитину вправляють в моральних вчинках, ставлять у ситуацію морального вибору, коли він сам вирішує, як вчинити: піти на цікаву прогулянку або допомогти дорослому; з'їсти цукерку самому або віднести мамі; пограти з новою іграшкою або поступитися її молодшому. Роблячи вибір на користь дотримання норми, долаючи миттєві бажання і поступаючись власними інтересами на користь іншої, щоб порадувати його, дитина отримує задоволення від того, що вчинив правильно. Поступово така поведінка стає звичкою і з'являється потреба дотримуватися норму [1, с. 70].
Таким чином, особливостями морального розвитку дітей у дошкільному віці є:
- У дітей складаються перші моральні судження й оцінки; початкове розуміння суспільного сенсу моральної норми;
- Зростає дієвість моральних уявлень;
- Виникає свідома моральність, тобто поведінка дитини починає опосередковано моральної нормою.
1.2. Роль дорослого в формуванні у дошкільників гуманних почуттів
Формування гуманного ставлення до людей і природі починається з раннього віку. Головний напрям в методиці - виявляти по відношенню до дитини любов, ласку, частіше вживати ласкаві слова, погладжування, хвалити малюка за кожен прояв доброзичливості до людей (посміхнувся, віддав іграшку), навчати способам висловлювання співчуття, уваги (погладити що плаче, подякувати, попрощатися, привітатися і т.д.). Не можна дозволяти дитині проявляти недоброзичливість по відношенню до дорослих і дітей і тим більше підкріплювати ці дії позитивною оцінкою (маля б'є маму по обличчю, а та радіє і сміється). Дитина дуже сприйнятливий у цьому віці до оцінки дорослого, він як би «промацує» правильність своєї поведінки через цю оцінку і швидко засвоює, що викликало позитивну реакцію, а що - негативну.
У молодшому дошкільному віці важливо, щоб соціальний досвід дитини поповнився безліччю одиничних позитивних вчинків. Дитина ще не здатний самостійно зробити узагальнення, але поступово завдяки оцінками дорослих починає розуміти, що таке добре і що таке погано. Отже, провідними методами виховання гуманного ставлення до людей і природи у дітей молодшого віку є приклад дорослих і організація педагогічних ситуацій, в яких дитина вправляється у позитивному поведінці. Ефект названих методів посилюється оцінкою дорослих та їх похвалою [1, с. 73].
Засобами виховання гуманних стосунків у молодшому дошкільному віці є сам дорослий як носій позитивного способу поведінки, а також твори фольклору - пісеньки, потішки, казки.
Форма роботи з молодшими дошкільниками - індивідуальні заняття.
На наступному етапі виховання гуманного ставлення до людей і природі - цей етап, як правило, збігається з віком 4-5 років - відбувається поступове усвідомлення дитиною моральних цінностей. Він уже здатний до елементарного узагальнення особистого досвіду, накопиченого в молодшому віці. Закріплюються уявлення про характер і способи прояву позитивного ставлення до дорослих, дітям, природі. Як і в молодшій групі, головними залишаються спільна діяльність з дорослими, роз'яснення дорослого, організація практики поведінки. На цьому етапі вихователь привертає увагу дітей до способів вираження емоційного стану іншим людиною, вчить «читати» емоції («Поглянь на цих дітей на картинці, розкажи, кому з них весело, а хто журиться. Як ти думаєш, чому він сумує? Як його заспокоїти? ").
На додаток до практичних ситуацій, що виникають у житті дітей, їх уже можна навчати рішенням вербальних логічних завдань («Як би ти вчинив, якби побачив на вулиці малюка, що плаче?"). Вербальне рішення ситуацій дуже корисно в цьому віці: він дозволяє дитині вирішувати завдання в уявному, «безпечному» варіанті, робити вибір способу поведінки на основі як власного життєвого досвіду, так і інших джерел; сприяє розвитку уяви та мислення. Діти жваво сприймають мораль художніх творів, здатні до оцінки вчинків героїв книг і спектаклів. Правда, для дитини важливо, щоб «погані» і «хороші» герої ясно і однозначно висловлювали свою позицію. Поняття «гарний» і «добрий» у дітей дуже зближені - гарний герой не може бути поганим.
Недоброзичливе ставлення частіше проявляється до однолітків, ніж до дітей старшого чи молодшого віку. Це відбувається через те, що дитина ще не володіє способами спілкування та спільної діяльності. Звідси випливає, що виховна робота повинна бути спрямована саме на залучення уваги дітей до способів відносин, на збагачення їх життя ситуаціями, які вимагають прояви доброзичливості до оточуючих. Усе ще значимими для дітей залишаються оцінка дорослого і його приклад. Завдання виховання доброзичливого ставлення до оточуючих на цьому етапі можна вважати виконаною, якщо у дитини з'являються елементарні самостійні узагальнення і бажання «бути хорошим», схожим на позитивного героя.
Співпереживання як вираз гуманного ставлення до людей проходить у своєму розвитку різні стадії: переживання-співчуття («Йому погано, мені його шкода»), переживання-утвердження себе («Йому погано, я так не хочу») і нарешті, переживання-дію ( «Йому погано, я хочу йому допомогти»).
Педагогічну роботу можна вважати успішною, якщо в середньому дошкільному віці діти перебувають на стадії «переживання-утвердження себе» і іноді виявляють здатність до реального «переживання-дії».
Найбільш повноцінна робота з формування гуманного ставлення до оточуючих відбувається на третьому етапі, що відповідає старшому дошкільному віку. У цьому віці діти здатні не тільки на узагальнення свого досвіду відносин, але і на їх аналіз, на пояснення причин помічених у них недоліків.
Вихователь організовує етичні бесіди з дітьми. Бесіди можна проводити в різних формах - індивідуально, з підгрупою в 5-6 чоловік або фронтально. Змістом етичної бесіди можуть стати виникли в групі відносини між дітьми, мораль художніх творів або твори образотворчого мистецтва.
До кожної етичної розмові пред'являються єдині вимоги: опора на життєвий досвід дітей; відповідність віком та ускладнення завдання від віку до віку; конкретність обговорюваних ситуацій; наявність ситуації вибору і протиріч; зв'язок з подальшою діяльністю і практикою поведінки; дотримання такту й обережності при обговоренні проблем, стосуються конкретних дітей групи; не поспішати допомагати дитині з висновками й узагальненнями, вчити робити їх самостійно.
Форма і місце проведення етичної бесіди можуть бути різними. Її можна провести традиційно в приміщенні групи, коли діти сидять за столами, або на прогулянці. У бесіді можуть брати участь одночасно всі діти або 5-6 чоловік.
У бесіді можна використовувати наочний матеріал. Наприклад, діти розглядають картинки і класифікують їх по підставі, запропонованому вихователем (Розкладіть картинки на ті, де намальований гарний вчинок, і ті, де намальований поганий; відберіть ті малюнки, на яких дитина знайшов правильне рішення; подивіться на дві великі картини, а потім на картинки на ваших столах і підійдіть до тієї картини, яка більше співвідноситься з вашою картинкою з моралі, за типом поведінки персонажа, за формою вираження героями почуттів і т.п.).
Педагогічна майстерність вихователя буде проявлятися в умінні найбільшою мірою активізувати пізнавальну та емоційну активність дітей, їх самостійність у пошуку рішення пропонованих ситуацій, поєднувати різні засоби і методи.
Етичні бесіди проводяться в міру необхідності. Важливо, щоб діти завжди відчували потребу обговорити той чи інший моральний питання і могли розраховувати на справедливе вирішення проблем.
Незважаючи на те, що у старшому дошкільному віці більше уваги приділяється усвідомленню дитиною моральних цінностей, практика поведінки, вправи також залишаються важливою частиною педагогічної роботи. Вихователь піклується, щоб діти могли постійно вправлятися в гуманному ставленні один до одного, до природи, до дорослих. Життя дітей має бути наповнена відповідними ситуаціями (підготовка подарунків один одному, турбота про хвору, догляд за тваринами). Вихователь не лише використовує випадки, що виникають стихійно, а й спеціально організовує ситуації, включаючи їх у різні види діяльності: гру, праця, заняття по всіх розділах програми.
Висновок
Моральні норми, навіть ті, які дитина добре знає, не відразу починають керувати його поведінкою. Спочатку вони виконуються тільки на вимогу дорослого або в його присутності, легко порушуються дитиною. Причому малюк не помічає цього порушення і, негативно оцінюючи подібна поведінка в цілому, до себе негативну оцінку не відносить.
Засвоївши норму, дитина, перш за все, починає контролювати однолітка. Йому легше побачити і оцінити наявність моральних якостей та виконання норм однолітком, ніж самим собою. Дуже часто він правильно оцінює виконання моральних норм товаришами і помиляється щодо себе. Прагнення утвердитися в знанні моральної норми призводить до появи особливих висловлювань на адресу дорослих - «скарг-заяв», які містять повідомлення про порушення правил кимось з дітей. Дитина, звертаючись до дорослого, хоче утвердитися в тому, чи правильно він розуміє норму чи правило. Поступово, оцінюючи однолітка, порівнюючи себе з ним, прислухаючись до оцінки своїх вчинків дорослими і товаришами, малюк підходить до реальної самооцінці [2, с. 56].
У старших дошкільників дедалі частіше спостерігається не прагматичне поведінка, коли моральний вчинок пов'язаний з вигодою для себе, а безкорисливе, коли поведінка не залежить від зовнішнього контролю, а його мотивом є моральна самооцінка.
Список використаних джерел
1. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкільна педагогіка. - М.: Академія, 2001. - 416 с.
2. Кряжева Н.Л. Розвиток емоційного світу дітей. - Ярославль, 1999.
3. Мухіна В.С. Дитяча психологія. - М.: ТОВ Квітень-Прес, Зао Вид-во ЕКСМО-Прес, 2000. - 352 с.
4. Пономаренко Т. О. Про взаємозв'язок етичних уявлень і вчинків дітей / / Дошкільне виховання. - 2002. - № 4. -С. 10-14.
5. Психолого-педагогічні проблеми морального виховання дітей дошкільного віку / За ред. Т.С. Комарової. - М., 1983.
6. Субботский Є.В. Дитина відкриває світ. - М., 1991.