Зміст
Введення
1. Основні вимоги, які пред'являються до викладання психології
2. Характеристика процесу навчання та його зв'язок з вченням
3. Активні методи в викладанні
4. Форми активного навчання, що використовуються в методиці викладання психології
5. Психологічний аналіз уроку в діяльності педагога
Висновок
Введення
Практика проходила у ВНЗ ім. Н.І. Лобачевського. Тема педагогічної практики: «Викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах»
Об'єктом праці викладача психології є учні - студенти-психологи. Предмет його праці - когнітивна та емоційно-особистісна сфера учнів, а точніше - рівень їхніх знань, умінь, рівень мислення, наукова культура, професійна свідомість і самосвідомість. Продукт праці - нове, змінений стан перерахованих психічних утворень. Серед засобів праці переважають функціональні. Із зовнішніх функціональних засобів це виразні засоби поведінки й мови - інтонація, поза, жести, міміка, а також сам зовнішній вигляд викладача. Внутрішні функціональні засоби - це наявні у викладача знання, схеми і способи мислення, певні уявлення про те, як слід будувати подачу матеріалу, якою мовою його викладати, щоб зробити його найбільш зрозумілим і т. п. До зовнішніх засобів можна віднести матеріали вже розробленого курсу , представлені в матеріалізованій формі - записи, конспекти, іноді ілюстративний матеріал. Проте зовнішні кошти носять не основний, а допоміжний характер.
Професійно-цінні якості викладача найкраще розглянути паралельно з процесом його роботи, тому що ці якості необхідні і виявляється у певних ситуаціях, таких як лекція, семінар, ситуація понаднормового спілкування з учнями, ситуація іспиту, заліку, заняття з непрофесійною аудиторією.
Професія викладача психології висуває вимоги не лише до виконавчої, а й до пізнавальної та особистісної сфер професіонала, до можливостей його саморегуляції. Для фахівців-психологів, педагогів мета вивчення психології:
1) навчитися психологічно мислити: аналізувати, оцінювати і пояснювати психічні явища,
2) освоїти психотехнічні прийоми і способи застосування наукових положень до позитивної зміни психіки людини. Слід підкреслити, що дієвість методики викладання залежить від ясної усвідомленості мети викладання і підпорядкування їй всієї сукупності методичних прийомів.
Завдання:
1. Ознайомити учнів з двома різними типами організації управління навчально-виховним процесом:
- Традиційним,
- Інноваційним.
2. Допомогти усвідомити, що методика викладання психології не є сумою (зведенням) жорстких і незмінно-обов'язкових правил та технологій.
1. Основні вимоги, які пред'являються до викладання психології
Викладені на уроках психології наукові положення не повинні декларуватися і прийматися на віру, без міркувань (пасивно).
Викладач психології, володіючи достатнім фактичним матеріалом, повинен відібрати такі факти експериментальних психологічних досліджень, які б переконливо доводили правильність викладених теоретичних положень, сприяли поглибленому розумінню учнями закономірностей психіки людини.
Викладач психології повинен прагнути до того, щоб психологічні знання, одержувані учнями, не залишалися абстрактними і формальними, а перетворювалися б у переконання. Однією з умов такого перетворення є переломлення одержуваних знань через власний досвід, самостійне продумування, переживання пізнаваного і визначення свого ставлення до нього. Саме тому так важлива самостійна робота учнів, спрямована на накопичення фактів про психічної діяльності людини, пояснення і аналіз її.
Дуже важливим у процесі викладання психології є яскраво виражене емоційне ставлення самого викладача до психологічних знань, його переконаність в істинності викладених теоретичних положень. Таке ставлення викладача викликає в учнів інтерес до предмета, прагнення оволодіти теоретичними знаннями, поглиблювати і розширювати їх самостійно.
Дуже важливо, щоб викладач добре знав сучасний стан науки, був в курсі що проводяться в даний час психологічних досліджень. Щоб він міг відповісти на виникаючі в учнів запитання.
Важлива вимога - це націленість курсу психології на вивчення особистості. Усі психічні явища розглядаються як прояви цілісної особистості в процесі її формування. Психологія розкриває складність внутрішнього світу людини, розкриває умови формування характеру, здібностей, емоційно-вольової сфери. З курсу психології учні дізнаються про різноманіття людських характерів, про те, як важливо викладачеві знати особливості особистості кожного учня, його інтереси, схильності, щоб правильно впливати на нього.
Наступна вимога - це розвиток самосвідомості учнів в процесі вивчення психології. Спираючись на інтерес учнів до внутрішнього світу людини, викладач психології допомагає їм усвідомити відповідальність перед суспільством за формування в собі якостей і здібностей, що представляють соціальну цінність, ставить перед ними завдання самовиховання.
Питання самовиховання тісно пов'язані з формуванням професійної спрямованості учнів (що означає інтерес до своєї майбутньої професії - вчителя, вихователя, тренера, менеджера і т.д.). Викладач психології вчить спостерігати за людьми, вчить аналізувати спостереження, допомагає відповісти на виниклі в них питання. Аналізуючи результати спостережень, викладач допомагає учнем краще зрозуміти причини деяких явищ. Наприклад, зрозуміти причини неуважності дітей на деяких уроках, зміни в поведінці і т.д.
Щоб навчити учнів спостерігати і осмислювати свої спостереження, викладач сам повинен вміти спостерігати, аналізувати, узагальнювати психологічні факти.
2. Характеристика процесу навчання та його зв'язок з вченням
Навчання - це цілеспрямований, заздалегідь запроектоване спілкування, в ході якого здійснюється освіта, виховання і розвиток учня, засвоюються окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності та пізнання.
Двосторонній характер навчання - містить завжди взаємопов'язані і взаємообумовлені процеси - викладання і навчання.
Навчання - це діяльність учня по:
- Освоєння, закріплення і застосування знань, умінь і навичок;
- Стимулювання до пошуку, вирішення навчальних завдань, самооцінці навчальних досягнень;
- Усвідомлення особистісного сенсу та соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності.
Метою навчання є пізнання, збір і переробка інформації про навколишній світ. Результати навчання виражаються в знаннях, уміннях, навичках, системі відносин та загальному розвитку учня.
3. Активні методи в викладанні
Говорячи про активні методи у викладанні, перш за все, мають на увазі нові форми, методи та засоби навчання, що отримали назву активних: проблемні лекції, семінари-дискусії, розбір конкретних педагогічних ситуацій, ділові ігри, методи математичного моделювання. Сюди ж включають комплексне курсове та дипломне проектування, виробничу практику і т.д.
Типи лекцій: інформаційна, проблемна, лекція-візуалізація, лекція вдвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція-прес конференція.
Інформаційна лекція. Ознаки її добре відомі. Історично склавшись як спосіб передачі готових знань учням через монолог, лекція під впливом мінливого, що розвивається змісту навчання і освіти не може залишитися незмінною, інформаційної.
Проблемна лекція. У ній процес пізнання студентів наближається до пошукової, дослідницької діяльності.
Лекція-візуалізація. Це результат пошуку нових можливостей реалізації відомого в дидактиці принципу наочності, зміст якого змінюється під впливом даних психолого-педагогічної науки, форм і методів активного навчання.
Лекція удвох. Динамічність проблемного змісту навчального матеріалу здійснюється в живому діалогічному спілкуванні двох викладачів між собою.
Лекція із заздалегідь запланованими помилками. Вона багато в чому задовольняє необхідність розвитку у студентів умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі експертів, опонентів, рецензентів, виокремлювати невірну або неточну інформацію.
Лекція-прес конференція. Вона близька до відповідної формі професійної діяльності з наступними змінами. Назвавши тему лекції, викладач просить студентів письмово поставити йому запитання по даній темі.
4. Форми активного навчання, що використовуються в методиці викладання психології
Серед активних методів навчання три групи методів найбільш цікаві для використання в цілях управління ситуацією формування всіх видів мислення.
Це метод 1) програмованого навчання, 2) проблемного навчання, 3) інтерактивного (комунікативного) навчання.
Всі ці методи були запропоновані як спроба подолання обмеженості традиційних методів навчання.
Методи програмованого навчання припускали перебудову традиційного навчання за рахунок уточнення та операціоналізації цілей, завдань, способів вирішення, форм заохочення і контролю стосовно до предметного змісту знань.
Методи проблемного навчання - акцентували не аспекти структурування об'єктивного знання, а ситуації, в яких виявляється особистість учня.
Методи інтерактивного навчання звернулися до способом управління процесом засвоєння знань за допомогою організації людських взаємодій і відносин.
Використання в навчанні психології прийомів цих трьох груп активних методів навчання передбачає створення системи навчальних завдань в курсі психології.
5. Психологічний аналіз уроку в діяльності педагога
Педагогічна діяльність, як відомо, може здійснюватися в різних формах, серед яких особливе місце займає урок (заняття) - основна організаційна одиниця процесу навчання, де проходить спільна діяльність вчителя та учнів. Аналіз уроку є одним з важливих способів усвідомлення, об'єктивації цієї діяльності її учасниками, і перш за все вчителем. Аналізу уроку присвячено досить багато власне психологічних, педагогічних і методичних праць (Т. Ю. Андрющенко, Н. Ф. Добринін, СВ. Іванов, Є. С. Іль-ська, І. В. Карпов, Ю. Л. Львова, Л . Т. Охітіна, Є. І. Пассов та ін.) Дослідники підкреслюють многооб'ектность аналізу уроку, важливість врахування вчителем (викладачем) всіх сторін педагогічної взаємодії, особливостей його суб'єктів та їх діяльності.
Розглянемо урок з позиції вчителя (викладача), з позиції того, що дає психологічний аналіз уроку йому самому, як впливає проведення такого аналізу на підвищення ефективності викладацької діяльності, як при цьому виявляються проективні й рефлексивні вміння вчителя, викладача. Вихідним є положення, що аналіз будь-якого уроку являє собою комплексний розгляд, в якій психологічний, педагогічний, методичний і предметний аспекти тісно пов'язані один з одним. Виділення одного з цих аспектів, наприклад психологічного, носить умовний характер і необхідно тільки в аналітичному (теоретичному) плані.
Аналіз уроку, сприяючи поліпшенню викладання в цілому, має велике значення, перш за все для самопізнання, саморозвитку вчителя, який проводив заняття, урок. У процесі і результаті такого аналізу вчитель отримує можливість подивитися на свій урок як би з боку і переосмислити, оцінити його в цілому і кожен його компонент окремо. Психологічний аналіз уроку дозволяє вчителю застосувати свої теоретичні знання для осмислення способів, прийомів роботи, які використовуються ним у навчанні, у взаємодії з класом. Осмислення себе як суб'єкта педагогічної діяльності, своєї поведінки, своїх сильних і слабких сторін є прояв і результат предметно-особистісної рефлексії та проективно-рефлексивних здібностей вчителя.
Предмет психологічного аналізу уроку багатогранний: це психологічні особливості вчителя (його особистості, його діяльності на даному конкретному уроці), закономірності процесу навчання, психологічні особливості та закономірності особистості учня, всього класу (діяльності по засвоєнню певних знань, формування вмінь і навичок). Це і психологічні особливості, закономірності спілкування вчителя та учнів, обумовленого специфікою навчального предмета, тобто того матеріалу, який передається вчителем і засвоюється учням.
Висновок
У висновку можна зробити висновки:
Психологічний аналіз уроку формує у вчителя аналітичні здібності, проективні уміння, розвиває пізнавальний інтерес, визначає необхідність самостійного вивчення психологічних проблем навчання і виховання. Уміння проводити психологічне спостереження за складними педагогічними явищами, аналізувати їх, робити правильні, психологічно обгрунтовані висновки служить для вчителя надійним засобом вдосконалення його професійно-педагогічної майстерності.
Хотілося б порекомендувати практичні, семінарські та лабораторні заняття у навчальних групах, які можуть бути об'єднані під загальною назвою «групові заняття», тому що на них моделюються й обговорюються практичні ситуації, що зустрічаються в діяльності будь-якого професіонала. Усі форми практичних занять служать тому, щоб студенти відпрацьовували на них практичні дії по психологічному аналізу та оцінці дій і вчинків (поведінки) людей у різноманітних ситуаціях, що складаються в реальній дійсності.
Введення
1. Основні вимоги, які пред'являються до викладання психології
2. Характеристика процесу навчання та його зв'язок з вченням
3. Активні методи в викладанні
4. Форми активного навчання, що використовуються в методиці викладання психології
5. Психологічний аналіз уроку в діяльності педагога
Висновок
Введення
Практика проходила у ВНЗ ім. Н.І. Лобачевського. Тема педагогічної практики: «Викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах»
Об'єктом праці викладача психології є учні - студенти-психологи. Предмет його праці - когнітивна та емоційно-особистісна сфера учнів, а точніше - рівень їхніх знань, умінь, рівень мислення, наукова культура, професійна свідомість і самосвідомість. Продукт праці - нове, змінений стан перерахованих психічних утворень. Серед засобів праці переважають функціональні. Із зовнішніх функціональних засобів це виразні засоби поведінки й мови - інтонація, поза, жести, міміка, а також сам зовнішній вигляд викладача. Внутрішні функціональні засоби - це наявні у викладача знання, схеми і способи мислення, певні уявлення про те, як слід будувати подачу матеріалу, якою мовою його викладати, щоб зробити його найбільш зрозумілим і т. п. До зовнішніх засобів можна віднести матеріали вже розробленого курсу , представлені в матеріалізованій формі - записи, конспекти, іноді ілюстративний матеріал. Проте зовнішні кошти носять не основний, а допоміжний характер.
Професійно-цінні якості викладача найкраще розглянути паралельно з процесом його роботи, тому що ці якості необхідні і виявляється у певних ситуаціях, таких як лекція, семінар, ситуація понаднормового спілкування з учнями, ситуація іспиту, заліку, заняття з непрофесійною аудиторією.
Професія викладача психології висуває вимоги не лише до виконавчої, а й до пізнавальної та особистісної сфер професіонала, до можливостей його саморегуляції. Для фахівців-психологів, педагогів мета вивчення психології:
1) навчитися психологічно мислити: аналізувати, оцінювати і пояснювати психічні явища,
2) освоїти психотехнічні прийоми і способи застосування наукових положень до позитивної зміни психіки людини. Слід підкреслити, що дієвість методики викладання залежить від ясної усвідомленості мети викладання і підпорядкування їй всієї сукупності методичних прийомів.
Завдання:
1. Ознайомити учнів з двома різними типами організації управління навчально-виховним процесом:
- Традиційним,
- Інноваційним.
2. Допомогти усвідомити, що методика викладання психології не є сумою (зведенням) жорстких і незмінно-обов'язкових правил та технологій.
1. Основні вимоги, які пред'являються до викладання психології
Викладені на уроках психології наукові положення не повинні декларуватися і прийматися на віру, без міркувань (пасивно).
Викладач психології, володіючи достатнім фактичним матеріалом, повинен відібрати такі факти експериментальних психологічних досліджень, які б переконливо доводили правильність викладених теоретичних положень, сприяли поглибленому розумінню учнями закономірностей психіки людини.
Викладач психології повинен прагнути до того, щоб психологічні знання, одержувані учнями, не залишалися абстрактними і формальними, а перетворювалися б у переконання. Однією з умов такого перетворення є переломлення одержуваних знань через власний досвід, самостійне продумування, переживання пізнаваного і визначення свого ставлення до нього. Саме тому так важлива самостійна робота учнів, спрямована на накопичення фактів про психічної діяльності людини, пояснення і аналіз її.
Дуже важливим у процесі викладання психології є яскраво виражене емоційне ставлення самого викладача до психологічних знань, його переконаність в істинності викладених теоретичних положень. Таке ставлення викладача викликає в учнів інтерес до предмета, прагнення оволодіти теоретичними знаннями, поглиблювати і розширювати їх самостійно.
Дуже важливо, щоб викладач добре знав сучасний стан науки, був в курсі що проводяться в даний час психологічних досліджень. Щоб він міг відповісти на виникаючі в учнів запитання.
Важлива вимога - це націленість курсу психології на вивчення особистості. Усі психічні явища розглядаються як прояви цілісної особистості в процесі її формування. Психологія розкриває складність внутрішнього світу людини, розкриває умови формування характеру, здібностей, емоційно-вольової сфери. З курсу психології учні дізнаються про різноманіття людських характерів, про те, як важливо викладачеві знати особливості особистості кожного учня, його інтереси, схильності, щоб правильно впливати на нього.
Наступна вимога - це розвиток самосвідомості учнів в процесі вивчення психології. Спираючись на інтерес учнів до внутрішнього світу людини, викладач психології допомагає їм усвідомити відповідальність перед суспільством за формування в собі якостей і здібностей, що представляють соціальну цінність, ставить перед ними завдання самовиховання.
Питання самовиховання тісно пов'язані з формуванням професійної спрямованості учнів (що означає інтерес до своєї майбутньої професії - вчителя, вихователя, тренера, менеджера і т.д.). Викладач психології вчить спостерігати за людьми, вчить аналізувати спостереження, допомагає відповісти на виниклі в них питання. Аналізуючи результати спостережень, викладач допомагає учнем краще зрозуміти причини деяких явищ. Наприклад, зрозуміти причини неуважності дітей на деяких уроках, зміни в поведінці і т.д.
Щоб навчити учнів спостерігати і осмислювати свої спостереження, викладач сам повинен вміти спостерігати, аналізувати, узагальнювати психологічні факти.
2. Характеристика процесу навчання та його зв'язок з вченням
Навчання - це цілеспрямований, заздалегідь запроектоване спілкування, в ході якого здійснюється освіта, виховання і розвиток учня, засвоюються окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності та пізнання.
Двосторонній характер навчання - містить завжди взаємопов'язані і взаємообумовлені процеси - викладання і навчання.
Навчання - це діяльність учня по:
- Освоєння, закріплення і застосування знань, умінь і навичок;
- Стимулювання до пошуку, вирішення навчальних завдань, самооцінці навчальних досягнень;
- Усвідомлення особистісного сенсу та соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності.
Метою навчання є пізнання, збір і переробка інформації про навколишній світ. Результати навчання виражаються в знаннях, уміннях, навичках, системі відносин та загальному розвитку учня.
3. Активні методи в викладанні
Говорячи про активні методи у викладанні, перш за все, мають на увазі нові форми, методи та засоби навчання, що отримали назву активних: проблемні лекції, семінари-дискусії, розбір конкретних педагогічних ситуацій, ділові ігри, методи математичного моделювання. Сюди ж включають комплексне курсове та дипломне проектування, виробничу практику і т.д.
Типи лекцій: інформаційна, проблемна, лекція-візуалізація, лекція вдвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція-прес конференція.
Інформаційна лекція. Ознаки її добре відомі. Історично склавшись як спосіб передачі готових знань учням через монолог, лекція під впливом мінливого, що розвивається змісту навчання і освіти не може залишитися незмінною, інформаційної.
Проблемна лекція. У ній процес пізнання студентів наближається до пошукової, дослідницької діяльності.
Лекція-візуалізація. Це результат пошуку нових можливостей реалізації відомого в дидактиці принципу наочності, зміст якого змінюється під впливом даних психолого-педагогічної науки, форм і методів активного навчання.
Лекція удвох. Динамічність проблемного змісту навчального матеріалу здійснюється в живому діалогічному спілкуванні двох викладачів між собою.
Лекція із заздалегідь запланованими помилками. Вона багато в чому задовольняє необхідність розвитку у студентів умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі експертів, опонентів, рецензентів, виокремлювати невірну або неточну інформацію.
Лекція-прес конференція. Вона близька до відповідної формі професійної діяльності з наступними змінами. Назвавши тему лекції, викладач просить студентів письмово поставити йому запитання по даній темі.
4. Форми активного навчання, що використовуються в методиці викладання психології
Серед активних методів навчання три групи методів найбільш цікаві для використання в цілях управління ситуацією формування всіх видів мислення.
Це метод 1) програмованого навчання, 2) проблемного навчання, 3) інтерактивного (комунікативного) навчання.
Всі ці методи були запропоновані як спроба подолання обмеженості традиційних методів навчання.
Методи програмованого навчання припускали перебудову традиційного навчання за рахунок уточнення та операціоналізації цілей, завдань, способів вирішення, форм заохочення і контролю стосовно до предметного змісту знань.
Методи проблемного навчання - акцентували не аспекти структурування об'єктивного знання, а ситуації, в яких виявляється особистість учня.
Методи інтерактивного навчання звернулися до способом управління процесом засвоєння знань за допомогою організації людських взаємодій і відносин.
Використання в навчанні психології прийомів цих трьох груп активних методів навчання передбачає створення системи навчальних завдань в курсі психології.
5. Психологічний аналіз уроку в діяльності педагога
Педагогічна діяльність, як відомо, може здійснюватися в різних формах, серед яких особливе місце займає урок (заняття) - основна організаційна одиниця процесу навчання, де проходить спільна діяльність вчителя та учнів. Аналіз уроку є одним з важливих способів усвідомлення, об'єктивації цієї діяльності її учасниками, і перш за все вчителем. Аналізу уроку присвячено досить багато власне психологічних, педагогічних і методичних праць (Т. Ю. Андрющенко, Н. Ф. Добринін, СВ. Іванов, Є. С. Іль-ська, І. В. Карпов, Ю. Л. Львова, Л . Т. Охітіна, Є. І. Пассов та ін.) Дослідники підкреслюють многооб'ектность аналізу уроку, важливість врахування вчителем (викладачем) всіх сторін педагогічної взаємодії, особливостей його суб'єктів та їх діяльності.
Розглянемо урок з позиції вчителя (викладача), з позиції того, що дає психологічний аналіз уроку йому самому, як впливає проведення такого аналізу на підвищення ефективності викладацької діяльності, як при цьому виявляються проективні й рефлексивні вміння вчителя, викладача. Вихідним є положення, що аналіз будь-якого уроку являє собою комплексний розгляд, в якій психологічний, педагогічний, методичний і предметний аспекти тісно пов'язані один з одним. Виділення одного з цих аспектів, наприклад психологічного, носить умовний характер і необхідно тільки в аналітичному (теоретичному) плані.
Аналіз уроку, сприяючи поліпшенню викладання в цілому, має велике значення, перш за все для самопізнання, саморозвитку вчителя, який проводив заняття, урок. У процесі і результаті такого аналізу вчитель отримує можливість подивитися на свій урок як би з боку і переосмислити, оцінити його в цілому і кожен його компонент окремо. Психологічний аналіз уроку дозволяє вчителю застосувати свої теоретичні знання для осмислення способів, прийомів роботи, які використовуються ним у навчанні, у взаємодії з класом. Осмислення себе як суб'єкта педагогічної діяльності, своєї поведінки, своїх сильних і слабких сторін є прояв і результат предметно-особистісної рефлексії та проективно-рефлексивних здібностей вчителя.
Предмет психологічного аналізу уроку багатогранний: це психологічні особливості вчителя (його особистості, його діяльності на даному конкретному уроці), закономірності процесу навчання, психологічні особливості та закономірності особистості учня, всього класу (діяльності по засвоєнню певних знань, формування вмінь і навичок). Це і психологічні особливості, закономірності спілкування вчителя та учнів, обумовленого специфікою навчального предмета, тобто того матеріалу, який передається вчителем і засвоюється учням.
Висновок
У висновку можна зробити висновки:
Психологічний аналіз уроку формує у вчителя аналітичні здібності, проективні уміння, розвиває пізнавальний інтерес, визначає необхідність самостійного вивчення психологічних проблем навчання і виховання. Уміння проводити психологічне спостереження за складними педагогічними явищами, аналізувати їх, робити правильні, психологічно обгрунтовані висновки служить для вчителя надійним засобом вдосконалення його професійно-педагогічної майстерності.
Хотілося б порекомендувати практичні, семінарські та лабораторні заняття у навчальних групах, які можуть бути об'єднані під загальною назвою «групові заняття», тому що на них моделюються й обговорюються практичні ситуації, що зустрічаються в діяльності будь-якого професіонала. Усі форми практичних занять служать тому, щоб студенти відпрацьовували на них практичні дії по психологічному аналізу та оцінці дій і вчинків (поведінки) людей у різноманітних ситуаціях, що складаються в реальній дійсності.