Виробнича програма і виробнича потужність підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
1 Поняття виробничої програми
2 Варіанти виробничої програми
3 Показники виробничої програми
4 Виробничі потужності
5 Проект виробничих потужностей
Розрахунково-конструкторська частина
Висновок
Джерела використаної літератури

ВСТУП
Керівництво підприємством починається з вирішення питань: що виробляти, скільки, за якою ціною продавати?
У нових економічних умовах, що визначаються ринковими відносинами, підприємства організують виробництво і збут продукції з метою задоволення потреб ринку і отримання прибутку.
Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів з випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідає провідне місце в виявленні і оцінці резервів виробництва.
Метою курсової роботи є вивчити питання аналізу техніко-економічних показників діяльності підприємства, що стосуються програми випуску продукції та виробничої потужності, необхідні для вироблення управлінських рішень.
Головне завдання виробити пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва в умовах конкретного підприємства з урахуванням його галузевих та організаційно-економічних особливостей.


1 Поняття виробничої програми
Виробнича програма - основний розділ перспективного і річного бізнес-плану розвитку підприємства, в якому визначаються обсяг виготовлення та випуску продукції за номенклатурою, асортиментом і якістю у натуральному та вартісному виразах [1 c.293].
Виробнича програма відображає основні напрямки та завдання розвитку підприємства в плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль і ступінь спеціалізації і комбінування виробництва.
Основні розділи виробничої програми для підприємств, зайнятих виробництвом матеріального продукту:
• план з виробництва товарної (валової) продукції;
• план випуску продукції на експорт;
• план з підвищення якості продукції;
• план реалізації продукції.
При розробці виробничої програми грунтуються на потребах народного господарства та світового ринку в продукції підприємства, загальної ринкової ситуації, стані конкурентних підприємств і галузей.
Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням балансового методу, що дозволяє приводити у відповідність обсяги планованих робіт і потреби на них, а також здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетичними та трудовими ресурсами.
Вихідними даними при розробці виробничої програми є:
• статутні види діяльності підприємства з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг);
• результати фактичного виконання виробничої програми за попередні періоди;
• дані щодо попиту на продукцію підприємства;
• відомості про рекламації, зауваження щодо якості продукції за попередній період;
• відомості про частки продукції в загальному обсязі її випуску за попередній період за рівнями якості;
• відомості про обсяг реалізації продукції за попередній період за його періодах (місяцях, кварталах);
• розрахунки виробничої потужності підприємства;
• прогресивні техніко-економічні норми і нормативи;
• рішення вищих органів управління підприємства про стратегічні перспективи його розвитку.
У спрощеному вигляді, результат підготовки виробничої програми виявляється у відповідях на ключові питання управління виробничої структури:
які види продукції і в яких кількостях виробляти?
в які терміни повинна бути готова продукція до відправки покупцеві?
якої якості має бути продукція в планованому періоді;
скільки додатково підприємство може випустити продукції, якого виду і якості в разі виникнення термінових замовлень;
який нижня межа обсягу випуску продукції, при якому слід перейти в режим його консервації або зупинити для модернізації;
якими мають бути обсяги споживаних ресурсів для виробництва продукції та можливості для їх задоволення [2].

2 Варіанти виробничої програми
Робота зі складання виробничої програми має свої особливості для різних типів виробництва.
Для одиничного і дрібносерійного виробництва виробнича програма розробляється на основі графіка виготовлення виробів відповідно до затверджених термінами здачі продукції споживачам. Календарний графік запуску-випуску виробів розробляється в порядку, зворотному ходу технологічного процесу, на основі тривалості виробничого циклу по всіх видах робіт (випробування, збірка, механічна обробка, подача заготовок).
Для серійного виробництва планування випуску продукції протягом року провадиться з урахуванням незавершеного виробництва на всіх стадіях виробничого процесу та зміни номенклатури запускаються у виробництво виробів.
Масове виробництво здійснюється звичайно потоковим методом, і в зв'язку з цим виробнича програма розробляється одночасно по підприємству і всім основним цехам, з розбивкою по кварталах і місяцях.
Незважаючи на те, що за певними видами продукції терміни виготовлення (здачі) встановлюються за договорами із замовником, підприємство має можливість розробляти різні варіанти виробничої програми випуску продукції в часі з метою досягнення повного і рівномірного завантаження устаткування і робочих місць. Число варіантів розподілу (комбінації) випуску виробів при будь-якому типі виробництва може бути значним. Найбільш доцільні варіанти можна отримати шляхом використання методів програмування [1, 294].

3 Показники виробничої програми
Основними показниками виробничої програми є:
• номенклатура, яка містить найменування продукції із зазначенням кількості, якості і термінів здачі;
• товарна продукція;
• незавершене виробництво;
• валова продукція [1].
Наведені вище показники наводяться в підручнику Сафронова. Однак інші автори відзначають ще ряд показників. Наприклад: Обсяг реалізованої продукції, а також нормативну чисту продукцію.
Обсяг реалізованої продукції - використовується для оцінки результатів господарської діяльності. Він відображає загальний обсяг продукції, що надійшла у народногосподарський оборот в даний період і оплаченої споживачем.
Він визначається як алгебраїчна сума обсягу виготовленої в цьому періоді товарної продукції Т, залишків нереалізованої продукції (в оптових цінах підприємства), що були на підприємстві на початок року Р і на кінець даного поруччя (року) Р і залишків відвантажених товарів, за якими термін оплати настав , а також товарів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у покупців на початок Т і на кінець періоду Т.
Р = Т + (Р - Р) + (Т + Т) (1)
В обсяг реалізованої продукції, включаються також вироби, що виробляються із сировини та матеріалів замовника, оплачуваних підприємством - виробником, в тому числі вартість сировини, матеріалів, сплачених виробником.
Не включаються в обсяг реалізованої продукції:
• Вартість внутрішньозаводського обороту, тобто вартість виробів власного виробництва, що йдуть на подальшу переробку усередині даного підприємства.
• Виручка від непромислової діяльності.
План за обсягом реалізованої продукції вважається виконаним тільки за умови виконання завдань і зобов'язань з поставок продукції у встановлених номенклатурі і асортименті відповідно до укладених договорів і замовленнями зовнішньоторговельних організацій [4].
Визначені на основі розрахунків розміри випуску продукції в натуральному вираженні ще не можна розглядати як реальне завдання з її виробництва, тобто як виробничу програму. Випуск планованого обсягу продукції передбачає наявність відповідних виробничих потужностей [1 c.294].
Товарна продукція - готова продукція, що пройшла всі стадії обробки, що задовольняє вимогам ГОСТ і ТУ, прийнята службою технічного контролю якості, упакована до відправки, здана на склад постачальника і забезпечена здавальної документацією;
До складу товарної продукції в діючих і порівнянних оптових цінах підприємства включається вартість продукції, що входить до складу валової продукції, за винятком:
1. Зміна залишків напівфабрикатів власного виробництва, а також зміни залишків продукції допоміжних цехів (спецінструмент, штампів, моделей, пристроїв і т. д.);
2. Зміни залишків незавершеного виробництва. Слід звернути увагу, що вироби, вироблені із сировини та матеріалів замовника, включаються до товарної продукцію в діючих цінах з включенням вартості сировини і матеріалів замовника тільки в тому випадку, якщо вони оплачені підприємством-виробником.
Обсяг товарної продукції (Т) - частина виробленої підприємством і призначеної для реалізації споживачам продукції. Визначається:
Т = Т1 + Т2 + Т3 + Ф + Т4, (2)
Т1 - вартість готових (комплектних) виробів, реалізованих на сторону;
Т2 - вартість напівфабрикатів свого виробництва і продукції допоміжних цехів для поставки на сторону,
Т3 - вартість продукції і напівфабрикатів, що поставляються своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства,
Ф - вартість обладнання, інструменту, пристосувань і т.д. загального призначення власних виробництв, що зараховуються в основні засоби даного підприємства,
Т4 - вартість послуг та робіт промислового характеру, виконуваних за замовленнями з боку або для непромислових господарств і організацій свого підприємства, включаючи виконані роботи з капітального ремонту та модернізації устаткування і транспортних засобів свого підприємства [9].
Незавершена продукція.
Незавершеним виробництвом вважається продукція, не закінчена виготовленням в окремих цехах, а також продукція, закінчена виробництвом, але не перевірена ОТК і не здана на склад готових виробів.
Вартість приросту (убутку) незавершеного виробництва в оптових цінах визначається на основі даних прямого обліку незавершеного виробництва в натуральному виразі і прямої оцінки в оптових цінах. У залежності від конкурентних умов методами прямого обліку можуть бути інвентаризація залишків незавершеного виробництва або подетально-поопераційний облік.
Валова продукція - продукція всіх видів і якості, що випускається підприємством незалежно від ступеня її готовності. В обсяг валової продукції включають також виконані роботи промислового характеру та виробничі послуги.
Обсяг валової продукції (ВП) включає весь обсяг робіт, намічений до виконання в даному плановому періоді;
Визначається за такою формулою:
ВП = ТП - НП + НК, (3)
де НП, НК - залишки незавершеного виробництва, напівфабрикатів та інструменту свого виробництва на початок і кінець планового періоду;
ТП - товарна продукція.
У загальному вигляді обсяг валової продукції (В) у вартісному виразі визначається як сума товарної продукції (Т) і різниці залишків незавершеного виробництва, інструменту і пристроїв на початок і кінець планованого (звітного) періоду:
В = Т + (Нк - Нн) + (Ік-Ін), (4)
Нн і Нк - вартість залишків напівфабрикатів власного виготовлення, залишків незавершеного відповідно на початок і кінець даного періоду (рік).
Ін і Ік - вартість залишків інструменту спеціального призначення та пристосувань власного виготовлення відповідно на початок і кінець даного періоду.
Валова продукція підприємства обчислюється «заводському методу», тобто не включає повторний рахунок продукції окремих чехів, призначеної для останньої переробки (використання) всередині даного підприємства.
Валовий оборот підприємства (В) визначається як сума вартості валової продукції, виробленої всіма цехами даного підприємства.
В = В + В + В + В + ... + В = В, (5)
У валовий оборот включається вся продукція цехів незалежно від ступеня її готовності. Валовий оборот відрізняється від валової продукції тим, що включає повторний рахунок вартості напівфабрикатів, які підлягають подальшій переробці в рамках підприємства, тобто валовий оборот більше валової продукції В на суму внутрішньозаводського обороту В.
Чиста продукція характеризує знову створену вартість. Показник нормативної чистої продукції використовується для визначення темпів зростання фізичного обсягу виробництва, продуктивності праці, планування фонду заробітної плати та контролю за його використанням.
Норматив чистої продукції являє собою частину оптової ціни виробу, що включає заробітну плату, відрахування на соціальне страхування і прибуток. Норматив чистої продукції (Ч) на конкретний виріб дорівнює:
Ч = ЗП + К + П, (6)
ЗП - заробітна плата (основна і додаткова) робітників, включаючи відрахування на соціальне страхування в проектованої (планової) калькуляції собівартості одиниці продукції,
К - коефіцієнт, що характеризує відношення заробітної плати персоналу, зайнятого обслуговуванням та управлінням, до заробітної плати виробничих робітників даного підприємства,
П - прибуток, що підлягає включенню в ціну і норматив чистої продукції. Розраховується за нормативами рентабельності, затвердженого за прейскурантами продукції по відношенню до собівартості за вирахуванням прямих матеріальних витрат (вартості використовуваних сировини, палива, енергії, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів).
Обсяг нормативної чистої продукції в планах і звітах підприємства визначається прямим рахунком:
1. За готової продукції та іншої продукції, планованої в натуральному вираженні - шляхом множення обсягу виробництва в натуральному вираженні за кожним видом вироби на норматив чистої продукції;
2. По продукції, планованої і обліковується лише у вартісному вираженні - шляхом множення її обсягу в оптових цінах (кошторисної вартості) на затверджений по кожній групі і виду продукції нормативний коефіцієнт чистої продукції. Зазначені нормативні коефіцієнти характеризують відношення обсягу чистої продукції до вартості відповідної продукції, обчисленої в оптових цінах;
3. По незавершеному виробництву продукції з тривалим циклом виготовлення - шляхом множення зміни залишків незавершеного виробництва на нормативний коефіцієнт чистої продукції і прямим рахунком по кожному виду продукції з наступним складанням результатів. Загальний обсяг нормативної чистої продукції по об'єднанню визначається на основі даних, що входять до складу виробничих об'єднань, одиниць і окремих підприємств [7].
Питомо чиста продукція підприємства (Ч) визначається як різниця між товарною продукцією в оптових цінах підприємства і матеріальними витратами на виробництво М, за винятком сум амортизаційних відрахувань:
Ч = Т - М, (7)
Склад матеріальних витрат, що виключаються при розрахунку умовно чистої продукції, такої ж, як при визначенні показника чистої продукції. Показник умовно-чистої продукції використовується головним чином для аналітичних цілей при розрахунку загальної ефективності виробництва [8].

4 Виробничі потужності
Виробнича потужність підприємства характеризується максимальною кількістю продукції відповідної якості та асортименту, що може зробити в одиницю часу при повному використанні основних виробничих фондів в оптимальних умовах експлуатації.
Виробничі потужності вимірюються, в тих же одиницях, в яких планується виробництво даної продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуках, метрах).
Протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Основними причинами змін є:
- Установка нових одиниць обладнання, замість застарілих або аварійних;
- Знос обладнання;
- Введення в дію нових потужностей;
- Зміна продуктивності обладнання у зв'язку з інтенсифікацією режиму його роботи або у зв'язку зі зміною якості сировини і т.п.
- Модернізація обладнання;
- Зміни в структурі вихідних матеріалів, складу сировини і напівфабрикатів;
- Тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на ремонт, профілактику, технологічні перерви;
- Спеціалізація виробництва;
- Режим роботи обладнання (циклічний, безперервний);
- Організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.
На величину виробничої потужності впливають такі фактори:
1. Технічні фактори:
- Кількісний склад основних фондів і їх структура;
- Якісний склад основних фондів;
- Ступінь механізації та автоматизації технологічних процесів;
- Якість вихідної сировини.
2. Організаційні фактори:
- Ступінь спеціалізації, концентрації, кооперування виробництва;
- Рівень організації виробництва, праці та управління.
3. Економічні чинники:
- Форми оплати праці і стимулювання працівників.
4. Соціальні фактори:
- Кваліфікаційний рівень працівників, їх професіоналізм;
- Загальноосвітній рівень підготовки.
Виробничі потужності бувають:
Теоретична (проектна) потужність характеризує максимально можливий випуск продукції при ідеальних умовах функціонування виробництва. Визначається як гранична годинна сукупність потужностей засобів праці при повному річному календарному фонді часу роботи протягом усього терміну їх фізичної служби. Цей показник використовується при обгрунтуванні нових проектів, розширення виробництва, інших інноваційних заходів.
Максимальна потужність - теоретично можливий випуск продукції протягом звітного періоду при звичайному складі освоєної продукції, без обмежень з боку чинників праці та матеріалів, при можливості збільшення змін і робочих днів, а також використанні тільки встановленого обладнання, готового до роботи. Показник важливий при визначенні резервів виробництва, обсягів продукції, що випускається і можливостей їх збільшення, нарощування.
Економічна потужність - межа виробництва, який підприємству невигідно перевищувати через великого зростання витрат виробництва або яких-небудь інших причин.
Практична потужність - найвищий обсяг випуску продукції, який може бути досягнутий на підприємстві в реальних умовах роботи. Часто практична потужність збігаються з економічною потужністю.
Планова виробнича потужність розраховується виходячи із застосовуваних технологічних процесів, наявність парку устаткування, наявних виробничих площ як величин вже заданих, а обсяг випуску продукції за планованої номенклатурі є шуканої величиною, яка встановлюється в умовах повного використання ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства.
Виробнича потужність - величина змінюється під впливом різних факторів. Розраховується стосовно до певного періоду часу. Потужність визначається на початок планового періоду - вхідна потужність. На кінець планового періоду - вихідна потужність, розраховується за формулою:
Мк = Мн + Мс + Мр + Мо + Міз - Мв, (8)
де Мк - потужність на кінець планового періоду;
Мн - производст ¬ жавна потужність на початок планового періоду;
Мс - введення потуж ¬ ностей в результаті будівництва нових, розширення дію ¬ щих потужностей;
Мр - приріст потужності внаслідок реконструкції ¬ ції;
Мо - збільшення потужності в результаті технічного пере ¬ оснащення та проведення інших організаційно-технічних заходів;
Мт - збільшення (зменшення) потужностей слідом ¬ ствие зміни номенклатури-ри продукції;
Мв - зменшення потужності внаслідок її вибуття.
Крім вхідний і вихідний потужностей визначається також ве ¬ личина середньорічної потужності (Мср) за формулою:
Мср = Мн + ((Мс * Тс + Мр * Тр + Мо * Те + Мнз * Тнз - Мв * Тв) / 12), (9)
де Тс, Тр, Те, Тнз, Тв - термін дії відповідних потужностей з моменту їх введення і до кінця планового року.
Виробнича потужність визначається за потужністю провідних цехів, агрегатів або ділянок.
Виробнича потужність розраховується по всьому зробленому обладнання, закріпленого за основними цехами. Не враховується при розрахунку потужності резервне (що знаходиться на консервації) устаткування.
Режим роботи підприємства як найважливіша умова розрахунку виробничої потужності визначається виходячи з числа змін роботи, тривалості робочого дня і робочого тижня. При цьому розрізняють календарний, режимний і дійсний (робочий) фонди - часу використання основних виробничих фондів. Фонд часу дорівнює кількості календарних днів у плані (періоді), помноженому на 24 ч. Режимний фонд часу визначається режимом виробництва. Він дорівнює добутку числа раб. днів у плановому періоді на число годин у робочих змінах. Дійсний (робочий) фонд часу роботи устаткування дорівнює режимному за вирахуванням часу планово-попереджувального ремонту, розрахованого за встановленими нормами.
Для розрахунку виробничої потужності використовуються наступні дані:
- Перелік виробничого обладнання та його кількість за видами;
- Режими використання обладнання та використання площ;
- Прогресивні норми продуктивності обладнання та трудомісткості виробів;
- Кваліфікація робітників;
- Намічені номенклатура і асортимент продукції, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі обладнання.
Ефективний фонд робочого часу обладнання визначається в залежності від режиму роботи дільниці (відділення, цеху).
Якщо виробництво працює в безперервному режимі, то ефективний фонд (Тнеф) розраховується наступним чином:
Тнеф = Ткав * ТППР - Ттехн, (11)
де Ткав - календарний фонд (тривалість року, 365 днів або 8760 год.);
ТППР - час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, за годину;
Ттехн - час простоїв обладнання з технологічних причин (завантаження, вивантаження, чищення, промивання, продування і т.д.) на годину.
В умовах безперервного виробничого процесу максимально можливий фонд часу роботи устаткування дорівнює добутку календарних днів на 24 год в добі.
Календарний, чи максимально можливий, фонд є вихідною величиною в обліку часу роботи і бездіяльності обладнання. Якщо з календарного фонду часу виключити частину робочого часу між змінами і час неробочих днів, то вийде режимний фонд часу.
Располагаеми фонд отримують виключенням з режимного фонду витрат часу на плановий ремонт і часу на знаходження обладнання в резерві.
У періодичних виробництвах і в безперервних виробництвах з періодично працюють обладнанням потужність визначається за формулою:
М = (ТЕФ / Тц) * Зс * bгп * а, (12)
де Тц - час виробничого циклу роботи обладнання, год;
Зс - обсяг завантаження сировини на один цикл;
bгп - вихід готової продукції з одиниці сировини.
Міра використання виробничих потужностей характеризується такими коефіцієнтами:
1) загальний коефіцієнт (Ко):
Ко = V / ПМср, (13)
де V - фактичний або плановий обсяг виробництва продукції.
2) інтенсивний коефіцієнт (Кі):
Ки = Vсут / Мсут, (14)
де Vсут - середньодобовий випуск продукції;
Мсут - середньодобова виробнича потужність підприємства.
3) екстенсивний коефіцієнт (Ке):
Ке = Тф / п / Тр / год, (15)
де Тф / п - фактичний або плановий фонд робочого часу;
Тр / год - розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий при визначенні виробничої потужності.


5 Проект виробничих потужностей
Планування виробничих потужностей дуже важливо в досягненні довгострокового успіху організації. Як показує досвід, дуже великі виробничі потужності можуть бути не менш шкідливі, ніж занадто маленькі [4].
При перспективному проектуванні розвитку потужностей підприємства широко застосовується балансовий метод. Завдання по приросту і введенню в дію виробничих потужностей визначаються у такому порядку.
1. Уточнюється розрахована в балансі загальна потреба у збільшенні виробничих потужностей по роках.
2. Уточнюється прийнятий у планових балансах максимально можливий розмір приросту потужностей на діючих виробництвах по роках за рахунок технічного переозброєння та реконструкції.
3. Визначається необхідний розмір нових потужностей за рахунок розширення діючих і будівництва нових підприємств.
4. На основі варіантної проробки визначається перелік будівництв, які
У плані розвитку враховується також зменшення виробничої потужності за рахунок зміни номенклатури та асортименту продукції (збільшення трудомісткості), вибуття потужності внаслідок старості будівель, списання обладнання, вичерпання запасів корисних копалин та інших природних ресурсів, передачі та продажу основних фондів у встановленому порядку. [1 c. 296].
Менеджери підприємства повинні дослідити вимірювання стратегії вибору виробничої потужності перед прийняттям відповідних рішень:
1. Вибір розміру запасу виробничої потужності;
2. Вибір часу та розміру розширення;
3. Зв'язування рішень з виробничої потужності з іншими прийнятими рішеннями.
1. Вибір розміру запасу виробничої потужності. Середній рівень використання виробничої потужності не повинен підходити надто близько до 100 відсотків. Запас виробничої потужності - це кількість додаткової виробничої потужності, яку фірма зберігає, щоб впоратися з раптовими збільшеннями в попиті або тимчасовими втратами в продуктивності; вона вимірює наскільки середній рівень використання менше 100 відсотків. Запас виробничої потужності (ПМ зап) визначиться:
ПМ зап = 100% - ПМ ісп, (16)
де ПМісп - рівень використання виробничої потужності,%.
У бізнесі використовують великі запаси виробничої потужності, коли попит схильний до значних змін. Великі запаси виробничої потужності також необхідні, коли майбутній попит точно не визначений, особливо, якщо низька гнучкість ресурсів.
Аргумент на користь маленьких запасів виробничої потужності досить простий: заморожені гроші, не беруть участь у виробництві.
2. Вибір часу та розміру розширення. Друга проблема стратегії виробничої потужності полягає в тому, щоб визначити: коли її розширювати і наскільки. Існує дві крайні стратегії: експансіоністська стратегія, яка додає виробничу потужність великими, але рідкісними порціями, і стратегія wait-and-see («чекати і дивитися» або «поживемо-побачимо»), яка робить ці добавки меншими порціями, але частіше.
3. Зв'язок виробничої потужності та інших прийнятих рішень. Рішення про розширення виробничої потужності повинні бути тісно пов'язані зі стратегіями та операціями у всій організації. Коли менеджери приймають рішення щодо місця розташування, гнучкості ресурсу та обладнання, вони повинні розглянути вплив цього рішення на розмір запасу виробничої потужності. Цей запас охороняє організацію від невизначеності так само, як і гнучкість ресурсів та обладнання. Якщо система добре збалансована і зроблено зміна в деякій іншій області прийняття рішень, то запас виробничої потужності теж може мати потребу в зміні, щоб компенсувати це рішення.
Істотна зв'язок між рішеннями про місцезнаходження і виробничою потужністю. Фірма, яка розширюється, має додати нові ділянки виробництва і знаходити відповідні місця для них, беручи до уваги, що частина старих потужностей доведеться усунути.
Через зв'язку рішення про зміну виробничої потужності з іншими функціональними областями, потрібно обережна інтеграція планів. Слід використовувати маркетинг для знання особливостей ринкових сегментів і прогнозування попиту. Фінансовий аналіз необхідний, тому що розширення вимагає суттєвих капіталовкладень, які повинні бути взяті з чистого прибутку або отримані із зовнішніх джерел. Аналіз людських ресурсів, треба, тому що зміни виробничої потужності ведуть до найму і навчанню нових робочих, і можуть також означати хворобливе скорочення виробництва і падіння його обсягів.
Планування введення додаткових виробничих потужностей рекомендується здійснювати за такими етапами.
1. Оцінити необхідну виробничу потужність.
2. Обчислити різницю між необхідної і доступної виробничою потужністю.
3. Скласти варіанти планів ліквідації розриву.
4. Якісно і кількісно оцінити кожну альтернативу і зробити остаточний вибір.
Оцінка необхідної виробничої потужності. Основа для оцінки довгострокових потреб у виробничій потужності - прогнози попиту, продуктивності, конкуренції та довгострокових технологічних змін. Прогноз попиту повинен бути перетворений до чисельного увазі, який може бути безпосередньо порівняний з використовуваною мірою виробничої потужності. Припустимо, що виробничої потужності виражена як число доступних машин в операції. Коли тільки один виріб виробляється, число необхідних машин (механізмів) (М) можна обчислити, як:
М = (D * p) / (N * [1 - (C / 100)]), (17)
де D - прогноз кількості штук (клієнтів) за рік;
p - час виготовлення (в годинах на штуку або клієнта);
N - загальна кількість годин на рік, протягом яких використовується процес;
C - бажаний запас виробничої потужності.
Якщо випускаються кілька виробів, необхідний додатковий час для переналаштування обладнання з одного виробу на інше. Загальний час переналаштування обладнання знаходиться діленням прогнозу по штукам D на розмір партії, яка дає число перенастроювань на рік, і потім множенням на час перенастроювання. Наприклад, при щорічному попиті 1200 штук і середньому розмірі партії 100 отримуємо 1200/100 = 12 перенастроювань щорічно. Потім підсумовуємо часи виготовлення і перенастроювань.
Обчислення різниці між необхідної і доступної виробничою потужністю. Для обчислення різниці між необхідної і доступної виробничою потужністю потрібно коректна міра виробничої потужності. Ускладнення виникають, коли в процесі використовується кілька операцій і видів ресурсів. Розширення виробничої потужності деяких операцій може збільшувати загальну виробничу потужність. Проте якщо є вузькі місця, виробнича потужність може бути розширена тільки, якщо буде розширена виробнича потужність операції вузького місця.
Альтернативні плани ліквідації розриву у виробничих потужностях. Один з можливих варіантів - нічого не робити («варіант 0») і втрачати замовлення при попиті, що перевищує поточну виробничу потужність. Інші альтернативи - вибір часу проведення і масштабу додавання нової виробничої потужності. Додаткові можливості включають розширення в іншому місці і використанні короткострокових рішень типу понаднормового часу, тимчасових робітників і укладання субпідрядних договорів.
Оцінка альтернатив. На цьому завершальному кроці менеджер кількісно і якісно оцінює кожну альтернативу.
а) Якісна оцінка. Менеджер повинен оцінити, як кожна альтернатива відповідає загальній стратегії виробничої потужності та інших аспектів бізнесу, не охопленим фінансовим аналізом. Це варіант аналізу типу «а що, якщо» дозволяє менеджерові одержати ідеї щодо значень кожної альтернативи перед заключним вибором.
б) Кількісна оцінка. Менеджер оцінює грошові потоки для кожної альтернативи на прогнозований відрізок часу, і порівнює їх з варіантом, коли не робиться нічого («варіант 0»). Грошовий потік - це різниця між доходами та витратами організації протягом конкретного періоду.
Розрахунково-конструкторська частина
На деревообробному підприємстві «Гном» виготовляють меблі з натуральних матеріалів. На підставі даних свого варіанту визначте:
1. Економію від зниження собівартості за друге півріччя і за рік.
2. Госпрозрахунковий річний економічний ефект
3. Термін окупності капітальних вкладень у заходи НТП
Вся сума амортизаційних відрахувань і 40% чистого прибутку спрямовані на розвиток виробництва.
У результаті впровадження заходів НТП з другого півріччя норми витрати деревини знизилися на 7% при підвищенні цін на деревину на 5%, квартальний обсяг виробництва і відповідно продуктивність праці зросла в 1,2 рази без збільшення чисельності працівників, заробітна плата виробничих робітників зросла на 6% , умовно-постійні витрати - на 3%.
Етапи рішення:
1. Складання кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції (таблиця 5). Вартість матеріальних витрат визначається на основі цін придбання та кількості витрачених матеріальних ресурсів. Фонд заробітної плати визначається на основі середньомісячної зарплати, чисельності працівників та кількості місяців у розрахунковому періоді (у даному випадку - квартал). Амортизаційні відрахування визначають виходячи з вартості основних фондів, норм амортизації і кількості місяців у розрахунковому періоді.
2. Складання калькуляції (таблиця 6)
Вартість матеріальних витрат на технологічні потреби визначається на основі норм витрати матеріалів, палива, енергії та цін на них. Зарплата виробничих робітників визначається на основі відрядних розцінок.
Коефіцієнт зарплати розраховується як відношення зарплати виробничих робітників на весь випуск вироби до загальної суми зарплати виробничих робітників на випуск усіх виробів.
Таблиця 5. Кошторис витрат, тис. крб.
Економічні елементи витрат Ціна придбання, руб.
Витрачено Сума, руб.
Деревина, м3 1 500 545 817 500
Клей, кг 60 59 3540
Лак, кг 100 680 6800 0
Ел. енергія, кВт 1 101500 101500
Зарплата 3500 * 50 * 3 - 525000
Відрахування у позабюджетні фонди 525000 * 0,265 - 139125
Амортизація будівлі 400000 * 0,02 *
2000
Машини 1100000 * 0,12 *
33000
Інші витрати 15000
Разом витрат 1704665
Кзп1 = 100000/168000 = 60%; Кзп2 = 68000/168000 = 40%;

Таблиця 6. Калькуляція собівартості виробів
(Таблиця прикладена окремим файлом)
3. Ціноутворення.
Оптова ціна підприємства:

де Р - рентабельність вироби,%
С - собівартість одиниці продукції, тис. руб. / шт.
Виріб 1:
руб.
Виріб 2:
руб.
Відпускні ціни:
, Де Ст. ПДВ - ставка податку на додану вартість.
Виріб 1:
руб.
Виріб 2:
руб.
Обсяг реалізації в оптових цінах:
Vр = ЦРА * VA + ЦРЛ * VБ
Де VA, VБ - обсяг реалізації в натуральному вираженні.
Vр = 2232,03 * 500 + 1897,8 * 400 = 1875135 крб.
4. Формування прибутку.
Валовий прибуток визначається за формулою:
Пв = Пр + ПВРД
Де Пр - прибуток від реалізації,
ПВРД - прибуток від позареалізаційної діяльності
Пр = Пп + Пк
Де Пп - прибуток по основній виробничій діяльності
Пк - прибуток по комерційній діяльності (реалізація майна, товарів побічного виробництва).
Пп = Vр-Ср
Де Vр - обсяг реалізації продукції, тис. руб.
Пп = 1875135 - 1704665 = 170470 руб.

Де Ц прод і Цпок - ціна продажу і ціна покупки товару,
Vн - обсяг продажів у натуральному вираженні. У нашому випадку комерцій-ська прибуток дорівнює нулю.
Прибуток від позареалізаційної діяльності:
ПВРД = Па + Пб
Де Па - прибуток від зданого в оренду майна
Пб - дивіденди по цінних паперах
ПВРД = 30000
Разом валовий прибуток:
Пв = 170470 +30000 = 200470 руб.
5. Розподіл прибутку.
Оподатковуваний прибуток:
Пн = Пв-Нв
Де Нв - податки, що виплачуються з валового прибутку (першочергові платежі).
Пн = 200470 - 170470 * 0,24 = 200470 - 40912,8 = 159557,2 руб.
6. Капіталовкладення у розвитку виробництва,
5500 +0,4 * 159557,2 = 69322,88 руб.
7. Зниження собівартості:
Виріб 1:
Економія за матеріалами:

Економія по зарплаті і відрахуванням з неї виробничих робітників:

Економія по умовно-постійних витрат:

Разом% ΔС = 11 +1 +8 = 20%
Са = 2029,126 * 0,2 = 405,8 руб.
Виріб 2:
Економія за матеріалами:
Економія по зарплаті і відрахуванням з неї виробничих робітників:
Економія по умовно-постійних витрат:
Разом% ΔС = 1,1 +11 +11,5 = 23,6%; Са = 1725,255 * 0,236 = 407,16 руб.
8. Економія.
а) за друге півріччя, руб
2 * 405,8 * 600 +407,16 * 480 * 2 = 877833,76;
б) річна, руб
877833,76 * 2 = 1755667,5;
9. Термін окупності капіталовкладень
10. Госпрозрахунковий річний економічний ефект.
Ех = 1755667,5 - (0,15 * 69322,88) = 1745269,1 руб.

Джерела використаної літератури
1. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Проф. Н.А. Сафронова. - М.: «МАУП», 1998. - 584 с.
2. Виробничий менеджмент. Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. Під ред. проф. Ильенковой С. Д.
3. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Л.Я. Аврашко, В.В. Адамчук, О.В. Антонова та ін; Під ред. Проф. В.Я. Горфінкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. - 732 с.
4. Економіка підприємства: Підручник для вузів / В.Я. Горфинкель, Є.М. Ку-пріянов, В.П. Прасолова і ін; Під ред. Проф. В.Я. Горфінкеля, проф. Є.М. Купріянова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1996. - 367 с.
5. Економіка / За ред. А. Булатова. - М.: Видавництво БЕК, 1997. - 526 с.
6. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мн.: ИП Екоперспектіва, 1997. - 498 с.
7. Петрович І.М., Атаманчук Р.П. / Виробнича потужність і економіка підприємства. - М., 1990.
8. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1997. - 176-179 с.
9. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства: Підручник, 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 1998. Стор. 166-172.
10. Економіка підприємства (фірми): Підручник / За ред. Проф. О.І. Волкова, О.В. Дев'яткіна. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 601 с.
11. Агапова Т.А., Серьогіна С.С. Макроекономіка: Підручник / Під загальною ред. д. е.. н., проф. А.Б. Сидоровича; МДУ ім. М.В. Ломоносова. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво "Справа і Сервіс", 2001. - 448 с. - (Серія "Підручники МДУ ім. М. В. Ломоносова").
12. Амосова В. В. Економічна теорія: Учеб. для екон. фак-ту техн. та гуманітарних. вузів / В. В. Амосова, Г. М. Гукасьян.; Під загальною ред. Г. М. Гукасьян. 2-е вид. - СПб.: Пітер, 2002. - 479с.
13. Борисов Є.Ф. Економічна теорія: Курс лекцій для вузів / Товариство "Знання" Росії. Центральний інститут безперервної освіти. - М., 1997. - 476 с.
14. Бункин М.К., Селін А.М., Семенов В.А. Макроекономіка: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Видавництво "Справа і Сервіс", 2000. - 512 с.
15. Добринін А.І. Економіка: Навчальний посібник / А.І. Добринін, А.І. Салов. - М.: Юрайт-М, 2002. - 302 с.
16. Єлецький Н.Д. Економічна теорія: Учеб. посібник для вузів / Н.Д. Єлецький, О.В. Корнієнко. - Ростов-на-Дону: МарТ, 2002. - 396 с.
17. Економіка, Підручник / За ред. А. І. Архипова, О. Н. Нестеренко, О. К. Большакова. - 2-е вид., Перераб. І доп .- М.: ПБОЮЛ М. А. Захаров, 2001. - 784с.
18. Економіка: Учеб. для вузів. О.М. Нестеренко, С.М. Івашковський, С.С. Ільїн та ін; Під. ред. А.І. Архипова и др. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Проспект, 2001. - 784 с.
19. Економіка: Учеб. посібник для вузів з екон. спеціальностями. Під. ред. А.Г. Грязнова и др. - М.: Інітіа-ДАНА: Єдність, 2001. - 822 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
78.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність
Виробнича потужність підприємтсва
Виробнича програма підприємства
Виробнича програма підприємства
Виробнича програма промислового підприємства
Виробнича програма підприємства Піцерія
Виробнича програма підприємства громадського харчування
Виробнича програма та її розробка
© Усі права захищені
написати до нас