Міністерство освіти Республіки Білорусь
Установа освіти
"Гомельський державний університет імені Франциска Скорини"
Біологічний факультет
Визначення оптимальної вікової
структури лісового фонду Республіки Білорусь
Курсова робота
Виконавець: студентка гр. Б-42 _____________ В.Ф. Багінський
Науковий керівник: асистент ____________Тороп Є.І.
Гомель 2006
Зміст
Введення
Матеріали та методи дослідження
Результати та їх обговорення
Висновок
Література
Введення
Оптимальна вікова структура є одним з основних науково-технічних показників в теорії нормального лісу [3, 4, 11, 16]. При всій простоті цього поняття, оптимальна вікова структура насправді складна і неоднозначно розуміється категорія. Досить сказати, що в жодній країні не вдається повністю домогтися оптимальної вікової структури лісів. Нормативи, що визначають цей показник, постійно змінюються, тому що залежать від прийнятого обороту рубки і економічних умов ведення господарства.
У Білорусі проблема оптимізації вікової структури лісів гостро стоїть вже більше 50 років і до цих пір не вирішена. В останні роки прийнятими "Концепцією розвитку лісового господарства на 1996-2015 рр.." і "Стратегічним планом розвитку лісового господарства (1997-2015 рр.)." намічено впритул наблизитися до оптимальної віковій структурі лісового фонду. В даний час в результаті успішного виконання названих документів з'явилися реальні передумови отримати згаданий результат. Про це свідчить збільшення проти 1992 кількості стиглих деревостанів в 4 рази (з 2 до 8%), вихід на практично оптимальні параметри наявності пріспевающіх насаджень і т.д. [7, 10]. У той же час залишаються не вирішеними в науковому і практичному плані багато питань названої проблеми. Тому методи і нормативи оптимізації вікової структури лісів продовжують залишатися актуальними.
Матеріали та методи дослідження
Оптимізація вікової структури лісового фонду здійснюється на матеріалі Державних обліків лісового фонду. Останні в нашій країні проводяться регулярно один раз на 5 років. Останній такий облік зроблений станом на 01.01.2006 року [10], попередній станом на 01.01.2001 року і т.д. Нами для порівняння використані матеріали названих обліків за останні 30 років. Ретроспективний аналіз вікової структури лісів Білорусі за більш тривалий час проведений за літературними джерелами [7].
При знаходженні оптимальної вікової структури прийняті чинні віки рубки в лісах Білорусі, затверджені Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 30 грудня 2001 року, № 1765. При цьому врахована різниця в віках рубки в лісах I і II групи. Розрахунки зроблені для деревостанів основних лісоутворюючих порід, які займають 95% всієї території лісового фонду. Це сосна, ялина, дуб, береза, осика та вільха чорна.
Критерієм оптимізації вікової структури лісів з'явилися вимоги теорії нормального лісу [4, 16], тобто забезпечення безперервного, неістощітельного і постійного лісокористування в межах лісових підприємств. Це призводить до приблизно рівним площами насаджень за класами віку. Розподіл лісів за групами віку залежить від кількості класів віку в кожній віковій групі.
Прогноз зміни площ кожного класу віку розрахований на основі біологічних закономірностей природного росту насаджень з урахуванням неминучих природних катаклізмів (вітровал і т.п.), що призводить до зменшення площ деревостанів.
Результати та їх обговорення
Поняття оптимальної вікової структури в різні історичні періоди сильно змінювалося. Так, у Київській Русі і під час епохи феодалізму, коли головна функція лісу складалася в захисті від набігів ворожої кінноти, а його сировинні ресурси використовувалися в основному для одержання продуктів харчування і одягу (полювання, збір грибів та ягід, бортництво), оптимальним було наявність великої кількості старовікових змішаних лісів з густим підростом і підліском. До того моменту, коли головним продуктом лісу стала деревина, старі вимоги до віковій структурі зберігалися кілька сторіч - приблизно з 16-17 по 19 століття [7].
Наукові основи оптимізації вікової структури лісів з'явилися наприкінці 18 - початку 19 століття, тобто з появою теорії нормального лісу. Споживання деревини перестало розглядатися лише як задоволення поточних потреб, а стало прогнозуватися на оборот рубки. У ті ж роки деревостани розділили на групи віку, виділивши стиглі деревостани. Спираючись на вік стиглості, проведено поділ за групами віку [4, 11, 16].
У відповідності з теорією нормального лісу лісокористування має бути безперервним, неістощітельного і відносно постійним [4, 11]. Тому вирубані стиглі деревостани повинні заповнюватися пристигаючі, ті в свою чергу середньовікових і т.д. У теорії нормального лісу існує поняття обороту рубки. Це такий період, виражений в роках, коли в межах деякого об'єкта господарства повинні бути пройдені рубкою (при сталості лісокористування) всі виділу певної деревної породи. В кінці обороту рубки ми повинні повернутися до рубки перший відновленої лісосіки, яка до цього часу повинна досягти віку стиглості. Оборот руб ² 耀 включає в себе вік рубки і період лесовозобновления [4, 11].
В останні десятиліття в Білорусі нормативний і фактичний період лесовозобновления становить 1-3 роки, що практично зрівнює величину віку та обороту рубки. Справедливості заради, слід зазначити, що це різні поняття, хоча за величиною та близькі. Вік рубки говорить про те, що конкретний деревостани в певних умовах росту з економічних, лісівничих і екологічних міркувань може бути вирубаний в порядку рубок головного користування. Термін "вік рубки" включає тільки це, хоча є спроби його розширювального тлумачення [17], чого робити не слід. З теорії нормального лісу випливає, що всі класи віку повинні займати однакові площі лісовкриті земель.
У різні роки ставлення до теорії нормального лісу змінювалися. З 20-х і до початку 70-х років 20 століття теорія нормального лісу в СРСР була відкинута. Не вдаючись в подробиці цього питання, який знайшов детальне висвітлення в літературі [3, 5, 7, 17], відзначимо, що названа позиція призвела до істощітельному лісокористування і негативно відбилася на сучасному стані лісів. З огляду на уроки історії, сьогодні вся лесоустроітельних наука базується на теорії нормального лісу, тобто на безперервності, неістощітельного і сталості лісокористування в межах окремих господарських одиниць - лісгоспів.
На жаль, ніде і ніколи вимоги теорії нормального лісу в чистому вигляді не дотримувалися і не дотримуються [2, 3]. Справа не в тому, що вона погана, а в тому, що сформована вікова структура лісового фонду не дозволяє витримати рівні площі деревостанів за класами віку. Для усунення наявних протиріч запропоновано кілька підходів: теорія оптимального лісу В.В. Антанайтіса [3, 4], мінлива вікова структура по С.Г. Сініціна [16] та інші, але реального впливу на розвиток теорії і практики лісокористування вони не надали.
При нерівномірної вікової структури, не можна брати за основу такий критерій лісокористування як середній приріст. Дійсно, при надлишку молодняків та середньовікових насаджень приріст повинен недорубаться, а при надлишку стиглих і перестійних - перерубувати. Тому невірними є твердження, що в Білорусі недостатня інтенсивність лісокористування через те, що середній приріст (28 млн. м 3 / рік [10]) вирубується далеко не повністю: обсяг сумарного лісокористування 12-14 млн. м 3. Такі твердження є наслідком або некомпетентності, або, коли вони виходять з вуст фахівців, то носять явний кон'юнктурно-спекулятивний характер. У Білорусі можна збільшити обсяг лісокористування лише відновивши зруйновану перш нормальну вікову структуру лісів. Образно кажучи, природу і ліс (як і економіку) обдурити не можна. Ми багато взяли в борг у лісу за попередні сім десятиліть і тепер змушені цей борг повертати.
Розподіл деревостанів за класами віку залежить не тільки від встановленого віку рубки, який поки позначається досить протяжним класом віку, а й конкретним віком рубки. У СРСР з його дефіцитом деревини стиглі деревостани вирубували практично відразу після досягнення ними класу віку стиглості. Окремі вчені [1] розробили навіть теорію, за якою потрібно будувати лінію достигання деревостанів, щоб по досягненню стиглості (наприклад, 81 року) відразу проводити вирубку. Але більшість вчених цю теорію спростовують [2, 7, 11-14, 16].
При розрахунку оптимальної вікової структури важливо знати конкретний вік рубки. Якщо останній перебуває у кінці класу віку стиглих, то оптимальна структура істотно відрізняється від тієї, якщо б вік рубки був на початку цього класу віку (табл. 1). У згаданій таблиці використано діючі віки рубки.
З таблиці. 1. видно великі відмінності в оптимальній кількості стиглих деревостанів за різними варіантами. Тому необхідно зробити обгрунтування, якому з віків (на початку, в середині або в кінці класу віку) ми повинні віддати перевагу.
Вік рубки в Білорусі прийнятий з технічної стиглості [11, 7]. Остання залежить від рівня продуктивності деревостанів (табл. 2).
Таблиця 2. Технічна стиглість деревостанів Білорусі
Порода | Сортимент | Вік технічної стиглості, років, для класів бонітету | |||||
Iа | I | II | III | IV | V | ||
Сосна | Велика + середня | 82 | 90 | 96 | 106 | 119 | - |
Ялина | Велика + середня | 79 | 88 |