Витрати виробництва 5

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Уральський соціально-економічнескій інститут
Академії праці і соціальних відносин
Кафедра Економіки та соціології праці

Курсова робота

По предмету: Економіка фірми

Тема: Витрати виробництва

Варіант № 7

Виконав: студент групи мсд-302
Тітов Микола Борисович
№ залікової книжки 01087
Перевірив: Логіновская Ольга Анатоліївна
Челябінськ


Зміст:
1 частина - теоретична.
1.1. Поняття та види витрат виробництва.
1.2. Класифікація витрат за елементами.
1.3. Калькулювання собівартості продукції.
1.4. Методи калькулювання.
1.5. Резерви і фактори зниження собівартості продукції.
2 частина - розрахункова.
2.1. Розрахунок матеріальних витрат на один виріб.
2.2. Розрахунок трудових витрат.
2.3. Розрахунок планової собівартості та роздрібної ціни одиниці виробу за статтями калькуляції.
2.4. Розрахунок ефективності заходів щодо зниження собівартості продукції.
2.5. Розрахунок середньорічної вартості по групах оф. Розрахунок амортизаційних відрахувань за рік і за місяць. Розрахунок показників використання ОПФ по товарній продукції.
2.6. Розрахунок нормативу оборотних коштів по елементах. Розрахунок оборотності оборотних коштів підприємства.
2.7. Розрахунок кількості продукції, що має додатково випустити підприємство, щоб забезпечити отримання приросту прибутку.
2.8. Визначення точки беззбитковості і запасу міцності підприємства.
Завдання.
Завдання 1.
На підставі даних таблиць № 1.1, № 1.2 та № 1.3 провести розрахунок матеріальних витрат на один виріб.
Таблиця 1.1. Дані для розрахунку сировини і матеріалів на один виріб.
№ складального вузла і деталей
Кількість деталей на один виріб і збір.
Вага чорний (кг)
Вага чистий (кг)
Ціна за 1кг (руб / коп)
Сировини, матеріалів
Відходів
1
2
3
4
5
6
107сб
1
107-11сб
2
107-12сб
1
107-13сб
1
107-14сб
2
107-15сб
3
107-11сб
107-11-1
1
80
73
15,00 р.
2,10 р.
107-11-2
1
74
62
15,00 р.
2,10 р.
107-11-3
2
34
29
15,00 р.
2,80 р.
107-12сб
107-12-1
1
158
155
14,00 р.
2,00 р.
107-12-2
1
160
150
14,00 р.
2,00 р.
107-12-3
1
275
154
28,00 р.
4,00 р.
107-12-4
2
6,2
3,0
44,00 р.
6,00 р.
107-13сб
107-13-1
1
3,2
2,0
60,00 р.
6,50 р.
107-13-2
1
2,0
1,0
60,00 р.
6,50 р.
107-14сб
107-14-1
1
49
26
20,00 р.
2,80 р.
107-14-2
2
7,3
5,2
35,00 р.
5,00 р.
107-14-3
11
1,3
0,9
44,00 р.
6,00 р.
107-14-4
21
1,6
1,3
44,00 р.
6,00 р.
107-14-5
16
0,7
0,09
44,00 р.
6,00 р.
107-14-6
3
5,5
3,8
15,00 р.
2,10 р.
107-15сб
107-15-1
1
7,7
5,4
20,00 р.
2,80 р.
107-15-2
3
2,5
2,1
60,00 р.
6,50 р.
107-15-3
2
15
13
20,00 р.
2,80 р.
 
Таблиця 1.2. Дані для розрахунку покупних виробів і напівфабрикатів на один виріб.
№ п. / п.
Найменування комплектуючих виробів та напівфабрикатів
Одиниця виміру
Норма витрати
Відпускна ціна виробу (руб. коп.)
1
2
3
4
1
Електродвигун
шт.
1
2100,00
2
Електрогенеоатор
шт.
1
1800,00
3
Спідометр
шт.
1
77,00
4
Манометр
шт.
1
60,00
5
Шланг
м
2
13,00
6
Підшипник
шт.
12
11,50
7
Провід
м
5,2
11,50
8
Скло
м 2
4
10,20
9
Кріплення
кг
10,7
18,50
10
Фарба
кг
18,4
82,50
11
Ремені приводні
шт.
4
10,40
Таблиця 1.3 Розрахунок матеріальних витрат на один виріб.

Найменування
Сума
1
Сировина і матеріали
2
Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати
3
Зворотні відходи
4
Транспортно-заготівельні витрати
5
РАЗОМ: матеріальних витрат (МОЗ)


Завдання 2.
На підставі даних таблиць 2.1 провести розрахунок трудових витрат на один виріб.
Таблиця 2.1 Дані для розрахунку нормованої заробітної плати на один виріб.
№ сброчного вузла і деталей
Кількість деталей на один виріб і збір.
Нормована заробітна плата на одну деталь (руб., коп)
107сб
1
107-11сб
2
107-12-сб
1
107-13сб
1
107-14сб
2
107-15сб
3
107-11сб
107-11-1
1
8,45
107-11-2
1
14,14
107-11-3
2
2,94
107-12сб
107-12-1
1
13,50
107-12-2
1
1,22
107-12-3
1
9,70
107-12-4
2
15,56
107-13сб
107-13-1
1
8,79
107-13-2
1
11,40
107-14сб
107-14-1
1
2,39
107-14-2
2
2,81
107-14-3
11
8,01
107-14-4
21
2,09
107-14-5
16
4,27
107-14-6
3
3,19
107-15сб
107-15-1
1
11,29
107-15-2
3
3,05
107-15-3
2
5,60
Завдання 3.
Таблиця 3

Статті калькуляції
Сума
1
Розрахунок матеріальних витратах
1.1. Сировина і матеріали
1.2 Покупні компоектующіе вироби та напівфабрикати
1.3. Зворотні відходи
1.4. Транспортно - заготівельні витрати
1.5. РАЗОМ матеріальних витрат
2
Розрахунок трудових витрат
2.1. Основна заробітна плата виробничих робітників
2.2. У т. ч. нормована
2.3. Нормована заробітна плата з районним коефіцієнтом
2.4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників
2.5. Розрахунок відрахувань від основної та дополнітелтной заробітної плати
2.6. РАЗОМ трудових витрат
3
Відшкодування зносу інструментів і пристосувань цільового призначення
4
Цехові витрати
5
Витрати з утримання та експлуатації обладнання
6
Загальнозаводські витрати
7
Інші виробничі витрати
8
Виробнича собівартість
9
Позавиробничі витрати
10
Повна собівартість
11
Прибуток
12
Відпускна ціна
13
Роздрібна ціна
Завдання 4.
Розрахунок ефективності заходів щодо зниження собівартості продукції.
Обгрунтувати доцільність впровадження даного заходу.
На підприємстві планують провести технічне переозброєння - заміну частини обладнання на більш прогресивне, що призведе до зниження собівартості одиниці продукції на 15%. Розрахувати ефективність заходів щодо зниження собівартості продукції, якщо вартість капітальних витрат складе 70500 т. р.. Річний обсяг випуску продукції планується в розмірі 4200.
Завдання 5.
1. Розрахувати середньорічну вартість за групами оф у поточному році, використовуючи дані таблиць № 5.1. та № 5.2.
2. Зробити розрахунок амортизаційних відрахувань за рік і за місяць використовуючи лінійний спосіб за поточний рік, заповнивши таблицю 5.1
3. Зробити розрахунок річних амортизаційних відрахувань:
а) способом зменшуваного залишку по металорізального устаткування, починаючи з 01.02 року;
б) способом списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання (кумулятивний), по тракторах починаючи з 01.02 року.
4. Розрахувати структуру середньорічної вартості ОПФ.
5. Розрахувати показники використання ОПФ по товарній продукції:
· Фондоотдачу;
· Фондомісткість;
· Фондорентабельнлсть.
Таблиця 5.1.
№ п / п
Групи та види ОПФ
Строк корисного використання (років)
Вартість ОПФ на начло року
Ліквідаційна вартість (%)
1
3данія
80
2390
12
2
Споруди
45
16712
10
3
Машини та обладнання, силові машини і устаткування а) трактора
10
140,9
8
4
Робочі машини й устаткування а) металорізальне обладнання
8,5
2115
6,5
б) підйомно-транспортні та вантажно-розвантажувальні машини і обладнання
15
428
5
в) машини та обладнання для електрозварювання і різання
7
12
4,3
г) обчислювальна техніка
10
613,3
3,5
5
Інші машини та обладнання
12,5
649
9,7
6
Транспортні засоби а) автобуси
17
123,7
5,2
7
Інструменти
2,5
2,5
1,5
8
Виробничий і господарський інвентар
2
19
Таблиця 5.2. Дані для розрахунку середньорічної вартості ОФ за такими групами ОФ
№ п / п
Групи та види ОПФ
Вартість
Дата планового надходження
Дата планового вибуття
4
Робочі машини й устаткування а) металорізальне обладнання
73
11.09.02
б) підйомно-транспортні та вантажно-розвантажувальні машини і обладнання
36
17.07.02
03.03.02
г) обчислювальна техніка
140
13.05.02
23.06.02
Завдання 6.
§ Визначити:
1) Норматив оборотних коштів по елементах:
- Виробничі запаси;
- Незавершене виробництво;
- Готова продукція та їх загальна суму.
2) Оборотність оборотних коштів підприємства:
§ Коефіцієнт оборотності;
§ Тривалість одного обороту;
§ Коефіцієнт закріплення.
Таблиця 6. Вихідні дані.
Показники
1 Витрата осн. Матеріалів на 1 виріб
Графа 9 табл. 1.1
а) при нормі запасу (в днях)
26
б) транспортний запас (у днях)
3
в) страховий запас (у днях)
5
2 Інші произв. Запаси за рік (тис.р.)
4100
норма запасу в днях
35
3 Собівартість вироби
Пункт 10 табл.3
4 Виробничий цикл виготовлення виробу
23
5 Коефіцієнт наростання витрат у НЗВ
0,66
6 Норма запасу по готовій продукції (у днях)
4
Завдання 7.
Визначити кількість продукції яка повинна випустити додатково підприємство, щоб забезпечити отримання приросту прибутку на 20%.
Завдання 8.
Визначити точку беззбитковості і запас міцності підприємства.
Теоретична частина.
1.1. Поняття та види витрат виробництва.
Кожна виробнича одиниця (підприємство) будь-якого суспільства прагне до отримання можливо більшого доходу від своєї діяльності. Будь-яке підприємство намагається не тільки продати свій товар за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції. Якщо перше джерело збільшення доходів підприємства багато в чому залежить від зовнішніх умов діяльності підприємства, то другий - практично виключно від самого підприємства, точніше, від ступеня ефективності організації процесу виробництва і подальшої реалізації вироблених товарів.
Багато економістів внесли істотний внесок у вивчення витрат. Наприклад, теорія витрат К. Маркса грунтується на двох принципових категоріях - витрати виробництва і витрати обігу. Під витратами виробництва розуміються витрати на зарплату, сировину і матеріали, сюди ж входять амортизація засобів праці і т.д. Витрати виробництва являють собою витрати на виробництво, які повинні понести організатори підприємства з метою створення товарів і подальшого отримання прибутку. У вартості одиниці товару, витрати виробництва становлять одну з двох її частин. Витрати виробництва менше вартості товару на величину прибутку.
Категорія витрати обігу пов'язана з процесом реалізації товарів. Додатковими витратами обігу є витрати на упаковку, сортування, транспортування і зберігання товарів. Цей вид витрат обігу близький до витрат виробництва і, входячи у вартість товару, збільшує останню. Додаткові витрати відшкодовуються після продажу товарів з отриманої суми виручки. Чисті витрати обігу - витрати на торгівлю (зарплата продавців і т.д.), маркетинг (вивчення споживчого попиту), рекламу, витрати на оплату персоналу штаб-квартири і т.д. Чисті витрати не збільшують вартості товарів, а відшкодовуються після продажу з прибутку, створеної в процесі виробництва товарів.
Говорячи про витрати виробництва та обігу, К. Маркс розглядав процес формування витрат безпосередньо за їх основним елементам у виробничому процесі. Він абстрагувався від проблеми коливання цін навколо вартості. Крім того, у двадцятому столітті з'явилася необхідність визначити зміни витрат в залежності від кількості виробленої продукції.
Сучасні концепції витрат, розроблені економістами Заходу, багато в чому враховують обидва вищевідзначених моменту. У центрі класифікації витрат - взаємозв'язок між обсягом виробництва і витратами, ціною на даний вид товарів. Витрати діляться на не залежні і залежні від обсягу виробленої продукції.
Постійні витрати не залежать від величини виробництва, существют і при нульовому обсязі виробництва. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки за позиками та ін), податки, амортизаційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування устаткування при нульовому обсязі виробництва, зарплата управлінського персоналу і т.д. Змінні витрати залежать від кількості виробленої продукції, складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам і т.д. Сума постійних і змінних витрат утворює валові витрати - суму грошових витрат на виробництво певного виду продукції. Для вимірювання витрат на виробництво одиниці продукції використовуються категорії середніх, середніх постійних і середніх змінних витрат. Середні витрати дорівнюють частці від ділення валових витрат на кількість виробленої продукції. Середні постійні витрати визначаються діленням постійних витрат на кількість виробленої продукції. Середні змінні витрати утворюються розподілом змінних витрат на кількість виробленої продукції.
Для досягнення максимального прибутку потрібно визначити необхідний розмір випуску продукції. Інструментом економічного аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати являють собою додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції в порівнянні з даними обсягом випуску. Вони розраховуються відніманням сусідніх значень валових витрат.
У конкретній практиці застосування розрахунку витрат для аналізу діяльності підприємств у Росії і в західних країнах є як подібності, так і відмінності. У Росії широко використовується категорія собівартість, представляє собою сумарні витрати на виробництво і реалізацію продукції. Теоретично в собівартість повинні входити нормативні виробничі витрати, але на практиці до неї відносять наднормативний витрата сировини, матеріалів і т.д. Собівартість визначають на основі складання економічних елементів (однорідних за економічним призначенням витрат) або шляхом підсумовування статей калькуляції, що характеризують безпосередні напрямки тих чи інших витрат. ка в СНД, так і в західних країнах, для калькулювання собівартості, застосовується класифікація прямих і непрямих витрат (витрат). Прямі витрати - це витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням одиниці товару. Непрямі витрати необхідні для спільного здійснення виробничого процесу даного виду продукції на підприємстві . Загальний підхід не виключає відмінностей за конкретної класифікації деяких статей.
У західних країнах використовується вищеописане розподіл витрат (витрат) на постійні та змінні, причому прямі і частина непрямих витрат відносяться до змінних, а частина, що залишилася непрямих витрат (не залежних від обсягу виробництва) - до постійних. нерідко перша з вищезгаданих частин непрямих витрат виділяється в окрему групу - частково змінні витрати, оскільки ці витрати змінюються за своєю величиною не в прямо пропорційній залежності від зміни обсягу виробленої продукції. Розподіл витрат на прямі і змінні дозволяє отримати показник - додану вартість, яка визначається вирахуванням із загального доходу (виручки) підприємства змінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чистого прибутку. цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність виробництв та реалізації незалежно від прямо залежать від величини обсягу виробництва змінних витрат.
У СНД розподіл витрат на умовно-постійні та умовно-змінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої планової собівартості продукції на основі наявної фактичної собівартості. Такого роду розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у разі, якщо б умовно-постійні витрати зростали прямо пропорційно зростанню обсягу виробленої продукції (практично неможлива ситуація).
У реальному виробничої діяльності необхідно враховувати не тільки фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими чи іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник підприємства може витратити наявні гроші різним способом: направить їх на розширення виробництва або витратити на особисте споживання і т.д. Вимірювання альтернативних витрат необхідно не тільки для ринкових відносин, але і для об'єктів, які не є товарами. На нерегульованому ринку товарів, альтернативні витрати дорівнюватимуть поточної сталої на даний момент ринковою ціною. Якщо на ринку існує кілька різних (зазвичай близьких між собою) цін, то альтернативні витрати продажу товару за, природно, найвищою з запропонованих продавцю покупцями цін, будуть рівні найбільшою з усіх залишилися (крім найвищої) запропонованих цін.
Раніше в СРСР було широко поширене будівництво гідроелектростанцій (ГЕС) на річках, що протікають по рівнинах. Можливе отримання доходу від виробництва електроенергії при зведенні греблі, створення водосховища і монтажі ГЕС. У разі відмови від даного будівництва можна за допомогою вивільнених грошових і матеріальних засобів отримувати дохід від ведення інтенсивними методами прибережного сільського господарства, рибальства, лісівництва та іншої господарської діяльності на землях, які можуть бути перетворені на дно водосховища ГЕС. Загальні економічні витрати отримання електроенергії будуть рівні сумі витрат з будівництва ГЕС та вартісної оцінки можливого обсягу продукції від інтенсивної господарської діяльності на затоплюваних землях (альтернативні витрати). Загальні економічні витрати будь-якого роду господарської діяльності повинні включати, крім звичайних грошових і матеріальних, ще й альтернативні витрати, що охоплюють вартісну оцінку найкращого з можливих альтернативних рішень про використання наявних ресурсів (трудових, грошових, матеріальних і т.д.).
Концепція альтернативних витрат необхідна і в безпосередній виробничої діяльності. Припустимо, машинобудівне підприємство виготовляє саме одну з деталей для свого складального виробництва собівартістю 5100 крб., Причому змінні витрати дорівнюють 3900 руб., А постійні - 1200 руб. Яке рішення прийме підприємство, якщо інше підприємство запропонує першого цю деталь по 4600 руб. Незважаючи на гадану привабливість, вигідність надійшов пропозиції, рішення проблеми складно. Для прийняття рішення необхідно:
1. Порівняти не підсумкові значення (5100 і 4600 руб.), А 3900 і 4600 руб., Оскільки постійні витрати першого підприємства не залежать від покупки на стороні або власного виробництва даної деталі;
2. Визначити, наскільки прибутковим буде можливе використання вивільняється виробничого обладнання першого підприємства для виробництва інших деталей, якщо розглянута деталь буде купуватися на стороні.
У першому порівнянні при перевагу власного виробництва альтернативні витрати використання грошових коштів підприємства на покупку одиниці даної деталі (в порівнянні з власним виробництвом) рівні 4600 руб. Тут не враховується можливість другого порівняння. У разі другого порівняння, рішення про переведення виробничого обладнання на виробництво інших деталей буде вигідно тільки в разі, якщо зростання прибутку покриє сумарні втрати від купівлі даної деталі на стороні - 700 руб. (4600-3900), помножені на число перш проводилися на власному обладнанні деталей. При реальній вигідності, високоприбуткового перекладу обладнання на виробництво інших деталей, їх загальні економічні витрати будуть складатися із звичайних витрат виробництва (постійні та змінні) і "сумарних втрат" (альтернативні витрати). В окремому випадку, при рівній частці прибутку в ціні і однаковій кількості вироблених деталей "реальна вигідність" досягається, якщо величина змінних витрат "інших деталей" менш 3200 руб. (3900-700 руб.).
Розглянута раніше категорія "граничні витрати" має принципове значення для визначення дає максимальну прибуток обсягу виробництва та вивчення ефективності розподілу ресурсів. Поки в умовах досконалої конкуренції (безліч дрібних виробників, що випускають ідентичні товари, причому кожен з них не впливає на ринкову ціну) дохід від останньої додатково проданої одиниці товару перевищує граничні витрати цієї едініци товару, прибуток підприємства буде зростати. Для будь-якого підприємства найбільш прибутковим буде виробництво і реалізація такого обсягу продукції, коли є рівність додаткового доходу та граничних витрат. Останній вироблений і проданий товар буде вирівнювати граничні витрати і ціну за одиницю товару, оскільки продаж додаткової кількості продукції не принесе додаткового прибутку. Підприємство буде прагнути до максимального прибутку при виробництві товарів, граничні витрати яких нижче ринкової ціни, і припинить виробництво товарів, що мають перевищення граничних витрат над ринковою ціною.
Кожне суспільство прагне до ефективної економіки, що дозволяє оптимально розподілити наявні ресурси для виробництва широкого спектру товарів (послуг), що максимально задовольняють потреби своєю якістю і кількістю. Помітний внесок у вивчення цієї проблеми вніс В. Парето. Відповідно до концепції Парето, при досконалої конкуренції для зростання вигідності одного підприємця, необхідно погіршення справ у іншого.
Відповідність між граничною корисністю та граничними витратами в кожній галузі необхідно для зростання ефективності та суспільного благополуччя. Ефективність розподілу ресурсів досягається при вирівнюванні граничних витрат і раночной ціни (якої пропорційна гранична корисність) в результаті конкуренції.
У цілому концепція ефективності розподілу дозволяє будь-якому суспільству рухатися до все більшого об'єму продукції. У разі рівності граничних витрат і ринкових цін, продукція буде вироблятися з мінімальними валовими витратами.
1.2 Класифікація витрат за елементами.
. Класифікація витрат
Таблиця: Класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями
Угруповання витрат на виробництво за економічними елементами
Угруповання витрат на виробництво по калькуляційних статтях витрат
1. Сировина і основні матеріали (за вирахуванням зворотних відходів)
1. Сировина і матеріали
2. Покупні комплектуючі вироби і матеріали
2. Покупні комплектуючі вироби, полуфаб-рікати та послуги кооперованих підприємств
3. Допоміжні матеріали
3. Зворотні відходи (віднімаються)
4. Паливо з боку
4. Паливо для технологічних цілей
5. Електроенергія з боку
5. Енергія для технологічних цілей
6. Заробітна плата основна і додаткова
6. Основна заробітна плата виробничих-них робочих
7. Відрахування на соціальне страхування
7. Додаткова заробітна плата виробниц-дарських робітників
8. Амортизація основних фондів
8. Відрахування на соціальне страхування
9. Інші грошові витрати
9. Витрати на підготовку і освоєння виробництва
10. Витрати з утримання та експлуатації обладнання
11. Цехові витрати
12. Загальнозаводські витрати
13. Втрати від браку (тільки виробництва, де втрати дозволені у межах встановлених норм)
14. Інші виробничі витрати
15. Разом виробнича собівартість
16. Позавиробничі витрати
17. Разом повна собівартість
За ступенем однорідності всі витрати поділяються на прості (одноелементні) і комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст: сировина і матеріали, паливо, енергія, амортизація, заробітна плата. Комплексні витрати включають різнорідні елементи. До них відносяться, наприклад, витрати по утриманню та експлуатації обладнання, загальноцехові витрати та ін
За ознакою залежності від зміни обсягу виробництва витрати поділяються на змінні і умовно-постійні. До змінних (пропорційним) відносяться витрати, розмір яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Ці витрати включають: витрати на основні матеріали, різальний інструмент, основну заробітну плату, паливо й енергію для технологічних цілей і ін Умовно-постійними (непропорційними) є витрати, розмір яких не залежить від зміни обсягу виробництва. До них відносяться: заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, освітлення, амортизація тощо
Собівартість продукції характеризується показниками, що виражають: а) загальний обсяг витрат на всю вироблену продукцію і виконані роботи підприємства за плановий (звітний) період - собівартість товарної продукції, порівнянної товарної продукції, реалізованої продукції; б) витрати на одиницю об'єму виконаних робіт - собівартість одиниці окремих видів товарної продукції, напівфабрикатів і виробничих послуг (продукції допоміжних цехів), витрати на 1 крб. товарної продукції, витрати на 1 крб. нормативної чистої продукції.
Собівартість продукції є якісним показником, що характеризує виробничо-господарську діяльність виробничого об'єднання, підприємства. Собівартість продукції - це витрати підприємства в грошовому вираженні на її виробництво і збут. У собівартості як в узагальнюючому економічному показнику знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва і освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей; економічність використання матеріальних і трудових ресурсів та інші умови і чинники, що характеризують виробничо- господарську діяльність.
У залежності від обсягу включаються витрат розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. У цехову собівартість входять витрати окремих цехів на виготовлення продукції. Вона є вихідною базою для визначення проміжних внутрішньозаводських планово-розрахункових цін при організації внутрішньозаводського господарського розрахунку. Виробнича собівартість охоплює витрати підприємства на виробництво продукції. Крім цехової собівартості в неї входять загальнозаводські витрати. Повна собівартість продукції включає всі витрати, пов'язані з її виробництвом і реалізацією. Вона відрізняється від виробничої собівартості на величину позавиробничих витрат і обчислюється тільки по товарній продукції.
Зниження собівартості планується по двох показниках: по порівнянній товарній продукції; за витратами на 1 руб. товарної продукції, якщо в загальному обсязі випуску питома вага порівнянної з попереднім роком продукції невеликий. До порівнянної товарної продукції відносять усі її види, вироблені на даному підприємстві в попередньому періоді в масовому або серійному порядку.
Планований розмір зниження собівартості визначається на основі наступних розрахунків.
За показником можна товарної продукції. Спочатку визначається абсолютний розмір економії по формулі
Е абс.ср.т.п = N ni C bi - N ni C ni.
Визначивши розмір абсолютної економії в планованому періоді, розраховують шуканий відсоток зниження собівартості в плановому періоді (S ср.т.п):
S ср.т.п = Е абс.ср.т.п. 100,
N ni C bi
де Е абс.ср.т.п - абсолютна економія від зниження собівартості порівнянної товарної продукції, тис. крб.; N ni C bi - плановий випуск порівнянної товарної продукції по собівартості звітного періоду; N ni C ni - те ж, за собівартістю планового періоду; n - число видів порівнянної товарної продукції.
За показником витрат на 1 грн. товарної продукції. Абсолютна економія від зниження собівартості товарної продукції в планованому періоді розраховується за формулою:
Е абс.т.п = З ТНБ - З тпп ТП.
100
Виходячи з тих же даних визначають відсоток зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в планованому періоді в порівнянні зі звітним періодом (S 'т.п):
S 'т.п = З ТПБ - З тпп. 100,
З ТПБ
де З ТПБ - витрати на 1 крб. товарної продукції в звітному періоді, коп.; З тпп - те ж, у плановому періоді; ТП - вартість товарної продукції в плановому періоді, тис. руб.
Таблиця. Розрахунок впливу техніко-економічних чинників на зниження собівартості продукції:
Фактори
Способи обчислення
Умовні позначення
1. Підвищення технічного рівня
Зниження собівартості про-дукції за рахунок економії сировини, матеріалів та інших предметів праці
1. Методом прямого розрахунку
Е м - сума економії від зниження собівартості за цим фактором;
Н 0 і Н п - норми витрат предметів праці на одиницю продукції до і після впровадження відповідного заходу (за звітом і плану);
Ц 0 і Ц п - ціна за звітом і за планом;
N - кількість одиниць продукції, що випускаються з моменту проведення заходів до кінця планованого періоду
2. Методом використання показників матеріаломісткості товарної продукції
d 0 і d п - відношення вартості основних і допоміжних матеріалів до випуску товарної продукції до і після впровадження заходів;
ТП - обсяг товарної продукції планового періоду;
3. Індексним методом
Е Мi - економія від зниження собівартості на елементі матеріальних витрат;
I Мi - індекс зміни норм витрати на даний вид матеріальних витрат;; I цi - індекс зміни оптових цін на даний вид сировини, матеріалів т палива;
I N - індекс зростання випуску товарної продукції;
d 0 - питомий вид витрат даного виду предметів праці у звітному році у вартості товарної продукції
Зниження собі-вартості проду-кції за рахунок зростання продуктивності праці в результаті впровадження нової техніки і прогресивної технології
1. Індексним методом
Е м - сума економії від зниження собівартості по даному факторі;
I з - індекс росту середньої заробітної плати виробничих робітників у планованому періоді;
I пр.т - індекс росту виробник-ності праці виробничих робітників у планованому періоді;
I N - індекс росту обсягу товарної продукції;
d з - питома вага заробітної плати з нарахуваннями виробничих робітників у собівартості товарної продукції у звітному році
2. Методи визначення зниження трудомісткості одиниці продукції
t oi, t ni - трудомісткість одиниці продукції в нормочасах до і після впровадження заходів;
ч oi, ч ni - середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів;
В с - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
Г - установлений відсоток відрахувань на соціальне страхування
N п - кількість виробів, що виготовляються в плановому періоді;
Е з - сума економії від зниження собівартості за цим фактором
3. Методом обчислення исвобожденія працівників, що знаходяться на погодинній оплаті праці
Р - число вивільнених робітників;
З ср - середньомісячна заробітна плата даної категорії робітників;
Г - установлений відсоток відрахувань на соціальне страхування;
m - число місяців з моменту впровадження заходів до кінця року
2. Зміна обсягу продукції
1. Методом обчислення відносної економії на умовно-постійних витратах
Е усп - економія на умовно-постійні-них витратах;
П усп - сума умовно-постійних витрат;
Т в - відсоток збільшення обсягу виробництва в планованому році в порівнянні зі звітним роком
Слід мати на увазі, що на рівень витрат впливає цілий ряд факторів, у тому числі зміна норм витрат і цін на матеріали, зростання продуктивності праці, зміна обсягу виробництва та ін У зв'язку з цим при розрахунку необхідно визначити вплив кожного з них у загальному ефекті (див. табл.).
1.3. Калькулювання собівартості продукції.
(За транспортному підприємству)
До основної діяльності річкового транспорту належать перевезення пасажирів і вантажів, перевантажувальні роботи, включаючи постачання нерудних будівельних матеріалів (НСМ), видобутих технічними засобами річкового транспорту, а також пов'язані з ними допоміжні виробництва, роботи і послуги судам, пасажирам і вантажу.
З метою об'єктивного розподілу витрат (витрат) підприємств за цими видами робіт всі витрати спочатку плануються і враховуються за місцем їх первинного виникнення за таких об'єктів витрат:
а) транспортні судна (з підрозділом на пасажирські, самохідні суховантажні, самохідні наливні, буксирні, несамохідні суховантажні, несамохідні наливні);
б) допоміжні судна (рейдові, технічні та обслуговуючі);
в) пасажирські вокзали й дебаркадери;
г) виробничі об'єкти портів і пристаней, зайняті на перевантажувальних роботах, включаючи видобуток НСМ (вантажні причали; плавучі перевантажувальні машини; нефтеперекачечние станції; склади тривалого зберігання вантажів і контейнерів та ін);
д) допоміжні виробництва (ремонтні майстерні, автотранспорт, нефтебункеровочние станції, лесоучасткі та ін);
е) підрозділи управління і обслуговування виробництва (апарат основних і лінійних органів управління, цехи технічної експлуатації флоту (ЦТЕ), берегові виробничі дільниці обслуговування суден (БПУ), відділи зв'язку та радіонавігації, обчислювальні центри тощо).
Прямі витрати по кожному з цих об'єктів включають наступні групи витрат:
1) витрати на оплату праці;
2) відрахування на соціальні потреби;
3) паливо й енергія;
4) матеріали;
5) знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;
6) амортизація основних фондів;
7) витрати на ремонт технічних засобів;
8) оренда суден і машин;
9) платежі за комплексне і господарське обслуговування судон і послуги сторонніх підприємств;
10) інші витрати.
Витрати на оплату праці охоплюють всі виплати працівникам, що включаються до фонду заробітної плати:
а) основну заробітну плату, яка виплачується за всі фактично відпрацьований час з усіма передбаченими законом надбавками, доплатами та преміями (за суміщення професій, за роботу в нічні години, вихідні та святкові дні та понад нормальну тривалість робочого часу; виплати стимулюючого характеру - премія за виробничі результати та якість праці, включаючи винагороди за підсумками роботи за рік, за економію палива, матеріальних ресурсів та ін);
б) вартість продукції, що видається працівникам у порядку натуральної оплати, включаючи раціон колективного харчування суднових екіпажів, пільги з формений одяг та обмундирування, стимулюючі подарунки тощо;
в) виплати компенсуючого характеру за опрацьованим на підприємстві (неявочное) час, тобто додаткову зарплату (чергові щорічні відпустки, додаткові і пільгові відпустки, час виконання державних обов'язків, медичних оглядів, пільгові години підлітків, матерів-годувальниць, донорські дні тощо);
г) компенсаційні виплати по районних коефіцієнтах і північним надбавок, надбавки за стаж роботи за фахом (одноразові винагороди за вислугу років), оплата проїзду до місця відпочинку для працівників Крайньої Півночі, доплата за дні в дорозі при роботі вахтовим методом, виплати працівникам у зв'язку з реорганізацією підприємств і скороченням штатів та ін
Відрахування на соціальні потреби - це обов'язкові внески підприємств у державні фонди (пенсійний, соціального страхування, зайнятості населення, обов'язкового медичного страхування) за встановленими нормами від нарахованої оплати праці, «ромі вартості раціону колективного харчування. Витрати на паливо і енергію, а також на матеріали включають витрати на всі види палива, енергії (електричної, теплової, стисненого повітря, холоду тощо) і матеріалів (мастильних, обтиральних, фарбувальних, ізоляційних, набивки, прокладкових та ін) для виробничих та господарських потреб за цінами придбання, включаючи транспортні та заготівельні витрати.
Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів (СШ) - це погашення вартості засобів праці, що не відносяться до основних фондів та враховуються у складі оборотних коштів. Зазвичай він нараховується двічі: перший раз - у розмірі 50% вартості придбання МВП при передачі їх зі складу в експлуатацію, другий раз - у розмірі решти 50% при їх вибутті за непридатністю до подальшого використання. За деякими видами МШП допускається нараховувати знос відразу в розмірі 100% їх вартості у момент передачі у виробництво. За змінному обладнанню та запасним частинам порядок обліку зносу визначається спеціальними положеннями.
Витрати на амортизацію і ремонт основних фондів детально розглянуті в розділах 3.3 -3.6. При цьому щодо флоту і перевантажувальним машинам враховуються відрахування не тільки по самих судам, а й по судновому інвентарю, такелажу і агрегатів обмінного фонду, які належать до основних фондів.
Платежі за комплексне і господарське обслуговування суден і послуги сторонніх підприємств - це суми, сплачені за договорами за господарське обслуговування суден (міжнавігаційний та ін відстій, комплексне обслуговування флоту та інші послуги) стороннім організаціям та підприємствам (у тому числі ремонтних майстерень, нефтебункеровочним станціям , обчислювальним центрам та ін), які не перебувають на балансі цього підприємства.
Інші витрати об'єднують витрати з оплати послуг технагляду, санітарно-епідеміологічних служб, Регістру, пожежної та сторожової охорони, гідрометеослужби, пошти, зв'язку, медичних, друкарських та ін організацій; витрати на службові відрядження, рекламу, приймання нових судів та іншої техніки, заходи з охорони праці та культурного обслуговування плавскладу, на винахідництво і раціоналізаторство, на канцелярські товари, представницькі та інші послуги, витрати та ін, а за загранперевозках - також суднові збори, страхування вантажу та інші види послуг флоту в іноземних портах.
Особливий вид інших витрат в сучасних умовах складають податки, збори та ін платежі, які включаються до собівартості:
а) плата за право користування надрами та відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази (при видобутку НСМ);
б) земельний податок (плата за землю);
в) платежі з обов'язкового страхування майна, що враховується у складі виробничих фондів;
г) платежі з обов'язкового страхування окремих категорій працівників;
д) плата за забруднення природного середовища в межах норм гранично допустимої концентрації (ЦЖ);
е) відрахування до фондів фінансування загальногалузевих і міжгалузевих НДДКР і заходів щодо освоєння нових видів продукції і в інші спеціальні позабюджетні фонди;
ж) відрахування до дорожнього фонду;
з) оплата відсотків по кредитах банків і постачальників, і) інші платежі і збори, що відносяться на собівартість.
Суттєву специфіку мають витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва. До їх складу входять:
утримання самих працівників управлінського апарату на підприємстві і в його структурних одиницях і матеріально-технічне забезпечення їх діяльності;
утримання технічних засобів (зв'язок і радіонавігація, обчислювальна техніка та інше обладнання, а також будівлі, приміщення та споруди), які забезпечують управління;
общеексплуатаціонние витрати (тобто підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів, у тому числі по практикантам; набір робочої сили, доставка працівників до місця роботи спеціальним транспортом; знос нематеріальних активів; консультаційні, інформаційні та інші послуги; послуги банків, відомчої та пожежної охорони; відрядження, представницькі та ін інші витрати.
1.4. Методи Калькулювання.
Одним з основних показників роботи підприємства є собівартість продукції. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, робіт або послуг і всієї товарної продукції називається калькуляцією. Розрізняють планову, кошторисну, нормативну і звітну (або фактичну) калькуляції.
Плановою калькуляцією визначають середню собівартість продукції або виконаних робіт на плановий період (рік, квартал). Складають їх з прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання устаткування і норми витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планових є кошторисні калькуляції, які складають на разові вироби або визначення цін, розрахунків із замовниками та інших цілей.
Нормативні калькуляції складають на основі діючих на початок року, місяця, норм витрат сировини, матеріалів та інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим потужностям підприємства на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початку року, як правило, вище середніх норм витрат, закладених в планову калькуляцію, а в кінці року, навпаки, нижче. Тому і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище, а наприкінці року - нижче.
Звітні або фактичні калькуляції складають за даними бухгалтерського звіту про фактичні витрати на виробництво продукції і відображають фактичну собівартість виробленої продукції або виконаних робіт. У фактичну собівартість продукції включають і не плановані невиробничі витрати.
Калькулювання собівартості виробленої продукції здійснюють різними методами. Під методом калькуляції розуміють систему прийомів, використовуваних для обчислення собівартості калькуляційної одиниці. Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатури вироблюваної продукції.
На промислових підприємствах застосовують нормативний, позамовного, попередільний, попроцессний (простий) методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції.
Нормативний метод
Нормативний метод обліку витрат на виробництво або калькулювання собівартості продукції застосовують, як правило, в галузях обробної промисловості з масовим і серійним виробництвом різноманітної і складної продукції.
Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво обліковують за поточним нормам, передбаченим нормативними калькуляціями; відокремлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм із зазначенням місця виникнення відхилень, причин і винуватців їх утворення; враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним складанням суми витрат за поточними нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм:
З ф = З н + О + І,
Де: З ф - витрати фактичні;
З н - витрати нормативні;
О - величина відхилень від норм;
І - величина змін норм.
При цьому фактичну собівартість вироби можна встановити двома способами. Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є окремі види продукції, то й відхилення від норм, а також їх зміни можна віднести на ці види продукції прямим шляхом. Фактичну собівартість цих видів продукції визначають способом прямого розрахунку за наведеною формулою.
Якщо суб'єктом рахунки виробничих витрат є групи однорідних видів продукції, то фактичну собівартість кожного виду продукції встановлюють розподілом відхилень від норм та змін норм пропорційно нормативним витратам на виробництво окремих видів продукції.
Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції потребує розробки нормативних калькуляцій на основі норм основних витрат, діючих на початок місяця, і квартальних кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління. На підприємствах, що відрізняються відносною стабільністю технологічних процесів, норми витрат змінюються рідко, тому планова собівартість мало відрізняється від нормативної. На цих підприємствах замість нормативних калькуляцій можна використовувати планові.
Відхилення фактичних витрат від встановлених норм за окремими витрат визначають методом документування або інвентарним методом.
Поточний облік витрат за нормами і відхилень від них ведуть, як правило, тільки за прямими витратами (сировина і матеріали, заробітна плата). Відхилення по непрямих витрат розподіляють між видами продукції після закінчення місяця. Аналітичний облік витрат на виробництво продукції ведуть у картках або особливого роду оборотних відомостях, що складаються з окремих видів або груп продукції.
Позамовний метод.
Позамовної облік виробничих витрат акумулює витрати з окремих робіт, підрядів і замовленнями. Такий метод калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями або серіями або, коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовниками. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів з тривалим процесом виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли , що представляють закінчені конструкції.
Позамовної калькуляція широко використовується виробниками, що працюють на основі замовлень у таких сферах як друкарську справу, авіаційна промисловість, будівництво, ремонт автомобілів, професійні послуги.
З метою реєстрації різних виробничих витрат для обліку незавершеного виробництва використовують відомість калькуляції витрат за замовленням і видам робіт. Для кожного замовлення заводиться окрема відомість, в якій акумулюються витрати за прямими матеріалами, прямого праці і заводським накладних витрат, що відносяться на це замовлення в міру його проходження через процес виробництва. У залежності від потреб компанії форма відомості може бути різною.
Тепер зупинимося на акумуляції витрат. При позамовному калькуляції витрат вони відстежуються наступним чином. Прямі матеріали та прямий працю відносяться безпосередньо на конкретний вид робіт, витрати, прямо не простежуються, такі як заводські накладні витрати, відносять на окремі роботи з використанням заданої ставки (розподілу) накладних витрат.
Застосування віднесеної ставки накладних витрат необхідно при сезонних коливаннях ділової активності, тоді можна вивести бали, близькі за значеннями показниками питомої собівартості. Якщо ж застосувати фактичні величини накладних витрат, то в силу сезонного характеру ділової активності місячні показники питомої собівартості можуть вийти спотвореними.
Те, що один і той самий продукт в один місяць враховується за однією ставкою заводських накладних витрат, а у другій - з іншого, не є логічним. Ця різниця в ставках накладних витрат не відображає місячні, нормальні умови виробництва. Середня місячна норма, обумовлена ​​витратами, виходячи з річного обсягу виробництва, більш точно, ніж фактичні місячні показники, відображає типовий характер відносин між повними заводськими накладними витратами та обсягом виробництва.
Ступінь готовності вироби, використовувана для визначення ставки заводських накладних витрат, в різних функціональних підрозділах різна. Це залежить від того, який вид витрат найбільш відповідає дійсності на даному виробництві і яка, пов'язана з цим динаміка витрат. В одному підрозділі для визначення коефіцієнта використання, доцільно виходити з прямих трудовитрат в людино-годинах, в іншому має сенс спиратися на показник в машино-годинах як найбільш характерний для даного виробництва. Порівняння віднесених накладнихрасходов з фактичними, дозволяє визначити в яких випадках протягом року на виробничу собівартість було віднесено занадто мало накладних витрат (недопоглощенние накладні витрати), а в яких дуже багато (надлишково поглинені заводські витрати).
Формули недопоглощенних і надлишково поглинених заводських накладних витрат виглядають наступним чином:
Недопоглощенние витрати = Віднесені накладні <Фактичні накладні
Надмірно поглинені витрати = Віднесені накладні> Фактичні накладні
Наприкінці року різниця між фактично віднесеними накладними витратами та віднесеними накладними витратами, якщо вона існує і несуттєва, вичерпується у собівартості реалізованої продукції. Якщо ж ця різниця істотна, то тоді витрати на незавершене виробництво, собівартість готової і реалізованої продукції на кінець року коригуються, відповідно в одиницях продукції або грошових одиницях, пропорційно величині відхилення фактичних накладних витрат від розподілених.
Типові записи в журналі при обліку операцій позамовної калькуляції витрат мають такий вигляд:
1. Віднести прямі витрати і прямої працю на продукт-замовлення "X"
2. Віднести заводські накладні витрати на незавершене виробництво по продукту-замовлення "X"
3. Занести в облік фактичні накладні витрати на замовлення "X"
4. Перемістити оброблені вироби на замовлення "X"
5. Занести в облік продаж готової продукції на замовлення "X"
У цьому ж питанні потрібно приділити увагу характеристикам виробничої потужності.
Термін потужність означає «ступінь стримування», «верхня межа». Дефіцит машинного часу, матеріалів і т. д. може вирішальним чином позначитися на обмеження виробництва і продажів. Адміністрація з метою поточного планування і контролю встановлює верхню межу потужності підприємства, беручи до уваги технічні та економічні фактори. Зазвичай саме адміністрація, а не зовнішні чинники визначають верхню межу виробничих потужностей. При визначенні меж виробничої потужності керівництво враховує власні рішення щодо придбання основних засобів. У свою чергу, менеджери, вивчивши можливий ефект від цих капітальних витрат, при веденні господарських операцій на роки вперед, готують рішення по станків та обладнання.
Дуже важливо з'ясувати різні характеристики (знаменника) виробничої потужності, оскільки це впливає на оцінку планових показників і визначення результатів діяльності. Це також відбивається на надлишкової і недостатньої поглощаемости заводських накладних витрат.
Виробнича потужність - це здатність виробляти продукцію протягом заданого періоду часу. Її верхня межа обумовлюється наявністю приміщень, обладнання, трудових ресурсів, матеріалів і капіталу. Виробнича потужність може виражатися в одиницях продукції, грошових одиницях, трудовитратах і т. д. Існує чотири основних рівня виробничої потужності:
1. Теоретична. Вона являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливим негативним результатом. Це максимально можливий вихід продукції, званий також ідеальною, паспортної або максимальної виробничою потужністю.
2. Практична. Це найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу (відпустки, вихідні та святкові дні, ремонт обладнання), також називається максимальної практичної виробничою потужністю.
3. Нормальна. Нормальна виробнича потужність є середній рівень господарської діяльності, що досягається для задоволення попиту на вироблені підприємством товари і послуги протягом цілого ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.
4. Очікуваний річний обсяг виробництва. Це поняття близьке до нормальної виробничої потужності, але з тією відмінністю, що воно обмежене одним певним роком. Цю характеристику називають також планової виробничою потужністю.
У залежності від того, який рівень виробничої потужності буде обрано для визначення ставки заводських накладних витрат, залежить потенційно довгостроковий ефект на надлишкову і недостатню поглинальною накладних витрат.
Можна також відзначити, що можна використовувати калькуляцію за нормативними затратами у поєднанні з позамовними калькуляцією. Калькуляція нормативних витрат є тим інструментом, який може доповнити позамовної калькуляцію. Позамовної калькуляція застосовується тоді, коли певними витратами передбачається однією складовою одиниці продукції, або невеликої партії самостійних виробів. Одиниці продукції індивідуалізуються по специфічним вимогам покупців. Встановлення нормативних витрат може бути корисним при попередньому виробництві розрахунків за прямими матеріалами, нормативним заводським накладних витрат, прямому праці необхідним для виконання кожного замовлення. Воно й зрозуміло, тому що це поєднання дозволяє реально оцінити ступінь ризику при виробництві, спростити життя менеджера та бухгалтера, скоротити витрати часу при аналізі кінцевих результатів діяльності підприємства на певному відрізку часу.
Попроцессний метод
Зараз розглянемо іншу систему, таку, в якій виробничі витрати акумулюються за однаковими продуктів виробництва. Компанія може застосовувати для одних продуктів виробництва попроцессном калькуляцію, а для інших - позамовної. При попроцессном калькуляції виробничі витрати групуються по підрозділах або з виробничих процесів. Повні виробничі витрати акумулюються по двом основним статтями - прямим матеріалами і конверсійним витрат (сумою прямих витрат на оплату праці і віднесених на собівартість готової продукції заводських накладних витрат). Питома собівартість виходить шляхом розподілу повної собівартості, относимой на рахунок центру витрат, на обсяг виробництва цього центру витрат. У цьому сенсі питома собівартість є усереднений показник. Попроцессном калькуляція зручна для тих компаній, які виробляють суцільну масу однакової продукції за допомогою низки операцій або процесів. У загальному плані попроцессном калькуляція використовується в таких галузях як нафтова, вугільна, хімічна, текстильна, паперова і т. д.
Оскільки питома собівартість при попроцессном калькуляції є усереднений показник, то й попроцессном система обліку вимагає меншого числа господарських операції, ніж позамовної система. Саме тому багато компаній вважають за краще користуватися попроцессном калькуляцією витрат. У будь-якому випадку, перш ніж зупинитися на конкретній системи, необхідно усвідомити принципові особливості кожної системи в більш широкому плані. Зазвичай вибір того чи іншого методу калькулювання в значній мірі залежить від характеристик виробничого процесу і видів виробленої продукції. Якщо це продукція одного типу, вона просувається від одного технологічного дільниці до іншої безперервним потоком, кращим є метод попроцессном калькуляції витрат. Однак якщо витрати на виробництво різних видів продукції значно відрізняються один від одного, то застосування попроцессном калькуляції не зможе забезпечити виробника адекватної інформації, тому тут більш доречно скористатися методом позамовної калькуляції.
Деякі компанії можуть вважати за необхідне застосувати змішаний варіант використання цих двох систем, виходячи при цьому з характеру руху продукції по виробничих цехах, наприклад, в умовах паралельних технологічних процесів.
Найбільш підходять для попроцессном калькуляції підприємства, що мають такі особливості:
1. Якість продукції однорідно;
2. Окремий замовлення не робить впливу на виробничий процес в цілому;
3. Виконання замовлень покупця забезпечується на основі запасів виробника;
4. Виробництво є серійним масовим і здійснюється потоковим способом;
5. Застосовується стандартизація технологічних процесів і продукції виробництва;
6. Попит на продукцію, що випускається постійний;
7. Контроль витрат по виробничим підрозділам є більш доцільним, ніж облік на основі вимог покупця або характеристик продукції;
8. Стандарти за якістю перевіряються на рівні виробничих підрозділів; наприклад, технічний контроль проводиться на рівні виробничих підрозділів безпосередньо на лінії в ході виробничого процесу;
Існує три різні способи організації руху продукції пов'язаного з попроцессном калькуляцією витрат:
1. Послідовне переміщення
2. Паралельне переміщення
3. Виборче переміщення
Послідовне:
Підрозділ 1
Підрозділ 2
Підрозділ 3
Готова продукція
Паралельне:
Підрозділ 1
Підрозділ 2
Підрозділ Х
Готова продукція
Підрозділ А
Підрозділ Б
Виборче
Підрозділ 1
Підрозділ 4
Підрозділ 5
Готова продукція
Підрозділ 2
Підрозділ 3
При послідовному переміщенні кожен продукт піддається однакової серії операцій. У текстильній промисловості, наприклад, фабрика зазвичай має прядильний цех і цех забарвлення. Пряжа з прядильного цеху надходить у цех забарвлення, а потім на склад готової продукції. Спосіб переміщення тут продукції є послідовним.
При паралельному переміщенні окремі види робіт виконуються одночасно, а потім у певному процесі сходяться в єдиний ланцюжок. За тих видів робіт, які проводяться одночасно, може знадобитися застосування калькуляції позамовного типу, для обліку відмінностей у витратах на одночасне проведення різних видів робіт. Така схема застосовується у виробництві консервованих продуктів харчування. Так, при виготовленні фруктових сумішей різні види фруктів очищаються від шкірки і переробляються одночасно на різних виробничих ділянках. Після цього на заключних етапах переробки та консервування вони змішуються і надходять на склад готової продукції.
При виборчому переміщенні продукція проходить технологічні ряди внутрішньозаводських підрозділів, кожен з яких побудований відповідно до вимог, що пред'являються до кінцевого продукту. У цю категорію потрапляють м'ясопереробні і нафтопереробні підприємства. При м'ясопереробці, наприклад, частина м'яса після забою надходить на м'ясорубку і упаковку, а потім на склад готової продукції. У той же самий час інша частина проходить обробку копчення, потім упаковується і надходить на склад. Цей спосіб може застосовуватися в різноманітних формах.
Облік витрат методом попроцессном калькуляції містить чотири основні операції:
1. Підсумовування рухаються в потоці речових одиниць продукції. На першому етапі визначається сума одиниць продукції, що зазнала обробці в даному підрозділі протягом звітного періоду часу. При цьому обсяг на вході повинен дорівнювати обсягу на виході. Цей етап дозволяє виявити втрачені в процесі виробництва одиниці продукції. Взаємозалежність може бути виражена формулою:
З пр + I = З кп + Т
де З пр - початкові запаси, I - кількість продукції на початок періоду, З. кп - запаси на кінець періоду, Т - кількість одиниць завершеною і переданої далі продукції.
2. Визначення продукції на виході в еквівалентних одиницях. Для того, щоб виявити питому собівартість в умовах багато процесного виробництва важливо встановити повний обсяг роботи, виконаної за звітний період. В обробних галузях існує специфічна причина, пов'язана з тим, як враховувати все ще не завершене виробництво, тобто роботи на кінець звітного періоду виконані частково. Для цілей попроцессном калькуляції витрат одиниці частково завершеною продукції вимірюються на основі еквівалентів повних одиниць продукції. Еквівалентні одиниці є показник того, яке число повних одиниць продукції відповідає кількості повністю завершених одиниць продукції плюс кількість частково завершених одиниць продукції. Наприклад, 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності в 60%, з точки зору виробничих витрат, еквівалентні 60 повністю завершеним одиницям.
3. Визначення повних врахованих витрат і обчислення питомої собівартості в розрахунку на еквівалентну одиницю. На цьому етапі підсумовуються повні витрати віднесені на виробниче. підрозділ у звітному періоді. Питома собівартість в розрахунку на еквівалент складе:
У с = П з / Е п,
де На - питома собівартість, Пз - повні витрати за період часу, Е п - еквівалентні одиниці продукції за період часу.
4. Облік одиниць завершеною і переданої далі продукції та одиниць, що залишаються в незавершеному виробництві.
Для попроцессном калькуляції витрат використовується так звана зведена відомість витрат на виробництво. У ній узагальнюються як повні витрати, так і показники питомої собівартості, віднесені на те чи інше підрозділ, і міститься розподіл повних витрат між запасами незавершеного виробництва і одиницями завершеною і переданої далі (або запасами продукції) продукції.
Зведена відомість витрат на виробництво охоплює всі чотири етапи калькуляції і служить джерелом для щомісячного внесення записів у журнал операцій. Це зручна процедура, при якій дані про витрати доповідаються керівництву.
Попередільний облік витрат.
Він застосовується в тому випадку, якщо сировина і матеріали проходять кілька закінчених стадій обробки, і після закінчення кожної стадії виходить не продукт, а напівфабрикат. Напівфабрикати можуть бути використані як у власному виробництві, так і реалізовані на сторону. Витрати на залишки незавершеного виробництва розподіляють по планової собівартості певній стадії виробничого процесу.
Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції може бути:
1. бесполуфабрікатний - контроль за рухом напівфабрикатів здійснюється бухгалтером оперативно в натуральних величинах і без запису на рахунках.
2. напівфабрикатний - собівартість розраховується по кожній стадії виробництва виробу.
Коли на початок періоду залишаються запаси або незавершене виробництво, продукція, завершена в процесі виробництва складається з різних надходжень, переважно за рахунок частково завершеного виробництва минулого періоду, а переважно за рахунок одиниць нового виробництва, розпочатого в поточному періоді. Оскільки витрати здатні змінюватися від періоду до періоду, кожне надходження може зміняться за питомою собівартості. Вартість товароматеріальних запасів на початок періоду може враховуватися трьома способами: методом оцінки середньозваженого, методом «перше надходження - перший відпустку» (скорочено званим FIFO) і методом «останнє надходження - перший відпустку» (скорочено званим LIFO).
Метод середнього зваженого. При методі оцінки середнього зваженого витрати на незавершене виробництво на початок періоду поєднуються з витратами на виробництво, розпочатого в даному періоді, і звідси визначається середня собівартість. При визначенні еквівалентності одиниць продукції відмінності у витратах між виробництвом, частково завершеним у минулому періоді, і одиницями продукції, розпочато і завершено в поточному періоді, не враховується. Для повністю завершеного виробництва показник собівартості лише один.
Еквівалентні одиниці в методі середнього зваженого визначаються наступним чином: Е зп + С з * Н кп = Е од, де Е од - еквівалентні одиниці, Е зп - одиниці завершеного виробництва, Н кп - незавершене виробництво на кінець періоду, З з - ступінь завершеності у відсотках.
Метод ФІФО. У методі «перше надходження - перший відпустку» вартість незавершеного виробництва відокремлюється від додаткових витрат, віднесених на поточний період. За період враховуються два види питомої собівартості:
1. Завершених одиниць незавершеного виробництва на початок періоду
2. Одиниць продукції, виробництво яких розпочато і завершено в поточному періоді.
У відповідності з цим методом незавершене виробництво передбачається завершити в першу чергу. Еквівалентні одиниці в методі ФІФО визначаються наступним чином: Е од = Е зп + Н кп * З з-Н нп * З з, де Е од - еквівалентні одиниці, Е зп - одиниці завершеного виробництва, Н кп - незавершене виробництво на кінець періоду, Н нп - незавершене виробництво на початок періоду, З з - ступінь завершеності у відсотках.
Тепер поговоримо про використання даних про виробничі витрати. Система попроцессном калькуляції витрат, подібно системі позамовної калькуляції, являє собою систему акумуляції витрат, яка видає показник виробничих витрат на одиницю продукції для даного технологічного процесу. Облік витрат на одиницю продукції застосовується в основному при калькуляції собівартості продукту, оцінці товароматеріальних запасів і визначенні прибутковості. Дані про питому собівартості вкрай необхідні при встановленні ціни на вироблену продукцію. Вони використовуються не тільки при визначенні ціни на кінцеву продукцію, але і для вибору «належного» складу продукції з метою забезпечення максимального прибутку, а також для визначення шляхів досягнення максимального обсягу виробництва. Мабуть, найбільш ефективним є застосування даних про виробничі витрати при їх використанні фірмою в системі калькуляції за нормативними затратами. У поєднанні з калькуляцією за нормативними затратами дані про виробничі витрати дають керівництву підставу розглядати витратні характеристики виробничого підрозділу в якості центру витрат всіх категорій, таких, як прямі матеріали, прямий працю, накладні витрати. Зростання будь-якого з цих компонентів витрат дає сигнал адміністрації про неблагополуччя у виробничій діяльності підрозділу.
Дані про виробничі витрати, крім того, допомагають керівництву в прийнятті виробничих рішень. В умовах багатономенклатурного і спільного видів виробництва адміністрація підприємства часто постає перед необхідністю вибору: чи продавати продукт в «точці поділу виробничих витрат" (розвилки виробництва, після якої спільно вироблені продукти стають індивідуально помітними) або продовжувати його подальшу обробку. При підготовці зовнішньої звітності адміністрація може скористатися даними про виробничі витрати (будь то повні або питомі витрати) з метою розподілу витрат спільного виробництва з різних спільно виробленим продуктам, що дозволяє скласти звіти про фінансові результати по окремих видах продукції.
1.5.Резерви і чинники зниження собівартості.
Основною метою планування собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат виробництва і збільшення внутрішньогосподарських нагромаджень. Знижуючи витрати виробництва в результаті заощадження минулого і живої праці, промисловість домагається поряд з ростом нагромаджень збільшення обсягу випуску продукції.
Планова собівартість визначається шляхом техніко-економічних розрахунків величини витрат на виробництво і реалізацію всієї товарної продукції і кожного виду виробів. У залежності від характеру виробництва застосовується ряд показників, що характеризують собівартість продукції.
При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрат на 1 грн. товарної продукції. План підприємства містить також зведений кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.
Показник витрат на 1 карбованець товарної продукції визначається виходячи з рівня витрат на виробництво товарної продукції по відношенню до вартості продукції в оптових цінах підприємства.
Цей показник не тільки характеризує планований рівень зниження собівартості, але і визначає також рівень рентабельності товарної продукції. Його величина залежить як від зниження собівартості продукції, так і від зміни оптових цін, асортименту та якості продукції.
У плані по собівартості продукції на підприємстві поряд з витратами на 1 руб. товарної продукції є наступні показники: собівартість окремих видів продукції, собівартість товарної продукції, зниження собівартості порівнянної продукції.
Визначення планової собівартості окремих видів продукції є основою планування витрат на виробництво. Планова собівартість усієї товарної продукції розраховується на основі даних про обсяг випуску товарної продукції і планової собівартості окремих видів виробів.
Оцінка виконання плану по собівартості всієї товарної продукції здійснюється з урахуванням що відбулися протягом звітного року змін цін на матеріали і тарифів на перевезення й енергію.
Для визначення завдання по зниженню собівартості порівнянної товарної продукції складається розрахунок собівартості по всій номенклатурі виробів виходячи з передбаченого планом підприємства обсягу продукції і з урахуванням планового показника за рівнем витрат на 1 грн. товарної продукції в оптових цінах.
Шляхи зниження собівартості продукції
Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.
Зниження собівартості продукції забезпечується насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості.
Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.
Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.
Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.
Розрахунок собівартості викатних елементів методом "Direct-Costing", тис. руб.
Показник
Тип ВВТЕ
Тип ВВЕ
Разом
1. Обсяг реалізації
725,0
1 240,0
2. Обсяг виробництва
750,0
1 250,0
3. Ціна реалізації
60,0
58,0
Змінні і умовно-змінні витрати
4.1. Матеріальні витрати
24 888,2
41 927,8
66 816,0
4.1.1. Сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів):
21 788,1
36 762,3
58 550,4
-Витрати на виробництво продукції
12 223,2
20 366,4
32 589,6
-Загальновиробничі витрати
2 430,4
4 049,6
6 480,0
-Загальногосподарські витрати
6 990,4
12 130,4
19 120,8
-Витрати на збут продукції
144,0
216,0
360,0
4.1.2. Паливо і енергія на технологічні потреби:
3 100,1
5 165,5
8 265,6
-Витрати на виробництво продукції
0,0
0,0
0,0
-Загальновиробничі витрати
2 460,1
4 099,1
6 559,2
-Загальногосподарські витрати
640,0
1 066,4
1 706,4
-Витрати на збут продукції
0,0
0,0
0,0
4.2. Заробітна плата
790,0
1 320,0
2 110,0
4.2.1. робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції
790,0
1 320,0
2 110,0
4.3. Відрахування на соціальні потреби
281,2
469,9
751,2
4.3.1. робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції
281,2
469,9
751,2
4.5. Інші витрати
522,0
863,0
1 385,0
4.5.2. НАД
522,0
863,0
1 385,0
РАЗОМ змінних і умовно-змінних витрат:
26 481,4
44 580,8
71 062,2
Змінних і умовно-змінних витрат на одиницю продукції:
35,309
35,665
Виручка:
43 500,0
71 920,0
115 420,0
Маржинальний прибуток:
17 018,6
27 339,2
44 357,8
Постійні та умовно-постійні витрати
4.2. Заробітна плата
1 443,0
4.2.2. робітників, службовців і фахівців, не зайнятих безпосередньо виробництвом продукції
1 065,0
4.2.3. співробітників апарату управління на рівні цехів і організації
378,0
4.3. Відрахування на соціальні потреби
513,7
4.3.2. робітників, службовців і фахівців, не зайнятих безпосередньо виробництвом продукції
379,1
4.3.3. співробітників апарату управління на рівні цехів і організації
134,6
4.4. Амортизація основних фондів
4 440,0
4.4.1. будівлі та споруди
1 340,0
4.4.2. обладнання
3 100,0
4.5. Інші витрати
1 590,0
4.5.1. Амортизація нематеріальних активів
1 590,0
РАЗОМ постійних і умовно-постійних витрат:
7 986,7
Прибуток:
36 371,1
Розрахункова частина.
Завдання № 1.
Розрахунок матеріальних витрат (МЗ).
Таблиця 1.1 Розрахунок сировини і матеріалів на один виріб.
№ складального вузла і деталей
Кількість деталей на виріб
Вага (кг)
Відходи
Ціна за 1кг
Вартість (грн.)
Чорний
Чистий
Матеріали
Відходи
Матеріали
Відходи
На вузол
На комплект
На вузол
На комплект
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
107сб
1
32 668,60 р.
1 212,56 р.
107-11сб
2
3 670,00
7 340,00 р.
67,90 р.
135,80 р.
107-12сб
1
12 697,60
12 697,60 р.
548,40 р.
548,40 р.
107-13сб
1
312,00
312,00 р.
14,30 р.
14,30 р.
107-14сб
2
4 353,50
Серпня 707,00 р.
218,87 р.
437,74 р.
107-15сб
3
1 204,00
3 612,00 р.
25,44 р.
76,32 р.
107-11сб
3 670,00 р.
67,90 р.
107-11-1
1
80,0
73,0
7,0
15,00 р.
2,10 р.
1 200,00
1 200,00 р.
14,70 р.
14,70 р.
107-11-2
1
74,0
62,0
12,0
15,00 р.
2,10 р.
1 110,00
1 110,00 р.
25,20 р.
25,20 р.
107-11-3
2
34,0
29,0
5,0
20,00 р.
2,80 р.
680,00
1 360,00 р.
14,00 р.
28,00 р.
107-12сб
12 697,60 р.
548,40 р.
107-12-1
1
158,0
155,0
3,0
14,00 р.
2,00 р.
2 212,00
2 212,00 р.
6,00 р.
6,00 р.
107-12-2
1
160,0
150,0
10,0
14,00 р.
2,00 р.
2 240,00
2 240,00 р.
20,00 р.
20,00 р.
107-12-3
1
275,0
154,0
121,0
28,00 р.
4,00 р.
7 700,00
7 700,00 р.
484,00 р.
484,00 р.
107-12-4
2
6,2
3,0
3,2
44,00 р.
6,00 р.
272,80
545,60 р.
19,20 р.
38,40 р.
107-13сб
312,00 р.
14,30 р.
107-13-1
1
3,2
2,0
1,2
60,00 р.
6,50 р.
192,00
192,00 р.
7,80 р.
7,80 р.
107-13-2
1
2,0
1,0
1,0
60,00 р.
6,50 р.
120,00
120,00 р.
6,50 р.
6,50 р.
107-14сб
4 353,50 р.
218,87 р.
107-14-1
1
49,0
26,0
23,0
20,00 р.
2,80 р.
980,00
980,00 р.
64,40 р.
64,40 р.
107-14-2
2
7,3
5,2
2,1
36,00 р.
5,00 р.
262,80
525,60 р.
10,50 р.
21,00 р.
107-14-3
11
1,3
0,9
0,4
44,00 р.
6,00 р.
57,20
629,20 р.
2,40 р.
26,40 р.
107-14-4
21
1,6
1,3
0,3
44,00 р.
6,00 р.
70,40
1 478,40 р.
1,80 р.
37,80 р.
107-14-5
16
0,7
0,09
0,6
44,00 р.
6,00 р.
30,80
492,80 р.
3,66 р.
58,56 р.
107-14-6
3
5,5
3,8
1,7
15,00 р.
2,10 р.
82,50
247,50 р.
3,57 р.
10,71 р.
107-15сб
1 204,00 р.
25,44 р.
107-15-1
1
7,7
5,4
2,3
20,00 р.
2,80 р.
154,00
154,00 р.
6,44 р.
6,44 р.
107-15-2
3
2,5
2,1
0,4
60,00 р.
6,50 р.
150,00
450,00 р.
2,60 р.
7,80 р.
107-15-3
2
15,0
13,0
2,0
20,00 р.
2,80 р.
300,00
600,00 р.
5,60 р.
11,20 р.
Таблиця 1.2. Розрахунок комплектуючих виробів та напівфабрикатів на один виріб.

Найменування комплектуючого виробу, напівфабрикату
Одиниця виміру
Оптова (відпускна) ціна (руб)
Норма витрати
Вартість комплектуючих виробів, напівфабрикатів на один виріб
1
2
3
4
5
6
1
Електродвигун
ШТ
2 100,00 р.
1,0
2 100,00 р.
2
Електрогенератор
ШТ
1 800,00 р.
1,0
1 800,00 р.
3
Спідометр
ШТ
77,00 р.
1,0
77,00 р.
4
Манометр
ШТ
60,00 р.
1,0
60,00 р.
5
Шланг
М
13,00 р.
2,0
26,00 р.
6
Підшипник
ШТ
11,50 р.
12,0
138,00 р.
7
Провід
М
11,50 р.
5,2
59,80 р.
8
скло
М 2
10,20 р.
4,0
40,80 р.
9
Кріплення
кг
18,50 р.
10,7
197,95 р.
10
Фарба
кг
82,50 р.
18,4
1 518,00 р.
11
Ремені приводні
ШТ
10,40 р.
4,0
41,60 р.
Разом:
6 059,15 р.
Таблиця 1.3. Розрахунок матеріальних витрат на один виріб.

Найменування
Сума
1
Сировина і матеріали
32 668,60 р.
2
Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати
6 059,15 р.
3
Зворотні відходи (віднімаються)
1 212,56 р.
4
Транспортно-заготівельні витрати
3 835,91 р.
5
РАЗОМ: матеріальних витрат
41 351,10 р.
Завдання № 2.
Таблиця 2.1. Розрахунок витрат на нормовану заробітну плату на 1 виріб.
Номер складального вузла
Кількість деталей на виріб і збірку
Нормована зарплата
на деталь
на виріб (комплект)
1
2
3
4
107сб
1
663,39 р.
107-11сб
2
28,47 р.
56,94 р.
107-12сб
1
55,54 р.
55,54 р.
107-13сб
1
20,19 р.
20,19 р.
107-14сб
2
217,90 р.
435,80 р.
107-15сб
3
31,64 р.
94,92 р.
107-11сб
28,47 р.
107-11-1
1
8,45 р.
8,45 р.
107-11-2
1
14,14 р.
14,14 р.
107-11-3
2
2,94 р.
5,88 р.
107-12сб
55,54 р.
107-12-1
1
13,50 р.
13,50 р.
107-12-2
1
1,22 р.
1,22 р.
107-12-3
1
9,70 р.
9,70 р.
107-12-4
2
15,56 р.
31,12 р.
107-13сб
20,19 р.
107-13-1
1
8,79 р.
8,79 р.
107-13-2
1
11,40 р.
11,40 р.
107-14сб
217,90 р.
107-14-1
1
2,39 р.
2,39 р.
107-14-2
2
2,81 р.
5,62 р.
107-14-3
11
8,01 р.
88,11 р.
107-14-4
21
2,09 р.
43,89 р.
107-14-5
16
4,27 р.
68,32 р.
107-14-6
3
3,19 р.
9,57 р.
107-15сб
31,64 р.
107-15-1
1
11,29 р.
11,29 р.
107-15-2
3
3,05 р.
9,15 р.
107-15-3
2
5,60 р.
11,20 р.
Завдання № 3.
Розрахунок планової собівартості одиниці продукції.
Таблиця 3.

Статті калькуляції
Сума
1
Розрахунок матеріальних витрат
1.1Сирье і матеріали
32 668,60 р.
1.2 Покупні та комплектуючі вироби і напівфабрикати
6 059,15 р.
1.3 Зворотні відходи
1 212,56 р.
1.4 Транспортно-заготівельні витрати
3 835,91 р.
1.5 РАЗОМ матеріальних витрат
41 351,10 р.
2
Розрахунок трудових витрат
2.1 Основна заробітна плата виробничих робітників
1 144,35 р.
2.2 У т.ч нормована
663,39 р.
2.3 Нормована заробітна плата з районним коефіцієнтом
762,90 р.
2.4 Додаткова заробітна плата виробничих робітників
114,43 р.
2.5 Розрахунок відрахувань від основної та додаткової заробітної плати на соцстрахування
459,46 р.
2.6 РАЗОМ трудових витрат
1 718,24 р.
3
Відшкодування зносу інструментів і пристосувань цільового призначення
76,29 р.
4
Цехові витрати
839,19 р.
5
Витрати з утримання та експлуатації обладнання
2 288,70 р.
6
Загальнозаводські витрати
991,77 р.
7
Інші виробничі витрати
47,27 р.
8
Виробнича собівартість
47 312,55 р.
9
Позавиробничі витрати
94,63 р.
10
Повна собівартість
47 407,17 р.
11
Прибуток (рентабельність 40%)
18 962,87 р.
12
Відпускна ціна
66 370,04 р.
13
Роздрібна ціна (торгова надбавка 25%)
89 217,29 р.
3.2. Розрахунок трудових витрат (ТЗ).
3.2.1. Основна заробітна плата виробничих робітників:
З О = З Н + П + К У, де
З Н - нормована зарплата на комплект (гр.4 таблиця 2.1)
П - премія;
До У - уральський коефіцієнт.
П =
До У =
3.2.3. Нормована зарплата з районним коефіцієнтом:
З КУ =
3.2.4. Додаткова зарплата:
З Д =
З = З Про + З Д
3.2.5. Розрахунок відрахувань на соц. страхування від основної та додаткової зарплати.
3.2.5.1. Відрахування на соціальне страхування:
Про З = З * 36,5%
3.2.5.6. Разом трудових витрат:
ТЗ = З О + З Д +
3.3. Розрахунок відшкодування зносу інструментів і пристосувань.
У І = З КУ * До 3, де К 3 = 0,1
З.4. Цехові витрати (ЦР):
ЦР = З КУ * До 4, де До 4 = 1,1
3.5. Витрати з утримання та експлуатації обладнання (РСЕО).
РСЕО = З КУ * До 5, де До 5 = 3,0
3.6. Загальнозаводські витрати (ОЗР):
ОЗР = З КУ * До 6, де До 6 = 1,3
3.7. Інші виробничі витрати (ППР):
ППР = (МЗ + ТЗ + В І + ЦР + РСЕО + ОЗР) * До 7, де До 7 = 0,001
3.8. Виробнича собівартість (ПРС):
ПРС = МОЗ + ТЗ + В І + ЦР + РСЕО + ОЗР + ППР
3.9. Позавиробничі витрати:
В Н Р = ПРС * До 8, де До 8 = 0,002
3.10. Повна собівартість (ПС):
ПС = ПРС + В Н Р
3.11. Прибуток (П):
П =
3.12. Відпускна ціна (Ц ОТП):
Ц ОТП = ПС + П
3.13. Роздрібна ціна (Ц Р):
Ц Р = Ц ОТП + ПДВ + ТН, де ПДВ = 20%, ТН = 25%
3.13.1. Розрахунок ПДВ:
ПДВ =
3.13.2. Розрахунок торговельної надбавки (ТН):
ТН =
Завдання № 4.
Розрахунок ефективності заходів щодо зниження собівартості.
Е РІК = (С 1-С 2) * V = (47407,17-40296,045) * 4200 = 2986518
З 2 = = = 40296,045
Т ОК = = = 23,61
До ЕФ = = = 0,04
Так як К <0,16, то проведення заходів щодо зниження собівартості недоцільно.
Завдання № 5.
Розрахунок амортизаційних відрахувань основних фондів.
Таблиця 5.1.
 
Групи та види ОПФ
Строк корисного використання (років)
Ліквідаційна вартість (%)
Річна норма Амортиз. відрахувань (%)
Вартість ОПФ на початок року (тис.руб)
Середньорічна вартість (тис. грн.)
Сума річних амортизаційних відрахувань (тис. крб)
Впроваджуються ОФ
Списуються ОФ
Всіх ОПФ
Структура
Річна
Щомісячна
1


3
4
5
6
7
8
9
10
Будинки
80
12
1,1
2 390
2 390
11,2
26,29
2,19
Споруди
45
10
2,0
16 712
16 712
78,0
334,24
27,85
Машини та обладнання, силові машини і устаткування а) трактора
10
8
9,2
140,9
140,9
0,7
12,96
1,08
Робочі машини й устаткування а) металорізальне обладнання
8,5
6,5
11,0
285
18,25
303
1,4
33,36
2,78
б) підйомно-транспортні та вантажно розвантажувальні машини і обладнання
15
5
6,3
428
15
36
407
1,9
25,78
2,15
в) машини та обладнання для електрозварювання і різання
7
4,3
13,7
12
12
0,1
1,64
0,14
г) обчислювальна техніка
10
3,5
9,7
613,3
81,67
36
659,0
3,1
63,59
5,30
Інші машини та обладнання
12,5
9,7
7,2
649
649
3,0
46,88
3,91
Транспортні засоби а) автобуси
17
5,2
5,6
123,7
123,7
0,6
6,90
0,57
Інструменти
2,5
1,5
39,4
2,5
2,5
0,0
0,99
0,08
Виробничий і господарський інвентар
2
9
45,5
19
19
0,1
8,65
0,72
Всього
21 375,40
114,92
72
21418,32
100,0
561,27
46,77
Розрахунок річних амортизаційних відрахувань способом зменшуваного залишку по металорізального обладнання:
А Г1 = = = 31,35
А Г2 = = = = 27,9
А Г3 = = = 24,83
А Г4 = = = 22,1
А Г5 = = = 19,67
А Г6 = = = 17,51
А Г7 = = = 15,58
А Г8 = = = 13,87
А Г9 = = = = 6,17
А Г = 31,35 +27,9 +24,83 +22,1 +19,67 +17,51 +15,58 +13,87 +6,17 = 178,98
Розрахунок річних амортизаційних відрахувань способом списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання (кумулятивний) по тракторах:
= 1 +2 +3 +4 +5 +6 +7 +8 +9 +10 = 55
А Г1 = * 140,9 = 25,62
А Г2 = * 140,9 = 23,06
А Г3 = * 140,9 = 20,49
А Г4 = * 140,9 = 17,93
А Г5 = * 140,9 = 15,37
А Г6 = * 140,9 = 12,81
А Г7 = * 140,9 = 10,24
А Г8 = * 140,9 = 7,68
А Г9 = * 140,9 = 5,12
А Г10 = * 140,9 = 2,56
А Г = 25,62 +23,06 +20,49 +17,93 +15,87 +12,81 +10,24 +7,68 +5,12 +2,56 = 140,88
Ф ЗТД = = = 17,49
Ф ЕМК = = 0,06
Завдання № 6.
Розрахунок нормативу оборотних коштів.
Таблиця № 6.
Н ПЗ
Н НЗВ
Н Г.П
Н ОБ.СР.
До Волоки
Д ПРО
До ЗАКРИВ
Одиниці виміру
Т.Р.
Т.Р.
Т.Р.
Т.Р.
Обороти
Дні
Р / Р
Сума
15 968,15
8 395,81
2212,33
26 576,29
14,10
25,53
0,07
інші
341,67
Може бути денний випуск продукції
за собівартістю
553,08
Завдання № 7.
Розрахунок додаткового обсягу продукції.
Вид продукції
Показники
Виручка
Витрати
Прибуток
Постійні
Змінні
Валові
А
374712,60
4579,11
46441,48
51020,59
323692,01
Б
74942,52
3815,92
6388,20
10204,12
64738,40
Всього
449655,12
8395,03
52829,68
61224,71
388430,41
% Від реал.т.А
83,33
Кількість продукції, яку підприємство повинно випустити додатково
випустити додатково
840
Завдання № 8.
Розрахунок точки беззбитковості і запасу міцності.
сума покриття
328271,12
Коефіцієнт покриття
0,88
Порогова виручка
5226,93
Запас міцності
98,61
Т.К. Порогова виручка менше виручки від реалізації, то фірма не покриває витрати, які пов'язані з випуском даної продукції.
Список літератури:
1. Миколаєва С. А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: Теорія і практика. - М.: Фінанси і статистика, 1993.-123с.
2. Миколаєва С. А. Принципи формування і калькулювання собівартості. - М.: Аналітика-Прес, 1997.-144с.
3. "Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку" від 5 серпня 1992 р. N 552.
4. Раицкий К.А. Економіка підприємства. М.: ІОЦ «Маркетинг», 1999 р.
5. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - 3-е вид. - Мінськ: Екоперспектіва, 1999.-498с
6. Економіка підприємства. Підручник / За ред. О.І. Волкова.-М.: ИНФРА-М. 1997
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
670.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Витрати виробництва 2
Витрати виробництва
Витрати виробництва 3
Витрати виробництва 6
Витрати виробництва
Витрати виробництва 4
Витрати виробництва і прибуток
Короткострокові витрати виробництва
Собівартість і витрати виробництва
© Усі права захищені
написати до нас