МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Науково-освітній ТОВ "БІП - С"
Брестський філія. Білоруського технікуму бізнесу і права
Курсова робота
З ПРЕДМЕТУ "Організація виробництва"
ТЕМА: Виробнича програма промислового підприємства
Виконала: учениця 6 курсу
36-3Е групи
Калаур М. М.
Керівник: викладач
Крейдич А. В.
2003
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5
2. ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ... ... ... ... ... ... ... .. 8
3. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ І ЕФЕКТ МАСШТАБУ ВИРОБНИЦТВА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
4. ПЛАН ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У натуральному та вартісному виразі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 17
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
ВСТУП
Стійкий фінансовий стан промислового підприємства чинного в ринковій економіці може бути забезпечено за умови постійного вдосконалення і розвитку виробництва з метою випуску продукції, відповідної динамічно мінливого попиту споживачів. Забезпечити це відповідність можна тільки на основі ефективного планування виробничої програми промислового підприємства.
Сутність планування виробничої програми промислового підприємства полягає в тому, що промислове підприємство використовує ресурси для отримання прибутку. Виробнича програма визначає завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності робітників, транспорті та ін Вона тісно пов'язана з фінансовим планом, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності. Підприємство промисловості формує виробничу програму на основі державного замовлення, замовлень споживачів і виявленого в процесі вивчення ринку споживчого попиту.
Таким чином, виробнича програма промислового підприємства визначає можливий обсяг виробництва і продажу продукції в плановому періоді, що відповідає за номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам споживачів.
З вищевикладеного можна сказати про актуальність теми курсової роботи, що для ефективної діяльності промислового підприємства є невід'ємною частиною виробнича програма підприємства.
Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити виробничу програму промислового підприємства.
Завдання дослідження зумовлюються метою дослідження і полягають у тому, щоб:
· Дати поняття виробничої програми промислового підприємства;
· Розглянути фактори виробничої програми;
· Викласти виробництво продукції в натуральному, вартісному вираженні;
· Розкрити обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями.
При вирішенні поставлених завдань для досягнення мети дослідження використовувалися такі методи: метод системного аналізу, комплексного дослідження.
Структура курсової роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, чотири питання, висновок, список використаних джерел. Курсова робота виконана на 26 сторінках комп'ютерного тексту.
1. ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Виробнича програма промислового підприємства повинна відповідати таким вимогам: забезпечувати своєчасне введення продукції в експлуатацію, бути напруженою, гарантувати ритмічність роботи протягом і забезпечувати зачепив, що створює можливість безперервної роботи в наступні планові періоди.
Своєчасне введення продукції промислового підприємства в експлуатацію забезпечується:
- Для продукції, що підлягає продажу в плановому році, - повним виділенням коштів на дану продукцію з подальшою концентрацією на цю продукцію необхідних матеріально-технічних і трудових ресурсів;
- Для знову виробленої продукції промислового підприємства - виділенням коштів відповідно до норм тривалості виробництва, де фіксується не тільки загальна тривалість виробництва даної продукції, а й нормативне розподіл грошових коштів по кварталах року у відсотках від загальної вартості об'єкта наростаючим підсумком:
- У тому випадку якщо на початок року склалося відставання, в ході виробництва продукції виконуються такі розрахунки: 1) визначається нормативний час, протягом якого повинен бути виконаний фактично освоєний на початок року обсяг робіт; 2) визначається рівень готовності продукції на кінець планового року; 3) визначається обсяг робіт, що підлягає виконанню в плановому році.
Таким чином, виробнича програма промислового підприємства це основний розділ виробничо-економічного плану, тобто план введення в дію виробничих потужностей та обсягів продукції у вигляді намічених до виконання обсягів виробничої продукції. Всі інші розділи виробничо-економічного плану, так чи інакше, пов'язані з формуванням шляхів виконання виробничої програми або базуються на її показниках як на вихідній інформації.
Виробництво є процес виготовлення необхідних споживачам товарів і послуг, шляхом переробки сировини, матеріалів, використання робочої сили та обладнання. Товари та послуги є продуктами процесу виробництва. Кожне підприємство повинно прагнути, найбільш раціонально використовувати всі елементи виробництва у процесі виготовлення продукції, оскільки від цього залежить її собівартість і прибуток підприємства. Раціональне використання всіх елементів виробництва значною мірою залежить від застосовуваної технології (3, с.132).
Технологія являє собою сукупність методів обробки предметів праці в процесі виготовлення товарів і послуг, заснованих на наукових знаннях про способи впливу на сировину, матеріали і напівфабрикати відповідними знаряддями виробництва
Розвиток і накопичення наукових знань створює передумови для вдосконалення технологічних методів виготовлення продукції. Покращена технологія в свою чергу призводить до нових методів виробництва, які використовують більш досконалі машини і устаткування, більше кваліфіковану працю, що дозволяє заощаджувати сировину та матеріали і збільшити випуск продукції при колишніх або менших кількостях ресурсів.
Основними завданнями, промислового підприємства "Елегант" розв'язуються в процесі планування виробничої програми промислового підприємства, є:
1) виявлення напрямків розвитку споживчого попиту на продукцію, що випускається підприємством;
2) збільшення обсягу продукції підприємства;
3) забезпечення сталого збалансованого зростання виробництва в цілому по підприємству та його структурних підрозділах;
4) збільшення обсягів продажу, прибутків і рентабельності виробництва і продукції;
5) зниження витрат на основі поліпшення використання виробничих ресурсів підприємства: праці, матеріалів і капіталу;
6) підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення її якості, освоєння нових видів виробів і зниження цін;
7) орієнтація всіх структурних підрозділів підприємства на досягнення високих кінцевих результатів.
Розглянемо виробничу програму підприємства легкої промисловості, яке займається пошиттям чоловічого та жіночого одягу. У виробничій програмі промислового підприємства "Елегант" звернемо особливу увагу на фактори виробництва, співвідношення факторів виробництва, стадії виробничої програми в короткостроковому періоді, а також ефект масштабу виробничої програми.
Таким чином, виробнича програма промислового підприємства "Елегант" складається з трьох розділів: план виробництва продукції в натуральному вираженні; план виробництва продукції у вартісному вираженні; план реалізації продукції в натуральному та вартісному вираженні.
2. ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ
Для здійснення ефективної виробничої програми промислове підприємство "Елегант" використовує працю людей, машин і обладнання, виробничі будівлі та споруди, сировина, різні матеріали, природні ресурси та ін
Сировина і матеріали утворюють предмети праці, а машини, обладнання, будівлі, споруди та ін - засоби праці. За допомогою останніх робочий впливає на предмети праці, перетворюючи їх у готові товари і напівфабрикати. Отже, праця, предмети праці і засоби праці являють собою вводяться фактори виробництва. Їх наявність є необхідною умовою функціонування виробничого процесу. Сукупність предметів і засобів праці являє собою фізичний капітал підприємства. Він підрозділяється на основний і оборотний. До основного відносяться машини, обладнання, будівлі, споруди та ін засоби праці, а до оборотного - запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів та ін предметів праці (4, с.68).
Виходячи з цього, всі фактори виробництва швейної фабрики "Елегант" можуть бути об'єднані в три великі групи:
1) праця;
2) сировина та матеріали;
3) основний капітал.
У першу групу включаються працю робітників, фахівців, службовців та підприємницька діяльність керівників підприємства. За рівнем кваліфікації праця робітників, фахівців і службовців підрозділяється на кваліфікований і некваліфікований.
До кваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботи, що вимагають порівняно тривалої спеціальної підготовки і великих навичок.
Малокваліфіковану працю включає працю працівників з незначною спеціальною підготовкою. Сюди відноситься праця допоміжних робітників, окремих категорій службовців і ін
До некваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботу, яка потребує спеціальної підготовки. Прикладом може служити праця кур'єра, прибиральників приміщень, піднощиків та ін
У другу групу включаються всі види сировини, матеріалів, енергії, покупних виробів і напівфабрикатів, а також земля.
Під матеріалами розуміються предмети праці, що пройшли переробку в обробних галузях промисловості, але не є кінцевою продукцією. До них відносяться: чавун, сталь, продукти нафтопереробки, пиломатеріали, борошно, нитки, тканини, шкіра тощо.
У промисловому виробництві використовуються різноманітні види сировини і матеріалів. На практиці це вимагає їх класифікації за такими ознаками:
1) за характером участі у виготовленні продукції;
2) походженням;
3) характером освіти.
У третю групу виробничих факторів включається основний капітал підприємства, що складається з будівель і споруд, машин та обладнання, інструменту, пристосувань і господарського інвентарю тривалого користування
Зміна обсягу споживчого попиту змушує підприємство збільшувати або скорочувати випуск продукції. Його обсяг залежить від кількості використовуваних факторів виробництва. Обсяги одних з них можуть бути змінені досить швидко, а для зміни інших потрібно більш тривалий період часу. Так для збільшення чисельності робітників при наявності ринку робочої сили не потрібно тривалого часу. За короткий період можна змінити і кількість використовуваної сировини і матеріалів. Збільшити ж розміри підприємства за такий же час неможливо, оскільки для цього необхідно розробити проект, замовити, доставити і змонтувати технологічне обладнання. Зазвичай на виконання цих робіт потрібно чимало часу. Виходячи з цього, розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди, протягом яких можуть бути змінені обсяги використовуваних факторів виробництва (5, с.351).
3. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ І ЕФЕКТ МАСШТАБУ ВИРОБНИЦТВА
Встановлене у виробничій програмі завдання за обсягом випуску продукції може бути виконано за умови забезпечення виробництва необхідною кількістю виробничих ресурсів (чинників): трудових, матеріальних і основного капіталу. Основний капітал є визначальним виробничу потужність підприємства.
Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції та обсяг переробки сировини в заданій номенклатурі та асортименті, при повному використанні робочого часу, продуктивності машин, устаткування виробничих площ з урахуванням застосування прогресивної технології і передових методів організації та управління виробництвом.
Виробнича потужність підприємства вимірюється, як правило, в натуральних або умовно-натуральних одиницях (6, с.98).
Так на швейному підприємстві в основу розрахунку виробничої потужності пошивних цехів покладено кількість робочих місць, яке може бути розміщено на виробничій площі, що виділяється для розміщення виробничих потоків. Розрахунок виконується за формулою:
ПМ = (S / Sн - Р) Т: t (4.1),
де S - виробнича площа цеху, що виділяється для організації виробничих потоків, кв. м;
Sн - виробнича нормативна площа на одне робоче місце, кв. м;
Т - режимне час роботи, час;
T - витрати часу на виготовлення одного виробу, год.
У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виведення з виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції та розширення підприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність.
Вхідна виробнича потужність - це потужність на початок звітного або планованого періоду.
Вихідна виробнича потужність - це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністю наступного періоду.
Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності. Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням і можливим сумарним випуском продукції з діючих і нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:
ОПД + ПМН * До 8 Кс = ОПП (4.2),
Наведемо приблизний баланс виробничої потужності з практики промислового підприємства "Елегант". Потужність початок року в звітному році склало 80 тонн тканини, яку направляють на виробництво костюмів, а на планований рік 87 т., а також приріст потужності технічного переозброєння і організаційно-технічних заходів у звітному році склало 3 цехи, а в планованому році-5. Таким чином, випуск продукції в звітному році-74, 3, а в планованому році-86, слід відзначити, що коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності в звітному році склав 90%, а в планованому році 95%.
Успіх діяльності будь-якого підприємства в довгостроковому періоді залежить від правильно розробленої стратегії його розвитку. Основним елементом розробки стратегічного плану є виявлення можливостей зростання масштабу виробництва.
Під зміною масштабу виробництва розуміється збільшення обсягів усіх використовуваних факторів виробництва в одній пропорції. Наприклад, швейна фабрика подвоїть масштаб виробництва в тому випадку, якщо збільшить у два рази кількість машин, виробничих площ, сировини, матеріалів і чисельність працівників.
Оскільки зміна масштабу виробництва відбувається при пропорційній зміні вводяться факторів, то воно характеризується постійним їх співвідношенням протягом усього періоду його роботи (4, с.107).
Так, якщо у швейної фабрики до зміни масштабу виробництва витрати праці становили Т1 людино-годин, а капіталу К1 машино-годин, то після подвоєння масштабу вони складуть відповідно 2Т1 годин праці і 2К1 годин капіталу. Цілком очевидно, що:
Науково-освітній ТОВ "БІП - С"
Брестський філія. Білоруського технікуму бізнесу і права
Курсова робота
З ПРЕДМЕТУ "Організація виробництва"
ТЕМА: Виробнича програма промислового підприємства
Виконала: учениця 6 курсу
36-3Е групи
Калаур М. М.
Керівник: викладач
Крейдич А. В.
2003
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5
2. ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ... ... ... ... ... ... ... .. 8
3. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ І ЕФЕКТ МАСШТАБУ ВИРОБНИЦТВА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
4. ПЛАН ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У натуральному та вартісному виразі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 17
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
ВСТУП
Стійкий фінансовий стан промислового підприємства чинного в ринковій економіці може бути забезпечено за умови постійного вдосконалення і розвитку виробництва з метою випуску продукції, відповідної динамічно мінливого попиту споживачів. Забезпечити це відповідність можна тільки на основі ефективного планування виробничої програми промислового підприємства.
Сутність планування виробничої програми промислового підприємства полягає в тому, що промислове підприємство використовує ресурси для отримання прибутку. Виробнича програма визначає завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності робітників, транспорті та ін Вона тісно пов'язана з фінансовим планом, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності. Підприємство промисловості формує виробничу програму на основі державного замовлення, замовлень споживачів і виявленого в процесі вивчення ринку споживчого попиту.
Таким чином, виробнича програма промислового підприємства визначає можливий обсяг виробництва і продажу продукції в плановому періоді, що відповідає за номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам споживачів.
З вищевикладеного можна сказати про актуальність теми курсової роботи, що для ефективної діяльності промислового підприємства є невід'ємною частиною виробнича програма підприємства.
Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити виробничу програму промислового підприємства.
Завдання дослідження зумовлюються метою дослідження і полягають у тому, щоб:
· Дати поняття виробничої програми промислового підприємства;
· Розглянути фактори виробничої програми;
· Викласти виробництво продукції в натуральному, вартісному вираженні;
· Розкрити обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями.
При вирішенні поставлених завдань для досягнення мети дослідження використовувалися такі методи: метод системного аналізу, комплексного дослідження.
Структура курсової роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, чотири питання, висновок, список використаних джерел. Курсова робота виконана на 26 сторінках комп'ютерного тексту.
1. ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Виробнича програма промислового підприємства повинна відповідати таким вимогам: забезпечувати своєчасне введення продукції в експлуатацію, бути напруженою, гарантувати ритмічність роботи протягом і забезпечувати зачепив, що створює можливість безперервної роботи в наступні планові періоди.
Своєчасне введення продукції промислового підприємства в експлуатацію забезпечується:
- Для продукції, що підлягає продажу в плановому році, - повним виділенням коштів на дану продукцію з подальшою концентрацією на цю продукцію необхідних матеріально-технічних і трудових ресурсів;
- Для знову виробленої продукції промислового підприємства - виділенням коштів відповідно до норм тривалості виробництва, де фіксується не тільки загальна тривалість виробництва даної продукції, а й нормативне розподіл грошових коштів по кварталах року у відсотках від загальної вартості об'єкта наростаючим підсумком:
- У тому випадку якщо на початок року склалося відставання, в ході виробництва продукції виконуються такі розрахунки: 1) визначається нормативний час, протягом якого повинен бути виконаний фактично освоєний на початок року обсяг робіт; 2) визначається рівень готовності продукції на кінець планового року; 3) визначається обсяг робіт, що підлягає виконанню в плановому році.
Таким чином, виробнича програма промислового підприємства це основний розділ виробничо-економічного плану, тобто план введення в дію виробничих потужностей та обсягів продукції у вигляді намічених до виконання обсягів виробничої продукції. Всі інші розділи виробничо-економічного плану, так чи інакше, пов'язані з формуванням шляхів виконання виробничої програми або базуються на її показниках як на вихідній інформації.
Виробництво є процес виготовлення необхідних споживачам товарів і послуг, шляхом переробки сировини, матеріалів, використання робочої сили та обладнання. Товари та послуги є продуктами процесу виробництва. Кожне підприємство повинно прагнути, найбільш раціонально використовувати всі елементи виробництва у процесі виготовлення продукції, оскільки від цього залежить її собівартість і прибуток підприємства. Раціональне використання всіх елементів виробництва значною мірою залежить від застосовуваної технології (3, с.132).
Технологія являє собою сукупність методів обробки предметів праці в процесі виготовлення товарів і послуг, заснованих на наукових знаннях про способи впливу на сировину, матеріали і напівфабрикати відповідними знаряддями виробництва
Розвиток і накопичення наукових знань створює передумови для вдосконалення технологічних методів виготовлення продукції. Покращена технологія в свою чергу призводить до нових методів виробництва, які використовують більш досконалі машини і устаткування, більше кваліфіковану працю, що дозволяє заощаджувати сировину та матеріали і збільшити випуск продукції при колишніх або менших кількостях ресурсів.
Основними завданнями, промислового підприємства "Елегант" розв'язуються в процесі планування виробничої програми промислового підприємства, є:
1) виявлення напрямків розвитку споживчого попиту на продукцію, що випускається підприємством;
2) збільшення обсягу продукції підприємства;
3) забезпечення сталого збалансованого зростання виробництва в цілому по підприємству та його структурних підрозділах;
4) збільшення обсягів продажу, прибутків і рентабельності виробництва і продукції;
5) зниження витрат на основі поліпшення використання виробничих ресурсів підприємства: праці, матеріалів і капіталу;
6) підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення її якості, освоєння нових видів виробів і зниження цін;
7) орієнтація всіх структурних підрозділів підприємства на досягнення високих кінцевих результатів.
Розглянемо виробничу програму підприємства легкої промисловості, яке займається пошиттям чоловічого та жіночого одягу. У виробничій програмі промислового підприємства "Елегант" звернемо особливу увагу на фактори виробництва, співвідношення факторів виробництва, стадії виробничої програми в короткостроковому періоді, а також ефект масштабу виробничої програми.
Таким чином, виробнича програма промислового підприємства "Елегант" складається з трьох розділів: план виробництва продукції в натуральному вираженні; план виробництва продукції у вартісному вираженні; план реалізації продукції в натуральному та вартісному вираженні.
2. ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ
Для здійснення ефективної виробничої програми промислове підприємство "Елегант" використовує працю людей, машин і обладнання, виробничі будівлі та споруди, сировина, різні матеріали, природні ресурси та ін
Сировина і матеріали утворюють предмети праці, а машини, обладнання, будівлі, споруди та ін - засоби праці. За допомогою останніх робочий впливає на предмети праці, перетворюючи їх у готові товари і напівфабрикати. Отже, праця, предмети праці і засоби праці являють собою вводяться фактори виробництва. Їх наявність є необхідною умовою функціонування виробничого процесу. Сукупність предметів і засобів праці являє собою фізичний капітал підприємства. Він підрозділяється на основний і оборотний. До основного відносяться машини, обладнання, будівлі, споруди та ін засоби праці, а до оборотного - запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів та ін предметів праці (4, с.68).
Виходячи з цього, всі фактори виробництва швейної фабрики "Елегант" можуть бути об'єднані в три великі групи:
1) праця;
2) сировина та матеріали;
3) основний капітал.
У першу групу включаються працю робітників, фахівців, службовців та підприємницька діяльність керівників підприємства. За рівнем кваліфікації праця робітників, фахівців і службовців підрозділяється на кваліфікований і некваліфікований.
До кваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботи, що вимагають порівняно тривалої спеціальної підготовки і великих навичок.
Малокваліфіковану працю включає працю працівників з незначною спеціальною підготовкою. Сюди відноситься праця допоміжних робітників, окремих категорій службовців і ін
До некваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботу, яка потребує спеціальної підготовки. Прикладом може служити праця кур'єра, прибиральників приміщень, піднощиків та ін
У другу групу включаються всі види сировини, матеріалів, енергії, покупних виробів і напівфабрикатів, а також земля.
Під матеріалами розуміються предмети праці, що пройшли переробку в обробних галузях промисловості, але не є кінцевою продукцією. До них відносяться: чавун, сталь, продукти нафтопереробки, пиломатеріали, борошно, нитки, тканини, шкіра тощо.
У промисловому виробництві використовуються різноманітні види сировини і матеріалів. На практиці це вимагає їх класифікації за такими ознаками:
1) за характером участі у виготовленні продукції;
2) походженням;
3) характером освіти.
У третю групу виробничих факторів включається основний капітал підприємства, що складається з будівель і споруд, машин та обладнання, інструменту, пристосувань і господарського інвентарю тривалого користування
Зміна обсягу споживчого попиту змушує підприємство збільшувати або скорочувати випуск продукції. Його обсяг залежить від кількості використовуваних факторів виробництва. Обсяги одних з них можуть бути змінені досить швидко, а для зміни інших потрібно більш тривалий період часу. Так для збільшення чисельності робітників при наявності ринку робочої сили не потрібно тривалого часу. За короткий період можна змінити і кількість використовуваної сировини і матеріалів. Збільшити ж розміри підприємства за такий же час неможливо, оскільки для цього необхідно розробити проект, замовити, доставити і змонтувати технологічне обладнання. Зазвичай на виконання цих робіт потрібно чимало часу. Виходячи з цього, розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди, протягом яких можуть бути змінені обсяги використовуваних факторів виробництва (5, с.351).
3. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ І ЕФЕКТ МАСШТАБУ ВИРОБНИЦТВА
Встановлене у виробничій програмі завдання за обсягом випуску продукції може бути виконано за умови забезпечення виробництва необхідною кількістю виробничих ресурсів (чинників): трудових, матеріальних і основного капіталу. Основний капітал є визначальним виробничу потужність підприємства.
Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції та обсяг переробки сировини в заданій номенклатурі та асортименті, при повному використанні робочого часу, продуктивності машин, устаткування виробничих площ з урахуванням застосування прогресивної технології і передових методів організації та управління виробництвом.
Виробнича потужність підприємства вимірюється, як правило, в натуральних або умовно-натуральних одиницях (6, с.98).
Так на швейному підприємстві в основу розрахунку виробничої потужності пошивних цехів покладено кількість робочих місць, яке може бути розміщено на виробничій площі, що виділяється для розміщення виробничих потоків. Розрахунок виконується за формулою:
ПМ = (S / Sн - Р) Т: t (4.1),
де S - виробнича площа цеху, що виділяється для організації виробничих потоків, кв. м;
Sн - виробнича нормативна площа на одне робоче місце, кв. м;
Т - режимне час роботи, час;
T - витрати часу на виготовлення одного виробу, год.
У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виведення з виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції та розширення підприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність.
Вхідна виробнича потужність - це потужність на початок звітного або планованого періоду.
Вихідна виробнича потужність - це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністю наступного періоду.
Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності. Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням і можливим сумарним випуском продукції з діючих і нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:
ОПД + ПМН * До 8 Кс = ОПП (4.2),
Наведемо приблизний баланс виробничої потужності з практики промислового підприємства "Елегант". Потужність початок року в звітному році склало 80 тонн тканини, яку направляють на виробництво костюмів, а на планований рік 87 т., а також приріст потужності технічного переозброєння і організаційно-технічних заходів у звітному році склало 3 цехи, а в планованому році-5. Таким чином, випуск продукції в звітному році-74, 3, а в планованому році-86, слід відзначити, що коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності в звітному році склав 90%, а в планованому році 95%.
Успіх діяльності будь-якого підприємства в довгостроковому періоді залежить від правильно розробленої стратегії його розвитку. Основним елементом розробки стратегічного плану є виявлення можливостей зростання масштабу виробництва.
Під зміною масштабу виробництва розуміється збільшення обсягів усіх використовуваних факторів виробництва в одній пропорції. Наприклад, швейна фабрика подвоїть масштаб виробництва в тому випадку, якщо збільшить у два рази кількість машин, виробничих площ, сировини, матеріалів і чисельність працівників.
Оскільки зміна масштабу виробництва відбувається при пропорційній зміні вводяться факторів, то воно характеризується постійним їх співвідношенням протягом усього періоду його роботи (4, с.107).
Так, якщо у швейної фабрики до зміни масштабу виробництва витрати праці становили Т1 людино-годин, а капіталу К1 машино-годин, то після подвоєння масштабу вони складуть відповідно 2Т1 годин праці і 2К1 годин капіталу. Цілком очевидно, що:
К1 / Т1 = 2К1 / 2Т1 = nК1/nТ1 = const (4.3),
де n - коефіцієнт зростання масштабу виробництва.
Між збільшенням кількості вводяться факторів і зростанням обсягу випуску продукції не існує постійній залежності протягом усього періоду росту масштабу виробництва. Для підприємств усіх галузей промисловості властиво початкове випередження зростання випуску продукції над зростанням витрат ресурсів, потім пропорційний їх зміна і, нарешті, відстоювання зростання виробництва від зростання витрачених факторів. Залежно від характеру зміни обсягу випуску продукції при зміні витрат ресурсів розрізняють три види ефекту збільшення масштабу виробництва:
1) збільшується (позитивний) ефект зростання масштабу виробництва;
2) постійний (незмінний) ефект зростання масштабу виробництва;
3) зменшується (негативний) ефект.
Прояв позитивного ефекту масштабу виробництва обумовлено тим, що з укрупненням його розмірів:
по-перше, поліпшуються умови для впровадження більш продуктивного обладнання, прогресивної технології, потокових методів організації виробництва та автоматизованих систем управління. У результаті цього продуктивність (віддача) чинників виробництва зростає швидше ніж витрати;
по-друге, з'являється більше можливостей для глибокого поділу праці, його раціональної кооперації і розвитку спеціалізації виробництва. На великих підприємствах навіть в умовах диверсифікованого виробництва можна створити спеціалізовані цехи і ділянки по випуску конкретних видів виробів, створити спеціалізовані допоміжні виробництва, ширше застосовувати спеціалізоване обладнання та пристосування. У результаті чисельність працівників зростає повільніше, ніж випуск продукції;
по-третє, збільшуються можливості більш повного використання потужності обладнання та виробничих площ. У великих виробництвах досягається високий рівень сполучення обладнання, що супроводжується більш повної його завантаженням. Розташування обладнання по ходу технологічного ланцюжка сприяє поліпшенню використання виробничих площ. У результаті випуск продукції випереджає темпи зростання витрат капіталу;
по-четверте, більш економно використовуються сировина і матеріали, тому що поліпшуються умови для впровадження маловідходних і безвідходних технологій, використання вторинних матеріалів і тепла (2, с.147).
У результаті все це дозволяє виробляти більше продукції при менших витратах виробничих факторів
Після того, як підприємство вичерпає можливості підвищення продуктивності, (віддачі) факторів виробництва, настає етап постійного ефекту масштабу виробництва.
Подальше збільшення масштабу виробництва в певний момент приводить до зменшується (негативного) ефекту.
Зменшуваний ефект масштабу виробництва обумовлений зростаючими труднощами, пов'язаними з організацією та управлінням великомасштабним виробництвом. Здійснення великомасштабних операцій по збуту готової продукції, матеріально-технічного забезпечення виробництва, вивчення товарного ринку, організації реклами й ін вимагає додаткових витрат ресурсів. Збільшення масштабу виробництва вимагає пропорційного зростання виробничих площ. Проте можливості збільшення промислових будівель не безмежні через технічні складнощі з вентиляцією, внутрішньоцеховим транспортом та ін Тому при дуже великих масштабах виробництва підприємство змушене збільшувати число виробничих корпусів, в результаті чого істотно збільшуються витрати на будівництво будівель. Крім того, великим підприємствам властива складна організаційна структура, що викликає зростання витрат, пов'язаних з управлінням. При цьому ускладнюється шлях проходження інформації, що призводить в ряді випадків до її спотворення, несвоєчасність прийняття рішень і, як наслідок, до порушення координації діяльності суміжних виробництв. Все це призводить до додаткових витрат праці, менш ефективного використання діючого обладнання та матеріальних ресурсів.
У результаті витрати ресурсів зростають швидше ніж випуск продукції
4. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У натуральному та вартісному виразі
Процес виробництва здійснюється за умови з'єднання трьох груп чинників - праці, матеріалів і основного капіталу. При цьому кожен даний обсяг випуску продукції, може бути, досягнутий при різному кількісному поєднанні впроваджуються ресурсів. Так, наприклад, випуск 204 одиниць чоловічих костюмів, промисловим підприємствам "Елегант" як буде показано нижче, можна здійснити високомеханізованим способом або з переважним застосуванням ручної праці. Якщо весь вибір факторів виробництва представити у вигляді праці, матеріалів і основного капіталу, то виробнича функція матиме вигляд:
А = F (Т; М; До) (3. 1),
де А - максимальний обсяг виробництва продукції при даній технології, од.;
Т - кількість праці, що використовується, чол. годину;
К - кількість використовуваного основного капіталу, машино - год;
М - кількість використовуваного матеріалу, метри, тонни, штуки.
Виробнича функція дозволяє визначити максимальну кількість продукції, що може зробити підприємство за будь-якої комбінації виробничих ресурсів, застосовуючи конкретну технологію. Удосконалення технології приводить до підвищення якості та збільшення випуску продукції при даному поєднанні виробничих факторів. Тому при її зміні завжди будується нова виробнича функція (1, с.78).
Побудова виробничої функції припускає наявність інженерних розрахунків можливих альтернативних варіантів поєднання витрат трудових, матеріальних і капітальних ресурсів для максимального випуску продукції за різними можливим у даному виробництві технологічними схемами. У разі відсутності таких розрахунків може бути проведений кореляційно - регресійний аналіз фактичних даних за попередній період з подальшою експертною оцінкою результатів інженерами і технологами.
При цьому необхідно враховувати, що:
по-перше, існує межа для зростання обсягу виробництва, який може бути досягнутий за рахунок збільшення кількості витрат одного фактора при незмінних обсягах інших факторів і інших рівних умовах.
Так, наприклад, підприємство, що володіє певною кількістю машин, обладнання та виробничих площ, може нарощувати обсяг виробництва за рахунок додаткового залучення робочої сили до тих пір, поки не будуть зайняті всі робочі місця, виробничі площі і не використані можливості збільшення часу роботи машин і устаткування . Подальший приріст чисельності робітників призведе до їх не завантаженості, зниження трудової дисципліни і перешкод в нормальному протіканні виробничого процесу. У результаті обсяг випуску продукції швидше скоротиться, ніж збільшиться;
по-друге, існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва.
Так, наприклад, праця додатково найнятих робітників буде високоефективний в тому випадку, якщо вони будуть забезпечені всіма необхідними інструментами і пристосуваннями. І навпаки, машини, обладнання та інструмент будуть використовуватися ефективно тільки в тому випадку, якщо працівники володіти відповідною кваліфікацією;
по-третє, існує межа можливої заміни одного чинника виробництва іншим.
У виробництві можлива заміна одного фактора на інший. Наприклад, працівники, що виконують операції ручним способом можуть бути замінені роботами, або, навпаки, при необхідності механізовані операції замінюються ручною працею. Однак існує межа можливості заміни ручної праці машинною, як і використання ручної праці без застосування обладнання. Прикладом може служити праця наладчиків автоматичних ліній. З одного боку він не може бути автоматизований, а з іншого боку неможливий без використання спеціалізованого устаткування. Крім того, заміна кожної години роботи машин вимагає значно більшого числа годин ручної праці, що може бути економічно невигідним;
по-четверте, не існує обмежень для приросту обсягу виробництва на тривалому відрізку часу.
Відомо, що довготривалий період характеризується можливістю зміни обсягу не тільки таких чинників виробництва, як трудові матеріали, але і основного капіталу шляхом введення додаткової кількості машин, обладнання та виробничих площ. Отже, створюються нові робочі місця, і збільшується виробнича потужність підприємства. Якщо всі фактори виробництва можуть бути збільшені, то усуваються обмеження для приросту випуску продукції (1, с.55).
Головною метою побудови виробничої функції є відшукання можливих варіантів комбінацій факторів, що забезпечують випуск продукції в заданому обсязі при даній технології з найбільшою економічною ефективністю. Вона може бути побудована для будь-якого числа змінних факторів. В залежності від їх числа виробничі функції поділяються на однофакторні та багатофакторні моделі.
Однофакторна модель використовується для короткострокового періоду часу, коли змінюється лише один фактор виробництва (наприклад, праця), а інші фактори (матеріали і основний капітал) залишаються незмінними. У цьому випадку виробнича функція характеризує залежність обсягу випуску продукції від зміни даного змінного фактора.
Багатофакторна модель дозволяє встановити залежність обсягу виробництва від зміни двох і більше змінних факторів і здійснити графічний аналіз виробництва. Залежно від виду факторів, що включаються в модель, вона може використовуватися для аналізу виробництва як у коротко-, так і в довгостроковому періодах. Якщо в модель включаються такі фактори, як праця та матеріали, то вона застосовується лише для короткострокового періоду. Якщо ж поряд з ними включається фактор «основний капітал», то така модель характеризує довгостроковий період часу. Прикладами такої моделі слугує модель виробничої функції, в якій в якості змінних враховуються два фактори - працю і капітал.
Для визначення максимального обсягу випуску продукції при кожній даній комбінації виробничих факторів розробляється виробнича сітка. Вона являє собою таблицю, в якій описується виробнича функція, що характеризує залежність обсягу виробництва від кількісного співвідношення факторів виробництва.
Припустимо, що швейній фабриці обсяг випуску чоловічих костюмів залежить тільки від кількості праці, що використовується і витрат основного капіталу. Залежність обсягу виробництва від їх комбінацій при даній технології характеризується виробничої сіткою (таблиця 3.1).
Таблиця. 3. 1 Виробнича сітка випуску чоловічих костюмів
Витрати Витрати капіталу, машино-годину
праці 300 600 900 1200 1500 1800
чол. - Година Обсяг виробництва, од.
300 15 23 27 29 30 29
600 23 64 112 158 163 155
900 41 112 157 204 208 204
1200 57 163 219 272 281 274
1500 69 204 260 307 317 309
1800 74 221 276 311 321 312
2100 78 231 288 317 326 315
2400 77 230 289 302 312 317
Щоб встановити можливий обсяг випуску костюмів, наприклад, при затратах праці в кількості 600 людино-годин і витратах капіталу в розмірі 900 машино-годин на місяць необхідно знайти цифру на перетині відповідного рядка витрат праці і колонки витрат капіталу. Цей обсяг випуску дорівнює 112 одиницям.
1500 Витрати капіталу
1200 А
900
Б
600
У
300 Витрати
праці
300 600 900 1200 1500 2100
Рис. 3.1 Ізокванта комбінацій праці і капіталу для виробництва 204 одиниць чоловічих костюмів
Дані виробничої сітки використовуються також для графічного аналізу виробничої функції. Для побудови графіка необхідно відкласти витрати капіталу на осі ординат, а витрати - на осі абсцис. Потім відновити з цих значень перпендикуляри і точки їх перетину з'єднати плавною кривою лінією.
Крива, що відбиває всі можливі варіанти комбінацій факторів виробництва, які можуть бути використані при виготовленні даної кількості продукції, називається изоквантой (7, с.264).
На малюнку 3.1 представлений графік виробничої функції, побудованої на підставі даних таблиці 3.1 по виготовленню 204 од. чоловічих костюмів. Ізокванта показує, що для даного обсягу виробництва існує безліч комбінацій ресурсів. Так, наприклад, може бути використаний високомеханізований спосіб виробництва, позначений точкою А або з переважним використанням ручної праці (точка В).
За даними виробничої сітки можна побудувати карту изоквант. Вона являє собою набір изоквант, що відбивають максимально досяжний випуск продукції підприємством за будь-якого з безлічі можливих варіантів поєднання факторів виробництва.
ВИСНОВОК
Написавши курсову роботу на тему "Виробнича програма промислового підприємства", зробимо короткі висновки.
1) виробництво являє собою процес виготовлення необхідних споживачам товарів і послуг, шляхом переробки сировини, матеріалів, використання робочої сили та обладнання. Товари та послуги є продуктами процесу виробництва. Кожне підприємство повинно прагнути найбільш раціонально використовувати всі елементи виробництва у процесі виготовлення продукції оскільки від цього залежить її собівартість і прибуток підприємства;
2) для здійснення ефективної виробничої програми промислове підприємство використовує працю людей, машин і обладнання, виробничі будівлі та споруди, сировина, різні матеріали, природні ресурси та ін;
3) за рівнем кваліфікації праця робітників, фахівців і службовців підрозділяється на кваліфікований і некваліфікований. До кваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботи, що вимагають порівняно тривалої спеціальної підготовки і великих навичок. Малокваліфіковану працю включає працю працівників з незначною спеціальною підготовкою. Сюди відноситься праця допоміжних робітників, окремих категорій службовців і ін До некваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботу, яка потребує спеціальної підготовки. Прикладом може служити праця кур'єра, прибиральників приміщень, піднощиків та ін;
4) процес виробництва здійснюється за умови з'єднання трьох груп чинників - праці, матеріалів і основного капіталу. При цьому кожен даний обсяг випуску продукції може бути досягнутий при різному кількісному поєднанні впроваджуються ресурсів;
5) під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції та обсяг переробки сировини в заданій номенклатурі та асортименті, при повному використанні робочого часу, продуктивності машин, устаткування виробничих площ з урахуванням застосування прогресивної технології і передових методів організації та управління виробництвом;
6) у короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виведення з виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції та розширення підприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність;
7) успіх діяльності будь-якого підприємства в довгостроковому періоді залежить від правильно розробленої стратегії його розвитку. Основним елементом розробки стратегічного плану є виявлення можливостей зростання масштабу виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Як продати ваш товар на ринку. Довідник. Відп. ред. Савінов Ю. А., М.: Думка, 1990.
2) Основні положення щодо розробки та застосування систем мережевого планування і управління. М., 1967.
3) Практикум з курсу «Економіка підприємств» / За ред. В.Я. Хріпача. Мн., 1997.
4) Рекомендації з розробки бізнес-планів інвестиційних проектів. Затверджено Міністерством економіки РБ 31.03.1999 р. / НЕГ, 1999, № 37-39.
5) Хайман Д. Н. Сучасна мікроекономіка: аналіз і застосування. Під ред. С. В. Валдайцев. М.: Фінанси і статистика, 1998.
6) Економіка, організація і планування промислового виробництва. Навчальний посібник. Під ред. Н. А. Лисицина. Мн.: Вишейшая школа, 1990.
7) Економіка промислового виробництва в умовах ринку. Навчальний посібник. Під ред. Руденко А. І. Мн.: 1992.
8) Економіка підприємства в умовах ринку. Навчальний посібник. Під ред. А. І. Руденко, Я. А. Александровича. Мн.: 1993.
9) Економіка підприємства. Підручник для економічних вузів. - Видання 2-е, перероблене і доповнене. Мн.: 1995. 475 с. Під загальною редакцією Руденко А. І.
де n - коефіцієнт зростання масштабу виробництва.
Між збільшенням кількості вводяться факторів і зростанням обсягу випуску продукції не існує постійній залежності протягом усього періоду росту масштабу виробництва. Для підприємств усіх галузей промисловості властиво початкове випередження зростання випуску продукції над зростанням витрат ресурсів, потім пропорційний їх зміна і, нарешті, відстоювання зростання виробництва від зростання витрачених факторів. Залежно від характеру зміни обсягу випуску продукції при зміні витрат ресурсів розрізняють три види ефекту збільшення масштабу виробництва:
1) збільшується (позитивний) ефект зростання масштабу виробництва;
2) постійний (незмінний) ефект зростання масштабу виробництва;
3) зменшується (негативний) ефект.
Прояв позитивного ефекту масштабу виробництва обумовлено тим, що з укрупненням його розмірів:
по-перше, поліпшуються умови для впровадження більш продуктивного обладнання, прогресивної технології, потокових методів організації виробництва та автоматизованих систем управління. У результаті цього продуктивність (віддача) чинників виробництва зростає швидше ніж витрати;
по-друге, з'являється більше можливостей для глибокого поділу праці, його раціональної кооперації і розвитку спеціалізації виробництва. На великих підприємствах навіть в умовах диверсифікованого виробництва можна створити спеціалізовані цехи і ділянки по випуску конкретних видів виробів, створити спеціалізовані допоміжні виробництва, ширше застосовувати спеціалізоване обладнання та пристосування. У результаті чисельність працівників зростає повільніше, ніж випуск продукції;
по-третє, збільшуються можливості більш повного використання потужності обладнання та виробничих площ. У великих виробництвах досягається високий рівень сполучення обладнання, що супроводжується більш повної його завантаженням. Розташування обладнання по ходу технологічного ланцюжка сприяє поліпшенню використання виробничих площ. У результаті випуск продукції випереджає темпи зростання витрат капіталу;
по-четверте, більш економно використовуються сировина і матеріали, тому що поліпшуються умови для впровадження маловідходних і безвідходних технологій, використання вторинних матеріалів і тепла (2, с.147).
У результаті все це дозволяє виробляти більше продукції при менших витратах виробничих факторів
Після того, як підприємство вичерпає можливості підвищення продуктивності, (віддачі) факторів виробництва, настає етап постійного ефекту масштабу виробництва.
Подальше збільшення масштабу виробництва в певний момент приводить до зменшується (негативного) ефекту.
Зменшуваний ефект масштабу виробництва обумовлений зростаючими труднощами, пов'язаними з організацією та управлінням великомасштабним виробництвом. Здійснення великомасштабних операцій по збуту готової продукції, матеріально-технічного забезпечення виробництва, вивчення товарного ринку, організації реклами й ін вимагає додаткових витрат ресурсів. Збільшення масштабу виробництва вимагає пропорційного зростання виробничих площ. Проте можливості збільшення промислових будівель не безмежні через технічні складнощі з вентиляцією, внутрішньоцеховим транспортом та ін Тому при дуже великих масштабах виробництва підприємство змушене збільшувати число виробничих корпусів, в результаті чого істотно збільшуються витрати на будівництво будівель. Крім того, великим підприємствам властива складна організаційна структура, що викликає зростання витрат, пов'язаних з управлінням. При цьому ускладнюється шлях проходження інформації, що призводить в ряді випадків до її спотворення, несвоєчасність прийняття рішень і, як наслідок, до порушення координації діяльності суміжних виробництв. Все це призводить до додаткових витрат праці, менш ефективного використання діючого обладнання та матеріальних ресурсів.
У результаті витрати ресурсів зростають швидше ніж випуск продукції
4. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У натуральному та вартісному виразі
Процес виробництва здійснюється за умови з'єднання трьох груп чинників - праці, матеріалів і основного капіталу. При цьому кожен даний обсяг випуску продукції, може бути, досягнутий при різному кількісному поєднанні впроваджуються ресурсів. Так, наприклад, випуск 204 одиниць чоловічих костюмів, промисловим підприємствам "Елегант" як буде показано нижче, можна здійснити високомеханізованим способом або з переважним застосуванням ручної праці. Якщо весь вибір факторів виробництва представити у вигляді праці, матеріалів і основного капіталу, то виробнича функція матиме вигляд:
А = F (Т; М; До) (3. 1),
де А - максимальний обсяг виробництва продукції при даній технології, од.;
Т - кількість праці, що використовується, чол. годину;
К - кількість використовуваного основного капіталу, машино - год;
М - кількість використовуваного матеріалу, метри, тонни, штуки.
Виробнича функція дозволяє визначити максимальну кількість продукції, що може зробити підприємство за будь-якої комбінації виробничих ресурсів, застосовуючи конкретну технологію. Удосконалення технології приводить до підвищення якості та збільшення випуску продукції при даному поєднанні виробничих факторів. Тому при її зміні завжди будується нова виробнича функція (1, с.78).
Побудова виробничої функції припускає наявність інженерних розрахунків можливих альтернативних варіантів поєднання витрат трудових, матеріальних і капітальних ресурсів для максимального випуску продукції за різними можливим у даному виробництві технологічними схемами. У разі відсутності таких розрахунків може бути проведений кореляційно - регресійний аналіз фактичних даних за попередній період з подальшою експертною оцінкою результатів інженерами і технологами.
При цьому необхідно враховувати, що:
по-перше, існує межа для зростання обсягу виробництва, який може бути досягнутий за рахунок збільшення кількості витрат одного фактора при незмінних обсягах інших факторів і інших рівних умовах.
Так, наприклад, підприємство, що володіє певною кількістю машин, обладнання та виробничих площ, може нарощувати обсяг виробництва за рахунок додаткового залучення робочої сили до тих пір, поки не будуть зайняті всі робочі місця, виробничі площі і не використані можливості збільшення часу роботи машин і устаткування . Подальший приріст чисельності робітників призведе до їх не завантаженості, зниження трудової дисципліни і перешкод в нормальному протіканні виробничого процесу. У результаті обсяг випуску продукції швидше скоротиться, ніж збільшиться;
по-друге, існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва.
Так, наприклад, праця додатково найнятих робітників буде високоефективний в тому випадку, якщо вони будуть забезпечені всіма необхідними інструментами і пристосуваннями. І навпаки, машини, обладнання та інструмент будуть використовуватися ефективно тільки в тому випадку, якщо працівники володіти відповідною кваліфікацією;
по-третє, існує межа можливої заміни одного чинника виробництва іншим.
У виробництві можлива заміна одного фактора на інший. Наприклад, працівники, що виконують операції ручним способом можуть бути замінені роботами, або, навпаки, при необхідності механізовані операції замінюються ручною працею. Однак існує межа можливості заміни ручної праці машинною, як і використання ручної праці без застосування обладнання. Прикладом може служити праця наладчиків автоматичних ліній. З одного боку він не може бути автоматизований, а з іншого боку неможливий без використання спеціалізованого устаткування. Крім того, заміна кожної години роботи машин вимагає значно більшого числа годин ручної праці, що може бути економічно невигідним;
по-четверте, не існує обмежень для приросту обсягу виробництва на тривалому відрізку часу.
Відомо, що довготривалий період характеризується можливістю зміни обсягу не тільки таких чинників виробництва, як трудові матеріали, але і основного капіталу шляхом введення додаткової кількості машин, обладнання та виробничих площ. Отже, створюються нові робочі місця, і збільшується виробнича потужність підприємства. Якщо всі фактори виробництва можуть бути збільшені, то усуваються обмеження для приросту випуску продукції (1, с.55).
Головною метою побудови виробничої функції є відшукання можливих варіантів комбінацій факторів, що забезпечують випуск продукції в заданому обсязі при даній технології з найбільшою економічною ефективністю. Вона може бути побудована для будь-якого числа змінних факторів. В залежності від їх числа виробничі функції поділяються на однофакторні та багатофакторні моделі.
Однофакторна модель використовується для короткострокового періоду часу, коли змінюється лише один фактор виробництва (наприклад, праця), а інші фактори (матеріали і основний капітал) залишаються незмінними. У цьому випадку виробнича функція характеризує залежність обсягу випуску продукції від зміни даного змінного фактора.
Багатофакторна модель дозволяє встановити залежність обсягу виробництва від зміни двох і більше змінних факторів і здійснити графічний аналіз виробництва. Залежно від виду факторів, що включаються в модель, вона може використовуватися для аналізу виробництва як у коротко-, так і в довгостроковому періодах. Якщо в модель включаються такі фактори, як праця та матеріали, то вона застосовується лише для короткострокового періоду. Якщо ж поряд з ними включається фактор «основний капітал», то така модель характеризує довгостроковий період часу. Прикладами такої моделі слугує модель виробничої функції, в якій в якості змінних враховуються два фактори - працю і капітал.
Для визначення максимального обсягу випуску продукції при кожній даній комбінації виробничих факторів розробляється виробнича сітка. Вона являє собою таблицю, в якій описується виробнича функція, що характеризує залежність обсягу виробництва від кількісного співвідношення факторів виробництва.
Припустимо, що швейній фабриці обсяг випуску чоловічих костюмів залежить тільки від кількості праці, що використовується і витрат основного капіталу. Залежність обсягу виробництва від їх комбінацій при даній технології характеризується виробничої сіткою (таблиця 3.1).
Таблиця. 3. 1 Виробнича сітка випуску чоловічих костюмів
300 15 23 27 29 30 29
600 23 64 112 158 163 155
900 41 112 157 204 208 204
1200 57 163 219 272 281 274
1500 69 204 260 307 317 309
1800 74 221 276 311 321 312
2100 78 231 288 317 326 315
2400 77 230 289 302 312 317
Щоб встановити можливий обсяг випуску костюмів, наприклад, при затратах праці в кількості 600 людино-годин і витратах капіталу в розмірі 900 машино-годин на місяць необхідно знайти цифру на перетині відповідного рядка витрат праці і колонки витрат капіталу. Цей обсяг випуску дорівнює 112 одиницям.
1200 А
900
Б
600
У
300 600 900 1200 1500 2100
Рис. 3.1 Ізокванта комбінацій праці і капіталу для виробництва 204 одиниць чоловічих костюмів
Дані виробничої сітки використовуються також для графічного аналізу виробничої функції. Для побудови графіка необхідно відкласти витрати капіталу на осі ординат, а витрати - на осі абсцис. Потім відновити з цих значень перпендикуляри і точки їх перетину з'єднати плавною кривою лінією.
Крива, що відбиває всі можливі варіанти комбінацій факторів виробництва, які можуть бути використані при виготовленні даної кількості продукції, називається изоквантой (7, с.264).
На малюнку 3.1 представлений графік виробничої функції, побудованої на підставі даних таблиці 3.1 по виготовленню 204 од. чоловічих костюмів. Ізокванта показує, що для даного обсягу виробництва існує безліч комбінацій ресурсів. Так, наприклад, може бути використаний високомеханізований спосіб виробництва, позначений точкою А або з переважним використанням ручної праці (точка В).
За даними виробничої сітки можна побудувати карту изоквант. Вона являє собою набір изоквант, що відбивають максимально досяжний випуск продукції підприємством за будь-якого з безлічі можливих варіантів поєднання факторів виробництва.
ВИСНОВОК
Написавши курсову роботу на тему "Виробнича програма промислового підприємства", зробимо короткі висновки.
1) виробництво являє собою процес виготовлення необхідних споживачам товарів і послуг, шляхом переробки сировини, матеріалів, використання робочої сили та обладнання. Товари та послуги є продуктами процесу виробництва. Кожне підприємство повинно прагнути найбільш раціонально використовувати всі елементи виробництва у процесі виготовлення продукції оскільки від цього залежить її собівартість і прибуток підприємства;
2) для здійснення ефективної виробничої програми промислове підприємство використовує працю людей, машин і обладнання, виробничі будівлі та споруди, сировина, різні матеріали, природні ресурси та ін;
3) за рівнем кваліфікації праця робітників, фахівців і службовців підрозділяється на кваліфікований і некваліфікований. До кваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботи, що вимагають порівняно тривалої спеціальної підготовки і великих навичок. Малокваліфіковану працю включає працю працівників з незначною спеціальною підготовкою. Сюди відноситься праця допоміжних робітників, окремих категорій службовців і ін До некваліфікованої праці відноситься працю працівників, що виконують роботу, яка потребує спеціальної підготовки. Прикладом може служити праця кур'єра, прибиральників приміщень, піднощиків та ін;
4) процес виробництва здійснюється за умови з'єднання трьох груп чинників - праці, матеріалів і основного капіталу. При цьому кожен даний обсяг випуску продукції може бути досягнутий при різному кількісному поєднанні впроваджуються ресурсів;
5) під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції та обсяг переробки сировини в заданій номенклатурі та асортименті, при повному використанні робочого часу, продуктивності машин, устаткування виробничих площ з урахуванням застосування прогресивної технології і передових методів організації та управління виробництвом;
6) у короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виведення з виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції та розширення підприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність;
7) успіх діяльності будь-якого підприємства в довгостроковому періоді залежить від правильно розробленої стратегії його розвитку. Основним елементом розробки стратегічного плану є виявлення можливостей зростання масштабу виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Як продати ваш товар на ринку. Довідник. Відп. ред. Савінов Ю. А., М.: Думка, 1990.
2) Основні положення щодо розробки та застосування систем мережевого планування і управління. М., 1967.
3) Практикум з курсу «Економіка підприємств» / За ред. В.Я. Хріпача. Мн., 1997.
4) Рекомендації з розробки бізнес-планів інвестиційних проектів. Затверджено Міністерством економіки РБ 31.03.1999 р. / НЕГ, 1999, № 37-39.
5) Хайман Д. Н. Сучасна мікроекономіка: аналіз і застосування. Під ред. С. В. Валдайцев. М.: Фінанси і статистика, 1998.
6) Економіка, організація і планування промислового виробництва. Навчальний посібник. Під ред. Н. А. Лисицина. Мн.: Вишейшая школа, 1990.
7) Економіка промислового виробництва в умовах ринку. Навчальний посібник. Під ред. Руденко А. І. Мн.: 1992.
8) Економіка підприємства в умовах ринку. Навчальний посібник. Під ред. А. І. Руденко, Я. А. Александровича. Мн.: 1993.
9) Економіка підприємства. Підручник для економічних вузів. - Видання 2-е, перероблене і доповнене. Мн.: 1995. 475 с. Під загальною редакцією Руденко А. І.